1. Характеристика нотного
видання як особливого
виду фіксування
інформації Виконала:
студентка ІІ курсу, групи ДК-22
Гнип Наталія Степанівна
Науковий керівник:
к. іс. н., доц. Лісіна С.О.
2. Актуальність дослідження. Тема є актуальною тому, що сьогодні в
світі і в Україні документні потоки безперервно зростають, зокрема і нотні
видання. Нотні книги зараз знаходяться не на піку слави і поступово
відходять на задній план, поступаючись електроному варіанту. Про це
свідчить невелика кількість видань музичної літератури. Проте нотне
видання далишається однією з важливих ланок соціальної комунукації,
тому визначення причин непопулярності цих видань є важливим
завданням.
Об’єктом дослідження є нотне видання як складова документної
системи.
Предметом дослідження є узагальнення різних видів класифікації
нотних видань в Україні, типологія та перспективи розвитку на сучасному
етапі.
3. Мета: дослідження особливостей формування та розвитку нотного
видання в системі документних комунікацій, формулювання і практичної
дії та наукового осмислення нотного видання як особливого способу
фіксування інформації, дослідження розвитку нотних видань в Україні,
сучасного стану та перспектив розвитку.
Передбачається розв’язання таких дослідницьких завдань:
• дати загальну характеристику нотного видання;
• охарактеризувати класифікацію нотних видань та нотні знаки, дослідити
історію виникнення нотного письма.
• охарактеризувати фонд нотних видань Львівської національної наукової
бібліотеки імені Василя Стефаника;
• порівняти сучасне нотне видання з теоретичними стандартами;
• проаналізувати сучасний стан нотного видання та нотного книгодрукування,
подати рекомендації щодо покращення цього стану.
4. Методологічну основу курсової роботи становлять
загальнофілософський та діалектико-матеріалістичний методи.
В роботі застосовані загальнонаукові методи: системний,
інформаційний, культурологічний, бібліографічний, історичний,
книгознавчо-функціональний, аналітико-тематичний.
Застосування в роботі структурно-типологічного та
типографічного методів аналізу дало змогу визначити та
проаналізувати особливості нотного видання.
Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох
розділів, висновків та списку використаних джерел.
5. Нотне видання – це різновид видання,
велику частину об’єму, якого займає нотний
запис музичного твору. Воно призначене для
виконання або вивчення музичних творів.
6. Основну частину нотних видань складає запис музичних
творів з текстом або без нього.
Вважається, що до них належать також такі видання, де 70 %
обсягу тексту заповнені не нотними знаками.
Серед них – пісенники та збірники народних пісень, видання
дослідницького характеру, де науковий текст спрямований
на вивчення нотного матеріалу, видання сценічного
спрямування (вокальні, інструментальні, вокально-
симфонічні, сценічні твори), навчальні видання, спрямовані
на розвиток музичних здібностей дітей та вивчення нотної
грамоти тощо.
7. Зачатки нотного письма виникли в глибокій старовині. Зі всіх
відомих способів найстародавнішим є позначення мелодій, що
передаються по слуху, за допомогою піктографічного письма
(малюнків)
Фінікійське звукове письмо виникло близько 1100 р. до н.е.
Умовні знаки – невми (у Київській Русі - крюки, знамена) –
складалися з графічних значків типу рисок, ком і їх різних
поєднань. Невменне нотне письмо використовувалося переважно
для нотації католицьких богослужбових співів.
З переходом запису нот невм з папірусу на папір відбувся підрозділ
нотних знаків на «білі» (незаповнені) і «чорні» (заповнені).
Чотирьохлінійний нотний рядок замінив зручніший п'ятилінійний
нотний стан.
Триваліший шлях розвитку пройшла сучасна п'ятилінійна нотація в
інструментальній музиці. До кінця XVII ст. для запису
інструментальних творів застосовувались особливі системи
письма – табулатури.
8. Гвідо д’Ареццо у XI ст розробив спосіб
запису нот на нотному рядку, що
складається з чотирьох горизонтальних
паралельних ліній. Буквені знаки, що
позначали висоту кожної з нот, і невми
стали записуватися не тільки на самих
лініях, але і в просвітах між ними. Всі
чотири лінії були об'єднані в єдину
систему
Гвідо д’Ареццо відомий і як автор
складових назв: «ут», «ре», «мі», «фа»,
«соль», «ля». В кінці XVI ст. для
позначення VII ступеня в
семиступеневому звукоряді введений
склад «сі», в 2-й половині XVII ст. склад
«ут» замінений на «до»
9. Справжнім проривом у напрямі вирівнювання професійних
можливостей сліпих музикантів стало застосування для
нотопису системи Брайля у 1839 р.
Шрифт Брайля читається однією або двома руками зліва
направо. Існує 63 комбінації шести крапок.
У криворізькій друкарні була надрукована художня книга
В.Г. Короленка «Сліпий музикант».
Для позначення восьмої долі цілої ноти використовуються
літери першого брайлівського ряду, починаючи з букви «Д».
Для позначення четвертних нот до відповідних знаків
першого ряду додається шоста, для половинних нот – третя,
для цілих – третя і шоста крапки. Перші три літери першого
ряду з додавання нижніх крапок використовуються для інших
символів нотної грамоти. Наприклад, буква «А» з шостою
крапкою – це знак бекара, «Б» з шостою крапкою – бемоль,
«Ц» з шостою крапкою – дієз. Використовуються при цьому і
знаки нижніх рядів та їх комбінації.
10. Людський голос (відтворення
музичного твору голосом)
Звук музичний як ідеальне
явище, що
характеризується певною
висотою, темпом, тембром
та гучністю
Носій музичної
інформації
Штучно створений
інструмент, відтворення
музики фізичними
зусиллями людини
(музиканта)
Кінцевий матеріальний носій –
папір, грамплатівка, магнітна
стрічка, компакт-диск,
вінчестер комп’ютера, дискета,
диск, флеш-картка
Музична інформація
перетворюється в
музичний документ як
основний вид
ідеографічного
документа за умови
фіксування її на
матеріальному носії
11. Аудіозаписи: магнітні
стрічки, грамплатівки,
музичні документи на
електронних носіях
Нотні або
графічно-
текстові:
рукописи та
друковані видання
Музичні
документи
Нотно-звукові:
комп’ютерні
програми
відповідного
спрямування
Класифікація музичних документів
12. За функціональним
призначенням:
• концертні нотні видання
• наукові нотні видання
• видання навчальної нотної літератури
За читацькою адресою:
• для тих, хто навчається
• для спеціалістів
• для любителів
За характером виконання:
• сценічні
• інструментальні
• вокально-хорові
• змішані
За характером
викладання:
• партитура
• партія
• дирекціон
• клавір
За структурою:
• моновидання
• збірники творів одного
автора
За матеріальною
конструкцією:
• книжкові
• комплексні
13. Ноти пишуться на п’яти горизонтальних
лінійках, які називають нотним станом.
На лінійках і між лінійками, а також на
додаткових лінійках і між ними записуються
ноти – знаки, що означають звуки.
Подовженість звуку позначається білою або
чорною головкою ноти, а також крапками
після нот, що збільшують подовженість ноти
на її половину або три четверті.
14. Точну висоту нот визначає ключ.
Найбільш поширений ключ соль або
скрипічний ключ.
Існує і ключ фа або басовий ключ.
Біля ключа проставляють так звані ключові
знаки – дієзи і бемолі, що відповідають
визначеній тональності.
Бекар скасовує знаки альтерації.
15. Найбільш поширені у музиці ноти п’яти категорій:
ціла нота – порожній овал;
половинна нота – паличка з боку ноти, направлена вверх або вниз;
четверта нота – заповнений овал (завжди з паличкою);
восьма нота – заповнений овал із штилем і 1 з’єднанням;
шістнадцята нота – заповнений овал із штилем і 2 з’єднаннями.
16. Використовується і ряд особливих знаків:
аколада – скоба, яка з’єднує два або більше
нотних стани у записі багатоголосної музики
для одного інструмента, а також для
ансамблю голосів або інструментів;
вольта – знак, який відмічає різні
закінчення твору розділу, що
продовжується;
ліга – зігнута лінія, що показує межі
музичних фраз або означає уривки, які
повинні використовуватися зв’язано.
17. За обсягом фондів ЛНБ ім. В.Стефаника НАН України займає
одне з перших місць серед найбільших книгозбірень нашої
держави (більше 7 млн. одиниць зберiгання).
Єдиною і найбільшою у нашій державі є колекція нот
українських композиторів. Це зібрання бібліотеки Наукового
товариства ім. Т. Шевченка, архів українського композитора і
музикознавця П. Бажанського, оперного співака
М. Менцінського, з приватного зібрання українського
композитора Й. Кишакевича, бібліотеки Народного Дому,
«Студіону», нотного видавництва «Торбан».
Серед них – рідкісні видання українських композиторів:
Березовського М.С., Веделя А.Л., Бортнянського Д.С.,
М. Лисенка
Доповнює колекцію нотних видань збірка творів зарубіжних
композиторів. Серед них прижиттєві видання творів
Й. Брамса, Ф. Шопена, С. Монюшки, А. Моцарта.
18. Сценічне нотне
видання
Документ належить до графічно-
текстових або нотних документів,
тобто друковане видання.
За читацьким призначенням –
видання для спеціалістів та тих, хто
навчається.
За характером викладу чи запису
музичної інформації – партія,
оскільки призначена для виконання
на окремому музичному інструменті.
За характером виконання – сценічне
видання.
Функційний поділ музичного
документа – концертне нотне
видання.
19. Інструментальне нотне
видання
Документ належить до графічно-
текстових або нотних документів,
тобто друковане видання.
За читацьким призначенням – видання
для спеціалістів та тих, хто
навчається.
За характером викладу чи запису
музичної інформації – партія,
призначена для виконання на
окремому музичному інструменті –
фортепіано.
За характером виконання –
інструментальне видання.
Функційний поділ музичного
документа – концертне нотне видання.
20. Вокально-хорове
нотне видання
Документ належить до графічно-
текстових або нотних документів,
тобто друковане видання.
За читацьким призначенням – видання
для аматорів і початківців, для тих,
хто навчає чи навчається або хоче
вдосконалювати свої вміння.
За характером викладу чи запису
музичної інформації – партія,
призначена для виконання голосом.
За характером виконання – вокально-
хорове видання.
Функційний поділ музичного
документа – концертне і навчальне
нотне видання.
21. Нотне видання не змінюється з часом, може змінюватись лиш носій
музичної інформації або спосіб запису. Паперове нотне видання
може зникнути через створення електронних нот та різноманітних
програм музичного спрямування, що полегшать запис музики.
Особливості концертного нотного видання: відсутність коментарів,
наукового апарату, примітки щодо виконавської техніки.
Видання не містять довідково-пошукового апарату, що відповідає
теоретичним нормам. Вони орієнтовані на спеціаліста чи
початківця, який має хоча б маленьке уявлення про нотні знаки.
За характером викладу інформації та виконання твору видання
відповідають заданим критеріям.
22. На практиці було охарактеризовано ноти танцю – вальсу. Видання не
мало тексту, тому що виконується на інструменті. Текст може бути
тоді, коли буде присутня вокальна партія. Може використовуватись
для акомпонементу під аналогічний танець.
Інструментальне нотне видання має бути призначене для
спеціалістів і має виконуватись інструментом або оркестром. Воно
не повинно містити словесний текст. В даному випадку було
охарактеризовано нотний твір спеціально для фотрепіано. Текст під
нотами відсутній.
Практично була охарактеризована пісня. Написана лиш одна партія
для виконання голосом. Характерною особливістю, яка відрізняє цей
вид видання від інших є наявність повного словесного тексту, тому
що це видання повинно містити текст пісні під нотами. Воно може
виконуватись без інструмента.
23. Якщо проаналізувати, які нотні книги в Україні видавалось найбільшим накладом за
останні 5 років, то напрошується кілька висновків.
• Переважна більшість книг – видання для молодшого й середнього шкільного віку,
так звані перші кроки музичної грамоти. Серед найбільших накладів обмаль книг
для спеціалістів, вчителів, викладачів.
• 80% книг – це навчальна література (підручники, посібники й зошити), на другому
місці – науково-популярні видання. Довідкових й наукових не знайшлось.
• Найбільшими накладами виходили лише щедрівки-колядки й українські народні
пісні. Жодного натяку на класику, збірників окремих композиторів чи окремого
музичного напрямку. Проте є ноти для різних видів інструментів – акордеона,
баяна, гітари тощо.
• Серед так званих акул два навчальні видавництва – «Ранок» і «Богдан», а також
«Нова книга», «Посвіт», «Музична Україна». Ці ж видавництва – й лідери за
накладами.
24. Основними проблеми нотної літератури є:
• нестача коштів на придбання нової
літератури;
• недосконала інтелектуальна база;
• незадовільне поліграфічне оформлення
нотних видань;
• бракує якісно нових підручників, де були б
повною мірою враховані досягнення
української наукової думки;
• брайлівський шрифт для комп’ютера на
даний момент вже не зовсім співпадає з
розмаїттям плоскодрукованих символів;
• більшість тих, хто вчиться музиці, майже не
купує нот;
• недосконала система розповсюдження цього
виду видавничої продукції;
• низький попит на такого роду видання.
Тому потрібно активно:
• поліпшувати систему
розповсюдження нотної
продукції;
• розробляти нові програми
для запису та редагування
нот;
• активно розвивати нотний
шрифт Брайля;
• розробляти якісні нові
сайти з доступом до нотних
видань;
• рекламувати нотну
видавничу продукцію.
