2. План
• 1. Поняття представництва у цивільному
процесі.
• 2. Види процесуального представництва.
• 3. Особи, які можуть бути представниками
в цивільному процесі. Особи, які не
можуть бути представниками в суді.
• 4. Повноваження представника в суді.
Документи, що підтверджують
повноваження представника.
3. Нормативно-правові акти
Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року // Відомості ВРУ. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
Цивільний процесуальний кодекс України № 1618-ІV від 18
березня 2004 р. // ВВР. – 2004. - № 40-41, 42. – Ст. 492.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // ВВР.
– 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
Сімейний кодекс України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 р. // ВВР. –
2002. - № 21-22. – Ст. 135 (із змінами).
Про адвокатуру. Закон України № 2887-ХІІ від 19 грудня 1992 р. //
ВВР. – 1993. - № 9. – Ст. 62 (із змінами).
Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. Закон
України № 1045-ХІV від 15 вересня 1999 р. // ВВР. – 1999. - №
45. - Ст. 397 (із змінами).
Загальна декларація прав людини. Документ ООН, схвалено 10
грудня 1948 року.
Конвенція про права дитини. Схвалено ООН, Резолюція № 44/25,
20 листопада 1989 року. Ратифіковано Україною 27 лютого
1991 р. № 789-ХІІ.
Конвенція про правову допомогу та правові відносини в
цивільних, сімейних та кримінальних справах. Міжнародна
угода від 22 січня 1993 р. Ратифіковано Україною 10
листопада 1994 року № 240/94 ВР.
4. Рішення Конституційного
Суду України
– Рішення Конституційного Суду України у справі
за конституційним поданням 50 народних
депутатів України щодо офіційного тлумачення
окремих положень частини першої статті 4
Цивільного процесуального кодексу України
(справа про охоронюваний законом інтерес) від
1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004.
– Рішення Конституційного Суду України у справі
за конституційним зверненням громадянина
Голованя Ігоря Володимировича щодо
офіційного тлумачення положень статті 59
Конституції України (справа про право на
правову допомогу) від 30 вересня 2009 р. № 23-
рп/2009.
5. Постанови Пленуму
Верховного Суду України
– Про застосування Конституції України
при здійсненні правосуддя. Постанова
Пленуму Верховного Суду України від 1
листопада 1996 року № 9.
– Про застосування норм цивільного
процесуального законодавства при
розгляді справ у суді першої інстанції.
Постанова Пленуму Верховного Суду
України від 12 червня 2009 р. № 2.
6. Навчальна та наукова
література
– Безлюдько І.О., Бичкова С.С. Бобрик В.І. та ін. Цивільне
процесуальне право України: Навч. посібник. – К.: Атіка,
2006.
– Васильєв С.В. Цивільний процес: Навч. посібник. – Х.:
ТОВ «Одіссей», 2007.
– Дрейзіна Є. Підтвердження повноважень адвоката у
цивільному судочинстві // Юридична Україна : Правовий
часопис / Київський регіональний центр Академії
правових наук України : Юрінком Інтер. - 2008. - № 6. - C.
92-95.
– Штефан О.О. Профспілки як суб’єкти цивільного
процеса // Актуальні проблеми трудового права та права
соціального забезпечення : Збірник наукових праць до 80-
річчя професора Р.І. Кондратьєва. - Хмельницький, 2007. -
C. 113-115.
– Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України:
Академічний курс: Підруч. для студ. спец. вищ. навч. закл.
– К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005.
7. 1. Поняття представництва у
цивільному процесі
• Представництво в цивільному
процесі – це процесуальна
діяльність особи (представника),
спрямована на захист суб’єктивних
прав, свобод чи інтересів іншої
особи, яка бере участь у справі, та
сприяння судові у повному і
об’єктивному з’ясуванні обставин
справи, в ухваленні законного і
обгрунтованого рішення.
8. Характерні риси процесуального
представництва
• по-перше, представництво - це здійснення
представником процесуальних дій у суді, які
відбувається в межах правовідносин представника і
суду;
• по-друге, учасниками процесуальних правовідносин за
учас-тю представника є дві сторони: представник та
суд;
• по-третє, пред-ставник виступає від імені особи, яку
представляє;
• по-четверте, представник діє в інтересах особи, яку
представляє (за загальним правилом представник не є
суб'єктом спірного матеріального пра-вовідношення,
крім випадку, коли співучасники доручили веден-ня
справи одному з них);
• по-п'яте, діяльність представника в ін-тересах і від
імені особи, яку він представляє, полягає у вчиненні
процесуальних дій;
9. по-шосте, правова позиція представника не може вступати у
протиріччя з правовою позицією особи, яку він
представляє, якщо ця особа не є недієздатною (варто
відзначити, що п. 11 ч. 1 ст. 31 проекту Закону «Про
адвокатуру» передбачає, що адвокат не може «займати у
справі позицію всупереч волі особи, якій адвокат надає
правову допомогу, здійснює захист чи пред-ставництво,
крім випадків, коли адвокат впевнений у самообмові цією
особою»)
по-сьоме, представник діє в обсязі повноважень, що йому
надані законом та особою, яку він представляє (у випад-ку,
якщо воля цієї особи відома і має юридичне значення);
по--восьме, юридична зацікавленість представника має
процесуаль-ний характер;
по-дев'яте, через представника можуть діяти будь--які
правоздатні особи, що беруть участь у справі, крім
прокурора.
10. Основні відмінності цивільного
процесуального представництва від
загальноцивільного
• представництво в цивільних правовідносинах
можливе щодо вчинення різноманітних правочинів, а
в цивільно-процесуальних – тільки щодо вчинення
процесуальних дій у суді;
• метою цивільно-правового представництва є надання
правової допомоги довірителю, а процесуального – і
особі, яку представляють, і суду;
• при цивільно-правовому представництві не може
бути подвійного представництва, а в цивільному
процесі законний представник може доручити
ведення справи договірному представникові;
• при цивільно-правовому представництві юридичні дії
здійснює тільки представник, а в цивільному процесі
поряд з представником може здійснювати
процесуальні дії особа, яку представляють.
13. Ознаки особи,
в інтересах якої
здійснюється
представництво
Представництво
фізичних осіб
Представництво
юридичних осіб
Представництво
держави
14. 3. Особи, які можуть бути
представниками в цивільному процесі.
Особи, які не можуть бути
представниками в суді.
• представником у суді може бути
адвокат або інша особа, яка досягла
вісімнадцяти років, має цивільну
процесуальну дієздатність і
належно посвідчені повноваження на
здійснення представництва в суді
(ч. 1 ст. 40 ЦПК)
15. не можуть бути
представниками в суді:
особи, які діють у цьому процесі як
секретар судового засідання,
перекладач, експерт, спеціаліст,
свідок;
судді, слідчі, прокурори, крім випадків,
коли вони діють як представники
відповідного органу, що є стороною
або третьою особою в справі, чи як
законні представники.
16. повноваження представників сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі, мають бути
посвідчені такими документами:
1) довіреністю фізичної особи;
2) довіреністю юридичної особи або документами, що
посвідчують службове становище і повноваження
ії керівника;
3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням
про призначення опікуном, піклувальником чи
охоронцем спадкового майна.
4. Повноваження представника в суді.
Документи, що підтверджують
повноваження представника
17. Довіреність
це письмовий документ, що видається однією
особою іншій особі для представництва перед
третіми особами.
• Вимоги до довіреності:
1) вона може бути виконана лише у письмовій формі;
2) вона має містити необхідні реквізити: вказівку на
суб'єкти, місце, дату видачі тощо;
3) якщо довіритель бажає, у довіреності можуть бути
указані обмеження повноважень;
4) довіреність на вчинення правочину представником
може бути надана особою, яку представляють,
безпосередньо суду.
18. Повноваження представника
в суді.
• ЦПК визначає презумпцію наділення
представника повним обсягом прав та обов’язків
особи, яку він представляє (ст. 44 ЦПК). У
випадку, якщо особа, яка уповноважує
представника на участь у справі, бажає певним
чином обмежити повноваження представника,
відповідні застереження повинні бути вказані у
виданому документі на представництво
(довіреності). Підстави і порядок припинення
представництва за довіреністю визначається
статтями 248250 Цивільного кодексу України (ч. 2,
3 ст. 44 ЦПК).
• Законні представники користуються всіма
процесуальними правами осіб, яких вони
представляють.
