До 34-ої річниці від дня аварії на Чорнобильській АЕС відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук спільно з відділом краєзнавства пропонує віртуальним користувачам ознайомитись з віртуальною виставкою та віртуальним списком «Зірка на ім’я Полин». Аварія на Чорнобильській АЕС за міжнародною шкалою оцінок подій кваліфікується як аварія сьомого (найвищого) рівня. Ця трагедія вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, спустошеністю сільськогосподарських земель, населених пунктів, так і за економічними збитками. Не оминула ця біда і Вінниччину, земля якої поряд з іншими регіонами розділила і подвиг ліквідаторів, і біль втрат, і пам’ять про загиблих. 26 квітня 1986 року… Цей день змінив долі тисяч українців... Пам’ятаймо...

1. Зірка на ім’я Полин
До Дня Чорнобильської трагедії

2. 26 квітня 1986 року на
Чорнобильській атомній
електростанції вибухнув реактор
четвертого енергоблоку. Ця дата
стала однією з найтрагічніших
сторінок в історії українського
народу. 34 роки минуло з того
часу, коли разом з радіаційними
наслідками прийшла страшна біда
в Україну. Аварія на ЧАЕС стала
однією з найбільших катастроф
планетарного масштабу за всю
історію людства.

3. Есаулов, О.
Мамо, а що це було? : повість / О. Есаулов. – Вінниця : Теза, 2016. – 159 с. :
портр.
• Одразу після аварії місто Прип’ять
зникло, воно начебто ніколи не
існувало. У газетах, по
телебаченню, по радіо місто
Прип’ять скромно називали
селищем енергетиків. Селище, де
жило п’ятдесят тисяч мешканців,
де лише дітей було стільки, скільки
жителів у Чорнобилі, який геть
несподівано став символом цієї
страшної трагедії. Жах раптової
евакуації накрив Прип’ять разом із
хмарою радіоактивного пилу. Ось
про ці перші найстрашніші дні
після аварії автор розповідає у
своїй книзі.

4. Трохим, С.
1986. Чорнобильські хроніки: людський фактор, замовчування правди,
зона відчуження, параліч майбутнього, мутація / С. Трохим. – Брустурів :
Дискурсус, 2016. – 224 с.
• У книзі розповідається про те, як
через об’єктиви телекамер
українських журналістів світ
дізнавався, що ж реально
відбувалося в зоні відчуження.
Автор не тільки торкається фактів з
історії трагедії Чорнобиля. Він
доводить, що ця масштабна
катастрофа стала саме тією
безповоротною подією в історії
Радянської імперії, що призвела до
її розпаду. Зоря Полин –
прикінцевий акорд сумної мелодії,
що передує остаточному фіналу.
Далі – агонія величезної країни.

5. Біль і тривоги Чорнобиля / упоряд. Ю. Сафонов ; ред. М. Сорока. – Київ : Київ.
правда, 2006. – 64 с. : кольор. іл.
Ця книга – колективна розповідь про
найбільшу техногенну катастрофу в
історії людства, з часу якої минуло вже
три десятки літ. Автори, що були
безпосередніми свідками і учасниками
ліквідації аварії на Чорнобильській
АЕС, діляться своїми спогадами про
тривожні для України й усього світу
дні весни та літа 1986-го,
розмірковують над долями
чорнобильців, болючими проблемами
відчуженої тридцятикілометрової зони
й самої станції, розглядають і
прогнозують розвиток ситуації навколо
ЧАЕС.

6. Дзісь, Г. В епіцентрі людської біди / Г. Дзісь. – Київ : Артек, 2003. – 208 с.
• Відомий український громадський
діяч Георгій Васильович Дзісь на
основі вперше оприлюднених
офіційних документів і свого
щоденника описує основні події
кількох місяців після ліквідації
вибуху на четвертому енергоблоці
Чорнобильської АЕС. Пристрасна
публіцистика надала
документальним матеріалам
філософського осмислення
трагічних подій і долі людей,
причетних до ліквідації наслідків
чорнобильського лиха.

7. Загреба, М. Пропусти Чорнобиль крізь серце : фотокнига / М. Загреба. – Київ :
Спалах, 2002. – 119 с.
Ця фотокнига – данина пам’яті
журналіста, ліквідатора, учасника
історико-культурної експедиції
Мінчорнобиля України Михайла
Загреби.
Захоплива розповідь про мальовничий
древній поліський край, убитий
радіацією, примушує читача поглянути
на Чорнобильську катастрофу не
тільки як на техногенну, але й під
іншим кутом зору – гуманітарним. І
замислитися над тим, що ми втратили
в історичному, культурному,
природничому та мистецькому
значеннях: до аварії на Поліссі
зберігалися, як ніде в Україні,
найдавніші звичаї, традиції культури
та побуту слов’ян.

8. Костін, І.
Чорнобиль : Сповідь репортера : альбом / І. Костін. – Київ : Мистецтво, 2002.
– 320 с. : іл.
Книга розповідає про всі етапи
ліквідації аварії, про людей, які
самовіддано працювали в зонах
великих доз радіації, де солдати
практично вручну прибирали
радіоактивне паливо, попереджаючи
його поширення, й ціною власного
життя рятували великі та малі народи.
Понад третину документального
матеріалу присвячено медичним
аспектам наслідків аварії та її впливу
на людей, тварин і рослини. Частина
матеріалу – про сьогоднішній день,
про сотні й тисячі гектарів
забруднених територій України,
Білорусі, Росії.

9. Чорнобиль – поруч : фотоальбом / під заг. ред. Б. Патона. – Київ : Дніпро, 2000. –
198 с.
Вибух на Чорнобильській атомній
електростанції та його відлуння
раптово зробили Україну й районне
містечко сумно відомими на весь світ.
Чорнобиль – це невигойна рана, вічний
біль нашої землі. Чорнобиль – це
грізна пересторога всім державам і
народам, усьому людству. Саме цьому
присвячений фотоальбом.

10. Аккерман, Г.
Пройти крізь Чорнобиль / Г. Аккерман ; пер. с фр. Петра Таращука. – Київ :
Либідь, 2018. – 168 с. : іл.
• Книга Галі Аккерман – це подорож
письменника крізь драму
Чорнобиля в різноманітних її
людських, соціокультурних,
професійних аспектах. Це
проходження крізь очисний вогонь
нового знання, трагічних
відкриттів, крізь драму людських
доль. Ця книжка також про
Чорнобиль як про один з
найстрашніших злочинів
радянської системи.

11. Ястремський, М. Полинові шляхи вінничанок / М. Ястремський. – Вінниця :
Консоль, 2014. – 280 с.
• Кажуть, у цієї битви не жіноче
обличчя. Та своє плече чоловікам
підставили й жінки: лікарки,
телефоністки, кухарки,
представниці інших
спеціальностей. Про них і йде мова
в цій книзі.
• Видання – це чергова Книга
Пам’яті про вінничанок, які
виявили щирий патріотизм,
високий професіоналізм,
самопожертву в боротьбі
з наслідками Чорнобильської
катастрофи. Їхній подвиг – це
приклад молодому поколінню
самовідданого служіння
українському народу, своїй
Вітчизні.

12. Гундорова, Т.
Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм
/ Т. Гундорова ; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. – Вид. 2-ге, випр. і
допов. – Київ : Критика, 2013. – 344 с. – (Критичні студії).
• Книга літературознавиці Тамари
Гундорової лише дотично
торкається події катастрофи. Це
дослідження на тему впливу
трагедії на український
літературний процес. Гундорова
розкладає по поличках, як
екологічна подія-катастрофа змогла
вплинути на літературу та мову.
Книжка є збіркою есе, присвячених
розпаду Радянського Союзу, 1990-м
рокам та власне постмодерній
свідомості післячорнобильського
часу. Ключова теза авторки в тому,
що ми пережили не лише зовнішню
катастрофу, але й внутрішню, яка
повністю змінила українську
історію.

13. Алексієвич, С.
Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього : роман / С. Алексієвич ; пер.
і післямова О. Забужко. – Київ : Комора, 2016. – 288 с.
• Художньо-документальний роман
білоруської письменниці Світлани
Алексієвич, Нобелівської лауреатки
2015 року, говорить голосами
«маленьких людей» про
катастрофу, що зруйнувала
мільйони життів, перевернула
світогляд цілого покоління, а
заразом відхилила залізну завісу й
підважила непорушну, здавалося,
конструкцію радянської держави.
Роман створено на основі розлогих
інтерв’ю з очевидцями та
потерпілими від Чорнобильської
трагедії: ліквідаторами та їхніми
близькими.

14. Дякую за увагу!
Підготувала бібліотекар І категорії відділу документів із
гуманітарних, технічних та природничих наук Циба Л. П.