Весняне небо у кульбабах

1. Весняне
небо
у кульбабах
хмар ...
Оксана Лукаш
Одеса
«ВМВ»
2015

2. 3
.......................
До першої збірки молодої поетеси ввійшли
вірші, в яких відбиваються піднесено-світлі, а
іноді й болісно-драматичні почуття ліричної
героїні.
Книга складаєтья з двох розділів. В першому
- «Заручниця весни» - оспівуються одвічні люд-
ські цінності: любов до рідної природи, рідного
слова, до батьківських порогів; є вірші філо-
софського спрямування.
Другий розділ - «Попіл на воді» - складають
вірші інтимної лірики, які віддзеркалюють
непрості стосунки між молодими людьми.
Дві частини книги достатньо різні
за наповненням, їх можна розглядати, як дві
збірки під однією обкладинкою.
Літературний редактор, член Національної
спілки письменників України
Наталя Чамлай
ПРО АВТОРА
Оксана Лукаш народилась в 1981 році
на Одещині і нині проживає в місті Южне.
Закінчила історико-філологічний факултет
Південноукраїнського державного педаго-
гічного університету ім. К.Д. Ушинського,
працює вчителем української мови та
літератури в НВК ім. В. Чорновола.
Писати почала з юнацьких років. Її поезії
друкувались в одеській періодиці: газета
«Думська площа», журнал «Літературна
Одеса», альманах «Південна ліра».
Вірші О. Лукаш ввійшли до колективних
збірок: «Місто кохання» (1999), «Музыка
слов» (2012), «Многоцветие имен» (2012).
В 2005 році стала дипломантом літератур-
ного конкурсу «Південна ліра», започатко-
ваного одеським відділенням Національної
спілки письменників України.
Книга видана за фінансової підтримки
Одеського припортового заводу
© О. Лукаш, вірші
© Л. Дем’янишина, малюнки
© К. Дем’янишина, дизайн

3. 5
.......................
Заручниця
весни
***
Я люблю, як пахне влітку жито,
Як тремтять на склі уривки ночі;
А вчорашні клопоти віджиті
Забуваю радісно й охоче.
Я люблю громи і блискавиці,
Щоб дощило вперто аж до ранку,
І коли казкове щось насниться,
Й материні капчики на ганку.
Я люблю дерева, скуті льодом,
І казки бабусі-чарівниці,
Перших днів осінніх прохолоду
І книжки старенькі на полиці.
А коли в житті всього є вдосталь,
Я тоді закохана і сильна!
Ще люблю з морозу свіжу постіль,
А найбільше - очі мого сина.

4. 76
..............................................
КЛЮЧ ВІД ЩАСТЯ
Затисну в жменьку, заховаю,
Не розкажу, добути як
Старий, потертий ключ від раю,
не здам його я за мідяк.
Ключ не зміняю на кар’єру,
На обіцянки і слова,
На жодну світову прем’єру,
Хай жалить заздрість-кропива.
Ворожих поглядів калюжі
Босоніж перейду у брід.
Згасить вогонь в мені не дужі
Ті, в чиїх душах сірий лід.
Ненависті байдужа мені злива,
Бо я щаслива! Я таки щаслива!
***
Напитися б дикого меду,
Відчуть аромат полину,
Забути численні всі «треба» -
Відкинуть одвічну вину;
З’єднатись з росою на травах,
Змережити сонцем думки,
Лілей назбирать на заплавах,
Торкнутись твоєї руки;
Пробачити тиху непевність,
Розкидати тугу гаїв,-
Щоб виправдать всю неда-
ремність
Буденних розмірених днів.

5. 98
..............................................
***
Я плачу римами, я вкотре плачу римами,
А осінь, мов сестра, співа пісень.
Я скучилась, стомилася за зимами,
Пригадую отой зимовий день.
Я плачу віршами, я вкотре плачу віршами…
Від того надто вже болить душа.
І сльози ці не є ніяк не гіршими, -
П’ємо зі смутком з одного ковша.
Я плачу строфами, я вмію плакать строфами,
Було б, можливо, краще, як усі…
Та сліз нема. І серце – птах сполоханий –
Кохається в римованій красі.
***
Весняне небо у кульбабах хмар…
Рум’яне сонце воду п’є з калюжі.
Вже мріють квітувати ніжні ружі,
Гніздом лелек укотре снить димар.
Проміння пестить землю для зерна,
Яке паде вже скоро в її лоно,
Зелений пагін звільниться з полону,
У колосок зав’є його весна.
В садку у мами зацвіте бузок,
Джмелі і бджоли загудуть басами.
Усе буденне небуденним стане,
Рожевий присмерк сповниться казок.
Прокинеться зі сну усе живе,
Життям і рухом сповниться по вінця.
А хмари поспішать дощем пролиться
Й подарувать землі життя нове.

6. 1110
..............................................
БАТЬКІВСЬКА ХАТА
Де вишні цвітуть духмяні,
Де роси завжди барвисті
І сонце весняне раннє
В смарагд одягає листя,
Де спить на березі пісня,
Де солодко пахне м’ята,
Живе моє рідне обійстя -
Батьківська щедра хата.
Стоїть у черешнях, сливах,
Ошатна, святково вбрана,
Немов молода, красива
І серцю моєму кохана.
Хоч часом буває гірко -
Доріг-бо чужих багато,
Та світить мені, мов зірка,
Вікнами батьківська хата.
КРУГОВЕРТЬ
Я не встигаю жити – поспішаю,
Час миті п’є і спрагло, і рішуче,
І кожен день, мов мрія, відлітає
В таємну загадковість неминуче.
Усе летить у дикій круговерті,
Забуті всі мелодії для світла,
Зливається синь неба з земнотвердю,
Що стукотом людських сердець зігріта.
Всі почуття й бажання розтеклися,
Неначе кров моя в гарячих венах.
Чи їм судилось жити? Та зректися
Не можу їх, коли ще день в стременах.
Я віддаю нічному птаху спокій,
Але чи варто? Все в житті непевно,
І час до всіх бажань чомусь жорстокий,
Він владу над людьми вартує ревно.

7. 1312
..............................................
Вмирало сонце… Звичний ритуал –
Одноманітно-замкнена циклічність –
Несло воно в своїх долонях вічність,
А за плечима місяць оживав.
***
Все плакало на сонці,
Не хтіло помирати.
І. Драч.
Вмирати сонце йшло за горизонт,
Червоні відблиски ховали сиві хмари,
Криваві пасма вибились з тіари,
Яка вінчала неба чорний фронт.
Стогнали в горах згублені річки,
І сумували спогади торішні.
Земля дрижала і ридали вишні,
І тріпотіли квіти, мов свічки.
Вмирати сонце тихо йшло туди,
Де дна немає у зчорнілій сині,
Де відлітають дні сумні, осінні,
Де вже нема ні правди, ні біди.
Пішла я на поклін його ході,
Лишились вдалині сумні світанки.
Ішла покірно вслід, неначе бранка,
І не було вже «нині» і «тоді».

8. 1514
..............................................
ДЖМЕЛЕНЯ
Я пам’ятаю, як іду з портфеликом,
А сонце щедро сіє промінці.
І я лечу рудим, маленьким джмеликом
З рожевими жоржинами в руці.
І так тривожно в грудях щось калатає –
Чи серце а чи пташечка яка?
Мов бачу, як поважно попід хатою
Ступає в травах осінь золота.
Біжу собі, залюблена-закохана
У осінь, у жоржини, у росу,
Негодами життя ще не сполохана,
Я душу, наче свічечку несу.
Малюнки ці, зігріті сонцем осені,
Виймаю з клуні згадок не щодня:
Лишень тоді, як бачу понад росами
Зліта руде та юне джмеленя.
***
Молюся я до сонця і живу;
Живу насправді чи лиш доживаю?
І, видається, ще когось люблю,
Ще іноді за когось вболіваю.
Молюся я до теплого дощу,
Молюся я стареньким добрим кленам,
Коли ж до серця ще когось впущу
І душу зодягну в гілля зелене?
А поки що молюсь собі щодня,
Бо я природи вічна полонянка,
Для всіх чужа і разом з тим рідня,
Язичниця і трохи християнка.

9. 1716
..............................................
***
На місто вкотре впало спрагле літо.
Спекотність, мов химера, сновига,
В природі все дрімотою покрите,
Чутливою тривожністю здрига.
І трави, й квіти стеляться, мов бранки,
Під ноги степовому королю.
До крихти викрадає день світанки,
Дощенту палить весняне «люблю».
НІЧ У ПОТЯЗІ
Ще п’ять годин і потяг загуркоче,
І затремтять малюнки за вікном,
Прадавня сутінь неба залоскоче
Своїм одвічним крижаним теплом.
А зорі будуть танцювати спрагло,
Неначе все оце в останній раз;
Чиясь усмішка стомлено-засмагла
В свідомість увірветься в пізній час.
Секунди-ритми - в колію залізну…
І серця такт – в мелодію ясну.
Думкам тривожним в голові затісно.
Себе я не довірю путам сну,-
Я сотні вражень буду розкладати,
Мов на полички в пам’яті своїй,
Щоби колись змогла все пригадати
І відродити в самоті нічній.

10. 1918
..............................................
НА МЕЖІ
Тепер я знаю, як це «на межі»,
Нікому я такого не бажаю.
Життя, немов розмиті вітражі,
Слова на волю все не відпускають.
Вже звикла я до впертих тільки «ні»,
Тепер усе змінилося, так дивно,
Вже не рятують книги і пісні
І хоч весна, та в серці трохи зимно.
На барикади? Ні, тепер навряд,
Запізні прапори, забуті гасла.
Життя моє так схоже на обряд,
Душа - на свічку, яка ще не згасла.
***
А вороги по закутках, мов звірі,
Все руки тягнуть, скривлюють уста.
Що ж кожному із вас по вашій вірі,
Бо вірить в біса легше, ніж в Христа.
До Бога, ген, дорога не близенька
Та й сумнівів чимало на шляху,
А біс під серцем в кожного. Ой, ненько,
Що гріх, коли народжені в гріху?
Ох вороги, змілілі ваші душі,
Немов струмки, що висохли в пісках,
Ви будете назавжди осоружні
Скрижалям долі, прокляті в віках.
Я не боюсь очей ваших порожніх,
Пусті слова відлуння украде.
На цій землі, де всі ми подорожні,
Мої шляхи чекають вже мене.

11. 2120
..............................................
***
Від мене, учорашньої, лишилась купка попелу,
Маленька купка попелу лишилася.
Від мене, учорашньої, згорілого недопалка,
Мабуть, моя вже муза відхрестилася.
Незрадила,незводила,доіншихмузнесваталась,
Чому ж у мої вікна ти не стукаєш?
Чи, може, не чекала я, чи з римами не радилась,
Але душі супокій ти не зрушуєш.
Іду-бреду сновидою у цій тривожній осені,
Шукаю тебе скрізь - не озиваєшся…
Лежать усі слова мої, неначе трави скошені,
І туга болем в серці озивається.
***
Мамо, у косах твоїх прогляда сивина
Може, то іній чи срібна зимова пороша,
Часом на лобі ще зморшка тонка вирина,
Але для мене ти завжди і люба, і гожа.
Мамо, злітають у вирій тривожні роки,
Після зими знов у вікна вже стукає літо.
А у садочку твоєму вночі світляків
Вітер-пустун так натхненно гойдає у квітах.
Все оживає в твоїх невсипущих руках,
Очі твої так кохаються в кожній травині.
Мами любов, наче вогник у темних степах,
Вказує правильний шлях нерозумній дитині.
Мамо, у косах твоїх прогляда сивина.
Ні, не стара ти, то випала срібна пороша.
Часом на лобі ще зморшка тонка вирина,
Але для мене ти завжди і юна, і гожа.

12. 2322
..............................................
ОСІНЬ
Ми чекали її, наче дива,
І вона – божество золоте –
Так спокусливо, і так грайливо
Ось уже на банкет свій іде.
Вся в туманах, дощами омита,
Паленіють лиш шати вогнем,
Духом яблук і грушок зігріта
Править хмарою, наче конем.
І під ноги їй стелять дерева
Свого листя багряну красу.
Це вона – врожаю королева
Оберта в діаманти росу.
Павучок їй мережить кофтину,
Їй одній довіря листопад
В надостанню погожую днину
Урочистий, яскравий парад.
Як чекали тебе злото-синю
Надпечальну красуню гаїв,
Лиш тебе, невимовно осінню,
Погляд стомлений мій полюбив.
***
Серпневих днів злетіли намистинки
І росами розсипались в траві,
Зриває вітер осені сторінку
І обриває квіти польові.
Тумани білим тчуть свої полотна
І одягають саван на поля,
Повітря пахне синню і болотом,
В убогі шати вбралася земля.
Ой осене, печальна полонянко,
Провіснице жорстокої зими,
Твій світлий сум нізащо б не зміняла
На весняні, розбурхані громи.

13. 2524
..............................................
***
Моєму синочку
Маленький носик, диво-губенята
Лопочуть щось на «мамо» дуже схоже,
І сині, наче небо, оченята,
Дивують своїм блиском перехожих.
Такий смішний і разом з тим поважний
В житті моїм з’явився чоловічок,
Беззахисний, допитливо-безстрашний,
Володар всіх моїх безсонних нічок.
Минає час, уже він майже ходить,
Фарбує кольорами сіру днину…
Не хочеться очей із тебе зводить,
Мій найдорожчий у житті мужчина!
***
Весна іде статечно, поступово,
Калюжі все ще мерзнуть під вікном,
Немов калюжі, мерзне в грудях слово
І в горлі застряга тугим клубком.
А душу засіває сум чекання,
У грудях пророста зерно чуже…
Ні, я не перша, я таки остання,
Хто на весну надію збереже.
Вона нахлине зливою рясною,
Пташиним співом викупає все.
Відчуженість здолається весною,
Щемливе слово віршем проросте.

14. 2726
..............................................
ШЕВЧЕНКОВІ
Тебе розтягнуть на цитати,
Назвуть «пророком», «мудрецем»,
Хтось буде похапцем читати
З байдужо-стриманим лицем.
На кожній площі - по погруддю,
Під ним зженуть у натовп люд,
І стане вірш сліпим оруддям
В руках пройдисвітів, приблуд.
А Слово? Що ж, його зміняють
На купку всім відомих слів,
Ним поторгують ті, хто знає
Закони псевдомудреців.
Бо хочуть, щоби Слово згасло,
Змаліло, здешевіло враз.
Калічать Слово площі й гасла,
А чи ж цього хотів Тарас?
***
Протягне руки людська глупота
І змучить, стомить, виснажить словами.
Презирливість – протесту німота -
Злетить, мов птах нічний, над головами.
Хтось завинив Вітчизні, хтось доньці,
Я завинила лиш перед собою:
Ішла вперед – відчуження в лиці -
Себе змішала з сірою юрбою.
На «ні» моє сто інших впертих «так»,
На аргументи – шквал стереотипів…
І нерви, що шматуються «за так»,
І стомленість від ницості поліпів.
Не плач, душе, закинута в Тартар,
Не вір в слова огидно-поторочі…
Далекий місяць – темряви бунтар –
Лягає на вуста цієї ночі.

15. 2928
..............................................
***
Таких очей скорботних не буває:
Це треба так багато пережить,
Ще й перебути, переворожить,
Перечекати, доки відбуяє.
Це ж треба темну зраду і обман
Змішати в келих, випити хапливо
І зрадити самій і ту, зрадливу,
Пробачити. Хай курять фіміам,
Хай проклинають, але бути. Бути!
І жити так, як хочеш тільки ти,
Для тих лиш мужність - гірша від отрути,
Хто хоче в душу підло заповзти.
Це навіть добре, що гірку скорботу
Життя по вінця в очі налило.
Це означає, що життя було,
А не пробігло десь поза городи.
ВОЇНОВІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
Упала перша кров на білий сніг
І процвіла на нім гарячим маком.
І не було пророчих слів чи знаків,
Як ти ступив на вічності поріг.
Болить тобі, і нам усім болить,
А чорна смерть збира свої покоси.
Ця перша сивина в дівочих косах…
Крилатий мій, тобі б ще жить і жить!
О мій борець, один із багатьох,
Ні, ти не був, ти й зараз поміж нами!
Ковтаю біль збілілими губами,
Хай тче життя свій саван із тривог.
Покличе вирій знову журавлів,
Минатимуть літа і сині весни…
На цих складних життєвих перехрестях
По-іншому чинити ти не вмів.

16. 3130
..............................................
ОДНА ДОРОГА
В часи прозрінь, в часи земних скорбот,
Коли душа тремтить пташам у грудях,
Коли не віриш ні собі, ні людям,
До нені йдеш спочити від турбот.
Ідеш як до причастя в світлий храм,
До джерела життя крізь каламуті,
Тут згадуються істини забуті,
Зачинені колись на сотні брам.
І під склепінням яблунь і вишень
Доземно я вклоняюся порогам.
До Бога й Матері веде одна дорога:
З любові й світла, вірності й прощень.
***
Янелюблюнещирих,авідверті
Нагадуютьранковихсолов’їв,
Якінакрилахносятьподихсмерті-
Бентежитьдушувкрайтривожнийспів.
Аправда,зазвичай,незовсімпісня,
якщоіпісня,точомусьсумна
Або,бува,загострено-цинічна,
Чита,деєрозкаянняйвина.
АлеФемідукращенетривожить:
Терезкихиткійважкоїхтримать;
Свійспокійнатерпіннявартпомножить-
Іматиметевхатіблагодать.
Пов’язкуізочейїйзнятипросто,
Алетодіздивуєтьсяюрба,
Боправда-нерозбірливийапостол:
Фемідавідприродиєсліпа.

17. 3332
..............................................
***
Думка, сконденсована у біль,
Молиться рядками на папері –
Робить спробу відшукати сіль
У хімічно дикім полімері.
Геть усі теорії наук,
Космос, загадкові зорельоти,
Якщо серця свого тихий стук
Придушили ницих прагнень сльоти.
Тільки «я», «мені», «моє», «собі» -
Ці займенникові егоїсти
Грають на поламаній трубі
Ними запопсованого Ліста.
І думки летять стрімким дощем –
Їх вінчає ница, сіра днина:
Бо сім нот не музика іще,
Бо ім’я іще не є Людина.
***
Цей дощ ущент затиснув міражі -
У осені сьогодні асфіксія…
Холодних шибок змоклі вітражі
Не відбивають образ Ваш, Месіє.
О Пане мій, в обіймах у дощу
Я зраджую саму Вашу присутність.
Ні, зайвого до серця не пущу,
Щоб зберегти свою небесну сутність.

18. 3534
..............................................
***
Коли життя мине, і я піду,
Туди, за небокрай, де синя вічність,
Вберуся, мов на свято, заплету
Веселку в коси, зодягнуся в ніжність.
Моє життя, мов суєтний перон,
Промчить повз мене з гуркотом по рейках.
О скільки було смутку! Легіон.
А скільки щастя? Також чималенько.
Коли на шалі хитких терезів
Всі вчинки розкладуть мої неквапом,
Душа злетить, мов птах, до образів -
І вже не буде «нині», «потім», «раптом».
ЧЕКАННЯ
Виростають діти, йдуть із хати
У тумани, у чужі краї,
Будуть вдома їх завжди чекати
Гарні, наче весни, матері.
Хоч бувають втомлені часами,
Непохитні, ніби сто фортець.
Вдома будуть нас чекати мами
Зігрівать теплом своїх сердець.
Пропливають роки й не чіпають
Посмішку на рідному лиці,
Любі очі тільки прикрашають
Дуже рідні зморшки-промінці.
А коли закінчаться блукання,
Повернуться в гавань кораблі,
Трохи посивілі від чекання
Їх зустрінуть радо матері.

19. 3736
..............................................
***
Відцвів бузок - і відцвіла весна…
А так хотілось, так весни чекалось..
Щоби від грому небо в клапті рвалось
Й шуміла злива щедра і рясна.
Калюжі відбивали небеса,
Весна буяла зеленню й шаленством,
Блукать босоніж - о, яке блаженство!
Земля, дощем промита, аж масна.
Вишневих пелюсток солодкий дух
Летів у вікна і тремтів на косах…
А нині взяло літо промінь-посох,
Й розпочало зомлілим містом рух.
***
Думки шепочуть: «Літу вже кінець».
Все розчинилось у ранковім хмелі,
Листочок жовтий - осені гінець -
Через вікно – і вже в моїй постелі.
Візьму його руками і вдихну,
Настояну на сонці ніжність літа;
Вона зачепить в глибині струну,
І так було від сотворіння світу.
Губами кожну жилку пробіжу,
Ох, літечко, тебе було замало.
А сонце вже відходить за межу.
А де моя межа? Якби я знала.

20. 3938
..............................................
***
І слів нема. Немає навіть слів…
Всі розбрелися, мов корови в полі
Чи вітер хвацько у гілки заплів
Самотньої високої тополі.
Забракло слів… Коли немає слів,
Так тісно серцю враз стає у грудях,
В мені зоріє смуток вечорів,
Не хочеться виходити між люди.
Цнотливий аркуш, спраглий до пера,
Чекає на метафори і рими,
Дасть Бог, колись віднайдуться слова,
І я переживу холодні днини.
***
Не холодно, але й нема тепла.
Ген сонце у багрянець заплелося.
Попід хати давно вже рознесла
Свої дарунки веселунка-осінь.
Душа роїть метафори рясні,
Несила їх збирати у намисто.
І тішать дні погожі і ясні
І місто - у рясному падолисті.
Хоч скоро вже на зиму поверне -
Наллє свинцем навислу чашу неба,
Іду, гадаю: чи люблю тебе,
Чи спогади люблю свої про тебе.

21. 4140
..............................................
І не стали прозорими знов
мого серця струмки.
Видається мені,
що тих ліків не треба поету,
Бо з тривог, із печалі
плекає слова він свої.
Не було би без болю
в душі моїй творчого злету,
І мене б не було,
і не було би віршів моїх.
***
Добрий лікарю Часе,
лікуй мою душу від болю,
Від колишніх образ, від безсоння,
пропахлого димом листів,
Відпусти уполонене втомою
серце на волю
До прозорих світанків,
до жовтохвилястих полів,
До високого неба,
прошитого піснею птаства,
До тремтливої гілки бузку
під дитинства вікном,
Де невміле, смішне
і безглуздо-дитяче малярство
Видавалось маленькій мені
часто дивом і сном.
Добрий лікарю часе,
лікуєш чомусь ти невміло,
Бо, мабуть, твій талант Гіппократа
украли віки.
Це, напевно, тому
ще минуле не переболіло

22. 4342
..............................................
ГРУДЕНЬ
У грудях боляче, мабуть, на те і грудень.
Земля вагітна снігом, як завжди.
У вікна стука посірілий будень,
Зима себе читає в склі води.
Люблю твої замерзлі дивні шиби
І вечора холодну таїну,
Рудих світанків пелехаті гриви
І вітра пісню, стишено-сумну.
Люблю дерев оголену мінливість
І хижий блискіт місяця вгорі,
Туманних ранків таємничу сивість,
Сніжинок вальс у нашому дворі.
Люблю, та тільки стиглий грудень зараз
В обійми крижані бере мене, -
Зима іде, збіліла, наче старість,
Закутане у хутро снігове.
***
Якби я мала сили не писати,
Не відкривати душу всім вітрам,
Було б це все одно, що дотлівати –
Абсурд подібне називать життям.
Якби я мала сили не любити
Плетенеє мереживо із слів,
Яке не можу із душі не вити.
Слова - мов голуби із рукавів.
Якби ж, якби… Гаптую тихим словом,
А вузлики зрізаю без жалю,
То шелест вітру - то здригаюсь громом…
Величне слово, як тебе люблю!

23. 4544
..............................................
***
Коли минусь, я стану, мабуть, лісом.
Осіннім, що вдягнувся у туман,
Ростиму на вкраїнському Поліссі,
Ховатиму чийсь спрощений роман.
Коли минусь, я стану просто птахом,
Чи хмарою, чи небом, все одно.
А, може, буду незбагненним страхом,
Що стукатиме у твоє вікно.
ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
Зимовий вечір хлюпнув у вікно
Синявим світлом, тихим, потайним,
Густим, казковим, трошечки чудним.
Зимовий вечір - у моє вікно…
І з тої сині, з тої таїни
Нарізала полотен для фіранок,
Щоб день був синім і був синім ранок,
Нарізала полотен з таїни…
Заткала синім сірий абажур,
І темний коридор, і вічну тишу,
Коту ще трохи в мисочці залишу,
І вже заткала синім абажур…
На серці синь… І від отих думок
Розвиднілось і наче роз’яснілось,
Домівка синім сяйвом освятилась.
Зимовий вечір - синім у вікно….

24. 46
.......................
***
Вірші всі продумані до слова,
Осмислені й записані давно.
Мого життя палітра кольорова
За терпкістю нагадує вино.
Духмяність полину мене тривожить,
А гіркота болить чомусь щодня.
І тільки розум рими множить, множить
І з того випліта сумне вбрання.
Мого життя палітра кольорова
Веселкою вплітається у сни.
Так хочеться відкрити барви слова,
Бо я таки заручниця весни.
Попіл на воді

25. 4948
..............................................
***
Лелечий сум замріявся в повітрі.
Все до весни порине в тихі сни.
І всі мої надії, теплі й світлі,
Сховає під собою тінь зими.
Кажу тобі: «Не йди! Співає осінь
У кожному пориві синяви.
Я стужусь за тобою. Срібні роси
Гіркі не засолодять полини.»
Лелечий сум розлився в жовтих травах,
В загублених стежках до наших душ.
Одвіку ми у солодкавих славах,
Шукаємо себе яквідчайдуш.
Чи знайдемо? Не знаю, моє ладо,
Моя софія губиться в степах…
А поки що забутися я рада
В твоїх чужих, та бажаних руках.
***
Десь хижо пломеніла дня заграва
І сонце розривало пута сну,
І небо, мов розпеченая лава,
Стікало на заплакану росу.
Тремтіли звуки на свою потребу,
І жайворонок тріпотів крильми,
Коли вертались ми з мандрівки в небо
Просвітлено-яскравими людьми.
В цю ніч до нас прийшло немов прозріння,
Відкрилася глибинна таїна
І це трагічне вранішнє моління
Благословляла спалена весна.
Ми йшли удвох - апостоли сузір’їв,
Бо день не має влади поміж нас,
Коли вінок із мрій та із повір’їв
У руки нам вкладає сивий час.

26. 5150
..............................................
***
Вкради мене у світу і сховай
Подалі від усіх і від усього.
І не чекай, ні, справді, не чекай,
Що ця любов нас вбереже від злого.
Бо нас розіпнуть мудрі лихварі,
Міщани, що купують згнилий спокій.
О цій печальній, зиченій порі
Нас знайдуть давні вороги стоокі.
І буде суд, прокльони і слина
Тектиме з їх зогиженого рота.
А наша, знаєш, буде в чім вина?
Лише у тім, що інша ми порода.
І заздрісна сторукая юрба
Засудить нас на вічнеє вигнання,
І ми підемо, у руці рука,
У світлу еру світлого світання.
***
Було щось надмістичне в нашій зустрічі.
Чи винна в тому неба далечінь,
Що на турбот щоденних звичні вулиці
Лягла тоді твоя пресвітла тінь?
З твоїх долонь пила я світло сонячне,
В очах твоїх читала давні сни,
В душі твоїй ховала серце змучене,
Щодня молила в ніч: «Не омини…»
Всі часопростори і галактичні виміри
Злилися у єдине слово «ти»,
Тумани свому щастю аж не вірили,
Ведучи нас в абстрактнії світи.
Зі своїх пригорщ зорі щедро сипали
Під ноги нам посріблені нитки,
А ми ішли попід склепінням липовим,
Нам усміхались звіддаля садки.

27. 5352
..............................................
ПОПІЛ НА ВОДІ
Не треба серенади на зорі.
Раніше прагла, а тепер запізно…
Палають паперові кораблі,
І вітер стугонить за ними слізно.
Ну от і все… Лиш попіл на воді…
Та незабаром вже й його не буде.
Оцим усим завдячуєм собі,
І правда ця пече мені у грудях.
Не треба слів! Вони такі пусті.
І виправдань немає – просто туга.
Усе моє лишилося мені…
Це не любов, а так, якась наруга.
Ну все. Іди. В моїх очах печаль?
Тобі здалося. Ну з якого дива?
Наш виграш - це отой запізній жаль,
Який розмила надвечірня злива.
Не треба серенади на зорі:
Ми не в кіно і глядачі відсутні.
Чужі для мене всі пісні твої:
Слова у них прогірклі і облудні.
ЗВІЛЬНЕННЯ
Палало літо… Зайнялась пожежа,
Текла по нервах зріджена смола,
Моя душа – висока біла вежа –
Сполонена ніким ще не була.
Ти спокушав упевнено і вільно,
Моє єство тремтіло, наче птах.
І зустріч ця тривожно-божевільна
Ховала свою правду в теплих снах.
Ти був таким, яким мені хотілось,
В очах і в рухах жадібний вогонь.
І серце вперте у чеканні билось
На лініях твоїх чужих долонь.
Все не минуло… Просто ми змінились,
І осінь увійшла до наших душ,
І вежі завойовані звільнились.
Не мучся і очей своїх не мруж.
Настане літо. Але вже без тебе.
Без тебе літо. Просто дивина…
І вже не буде спрагло-синім небо,
І не здивує срібна далина.

28. 5554
..............................................
***
Прощальних слів мені ти не кажи –
Це схоже на дешеву мелодраму.
Розірвано… І як вже не в’яжи
Ті вузлики, лише роз’ятриш рану.
Твої сліди сховає листопад,
Твій аромат пригасять свіжі квіти.
І вже нема дороги нам назад,
Бо ми забули всі свої завіти.
Всі клятви, обіцянки і слова,
Мов та вода, крізь пальці витікають.
І навіть дивно: казка не нова,
Але чомусь думки не полишають.
Сиджу сама, а за вікном степи
Колише вітер пожовтілі трави…
І каже щось всередині: «Терпи,
Бо не буває у любові правих.»
***
Не вийшла з мене дика жар-Кармен,
Та й ти був нікудишній кабальєро:
Ми плутались у темах. Шал імен
Змивало ревно-палко романсеро
Ми танцювали п’янко. Ліхтарі
Безжально нас очима роздягали.
Цей вечір – фантастичне попурі
Із суміші натхнення і печалі.
Слів забагато, жестів і зітхань,
Фальшиво-урочистих обіцянок,
Надмірно-емоційних присягань,
Що їх розтопить нинішній світанок.
Не кабальєро ти! Нащо ця гра?
Потуги ці - сценарні та невдалі.
Ні, може, я Кармен, та не твоя.
І добре, якщо буде так надалі.

29. 5756
..............................................
***
Між нами ти, стоїш між нами ти,
І все навколо трохи фантастичне.
Коли зіткнулись наші два світи –
До нас прийшло щось болісне і вічне.
Між нами я, стою між нами я,
Так хочеться сховати трохи світла.
А що як доля, тільки не моя?
Чи не забракне нам на двох повітря?
***
Із книги буднів вирвані слова
Й розкидані багрянцем по калюжах;
Хтосьскальпелемпройшовпонашихдушах
І вирізав на них «любов жива».
Летять птахи – уламки від небес,
А я іду, сеньйоре Дощ, за Вами.
Багрянець тихо плаче під ногами,
Відлунює дощем думок прогрес.
І ця скляна химерність ясенів,
І ця байдужа стриманість ожини,
Ці спалахи забутої провини
І вимученість непрожитих днів –
Все заховають Ваші покрова,
Сеньйоре Дощ, ряснії Ваші води.
Душа летить в обійми до свободи,
Душа летить із написом «жива».

30. 5958
..............................................
***
Пройдеш повз мене ти і не впізнаєш,
Хоч серце вслід кричатиме про це,
Пекучий біль ще глибше заховаєш
І не розгледиш ти моє лице.
Ні, не тому, що в твоїм серці інша,
Ні, не тому, що тьмяні ліхтарі,
А лиш тому, що ця тривожна тиша
Кричатиме самотністю вгорі.
***
Ненавиджу і знов-таки люблю…
Це трохи дивно, але так природно,
Що погляд твій щоденно я ловлю,
І він мене рятує від безодні.
З тобою зустрічаємось щодня,
Але проходиш повз завжди рішуче,
Не друг ти, не коханий, не рідня –
В житті моєму сонце неминуче.
Не сказано і слова поміж нас,
Нема ніяких ніжностей принадних;
Сплива щомиті непохитний час,
Що складений з хвилинок безпорадних.
Щодня іду і погляд твій ловлю,
А ти не мій – ти чийсь, і це прекрасно,
Бо хоч чужий, та я тебе люблю.
І я не маю права буть нещасна.

31. 6160
..............................................
***
Співало сонце у вікнах,
Веселка спивала воду,
Коли серед барв цього світу
Серця наші склали угоду.
Летіла на південь птаха,
Забравши тепло на крилах;
Відкинувши всі розваги,
Нам золото осінь стелила.
Але чи бува інакше
У час, коли все казкове,
Коли щось нове читаю
В очах твоїх загадкових..
ПРОЩАЛЬНИЙ ДАРУНОК
Я сильна, тому не плачу,
Хоч іноді хтілося б дуже.
За все я усім віддячу,
Тобі ж – найперше, мій друже.
Я сильна, тому щаслива,
(А думать інакше не варто),
Мов буйна весняна злива,
У щастя свого на варті.
Чатую, чатую тихо,
Але все одно зазначу,
Коли закрадеться лихо,
Я стримаюсь - не заплачу.
Не буду знов рану ятрити:
Без того печаль, мов трунок.
Навчуся без тебе жити –
Це мій прощальний дарунок.

32. 6362
..............................................
БЕЗСОННЯ
Твоїм очам, жорстоким і безлюдним,
Присвячую терпкий безсоння чад,
По вулицях, засмічених і людних,
Блукає у калюжах зорепад.
Безсоння душить, мучить і регоче,
В мою свідомість кігті запуска,
І хоче ніч оскаженіла, хоче
Мене розп’ясти в темноті вікна.
В скорботному безсонні я у пастці,
Мов у капкані заблукалих мрій,
А місяць відбивається у пляшці
Й цілує тиху втому моїх вій.
***
Я думала: ти – дощ, а ти – гроза,
Ти справжній ураган, ти - шквал, ти – злива!
Коли вся змокла, що мені сльоза?
Що очі, повні туги? Я – щаслива!
Я думала: ти – вітер, ти ж тайфун,
Ти – смерч, торнадо, дикість в кожнім
жесті,
Твій дотик, ніби електричний струм,
Впечатаний у давнім палімпсесті.
Я думала: ти – лагідний вогонь,
А ти безмежне полум’я одчаю…
І як прожити без твоїх долонь,
Коли тебе втрачаю, вже втрачаю.

33. 6564
..............................................
***
Не згадую давно вже профіль Ваш,
Лиш очі, що читали мої губи.
Життя минуло той крутий віраж,
І місяць нас жорстокий відголубив.
Не пам’ятаю всіх останніх «па»,
Лиш Ваші руки, що лягли на плечі.
І згадка ця – дитяча та сліпа
У той похмурий у неонах вечір.
Ридав вітрисько і зривав зірки,
Кричала злива, догорало літо,
І люди, мов поламані ляльки,
Блукали сизим вечором обвиті.
Не обіцяли Ви… Не в тому річ:
Коли пішли, я навіть не спинила;
Світи летіли в глибину сторіч,
Згоріло літо, і душа згоріла.
***
Раптово й швидко все враз завесніло,
Розквiтло-забуяло навкруги,
Тремтливо світло сонця задзвеніло,
І небо загубило береги.
А вишні-наречені тихо ткали
На білих сукнях зеленавість дня.
Красу весни серця наші вбирали,
Коли у «ми» сплелися наші «я».

34. 6766
..............................................
***
Побудь чужим, хоч трохи, та побудь,
Нервово тиражуй своє минуле,
А я забула все, таки забула -
Вже час настав давно й тобі забуть.
Побудь чужим, побудь мені чужим –
Це досить легко, спробуй – і побачиш.
До чого всі там «значиш» чи «не значиш»?
Усе складне стає колись простим.
Чужий ти і собі – і в цьому суть.
Чужий настільки, що ридають дзвони.
Летів, ламав, трощив всі перепони…
Це за тобою нині дзвони б’ють.
НЕСТРІЧЕНІ СВІТАНКИ
Вона його кохала, він - її.
І щось, можливо, в них таки б і вийшло:
Молились вечорами б до зорі
І споглядали пишноквітні вишні.
Приніс дітей лелека б, навіть трьох,
І все було б отак, як має бути.
Кумедний і старенький хатній бог
Понасаджав би попід вікна рути…
Вона його кохала, але час
Кудись спливав: кар’єра, гроші, банки,
І нудило, бувало, до відраз,
Нестрічені лишилися світанки.
Кар’єра, гроші, банки - міражі.
Та ж він кохав! Вона його любила.
Ішли дощі і мили вітражі
У церкві, що за ними відзвонила.

35. 6968
..............................................
***
Ми сонце допили, лишився смуток;
Між «до» і «після» прокопали рів,
І ми на розсуд заздрих лихварів
Віддали долі, мов чужий набуток.
Ми сонце допили, лишились сльози.
І річ не в тім, що завесніло все,
Не в тім, що сірий лід ріка несе,
А в тім, що зникло щастя у дорозі.
Оця весна, відчуження, покора -
Лишилися у спадок. Далі як?..
Замайорів на вітрі білий стяг -
Кохання облетіло надто скоро.
МОВЧАНКА
В мовчанку грали очі і вуста,
Снувала ніч нитки із зоресяйва…
Повисла в тиші істина проста,
Що гра оця відверта дещо зайва.
І віджило чуття, як віджива
Свій вік прегарна квітка на осонні,
А те, що зараз, знаєш, - це жнива,
Де дні в снопи пов’язуються сонні.
Хто що сказав, і хто чим завинив,
Не так важливо. Ми не спромоглися
Щось зберегти – любові вік віджив,
А ми удвох з мовчанкою зрослися.
Та що слова, коли всьому кінець,
Коли в очах твоїх я бачу втому?
Ця тиша – то стривожений гінець,
Що проганяє спокій наш із дому.

36. 7170
..............................................
***
Нашу зустріч гірку, наче дим,
Обвінчало жорстоке небо…
А для нього я стануся тим,
Ким ніколи не стала б для тебе.
Наші руки з’єднали зірки,
Наші мрії розвіяв вітер.
Ту розмову побіля ріки
Ми зібрали з чудових літер.
Я для тебе була завжди «та»:
Нежадана, забута, дика,
З загадковим ім’ям Самота,
Наче дощ весняний, столика.
А для нього я – тихий дар,
Помережений трохи журбою,
Це, мов пошук давніх примар, -
Він ніколи не стане тобою.
***
Я бігла і ловила міражі,
Стрибала у хурделиці й тайфуни,
І раптом ці бездумні віражі
До одної спалили серця струни.
І що тепер? Куди мені іти,
Коли я скрізь зіткаюся з тобою?
Я вже боюсь - щокрок твої сліди,
А я згубила всю набуту зброю.
Так не буває… Погляд, мов удар.
Так не повинно… Очі, мов агати.
А як же світ усіх моїх примар?
А як моя омріяна регата?
А що ж свобода і всесвітнє «я»?
Той, хто готовий, хай її чекає.
Ні, ця любов не може буть моя!
Ні, не моя душа оце страждає!

37. 7372
..............................................
***
В руках твоїх тремтіла: «Відпусти»,-
Збілілі губи мерзли на морозі,
Стояли ми поміж «допоки» й «досі»,
Заховані під вечором густим.
Розіп’ята на лоні небуття,
Ховала руки у рукава шуби,
Від болю і морозу шерхли губи,
Очима із очей пила життя.
Молилась до безлюдних перехресть,
Голодна сутінь стукала у вікна,
І хоч до рук твоїх я дуже звикла,
Хотілося сховатись хоч би десь..
В руках твоїх тремтіла: «Відпусти,
Достатньо душу ти тримав за крила…»
Не відпускав… І вічність тріпотіла,
Мороз крізь серце будував мости…
***
Побудь ще трохи, просто помовчи.
Влаштуйся поруч на старій канапі
І зайвих не шукай на те причин:
Нема країни Спокою на мапі.
Шкода чи не шкода, не в тому річ,
До браку слів долучиться нервовість.
Розходитись отак – дешевий кітч;
А ми ще, може, впишемося в повість.
Хтось зробить з нас героїв, але ми
Навряд чи на героїв, любий, схожі…
Зустрілися отак серед зими
В чужому місті двоє перехожих.

38. 7574
..............................................
НІЧНЕ ТАНГО
Ми відчуваємо серця щем –
І летимо дощем.
Краплі танцюють танго нічне –
Ти цілуєш мене.
В небо врізається теплий грім –
Я у пошуку рим.
Душі бентежні ніби горять –
Руки твої тремтять.
Знов починає пристрасть рости –
Я молю: «Відпусти».
Злива вмиває серце моє –
Сльози мої – твоє.
Танець любові в серці моїм –
Ти мій ласкавий грім.
Руки коле розтріпаний хвощ –
Я твій бурхливий дощ.
ГІРКЕ ВИНО
(диптих)
I
Обвили простирадла стебла тіл.
Розкуто-обережні поцілунки…
Ганебно сукні темної поділ
Подерла ніч об ранішні малюнки.
І сходи кришталеві до зорі
Зігріла сонця перша тепла нитка.
О цій жагучо-пристрасній порі
Думки всі впорядковуються в зшитки.
II
Все відбулося… І сліди на плечах
Лишили спалахи від дужих рук.
Палкі цілунки у щонічних втечах
Нам додали солодких, ніжних мук.
Якби прогнати день! Та неможливо:
Він рветься крізь фіранку у вікно.
І очі ми ховаємо зрадливо,
Й нещирості п’ємо гірке вино.

39. 7776
..............................................
***
І знову ти, і знову, як колись
Нуртує світ, мов спіймана тварина,
І подих, і вуста в одне сплелись,
І запалали очі, мов жарини.
Природно: сонце сходить після тьми
У просинь-велич стриманого неба,
Цілують тишу сивії громи,
Неначе в тому є якась потреба.
Я розриваю теплу тогу сну,
За вітром відпускаю всі примари,
На жаль, не вірю я давно в весну
І в травня голубливі перші чари.
Ідеш до мене знову, як колись…
Повз мене йдеш, а думаєш, що поруч,
Дощу потоки у ріку злились
І викрали з твоїх очей прозорість.
ЗІВ’ЯЛІ ЛИСТИ
Скінчилось літо… А листи,
Твої листи ще зовсім літні,
Ще зовсім теплі, ще привітні,
Оті листи, що пишеш ти.
Вже все скінчилось. А листи
Ще йдуть і йдуть, поштарка носить,
І вже небес тривожна просинь
Лягла на вулиці й мости.
Зчужіло все в осінній млі,
І всі слова пішли у літо…
Твої листи, неначе квіти,
Лежать зів’ялі на столі.

40. 7978
..............................................
***
Колись любила, але все мина…
Все час рішучий розтирає в порох,
У душу заповза тривожний морок,
І на очах підступна пелена
Від сліз, від втоми, від буденних рим,
від того, що злетіли слів пелюстки.
Що вдерлася до серця хижа пустка,
Що у душі проріс гіркий полин.
Згортається клубком під серцем біль,
Ляга на плечі хижа сіра втома…
О, мій чужий і досі невідомий,
Пройшла любов, та не минув ще хміль.
Ох, не минув… І чи мине коли?
В майбутнього питаю на порозі…
Я розлюбила, та щемить і досі,
Хоч стільки весен вже перецвіли.
***
Не ти, не ти, сто тисяч раз не ти!
Я так стомилась, так стомилась, Боже!
Уже давно всі спалено мости,
І серце знову трепетно ворожить.
Сумна пророчість є в твоїй ході,
І в образі сувора неминучість,
І все, що відболіло у мені,
Проектувалось на мою будучість.
Мій спокій розлетиться, наче дим,
Мої надії пошматує вітер…
Душа, як заблукалий пілігрим,
Розіб’ється надвоє об пюпітр.
І я кричу: «Не ти, не ти, не ти!
Хай буде інший, просто трохи схожий…»
Всі долі віднайдуть свої порти,
Моя –
зачепиться
об погляд твій ворожий.

41. 8180
..............................................
***
Все розчинилось, наче не було
Очей, цілунків, слів у тиші скверу.
Тепер чуття аж в осінь забрело,
Мабуть, любов – це все-таки химера.
Мабуть, любов – це більше, ніж слова,
Ніж витончені і красиві фрази.
То в серці вона піснею співа,
То набридає згодом до відрази.
Мабуть, любов – це справді висота,
Релігія із визначеним богом,
Коли єство у святості зліта,
І сходяться докупи дві дороги.
***
Мене для тебе народила пісня;
Цю пісню вітер всюди розіслав.
Що з того, коли я тепер «колишня»?
Та й ти, чомусь, мені «колишнім» став.
Забракло нам весни і зорепаду,
Що в руки щедро нам трусив зірки,
Усе вже пройдено, і все уже позаду,
І ми на різних берегах ріки.
Ми нарізно тепер. Тоді ж здавалось,
Що душами заплетені в одне.
І марилось, і праглось, і гадалось,
Що єдність ця ніколи не мине.
Чому ж тоді болить мені і досі?
Думкам сумним не віднайду я лад…
Впаде снігами на моє волосся
Колишній день, колишній зорепад.

42. 8382
..............................................
***
Твої долоні пахли чебрецем.
Любов, немов полин, була гіркотна,
І рідне, і чуже твоє лице
Сховала ніч – безлика і дрімотна.
Спивала аромат усім єством…
Гірчив-гірчив мені полин, та що вже?
Під синім небом тісно було двом,
Чумацький Шлях стелив небесне ложе.
Тепло долонь і теплий хміль тривог…
І сила рук, і занімілість тіла…
А як ще Бог? Мабуть, десь плакав Бог,
Коли в пекельних муках я горіла.
***
Він мружив очі і любив, як міг,
Вона стояла осторонь, як вічність;
Не згадувались вулиці і сніг,
А згадувалась незбагненна ніжність.
Любив її, як люблять тільки раз,
Як синє небо люблять зорі тихі,
А ночі пив його самотній джаз,
І дряпали по склу старі горіхи.
Вона стояла осторонь чужа,
Очей не піднімаючи зрадливо,
Усмішка - вістря гострого ножа,
Волосся - ароматна тепла злива.
Любив її, зрадливу і чужу,
У глибині ховав чуття від себе.
Як час настав долать земну за межу,
Він рушив, щоб подякувати небу.

43. 8584
..............................................
НЕ ПОКЛИЧУ…
Не покличу… Не прийдеш. Знаю.
Знаю добре і дуже рада,
Хоч літати у снах – принада,
Але я вже давно не літаю.
Не покличу… Чужий. Забуто.
Поросло назавжди травою.
Нагострила найкращу зброю,
Зготувала протиотруту.
Не покличу… Збудую вежу
І рови затоплю водою.
На останню битву з собою
Я кілочків з осини натешу.
У самотність, немов у лати,
Одягну свою душу зранку –
Наречена чужих світанків
Перестала світанки чекати.
ЛИПЕНЬ
Тремтів затканий солов’ями ранок,
На видноколі згасла вже зоря.
І сонце – вічний ворог для коханих –
Стікало у вікно нового дня.
І пахла липа божевільно липнем,
Десь кава стигла, телефон мовчав;
З дзвіниці дзвону жменю хтось там
кинув,
І серце билось об чужий причал.
Чи крало миті сонце? Я не знаю.
Чи винний день, чи винні солов’ї,
Що я тебе вже більше не кохаю,
Що ти цілуєш руки не мої?

44. 8786
..............................................
***
Ні, не зрадниця, любий, не зрадниця!
Не кажи ці жорстокі слова.
Ніч, тремтлива дивачка-розрадниця,
Втоми в келих мені долива.
Випиваю той келих я поспіхом,
Давні спогади мріють на дні…
Притрусило життя зверху досвідом,
Ніби цвітом садок навесні.
Скільки в душу до мене натислося
Непотрібних і зайвих речей…
Я гадала. що все нам наснилося,
Що ж тоді мені груди пече?
Ні, як хочеш, то хай буду «зрадниця»,
Адже зрадником став уже ти.
У кохання не хочу я бавиться,
Тож дозволь мені просто піти.
***
Я друзів нажила ще й ворогів:
То що ж, життя і довге, і тривожне.
Всі болі звито у клубки тугі,
Заховано під поглядом порожнім.
Я наживала щастя - зжала сни,
Пожала міфів визрілі фантоми.
Хоч спогадів моїх не відніми:
Вони мене рятують від утоми.
Коли минуть всі війни і жалі,
Як догорять останні барикади,
Серед руїн, не рідні, не чужі,
Урізнобіч розійдемося радо.

45. 8988
..............................................
***
Повистигали спогади, мов кава,
Лишився трохи дивний післясмак…
Я пам’ятаю, ти сказав: «Пора Вам»
І пам’ятаю, я сказала: «Так».
Відкинуть треба все було, забути
Й залишитись - і хай там абищо;
З очей напитись рути чи отрути
І говорить про все і про ніщо;
Довірити себе твоїм долоням
І ночі, і розхристаним зіркам,
і місяцю, що нас так уполонив
Й доріжку вислав втомленим вікам.
Не зупинив - і я не зупинилась.
Ти не вберіг - і я не вберегла.
Чи винна ж я, що знов тобі наснилась
І що між нами прірва пролягла?
***
Раптовий сніг замів усі сліди,
Вогонь в комині вигнув жовту спину,
Думки роїлись і не знали спину,
Сичав вогонь: «Недовго до біди».
Під вікнами блукав хлопчисько-сон:
Збирав у торбу денні всі потреби
Я ще не знала, жити як без тебе,
Бо закінчився ніжний мій полон…
Лиш стало трохи зимно, та й усе,
Не те, щоб дуже, - ніби випав іній…
Світ набере новітніх форм і ліній,
А все минуле снігом занесе.

46. 9190
..............................................
Без тебе я, і все мені дарма,
Бо ніколи в щоденнім цім галопі
Ні шкодувати, ні ходить в жалобі…
Тебе немає - і жалю нема.
***
Заповню справами життя по вінця, вщерть:
Роботою, розмовами, книжками,
Нудними серіалами, плітками,-
Щоденна веремія-круговерть.
Заповнять ночі кава і вино,
А ще – пісні, можливо, трохи - вірші.
А справ щодня все більше, більше, більше,
Не вистачає часу «від» і «до».
Біжу, здається, все у довжину,
Насправді ж все від себе і по колу,
Щоби тебе не стрінути ніколи!
І всі думки, всі спогади жену.
Злітають дні, збігають місяці,
І квапляться роки за ними вперто…
Душа забула, що таке відверто
І прямо йти, зверта на манівці.

47. 9392
..............................................
***
На дерев старому галуззі
Грає осінь туманам блюз.
Ми з тобою, такі давні друзі,
Знов блукаєм помежи калюж.
Ти шукаєш слова-артефакти
І логічний будуєш ланцюг.
Я хапаюсь нервово за жарти,
А думки десь мандрують округ…
Я не хочу, не можу, не буду
Дослухатись до слів до твоїх:
Ти не Крішна, не Шіва, не Будда,
А по-іншому думати - гріх.
Не тримай моїх рук у долонях.
В серці осінь заселить туман.
Застукоче тривога у скронях:
«Не любов це, а просто обман.»
***
Ти минеш, як минає літо.
Тебе вип’ють сумні тумани,
За тобою затужить вітер,
Задощить надзвичайно рано.
Ти минеш, як минає осінь.
Затремтить на віконцях іній.
І листи, не написані досі,
Не впадуть у синеньку скриню..
Ти минеш, як весняний подих,
Як засніжені цвітом вишні,
І, тамуючи тихий подив,
Станеш просто моїм колишнім.

48. 9594
..............................................
Павутиння дощу полонило,
і вечір-базіка
Затремтів десь у грудях
і вибухнув виклично в кров;
І регоче у небі дощем
звеселілий музика,
А під серцем десь плаче й сміється
вже вкотре любов.
***
Павутиння дощу,
посрібліле дощу павутиння
Обплело і всі сквери,
і вулиць залюднених чад,
І беріз надприродно ясне
й пожовтіле хустиння,
І вогнів ліхтаревих
убогий оцей променад.
В парасолі й плащі
заховались думки й сигарети.
Аромат тютюну
і холодних асфальтних доріг…
І ці краплі по склу
у німому останньому: «Де ти?»,
Поки день цей змарнілий
до фінішу ще не добіг.
І стонадцяте «так»
і стонадцяте «ні» у тумані,
Непомірна яскравість
занадто вже синіх вітрин…
І від щастя ми ловимо
краплі губами, мов п’яні,
Викрадаючи в долі
ще кілька прекрасних хвилин.

49. 9796
..............................................
***
В очах твоїх нападало зірок,
Спиваю їх очима - й рину в казку;
Як хочеш, то святкуй мою поразку,
А - ні, то проведи за моріжок.
І відпусти… Забудь і відпусти,
Бо слабкість тимчасова, ніби злива:
Як промине, то стану невразлива
До слів і вуст, збілілих від жаги.
Бо не твоя і ти давно не мій…
Та твої очі, сповнені зірками,
Зорять крізь простір, час, понад роками
Й ворожать долю, рідній і чужій.
***
Пила я небо із твоїх долонь,
Ковтала так хапливо і нестримно
Що забавка, здавалося б, невинна
Виною стала, Господи зборонь!
Пила я небо… Білі голуби
Збирали світанковість всю на крила,
Якби хотіла, мабуть, полетіла б
Від натовпу, від люду, від юрби.
Та висота найперших поривань,
Та чистота найпершого падіння,
Те невимовне і ясне горіння
В моїй душі лишили тільки твань.
Скажу «спасибі» і піду туди,
Де голуби сплітаються в сузір’я;
Забуду всі провини, всі зневір’я.
Пила я небо - хочеться води.

50. 9998
..............................................
В цій мішурі, у цій фальші,
у цьому диму,
В калейдоскопі
міняються маски і люди.
Я вже стомилася,
віри ні в що я не йму,
Бо зрозуміла, що чуда,
напевно, не буде.
***
Присмак мартіні,
тремтлива тривожність бра…
Риб’ячий полиск
від срібно-холодних паєток…
Ми - мов герої
роману Андре Моруа -
Серед порожніх пляшок
і зім’ятих серветок.
Дим тютюну провиса,
наче сизий туман,
Так безпардонно
хапає за груди і плечі;
Хтось витанцьовує
хтивий і п’яний канкан,
Та від видовищ
чомусь нам не легше, не легше…
Ти все мовчиш,
як умієш мовчать тільки ти:
Твердо, вороже, безжально,
доволі цинічно.
Як нам глибоку мовчанку цю
перепливти?
Ніби закуті із нею
однині й довічно.

51. 101100
..............................................
***
У мить, коли замре душі вулкан,
Коли годинник розминеться з часом,
Коли із вітром листя втне канкан,
В ту мить усе відразу стане ясно:
І хто є хто; численні всі «чому»
Промарширують, наче на параді,
Пройдуть повз мене «нащо» і «кому»,
І ще не ясно, чи зрадію правді.
Ілюзії, що облетять, мов сад,
Розвіє Бог всевладною рукою;
Життя не згубить ще своїх принад,
Але ми - розминемося з тобою.
***
До тебе, до вчорашнього, озвусь
На ймення чи на прізвище, байдуже,
Як зорі відбиваються в калюжах,
У пам’яті твоїй я відіб’юсь.
Чи хочеш ти ще згадувать мене,
Чи зовсім мене згадувать не хочеш,
Ті спогади ніхто вже не зурочить,
Мов подих вітру, спомин не мине.
Не вичахне, не згасне той вогонь,
Що запалили очі твої сині,-
Від першого світанку і донині,
Від юності до посивілих скронь.

52. 103102
..............................................
***
Будь мені ворогом, їх-бо у мене катма!
Ворогом будь, але другом нізащо, ніколи.
Літо минеться і осінь, надійде зима:
Снігом під ноги впаде - і все рушить по колу.
Ти все забудеш, і станеться все, як завжди:
Стримана тиша, мов снігом, засипле дорогу,
Присмак морозу додасться до смаку біди
І запізніло жбурне нам цю тишу під ноги.
І задзвенить, і розіб’ється тиша об лід;
І проросте в наших душах чуже і байдуже,
Вітром раптово розвіє самотній твій слід –
Боляче буде, але вже не дуже, не дуже…
ЗИМОВИЙ ДОЩ
Зимовий дощ постукав – відчинила,
Він сів на підвіконня і мовчить.
Зірок нема, та я вже й відзоріла,
Боліло щось, а нині - не болить.
А серце що? – малесенький насосик,
Що кров людську жене все по нитках…
Тієї ночі я сказала: «Досить
Шукати рими тільки у дощах».
Зимовий дощ мовчав, лиш крапель кроки,
І вітер тисся в душу крізь вікно…
Я раптом зрозуміла: ні, не роки -
Віки між нами виросли давно.
Допоки ти в мені шукав єдину,
Неначе ниву, смутком засівав,
Мороз обцілував кущі калини,
Зимовий дощ лапатим снігом став.

53. 105104
..............................................
ПЕРЕДЧУТТЯ ЛЮБОВІ
Не шал, не маячня, не божевілля,
Немає зайвих рухів і принад,
Лиш аромат терпкий гіркого зілля
І перехресть та вулиць димний чад.
Нема зітхань і поглядів гарячих,
Тремтіння і нестримної жаги;
Блукаємо удвох, немов незрячі,
Які ідуть, не знаючи, куди.
А все довкіл багряно-особливе,
І ніч така – голки іди збирать.
А небо пада зорями, мов злива,
І хочеться всю землю обійнять.
Ми замовкаєм раптом на півслові
В передчутті прийдешньої любові.
***
Мед сонця, степ і двоє серед нив…
Надумана любов, фата моргана,
Та я повірила, коли сказав «жадана».
Ти всю самотність в мене перелив.
Мед сонця, пахло гірко полином,
Хмарки летіли, наче знавіснілі,
Ми ніби підкорились вищій силі…
І ніч була, і ранок надійшов.
І стало тихо: Еос, ти і я,
Зчудована і ніби заніміла,
Я зі світанком раптом зрозуміла,
Що не була ніколи я твоя.

54. 107106
..............................................
***
У весни твої очі – я знаю,
Бо, інакше, навіщо все це?
Нащо ніжність свою ховаю,
У темряву вдягаю лице?
Тільки вічі у вічі глянуть,
Тільки губи очей торкнуть –
Усі сумніви враз розтануть
Й зрозумієш глибинну суть:
Тільки разом ми щось єдине,
Неповторне, лише разом!
І ця думка легка, незрима,
Виринає, немов фантом.
У весни твої очі - я знаю,
Бо так само мінливі вони,
Неповторні - і я бажаю
Мати поруч цю частку весни.
***
Не поспішай, послухай, як світанок
Колише віти й ніжить солов’їв,
Як зорі у торбину цупить ранок,
Як смокче тишу вітер із гаїв.
Не поспішай, ще небо не доснило
Найкращий і найлагідніший сон.
Пробач, що нині я тебе спинила,
Та це не примус, любий, не полон.
Не силую, а шепочу: «Послухай», -
І ти почуєш музику планет,
Лиш мого серця стукоту не рухай,
І не спиняй душі тривожний лет.

55. 109108
..............................................
***
Не відпущу! Нехай там абищо:
Потопи, землетруси і торнадо,
Цілого світу забавки й принади;
Не відпущу і все тобі прощу.
Ні не тому, що кращого нема.
Напевно є, але мені байдуже,
Душа без тебе може занедужать.
Життя без тебе - лютая зима.
Жадання у чужих очах - пусте,
Пройду крізь натовп, навіть не погляну.
Моє єство і трепетне, й жадане
Духмяним хмелем в тебе проросте.
Не підеш ти, бо спиниться Земля,
Зійдуть з орбіт здивовані планети,
Ми згоримо, неначе дві комети:
Одна з них - ти, а друга - то вже я.
***
Олександру
Люблю тебе, так просто, без прикрас,
Без феєрверків, конфетті щоденних,
Без витончених і містичних фраз.
Щодня гортаю наших днів щоденник.
А в ньому світло від твоїх думок
І кожна мить, мов зоряне намисто.
Неначе в космос квантовий стрибок,
Була та зустріч у порожнім місті.
Люблю. Без урочистих обіцянь,
Без відчаю, без каяття, так просто.
І віриться, що це на все життя,
Бо ти мого прийдешнього апостол.

56. 111110
..............................................
Твоя долоня ляже на плече,
І вип’ють очі мій вчорашній морок,
Мене холодним вітром обпече
Благословенний, стриманий вівторок.
Усе мине. Минулі дні, мов дим,
Пройдуть повз мене у байдужій зграї.
Що там було? Де ми були? І з ким?
Ти все забув. І я не пам’ятаю.
ЗМІСТ
Розділ 1. Заручниця весни
«Я люблю, як пахне влітку жито»������������������5
Ключ від щастя ����������������������������������������������� 6
«Напитися б дикого меду» ��������������������������� 7
«Я плачу римами, я вкотре
плачу римами» ���������������������������������������������� 8
«Весняне небо у кульбабах хмар…» ������������9
Батьківська хата ������������������������������������������� 10
Круговерть ��������������������������������������������������� 11
«Вмирати сонце йшло за горизонт» �����������12
Джмеленя ����������������������������������������������������� 14
«Молюся я до сонця і живу» ���������������������15
«На місто вкотре впало спрагле літо» ��������16
Ніч у потязі ��������������������������������������������������� 17
На межі ��������������������������������������������������������� 18
«А вороги по закутках, мов звірі» ���������������19
«Від мене, учорашньої, лишилась
купка попелу» ��������������������������������������������� 20
«Мамо, у косах твоїх прогляда сивина» �����21
Осінь ������������������������������������������������������������� 22
«Серпневих днів злетіли намистинки» �����23
«Маленький носик, диво-губенята»�����������24
«Весна іде статечно, поступово» ����������������25

57. 113112
..............................................
Шевченкові ��������������������������������������������������� 26
«Протягне руки людська глупота» �������������27
«Таких очей скорботних не буває» �������������28
Воїнові Небесної сотні �������������������������������� 29
Одна дорога ������������������������������������������������� 30
«Я не люблю нещирих, а відверті» �������������31
«Думка, сконденсована у біль» ������������������32
«Цей дощ ущент затиснув міражі» �������������33
«Коли життя мине, і я піду» ������������������������34
Чекання �������������������������������������������������������� 35
«Відцвів бузок - і відцвіла весна…» ������������36
«Думки шепочуть: «Літу вже кінець»» �������37
«І слів нема. Немає навіть слів…» ���������������38
«Не холодно, але й нема тепла.» ���������������39
«Добрий лікарю Часе» �������������������������������� 40
Грудень ��������������������������������������������������������� 42
«Якби я мала сили не писати» �������������������43
«Коли минусь, я стану, мабуть, лісом.»������44
Зимовий вечір ���������������������������������������������� 45
«Вірші всі продумані до слова» ������������������46
Розділ 2. Попіл на воді
«Лелечий сум замріявся в повітрі» ������������48
«Десь хижо пломеніла дня заграва» ����������49
«Вкради мене у світу і сховай»��������������������50
«Було щось надмістичне в
нашій зустрічі» ����������������������������������������� 51
Попіл на воді ������������������������������������������� 52
Звільнення ������������������������������������������������ 53
«Прощальних слів мені ти не кажи» ����� 54
«Не вийшла з мене дика
жар-Кармен» �������������������������������������������� 55
«Між нами ти, стоїш між нами ти» ��������� 56
«Із книги буднів вирвані слова» ������������� 57
«Пройдеш повз мене ти і
не впізнаєш» �������������������������������������������� 58
«Ненавиджу і знов-таки люблю…»���������� 59
«Співало сонце у вікнах»�������������������������� 60
Прощальний дарунок ������������������������������ 61
Безсоння ��������������������������������������������������� 62
«Я думала: ти – дощ, а ти – гроза» ��������� 63
«Не згадую давно вже профіль Ваш» ����� 64
«Раптово й швидко все враз
завесніло» ������������������������������������������������ 65
«Побудь чужим, хоч трохи,
та побудь» ������������������������������������������������ 66
Нестрічені світанки ���������������������������������� 67
«Ми сонце допили,
лишився смуток» ������������������������������������� 68
Мовчанка��������������������������������������������������� 69