ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ВЧИТЕЛЯ

1. ФОРМУВАННЯ І
РОЗВИТОК
ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ
КОМПЕТЕНЦІЇ ВЧИТЕЛЯ
Автор:
Кундис В.Я.,
Вчитель вищої категорії,
старший вчитель

2. Згідно з даними звіту Workforce 2020,
створення чотирьох із п’яти нових робочих
місць прямо пов’язано з міжнародним
бізнесом [2, 13]. Не менш важливими
чинниками були й розвиток нових галузей,
упровадження нових технологій та
демократизація суспільства. Нові реалії
зробили розуміння різноманітності,
вміння взаємодіяти та знаходити вихід із
конфліктних ситуацій все більш
важливими. Культурну компетентність
неможливо вважати чимось
відокремленим від інших фахових знань
та вмінь, оскільки вона стосується будь-
якої галузі.

3. Загальні компетентності поділяються на 4 групи:
вміння керувати життєвими процесами (вчитися
навчатись, керувати та розпоряджатися своїм часом,
особистими перевагами, вміння вирішувати проблеми
та аналітичні навики);
комунікаційні вміння (вміння взаємодіяти, слухати,
мовленнєві та письмові навики);
керування - справлятись з людьми та завданнями
(вміння планувати, організовувати, коор-динувати,
керувати, приймати рішення, розв’язувати конфлікти);
упровадження інновацій та змін (здатність ризикувати,
передбачати, творчість, відкритість до змін)
Полікультурна компетентність могла б увійти до кожної із
вищезгаданих груп. Однак ключовою вона може бути
лише в межах певних професійних навиків.

4. Полікультурну компетентність можна визначити як
міжкультурну обізнаність, яка з часом пере-творюється
на розуміння, знання і вміння, які потрібно для
гармонійного співіснування в різних середовищах із
різноманітними людьми.
Полікультурна компетентність, у свою чергу, стосу-ється
ставлення, знання, вмінь та соціальної і культурної
обізнаності, яка потрібна при роботі у міжкультурних
ситуаціях. Ця компетентність накопичується впродовж
навчання та практики.
Розуміння полікультуралізму включає також розуміння
власних думок, ставлень та вражень стосовно певної
культури.
Що ж таке полікультурність?

5. Полікультурна освіта могла б забезпечити
основу для аналізу та розуміння
загальноприйнятих полікультурних ідеалів
соціальної справедливості міжкультурного
порозуміння та людської гідності. Крім того,
полікультурна освіта може забезпечити основу
для національної єдності, світової єдності та
всесвітньої співпраці, яка потрібна для
протистояння спільній загрозі тероризму та
напрацювань, щоб досягнути більшої рівності та
соціальної справед­ливості на місцевому,
національному та глобальному рівнях.
Для чого потрібна полікультурна освіта?

6. Американця Дж. Бенкса, британця Дж. Лінча та австралійця Б.
Буліван вважають основоположниками полікультурної освіти
Типологізація полікультурності
Психологічний полон. На цій стадії індивід дотримується негативних ідеологій та переконань щодо
власної культурної групи. Відповідно, він чи вона виказує культурне самозаперечення та низьку
самооцінку. Він уникає ситуацій, де потрібно контактувати з іншими культурними групами або
докладатиме зусиль, щоб якнайшвидше культурно асимілюватися.
Інкапсуляція. Індивід взаємодіє в основному лише зі своєю власною культурною спільнотою і вважає її
вищою за інші.
Визнання приналежності. Індивід здатен вносити ясність в особисті ставлення та культурну
приналежність, зменшити конфлікти та розвинути зрозуміле для себе позитивне ставлення щодо своєї
культурної групи. Він вчиться сприймати та розуміти і позитивні, і негативні риси своєї куль­турної групи.
Бікультуралізм. Індивід має здорове почуття культурної приналежності й психологічні ознаки та вміння,
потрібні для успішної взаємодії і у своїй, і в іншій культурній спільноті. Особа має сильно виражене
бажання ефективно працювати у двох культурних середовищах.
Полікультуралізм і рефлексивний націоналізм. Індивід виказує вдумливу та позитивну осо­бисту,
культурну і національну приналежність, здатен розуміти, оцінювати і поділяти цінності, атрибути та
встановлені порядки кількох культур у межах однієї нації.
Глобалізм та глобальна компетентність. Індивід виказує вдумливу та позитивну особисту, культурну,
національну та глобальну приналежність і знання, вміння, ставлення та здатності, неод­мінні для
взаємодії з різними культурами і поза межами своєї нації. Особа прийняла універсальні етичні принципи
та цінності людства і має навики, потрібні для утвердження власних цінностей.

7. Типологізація полікультурності
три головні фактори полікультурної комунікативної
компетентності:
здатність долати психологічний стрес;
здатність ефективно спілкуватися;
здатність встановлювати позитивні людські взаємини.
Полікультурна компетентність стосується здатності
фахівця працювати в неоднорідному ро­бочому
середовищі та сприяти власною співучастю співпраці в
таких робочих спільнотах. Вона складається з ряду
вмінь, які було б доцільно поділити, за Піаже, на три
групи: пізнавальні, емоційні та біхевіористські

8. Типологізація полікультурності
До пізнавальних вмінь можна віднести знання про культуру,
яку вивчають, знання, які сто­суються культурних
відмінностей, та вплив цих відмінностей на міжкультурну
комунікацію та взаємодію, а також самоусвідомлення своїх
власних цінностей та переконань, які ґрунтуються на
розумінні власних культурних норм.
Емоційними чи особистими якостями є толерантне
ставлення до незрозумілого, поступливість, емпатія
(співчутливість), здатність розважливо приймати рішення.
До біхевіористських вмінь відносять здатність розв’язувати
проблеми, створені міжкультурними відмінностями, здатність
формувати стосунки, здатність виконувати завдання в
міжкультурному контексті.

9.  1. Усвідомлюй, що ти не встановлюєш світових стандартів.
 2. Стався до культури аудиторії з тією ж повагою, з якою б
відносився до своєї власної.
 3. Не винось судження про цінності, переконання й звичаї інших
культур з точки зору своєї власної.
 4. 3авжди пам'ятай про необхідність розуміти культурну основу
чужих цінностей.
 5. Ніколи не вважай на перевагу однієї релігії над іншою.
 6. Спілкуючись із представниками іншої релігії, намагайся розуміти
та поважати цю релігію.
 7. Прагни розуміти звичаї приготування і вживання їжі інших
народів, що склалися під впливом їхніх специфічних потреб і
ресурсів.
 8. Поважай способи вдягатися, прийняті в інших культурах.
Кодекс міжкультурного комунікатора
(К. Ситарам, Р. Когделл)

10.  9. Не демонструй відрази до незвичайних запахів, якщо вони
можуть сприйматися як приємні людьми інших культур.
 10. Не зважай на колір шкіри як «природної» основи взаємин з тою
чи іншою людиною.
 11. Не дивися зверхньо на людину, якщо її акцент відрізняється від
твого.
 12. Розумій, що кожна культура, якою б вона не була, має що
запропонувати світу, але немає такої культури, яка мала б
монополію на всі аспекти.
 13. Не намагайся використовувати свій високий статус в ієрархії своєї
культури для впливу на поведінку інших представників іншої
культури в ході міжкультурних контактів.
 Завжди пам'ятай, що ніякі наукові дані не підтверджують перевагу
однієї етнічної групи над іншою.
Кодекс міжкультурного комунікатора
(К. Ситарам, Р. Когделл)

11. Формування полікультури
Клас Заходи
5 клас. Оповідання з історії України Вивчення оглядово рідної історії
6 клас. Інтегрований курс Початок ознайомлення з первісною
історією країн світу. Порівняння з
історією українського народу
7, 8, 9 клас. Всесвітня історія
Історія України.
Розгляд паралельних історичних
процесів, формування розуміння
спільного історичного розвитку та
особливостей історії українського
народу.
10, 11 клас. Всесвітня історія. Історія
України.
Завдяки сформованій полікультурності
учнів проводяться конференції та
проекти, де учні проявляють набуті
навички.

12. Література
Bean R. Cross-cultural Training and Workplace Performance / Robert Bean. - Adelaide, 2008, 48 p.
Bernier J. The Complacent Acceptance of Diversity: Human Resource Development in a Culturally Diverse
Environment / Judith Bernier.- P. 24-29 / COERC 2002: Appreciating Scholarshi p. Proceedings of the Annual
College of Education Research Conference (1sd, Miami, Florida, April 27, 2002). - 126 p.
Clary-Lemon J. Critical Multiculturalism, Pedagogy and Rhetorical Theory: A Negotiation of Recognition / Jennifer
Clary-Lemon. - New York, 2009. - 19 p.
Colarusso D. Teaching English sn the Global Age: Cultural Conversations / Dana Colarusso. - Toronto : University of
Toronto, 2009. - 245 p.
Cultural Context of Learning: East Meets West / ed. by Yang Baijin. - P. 204-219 / Integrating Lifelong Learning
Perspectives / ed. by Carolyn Medel-Anonuevo. - Hamburg, 2002. - 296 p.
Goulbourn B. A New Assessment Tool: A Professional Development Kit for Trainers and Assessors Incorporating
Language, Literacy and Numeracy Skills into Training Package / Barbara Goulbourn, Ann Alexander. - Canberra,
1999. - 87 p.
Henkin R. The Need for Diversity Education as Perceived by Preservice Teachers / Roxanne Henkin, Leann
Steinmetz // Journal of the Scholarship of Teaching and Learning. - 2008. - Vol. 8, No. 1. - February. - P. 101-109.
Higbee J. Diversity - the Postsecondary Education / Jeannel Higbee, Dana D. Lundell, Irene M. Duranchuk. -
University of Minnesota, 2007. - 160 p.
Insinghts from the Field: Understanding Geography, Culture, and Service / ed. by Panl D. J Coverdell. -
Washington D. C, 2002. - 187 p.
Lasonen J. Internationalisation of Vocational Education: A Case Study of a Music Teacher Becoming
Multiculturalal / Johanna Lasonen // VETNET ECER 2002 Proceedings: Current Research sn European Vocational
Education and Human Resource Development / Proceedings of the Programme Presented by the Research
Network on Vocational Education and Training (VETNET) at the European Conferenct of Educational Research
(ECER) (5th, Lisbon, Portugal, September 11-14, 2002). - 474 p. - Режим доступу :
http://www.b/shuttle.de/wifo/vet/ecer02/htm
Martin J. The Relationshi p between Student Sojourner Perceptions of Intercultural Competencies and Previous
Sojourn Experience / Judith Martin. - Chicago, 1986. - 34 p.
Ting-Toomey S. Communicating Across Cultures / Stella Ting-Toomey. - NY : Guilford Press, 1999. - 319 p.
Workforce 2020 report [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.dol. govt.nz/services/LMI/
workforce2020/ageing/understanding/index.asp
Статтю подано до редколегії 21.04.2011 р.

13. ДЯКУЮ
ЗА УВАГУ