Срібне дзеркало

1. Реакція срібного дзеркала є однією з
найбільш видовищних. Поясніть
механізм утворення срібного покриття
на стінках посуду в ході цієї реакції.
Яких вимог посуду та умов реакції
необхідно дотримуватись, щоб
отримати саме дзеркальне покриття, а
не колоїдне срібло? Запропонуйте та
продемонструйте (за можливості)
декілька експериментів, в яких можна
отримати аналогічні дзеркальні
покриття з інших матеріалів на склі.

2. Реакція «срібного дзеркала - якісна реакція на альдегіди -». При
нагріванні з аміачним розчином оксиду срібла альдегід окислюється в
кислоту( внаслідок надлишку аміаку утворюється сіль амонію). При цьому
срібло відновлюється до металевого і осідає на стінках пробірки у вигляді
темного шару з характерним дзеркальним блиском Рівняння цієї реакції
спрощено записують так:
R-CHO + Ag2O R+COOH + 2Ag
Маючи на увазі, що Ag2O – це амоніачний розчин оксиду, який хіміки
називають ще реактивом Толленса. Тут R – вуглеводневий радикал.
Потрібно підготувати 1% розчин арґентуму нітрату ( до 0,3г. ляпісу
AgNO3 додати розчин аміаку( NH3H2O або NH4OH). Спочатку утворюється
бурий осад арґентум гідроксиду та арґентум оксиду:
AgNO3 +NH4OH = AgOH+NH4NO3
2AgOH= Ag2O +H2O
При постійному струшуванні продовжувати додавати по краплях
розчина моніаку до повного розчинення осаду:
Ag2O + 4NH3 + H2O 2[Ag(NH3)2]OH
[Ag(NH3)2] OH – речовина, яка належить до комплексних сполук, інколи її
називають аміакатом срібла. Тому найбільш точно описує реакцію «срібного
дзеркала» таке рівняння:
R-CHO + 2[Ag(NH3)2] OHR-COONH4+ 2Ag + 3NH3 + H2Oпри приготуванні
реактиву Толленса[Ag(NH3)2] OH варто уникати надлишку амоніаку, скільки
при цьому знижується чутливість реагенту ( саме тому часто ця реакція і
проходить невдало, «дзеркало» не утворюється), готувати цей реактив слід
безпосередньо перед проведенням осаду – аргентум нітриду Ag 3N.
Існує вимога і до пробірок. Пробірки мають бути чистими,
обезжиреними, для цього їх нагрівають з розчином лугу, або соди і
промивають великою кількістю дистильованої води.
Замість альдегіду можна використати ще такі речовини:
– Мурашина кислота
– Глюкоза
– α- оксикислоти
– α-дикетони
– первинні кетоспирти
– амінофеноли
– алкілгідроксиламіни
– алкілгідразини
– арилгідразини

3. Аналогічні покриття можна одержати, використовуючи розчин сульфату
міді. Для його відновлення використовують розчин гідразинуNH2 – NH2
В давні часи існували інші види дзеркальних покриттів, так як срібло і
мідь рахувалися дорогими металами.
Наприклад, існувало в Єгипті бронзове дзеркало. Але воно давало дуже
неясне відображення і від сирості швидко темніло, тоді в ньому вже нічого
не можна було роздивитися.
Потім винайшли олов’яні дзеркала.Майстер заливає у скляну трубку
розплавлене олово. Коли олово розтікалось рівним шаром по склі і застигало,
тоді його розбивали на куски, одержуючи маленькі дзеркала. Але зображення
було викривленим.
Ще пізніше у Франції винайшли ртутне дзеркало. Для цього змочували
скло ртуттю і приклеювали на його поверхню тонку олов’яну фольгу.