ПОРОИЮ

1. Тема 5. Методи контролю за ефективністю виховання.
Підготувала студентка
11-ДОПОм
Челик Іванна

2. План
1 Методи контролю за ефективністю виховання молодших школярів, їх
мета.
2 Педагогічне спостереження, бесіди, опитування, аналіз результатів
діяльності, виконання
доручень, створення виховних ситуацій, особливості їх застосування в
початковій школі.
1 Методи контролю за ефективністю виховання молодших школярів, їх
мета.
Методи (грец. „спосіб пізнання”) – це засоби, за допомогою яких
вирішуються виховні завдання. Це інструменти дотику до особистості. Це
способи взаємопов’язаної діяльності педагогів та учнів, дорослих та дітей,
спрямованої на формування у дітей переконань, поглядів, діяльності
(потягів до неї) тощо.
Метод виховання - це шлях досягнення поставленої мети виховання;
спосіб практичної діяльності педагога, який використовується для
вироблення у вихованця якостей, заданих метою виховання.
Прийом – це частина, деталь методу. Це одиничне, часткове по
відношенню до методу – загального. В різних виховних ситуаціях метод
може стати прийомом і навпаки.
Засоби сприяють вирішенню поставлених виховних завдань. До них
відносяться: слово вчителя, батьків тощо, книга, підручник, посібник, ЗМІ,
гра, методи виховання та інші. АЛЕ основними засобами виховання є
діяльність і спілкування, бо саме в процесі діяльності і спілкування
формується і розвивається особистість.
Методи - це засоби, за допомогою яких здійснюється
цілеспрямований педагогічний вплив на свідомість, поведінку школярів, на
формування в них необхідних якостей, на збагачення їхнього досвіду
корисної діяльності та різноманітних відносин (трудових, моральних,
естетичних і т. ін.).
Методи виховання не можуть бути ізольованими один від одного.
Лише у системі виховних впливів за умов взаємодіяльності різних методів
можна очікувати бажаного результату. Так, проводячи етичну бесіду про
дружбу в класі, ми не можемо очікувати, що вона вирішить проблеми
виховання. Для цього потрібно ще й багато іншого: і закріплення в досвіді
дітей дружніх зв’язків, і відповідна організація спільної діяльності, яка
єднає дітей, взаємодопомога і потреба в дружній співучасті та ін. Все це
вимагає введення нових і нових методів. Таким чином, будь-який метод
виховання сприяє ефекту лише в єдності з іншими, і в одній ситуації він має
одну дію, а в іншій – може мати й іншу.

3. Немає добрих і поганих методів поза конкретною обстановкою.
Метод виховання досягає своєї мети, якщо узгоджений з
конкретними умовами, враховує ту чи іншу педагогічну ситуацію – створює
оптимальні умови для формування особистості.
Методи виховання - категорія історична. У кожній суспільно-
економічній формації змінюється характер суспільних відносин, характер
форм спілкування між людьми.
Напрямки щодо визначення методів виховання:
 гуманістичний, демократичний (Песталоцці, Дістервег, Ушинський,
Сухомлинський);
 реакційний (Гербарт – вимагав тілесних покарань, частково Коменський
- вимагав тілесних покарань АЛЕ тільки за прояв безбожності).
Нині педагогіка орієнтується на гуманістичні методи, в основі яких -
любов, повага до дітей, створення умов для їхнього повноцінного розвитку.
2 Педагогічне спостереження, бесіди, опитування, аналіз
результатів діяльності, виконання
доручень, створення виховних ситуацій, особливості їх застосування в
початковій школі.
Бесіда (фронтальна : групова, індивідуальна)
Бесіда – це діалогова взаємодія з учнем „питання – відповідь”. Є планові і
непланові; індивідуальні, мікрогрупові, колективні; на різні теми. Вимоги:
актуальна тема, що відповідає віку, інтересам (сензитиву) дітей; вчитель має
підібрати гарні змістовні запитання (прості та складні); наочність; технічні
засоби; емоційні стимули (елементи романтики, гра, поезія, пісня, емоційна
мова вчителя); першими робити висновки мають діти, дуже важтиве
значення мають бесіди які викликають довіру.
Структура бесіди:
- вступ - в якому обгрунтовується тема і вказується проблема (має бути
актуальною);
- основна частина - найважливіше дати можливість учням висловлювати
свої думки. На результат бесіди впливає те, скільки вчитель говорить, чим
вчитель менше говорить, а діти більше - тим вплив на свідомість буде
більше. Завдання вчителя, направляти і поправляти учнів в ході бесіди;

4. - підсумок всього висловленого - в якому формуванні найбільш відомі
шляхи розвитку проблеми які виділялись в ході обговорення і намічається
конкретна програма дій. Відстрочення бесіди, прийти до вчителя о такій то
годині, за цей час можна визначити причини, мотиви того, що сталося,
вихованець думає над тим, що він скоїв.
Педагогічне спостереження, як метод наукового дослідження
Педагогічне спостереження - це планомірний аналіз і оцінка індивідуального
методу організації навчально-виховного процесу без втручання дослідника в
хід цього процесу.
Педагогічне спостереження відрізняється від побутового
спостереження:
1.Планомірністю і конкретністю об'єкту спостереження.
2. Наявністю специфічних прийомів реєстрації явищ і фактів, які
спостерігаються (спеціальні протоколи, запис умовними позначками і ін.).
3. Подальшою перевіркою результатів спостереження. Як метод
наукового дослідження педагогічне спостереження має, як позитивні, так і
негативні риси.
Позитивні риси:
1. Спостереження надає можливість розглядати "живий" педагогічний
процес в його динаміці.
2. Спостереження дозволяє фіксувати педагогічні події безпосередньо
в момент їх протікання.
3. Спостереження можна успішно використовувати для оцінки
віддалених наслідків фізичного виховання.
4. В результаті спостереження дослідник отримує фактичні дані про
події, а не думки інших осіб про ці події (наприклад, як анкетування).
5. Спостерігач не залежить від вміння дослівджуваних оцінити свої
дії, виказати свої думки (по відношенню до досвіду).
Негативні риси:
1. Наявність елементів суб'єктивізму під час проведення аналізу і
оцінки педагогічних явищ та фактів з боку спостерігача.
2. Недоступність для спостереження окремих сторін діяльності осіб,
які виконують фізичні вправи і викладача або тренера (мотивація, емоційний
стан).

5. 3. Можливість отримувати тільки порівняно малу вибірку, що робить
отримані дані нерепрезентативними (наприклад, в порівнянні з анкетою).
4. Пасивність дослідника, що не дозволяє йому активізувати ті сторони
діяльності учнів і педагогів, які є об'єктом вивчення (наприклад, в порівнянні
з експериментом).
У зв'язку з цими рисами, педагогічне спостереження доцільно
застосовувати в наступних випадках:
 коли вимагається отримати дані про педагогічний процес у "чистому"
виді, тобто без наявності в ньому зайвих елементів;
 коли необхідно зібрати первинну інформацію, яка не потребує
великої вибірки;
 коли необхідно дати педагогічну оцінку фактам, які отримані
іншими методами (наприклад: методом хронометрування або анкетування);
 коли потрібно провести пошукове спостереження з метою уточнення
гіпотези або методики дослідження;
 коли на заключному етапі дослідження потрібно перевірити
ефективність педагогічних рекомендацій, які розроблені на підставі
застосування інших методів.
Найбільший ефект від педагогічних спостережень можна отримати за
умов застосування комплексу різних методів. При зовнішній простоті
педагогічне спостереження є одним з найбільш складних методів
дослідження. Складність ця - багатопланова. По-перше, є сумнів в
об'єктивності результатів дослідження. По-друге, педагогічна практика
здатна оцінити тільки закінчене спостереження, тому перед дослідником
постають два завдання: підготувати себе як спостерігача-дослідника та
розробити методику спостереження. Дослідник повинен мати досвід
педагогічної роботи в тій області педагогічної праці, яка є предметом його
вивчення (тобто, тренеру - навчально-тренувальне заняття, вчителю - урок
фізичної культури). По-третє, дослідник повинен передбачити реакцію
спортсменів і тренера на сам факт спостереження за їх діяльністю. В-
четверте, як метод дослідження, спостереження вимагає наявності побудови
кодованих одиниць спостереження. Реєстрація одиниць спостереження
здійснюється двома способами: частотним і оцінковим. - частотний спосіб -
характеризується реєстрацією лише самого факту виникнення в
тренувальному або педагогічному процесі обраної одиниці (наприклад,
кількість разів використання приладів або тренажерів); - оцінковий спосіб -
характеризується записом одиниць за розробленою шкалою. Цей спосіб
більш ефективний.
Об'єктами педагогічних спостережень можуть бути:

6. а) завдання навчання і виховання;
б) засоби спортивного тренування і фізичного виховання, їх місце в
занятті (наприклад, комплекс фізичних вправ);
в) методи навчання та виховання (наприклад, метод слова, показ,
інтервальний, повторний і ін.);
г) поведінка спортсменів (учнів) та тренера (викладача);
д) характер та обсяг тренувального навантаження;
е) окремі елементи техніки виконання змагальної вправи;
ж) техніко-тактичні дії;
з) величини просторових переміщень або спортсмена, або приладу; і)
кількісна сторона процесу (наприклад, кількість кроків бігуна, число гребків
плавця).
Основною умовою успішності будь-якого педагогічного
спостереження є: по-перше, вибір об'єкту спостереження; по-друге, аналіз і
оцінка навчально-виховного процесу.
Методи опитування в структурі педагогічного дослідження є письмові або
усні, безпосередні або опосередковані звернення дослідника до респондентам
з питаннями, зміст відповідей на які розкриває окремі сторони досліджуваної
проблеми. До цих методів вдаються в тих випадках, коли джерелом
необхідної інформації стають люди - безпосередні учасники досліджуваних
процесів і явищ. За допомогою методів опитування можна отримати
інформацію як про події і факти, так і про думках, оцінках, перевагах
опитуваних.
Значення методів опитування в педагогіці тим більше, чим слабкіша
забезпеченість досліджуваної сфери (педагогічні процеси і явища)
дослідницької інформацією і чим менше ця сфера доступна безпосередньому
спостереженню. Разом з тим методи опитування не універсальні. Найбільш
плідно вони використовуються в поєднанні з іншими методами педагогічного
дослідження.
Широке застосування методів опитування пояснюється тим, що інформація,
що отримується від респондентів, частіше багатшими і докладніше ніж та,
яку можна отримати з використанням інших методів. Вона легко піддається
обробці, отримати її можна порівняно оперативно і дешево.
Серед недоліків методів опитування можна вказати наступні:

7.  - по-перше, суб'єктивність одержуваної інформації: респонденти
нерідко схильні переоцінювати значення деяких фактів або явищ, своєї
ролі в них;
 - по-друге, спотворення інформації може відбуватися за рахунок
методичних помилок при складанні інструментарію дослідження,
визначенні вибіркової сукупності ( "вибірки"), інтерпретації даних;
по-третє, необхідні відомості можуть бути просто невідомі опитуваним.
Методи опитування в педагогічних дослідженнях застосовуються в
наступних формах: у вигляді інтерв'ю (усного опитування), анкетування
(письмового опитування), експертного опитування, тестування (зі
стандартизованими формами оцінки результатів опитування), а також з
використанням соціометрії, що дозволяє на основі опитування виявити
міжособистісні відносини в групі людей. Коротко охарактеризуємо кожен з
названих методів.
Анкетування - метод емпіричного дослідження, заснований на опитуванні
значного числа респондентів і використовуваний для отримання інформації
про типовість тих чи інших педагогічних явищ. Цей метод дає можливість
встановити загальні погляди, думки людей з тих чи інших питань; виявити
мотивацію їх діяльності, систему відносин.
Розрізняють такі варіанти анкетування - особистісне (при безпосередньому
контакті дослідника і респондента) або опосередковане (анкети
поширюються роздатковим способом, а респонденти відповідають на них у
зручний час); індивідуальне або групове; суцільне або вибіркове.
Як і в бесіді, в основі анкетування лежить спеціальний вопроснік- анкета.
Виходячи з того, що анкета - це розроблений відповідно до встановлених
правил документ дослідження, що містить впорядкований за змістом і
формою ряд питань і висловлювань, часто з варіантами відповідей на них,
розробка се вимагає особливої уваги, вдумливості.
Бажано, щоб анкета включала в себе три смислові частини: вступну , яка
містить мету і мотивацію анкетування, значимість участі в ньому
респондента, гарантію таємниці відповідей і чітке виклад правил заповнення
анкети; основну , що складається з переліку питань, на які слід дати
відповідь; соціально-демографічну , покликану виявити основні біографічні
дані і соціальне становище опитуваних.
Практика показує, що до розробки анкети дослідження доцільно пред'являти
такі основні вимоги:

8.  - опробування (пілотаж) анкети з метою перевірки і оцінки се
обгрунтованості (валідності), пошуку оптимального варіанту і обсягу
питань;
 - роз'яснення перед початком опитування його цілей і значення для
результатів дослідження;
 - коректна постановка питань, що припускає одночасно шанобливе
ставлення до респондентам;
 - залишення можливості анонімних відповідей;
 - виключення можливості двозначного тлумачення питань і
використання спеціальних термінів і іносгранних слів, які можуть бути
незрозумілі респондентам;
 - стежити за тим, щоб в питанні не пропонувалося оцінити кілька
фактів відразу або висловити думку про декілька подій одночасно.
 - побудова анкети за принципом: від простіших питань до більш
складним;
 - нс захоплюватися багатослівними, довгими питаннями і
запропонованими варіантами відповідей на них, так як це ускладнює
сприйняття і збільшує час на їх заповнення;
 - постановка питань лінійним (кожний наступний питання розвиває,
конкретизує попередній) і перехресним (відповідь на одне питання
перевіряє достовірність відповіді на інше питання) способами створює
у опитуваних сприятливу психологічну установку і бажання давати
щирі відповіді;
 - передбачати можливість швидкої обробки великої кількості
відповідей з використанням методів математичної статистики.
Досвід проведення опитувань свідчить про те, що відповіді даються набагато
змістовніші і повніше, коли анкета включає невелику кількість питань (не
більше 7-10).
При складанні анкети використовуються кілька варіантів побудови питань.
Це відкриті, закриті і напівзакриті питання, а також питання-фільтри.
Відкритими називаються питання, на які респонденти повинні самостійно
дати відповіді і занести їх в спеціально відведені для цього місця в анкеті або
в спеціальному бланку. Такі питання використовуються в тих випадках, коли
дослідник прагнути залучити респондента до активної роботи по
формуванню пропозицій, порад з якої-небудь проблеми або коли не зовсім
ясний набір альтернатив за що задається питання.
Закритими називаються питання, до яких в анкеті пропонуються можливі
варіанти відповідей. Вони використовуються в тих випадках, коли дослідник
чітко уявляє собі, якими можуть бути відповіді на питання, чи коли треба
оцінити що-небудь за певними, важливим для вивчення ознаками і т.д.
Перевагами закритих питань є можливість виключити неправильне

9. розуміння питання, зіставити відповіді різних груп респондентів, а також
простота заповнення анкети та обробки отриманих даних.
Напівзакритий питання відрізняється від закритого тим, що крім
запропонованих варіантів відповідей є своєрідна рядок, на якій респондент
може відобразити свою особисту думку по суті питання. Це робиться в тих
випадках, коли дослідник не впевнений, що для висловлення своєї думки
респондента буде досить списку можливих альтернатив.
Кількість варіантів відповідей в закритих і напівзакритих питаннях не
повинно бути занадто великим - максимум до 15. Крім того, в будь-якому
питанні закритого або напівзакритого типу слід мати альтернативу «важко
відповісти». Це потрібно для того, щоб могли відбити свою позицію
респонденти, які нс знають, як відповісти на питання, чи не мають певної
думки щодо порушеної в ньому проблеми.
Досить часто в анкетах використовуються питання-фільтри. Вони
складаються одночасно як би з двох питань: спочатку з'ясовується, чи
стосується респондент до певної групи або відомий йому факт (явище), про
який піде далі мова. Потім респондентам, відповіли ствердно, пропонується
висловити свою думку або оцінку факту, події, властивості.