Байки Езопа, Да Вінчі, Лафонтена, Крилова

2. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 2
Зміст
Езоп (VI ст. до Р. Х.) ...................................................................... 3
Езоп «Лисиця і виноград» ............................................................ 3
Езоп «Вовк і Ягня» ........................................................................ 3
Езоп «Крук і Лисиця» ................................................................... 4
Езоп «Мурашки й Цикада» .......................................................... 4
Езоп «Хліборобові діти» ............................................................... 4
Леонардо да Вінчі (1452-1519)...................................................... 5
Леонардо да Вінчі “Вовк та ягня” .............................................. 6
Жан де Лафонтен (1621-1695) ...................................................... 6
Жан де Лафонтен «Вовк і Собака» ............................................. 7
Жан де Лафонтен «Зачумлені звірі» ........................................... 8
Іван Андрійович Крилов (1768-1849) ....................................... 10
І. Крилов «Квартет» .................................................................... 10
І. Крилов «Бабка та Муравель» ................................................ 11
І. Крилов «Вовк і Ягня» ............................................................. 12

3. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 3
Езоп (VI ст. до Р. Х.)
Езоп (грец. Αίσωπος, жив у VI ст. до Р. Х.) — видатний байкар, засновник жанру байки, «Батько байки». Постать Езопа є легендарною. Достеменно про нього нічого не відомо. Кажуть, він жив у VI ст. до н. е. у Давній Греції. Нібито був рабом, та ще й бридким: череванем, горбанем, лисим, кульгавим...
Писав байки, де героями були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. Точну кількість байок не встановлено, але вважається, що Езопу належить близько 400 байок. Жодних його рукописів і оригіналів творів до наших днів не дійшло — його твори у IV–III ст. до Р. Х. упорядкував Деметрій Фалерський, але збірка не збереглась. Відомі лише віршовані переробки творів Езопа, написані Федром, Бабрієм та Авіаном.
Езоп «Лисиця і виноград»
Молода Лисиця побачила, що з виноградної лози звисають ґрона, і захотіла дістати їх, але не змогла. Відходячи, сказала сама до себе: — Вони кислі! Так і в людей буває. Коли хто неспроможний досягти чогось, посилається на обставини. (Переклад Ю. Мушака)
Езоп «Вовк і Ягня»
Вовк побачив, що Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти. Отже, хоч він стояв і вище по течії, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповідало, що воно п’є, торкаючись води тільки краєчком губ, і що, зрештою, воно, стоячи внизу, не може йому каламутити воду. Тоді Вовк зауважив:

4. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 4
— Минулого року ти зневажило мого батька. — Мене тоді й на світі не було,— відповіло Ягня. Але Вовк сказав йому: — Хоч би як ти виправдовувалось, я все одно тебе з’їм. Так навіть справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду. (Переклад Ю. Мушака)
Езоп «Крук і Лисиця»
Крук украв шматок м’яса і сів на якесь дерево. Побачила це Лисиця і захотіла відібрати м’ясо. Вона стала перед Круком і почала вихваляти його велич і красу, кажучи, що йому найбільше з усіх годилось б царювати над птахами, і це сталося б напевно, коли б він мав голос. Крук хотів похвалитися, що голос у нього є, закрякав і випустив м’ясо. Лисиця підбігла, схопила м’ясо і сказала: «О Круче, коли б ти мав також розум, тобі більше не бракувало б нічого, щоб стати царем». Ця байка стосується нерозумної людини. (Переклад Ю. Мушака)
Езоп «Мурашки й Цикада»
Мурашки взимку сушили на сонці вогке збіжжя, коли до них підійшла голодна Цикада й попросила, щоб їй дали їсти. Тоді вони запитали її, чому вона не заготувала собі харчів улітку, а вона їм: «Мені все було ніколи, я співала». На це Мурашки, сміючись, відповіли: «Якщо ти співала влітку, то потанцюй узимку». Не слід зневажати нічого, щоб згодом не довелося шкодувати. (Переклад А. Білецького)
Езоп «Хліборобові діти»
Хліборобові діти між собою не мирилися. Він їх часто вмовляв, але слова не допомагали. Тоді Хлібороб вирішив віиинути на них ділом і сказав їм принести в 'язку різок. Коли вони виконали те, що він їм загадав, батько дав їм в'язку і наказав зламати її.

5. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 5
Але діти, хоч як силкувалися, не змогли цього зробити. Тоді батько розв’язав в'язку і дав кожному по різці. Коли вони легко переламали їх, батько промовив: «Отак і ви, діти, якщо будете дружні, вас не подолають вороги, коли ж житимете в незгоді, вас легко переможуть». Байка доводить, що коли згода між людьми — їх важко перемогти, коли незгода — легко. Переклад Ю.Мушака
Леонардо да Вінчі (1452-1519)
Леона́рдо да Ві́нчі (італ. Leonardo da Vinci, 15 квітня 1452 в Анкіано, коло Вінчі — 2 травня 1519 в замку Кло- Люсе, Амбуаз) — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження.
Він винайшов ряд фізичних приладів, механізмів і машин, працював над створенням літального апарата, подав ідею парашута майже створив підводний човен. Створив конструкції ткацьких станків, машин для друку, шліфування скла, деревообробних та землерийних машин. Він займався математикою, фізикою, астрономією, геологією, ботанікою, анатомією та фізіологією людини і тварини. Був прекрасним наїзником, фехтувальником, грав на лютні. Леонардо мав дар мистецького слова, міг так цікаво розповідати, що всі навкруги захоплювалися його розповідями. Сучасники називали його солодкоголосим Орфеєм. У Леонардо була велика власна бібліотека, він багато читав і займався навіть створенням словника, збирав до свого записника перлини народного гумору, фольклору. Його байки, які трактуються також як притчі,

6. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 6
сповнені філософської мудрості, людяності, гуманності. Вони представляють собою моральний роздум про тонкощі поведінки людей. Саме це робить байки Леонардо да Вінчі близькими до притчі.
Леонардо да Вінчі “Вовк та ягня”
Одного разу Левові кинули до клітки живе Ягнятко. Мале було таким безпосереднім та добродушним, що навіть не стушувалося перед грізним царем звірів. Певно вирішивши, що перед ним його мама, малюк підійшов до грізного звіра, ласкаво забекав і подивився на нього широко розплющеними ясними очима, в яких була сама безмежна любов, покора та захоплення. Лев був геть збитий з пантелику такою довірливістю й не зміг роздерти поживу. Незадоволено рикаючи, він так і ліг того разу спати голодним.
Жан де Лафонтен (1621-1695)
Видатний французький байкар Лафонтен, який жив майже через дві з половиною тисячі років після Езопа, назвав свої перші збірки байок «Езопові байки, розказані віршами Лафонтена». Однак його байки, здавалося, були абсолютною протилежністю Езоповим: проза поступилася віршам, стислість — розгорнутим описам і навіть елементам драматизації, повчання — підкресленій відмові від моралізаторства. Тоді звідки ця дивна назва? Не віриться, що самолюбивий француз, який з дитинства вирізнявся непокірністю, через що навіть не став придворним короля Луї XIV, вирішив просто скористатися ім'ям Езопа задля «реклами» власних творів.

7. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 7
Жан де Лафонтен «Вовк і Собака»
Вовк і Собака Голодний та худий, лиш шкура та кістки, Вовк за селом зустрів Собаку. Такий Великий та гладкий. Утер би Вовк Собаці маку,— Тече голодна слинка, Чи тут до поєдинка?! Ледь-ледь не пада з ніг. Перед Собакою покірно ліг І скаржиться на час цей проклятущий: — Нещасний я. Голодний та худющий. Хотів би працювать, та ба — Знущається судьба: І праці не дають, Вкраду — безжально б'ють… — Собака-простачок Вовкові каже: — Ходім зі мною. Я і ти Жить будем, як брати. Разом робитимем, разом і спати ляжем. — А що ж робить? — Подвір'я стерегти... — Пішли в село. В дорозі Вовк побачив: На шиї в пса Біда собача: — Це що? Так шкодить ковбаса? — Ммм. Це, той... Буває на віку Сиджу на мотузку. — Така твоя солодка воля? Хай краще здохну серед поля, А не дозволю, мій дружок, В'язать мене на мотузок! Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця. – К., 1973

8. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 8
Жан де Лафонтен «Зачумлені звірі»
Небесна кара, що її за гріх Великий наслано на всіх, Чума — нещадна, люта сила, Спроможна все живе за день До решти винищити, впень, Нещадно звірину косила. Не кожен хворий помирав, Та кожен дні лихої скрути Хотів як-небудь перебути. Було звіроті не до справ: Уже не йшли на полювання Ні хитрі лиси, ні вовки, І велелюбні голубки Забули вже за любування. Лев скликав раду і сказав: «Напевно, кару Бог послав Нам за чиюсь тяжку провину. У кого з нас найбільший гріх, Хай жертвує собою й від загину Рятує всіх. Історія нас вчить: зі скрути Не вийти без належної покути. Покаймося ж, мов на духу, при всіх У всіх своїх тяжких провинах. Я маю на душі великий гріх: Я стільки з’їв овець невинних! Куди подітись від гріха? Того ще мало: Я, бувало, З’їдав і пастуха. Я жертвую собою, як немає У вас гріхів. Та закликаю вас Покаятись, як я, бо вмерти має Найбільший грішник серед нас».

9. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 9
«О царю! — каже Лис. — Сумлінність ваша може Всім бути за взірець. Але хіба то гріх? Та, може, Ви, ївши тих дурних овець, Їм честь велику виявляли. А щодо пастухів — який то гріх? Вони нам стільки дозволяли, Що краще б їх поїсти всіх». Підлесники аплодували, А потім тигри та вовки Себе картали залюбки. Та всіх їх так атестували, Що хижаки, розбійники — і ті, Здавалося, були святі, Та встав Осел: «Пригадую, давненько Ішов я лугом, травка зелененька, А я голодний — біс і спокусив: Я, грішний, жмутик і вкусив, А, щиро кажучи, не мав же права». «Ганьба! Ганьба!» — зарикала орава. А Вовк довів — учений писарчук! — Що цей Осел — падлюка із падлюк, Паршивий і коростявий — причина Всіх напастей і лих. Та мало вішати таких! Він їв чужу траву! Проклята твар злочинна! Від них завжди чекай біди. І заревла громада: «Браво!» Отак і в нас: є гроші — маєш право, Немає — то під суд іди. Переклад І. Світличного

10. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 10
Іван Андрійович Крилов (1768-1849)
Іван Крилов - російський письменник, байкар, академік Петербурзької АН (1841). Видавав сатиричні журнали "Пошта духів" (1789) та інші. Писав трагедії і комедії, оперні лібрето. У 1809-43 створив більше 200 байок, пройнятих демократичним духом, що відрізняються сатиричною гостротою, яскравою та влучною мовою. Його твори, за влучним висловом Миколи Гоголя, стали «книгою мудрості самого народу».
І. Крилов «Квартет»
Вигадниця Мартишка, Осел, Козел Та клишоногий Мишка Затіяли Квартет заграть. Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали Й під липу в лузі посідали, Щоб світ мистецтвом чарувать. Ударили в смички,— ладу ж дарма шукать! «Стій, братця, стій! — кричить їм Мавпа,— постривайте! Хіба заграєм так? Інакше посідайте. Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта, Я, прима, сяду проти втори; Тоді вже піде музика не та: У танець підуть ліс і гори!» Знов сіли, почали Квартет; А діло все не йде вперед. «Стривайте ж, я знайшов секрет,— Кричить Осел,— усе в нас піде ладом, Як поряд сядем». Послухали Осла, поважно сіли в ряд; А все-таки Квартет не йде на лад. Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари

11. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 11
І свари, Кому і як сідать. Припало Солов’ю якраз там пролітать, До нього всі вдались, як до свого спасіння: «Будь ласка,— мовили,— таж наберись терпіння, Допоможи Квартет улаштувать, І ноти й інструмент зуміли ми дістать, Скажи лиш, як сідать!» «Щоб буть музикою, потрібне тут уміння Та трохи тонших би ушей,— Їм одмовляє Соловей,— Тож, як сідати — сварки марні, Бо з вас музики незугарні». (Переклад Ф. Скляра)
І. Крилов «Бабка та Муравель»
Жвава Бабка-Стрибунець, Красне літо проспівала; Озирнулась… Ба! Навала — Від зими вже вихорець. Помертвіло, голо в полі Вже нема квітної волі, Як під листом будь-яким Був готовий стіл і дім. Все пройшло: зима холодна Скруту й голод приведе; Бабці вже співати зле: В розум це ж кому спаде, Щоб співати, як голодна! Вбита горем і сумна, Йде до Муравля вона: «Не покинь мене, кум милий! Дай мені набратись сили — Й до весни лиш, любий мій, Прогодуй і обігрій!» «Кумцю, чудно щось тоді-то:

12. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 12
Чи ти працювала в літо?» — Муравель її спитав. «Чи ж до того, кумцю, було! В моріжках м’яких у нас Пустощі, пісні всякчас, Так що й голову забула». — «А, так ти…». — «Я без біди Літо ціле проспівала». — «Проспівала? Добре дбала — Та вже й потанцюй піди!» (Переклад А. Присяжнюка)
І. Крилов «Вовк і Ягня»
У сильного безсилий винен завсігди: Цих прикладів в Історії ми досить знаєм. Та ми історій не складаєм, А в байці можем це розповісти. У спеку до струмка зайшло Ягня напитись; І треба ж тут біді случитись, Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив. Ягнятко бачить він і хоче поживитись, Та він цьому надать законних прав хотів, І каже: «Як, нахабо, смієш ти мутити Потік цей прохолодний мій, Напій Піском бруднити? За це бо, далебі, Зірву я голову тобі!» «Якщо пресвітлий Вовк дозволить, Насмілюсь вам сказать, що воду в ручаю Від Світлості я нижче кроків на сто п’ю; І гніватися він даремно зволить: Адже мутить пиття ніяк не можу я» «Так це брехня моя? Негіднику! звідкіль таке нахабство в світі? Пригадую, як ти в позаторішнім літі

13. Химинець А.А.
http://svitliteraturu.ucoz.ua/load/biblioteka/khudozhni_tvori/b
ajka_u_svitovij_literaturi_teksti_bajok/38-1-0-715 13
Зі мною надто грубий був: Цього я, друже мій, ще не забув!» «Та згляньсь, нема мені ще й року зроду»,— Відмовило Ягня.— «То, певно, був твій брат».— «Не маю я братів».— «То, може, кум, чи сват, Чи інший хтось такий із вашого ж бо роду. Самі ви, ваші пси і ваші пастухи Мене б хотіли збути, І шкодите мені ви всі по змозі всюди: Та розквитаюсь я за ваші всі гріхи!» «Ах, чим же винен я?» — «Мовчи, гоноровисте! Чи час тут розбирать провини всі, щеня? Ти винне тим уже, що хочу я, бач, їсти». Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня. (Переклад М. Терещенка)