http://superschool.com.ua/ http://rozumaka.com/

1. релігій світу

2. Релігія в особливій формі відображає реальні соціальні процеси, інтереси,
сподівання і прагнення широких народних мас. Релігійна боротьба, зумовлена
розходженнями в розумінні певних догматів, насправді переслідує земні цілі.
Тому, аналізуючи будь-яку форму релігії, важливо знати: в яких історичних
умовах вона виникла; в яких соціальних верствах поширювалась і як у
віровченні відображалися їх інтереси; кі зміни відбувалися в даній формі
релігії у процесі історичної еволюції; в кій формі (віровчення, культ,
організаційна структура) існує тепер; яка її роль у житті сучасного
суспільства.

3. Первісний лад склався приблизно 40 тис. років тому і пройшов три основні
стадії розвитку: ранній матріархат, пізній (розвинутий) матріархат і патріархат.
Кожній з них відповідала форма релігії, яка відображала особливості
світосприйняття людей у конкретних умовах: ранньому матріархату — тотемізм,
пізньому — землеробський культ, патріархату — шаманізм. Усі ці форми не
поширювалися поза родом чи племенем, тому їх називали родоплемінними
віруваннями. До ранніх форм релігійних вірувань належать також магія,
фетишизм і анімізм, які виникли в період формування родового ладу.

4. Магія (гр. mageia — чаклунство) — віра в можливість впливу на довколишній світ
через надприродне — фетишів, духів тощо шляхом чаклунського дійства.
В уяві людей магія посилювала їх вплив на природу. Тоді вважалося, що людина
може вплинути на природу не лише своєю працею (природні рухи), а й особливими
символічними діями — обрядами (надприродний шлях).

5. Магію поділяють (з урахуванням її мети) на такі основні види: виробничу,
лікувальну, застережну, військову, метеорологічну (магія погоди) та ін.
Найпоширенішою була виробнича магія, яка, у свою чергу, мала кілька
відгалужень: мисливська, риболовецька, будівельна тощо. З розвитком
суспільства з'являються нові різновиди виробничої магії: землеробська,
скотарська, гончарська, ковальська, навчальна, спортивна.
Особливим різновидом застережної магії були релігійні табу. Слово "табу"
запозичене з мов жителів Гавайських островів і означає заборону будь-що
робити, аби не накликати на себе біди. Магія дійшла до наших днів як елемент
сучасної релігії (віра в надприродну силу обрядів) в самостійній формі (гадання
на картах тощо).

6. Фетишизм (порт, fetico — зачарована річ) — віра в існування у матеріальних
об'єктів надприродних властивостей.

7. Фетишами називають предмети, яким віруючі
приписують надприродні якості. Порівняно з
магією фетишизм є складнішою формою
релігії. Якщо магія посилювала вплив на
природу, то фетишизм наділяв неабиякими
властивостями матеріальні об'єкти. До
реальної корисності предметів додавали
надприродні властивості бути помічниками й
заступниками людей. У фетишизмі в
зародковій формі з'являється ідея Бога. У
сучасних релігіях фетишизм зберігся у
вигляді поклоніння священним предметам
(хрести, ікони, мощі) та талісмани й амулети.
Талісман, на думку забобонних людей,
приносить щастя, амулет оберігає від
нещастя. Сучасними фетишами є, наприклад,
іконки, ладанки, кулони, слоники, іграшки,
"щасливі" квитки.

8. Анімізм (лат. апіта — душа) — віра в Існування в тілі людини її двійника — душі,
від якої залежать життя особи, її фізіологічний І психологічний стан.
Анімізм бере початок з приписування якостей двійників матеріальним об'єктам:
людському тілу, тваринам, знаряддям праці тощо. З часом до анімізму ввійшли
уявлення про двійників матеріальних процесів: хвороби, війни, ковальської справи
та ін.

9. В анімізмі здійснюється подальше роздвоєння світу: світ реальних об'єктів
нібито доповнюється світом духовної сутності. У багатьох народів головними
двійниками були душі померлих родичів. Тому первісний анімізм ще називають
культом предків. Наприклад, гренландці вважали, що душі людей мають такі
форми, як і їх тіла.
У сучасних релігіях анімістичний елемент посідає значне місце. Уявлення про
Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі — все це є ускладненим анімізмом.
Самостійно анімізм живе у вірі в привиди і спіритизмі (віра у можливість
спілкування з душею померлого за допомогою блюдця, що крутиться).

10. Анімалізм, зоолатрія (лат. animal — тварина; гр. zon — тварина, latrela —
служіння) — сукупність магічних обрядів і вірувань, в основі яких — уявлення
про тварин, рослин — покровителів роду.
Сформувався він в уявленнях про залежність буття роду загалом та осіб, що до
нього належали, від магічної сили певних тварин і рослин, з якими людина
прагнула бути у найкращих стосунках. Інколи виражався в уявленнях про вище
буття богів, які керували конкретними тваринами, рослинами. Його походження
пов'язують з трансформацією тотемічних вірувань. Залишки збереглися у
вигляді тваринних атрибутів політеїстичних та монотеїстичних богів
(зображення Святого Духа у вигляді голуба).

11. Аніматизм (лат. animatus — уособлений,
оживлений) — перенесення психічних
властивостей людей на природу, ставлення
до неї як до живої істоти.
Головна особливість його в тому, що всі
предмети природи уявлялися наділеними
людськими рисами.
Намагання олюднити (наділити людськими
рисами) усі елементи довкілля дають
підстави стверджувати антро-
поморфічність давніх вірувань.

12. Тотемізм (індіан. от-отем — його рід) — віра в надприродну спорідненість груп
людей (роду, племені) з певними видами тварин, рослин.
Тотемізм — елемент усіх сучасних релігій.

13. Тотемами називають тварин, яких первісні люди вважали своїми надприродними
родичами. У тотемах вони вбачали покровителів роду й племені, захисників,
помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Тому свої родові колективи первісні
люди називали іменами тотемних тварин. Наприклад, родові колективи
північноамериканських індійців з племені журавля у XVII ст. мали назви журавля,
сома, гагари, ведмедя. А в Австралії наприкінці XVIII — на початку XIX ст. на
запитання європейців "Хто ти такий?" — абориген відповідав: "Я — кенгуру" або
"Я — личинка комахи". Такими відповідями вони начебто підтримували свій
кровний зв'язок з тотемами.
Наприклад, в австралійців тотемами були собака Дінго, водяна лілея, оливкове
дерево, великий камінь, гарячий вітер, дощ, сонце.

14. Шаманізм (евенк, шаман — знахар) — віра в
можливість спілкування служителів культу
(шаманів) з духами.
Якути ще в XIX ст. вважали, що людину може
вилікувати тільки шаман. Процедура його
лікування складалася із заклинань, пісень, танців,
звернень до духів. Якщо після такого "лікування"
людина перемагала хворобу, слава приписувалася
шаману, а якщо помирала, винним оголошувався
злий дух, що вкрав душу хворого.

15. Шаманізм теж є породженням певних історичних умов. Приблизно 6 тис. років тому
розпочався перехід до патріархату. Основними видами виробничої діяльності стали
скотарство і землеробство. Займалися цією працею чоловіки, оскільки вони володіли
мисливським знаряддям. Головна роль чоловіка в господарському житті зумовила
його пріоритет і в господарському управлінні. Здатність утримувати людей, які
нічого не виробляють, і керівна роль чоловіка в суспільстві були втілені в шаманізмі.

16. Тихоновська Т.
Учениця 10 кл.