Спеціально для www.tr-sch.at.ua Допоміжні матеріали з історії!

1. Нова українська література і
театр.
www.tr-sch.at.ua

2. • 1. Пригадайте історичну добу протестантизму. Які соціальні
верстви розпочали творення мов сучасних європейських націй, а
які продовжили цю справу?
•
2. Що спонукало М. Гоголя сказати: «Театр — це така кафедра,
з якої можна сказати світу багато добра»?

3. План:
1. Криза староукраїнської книжної мови та літератури
2. Виникнення нової української літератури й театру
3. Тарас Шевченко
4. Релігійне життя в Україні

4. • Наприкінці XVIII ст. староукраїнська
літературна мова й українське
книжне письменство перебували в
глибокій кризі. Від старої української
літературної традиції віддалялися її
носії — українське панство та вище
духівництво.

5. • ІС Т О Р И Ч Н Е Д Ж Е Р Е Л О
Гнітючі настрої, які тоді оволоділи українськими
патріотами, передав нам П. Гулак-Артемовський, який
і сам, бувало, утрачав надію та з відчаєм удивлявся в
безрадісне майбутнє:
•« Думка про те, що, напевно, недалекий той час, коли
назавжди зникнуть не лише сліди
малоросійських звичаїв і старовини, а й сама мова
зіллється з величезною рікою могутньої й панівної
російської мови, не залишивши по собі жодних слідів
свого існування, породжує в мені такий відчай, що є
миті, коли мені хочеться відмовитися від усіх своїх
намірів і сховатися в мирному затишку простого
селянина, щоб зловити останні звуки рідної мови, що
вмирає з кожним днем».

6. Виникнення нової української літератури й
театру
• І саме в час гнітючої безвихідності, як дар небес,
ковток свіжого повітря, з'явився провісник
життєдайного майбуття — поема «Енеїда» Івана
Котляревського.
• Услід за нею протягом XIX ст. народну мову
почали використовувати публіцистика,
літературна критика й гуманітарні науки. Іван
Котляревський є також автором перших
українських п'єс — «Наталка Полтавка» та
«Москаль-чарівник», які ставилися в Полтаві й
започаткували новий український театр.

7. • Засновник українського
театру за допомогою своїх
персонажів протиставив і
засудив тогочасну гостру
суспільну проблему
витіснення традиційних
народних цінностей
псевдоосвіченістю,
пов'язаною з відмовою від
народних традицій. Він
також чітко розрізняв
національно-культурні типи
українця й росіянина.

8. • Першим підхопив естафету в
Котляревського Петро Гулак-
Артемовський (1790-1865). Поет
народився у м. Городищі (на Черкащині) в
сім'ї священика, закінчив факультет
словесності Харківського університету. У
1841-1848 pp. був його ректором.
Найвидатнішим твором поета стала байка
«Пан та Собака», надрукована в 1818 р. У
його доробку вагоме місце посідає також
етико-філософське послання «Справжня
добрість». У ньому автор стверджує, що
Добрість — це поєднання моральної
стійкості, почуття справедливості,
готовності відстоювати свої позиції.

10. • Євген Гребінка (1812-1848) родом із Полтавщини.
Перші свої твори він написав ще учнем Ніжинської
гімназії вищих наук. Поступивши на службу в
Петербург, Гребінка відіграв помітну роль у
згуртуванні тамтешньої численної української
громади. Він приятелював із Шевченком, брав
участь у викупі поета з кріпацтва. Найвагомішим
внеском Є. Гребінки в українську літературу є
піднесення української байки до класичних
зразків. Твори Є. Гребінки («Ведмежий суд»,
«Віл», «Рибалка», «Вовк і Огонь») відзначаються
оригінальним динамічним сюжетом, критичним
поглядом на тогочасні суспільні звичаї. В останній
байці в алегоричній формі автор наголошує на
необхідності берегти особисту незалежність.

11. • Микола Гоголь (1809-1852) — прозаїк, який писав
російською мовою й посів визначне місце в
російській, українській та світовій літературі. Він
народився в містечку Великі Сорочинці на
Полтавщині в сім'ї українського поміщика, навчався
в знаменитій Ніжинській гімназії. Уже перші його
твори «Басаврюк, або ж Вечір проти Івана Купала»
(1830), «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831-
1832) написані російською мовою, але за змістом
— вони українські. У них М. Гоголь змалював
український побут, історію та демонологію.
Визначальними їхніми рисами є жартівливість,
фантастика та глибоке морально-етичне підґрунтя.
• Уособленням українського національного духу став
головний герой повісті «Тарас Бульба» —
український богатир, людина широкої душі,
прямого характеру, невгамовної бадьорості. І хоча
цей герой був з історичного минулого, він став
знаком національної перспективи.

12. • Григорій Квітка-Основ'яненко (1778-1843) —
засновник сучасної української прози.
Письменник народився в родовому
дворянському помісті Основа, що поблизу
Харкова (нині ця місцевість знаходиться в
межах міста). Здобув домашню освіту.
Певний час перебував у монастирі. Усе
життя прожив у Харкові, брав активну участь
у громадському та культурному житті міста.
Протягом 1817-1828 pp. посідав виборну
посаду повітового предводителя дворянства.
У 1812 р. Г. Квітка-Основ'яненко — директор
харківського театру. За його участю
видавався журнал «Украинский вестник» та
пізніші харківські альманахи. У 1833 р. з-під
його пера вийшла «Супліка до пана
іздателя» — справжній «маніфест» на захист
української літератури.

13. • У повістях «Маруся», «Козир-дівка»,
«Щира любов», «Сердешна Оксана»
Г. Квітка-Основ'яненко довів, що
українська мова придатна не лише
для зображення комічних ситуацій
та персонажів, а й для художнього
відтворення зворушливих і ніжних
почуттів, піднесеного настрою,
потужного духовного потенціалу
українського народу.
• Невідомий Г. Квітка-Основ'яненко

14. Тарас Шевченко
• Вершиною української літератури XIX ст. стала геніальна творчість пророка
національного відродження України — Тараса Шевченка.
• у 1840 р. вийшла його славнозвісна збірка «Кобзар».
• Творчість Т. Шевченка насамперед відображає таку актуальну для тогочасного українства
тему, як любов до України. Широко висвітлив поет і жіночу тему. У творах «Катерина»,
«Наймичка», «Слепая», «Відьма», «Марія», «Княжна» описані трагічна доля
материнства, зраджена довіра, самотність, відсутність рідної душі.
• Ще більше уваги приділяв Шевченко зображенню історичних подій. Починаючи з «Івана
Підкови» й «Тарасової ночі», із незнаною до того часу силою художнього слова поет
звеличив героїчну боротьбу козацтва. Трагічну сторінку нашої історії він описав у поемі
«Гайдамаки», правдиво зобразивши картини нещадної помсти гнобителям. Однак
Шевченко не схвалював такі відносини між українським та польським народами:
• Отаке-то було лихо Того ж батька, такі ж діти —
По всій Україні! Жити б та брататься.
А за віщо, Ні, не вміли, не хотіли,
За що люде гинуть? Треба роз'єднаться...

18. Академіки Іван Дзюба та Микола
Жулинський: «Сьогодні нам навіть
важко уявити всю міру безстрашності
такої думки, таких слів для того
часу... Мабуть, окрім глибини
політичної думки та зрілості оцінки,
тут позначилися ще й козацький
темперамент, традиція
демократизму,
відчуття незалежності й гідності,
суто народне внутрішнє почуття
вищості над панством і владою, яке
знаходимо в народних казках,
анекдотах, прислів'ях, піснях, у всій
народній творчості».

19. • Пантелеймон Куліш (1819-1897)
був родом із містечка Вороніж на
Сумщині. Протягом 1839-1840 pp.
навчався в Київському
університеті, але мусив залишити
навчання, не зумівши
документально підтвердити своє
походження з дворянського роду.
Кілька років учителював на Волині,
у Києві, у Петербурзі.
Повернувшись до Києва, став
членом Кирило-Мефодіївського
братства. За підозрою в
причетності до таємного
товариства був заарештований. І
хоча жандармам це не вдалося
довести, письменника заслали на
три роки до Тули та заборонили
видавати свої твори.

20. • Дозвіл на публікацію власних творів
Куліш отримав лише в 1856 р. Протягом
цього та наступного років він видав два
томи заздалегідь підготовленої
етнографічної збірки «Записки о Южной
Руси», яка одержала високу оцінку Т.
Шевченка. У 1857 р. вийшов друком
перший український історичний роман
«Чорна рада», написаний Кулішем. У
цьому творі автор засудив демагогію та
авантюризм, заперечив право «черні»
на прийняття політичних рішень і більше
симпатизував «козацькому
аристократизму».
• Його роман став переконливим доказом
спроможності української літератури до
творення найширших художніх творів,
порушення найглибших історичних,
суспільних та етичних питань.

21. Релігійне життя в Україні
• Переважна більшість українців на початку XIX ст. були парафіянами
православної церкви. Підпорядкована Московському патріархату, вона
панувала на Лівобережжі, Слобідській та Південній Україні.
• Позбавлені свого керівництва та незалежних матеріальних джерел
існування, українські церкви перетворилися на інструмент зросійщення
України: українське духівництво опинилося в повному підпорядкуванні
«духовного департаменту» Російської імперії. В Україні заборонили
будувати храми й писати ікони в українському стилі.

23. • На Правобережжі діяли одночасно три конфесії. Імператори Павло І та
Олександр І не перешкоджали окатоличенню православних. Тут же діяла й
уніатська церква. Після польського повстання 1831 р. царський уряд
відмовився від підтримки польської шляхти та католицької церкви. У
католиків і уніатів відібрали понад дві сотні монастирів.
• Позиції уніатства були найміцнішими в Галичині. До греко-католицької
церкви тут належала більшість віруючих. Наприкінці XVIII ст. вони отримали
рівні права з римо-католиками. Греко-католицькі священики почали
відігравати провідну роль у культурному й національному житті краю,
успішно протистояли асиміляційній політиці австрійського уряду та польської
шляхти.

25. Перевірте свої знання
• 1. Чим пояснити віддалення від старої української літератури
українського панства та вищого духовенства?
2. Визначте напрями суспільного розвитку, які знайшли відображення у
творчості І. Котляревського.
3. Порівняйте релігійне життя в різних регіонах України.
4. Поясніть, чому значну частину російськомовної творчості М. Гоголя
літературні критики визнають українською.
5. Чому «Енеїда» І. Котляревського стала визначальною віхою в
розвитку нової української літератури?
6. Які соціально-політичні теми висвітлювала творчість Т. Шевченка?
Використайте для відповіді знання з української літератури.
7. Чому втрата монастирського землеволодіння остаточно
підпорядкувала українські церкви російській владі?

26. Д/З
• За матеріалами параграфу 17. Заповніть таблицю: