Департамент освіти і науки, молоді та спорту 
Кіровоградської обласної державної адміністрації 
Знам’янської спеціальної загальноосвітньої школи – інтернат І – ІІІ ступенів 
Казкова орбіта: 
«Природу вчись любити!» 
Підготувала та провела: 
вихователь, спеціаліст 
вищої категорії 
Савельєва Т. М. 
м. Знам’янка 
2013 – 2014 н. р.
Мета: екологічне виховання дітей, формувати самосвідомість, ціннісне ставлення до 
навколишнього світу, розвивати творчу уяву. Виховувати шанобливе та дбайливе 
ставлення до природи, вдосконалювати навички свідомого , правильного читання і 
декламування, тренувати пам’ять, розвивати кругозір, вчити дітей вільно володіти 
рідною мовою, розуміти і любити вірші. Розвивати здібності дітей, вміння вільно 
триматися під час заходів, здійснювати формування загальнолюдських норм 
гуманістичної моралі (почуття прекрасного, любов до природи); виявити знання про 
етичні і екологічні норми поведінки у природі; тренувати дисциплінованість, 
виховувати активну життєву позицію, домагатися цікавого і змістовного дозвілля 
вихованців. 
Обладнання: ноутбук, проектор, мультимедійна дошка, картоні квітки, комашки, 
метелики, декорації (спалений ліс), костюми (ведмедя, лисички, зайчика, чародійки, 
роботят). 
Хід заняття: 
Ведуча: 
Вітаю вас, малята і дорослі, друзі. 
Ось ми і зустрілись у тісному друзі. 
давайте – но вітатись: Добрий день! 
Дружно, голосно кричати: добрий день! 
Вліво – вправо покрутиться, 
туди – сюди усміхніться: добрий день, 
добрий день, добрий день! 
Я казкарка – чарівниця; 
і сьогодні, як годиться, 
разом з друзями своїми 
дивну казку розповім, 
думаю, цікаву всім. 
У одній родині росли дві дитини: 
В школі на навчанні – кожен день, 
Потім – на гуртки: співать пісні,
Малювати, тренуватись, на ком’ютері займатись. 
Вже й забули, коли гратись, 
На подвір’ї розважались. 
Бачу – зблідли, потомились. 
Тут і я враз нагодилась! 
Ось – сестричка, ось – і братик. 
Ну, скажіть же , як вас звати? 
Оленка: 
- Я – Оленка. 
Івась: 
- Я – Івась! 
Ведуча: 
Отже, казка почалась! 
Так, збирайтеся умить 
На природу відпочить! 
Івась: 
Підемо прогуляємось, 
Де, що діється, дізнаємось! 
Оленка: 
Себе також ми покажем, 
Про природу всім розкажем! 
І сцена. 
Ведуча: 
Взялися, дітки, за руки, 
Й пішли до річки, у луки! 
Івась: 
Вода біжить у затінку, 
Я хвильку в ній ловлю. 
Цю річечку як матінку, 
Як рідний край люблю!
Оленка: 
Джерельце під вербою 
Виблискує водою. 
Прийду до нього й до ладу 
Порозчищаю, обкладу! 
І задзвенить, і заспіває 
Вода джерельна, мов жива. 
Ведуча: 
Ми дивились, милувались, 
Враз почули дивний голос: 
(роботята з – за дерев) 
- Тут нема ніде нікого, 
Тож скоріше висипай! 
Повертайся до дороги, 
До машини поспішай. 
Ведуча: 
Упізнали роботят? 
Он антени аж дзвенять! 
До природи їм байдуже, 
Тож усюди і смітять! 
Івась: 
- Не насмічуйте тут, хлоп’ятав! 
Та вони – роботята затяті! 
Доведеться паличку брати. 
Обертаю вас на хороших, 
На дбайливих і добрих малят! 
(я обкручую їх навколо, знімаємо антени) 
Андрій: 
Хто смітить на річці, в лузі? 
Ми пройдемся по окрузі, 
Все сміття поприбираєм! 
Про природу ми подбаємо! 
Сергій: 
Природа нам – як рідний дім, 
Вона усім як мати.
Щоб лад завжди був в домі тім, 
Про це нам треба дбати! 
( прибирають сміття) 
Ведуча: 
Поспішим хлопчики додому, 
А ми з вами проганяймо нудьгу – втому: 
Над загадками поміркуємо 
Та розум потренуємо. 
Загадки: 
1. Серед літа – метелиця: 
Пух летить і стелеться. (тополя) 
2. І маленькі. І старенькі 
Влітку, взимку, навесні – 
Всюди вдягнені гарненько 
У зелені сукні всі. (ялинки) 
3. Хто над нами 
Догори ногами? (муха) 
4. Комарик веселий 
На лужок полетів, 
На червону квітку сів. (мак) 
5. Не мотор, а гуде, 
Не пілот, а лежить, 
Не змія, а жалить. (оса) 
6. Червоний колір, 
Кисло – солодкий смак, 
Кам’яне серце. Чому то так? (вишня) 
7. Ми пішли до гаю вдвох, 
А в гаю тім: тьох та тьох! 
Що за співанки? Чиї? 
То співають… (солов’ї) 
8. Вірно людям я служу, 
Їм дерева стережу. 
Дзьоб міцний і гострий маю, 
Шкідників ним здобуваю. (дятел) 
9. Все про всіх у лісі знає 
Вертлява птаха білобока. 
Хто? Здогадались? 
Це … (сорока) 
10. Весною перша прокидається,
А злюща! Жалиться, кусається. 
Як добре кип’ятком ашпариться, 
Зелений борщ із неї звариш. 
11. На дереві народився в кожусі; 
Кожух розірвався – 
Я на землю впав! (каштан) 
12. Викупана в сонечку, 
Стоїть собі донечка. 
Бджоли сонячний медок 
Дістають з її квіток. (липа) 
Ох і розумнички ж ростуть! 
А Оленка та Івась далі йдуть. 
ІІ сцена. 
Ведуча: 
Вийшли в поле: чисте повітря, 
Вітер грає волоссям, скрипаль 
А попереду – шир неозора, 
Синя, сонячна, райдужна даль! 
Івась: 
- Послухай, як трава росте, 
Напоєна дощами, 
І як до тебе рідний степ 
Шепоче колосками. 
Оленка: 
- Послухай, як струмок дзвенить, 
Як гомонить ліщина! 
З тобою всюди, кожну мить, 
Говорить батьківщина. 
Юля: 
- Сині волошки 
Знітились трошки: 
Очками сіяли синь. 
Дзвоники сині в синій долині 
Вушками: дзинь!
Оля: 
- Зацвіли кульбабки всюди, 
Їх вітають радо люди. 
Квіточки у них жовтенькі, 
Ніби сонечка маленькі! 
Ведуча: 
Щось у травах шелестить: 
(з’являється кікімара з торбою) 
Тихо, дітки, помовчить! 
Це – кікімора, злодюга, 
Квіти з корнем вириває! 
Оленка: 
- Зникнуть же вони на віки! 
Івась: 
- Що, вона цього не знає? 
Кікімора: 
- Трави лікарські зберу 
Та чар – зілля наварю! 
На базарі все продам – 
Купу грошей зароблю! 
Ведуча: 
- Ти Кікуню, зупинися, 
Ставай з нами відпочить 
Ну, а ми їй нагадаєм, 
Як природу берегти, любить. 
Дітки, у коло ідіть, 
Як згодні зімною – в долоні плесніть, 
А ні – тоді вже, будь ласка, мовчіть. 
1. З великим букетом конвалій 
Вертала із лісу Людмила. 
Чи Люда природу і ліс берегла, чи любила? 
2. Максим біля двору дерева садив: 
Чи хлопчик маленький природу любив? 
3. Водій іномарки недопалки кинув у воду, 
Чи дбає цей дядько про матінку нашу природу?
4. Шпаківню на дерево вішають діти, 
Вдається чи ні їм природу любити? 
5. Сергійко пляшку коло ставу розбив, 
Чи землю свою він беріг і любив? 
6. Вогнище в лісі розвели, розпалили: 
Чи люди про ліс дбали, природу любили? 
Молодці, на місця сідайте 
А ми Кікуню слухати давайте: 
Он вона хоче , щось сказати. 
Кікімара: 
- Так мене ви застидала! 
Більш не буду трави рвати, 
А про них я буду дбати, 
Щоб краси такої в нас було багато! 
Ведуча: 
Чи повірили , малята? 
Далі йшли та милувались: 
Тихо, дивно навкруги, 
На землі – сліди від ватри… 
Хто тут був? Чи вороги? 
Розпитати когось варто! 
Лисичка (Юля): 
Кощій та Бармалей тут побували, 
Ох, розважались, ох і пустували! 
Чи в дитинстві їх не вчили, 
Що уполі, в лісі – всюди 
Щоб поводились як люди: 
Квітів, гілок не ламали, 
Гнізда птах не розоряли, 
Та вогння не розпаляли? 
Сергій: 
- Бо без лісу, без дерев 
Швидко зникне все живе! 
Дихать нічим скоро буде! 
Схаменіться, добрі люди! 
Зачик (Аня ) :
- Від суховіїв сохнула б земля, 
Була б вона подібна до пустелі! 
А ліс покличе хмару на поля – 
Дощі проллються весняні, веселі. 
Спасибі людям, що зростили ліс, 
За всі дуби, ялини в пишнім гіллі, 
І за красу отих зелених кіс, 
В яких стоять гнучкі берези білі. 
Ведуча: 
Як же вам допомогти? 
Лиху, як зарадити? 
Сумніваюсь, що і чари стануть у пригоді… 
Може, дружно ми із вами 
Допоможемо природі? 
То давайте, приберіть, насадіть 
Квітів скрізь, 
Поверніть пташок, мурашок, 
І метеликів й комашок! 
Молодці попрацювали – 
Як довкілля гарно стало! 
Сергій: 
- Коли де – небудь квітку бачу: 
«Зірви»! – кричить мені аж плаче. 
Повз деревце іду зелене: 
«Зламай!» - схиляється до мене. 
В гніздечку пташку стріну у гаї: 
«Зжени!» - мершій мене благає. 
«Забий!» - з болота жаба просить. 
«Замуч!» - цвіркун в траві сюркоче. 
Валя: 
- Е ні, негарний вірш такий 
Хай ліпше буде – навпаки: 
Коли де бачуть квітку очі: 
«Люби!» - вона мені шепоче, 
Повз деревце іду зелене: 
«Привіт!» - схиляється до мене. 
В гніздечку пташку стріну у гаї 
Питає пташко: «Як ся маєш?»
«Спочинь!» - з болота жаба просить, 
«Всміхнись!» - цвіркун в траві сюркоче. 
Який же світ кругом чудовий! 
Додому йду в добрі й любові. 
Івась: 
- Збережи краплину, збережи травинку, 
Кожен крок свій на землі оберігай. 
Бережи тваринку, бережи пташинку, 
Й на землі тоді настане рай! 
Не можемо ми без казки 
На світі жити, 
Бо казка нас вчить, 
Як потрібно дружити, 
Як зло подолати, 
Як хитрих провчити, 
Як добрих і чуйних, 
Й сміливих любити. 
Оленка: 
- Як добре, що казка усіх нас зібрала, 
Дорослих і діток разом поєднала. 
Гукайте іще нас з собою в пригоди, 
Радітимем сонцю, і небу, й природі! 
Ведуча: 
- Чи сподобалось, малята, 
З нами подорожувати? 
Тож долоньок не шкодуйте, 
І артистам аплодуйте 
Та приходьте ще не раз 
В наш веселий другий клас! 
Дякуємо за увагу!

природу вчись любити

  • 1.
    Департамент освіти інауки, молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації Знам’янської спеціальної загальноосвітньої школи – інтернат І – ІІІ ступенів Казкова орбіта: «Природу вчись любити!» Підготувала та провела: вихователь, спеціаліст вищої категорії Савельєва Т. М. м. Знам’янка 2013 – 2014 н. р.
  • 2.
    Мета: екологічне вихованнядітей, формувати самосвідомість, ціннісне ставлення до навколишнього світу, розвивати творчу уяву. Виховувати шанобливе та дбайливе ставлення до природи, вдосконалювати навички свідомого , правильного читання і декламування, тренувати пам’ять, розвивати кругозір, вчити дітей вільно володіти рідною мовою, розуміти і любити вірші. Розвивати здібності дітей, вміння вільно триматися під час заходів, здійснювати формування загальнолюдських норм гуманістичної моралі (почуття прекрасного, любов до природи); виявити знання про етичні і екологічні норми поведінки у природі; тренувати дисциплінованість, виховувати активну життєву позицію, домагатися цікавого і змістовного дозвілля вихованців. Обладнання: ноутбук, проектор, мультимедійна дошка, картоні квітки, комашки, метелики, декорації (спалений ліс), костюми (ведмедя, лисички, зайчика, чародійки, роботят). Хід заняття: Ведуча: Вітаю вас, малята і дорослі, друзі. Ось ми і зустрілись у тісному друзі. давайте – но вітатись: Добрий день! Дружно, голосно кричати: добрий день! Вліво – вправо покрутиться, туди – сюди усміхніться: добрий день, добрий день, добрий день! Я казкарка – чарівниця; і сьогодні, як годиться, разом з друзями своїми дивну казку розповім, думаю, цікаву всім. У одній родині росли дві дитини: В школі на навчанні – кожен день, Потім – на гуртки: співать пісні,
  • 3.
    Малювати, тренуватись, наком’ютері займатись. Вже й забули, коли гратись, На подвір’ї розважались. Бачу – зблідли, потомились. Тут і я враз нагодилась! Ось – сестричка, ось – і братик. Ну, скажіть же , як вас звати? Оленка: - Я – Оленка. Івась: - Я – Івась! Ведуча: Отже, казка почалась! Так, збирайтеся умить На природу відпочить! Івась: Підемо прогуляємось, Де, що діється, дізнаємось! Оленка: Себе також ми покажем, Про природу всім розкажем! І сцена. Ведуча: Взялися, дітки, за руки, Й пішли до річки, у луки! Івась: Вода біжить у затінку, Я хвильку в ній ловлю. Цю річечку як матінку, Як рідний край люблю!
  • 4.
    Оленка: Джерельце підвербою Виблискує водою. Прийду до нього й до ладу Порозчищаю, обкладу! І задзвенить, і заспіває Вода джерельна, мов жива. Ведуча: Ми дивились, милувались, Враз почули дивний голос: (роботята з – за дерев) - Тут нема ніде нікого, Тож скоріше висипай! Повертайся до дороги, До машини поспішай. Ведуча: Упізнали роботят? Он антени аж дзвенять! До природи їм байдуже, Тож усюди і смітять! Івась: - Не насмічуйте тут, хлоп’ятав! Та вони – роботята затяті! Доведеться паличку брати. Обертаю вас на хороших, На дбайливих і добрих малят! (я обкручую їх навколо, знімаємо антени) Андрій: Хто смітить на річці, в лузі? Ми пройдемся по окрузі, Все сміття поприбираєм! Про природу ми подбаємо! Сергій: Природа нам – як рідний дім, Вона усім як мати.
  • 5.
    Щоб лад завждибув в домі тім, Про це нам треба дбати! ( прибирають сміття) Ведуча: Поспішим хлопчики додому, А ми з вами проганяймо нудьгу – втому: Над загадками поміркуємо Та розум потренуємо. Загадки: 1. Серед літа – метелиця: Пух летить і стелеться. (тополя) 2. І маленькі. І старенькі Влітку, взимку, навесні – Всюди вдягнені гарненько У зелені сукні всі. (ялинки) 3. Хто над нами Догори ногами? (муха) 4. Комарик веселий На лужок полетів, На червону квітку сів. (мак) 5. Не мотор, а гуде, Не пілот, а лежить, Не змія, а жалить. (оса) 6. Червоний колір, Кисло – солодкий смак, Кам’яне серце. Чому то так? (вишня) 7. Ми пішли до гаю вдвох, А в гаю тім: тьох та тьох! Що за співанки? Чиї? То співають… (солов’ї) 8. Вірно людям я служу, Їм дерева стережу. Дзьоб міцний і гострий маю, Шкідників ним здобуваю. (дятел) 9. Все про всіх у лісі знає Вертлява птаха білобока. Хто? Здогадались? Це … (сорока) 10. Весною перша прокидається,
  • 6.
    А злюща! Жалиться,кусається. Як добре кип’ятком ашпариться, Зелений борщ із неї звариш. 11. На дереві народився в кожусі; Кожух розірвався – Я на землю впав! (каштан) 12. Викупана в сонечку, Стоїть собі донечка. Бджоли сонячний медок Дістають з її квіток. (липа) Ох і розумнички ж ростуть! А Оленка та Івась далі йдуть. ІІ сцена. Ведуча: Вийшли в поле: чисте повітря, Вітер грає волоссям, скрипаль А попереду – шир неозора, Синя, сонячна, райдужна даль! Івась: - Послухай, як трава росте, Напоєна дощами, І як до тебе рідний степ Шепоче колосками. Оленка: - Послухай, як струмок дзвенить, Як гомонить ліщина! З тобою всюди, кожну мить, Говорить батьківщина. Юля: - Сині волошки Знітились трошки: Очками сіяли синь. Дзвоники сині в синій долині Вушками: дзинь!
  • 7.
    Оля: - Зацвіликульбабки всюди, Їх вітають радо люди. Квіточки у них жовтенькі, Ніби сонечка маленькі! Ведуча: Щось у травах шелестить: (з’являється кікімара з торбою) Тихо, дітки, помовчить! Це – кікімора, злодюга, Квіти з корнем вириває! Оленка: - Зникнуть же вони на віки! Івась: - Що, вона цього не знає? Кікімора: - Трави лікарські зберу Та чар – зілля наварю! На базарі все продам – Купу грошей зароблю! Ведуча: - Ти Кікуню, зупинися, Ставай з нами відпочить Ну, а ми їй нагадаєм, Як природу берегти, любить. Дітки, у коло ідіть, Як згодні зімною – в долоні плесніть, А ні – тоді вже, будь ласка, мовчіть. 1. З великим букетом конвалій Вертала із лісу Людмила. Чи Люда природу і ліс берегла, чи любила? 2. Максим біля двору дерева садив: Чи хлопчик маленький природу любив? 3. Водій іномарки недопалки кинув у воду, Чи дбає цей дядько про матінку нашу природу?
  • 8.
    4. Шпаківню надерево вішають діти, Вдається чи ні їм природу любити? 5. Сергійко пляшку коло ставу розбив, Чи землю свою він беріг і любив? 6. Вогнище в лісі розвели, розпалили: Чи люди про ліс дбали, природу любили? Молодці, на місця сідайте А ми Кікуню слухати давайте: Он вона хоче , щось сказати. Кікімара: - Так мене ви застидала! Більш не буду трави рвати, А про них я буду дбати, Щоб краси такої в нас було багато! Ведуча: Чи повірили , малята? Далі йшли та милувались: Тихо, дивно навкруги, На землі – сліди від ватри… Хто тут був? Чи вороги? Розпитати когось варто! Лисичка (Юля): Кощій та Бармалей тут побували, Ох, розважались, ох і пустували! Чи в дитинстві їх не вчили, Що уполі, в лісі – всюди Щоб поводились як люди: Квітів, гілок не ламали, Гнізда птах не розоряли, Та вогння не розпаляли? Сергій: - Бо без лісу, без дерев Швидко зникне все живе! Дихать нічим скоро буде! Схаменіться, добрі люди! Зачик (Аня ) :
  • 9.
    - Від суховіївсохнула б земля, Була б вона подібна до пустелі! А ліс покличе хмару на поля – Дощі проллються весняні, веселі. Спасибі людям, що зростили ліс, За всі дуби, ялини в пишнім гіллі, І за красу отих зелених кіс, В яких стоять гнучкі берези білі. Ведуча: Як же вам допомогти? Лиху, як зарадити? Сумніваюсь, що і чари стануть у пригоді… Може, дружно ми із вами Допоможемо природі? То давайте, приберіть, насадіть Квітів скрізь, Поверніть пташок, мурашок, І метеликів й комашок! Молодці попрацювали – Як довкілля гарно стало! Сергій: - Коли де – небудь квітку бачу: «Зірви»! – кричить мені аж плаче. Повз деревце іду зелене: «Зламай!» - схиляється до мене. В гніздечку пташку стріну у гаї: «Зжени!» - мершій мене благає. «Забий!» - з болота жаба просить. «Замуч!» - цвіркун в траві сюркоче. Валя: - Е ні, негарний вірш такий Хай ліпше буде – навпаки: Коли де бачуть квітку очі: «Люби!» - вона мені шепоче, Повз деревце іду зелене: «Привіт!» - схиляється до мене. В гніздечку пташку стріну у гаї Питає пташко: «Як ся маєш?»
  • 10.
    «Спочинь!» - зболота жаба просить, «Всміхнись!» - цвіркун в траві сюркоче. Який же світ кругом чудовий! Додому йду в добрі й любові. Івась: - Збережи краплину, збережи травинку, Кожен крок свій на землі оберігай. Бережи тваринку, бережи пташинку, Й на землі тоді настане рай! Не можемо ми без казки На світі жити, Бо казка нас вчить, Як потрібно дружити, Як зло подолати, Як хитрих провчити, Як добрих і чуйних, Й сміливих любити. Оленка: - Як добре, що казка усіх нас зібрала, Дорослих і діток разом поєднала. Гукайте іще нас з собою в пригоди, Радітимем сонцю, і небу, й природі! Ведуча: - Чи сподобалось, малята, З нами подорожувати? Тож долоньок не шкодуйте, І артистам аплодуйте Та приходьте ще не раз В наш веселий другий клас! Дякуємо за увагу!