виховний захід

1. Борзнянський районний
Будинок дитячої та юнацької творчості
ВИХОВНИЙ ЗАХІД
НА ТЕМУ:
«БЕЗ КАЛИНИ НЕМА
УКРАЇНИ»

2. Мета: Пробудити в дітей почуття любові до рідної землі, природи, звичаїв.
Зачепити поетичні струни душі на прикладі приведених віршів, пісень.
Обладнання: захід проходив у світлиці: макет печі, колиска, лава, українські
рушники, діти одягнені в українські костюми, музичний центр, СD – диск із
записом пісень і мелодій.
Гуртківець 1. Любі друзі! Хоч маленькі,
Ми вже добре про це знаємо,
Що звемося українці,
Й українських предків маємо.
Гуртківець 2. Батько, мати, брат, сестричка,
І всі інші члени роду –
Всі належать до одного
Українського народу.
Гуртківець 1. Бо родитись українцем –
Це велика честь і слава,
Рідний край свій полюбити –
Найважливіша з усіх справа.
Гуртківець 2. Але щоб землю цю
Міцно й щиро покохати,
Треба все про неї
Добре вивчити, пізнати.
Керівник гуртка. Сьогодні, любі друзі, ми дізнаємось про народні символи
української держави, зокрема, про калину.

3. А калина – це наша Україна.
(Звучить музика пісні «Ой, у лузі червона калина похилилася»)
Гуртківець 1.Погляньте навколо, як друзів багато
Зібралося на калинове свято.
Гуртківець 2.Калинова гілочка під вікном
Манить мене білим цвітом,
Ніби сонечком.
Я до сонечка долоні простягаю,
До грудей духмяні квіти пригортаю.

4. Ведуча. Хто ти, дівчинко мала?
Дівчинка. Українка молода.
Ведуча. .А як тебе звати?
Дівчинка (співає на мелодію пісні «Я
маленька українка»).
Мене звуть Оксаночка, одягнула вишиваночку,
Заспіваю я , як Подоляночка.
Кажуть люди: я сама – наче квіточка,
І пливуть мої слова, як та річечка,
А душа моя співає, мов сопілочка,
А я просто українка, україночка!
(Виходить бабуся – казкарка).
Бабуся. Співаєш моя люба?
Дівчинка. Не для себе, бабусю, співаю.
Я пісенькою гостей вітаю.
Бабуся. Добрий день, мої маленькі друзі,
Всі веселі, а красиві – як калина в лузі.
Як ішли до нас на гостини,
Бачили коло хати калину?
І пісні про калину знаєте?
А мені заспіваєте?
(Хоровод «Ой є в лісі калина).

5. (Виходить дівчинка в костюмі калинки).
Калинка. Треба піти до лісу, назбирати хмизу,
Піч затопити, їсти наварити.
1 – а подруга. Добрий день, Подружко!
Калинка. Добрий день, дівчата.
2 – а подруга. Підеш з нами в ліс гуляти?
Калинка. Нема в мене часу гуляти,
Треба мамі допомагати.
Але в ліс піду, бо буду сухе гілля збирати.
1 – а подруга. Ходімо разом. Будемо гуляти,
Ягідки, гриби збирати.
2 – а подруга. Зустрічайте нас, дубки, відхиляйте віти.
Ось до лісу по грибки йдуть веселі діти.
Пісня «Про гриби» (Слова Г. Бойка, О. Філенка)
Через міст перейти треба нам, малятам,
Щоб гриби, щоб гриби в лісі позбирати.
На місточку вовчик спочиває,
На місточок діток не пускає.
Він гарчить, він гарчить,
Клацає зубами:
Не пущу, не пущу

6. Діток за грибами.
Вийшов козлик з зеленого гаю,
Він сердито вовчику гукає:
Заколю, заколю
Я тебе рогами.
Затопчу, затопчу
Я тебе ногами.
Вдарив козлик вовчика ногами,
Покотився він у воду прямо.
Ми йдемо, ми йдемо
Мостом через річку.
Несемо, несемо
Козлику травичку.
Ой спасибі, козлику рогатий,
Що поміг нам вовчика прогнати.
(Калинка виходить у цент і підходить до кущика).
Калинка. Що за кущик тут малий,
Та іще такий сумний?
Кущик. Я сонця геть не бачу,
Не можу я рости,
Не знаю я, хто зможе

7. Мені допомогти.
Калинка. Ой кущику, ти не журись,
Тобі допоможу!
Тебе я візьму із собою
Та край дороги посаджу!
(«Відриває» руками і саджає край дороги).
Рости, маленький кущику, розростайся,
Угору ти тягнись, до сонця підіймайся.
А я швиденько піду до криниці,
Та й принесу відеречко водиці.
(Калинка йде до криниці. Біля криниці дівчата виконують танок. Калинка
говорить з дівчатами і. набравши води, йде до кущика).
Калинка. Принесу з криниці чистої водиці,
Кущику маленький, ти рости, рости.
Будь міцним та сильним, та великим будь.
Хай тут відпочине той, хто йде у путь.
(Виходить дівчинка й бабуся).
Дівчинка. Бабусю, а чому калина калиною зветься? Розкажіть будь ласка.
Бабуся. Колись, дуже давно, жила жінка Вербена з дочкою Калиною. Красуня
й трудівниця була Калинка. Вона викликала заздрість у злих людей. Дівчинка
розуміла мову квітів, птахів, трав, і зранку до вечора доглядала за рослинами.
Втомилася за день Калинка. Довго йшла та й заблукала. А ось і криниця.
Тільки вода в ній була зачарована. Хотіла Калинка напитися, та прилетіла

8. пташка і вибила крилом водицю. Тоді дівчинка набрала води в пригоршню,
напилася і … Мати Вербена почула про біду своєї доньки, поспішила їй на
допомогу. Та не встигла, тільки й побачила, як ноги в доньки перетворилися
в стовбур калини. Безмежне горе і печаль матері. Вона своїм серцем
розтопила, а сльозами розвіяла чари води з криниці. Тепер всі можуть пити
цілющу воду. Сама ж мати перетворилась на вербу. Так і стоять вони поруч –
верба і калина.
Кущик. Раніше був я невідомою рослинкою,
А зараз називатимусь калинкою!
Хай пам’ятають і дорослі, і малі,
Що краще дівчинки нема на землі.
Хто любить всіх, усім допомагає –
Того народ повік не забуває.
(Дівчатка виконують пісню «Кущ калини»).

9. При долині кущ калини
Нахилилася до води.
Ти скажи, скажи, калино, -
Як потрапила сюди?
Якось ранньою весною
Хлопець бравий прискакав,
Милувався довго мною,
А тоді з собою взяв.
Він хотів мене, калину,
Посадити у саду.
Не доніс і в полі кинув,
Думав, що я пропаду
Ухопилась я за землю,
Стала на ноги свої,
І навіки оселилась,
Де вода і солов’ї.
Ти не гни калину, вітер,
Я тепер не пропаду.
Наді мною сонце світить,
І, як завжди, я цвіту.
Бабуся. А чи відгадаєте ви таку загадку?

10. В лісі вирізана, гладенько витесана.
Співає, заливається, як це називається?
Правильно, це сопілка.
Гуртківець. Мій дідусь зробив сопілку
Із калинової гілки.
Як заграє, як заграє…
Скільки він мелодій знає!
Я насмілилась запитати,
Де він так навчився грати?
Посміхнувсь дідусь лукаво:
У калини біля ставу.
(Дідусь гуртківця виконує на сопілці мелодію української пісні).
Бабуся. Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України.
Її вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли в давнину козак
вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб
з калиною, а наречена прикріплювала до коня калинову гілочку, щоб
нагадувала козакові домівку, матір,кохану, його рідну мову.
Гуртківець. Солов’ї на калині, на калині зозуля.
Через гори й долини лине пісня з Поділля.
Мова в ній калинова, древа сонячна гілка,
Сонця тиха розмова, калинова сопілка.
Керівник гуртка. Діти! А зараз відгадайте загадки.
За хатою, у садочку,

11. У зеленому віночку,
Та в червоних намистах,
Стала панна молода.
І збігаються всі діти,
Щоб на неї поглядіти.
За намисто кожен смик,
Та й уникне на язик.
2. У вінку зеленолистому,
У червоному намисті,
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.
3.І не дівчина, а червоні стрічки має.
4.Стоїть дід над водою з червоною бородою.
Хто не йде, не мине, за борідку ущипне.
5.Навесні білим цвітом зацвітає,
Восени червоним кетягом пригощає,
Над річкою червоним намистом сяє,
Душу звеселяє.
(Пісня «На калині мене мати колихала»).

12. На калині мене мати колихала,
Щастя – долі в чистім полі виглядала.
Ой, калинонько червона, не хилися,
Від землі наснаги, соку наберися. 2р.
Та літа давно минули, одлунали,
Як мене гілля високе колихало.
Знов калина коло млина розцвітає,
Мого рідного синочка забавляє. 2р.
Виростай ти, мій синочку, мій соколе,
Тобі щастям колоситься рідне поле.
Пролягла тобі на зорі путь орлина,
І в дорогу проводжає цвіт – калини. 2р.
Гуртківець. Біжить стежина рушникова
У світ від рідного порога,
Біжить до чистої криниці –
У ній купаються зірниці,

13. І заглядала на пишну вроду
Калина у прозору воду.
Гуртківець. Стара дідівська хатина,
Поросла споришем стежина,
Червоні мальви край віконця,
Мов діти, горнуться до сонця.
Це ж тут обсіли, люлі, люлі,
Мою колиску сірі гулі.
Гуртківець. Тут починався рід наш красний,
Над ганком сходив місяць ясний,
Калина в лузі квітувала –
Мене матуся колихала.
(«Колискова» у виконанні матері гуртківця).
1 – а мама. Ми старались, прикрашали
Короваї й пиріжки,
Гарні кетяги ламали,
З них начинку готували.
Загортали в марципани,
В струдлі, тістечка, ріжки.
Ми вам столики накриємо,
Все дамо покуштувати.

14. Наші рідні, любі, милі,
Як нам вас іще назвати?
2 – а мама. Ви, мов квіточки калини,
Ви – надія наша.
Мрії ваші хай здійсняться!
Хай вам сни солодкі сняться.
Бабуся. Друзі шановні, матусі і тата,
Вдячні ми всім, хто прийшов на це свято.
Керівник гуртка. Ми – українці – велика родина,
Мова і пісня у нас – солов’їна.
Квітне в садочках червона калина.
Всі разом. Рідна земля для нас всіх – Україна!