діоксини чума ххі століття

1. Виховний захід

2. 1. Хлор і вугрі
Уперше людство почуло про цю отруту в 30-ті роки минулого століття.
Тоді у робітників, що працювали на підприємствах хімічної промисловості з
використанням хлорних технологій, почали виявляти хворобу, відому як
«хлоракне» - хлорні вугрі. Випадки захворювань поширювалися, дедалі
частіше вони ставали масовими. Так, у 1949 році на заводі хімічної фірми
Monsanto у Західній Вірджінії (США) захворіло 288 працівників. При
забрудненні діоксинами заводської території фірми BASF у Людвігсхафені
(ФРН) постраждало 75 осіб. 10 липня 1976 року на заводі фірми ICMESA з
виробництва три хлорфенолу в селищі Меда, поблизу міста Севезо в
Північній Італії, в наслідок допущеної персоналом експлуатаційної помилки
майже 3 тонни отруйних речовин осіли на площі 15 гектарів.
Близько 75 тисяч отруєних тварин довелося забити. На хлоракне захворіло
протягом двох років після аварії 79 місцевих італійців.
На початку 60-х років армія США на території Індокитаю під час
операції, яка мала кодовуназву «Операція Ренч Хенд», розпилила близько 96
тисяч тонн гербіцидів, з них 57 тисяч тонн сполук, що містять, за різними
оцінками, від 170 до 500 кг діоксинів.
2. Маршрути отрути
Діоксини накопичуються в грунті. Звідти поглинаються рослинами і
грунтовими організмами. Далі з овочами і фруктами, а також і через інші
ланки харчових ланцюжків – через птахів і тварин – потрапляють до
організму людинию особливістю діоксинів є їх здатність до біоакумуляції. З
кожною проміжною ланкою їхня концентрація збільшується.
95 відсотків діоксинів потрапляють до організму людини з їжею при
споживанні забруднених харчових продуктів, 5 відсотків – з повітрям і
пилом. Певну роль у шляхах проникнення отрути відіграють місцеві звичаї.
Вчені підрахували, що мешканці Фінляндії 63 відсотків діоксинів отримують
через рибні продукти. Саме риба, особливо жирні її сорти, часто містить
велику кількість токсичних сполук. Це теж пов’язано з антропогенним
забрудненням навколишнього середовища, отже, навіть недешева червона
риба може бути складом діоксинів.
Потрапляючи до організму, діоксини діють на молекулярному рівні,
призводять до змін у регуляції роботи генів і у життєдіяльності клітин.

3. Основною мішенню для більшості цих сполук є ендокринна система. При
цьому отрута «маскується» під природні гормони, але оскільки вони не є
справжніми гормонами, то порушують нормальну роботу усієї системи, що
регулює обмін речовин, репродукцію, ріст, розвиток, поведінку…
3. Не паліть сміття – не отруїтеся
До діоксинових сполук на сьогоднішній день належать 75 власне
діоксинів, 135 різних фуранів і 209 поліхлорованих біфенілів. З них 29
сполук, які мають подібну біологічну активність, що обумовлена подібним
механізмом дії, лише 7 діоксинів, 10 фуранів і 12 ПХБ є надзвичайно
токсичними для усього живого – від бактерій до ссавців.
Діоксини погано розчиняються у воді і трохи краще в органічних
речовинах. Тому ці речовини є надзвичайно хімічно стійкими сполуками. У
навколишньому середовищі вони залишаються незмінними десятки, а то й
сотні років. Хоч як це не сумно чути, але утворюються діоксини тільки в
наслідок діяльності людини. При виробництві пестицидів, гербіцидів,
дефоліантів; при виробництві целюлози у процесах відбілювання; при
спалюванні автомобільного масла і бензину; при порушенні правил
поховання промислових відходів.
Скрізь, де у виробництві застосовують хлор – виявлять і діоксини. На
сьогодні одним з основних джерел викидів цих токсичних сполук у
атмосферу є сміттєспалювальні заводи.
Одним із «родичів» діоксинів – ДДТ. Ця хлорна сполука з повною
назвою дихлордифенілтрихлорметилметан, належить до найстрашніших
токсинів. У Радянському Союзі масове виробництво і використання ДДТ
почалося в 1946 – 1947 роках. Упродовж 50 – 70-х років на полях викидали
близько 20 тисяч тон на рік. Тільки у 1969 – 1970 роках ДДТ було виключено
із офіційного списку пестицидів, які дозволено використовувати у СРСР.
Однак і після цього застосування ДДТ не припинилося. Навіть у 1986 році,
через 16 років після офіційної заборони, виробництвоцієї отрути складало 10
тисяч тон на рік. До кінця 80-х років ДДТ використовувався «як виняток» в
Узбекистані й у багатьох областях Росії.
Українські науковці з’ясували, що у 1950 – 1970 роках (в період
інтенсивного використання хлорорганічних пестицидів у сільському
господарстві) розрахункова сумарна величина надходження ДДТ в організм

4. людини становила 0,62 мг на людину за добу (226,3 мг на людину за рік).
Тобто, рівень надходження ДДТ у першому періоді перевищував допустимий
рівень для дорослих в два рази, для дітей – в чотири.
Сьогодні ДДТ знаходять у жирових тканинах людини; у грудному
молоці матерів; у системі кругообігу людини. Зараз в Україні в сховищах та
під відкритим небом – понад 22 тисяч тонн ДДТ.
4. Які захворювання виникають в результаті
контакту людини з діоксинами.
Усі ДПС є високотоксичними, а «лідер» цієї групи ТХДД за
токсичністю переважає такі отрути, як синильна кислота, стрихнін, кураре,
поступаючися лише ботулінічному, стовбнячному та дифтерійному
токсинам.
Розрахункова смертельна доза діоксина для людини становить 70
мкг/кг маси тіла, а мінімальна діюча – приблизно 1 мкг/кг, що суттєво нижче
відповідної дозивідомих синтетичних отрут. В результаті контакту людини з
діоксинами внаслідок промисловихвикидів, забруднення харчових продуктів
або при промислових аваріях спостерігаються:
 шкірні прояви – хлоракне, гіперпігментації, гіперкератоз, еластоз та
ін..;
 системні ефекти – розлади травлення, фіброз печінки і підшлункової
залози, явища прогресуючого атеросклерозу, порушення імунітету,
дисфункції щитовидної залози та інших гормональних систем;
 неврологічні ефекти – головні болі, втрата слуху, смакових відчуттів та
нюху, порушення зору, слабкість в нижніх кінцівках, болі у м’язах та
суглобах;
 порушення репродуктивної функції;
 психічні ефекти – порушення сну, депресія, напади немотивованого
гніву та ін.
Проте, гостра токсичність діоксинів та споріднених їм сполук не є
головною небезпекою. Набагато суттєвішою є небезпека, яка пов’язана з їх
кумулятивною дією і віддаленими наслідками.
5. Віддалені ефекти контакту людини з діоксинами

5. До віддалених ефектів відносять насамперед ризик розвитку
онкологічних захворювань. Цікаво, що «лідер» серед діоксинів – ТХДД – у
стандартних тестах не справляє мутагенного ефекту. Проте, у експериментах
на тваринах канцерогенна активність незаперечна. Питання про те, чи є
діоксини канцерогенами для людини вирішено у лютому 1997р. на
спеціальному засіданні експертів Міжнародного Агенства з Вивчення Раку
(www.iarc.fr) – ТХДД віднесено до «вірогідних канцерогенів для людини».
Таке рішення мотивується тим, що достовірні перевищення онкологічної
захворюваності серед людей, які зазнали впливу ДПС під час значних аварій
та виробництві (смертність від сарком та лейкозів зросла у 5 – 16,5 разів (!);
смертність від раку пухлин мозку – у 2 рази, від раку шкіри – у чотири…)
поки що не можна однозначно пов’язати з впливом саме діоксинів.
Але є переконливі дані про те, що внаслідок контакту людини з ДПС
зростає ризик захворювання:
 на рак печінки, рак щитовидної залози, передміхурової залози, хворобу
Ходжкіна (різновид раку крові);
 порушується робота ендокринних залоз, що веде до порушень обміну
речовин;
 порушується нормальне протікання вагітності, включаючи
внутрішньоутробну загибель плоду; підвищення частоти вроджених
вад та вад розвитку.
В останні роки з’явилися повідомлення, що ДПС можуть викликати
прискорене старіння організму.
6. Материнське молоко та «діоксинові проблема»
Враховуючи основний шлях переміщення діоксинів та ДПС у природі:
джерело → проміжні ланки → людина → грудне молоко матері →
новонароджена дитина, – саме остання являється основним «споживачем»
цих супертоксикантів, оскільки на кожному етапі харчового ланцюга
відбувається багатократне наростанні концентрації токсикантів. Як ми вже
знаємо, ДПС притаманна ліпотропність, тобто вони концентруються у різних
жирових тканинах організму, і, відповідно, у грудному молоці, жирність
якого становить 3,5 – 3,8%. У дослідах на мавпах встановлено, що під час
природного вигодовування діоксини проникають у організм дитинчати, де
концентрації їх перевищують концентрації у молоці у чотири і більше разів.

6. За деякими даними, малюки, що вигодовуються грудним молоком
отримують 34 – 53 пг ТЕ/кг маси тіла щодоби, а штучне вигодовування
«забезпечує» малюкам 0,07 – 0.16 пг ТЕ/кг/добу. Доросла людина (20 років і
старше) отримує в середньому 0,3 – 3 пг ТЕ/кг/добу. Візьміть до уваги,
наскільки бурхливо розвивається організм новонародженої дитини масою 2,5
– 3,5 кг.
Визначення вмісту діоксинів у грудному молоці жінок різних
європейських країн як виявили високі концентрації ДПС, так і значні
відмінності їх у різних країнах. Такі результати обстеження викликали
справжні баталії між прибічниками і противникамигрудного вигодовування.
Але, на нашу думку, істина лежить десь посередині: для жінок, що зазнають
додаткового професійного (або з інших джерел) навантаження ДПС,
можливо і слід поміркувати про штучне вигодовування малюка. А за
звичайних умов переваги природного вигодовування безумовні.
7. Як уникнути небезпечного впливу діоксинів
на побутовому рівні.
З поданої інформації можна визначити деякі корисні поради, як
наприклад:
 Уникайте споживання риби, особливо природної, виловленої поблизу
сміттєспалювальних або целюлозно-паперових підприємств.
 Споживайте лише сертифіковані харчові продукти – особливо м’ясо
великої рогатої худоби та птицю.
 Не спалюйте полімерні матеріали!
Упаковку, одноразовий посуд, пакети і сумки, оздоблювальні
матеріали і т.ін – спалювати не можна. Найнебезпечніші з них –
полівінілхлориди – ПВХ. Саме при їх згорянні утворюється велика
кількість ДПС. Крім того, у виробах з ПВХ завжди вже є невелика
кількість діоксинів. Та навіть нехлоровані полімери, такі як поліетилен
та поліпропілен, спалювати небезпечно. Серед продуктів їх горіння,
виявлено у великій кількості етан, етилен та їх гомологи, ацетилен,
леткі циклічні і ациклічні вуглеводні, ін. екологічно небезпечні
продукти. І хоча у таких полімерах немає хлору, ці сполуки беруть
участь в утворенні діоксинів у тому випадку, коли в смітті є хоча б

7. сліди металів, а також органічні та неорганічні сполуки хлору.
Показано, що в присутності металів та їх сполук (наприклад, хлориду
міді) діоксини утворюються навіть при нагріванні суміші очищеного
від органічних домішок вугілля та кухонної солі.
 Не спалюйте старі електроприлади, що містять трансформатори, де в
якості трансформаторної рідини використовуються ПХБ.
 Якщо вибрати із сміття скло, метали і полімерні матеріали, то при
спалюванні сміття викиди діоксинів у довкілля знижується більш ніж у
10 разів.
Кожен може просто з’ясувати, чи містить хлор полімерний матеріал, з
якого зроблена упаковка або дитяча іграшка. Для цього візьміть мідний
провід, зачистіть один кінець і обмотайте «досліджуваним» полімером: якщо
при спалюванні спостерігатиметься зеленкувате забарвлення полум’я, то ви
маєте справу з полімером, що містить хлор. А отже, є
«діоксинонебезпечним».