До Всесвітнього дня книги і авторського права в рамках загальнобібліотечного Дня інформації відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук підготував віртуальну виставку «Літературні премії: "Книга року ВВС Україна"». «Книга року BBC» (англ. BBC Book of the Year) – одна з найпрестижніших літературних нагород українськомовним літературним творам, яка щорічно присуджується редакцією BBC News українською. Роботи оцінюють за такими критеріями, як якість письма, оригінальність, уява і креативність, а також уміння автора розповісти історію, захопити читача та утримати його увагу. Запрошуємо поринути у світ найкращих книг лауреатів премії минулих років разом із Вінницькою ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва!

1. Літературні премії:
«Книга року ВВС Україна»
До Всесвітнього дня книги і авторського права в рамках
загальнобібліотечного Дня інформації

2. «Книга року BBC» (англ. British Broadcasting Corporation –
Британська Телерадіомовна Корпорація) – літературна нагорода
українськомовним літературним творам, яка щорічно присуджується
редакцією BBC News українською за найкращу українськомовну книгу
видану минулого року.
Уперше премію «Книга року BBC» було вручено 2005 року і вона
швидко стала однією з найпрестижніших літературних нагород в Україні.
Щорічна літературна премія ВВС відзначає найкращі художні твори та есеї
українською мовою у трьох номінаціях – «Книга року ВВС», «Дитяча
Книга року ВВС» та «Книга року ВВС – Есеїстика». Редакція BBC News
українською формує довгий список номінантів, з-поміж яких експертне
журі обирає переможців. Переможець у кожній номінації отримає
винагороду 1000 фунтів стерлінгів у гривневому еквіваленті.
До вашої уваги книги з фондів Вінницької ОУНБ ім. К. А.
Тімірязєва, які отримали премію «Книга року BBC» у 2015–2020 роках.

3. Забужко, О. Планета Полин: вибрані есеї / О.
Забужко. – Київ : Комора, 2020. – 384 с.
У цьому томі зібрано найважливіші есеї
Оксани Забужко останніх двох десятиліть,
присвячені постатям і подіям, які авторка
вважає культурно знаковими для
сьогоднішньої епохи кризи гуманізму.
«Жіночі», «чоловічі» й «колективні», всі ці
«портрети» об’єднує глибоко особисте
переживання авторкою біжучої історії, в
яку вона вписує своїх героїв – і цим
виявляє в ній, хоч який на позір
катастрофічній, невидимий раніше
життєствердний смисл.

4. Горіха Зерня, Т. Доця : роман / Т. Горіха
Зерня. – Київ : Білка, 2019. – 390 с.
Ця книга про любов. У ній немає жодного
слова на «лю...», але вона про любов. Про
магію, не лубочну, розтиражовану з екранів
телевізора, а справжню, від роду і кореня, коли
пірнаєш з головою у Прадавній Океан і
виринаєш звідти з рибиною в зубах. І ще про
відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє,
впізнати його, впертися руками і ногами і
нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину,
своє серце, своє право ходити з високо
піднятою голово.
Події роману розгортаються навесні-влітку
чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас – це
точка обнуління, місце сили, де прозвучали
найважливіші запитання. І тільки там заховані
потрібні відповіді.

5. Прохасько, Т. Так, але... / Т. Прохасько. –
Чернівці : Меридіан Черновіц, 2020. – 128 с.
Про що ця книга? Про одне й те саме: про
майбутнє, яке було давно, і про все, що вже
є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема –
про такі прості речі, як балькони й фіранки,
світло й каміння, гойдалки й туалети,
проходи містом і знімання фільму в
Карпатах, формула щастя і фактор впливу,
бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також
про те, що спати треба уважно, снідати – по-
своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так,
але не це тут головне. Бо головний тут – тип
оповіді, в якому рефлексії стають
елементами сюжету й оприявнюються не як
написані постфактум, а як проговорені в
момент народження. І тому ніякі це не шкіци
й не есеї, а оповідання в найстрогішому
значенні цього слова.

6. Андрухович, Ю. Коханці юстиції : роман / Ю.
Андрухович. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2018. –
304 с.
Цей роман Юрій Андрухович писав 27 років. На
перший погляд це не роман, а вісім з половиною
оповідань, зв’язаних не сюжетно, а загальними
настроєм і атмосферою. Остання розповідь
об’єднує і пояснює всі попередні. Описані події
відбуваються в VII–XX століттях у Галичині.
Читач побачить злочинців, котрі постали перед
судом імперій-окупантів: австро-угорською,
польською, німецькою, радянською. У книзі
описані не тільки жахливі й огидні злочини, а й
слабкості та пристрасні захоплення злочинців.
Покарання за них не завжди є об’єктивними, але
часто жахливими. Більшість персонажів мали
реальні прототипи, також, як і їхні злочинні
діяння. Під час написання автор ґрунтувався на
архівних матеріалах. Але це не наукова історична
праця, тому Ю. Андрухович часто використовує
алюзії на деякі історичні факти.

7. Бондар, А. Церебро : мала проза / А. Бондар. – Київ
: Вид-во Старого Лева, 2019. – 120 с.
«Церебро» – нова збірка малої прози
Андрія Бондаря, яка впроваджує
читачів у химерний світ маленьких
людських пригод.
Випадкові зустрічі, типові ситуації,
які трапляються в кожного, спонукають
замислитись, ухвалити рішення, діяти.
Особливість цих текстів у тому, що
деякі з них списані з реального досвіду,
а інші – цілком вигадані – суцільна
макабра і фантасмагорія.

8. Калитко,
К. Земля Загублених, або Маленькі страшні казки :
оповідання / К. Калитко. – Львів : Вид-во Старого Лева,
2017. – 224 с.
Земля Загублених щодня дрейфує
морями альтернативної географії строго
паралельно із нашою щоденною, звичною
географією. Земля Загублених виникла для
того, щоб надто інші люди, витіснені з
«нормального» світу, мали куди піти.
Виросла з потреби в укритті та оперті.
Вона перероджується і розростається
щоразу, коли черговий інакший переживає
свою відкинутість, і тому постійно оточена
водою, як ембріон. Тому й усі неймовірно
різні люди цього малого світу – так чи
інакше родичі, так чи інакше повторюють
долі одне одного. Ця книжка в ритмі
дихання – про них. Кожна історія – як
міст через воду, щоб пройти і навчитися
дихати в унісон з іншими.

9. Коршунова, А. Комп і компанія : оповідання / А.
Коршунова ; іл. Н. Міцкевич. – Київ : Час майстрів,
2017. – 232 с.
Ця книжка про те, як знайти себе у цьому
зеленому, сонячному, галасливому світі, повному
пригод і несподіванок – варто лише натиснути
кнопку «Вимкнути комп’ютер» і зробити крок
назустріч літу.
В умовах, коли з раннього дитинства діти оточені
різноманітними інтерактивними електронними
пристроями, починаючи з іграшок і закінчуючи
комунікаційними ґаджетами, через які вони
пізнають світ і спілкуються з рідними, в тому числі
з батьками, цей твір може стати для підлітка
першим кроком до усвідомлення переваг «живого»
спілкування.
Крім того, твір показує позитивний приклад
адаптації дітей з особливими потребами до
повноцінного життя в суспільстві та їхніх стосунків
зі звичайними дітьми, допомагає формуванню
поняття рівності й взаємоповаги у таких стосунках.

10. Малярчук, Т. Забуття : роман / Т. Малярчук. –
Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. – 256 с.
Що таке час, як не кит, який поглинає все,
зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах,
шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки
людських життів непересічних українців стали тим
заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із
забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну
потребу згадувати. У цьому романі тим славетним
забутим є В’ячеслав Липинський, український
історик польського походження, філософ і невдалий
політик, засновник українського монархізму. Його
життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою
заради ідеї. Але й ним поживився синій кит
української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про
цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману,
нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб
віднайти власну ідентичність і доторкнутися до
минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.

11. Ткачук, Г. Тринадцять історій у темряві / Г.
Ткачук. – Київ : Темпора, 2016. – 48 с.
Страшні історії зазвичай виникають у
темряві й оповідають про жаховиськ,
монстрів, прозорих людей, речі, які
оживають, і навіть про Серединожера!
При світлі сонця страшні історії
ховаються, однак таємним чином нам
удалося їх записати. «Тринадцять історій
у темряві» – книжка для тих, хто знає, що
фантазія зі сміхом – прекрасний засіб від
страху.

12. Махно, В. Дім у Бейтінґ Голлов : оповідання / В.
Махно. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. – 272 с.
Події, що про них розповідає Василь
Махно у дебютній збірці короткої прози,
відбуваються за різних часів і на різних
континентах, проте хай у чиї вуста вкладено
історію – чоловіка за п’ятдесят, літньої вдови
чи малого хлопчиська, – їм віриш. Адже
оповідання позбавлені будь-яких авторських
узагальнень, висновків чи напучувань.
Це безсторонні розповіді про долі цілком
різних людей, чесні й позбавлені пафосу. Але
саме чесність і позірна простота очуднює цю
прозу, звичні на перший погляд і невибагливі
деталі додають таємничості і не відпускають
читача від першої і до останньої сторінки.
«Дім у Бейтінґ Голлов» Василя Махна –
«Книга року ВВС» у 2015 році.

13. Презентацію підготувала бібліотекар І категорії відділу
документів із гуманітарних, технічних та природничих наук
Людмила Циба