оьтпи

1. Інформаційний листок громадсько-активної школи села Борівка
«Кожен думає про те, щоб змінити світ, але ніхто не думає про те, щоб змінити себе ”
№ 45 квітень-травень 2014 рік
Спільне періодичне народне видання Борівської громади, громадсько активної школи с. Борівка
ВЕСНЯНИЙ ТИЖДЕНЬ ДОБРА - 2014
Весна - гарна пора року. Люблять її діти й дорослі за весняну пісню
струмочків, за весняний спів птахів, за ніжні проліски, за килим із
шовкової травиці, за ласкаве сонячне проміння, за повітря, напоєне
запахом молодого листя.
Так, саме весною наші
серця б’ються швидше і
так хочеться змінити все
навколо: прибрати в
оселях, змити бруд з
вікон, розфарбувати
навколишній світ в
яскраві кольори.
Щороку, в період з
березня по квітень, у
Борівській ГАШ, як і в
інших громадсько-активних школах, розпочинається підготовка та
планування Міжнародної акції «Весняний тиждень добра».
За цей період ініціативною групою ГАШ розробляється план дій,
який вивішують на видному місці на першому поверху школи.
Заходи які запропонували для учнів та учасників цього року, були
різного направлення: екологічні уроки та виховні години, трудові
десанти та озеленення території, підтримка української армії,
допомога людям та дітям з особливими потребами, виставки
малюнків і творів, участь у роздумах на задані теми.
«Весняний тиждень
добра-2014 року» тривав
з 11 по 17 квітня. На
загальношкільній лінійні
було оголошено план дій
та можливі заходи.
Кожен акційний день
мав свою назву, свою
мету.
Учні та дорослі
самостійно обирали в
яких з них взяти участь.
Звичайно, для підтримки та активізації настрою волонтерів та
учасників, пропонувалися заклики дня: «Нагодуй голодну тваринку і
вона подарує тобі свою ласку та любов», «Посміхнись ближньому і
щасливих людей стане більше» ...
ШКІЛЬНІ НОВИНИ
ОФІЦІЙНО!
23 квітня на базі Комарівського
НВО відбувся районний етап
Всеукраїнської військово –
патріотичної спортивної гри „Зірниця”
за участю 29 команд шкіл району.
Команду Борівського НВО
представляли 11 учнів з 6-9 класів:
Кедич Сергій, Кромбет Олена, Зозуля
Валентин, Клімук Дмитро, Ковальчук
Катерина, Каменчук Діана, Саворона
Віталій, Абрамова Наталія, Сопленко
Аліна, Ковальчук Діана, Снитко
Віталій Вітаємо команду за гідну
участь в спортивній боротьбі!
14 травня 2014 року на базі
Борівського НВО відбувся семінар-
супутник заступників директорів з
навчально-виховної роботи району з
проблеми: “ГАШ як засіб управління
якістю освіти: напрацювання,
проблеми, перспективи”. Виступили
Матейчук О.В. – завідуюча районним
методичним кабінетом та методист
РМК Українець Н. М. Досвідом
роботи школи поділились директор
школи Коцюба В.С. та координатор
школи Грама Н.М. Директор
Ясногородського НВО Шамота Люба
Миколаївна навела власні приклади
роботи школи та громади села.
Учасники семінару мали можливість
відвідати виховний захід «Низький
уклін Вам, матері!», який показав
спільну роботу школи, фольклорного
гурту «Борівчанка» та сільського
клубу. Було презентовано твори
виставкової кімнати, де до уваги
гостей були представлені роботи,
виготовлені власними руками учнів,
членів громадської організації
«Росток».

2. Милосердя,
розуміння,
підтримка… Ми часто
чуємо ці слова, а чи
замислювались, яке
вони мають значення
для нашого оточення?
Як навчити дітей, щоб
вони поважали та
любили ближнього
свого? Як виховати
лідера та патріота
своєї країни? На ці
всі запитання ми
шукаємо відповіді
щодня, а наші діти
вчаться на власних
вчинках та вчинках
рідних людей
створювати своє
майбутнє.
Одним із напрямків Акції є краєзнавча робота з елементами
екологічних заходів. Цього року учні школи не залишилися
осторонь екологічних проблем своєї місцевості. Група дітей-волонтерів під керівництвом координатора
Борівської ГАШ Грами Н.М. 10 квітня 2014 року вирушили у щорічний екологічний велопробіг.
Мета велопробігу:
• оцінити екологічний стан місцевості загального користування;
• виявити та зменшити кількість стихійних сміттєзвалищ на території села;
• створити дружню атмосферу, позитивне ставлення один до одного;
• чудово і весело провести вільний час
Велопробіг тривав 3,5 години за встановленим планом:
1. 14.10 - Перевірка спорядження. Інструктаж з ТБ. Виїзд зі школи.
2. 14.10-14.30 - Шлях до місця призначення та оцінка екологічного стану дороги до лісу. Спостереження за
змінами у живій природі.
3. 14.30 - Прибуття до заданого місця стихійного сміттєзвалища.
4. 14.30-14.40 - Оцінка та визначення стану сміттєзвалища.
5. 14.40-15.30 - Робота по благоустрою обраної території та смітника.
6. 15.30-16.10 - Відпочинок та дегустація «смачненького».
7. 16.10-17.10 - Спортивні розваги та ігри.
10. 17.10- 17.40 - Шлях додому.
Які ж враження залишилися у дітей під час велопробігу та прибирання сільської місцевості?
«Коли всі працюють, робота робиться дуже швидко» (Клименко Д. (1 клас))
«Так швидко пройшов час. Вже вечоріє, а додому не хочеться» (Ковальчук Д (7 клас))
«Така красива місцевість серед берізок. Шкода, що сміття псує такі чарівні краєвиди» (Зозуля В.(8 клас))

3. «Разом завжди легко виконувати будь-яку роботу!» (Колос А.(5 клас))
«Ми завжди прибираємо сміття після того, як відпочинемо з рідними на природі» (Бернацька В.(5 клас))
«Нам соромно за людей, які розкидають сміття на окраїнах села» (Каменчук Д.(7 клас))
«Як весело і класно все робити з друзями!» (Абрамова Н. (7 клас))
За підведеними підсумками ми вже можемо оголосити результати та визначити переможців Акції.
Перемогу здобули: серед учнів початкових класів – 1 клас (класовод Грама Н.М.), а серед старших учнів – 5 клас
(класний керівник Шеремета М.С.). Нагородження переможців, партнерів, волонтерів та найактивніших
учасників Акції подяками та пам’ятними сувенірами відбудеться на святі Останнього дзвоника.
Даруй добро, на цілий світ,
Даруй добро, віддай що маєш.
Даруй добро, багато літ,
Нехай зоря, твоя палає.
Грама Н.М., координатор ГАШ
______________________________________________________________________________________________________________________________________
18 квітня відбувся
легкоатлетичний крос «До
дня Чорнобильської
катастрофи» в якому взяли
участь учні Кедич С.,
Ошурко Т., Клімук Д.,
Ковальчук К., Сопленко А.,
Снитко В. Учасники бігу
показали гарні досягнення.
17 квітня у нашу школу
завітали представники церкви
ЄХБ з учнів київських шкіл
та села Комарівка. Концертна
програма була присвячена
святу Великодня. Діти почули
чудове виконання хорового
співу з використанням
музичних інструментів,
побачили лялькову виставу
про життя Ісуса Христа та
святковий концерт.

4. Естафета пам'яті!
Разом з весною 69 років тому прийшла довгоочікувана Перемога.
Сльозами радості
зустріли її бійці
Великої Вітчизняної, так
само зустрічаємо цей
день і ми, їхні
нащадки. На території
п’яти сіл – Шнурів Ліс,
Лисиця, Садки, Строївка та Борівка були провели виїзні мітинги –
реквієми. В урочистостях взяли участь учні 6-8 класів, вчителі,
представники Борівської сільської ради, гурт «Борівчанка» та
громади населених пунктів. Віддаючи данину пам'яті збирались
місцеві жителі в святих для кожного з нас, місцях, де стоять
обеліски та пам’ятники героям і загиблим у цій страшній війні. З
вітальними словами в селі Шнурів Ліс, Лисиця, Борівка, Садки - Строївка звернулася сільський голова Королькова
Люба Адамівна. Виступили з доповідями з нагоди свята Дня Перемоги в селі Шнурів Ліс, Лисиця, Борівка - директор
Борівського НВО Коцюба В.С. та в селах Садки - Строївка - секретар сільської ради Ковальчук Наталія Миколаївна.
Учні місцевої школи привітали всіх і нагадали про страхіття війни,
наказали берегти мир. В Борівці, в центрі села, біля пам'ятника загиблим
солдатам присутні жителі села на мітингу вшанували всіх загиблих
односельчан поіменно хвилиною мовчання та поклали квіти на могили
загиблих воїнів. Настоятелі Борівської церкви о. Роман та Комарівської
церкви о. Павло відслужили панахиду по загиблим воїнам. Цього року
тільки два бойові учасники війни, Ковальчук Василь Миколайович в
Борівці та Сопленко Іван Олександрович в Шнуровому Лісі мали змогу
бути присутніми на урочистих заходах та віддати шану своїм загиблим
побратимам. А Це свято зі сльозами на очах. Адже розуміємо, яке
коротке і вразливе людське життя і як все-таки багато може зробити
людина – віддати своє життя заради щастя інших. Ми не маємо права
забувати тих, хто відстояв свободу і незалежність народів. Але не тільки
пам’ятати, а бути гідними їх подвигу, не допустити повторення, вже
сучасної, війни.
Саме про це мріяли бійці другої світової, вони мріяли, щоб та війна стала
останньою. Але як це зробити?! Хіба це можливо?! Так, якщо об’єднати всі
добрі сили на Землі. Коцюба В.С. – директор НВО
________________________________________________________________________________________________________________________
Людина - подвижник
Хорошою традицією стало у стінах школи зустрічатися з цікавими особистостями. Цього разу до нас завітала наша
добра знайома-Ковальчук Людмила Іванівна. Сам візит пані Людмили є знаковим. Адже непересічна особистість,
уродженка нашого села, керівник центральної публічної бібліотеки ім. Лесі Українки. Віце-президент асоціації
бібліотек України, Заслужений діяч культури України. Цей список нагород можна продовжувати. Та незважаючи на
всі відзнаки, в спілкуванні з Людмилою Іванівною, отримуєш задоволення як від перечитування улюбленої книги.
Вслухаючись у мову пані Людмили, мимоволі пригадується вислів відомого українського філософа Григорія
Сковороди, який назвав «спорідненою справою» те єдине захоплення якому людина присвячує себе повністю.
Здається, ці слова сказані саме про Людмилу Іванівну Ковальчук. З розмови теж дізнаємося, що наша гостя дружить з
багатьма відомими поетами, письменниками, діячами культури… І робить дійсно святу справу-несе духовність…

5. Знаючи наскільки в наш час шкільні бібліотеки не забезпечені книгами(художньою, науково-популярною, дитячою
літературою) та дотримуючись своєї обіцянки – допомагати рідній школі, Людмила Іванівна подарувала нашій
бібліотеці біля 200 примірників творів відомих авторів(не кожна школа може похвалитися такими подарунками)
І тому від імені педагогічного колективу школи та батьків, від всієї громади села Борівка висловлюємо щиру подяку
Людмилі Іванівні Ковальчук. І, звичайно, надіємось на тісну співпрацю в майбутньому.
Доброта з роками не старіє, І якщо вона, як сонце світить,
Доброта від холоду зігріє. То радіють і дорослі й діти.
Коцюба О.К. - бібліотекар

6. С Л О В О В И П У С К Н И К А М
У добру путь, випускники!!!
Зустрічає ранок весни світанкові,
Заплітає вечір пелену пісень.
Наші юні друзі знову йдуть до школи,
Ми ж чекаєм радість у прийдешній день.
Ось і настала хвилююча мить прощання зі шкільною родиною. І сьогодні, можливо, як ніколи, ви відчули,
що школа - це ваш рідний дім дитинства і юності. Як не хочеться залишати ці стіни, але незвідана даль кличе вас.
Школа подарувала нам і перше кохання, і вірних друзів, і радість пізнання того, що створено людським розумом.
А ще, надіємось, мудрі поради та знання від ваших наставників.
Ми пам’ятаємо, ваші перші несмілі кроки і перші враження від шкільного життя.
Кириєнко Марійка: «Мені подобається гратися на перерві,подобається ходити в школу. Я вже малюю!»
Кедич Сергій: «Сподобалося писати, малювати, розфарбовувати, ліпити і сподобалась вся школа»
Ошурко Таня: «Мені подобається гуляти в школі із задоволенням ходжу до школи, пишу, малюю»
Чуніцька Валя: «Малювати, розфарбовувати, ліпити-це все я вмію! Книжки гарні сподобались»
Так-так. Це ваше перше інтерв’ю із далекого 2005 року.
А ось ваші сьогоднішні враження про шкільне життя.
Кириєнко Марія: «Пройшло вже дев’ять років… Ми обожнюємо один одного, адже стали справжньою
сім'єю. В будь-якій ситуації підтримуємо один одного. А зараз я хочу сказати декілька слів про своїх дорогих
однокласників:
Валя - ніжна, добра, в деякій мірі «тихенька», але саме це її прикрашає. І за цю її винятковість безмежно
цінуємо, поважаємо і любимо.
Оленка - це моторчик нашого класу, вона така прудка і шалена. З нею зовсім не страшно, адже ти впевнений,
що вона дасть відсіч будь-кому.
Сергій - та, що тут казати! Він у нас особливий. Єдиний хлопець у класі. Я розумію, що йому приходилось
нелегко з нами, але зі своєю долею він змирився.
Тетянка - це найкраща подруга. У неї особливий сміх. Бо коли вона сміється, то у всіх піднімається настрій
Ну і, звичайно, Я. Можу бути серйозною і смішною, тихою і голосною. Я неначе клей, що тримає всіх до
купи».
Чуніцька Валя: «Ці дев′ять років пролетіли так швидко, що я навіть не встигла оглянутися, як вже
випускниця. Проте назавжди мені запам’ятаються шкільні спогади. Одного разу ми з Іриною Іванівною їздили в 5
класі у Київ. День ми провели весело. Відвідали театр, кінотеатр, гуляли по місту. Іншого разу відвідали
планетарій. А в початкових класах часто з Наталією Миколаївною ходили на екскурсії в ліс. А ще приємно
спостерігати, як ростуть дерева, котрі посадили на шкільному подвір’ї».
Кедич Сергій: «9 років завжди будуть в моїй пам'яті. Наш клас, шкільне життя протягом цих 9 років. Адже у
нас було дуже багато веселих пригод».
Кромбет Олена: «Я пригадую ми виступали на різних сценах, всі разом, гуртом, під назвою «Василечки», як ми
прибирали територію школи, як ми садили дерева, як ми всім класом грали на подвір'ї в піжмурки, як ми їздили
на екскурсію в Dream Town в Київ.»
Ошурко Таня:
«Мій дорогий, мій любий клас,
Я люблю кожного із вас.
І зустріч першу пам’ятаю,
Цю мить у серці я тримаю...
Раділи кожній перемозі,
Давали раду у тривозі.
І кожен з нас був особливий:
Грайливий, сильний, спритний, милий.
Ми-найдружніший в світі клас!
Усім рівнятися на нас.
Хай шлях вам буде лиш легким,
І сміхом сповненим дзвінким.
Не забувайте дні чудові.
Ростіть щасливі та здорові».
Дорогі діти! Ми не прощаємось з вами, ми говоримо: «До побачення!» Тому, що впевнені, що після розставання
обов’язково будуть зустрічі.
Знайте: ми любимо вас і не тільки за те, які ви є, але й за те, які ми поруч з вами.
Ніколи не переставайте посміхатись, навіть коли ви дуже засмучені: хтось може закохатись у вашу посмішку.
Не сумуйте за тим, що закінчилося, посміхніться тому, що було.
Наберіться сили бути готовими до різних випробувань. Ми віримо у ваш світлий розум, прагнення змінити
життя на краще. Сподіваюсь, що вам це вдасться і ви будете завжди для нас радістю і втіхою:
Зустрінемо інших – таких вже не буде ніколи.
Ми душі ліпили і вам дарували знання.
Якими смішними колись ви з явились до школи!
Які ви прекрасні сьогодні ідете в життя!
Шеремета М. С., вчитель української мови та літератури
РЕДКОЛЕГІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВІСНИКА «ШКОЛЯР»

7. С Л О В О В И П У С К Н И К А М
У добру путь, випускники!!!
Зустрічає ранок весни світанкові,
Заплітає вечір пелену пісень.
Наші юні друзі знову йдуть до школи,
Ми ж чекаєм радість у прийдешній день.
Ось і настала хвилююча мить прощання зі шкільною родиною. І сьогодні, можливо, як ніколи, ви відчули,
що школа - це ваш рідний дім дитинства і юності. Як не хочеться залишати ці стіни, але незвідана даль кличе вас.
Школа подарувала нам і перше кохання, і вірних друзів, і радість пізнання того, що створено людським розумом.
А ще, надіємось, мудрі поради та знання від ваших наставників.
Ми пам’ятаємо, ваші перші несмілі кроки і перші враження від шкільного життя.
Кириєнко Марійка: «Мені подобається гратися на перерві,подобається ходити в школу. Я вже малюю!»
Кедич Сергій: «Сподобалося писати, малювати, розфарбовувати, ліпити і сподобалась вся школа»
Ошурко Таня: «Мені подобається гуляти в школі із задоволенням ходжу до школи, пишу, малюю»
Чуніцька Валя: «Малювати, розфарбовувати, ліпити-це все я вмію! Книжки гарні сподобались»
Так-так. Це ваше перше інтерв’ю із далекого 2005 року.
А ось ваші сьогоднішні враження про шкільне життя.
Кириєнко Марія: «Пройшло вже дев’ять років… Ми обожнюємо один одного, адже стали справжньою
сім'єю. В будь-якій ситуації підтримуємо один одного. А зараз я хочу сказати декілька слів про своїх дорогих
однокласників:
Валя - ніжна, добра, в деякій мірі «тихенька», але саме це її прикрашає. І за цю її винятковість безмежно
цінуємо, поважаємо і любимо.
Оленка - це моторчик нашого класу, вона така прудка і шалена. З нею зовсім не страшно, адже ти впевнений,
що вона дасть відсіч будь-кому.
Сергій - та, що тут казати! Він у нас особливий. Єдиний хлопець у класі. Я розумію, що йому приходилось
нелегко з нами, але зі своєю долею він змирився.
Тетянка - це найкраща подруга. У неї особливий сміх. Бо коли вона сміється, то у всіх піднімається настрій
Ну і, звичайно, Я. Можу бути серйозною і смішною, тихою і голосною. Я неначе клей, що тримає всіх до
купи».
Чуніцька Валя: «Ці дев′ять років пролетіли так швидко, що я навіть не встигла оглянутися, як вже
випускниця. Проте назавжди мені запам’ятаються шкільні спогади. Одного разу ми з Іриною Іванівною їздили в 5
класі у Київ. День ми провели весело. Відвідали театр, кінотеатр, гуляли по місту. Іншого разу відвідали
планетарій. А в початкових класах часто з Наталією Миколаївною ходили на екскурсії в ліс. А ще приємно
спостерігати, як ростуть дерева, котрі посадили на шкільному подвір’ї».
Кедич Сергій: «9 років завжди будуть в моїй пам'яті. Наш клас, шкільне життя протягом цих 9 років. Адже у
нас було дуже багато веселих пригод».
Кромбет Олена: «Я пригадую ми виступали на різних сценах, всі разом, гуртом, під назвою «Василечки», як ми
прибирали територію школи, як ми садили дерева, як ми всім класом грали на подвір'ї в піжмурки, як ми їздили
на екскурсію в Dream Town в Київ.»
Ошурко Таня:
«Мій дорогий, мій любий клас,
Я люблю кожного із вас.
І зустріч першу пам’ятаю,
Цю мить у серці я тримаю...
Раділи кожній перемозі,
Давали раду у тривозі.
І кожен з нас був особливий:
Грайливий, сильний, спритний, милий.
Ми-найдружніший в світі клас!
Усім рівнятися на нас.
Хай шлях вам буде лиш легким,
І сміхом сповненим дзвінким.
Не забувайте дні чудові.
Ростіть щасливі та здорові».
Дорогі діти! Ми не прощаємось з вами, ми говоримо: «До побачення!» Тому, що впевнені, що після розставання
обов’язково будуть зустрічі.
Знайте: ми любимо вас і не тільки за те, які ви є, але й за те, які ми поруч з вами.
Ніколи не переставайте посміхатись, навіть коли ви дуже засмучені: хтось може закохатись у вашу посмішку.
Не сумуйте за тим, що закінчилося, посміхніться тому, що було.
Наберіться сили бути готовими до різних випробувань. Ми віримо у ваш світлий розум, прагнення змінити
життя на краще. Сподіваюсь, що вам це вдасться і ви будете завжди для нас радістю і втіхою:
Зустрінемо інших – таких вже не буде ніколи.
Ми душі ліпили і вам дарували знання.
Якими смішними колись ви з явились до школи!
Які ви прекрасні сьогодні ідете в життя!
Шеремета М. С., вчитель української мови та літератури
РЕДКОЛЕГІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВІСНИКА «ШКОЛЯР»