1. ІНШІ УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
(СВІДОК, ЕКСПЕРТ, ПЕРЕКЛАДАЧ, СПЕЦІАЛІСТ,
ОСОБА, ЯКА НАДАЄ ПРАВОВУ ДОПОМОГУ)

2. План:
• 1. Особи, які сприяють встановленню обставин справи.
• 1.1. Особи, які можуть бути свідками у цивільних справах.
Абсолютна і відносна нездатність бути свідком. Обов’язки
свідка. Відповідальність свідка.
• 1.2. Експерт в цивільному процесі. Його права та
обов’язки. Заборони щодо дій експерта в цивільному
процесі. Відповідальність експерта.
• 1.3. Спеціаліст у цивільному процесі. Його права та
обов’язки.
• 1.4. Перекладач цивільному процесі. Його права та
обов’язки. Відповідальність перекладача.
• 2. Особа, яка надає правову допомогу, її процесуальне
становище, права та обов’язки.
• 3. Особи, які здійснюють організаційно-технічне
забезпечення цивільного процесу: секретар судового
засідання, судовий розпорядник. Їхні процесуальні права і
обов’язки.

3. Нормативно-правові акти
– Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної
Ради України 28 червня 1996 року // Відомості ВРУ. –
1996. - № 30. – Ст. 141.
– Цивільний процесуальний кодекс України № 1618-ІV
від 18 березня 2004 р. // ВВР. – 2004. - № 40-41, 42. – Ст.
492.
– Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №
435-IV // ВВР. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
– Сімейний кодекс України № 2947-ІІІ від 10 січня 2002
р. // ВВР. – 2002. - № 21-22. – Ст. 135 (із змінами).
– Про адвокатуру. Закон України № 2887-ХІІ від 19
грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. - № 9. – Ст. 62 (із
змінами).
– Про судову експертизу. Закон України № 4038-ХІІ від
25 лютого 1994 р.
– Загальна декларація прав людини. Документ ООН,
схвалено 10 грудня 1948 року.

4. Рішення Конституційного
Суду України
– Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним поданням 50 народних депутатів
України щодо офіційного тлумачення окремих
положень частини першої статті 4 Цивільного
процесуального кодексу України (справа про
охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 р.
№ 18-рп/2004.
– Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним зверненням громадянина Голованя
Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення
положень статті 59 Конституції України (справа про
право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 р.
№ 23-рп/2009.

5. Постанови Пленуму
Верховного Суду України
– Про застосування Конституції України при здійсненні
правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду
України від 1 листопада 1996 року № 9.
– Про застосування норм цивільного процесуального
законодавства при розгляді справ у суді першої
інстанції. Постанова Пленуму Верховного Суду
України від 12 червня 2009 р. № 2.
– Про застосування норм цивільного процесуального
законодавства, що регулюють провадження у справі
до судового розгляду. Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 5.
– Про практику застосування судами цивільного
процесуального законодавства при розгляді заяв про
забезпечення позову. Постанова Пленуму Верховного
Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 (Із змінами,
внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 2
від 12.06.2009).

6. 1. Особи, які сприяють встановленню обставин
справи:
загальна характеристика
• «Інші учасники цивільного процесу»
(§ 2 глави 4 розділу І ЦПК) становлять
самостійну групу учасників цивільного
процесу. Відзнакою цих осіб є
відсутність їхньої юридичної
заінтересованості у справі.

7. ЦПК визначає учасників цивільного процесу,
відмінних від осіб, які беруть участь у справі. В
залежності від характеру участі у справі їх
поділяють на дві групи: особи, які сприяють
встановленню обставин справи, допомагають
при розгляді та вирішенні цивільної справи по
суті (свідок, експерт, спеціаліст, перекладач,
особа, яка надає правову допомогу), а також особи,
які сприяють проведенню судового розгляду
справи, що здійснюють органі­заційно­технічне
забезпечення цивільного процесу (секретар
судового засідання, судовий розпорядник) (ст. 47
ЦПК).

8. Метою участі вищеперелічених
осіб у цивільному судочинстві є
сприяння правильному та
своєчасному розгляду і
вирішенню цивільних справ.

9. 1.1. Особи, які можуть бути свідками у цивільних
справах. Абсолютна і відносна нездатність бути
свідком. Обов’язки свідка. Відповідальність свідка.
• Свідок. Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЦПК свідком може
бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що
стосуються справи.
• Свідки не віднесені до осіб, які беруть участь у
справі, отже вони не є заінтересованими особами у
справі. Стори, треті особи, їх представники за їх
згодою, відповідно до ст. 184 ЦПК, можуть бути
допитані як свідки у разі, коли вони заявляють, що що
факти, які мають значення для справи, їм відомі
особисто. Необхідно при цьому звернути увагу на те,
що неправильним буде ототожнення сторін, третіх
осіб та їх представників зі свідками, оскільки названі
особи є заінтересованими у справі, хоча порядок їх
допиту відбувається за правилами, встановленими
щодо допиту свідків (ст. 180-182 ЦПК).

10. У цивільному процесуальному праві виділяють
абсолютну і відносну нездатність бути свідком.
• Абсолютна нездатність бути свідком – це
нездатність бути свідком по кожній справі. Не
підлягають допиту як свідки:
• а) юридичні особи;
• б) недієздатні фізичні особи, а також особи,
які перебувають на обліку чи на лікуванні у
психіатричному лікувальному закладі і не
здатні через свої фізичні або психічні вади
правильно сприймати обставини, що мають
значення для справи, або давати показання
(п. 1 ст. 51 ЦПК).

11. Відносна нездатність бути свідком – нездатність бути
свідком по якихось визначених фактах, по якійсь справі, а
також у силу обов’язку. У таких випадках не підлягають допиту
як свідки:
а) особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці
відомості, що були довірені їм у зв’язку з їхнім службовим чи
професійним становищем, - про такі відомості (п. 2 ст. 51
ЦПК);
б) священнослужителі – про відомості, одержані ними на
сповіді віруючих (п. 3 ст. 51 ЦПК);
в) професійні судді, народні засідателі та присяжні – про
обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли
під час ухвалення рішення чи вироку (п. 4 ст. 51 ЦПК);
г) особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути
допитані як свідки без їхньої згоди, а представники
дипломатичних представництв – без згоди дипломатичного
представництва (ч. 2 ст. 51 ЦПК).

12. 1.2. Експерт в цивільному процесі. Його права та
обов’язки. Заборони щодо дій експерта в
цивільному процесі. Відповідальність експерта.
• ЦПК визначає експерта як особу, якій
доручено провести дослідження
матеріальних об’єктів, явищ і процесів,
що містять інформацію про
обставини справи і стосуються сфери
її спеціальних знань (ч. 1 ст. 53 ЦПК).

13. Судовими експертами державних спеціалізованих
установ можуть бути фахівці, які мають відповідну
вищу освіту, освітньо­кваліфікаційний рівень не
нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку
та отримали кваліфікацію судового експерта з
певної спеціальності. Судовий експерт здійснює
свою діяльність на під­ставі свідоцтва про
присвоєння кваліфікації судового експерта,
виданого Міністерством юстиції України.

14. У висновку експерта зазначаються: коли, де,
ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво
про присвоєння кваліфікації судового
експерта, стаж експертної роботи, науковий
ступінь, вчене зван­ня, посада експерта), на
якій підставі була проведена експертиза, хто
був присутній при проведенні експертизи,
питання, що були поставлені експертові, які
матеріали експерт використав, доклад­ний
опис проведених досліджень, зроблені в
результаті їх виснов­ки та обгрунтовані
відповіді на поставлені судом питання.

15. Експерт в цивільному процесі наділений певними
правами. Він має право: 1) знайомитися з
матеріалами справи, що стосуються предмета
дослідження; 2) заявляти клопотання про подання
йому додаткових матеріалів і зразків; 3) викладати у
висновку судової експертизи виявлені в ході її
проведення факти, які мають значення для справи і
з приводу яких йому не були задані запитання; 4)
бути присутнім під час вчинення процесуальних
дій, що стосуються предмета і об’єктів
дослідження; 5) задавати питання особам, які
беруть участь у справі, та свідкам; 6) користуватися
іншими правами, встановленими Законом України
“Про судову експертизу” (ч. 10 ст. 53 ЦПК).

16. 1.3. Спеціаліст у цивільному процесі. Його права та
обов’язки.
• Відповідно до ч. 2 ст. 54 ЦПК спеціаліст може
бути залучений до участі у цивільному
процесі за ухвалою суду для надання
безпосередньої технічної допомоги
(фотографування, складання схем, планів,
креслень, набору зразків для проведення
експертизи тощо) під час вчинення
процесуальних дій. При цьому допомога
спеціаліста під час вчинення процесуальних
дій, яка має технічний характер, не змінює
висновку експерта.

17. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду,
відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не
володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду
задавати питання особам, які беруть участь у справі, та
свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи
особливості доказів, на оплату виконаної роботи та на
компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду (ч. 5 ст.
54 ЦПК).
Разом з тим на спеціаліста покладено обов’язок з’явитися
за викликом суду, відповідати на задані судом питання,
давати усні консультації та письмові роз’яснення, звертати
увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у
разі потреби надавати суду технічну допомогу (ч. 3 ст. 54
ЦПК).

18. 1.4. Перекладач у цивільному процесі. Його права та
обов’язки. Відповідальність перекладача.
• Перекладач. Відноситься до групи осіб, які
сприяють встановленню обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК перекладачем
може бути особа, яка вільно володіє мовою,
якою здійснюється цивільне судочинство, та
іншою мовою, знання якої необхідне для
усного чи письмового перекладу з однієї мови
на іншу, а також особа, яка володіє технікою
спілкування з глухими, німими чи
глухонімими.

19. Він має право задавати питання з метою уточнення
перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі,
якщо він не володіє достатніми знаннями мови,
необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної
роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом
до суду (ч. 2,3 ст.55 ЦПК).
На перекладача покладено обов’язок з’являтися за
викликом суду, здійснювати повний і правильний
переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм
підписом в процесуальних документах, що вручаються
сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою
вони володіють (ч. 4 ст. 55 ЦПК).

20. 2. Особа, яка надає правову допомогу, її
процесуальне становище, права та обов’язки.
• Особа, яка надає правову допомогу.
Окреме місце серед учасників
цивільного процесу займає особа, яка
надає правову допомогу. Це особа, яка
є фахівцем у галузі права і за законом
має право на надання правової
допомоги (ч. 1 ст. 56 ЦПК).

21. Згідно з нормами ЦПК, надання правової допомо­ги є
самостійною процесуальною діяльністю, яка здійснюється
особою, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право
на надання правової допомоги.
Згідно зі ст. 12 ЦПК, правова допомога надається адво­катами
або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встанов­
леному законом, але діють вони від свого імені, їх дії не
створюють обов'язків для особи, якій вони надають правову
допомогу.
Законодавство України закріплює систему правової допомоги
яка складається з: 1) правової допомоги, що передбачена
законами України «Про Адвокатуру» та «Про нотаріат»; 2)
системи правових послуг, що rрунтуються на нормах ЦК
України; 3) системи соціально­юридичних послуг, які
надаються відповідно до Закону України «Про соціальні
послуги».

22. 3. Особи, які здійснюють організаційно­технічне
забезпечення цивільного процесу: секретар судового
засідання, судовий розпорядник. Їхні процесуальні
права і обов’язки.
• Особи, які сприяють проведенню судового розгляду
справи – секретар судового засідання, судовий
розпорядник (ст. 47 ЦПК).
• Правовий статус секретаря судового засідання чітко
визначений новим ЦПК. Відповідно до ст. 48 ЦПК
секретар судового засідання: 1) здійснює судові виклики і
повідомлення; 2) перевіряє наявність та з’ясовує причини
відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає
про це головуючому; 3) забезпечує фіксування судового
засідання технічними засобами; 4) веде журнал судового
засідання; 5) оформлює матеріали справи; 6) виконує інші
доручення головуючого, що стосуються розгляду справи.

23. До обов’язків судового розпорядника, відповідно
до ст. 49 ЦПК, віднесено: забезпечення належного
стану залу судового засідання і запрошення до
нього учасників цивільного процесу; оголошення
про вхід та вихід суду; слідкування за додержанням
порядку особами, присутніми у залі судового
засідання; виконання розпорядження головуючого
про приведення до присяги перекладача і експерта;
приймання від осіб, які беруть участь у судовому
засіданні, письмових документів та інших речей і
передавання їх до суду; запрошення до залу
судового засідання свідків та виконання вказівки
головуючого щодо приведення їх до присяги;
виконання інших доручень головуючого, пов’язаних
із створенням умов, необхідних для розгляду
справи.