1. Підготувала
учениця 10
класу Пилипів
Я.Д Вчитель:
Кравоцюк
А.С

2. • Психічні і моральні якості медичного
працівника
• Клятва лікарів.
• Відомі лікарі України.
• Історія професії лікаря.(Медицина у Стародавньому світі, часів Середньовіччя,
часів Відродження .)
• Статті, відео сюжети та історичні
довідки про важливість професії
лікаря.

3. 1. Лікарське мистецтво формується не відразу,
поступово виробляється вміння правильно говорити
про хворобу, викладати факти так, щоб вони сприяли
не погіршенню, а поліпшенню стану хворого.

4. 2. Збереження лікарської таємниці: - один із основних,
фундаментальних морально-етичних принципів
медицини, в якому проявляється діалектичне
співвідношення особистого і суспільного.

5. 3. Моральним орієнтиром у поведінці лікаря в
складних ситуаціях, які виникають у процесі
лікарської діяльності, є ствердження пріоритету
цінності людського життя, цінності здоров’я.

6. 4. Професія лікаря вимагає високої внутрішньої
етичної культури. Довіра хворих... Медичний
працівник - спокійний та впевнений проте не
зарозумілий, рішучість і швидкість висновків та дій
поєднуються в ньому з жахливістю, співчутливістю
й водночас делікатністю.

7. Набувши професії лікаря та усвідомивши важливість обов'язків,
що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег
урочисто клянусь:
усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення
здоров'я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням,
подавати медичну допомогу всім, хто ії потребує;

8. незмінно керуватися у своїх діях і помислах
принципами загальнолюдської моралі, бути
безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої
помилки, гідно продовжувати благородні традиції
світової медицини;
зберігати лікарську таємницю, не використовувати
ії на шкоду людині;
додержувати правил професійної етики, не
приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому;

9. постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання та вміння, у
разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому
ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег;
власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально
здорового покоління, утверджувати високі ідеали милосердя,
любові, злагоди і взаємоповаги між людьми.
Вірність цій Клятві присягаю пронести через усе своє життя.
Секретар Адміністрації Президента України М.
Хоменко

10. Беленький Є.Й., будучи протягом Ждан Вячеслав Миколайович –
довоєнного та післявоєнного періоду Академік Української Академії
єдиним акушер-гінекологом у районі, наук,
зарекомендував себе гарним доктор медичних наук,
діагностом та досвідченим оперуючим професор, Заслужений лікар
акушер-гінекологом. України
Клєвацький Георгій Григорович –
лікар-хірург райлікарні. Радевич Олег Леонідович -
Григоровича Клєвацького і серед лікар-хірург КарлівськоїЦРЛ,
медичних працівників, і серед усього син Заслуженого лікаря
населення району. Його ім’я завжди Української УРСР Леоніда
згадується з пошаною і теплотою. Васильовича Радевича

11. Історія медицини
Медицина у Стародавньому світі
Початки лікування виникли на найраніших стадіях існування
людини. У стародавніх країнах Сходу набула розвитку т. з.
жрецька, або храмова, медицина.
Значних успіхів досягла медицина у античних державах
(давньогрецький лікар Гіппократ, римський
природознавець Клавдій Гален, александрійські
лікарі Герофіл і Ерасістрат).
Давньокитайська медицина використовувала понад 2000
лікарських засобів (женьшень, камфору та ін.),
застосовувала метод голкотерапії. Відносно високого рівня
досягли в стародавній Індії анатомія і хірургія.

12. Медицина часів Середньовіччя
Візантійська та арабська медицина збагатила світову
медичну науку новими описами симптомів хвороб і
лікарських засобів. Значну роль у розвитку медицини відіграв
таджицький вчений Їбн-Сіна (Авіценна).
У Русі-Україні поряд з монастирською медициною
продовжувала розвиватися народна медицина. В 11—12 ст. в
Переяславі та Києві, в 13 ст. у Львові були створені лікарні.
Лікарською справою в Україні здавна займалися лікарі-
емпірики («ліковці»), аптекарі («зелійники»), костоправи,
цирульники.

13. Медицина часів Відродження
Значний крок у розвитку медицини був зроблений в
епоху Відродження (15—18 ст.). Швейцарський
лікар Паранельс виступив з пропагандою медицини, що
ґрунтувалася на досвіді та знаннях, запровадив у лікарську
практику різні хімічні речовини і мінеральні води, в Україні 1617
р. був виданий трактат "Про теплики у Шклі" львівського
автора Еразма Сикста. А. Везалій описав будову і функції тіла
людини. Англійський лікар У. Гарвей створив учення
про кровообіг.