Ознайомити учнів з життєвим шляхом та літературною спадщиною Панаса Мирного, розкрити особливості його творчої долі. Вчити учнів цінувати в кожній людині творче начало. Формувати вміння будувати зв’язну розповідь на основі використання різних джерел. Виховувати інтерес до творчості письменника; почуття національної гідності за кращі таланти свого народу.

1. Підготувала:
Леонова Олеся
Учениця 11-го класу

2. МЕТА УРОКУ:
знайомити учнів з життєвим шляхом та літературною
спадщиною Панаса Мирного, розкрити особливості його
творчої долі.
Вчити учнів цінувати в кожній людині творче начало.
Формувати вміння будувати зв’язну розповідь на основі
використання різних джерел.
Виховувати інтерес до творчості письменника; почуття
національної гідності за кращі таланти свого народу.

3. ОБЛАДНАННЯ:
ортрет Панаса Мирного;
иставка його творів;
аблиця з епіграфом уроку;
презентація.

4. ЕПІГРАФ УРОКУ
З появою романів і повістей Панаса Мирного в українську
художню прозу ринула повінь народного життя з усім
розмаїттям людських характерів, із істинністю
народного мислення, з незвичайно багатим емоційним
світом простих людей.
Олесь Гончар

5. Найбільше й найдорожче добро в
кожного народу – це його мова.”
анас Мирний

7. БАТЬКИ ПАНАСА МИРНОГО - ТЕТЯНА ТА ЯКІВ РУДЧЕНКИ

8. ПАНАС МИРНИЙ (ПРАВОРУЧ) ТА ІВАН БІЛИК. 1881 РІК.

11. икола Садовський Марія Заньковецька

13. В 1928 РОЦІ ВИЙШОВ ПОВНІСТЮ
ВИХОДИВ ЧАСТИНАМИ У 1883-1884 РР., 1919.

14. дружиною Олександрою
Шейдеман. 1889 рік.
 Олександра Рудченко із синами

15. Все, що довелося нажити за оцю пору, зложено в копи,
зв’язано в снопи, вимолочено, провіяно. Чисте зерно
пішло в люди...”

16. 20 січня 1920 року помер Панас Мирний

17. ЗАПОВІТ
І не ремствуй, мій сину, на долю
Про добро людям дбай,
У нужді помагай,
Не цурайся своєї родини.
І не пнися в пани,
Бо нещасні вони.
Й не добудеш тим щастя, мій сину.
Не в хоромах його зародилося зерно,
Не в достатках воно процвітає,
А у чеснім житті. Та мозольнім труді...
Про це, сину, небагато хто знає.”
Його батько малим
Цілував і пестив
Кучеряву головоньку гладив
І казав йому так:
„Будь ти, сину, козак
Не забудь ти моєї поради
Невелика вона.
Та ще може хто зна,
На весь вік тобі стане уволю
Поки виростеш – вчись,
А як виріс – трудися