З історії гімну "Ще не вмерла Україна"

1. До найбільших святинь будь-
якого народу належить націо-
нальний гімн – найвищий вияв
його волелюбних прагнень, ду-
ховно-патріотичних устремлінь.
Слова і музика гімну змушу-
ють кожного з нас підніматися
при перших же акордах. Для
українців – це гімн "Ще не
вмерла Україна".
Музичні символи України різних часів
Перша музична сим-
воліка нашого народу
сягає часів Київської
Русі. Тоді роль держав-
ного гімну ( у сучасно-
му розумінні ) вико-
нували бойові заклики
та пісні, які створюва-
ли патріотичний
настрій перед битва-
ми.
Як свідчить "Слово о
полку Ігоревім", пісні
закликали воїнів до
хоробрості, аби здо-
бути "князю славу",
відплатити ворогам
"за землю Руську".
Перед вирішальною
битвою на р. Калці
1223 р. проти татаро
-монгольських військ
руські дружини спі-
вали "С нами Бог,
розумійте язици".
У період козацької
доби особливо попу-
лярною була пісня
"Нумо, хлопці, до
зброї", "Засвіт вста-
ли козаченьки”.
Втративши свою
державність, Україна
кілька століть не ма-
ла свого національ-
ного гімну.
2 травня 1848 року
у Львові було засно-
вано Головну Руську
Раду, яка прийняла
за національний гімн
"Мир вам, браття".
На Закарпатті в ті ж
роки Олександром
Духневичем був на-
писаний гімн "Я ру-
син єсмь і буду".
Своєрідним гімном
виступав і "Заповіт"
Шевченка та "Вічний
революціонер" Фра-
нка, "Боже, великий,
єдиний, нам Україну
храни" Косинського.
Однак, їм не випала
така велична і трагі-
чна доля, як "Ще не
вмерла Україна".
Жовтень 2014
Випуск 1
Провісник нашої волі
(З історії гімну "Ще не вмерла
Україна")
Зверніть увагу!
Гімн (дав.-гр. ὕμνος; hým-
nos — похвальна пісня)
або славень — урочиста
пісня, яка вихваляє та про-
славляє кого-небудь або що
-небудь (первісно божест-
во).
У сьогоднішньому світсько-
му значенні — це урочистий
музичний твір на слова си-
мволічно-програмного змі-
сту, який вживається здебі-
льшого як символ держави
(поряд з іншими атрибута-
ми: прапором, гербом
тощо).
У цьому випуску:
Музичні символи 1
Трагічна і прекрасна 2
З історії створення 2
Про авторів пісні, що 3
Первісний варіант
гімну
4

2. 1863—вірш Павла Чубин-
ського надруковано у
львівському журналі
«Мета».
1864—у Львівській опері
вперше прозвучав гмн
«Ще не вмерла Україна»
на мотив музики Михай-
ла Вербицького.
1901—гімн набуває
особливого поширення в
РОсії та Австро-Угорщині.
Як національний, він
визнається Іваном Фран-
ком, Лесею Українкою,
іншими видатними людь-
ми.
1918 рік, січень— під
час становлення УНР і
ЗУНРпісня широко
розповсюджуються і ви-
конує роль Державного
гімну.
1939—ухвалою сейму
Карпатської України гімн
закріплено законодавчо,
однак невдовзі його забо-
роняє угорський уряд.
30-80-ті роки ХХ ст.—гімн
заборонений в Україні. За
його виконанння людей
переслідували, саджали у
тюрми. Але зі словами
пісні на устах боролися за
волю України, гинули у
повстанських загонах,
страждали у сталінських
таборах.
1989, 5 жовтня—
естрадний театр «Не жу-
рись» ймовірно першим
публічно виконав у радян-
ські часи пісню в концер-
тній залі Львівської філар-
монії під час вистави
«Повіяв вітер степовий».
1991, 29 січня—у Борис-
полі на Книшовському
цвинтарі вперше урочи-
сто вшановували память
Павла Чубинського вико-
нанням самого гімну
відкрито.
1992, 16 січня—Верховна
Рада України затвердила
гімн П.Чубинського і
М.Вербицького Держав-
ним гімном України. Ука-
зом передбачено вико-
нання мелодії гімну на
урочистостях.
2003, 6 березня— Дер-
жавним гімном України
затверджено національ-
ний гімн на музику
М.Вербицького зі слова-
ми першого куплету та
приспіву твору
П.Чубинського.
у приспіві були слова : «Срб
се бије и крв лије за своју
слободу…».
Чубинському пісня дуже спо-
добалася, і він раптом подав-
ся в іншу кімнату, а через
півгодини вийшов звідти з
готовим текстом пісні «Ще не
вмерла Україна», яку тут же
проспівали на сербський мо-
тив.
Цей вірш дуже швидко набув
популярності серед гуртків,
щойно об’єднаних у Грома-
ду.
Уперше вірш Чубинського
був опублікований
у львівському журналі
«Мета», № 4, 1863 року.
Восени 1862 року 1862 року. на одній
з вечірок у Павла Чубинського сербські
студенти, що навчалися в Київському
університеті, співали патріотичну пісню,
Отримавши поширення
на Західній Україні, вірш
не пройшов повз увагу
одного із релігійних діячів
того часу. Отець Михай-
ло (Вербицький), знаний
композитор свого часу,
захоплений віршем Павла
Чубинського напи-
сав музику до нього.
Вперше надрукова-
ний 1863 року, а з нота-
ми — 1865, вперше по-
чав використовуватись як
державний гімн
у 1917 році.
Трагічна і прекрасна доля пісні “Ще не вмерла Україна”
З історії створення
Довгим був шлях
національного гімну
до державного, багато
випробувань було на
ньому, тому знати
текст гімну,
шанобливо ставитися
до нього—почесний
обов'язок кожного
українця.
2 Провісник нашої волі
(З історії гімну "Ще не вмерла Україна")

3. Павло Платонович Чубинський наро-
дився 27 січня 1839 року на хуторі,
що нині входить у межі міста Бориспо-
ля поблизу Києва, у сім'ї бідного дво-
рянина. Закінчив Другу Київську гім-
назію, навчався у Петербурзькому
університеті на юридичному факуль-
теті. У студентські роки брав участь у
діяльності петербурзької української
громади. Був автором журналу
«Основа», співпрацюючи в якому поз-
найомився з Т. Шевченком, М. Косто-
маровим.
За участь у Громаді та написання вір-
ша “Ще не вмерла Україна” у жовтні
1862 року Чубинського було вислано
на проживання в Архангельську губер-
нію під нагляд поліції .
1869 року йому дозволяють поверну-
тися в Україну, щоб очолити експеди-
цію в Південно-Західний край для ет-
нографічних та статистичних дослі-
джень. Під час експедиції Чубинсь-
кий записав майже чотири тисячі
обрядових пісень, триста казок, у
шістдесяти місцевостях зафіксував
і опрацював говірки, звичаї, обря-
ди, повір'я, прикмети.
Блискуче проведення експедиції
зробило ім'я Чубинського відомим і
авторитетним і дозволило йому
домогтися від уряду створення Пів-
денно-Західного відділу Російського
Географічного товариства в Києві,
який відіграв визначну роль у зби-
ранні, дослідженні й популяризації
фольклорних, історичних, етногра-
фічних та археологічних пам'яток
України.
Помер Чубинський 26 січня 1884
року.
Про авторів пісні, що стала символом України
ЛЮДИНА, ЯКА ВІРИЛА В СЕБЕ ТА УКРАЇНУ
Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року у с. Улючі за 24
км від Сянока в родині священника. Спочатку вчився в гімназії, а зго-
дом у ліцеї. Музичну освіту Михайло здобув у дяківській школі у Переми-
шлі. Оскільки мав гарний голос, то співав у славетному кафедральному
хорі Собору Івана Хрестителя.
1833 року Михайло вступає до духовної семінарії у Львові, де починає
серйозно займатися музикою .
1852 року одержав парафію в селі Млинах Яворівського повіту, де він
служив Богові і людям аж до смерті, що сталося в 1870 році.
Будучи священиком, він писав композиції, які стали літургійними шеде-
врами: “Єдинородний Сине”, “Святий Боже”, “Алилуя”, “Отче наш”,
“Хваліте Господа з небес”, “Ангел вопіяще” та інші. Писав М. Вербиць-
кий і світську музику. Він автор багатьох музичних творів на народні ме-
лодії, полонезів, вальсів, вступів до вистав.
Вірш П.Чубинського припав М. Вербицькому до вподоби своїм високо-
патріотичним змістом і він вирішив написати музику, щоб громадівці
могли співати свою патріотичну пісню. Цей хоровий твір уперше прозву-
чав у Перемишлі в день празника Св. Івана Хрестителя — 1-го липня
1864 року.
СЛУГА МОЛИТВИ І ПІСНІ
Михайло Вербицький — яскравий
представник національної компо-
зиторської школи. Його творчому
стилю властиве поєднання за-
гальноєвропейських музичних
традицій із суто національними.
За таким принципом створено й
пісню «Ще не вмерла Україна» .
За своє недовге
життя Чубинський
встиг зробити
стільки, що його
заслуг вистачило б і
на декількох
професіональних
учених
Федір Вовк
3Випуск 1

4. Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття й ми
У своїй сторонці.
Приспів:
Душу, тіло ми пложимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Гей-гей, браття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей пора встати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізнякъ
И Тарас Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своєго юнацтва.
Приспів.
Ой Богдане, Богдане
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Украіну
Москалям поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Приспів.
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
Приспів.
Первісний варіант тексту
Рукописний текст і ноти цього твору зберігаються в
Науковій бібліотеці імені В. Стефаника НАН України.
Автори випуску : учні 6 класу
ЗОШ І-ІІІ ступенів смт Добротвір
Керівник Браташ О.І.