Uploaded byoomckuzh
229 views

Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2019 рік

Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2019 рік

Embed presentation

Download to read offline
МАЙСТЕРНІ ПРОЄКТУ «ОНЛАЙН-ХАБ ДЛЯ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЗАКАРПАТТЯ» Михайло Пилипчинець Ольга Баков Микола Кокіш
1№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела ПРО АВТОРІВ.................................... 2 Відлуння подій................................... 3 АЛЕЧКО М. Знову перші................. 3 МИШАНИЧ В. Відчути подих весни................................................ 4 ОФІЦИНСЬКА М. Камерна експозиція....................................... 5 ЯВОРСЬКА І. Свято у Тийглаші..... 7 МИШАНИЧ В. На виставці   «Із джерел народних».................. 8 МИШАНИЧ В. Нова зустріч із Сергієм Глущуком...................10 Актуально.........................................11 МИШАНИЧ В. Грантовий   проєкт і його майстерні.............11 СТЕГУРА Н. Хартію мережі фахівців з нематеріальної культурної спадщини підписано!.....................................14 Ювілеї..................................................18 МИШАНИЧ В. Василь Бедзір: «Школа життя і школа журналістики завжди йшли   для мене поряд»...........................18 ШКІРЯ В. Іван Попович:   «Пісня для мене – не тільки потреба душі, а й засіб спілкування з людьми»..............24 ОФІЦИНСЬКА М., ХЛАНТА І.   Пісенне розмаїття   Тетяни Раховської. До 50-річчя від дня народження....................... 27 ГУСТІ В. Петро Продан відзначив столітній ювілей...........................32 ХЛАНТА І. Духовні криниці   Марії Купарь. З нагоди 60-річчя від дня народження....................... 33 ШКІРЯ В. Співець кодексу усвідомленого довголіття. Мирославові Дочинцю – 60!.........37 РОСУЛ Т. Закарпатській обласній організації Національної   № 3 (47), 2019 Щоквартальний вісник Засновник:   КЗ «Обласний організаційно- методичний центр культури» ЗОР Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації   Серія ЗТ № 722/314   ПР від 30.01.2019 Адреса: 88000, м. Ужгород,   вул. Волошина, 18 www.zakfolkcenter.info  е-mail:   oomckuzh@gmail.com Редакційна колегія: Г. Дрогальчук, І. Хланта, В. Кобаль, М. Офіцинська Упорядкування, підготовка текстів: М. Офіцинська Відповідальна   за випуск:   Г. Дрогальчук Автори світлин: О. Гайдук, О. Головчук, О. Попов, з архіву В. Бедзіра, М. Купарь, В. Мадяр-Новак, Т. Раховської, М. Фединишинця, О. Цанька, М. Шип, В. Шкірі, КЗ «ООМЦК» ЗОР. Художнє оформлення обкладинки: М. Дем’ян Дизайн та верстка:  М. Лазорець-Стан Редагування  та коректура:   Т. Лазаренко Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей   несуть автори. На першій сторінці обкладинки   скрипаль-віртуоз Олексій Томишин.   Фото Олени Гайдук Здано до набору 01.10.19. Підписано до друку 11.10.19. Формат 60ç84/8. Папір офсетний.   Друк офсетний.   Ум. друк. арк. 9,76. Підготовлено до друку: видавництво TIMPANI Свідоцтво про державну реєстрацію видавців   від 15.04.2003 р.   Серія ДК, № 1327 Друк ТОВ «РІК-У»   88000, м. Ужгород,   вул. Гагаріна, 36 Замовлення № 23   Тираж 300 пр.  спілки композиторів України –   25 років!......................................... 40 Думки вголос.................................... 43 АНДРІЙЦЬО В. Третя зустріч ...... 43 ТЕЛИЧКО В. Магістерські   доробки......................................... 46 Творча майстерня...........................49 ЯКУБИШИН М. Микола Кокіш – майстер вовноткацтва Закарпатської Гуцульщини......49 ХЛАНТА І. На шляху   до вершин різьбярства...............51 МИШАНИЧ В. Майстер   ліричного камерного   пейзажу......................................... 55 МИШАНИЧ В. Коли хобі стає сенсом життя… ........................... 56 Цікаво знати.....................................59 ФЕДИНИШИНЕЦЬ М. Дивовижний шаржист   Ерделі..............................................59 МАДЯР-НОВАК В. Уперше   в одному збірнику.......................61 У світ...................................................67 САВИНЕЦЬ М.   Мелодії гармонік..........................67 БАЯНОВСЬКА М. «Калинові береги» від Юлії Драгун........... 68 ХЛАНТА І. Унікальне видання фольклористичної   енциклопедії України................70 БАЯНОВСЬКА М. Краса музики   в любові слова.............................. 72 АНДРІЙЦЬО В. Нетліючий вогонь кришталевої душі   Олесі Чепелюк............................. 73 РОСУЛ Т. Наукові досягнення   Віри Мадяр-Новак...................... 75 Пам’ять..............................................76 ШИП М. Вчителька, музикант і прекрасна людина. Пам’яті Терезії Копинець (Жупанин)........76 ЗМІСТ
2 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 АЛЕЧКО Микола  – заступник ди- ректора Берегівського районного тери- торіального соціального обслуговування населення, учасник народного аматор- ського українського театру імені Яросла- ви Бандурович Берегівського міського бу- динку культури АНДРІЙЦЬО Василь – завідувач ка- федри мистецтвознавства комунального вищого навчального закладу «Ужгород- ський коледж культури і мистецтв» За- карпатської обласної ради, кандидат мис- тецтвознавства, заслужений працівник культури України БАЯНОВСЬКА Марія  – завідувач кафедри суспільно-гуманітарної та ети- ко-естетичної освіти Закарпатського ін- ституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, док- тор філософії (PhD), доцент, член Націо- нальної Ліги українських композиторів ГУСТІ Василь – письменник, заступ- ник голови Закарпатської обласної органі- зації Національної спілки письменників України, заслужений працівник культу- ри України МАДЯР-НОВАК Віра – методист ко- мунального закладу «Обласний органі- заційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, викладач комунального вищого навчального за- кладу «Ужгородський музичний коледж імені Д. Є. Задора» Закарпатської обласної ради, музикознавець, фольклорист, лау- реат обласної премії імені Дезидерія За- дора, заслужений діяч мистецтв України МИШАНИЧ Володимир  – провід- ний методист комунального закладу «Об- ласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, член Національної спілки журналістів України ОФІЦИНСЬКА Марина  – завідувач інформаційно-редакційного сектору ко- мунального закладу «Обласний організа- ційно-методичний центр культури» За- карпатської обласної ради РОСУЛ Тетяна – викладач циклової комісії «Теорія музики» комунального вищого навчального закладу «Ужгород- ський музичний коледж імені Д.  Є.  За- дора» Закарпатської обласної ради, музи- кознавець, кандидат мистецтвознавства САВИНЕЦЬ Мальвіна  – журналіст- ка, м. Виноградів СТЕГУРА Наталія – завідувач народ- ного аматорського етнографічного музею комунального закладу «Обласний орга- нізаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, заслужений майстер народної творчості України ТЕЛИЧКО Віктор – доцент Мукачів- ського державного університету, заслуже- ний діяч мистецтв України ФЕДИНИШИНЕЦЬ Михайло – член Національної спілки журналістів Укра- їни, лауреат міської премії імені Петра Скунця ХЛАНТА Іван – провідний методист комунального закладу «Обласний орга- нізаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, заслужений діяч мистецтв України, академік Академії наук вищої освіти України ШИП Мирослава  – солістка кому- нального закладу культури «Заслужений академічний Закарпатський народний хор» Закарпатської обласної ради ШКІРЯ Василь – відповідальний се- кретар Іршавської районної газети «Нове життя», член Національної спілки жур- налістів України, Національної спілки письменників України, лауреат обласної премії імені Федора Потушняка ЯВОРСЬКА Іванна – методист район- ного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи відділу культури Ужгородської райдержадміністрації ЯКУБИШИН Марія – викладач української мови та літератури При- родничо-гуманітарного коледжу ДВНЗ «Ужгородський національний універ­ ситет» ПРО АВТОРІВ
3№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Відлуння подій Ольга Радик, Микола Алечко Актори народного аматорського українського театру імені Ярослави Бандурович після нагородження «Від Гіпаніса до Борисфена»  – від Пів- денного Буга до Дніпра. Саме таку назву має ХХІV Всеукраїнський фестиваль театраль- ного мистецтва, який відкрив свої лаштун- ки з 26 червня по 3 липня 2019 року. Щоро- ку актори-аматори з  усієї України дарують шанувальникам театрального мистецтва найцікавіші, найсміливіші творчі проєкти, видовищні театральні експерименти, нові версії класичних творів, сучасні авторські твори, феєричні казки, мюзикли. Цьогоріч у фестивалі взяли участь понад 30 театраль- них колективів із 16 областей України, а це понад 1500 учасників із  Волинської, Дні- пропетровської, Закарпатської, Запорізької, стрував публіці авторську виставу за п’єсою Ольги та Олександра Матеїв «Ласий шмато- чок». Комедія на дві дії настільки сподобалася глядачам, що після яскравої гри акторів-ама- торів всі присутні в залі аплодували стоячи. Журі досить високо оцінило колектив, прису- дивши почесне I місце. Також несподіванкою стала нагорода для режисерів-сценаристів Ольги та Олександра Матеїв, яку вони отри- мали за авторське втілення сучасної драма- тургії та розвиток української культури. Протягом фестивалю для учасників чле- ни журі театрального дійства проводили різноманітні майстер-класи. Серед них за- служені режисери та актори України: голова журі  – режисер, актор Миколаївського ака- демічного українського театру драми та му- зичної комедії, заслужений артист України Андрій Дерік, а також члени журі: режисер, заслужений діяч мистецтв України Анато- лій Бєлєванцев (м. Хмельницький); художній керівник Київської театральної школи-сту- дії, кіноактор, режисер академічного театру «Колесо» Анатолій Суханов; викладач кафе- дри режисури естради та масових свят Київ- ського національного університету культури і  мистецтв, лауреат міжнародного конкурсу гумору і сатири імені Аркадія Райкіна «Море сміху» у  м.  Рига Володимир Павловський (м. Дніпро); старший викладач кафедри май- стерності актора Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котлярев- ського, член міжнародної асоціації профе- ЗНОВУ ПЕРШІ Івано-Франківської, Львівської, Мико- лаївської, Одеської, Полтавської, Рів- ненської, Сумської, Харківської, Херсон- ської, Хмельниць- кої, Черкаської, Чер- нівецької областей. З а к а р п а т т я у  конкурсі пред- ставляв народний аматорський укра- їнський театр імені Ярослави Бандуро- вич Берегівського міського будинку культури. Колектив театру продемон-
Відлуння подій 4 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Володя Васильєв, Маргарита Ткач, Ольга Радик ВІДЧУТИ ПОДИХ ВЕСНИ сійних каскадерів, керівник театру бойової хорео­графії «Ярь» Ігор Сурков (м. Харків). Поїздка колективу відбулася за сприян- ня та активної допомоги Берегівського місь- кого голови Золтана Бабяка, начальни- ка департаменту культури Закарпат- ської облдержадмі- ністрації Оксани Бабунич; началь- ника управління освіти та культури Берегівської міськ­ ради Едіти Бабяк, а також активного спонсора Владисла- ва Поляка. Завдяки їм актори театру не тільки мали змогу взяти участь у фес- тивалі та здобути «золото», а й  на- бралися безцінного досвіду, з  яким праг- нуть поділитися вже найближчим часом  із глядачами. Микола АЛЕЧКО 27 червня, напередодні Дня Конституції України, в  Закарпатському музеї народної архітектури та побуту відбулося відкриття пленерної виставки «Рожевий цвіт», орга- нізатором якої виступив КЗ «Обласний ор- ганізаційно-методичний центр культури»  ЗОР. До експозиції ввійшли роботи профе- сійних митців та аматорів, створених на пленері «Рожевий цвіт», що відбувся у квіт- ні. Родзинкою виставки є твори професійних митців-педагогів Васи- ля Вовчка та Олександра Сидорука, які не відмо- вили в  участі. Заслуго- вують на увагу роботи Оксани Метцгер, Люд- мили Кухти-Стегун та  інших. Над експозицією працювали художник Василь Вовчок та мето- дисти Центру культури Костянтин Ковган і ав- тор цих рядків. Виставка присвячена весняній ат- мосфері в Ужгороді й дає змогу знову відчути по- дих весни. Володимир МИШАНИЧ Олена Ваш, Ганна Дрогальчук, Аркадій Мухомед’янов, Василь Вовчок
Відлуння подій 5№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 23 липня 2019 року Закарпатський му- зей народної архітектури та побуту знову відчинив перед шанувальниками мисте- цтва виставкові двері. Глядачам репрезен- товано другий проєкт творчої співпраці за- кладу з  благодійним фондом «Мистецька співдружність „Сьогодні”»  – виставку укра- їнських митців угорського походження. «Ноктюрн на трьох мольбертах» – камер- на експозиція з 22 живописних творів. Вона мрійлива, меланхолійна, спонукає до розду- мів. На відкритті виставки директор музею Василь Коцан привітав присутніх та корот- ко представив авторів. Своїми враженнями від робіт та побажаннями творчих пошуків авторам поділилися заступник міського го- лови Ужгорода Ігор Фартушок, заступник директора, начальник управління мистецтв культурно-освітніх закладів та установ де- партаменту культури Закарпатської обл­ держ­адміністрації Вікторія Гойдош, мето- дист Закарпатського обласного палацу дитя- чої та юнацької творчості (ПАДІЮН) Софія Кучерява. Про творче зростання Гейзи Дьер- ке розповідав народний художник України, академік Національної академії мистецтв України Володимир Микита. Голова Благо- дійного фонду «Мистецька співдружність „Сьогодні”» Юрій Дік окреслив характер- ні риси творчості художників та поділився планами з організації низки культурно-мис- тецьких акції. Консул Генерального консуль- ства Угорщини в м. Ужгород Марія Беркец висловила подяку за мистецький захід та за- КАМЕРНА ЕКСПОЗИЦІЯ певнила, що у майбутньому дипломатична установа підтримуватиме творчі проєкти. В одному з  матеріалів, які з’явилися у  місцевій пресі після відкриття виставки, Людмила Козловська пише: «Три художни- ки – три мольберти, три бачення, три стилі. На полотнах Аттіли Коприви таємниче під- вечір’я, сповнене розлитого сутінкового спо- кою та солодкої втоми від прожитого дня. Ро- боти Олександра Шандора своєю соковитою палітрою грають на контрасті. Кожна з дев’я- ти картин, представлених художником, – це відчуття, яскравий спомин, цілісне емоційне враження. Твори молодого талановитого ху- дожника Гейзи Дьерке – це ще один спосіб через авторську майстерність передати свою любов до роду, до землі, де народився». Присутній на вернісажі Гейза Дьерке сказав, що дев’ять запропонованих творів  – це маленька ретроспектива останнього де- сятиліття, яка представлена роботами сту- дентського періоду та сучасними напрацю- ваннями у жанрі портрету. Його картини не прочитуються з першого погляду, адже він намагається через певні символи та знаки спонукати глядача до роздумів. Як зазначив Юрій Дік, Гейза Дьерке – справжній інтелек- туал, тому в його картинах прихований гли- бокий філософський зміст. Аттіла Коприва народився 1 липня 1971 року в  місті Мукачево, член Національної спілки художників України, Товариства угорських митців Закарпаття ім.  І. Ревеса, Угорської академії наук. Закінчив Ужго- родське училище прикладного мистецтва і  Львівську академію мистецтв. Кандидат Гейза Дьерке, Юрій Дік, Марія Беркец, Ігор Фартушок, Вікторія Гойдош, Володимир Микита, Василь Коцан під час відкриття виставки. 2019 рік
Відлуння подій 6 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 мистецтвознавства, доцент кафедри обра- зотворчого мистецтва Закарпатської академії мистецтв. Лауреат обласної премії ім. Й. Бок- шая та А. Ерделі (2017). Засновник Музею прикладного мистецтва Закарпаття (2004 р., м. Мукачево). Творчість Аттіли Коприви ві- дома як в Україні, так і за її межами, особли- во в  Угорщині, митець проводить активну творчу і педагогічну діяльність. У 2007 році став членом Угорської академії наук. Гейза Дьерке  – уродженець Ужгорода (9 вересня 1991 року), працює у галузі стан- кового та монументального живопису. З п’я- тирічного віку навчався в Ужгородській ди- тячій школі мистецтв у  відомої художниці Емми Левадської. Займався також у  студії Олександра Громового. У  1997 році уперше взяв участь у конкурсі образотворчого мис- тецтва пам’яті Золтана Баконія, увійшовши до трійки переможців. Свою першу персо- нальну виставку (разом із  Г. Лазарашвілі) провів в  Ужгороді у  9-річному віці! Пізні- ше  – неодноразовий призер національних і  міжнародних дитячих конкурсів та фес- тивалів. З  2001 року член дитячо-юнацько- го мистецького об’єднання «Малий Лувер». У 2014 році закінчив Львівську національну академію мистецтв (учителі з фаху І. Шум- ський, Я. Шимін, А. Максименко, Л. Медвідь, М. Андрущенко), кандидат мистецтвознав- ства. Нині працює викладачем на кафедрі монументального живопису. Олександр Шандор родом із  міста Ви- ноградів. Закінчив Ужгородський коледж мистецтв ім. А. Ерделі, відділення обробки металу (викладачі з  фаху  – В. Петрецький, О.  Лукач, М. Михайлюк). Член народного аматорського творчого об’єднання «Митець Верховини» (2007) та молодіжної секції За- карпатської організації Національної спілки художників України (2012). Активний учас- ник обласних, всеукраїнських та міжнарод- них художніх виставок і  пленерів, а також благодійних акцій, спрямованих на під- тримку дітей. Провів п’ять персональних ви- ставок (Хуст, Москва, Львів, Київ). Багато по- дорожуючи та спілкуючись зі старшими та досвідченими художниками, поєднав у сво- їй творчості характерні ознаки образотвор- чості декількох українських художніх шкіл. Серед жанрів віддає перевагу виконанню пейзажів та натюрмортів. Загалом поціновувачі мистецтва отри- мали жанрове різноманіття. В  експозиції представлені пейзажі, портрети, натюрмор- ти, історичні та філософські сюжети. Марина ОФІЦИНСЬКА Дьерке Г. «Липневий натюрморт» Коприва А. «Будьте напоготові» Шандор О. «Сезон кавунів»
Відлуння подій 7№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 27 липня 2019 року в  будинку культу- ри села Тийглаш Ужгородського району відбулося свято угорської народної музики і  танцю «Разом один за одного». Організа- тори  – працівники культури району та ГО Шарретудварі «Кезенфогва Тешетвереин- кел» (Угорщина). Мета заходу – збереження угорського фольклору та залучення молоді до вивчення народних традицій і звичаїв. Привітали учасників дійства й  побажа- ли всім вдалого виступу директор будинку культури Марія Ігнац і художній керівник Крістіан Ігнац. На сцену були запрошені поважні гості: угорський консул в  Ужгоро- ді п.  Оттіло Корош, заступник директора департаменту культури Закарпатської ОДА Ілдико Молнар, заступник голови Ужгород- ської райдержадміністрації Єва Раті, заступ- ник голови Ужгородської районної ради Степан Мацко, начальник відділу культури Ужгородської райдержадміністрації Марія Котляр, сільський голова Юрій Сіка, секре- тар сільської ради Аліса Товт та керівники аматорських колективів з Угорщини, Сербії, Словаччини. Начальник відділу культури Ужгород- ської райдержадміністрації Марія Котляр вручила подяку директору будинку культу- ри села Тийглаш Марії Ігнац за чудову орга- нізацію свята, збереження угорської культу- ри та виховання естетичних смаків у молоді. Вона відзначила: «Сподіваємося на плідну співпрацю у творчих проєктах. Нехай друж- но сходять і рясно родять зерна доброти, яку Ви даруєте глядачам». Священник місцевої рефор- матської церкви Золтан Ковтюк благословив проведення заходу та прочитав молитву. Солістка дитячого вокального ансамблю «Маргарита» Ліліанна Кіш за- співала угорську народну пісню «Бог благословляє наш народ» й  отримала від глядачів щирі оплески. У концертній програмі взя- ли участь такі колективи бу- динку культури села Тийглаш, як народний аматорський ан- самбль угорської народної піс- ні «Ружа» (керівник Ч. Сикора), дитячий вокальний ансамбль «Маргарита». Не залишилися Марія Котляр зачитує подяку Марії Ігнац СВЯТО У ТИЙГЛАШІ осторонь свята й  старше покоління. У  ви- конанні любительського об’єднання народ- ної пісні «Чологань» (керівники М. Ігнац та Ч. Сикора) прозвучали угорські народні піс- ні «Калочаі». Тепло приймали глядачі висту- пи хореографічних колективів «Естерланц» та «Орхідея» (хореограф Е. Вараді). Цікавим був виступ ансамблю цитристів «Пергеттю» (керівник А. Гербер). Свою творчість презентували вокальний ансамбль «Незабудки» будинку культури села Паладь Комарівці (керівник В. Іллар), ін- струментальний ансамбль народної музики «Чіпкейш» (керівник І. Молнар), а також хор церкви Святої Трійці с. Малі Селменці. Окрасою дійства були виступи таких аматорських колективів, як дівочий вокаль- ний ансамбль «Цінеге», жіночий вокальний ансамбль «Лудаші фузерфоно» та хореогра- фічний колектив «Реце-Руца» культурної асоціації «Лудаш Маті» із Сербії; вокальний ансамбль ГО «Кезенфогва Тешетвереинкел» Шарретудварі з Угорщини та вокальний ан- самбль «Кокут» ГО «Чемадок Орош» зі Сло- ваччини. Родзинкою став виступ танцювальних колективів «Орхідея» та «Естерланц», які ви- конали угорський народний танець у супро- воді інструментального ансамблю народної музики «Чіпкейш». Саме цей номер приніс колективу ІІ місце на V Обласному конкурсі угорської народної творчості, який проходив у місті Берегово в травні. Довго не вщухали оплески, отже, свято вдалося. Іванна ЯВОРСЬКА
Відлуння подій 8 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 21 серпня 2019 року в  Закарпатському музеї народної архітектури та побуту від- крилася виставка «Із джерел народних» ро- біт майстрів декоративно-ужиткового мис- тецтва нашого краю, на якій представлено понад 80 робіт 16 майстрів, які доповнені окремими зразками з фондової збірки ужго- родського скан­сену. Репрезентовано ткацтво, вишивку, різь- бу по дереву, кераміку, витинанки, корене- пластику, ковальство. Серед учасників Емма Левадська, Марія Купарь, Ро- ман Пилип, Костянтин Ко- вган, Марія Ялова, Андрея Прислупська, Тетяна Левляс, Вікторія Олень-Васів. До сло- ва, Оксана Масалович, Петро Шегда, Валерій Федурця, Олександр Сенько, Гізелла Купаш представили свої ро- боти вперше. Центральне місце експо- зиції зайняли твори відомого майстра краю Петра Шегди з  Міжгір’я. Його рельєфи на мисливську тематику ори- гінальні й  неповторні. Він чудово відчуває форму, вір- туозно володіє різцем, а ком- позиція творів довершена. На відкритті виставки автор від- значив, що спеціальної освіти НА ВИСТАВЦІ «ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНИХ» не отримав і всі таємниці ремесла опанову- вав самостійно. Помітно прогресує й ужгородський різь- бяр Костянтин Ковган, який репрезентував кілька своїх нових робіт на побутову темати- ку з життя наших краян. Роботи стали ціка- вішими, складнішими композиційно. Привертає увагу й коренепластика Вале- рія Федурці, який витвори Природи довів до рівня творів мистецтва. Не можу не згадати й Олександра Сень- ка з  Ужгорода, який займається керамікою Петро Шегда Костянтин Ковган Олександр Сенько
Відлуння подій 9№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела вже не перше десятиліття й виховав багатьох учнів. Майстер продовжує традиції крайової школи кераміки. Відвідувачі також матимуть нагоду по- бачити ковані вироби випускників Ужгород- ського коледжу мистецтв імені А. Ерделі Ми- хайла Криванича, Богдана Каптура, Юрія Гудачка, які люб’язно погодився віддати на виставку їхній викладач Василь Тимко. Уперше також були представлені екс- понати народного етнографічного музею села Велика Добронь Ужгородського району, більшу частину яких склали ткані вироби Гізелли Купаш. Концепція експозиції  – заслуженого майстра народної творчості України Ната- лії Стегури. Над її втіленням працювали методисти КЗ «Обласний організаційно-ме- тодичний центр культури» ЗОР Олена Ваш, Костянтин Ковган, автор цих рядків та стар- ший науковий співробітник експозиційного відділу скансену Сільвія Полак. Відкрив виставку директор Закарпат- ського музею народної архітектури та по- буту Василь Коцан. Привітали учасників і  заступник начальника управління мис- тецтв, культурно-освітніх закладів та уста- нов департаменту культури Закарпатської облдерж­адміністрації Надія Токарчик, за- відувач народного етнографічного музею КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР Наталія Стегура, кан- дидат мистецтвознавства, доцент кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закар- патської академії мистецтв Роман Пилип, майстри Марія Купарь та Петро Шегда. Володимир МИШАНИЧ Марина Офіцинська, Олександр Сенько, Марія Купарь, Наталія Стегура, Олена Ваш. Місто Ужгород, 2019 рік Марія Купарь
Відлуння подій 10 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 22 серпня 2019 року художник Сергій Глущук презентував тематичну виставку «Нова зустріч», яка відкрилася у виставково- му залі Закарпатського музею народної ар- хітектури та побуту. Недарма вона має таку назву, адже автор, збагачений життєвим до- свідом, відчуває потребу поділитися з нами своїми думками, ідеями, світобаченням. Сенс життя він знайшов у невтомній праці, що приносить йому справжню радість і за- доволення. Його творчий доробок вражає. Це сотні й сотні полотен. Сергій Глущук завжди у  творчому по- шуку. Його доробок можна чітко розділити на кілька періодів. Він вивчає історію і  мі- фологію українців, релігію і  культуру, що знаходить своє матеріальне втілення в його роботах. Кожна його виставка об’єднана як ідейно, так і тематично. Через свою систему образотворення автор намагається поділи- тись із нами своїми думками, розкрити свій світогляд, змусити глядача задуматись. Його картини нерідко збурюють глядачів, викли- НОВА ЗУСТРІЧ ІЗ СЕРГІЄМ ГЛУЩУКОМ кають суперечливі емоції, думки, судження, іноді цілком полярні. Хтось захоплюється його професіоналізмом реставратора і копі- ювальника, а комусь його роботи здаються простими і  примітивними, без творчого лету. Але попри все художник має своїх пал- ких шанувальників, які підтримують його не словом, а гривнею. Відвідувачі матимуть нагоду ознайоми- тися з роботами, створеними протягом двох років. До експозиції ввійшло 37 полотен. У переважній більшості – це тематичні кар- тини, портрети, натюрморти, твори на побу- тову та історичну тематику. Роботи майстра сприймаються легко й нерідко мають нехи- трий, дещо ілюстративний характер. Автор ніби стверджує  – життя прекрасне, як світ, що нас оточує, і в ньому є все необхідне для щастя. Він закликає нас не ускладнювати його, а жити в гармонії із собою і Всесвітом. Володимир МИШАНИЧ Іван Хланта, Василь Брензович, Василь Коцан, Сергій Глущук, Олександр Білак, Михайло Белень під час відкриття виставки. Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Місто Ужгород, 2019 рік
11№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 11№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Актуально Комунальний заклад «Обласний ор- ганізаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради з  успіхом узяв участь у  конкурсі проєктів на отримання гранту від Українського культурного фон- ду в  рамках програми «Створюємо інно- ваційний культурний продукт». Проєкт 51790 «Онлайн-ХАБ для нематеріальної культурної спадщини Закарпаття» посів 92 місце в рейтингу індивідуальних проєк- тів (усього 409), який за результатами оці- нювання отримав 219 балів (70  – середній бал змістових експертів, 79  – бал фінансо- ГРАНТОВИЙ ПРОЄКТ І ЙОГО МАЙСТЕРНІ вого експерта, 70  – бал комунікаційного експерта). Він спрямований на збереження та популяризацію нематеріальної культур- ної спадщини (далі  – НКС) Закарпаття че- рез створення Онлайн-ХАБу з  відтворення та просування місцевих традицій: передачі знань про управління спадщиною, залучен- ня місцевих громад до продовження живої традиції й  переосмислення її цінності для  громади. Заклад розпочав роботу над проєктом на початку травня. Керівник та координатор – Ганна Дрогальчук; менеджери – працівники Центру культури Олена Гайдук, Олеся Пав- люк та Володимир Мишанич. Протягом п’яти місяців відбулося шість майстерень. Перша пройшла 27 травня 2019 року в  туристичному комплексі «Колиба опришків» села Нижнє Селище Хустського району зі скрипалем-віртуозом, лауреатом премії за охорону нематеріальної культурної спадщини Олексієм Томишиним (1934 р. н.), Учасники та організатори майстерні. Село Лисичово, 2019 рік
Актуально 12 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 у якій взяли участь вихованці Нижньосели- щенської дитячої школи мистецтв та Школи мистецтв міста Хуст. Друга – 7 червня в садибі бірова на те- риторії музейного комплексу «Старе село» в селі Колочава на Міжгірщині, де традицій- ну страву «ріплянка» (від слова «ріпа» – кар- топля) готувала ґаздиня Марія Маркович. Третя  – 20 червня у  будинку культури села Іза Хустського району, де майстер-клас із лозоплетіння провела Віра Вучкан. До сло- ва, перші три майстерні висвітлені на сторін- ках щоквартального вісника «Культуроло- гічні джерела» № 2 (46), 2019. – С. 27–28. Отже, зупинимося детальніше на тих, які були проведені протягом липня–вересня. Творча майстерня з  традиційного ко- вальства від Михайла Пилипчинця про- йшла 9 липня в селі Лисичово Іршавського району на території музею-кузні «Гамора». Як колись, так і нині він виготовляє вироби сільськогосподарського призначення: моти- ки, лопати, сокири тощо. Майстер працює за стародавньою тех- нологією, що не змінювалася протягом сто- літь. Саме продовження традиції – цінність ковальського мистецтва. Він  – найактивні- ший і найдосвідченіший коваль у цій кузні. Понад 30 років, з  далекого 1985-го, кує тут сільськогосподарський реманент у  єдиній в Україні діючій кузні, яка працює за прин- ципом водяного млина. Обертальний рух колеса і  приводить у дію молот вагою 125 кілограмів. За кілька вправних ударів вдається з нагрітого металу зробити мотику чи лопату. «У кожного майстра є помічник, – розпо- відає пан Михайло. – Лише співпраця з ним допомагає швидко і якісно виготовляти про- дукцію». Каже, що радують і  вселяють на- дію на те, що ковальство житиме, такі учні, як Мар’ян Туряниця. Хлопчина вже у  чет- вертому поколінні займається ковальством. Ще його прадід, дід і батько працювали тут і він теж продовжує займатися цим древнім ремеслом. У рамках майстер-класу завідувач куз- ні-музею Віктор Петровцій ознайомив при- сутніх з історією кузні, технікою та техноло- гією ковальської справи, а Михайло Пилип­ чинець продемонстрував процес виготов- лення мотики, поділився власним досвідом, таємницями виробництва. Радує, що жваве зацікавлення до дійства виявила присутня молодь. 23 серпня 2019 року на Рахівщині Мико- ла Кокіш провів майстер-клас із  традицій- ного вовноткацтва. Він, мабуть, єдиний на весь наш край майстер ткацтва, адже пальму першості тут тримають жінки. Присутня на майстер-класі молодь із захопленням спосте- рігала, як із клубочка шерстяної нитки під вправними руками пана Миколи народжу- ється справжнє диво – чоловічий пасок з тра- диційним гуцульським орнаментом. Розповідає, що робота за ткацьким стан- ком удосвіта приносить йому надзвичайний спокій і умиротворення, дарує справжнє за- доволення. Це своєрідна медитація, під час якої приходить вирішення багатьох життє- вих проблем. Михайло Пилипчинець Микола Кокіш
Актуально 13№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела продовжує родинну тра- дицію. Після закінчен- ня школи працювала у  ткацькій бригаді Ка- терини Антоник у  селі Великі Береги. Станок, на якому тоді працюва- ла, безвідмовно служить і  донині, вже понад пів- століття. Вона виготов- ляє скатертини, доріж- ки, рушники, серветки тощо. У своїх роботах ви- користовує різноманітні орнаментальні елементи, характерні для угорської традиційної вишивки. Зо- крема, «гвоздики», «тюль- пани», «жолуді», «вовчі лапи» та інші, виткані червоними та чорни- ми нитками на білому фоні. Майстриня продемонструвала при- сутнім створення тюльпану. Діти у захваті споглядали, як на рушнику народжується чудесний візерунок. У творчому дійстві та- кож взяли участь Ірина Мештер та Катерина Огар – відомі ткалі села. Мета усіх проведених заходів – відтвори- ти та забезпечити просування згаданих тра- дицій, вивчити досвід та передати знання, поширити інформацію про це ремесло. Володимир МИШАНИЧ Пан Микола працює за старою техноло- гією, якої навчився у своєї бабки, успадкував знання попередніх поколінь гуцулів Бог- данської долини, виготовляє різноманітні унікальні вироби. Ткацтвом займається з ди- тинства, а це вже понад півстоліття. У його творчому доробку сотні робіт. До слова, традиція гуцульського тка- цтва, яку майстер зберігає і  примножує, увійшла до обласного реєстру нематеріаль- ної культурної спадщини. У рамках майстерні відома ткаля Дося Гринажук розповіла й  продемонструва- ла присутнім процес обробки овечої вовни від стрижки до пряденої  нитки. 13 вересня в  селі Кідьош Берегівського району відбувся май- стер-клас із великоберезь- кого перебірно-човнико- вого ткацтва, який прове- ла Ольга Баков, майстер народної творчості Украї- ни, член районного твор- чого об’єднання майстрів декоративно-прикладно- го та образотворчого мис- тецтва «Берег», учасниця обласних, всеукраїнських та закордонних виставок, зокрема в Румунії, Угор- щині, Польщі. Пані Ольга з  дитин- ства навчалась ткацтва у  матері та бабусі, нині Ілона Іван-Біров, Ольга Баков, Ганна Дрогальчук, Олеся Павлюк, Тетяна Богдан Ольга Баков
Актуально 14 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 25 липня 2019 року в  с.  Лисичово Ір- шавського району відбувся обласний семі- нар-практикум з нематеріальної культурної спадщини Закарпаття «Збережемо традиції краю», в якому взяли участь понад 40 слуха- чів, зокрема керівники районних, міських, сільських закладів культури, музейні пра- цівники, керівники районних методичних центрів, майстри народної творчості, а також голова Закарпатського товариства чеської культури, кандидат історичних наук, стар- ший науковий співробітник Інституту Цен- тральної Європи УжНУ Тетяна Сергієнко. Відкрила семінар директор КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культу- ри» ЗОР Ганна Дрогальчук. Вона привітала та ознайомила учасників із  програмою за- ходу, розповіла про традиційний щорічний фестиваль ковальського мистецтва та на- родних промислів «Гамора» в с. Лисичово та майстер-клас, який Центр культури провів 9 липня на базі музею-кузні «Гамора» в рамках грантового проєкту «Онлайн ХАБ для нема- теріальної культурної спадщини Закарпат- тя» за підтримки Українського культурного ХАРТІЮ МЕРЕЖІ ФАХІВЦІВ З НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ПІДПИСАНО! фонду. Також представила лекторів  – висо- копрофесійних фахівців у  галузі культури й  туризму та народного мистецтва краю, серед яких Іван Хланта, кандидат філоло- гічних наук, академік Академії наук вищої освіти України, фольклорист, заслужений діяч мистецтв України; Віра Мадяр-Новак, викладач КВНЗ «Ужгородський музичний коледж імені Д.  Є.  Задора» ЗОР, етномузи- колог, заслужений діяч мистецтв України; Василь Коцан, кандидат історичних наук, викладач Ужгородського національного університету, директор КЗ «Закарпатський музей народної архітектури та побуту» ЗОР; Роман Пилип, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закарпатської академії мистецтв; Олександр Коваль, викладач кафедри ту- ризму Ужгородського національного універ- ситету, керівник туристичного інформацій- ного центру «Турінформ Закарпаття». Начальник відділу культури і  туризму Іршавської районної держадміністрації Оле- на Ісак відзначила важливість подібних за- ходів та необхідність координації дій на всіх Василь Коцан, Олена Гайдук, Ганна Дрогальчук, Олександр Коваль, Оксана Сідор, Наталія Стегура, Олеся Павлюк, Роман Пилип. Село Лисичово, 2019 рік
Актуально 15№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела рівнях. Голова с.  Лисичово Ярослав Пальок розповів про невтішну ситуацію з  праце­ влаштування місцевого населення. Оскільки у селі функціонують лише лісництво та за- клади культури й освіти, то більшість людей традиційно трудяться за кордоном. Ярослав Васильович висловив сподівання, що подібні проєкти пожвавлять культурне життя краю та змінять ситуацію на краще. У своїй доповіді Ганна Дрогальчук за- значила основні принципи та цілі Конвен- ції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, до якої Україна при- єдналась у 2008 році. Висвітлила ключові за- сади державної політики, наголосивши, що проєкт Закону України «Про нематеріальну культурну спадщину» і досі розглядається. На думку Ганни Василівни, нематеріальна культурна спадщина потребує активнішої інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення для просування місцевих елемен- тів НКС до Регіонального та Національного Переліків. Іван Хланта розповів про основні прозові жанри фольклору Закарпаття та їх пробле- матику, детальніше охарактеризував казки. За словами Івана Васильовича, «казка  – це чисте джерело народної мудрості та істо- ричної пам’яті». Фольклорист записав, підго- тував та опублікував 22 збірники казок. Зо- крема, лише від Юрія Баняса з с. Бороняво Хустського району ним зафіксовано 210 тек- стів. Зі слів науковця, ще в середині ХІХ ст. в карпатських селах Михайло Фінцицький, збирач усної народної творчості, записував казки. Вони побачили світ 1974 року в збір- нику «Таємниця скляної гори». У післявоєн- ний період Петро Лінтур записував казки від Андрія Калина та опублікував 120 тек- стів, від Михайла Галиці – понад 60 казок, від Василя Короловича – 45. З другої половини ХХ ст. і  донині на Закарпатті записано та видано понад 40 збірників народних казок. Наш край у порівнянні з іншими областями займає перше місце в Україні. Про музичний фольклор Закарпаття, проблеми, дослідження та популяризацію доповіла Віра Мадяр-Новак. Вона наголоси- ла, що музика має неоціненний вплив на формування людської особистості, на емо- ційний та фізичний стан. Слухачі дізнались багато цікавих історичних фактів, зокрема – перший нотний запис був датований 1567 р. («Дунаю, Дунаю, чом так смутно течеш» за- писаний Василем Талапковичем). З  1910  р. Філарет Колесса та засновник угорської фольклористики Бела Барток починають записувати на фонограф коломийки від міс- цевого населення сіл Сокирниця та Велика Копаня. Багато музичного матеріалу зібрав соліст капели ім. О. Кошиця Михайло Роща- хівський. Також Віра Василівна продемон- струвала відмінність автентичного народно- го співу від опрофесіоналеного виконання унікального чоловічого плачу на прикладі с.  Угля Тячівського району. За часів радян- ської влади на Закарпатті видано лише два музичні збірники. Нині їх нараховується  понад 50. Василь Коцан змістовно розповів про традиційні народні ремесла та промисли Закарпаття. Велика кількість експонатів, що знаходяться у фондах Закарпатського музею народної архітектури та побуту, дають мож- Олександр Коваль Василь Коцан Віра Мадяр-Новак
Актуально 16 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 ливість відвідувачам ознайомитись із  гон- чарнимитадерев’янимивиробаминародних майстрів, історичною вишивкою та строями жителів Карпат. Також акцентував увагу на осередках гончарства в селах Вільхівка, Ко- ролево, Драгово, Мирча, які нині практично занепали. А щоб остаточно не втратити про- цвітаючий колись народний промисел, необ- хідно всіляко заохочувати молодих майстрів гончарної справи. З цією метою на базі му- зею створено гончарну майстерню, де заслу- жений майстр народної творчості України Ендре Гіді, а також Андрій Зубенко і Юлія Єгорова-Рогова дають майстер-класи з  гон- чарства всім бажаючим. Василь Васильович розповів про плідну співпрацю музею та  КЗ «ООМЦК» ЗОР у  проведенні виставок робіт майстрів народного мистецтва Закар- паття, залучення до виставкової діяльності маловідомих митців. Учасники семінару з цікавістю слухали виступ Романа Пилипа на тему «Традицій- ний костюм та вишивка українців Закарпат- тя». Він продемонстрував локальні відмін- ності та спільні елементи одягу й вишивки різних етнографічних груп Закарпаття: лем- ків, бойків, гуцулів, долинян (тересвянських, боржавських, королевських та інших). Свою розповідь Роман Іванович супроводжував цікавими слайдами, демонструючи взірці різноманітних кроїв народних костюмів та їх оздоблення вишивками. Також згадав пра- ці таких дослідників народного вбрання, як Володимир Маковський, Флоріан Заплетал, Камелія Кажмінова. «Формування бренду елементів НКС. Маркетинг територій громад через елемен- ти НКС» – тема виступу Олександра Коваля. Він цікаво висвітлив проблеми та перспек- тиви туристичного розвитку Закарпатсько- го регіону, зосередив увагу на тих сучасних підходах, які допомагають зацікавити турис- тів та спонукати їх відвідати наш край. Найважливішиммоментомофіційноїча- стини семінару-практикуму було підписан- ня Хартії мережі фахівців з  нематеріальної культурної спадщини та місцевого розвитку Закарпаття, яку зачитала завідувач відділу міжнародних зв’язків у  галузі культурно-­ освітньої діяльності та народної творчості  КЗ «ООМЦК» ЗОР Олеся Павлюк. Усі спіль- но узгодили стратегію та напрямки діяльно- сті мережі, усвідомлюючи цінність немате- ріальної культурної спадщини, як духовного надбання попередніх поколінь. Отже, мережа націлена на: – залучення місцевих громад до продовження живої традиції та переосмислення цінності НКС; – посилення значення ролі НКС через належне управління та її використання, перетворення культурної спадщини у дієвий ін- струмент місцевого економічного розвитку; – відтворення та просуван- ня місцевих традицій Закарпаття завдяки створенню комунальним закладом «Обласний організа- ційно-методичний центр культу- ри» Закарпатської обласної ради Онлайн-ХАБу; Марія Русин, Ганна Стецько Михайло Пилипчинець
Актуально 17№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела – передачу знань про управління спад- щиною (формальна та неформальна освіта). Практична частина семінару розпо- чалася цікавими та пізнавальними май- стер-класами з ковальства та ткацтва. Голова Іршавської організації спілки ковалів Віктор Петровцій розповів про минуле та сучасне музею-кузні «Гамора», на базі якого Михайло Пилипчинець провів майстер-клас із тради- ційного ковальства. Це унікальна водяна кузня, єдина не лише в  Україні, а й  у  Європі, їй понад 300 років. Під час майстер-класу всі заворожено споглядали, як вправні та вмілі руки коваля перетворювали розпечений метал на гото- вий виріб. Охочі змогли приєднатися до про- цесу і відчути, скільки зусиль та навиків по- требує це «гаряче» ремесло. Напевно, багато хто вперше побачив у дії гігантський молот вагою 120 кг, який рухає вода, що падає на колесо. Прийоми ткання на автентичних крос- нах продемонстрували Марія Русин та Ган- на Стецько, застосовуючи конопляні та лля- ні нитки. Творчий процес настільки захопив присутніх, що майже кожен другий виявив бажання попрацювати за унікальним вер- статом. Завершив програму семінару-практи- куму виступ народного аматорського фоль- клорного колективу будинку культури с.  Лисичово (керівник Марія Коваль). Захід пройшов у невимушеній дружній та творчій атмосфері й залишив чимало позитивних вражень. Наталія СТЕГУРА Організатори та учасники обласного семінару-практикуму з нематеріальної культурної спадщини Закарпаття «Збережемо традиції краю». Село Лисичово, 2019 рік
18 Культурологічні джерела № 3 (47), 201918 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Ювілеї Дитинство – казка, в якій можна все – Проєкт нашого дорослого життя за- кладається, так би мовити, ще в  дитин- стві. Тож якими були твої дитячі роки? – Ці роки згадуються казково – як безпе- рервне свято, на яке нанизуються ще святко- віші події – Новий рік і 8 Березня в дитсадку, де мама, Розалія Андріївна, була завідувач- кою. Також Різдвом, бо тітка Люба навчила колядувати і вже в три роки я ходив по сусі- дах із колядками. Ще – шахами та настоль- ними іграми, які в  домі не переводилися. Книжками, які часто купували батьки. Незабутніми є поїздки до села Бобовище, що в Мукачівському районі. Там народилася мама і тоді жили її батьки, сестри та брати, мої дідик і  бабка, стриї і  тітки. До них ми щороку приїжджали на кілька днів, щоб по- гостювати, наїстися досхочу черешень. Вони в  нашому напівгірському Чумальові були маленькі й  кислуваті, а там  – великі й  со- лодкі. Дякуючи батькам, уже в  шість років я навчився грати на гармошці, бо вони мені її купили. А потім – і на баяні… Так само чи не в єдиного в селі в мене були ковзани з че- ревиками, на яких грав на замерзлій річці у хокей або ж гасав вулицею. – Як пройшли твої шкільні роки? ВАСИЛЬ БЕДЗІР: «ШКОЛА ЖИТТЯ І ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ ЗАВЖДИ ЙШЛИ ДЛЯ МЕНЕ ПОРЯД» «Культурологічні джерела» цією публікацією відзначають 60-річний ювілей од- ного зі своїх активних позаштатних авторів, відомого на Закарпатті журналіста Василя Бедзіра. Про життя у своїй професії і поза нею ювіляр розповів у інтерв’ю на- шому методистові. – Батьки віддали мене одразу до друго- го класу, бо вважали, що перший уже освоїв разом із ними. Тут я повинен сказати вели- ке «дякую» першій учительці Марії Іванів- на Ларівон, яка з  легкістю мене прийняла в свій другий клас і потім навчала. У тодіш- ній радянській школі було багато приємних моментів і до піонерії я не ставився вороже, як це прийнято тепер. Ба більше, один час я навіть очолював піонерську дружину. Хоч не бозна що робив, але з задоволенням брав участь у  підготовці зборів загонів  – таких собі оглядів художньої самодіяльності окре- мого класу. Єдина відмінність у тому, що по- чиналися лінійкою із рапортами про готов- ність. До речі, в той час я захопився читан- ням гуморесок. Я вдало відтворював манеру виконавців, яких бачив по телевізору. Запи- сував їх на магнітофон, а потім розповідав. Виступав із ними на сільських концертах, на оглядах самодіяльності у  Тячеві. Пізніше  – і в університеті у Львові. … До слова, в  Чумалівській школі час від часу проводили тематичні недільні захо- ди  – класні свята з  тістечками і  танцями. Діти збиралися разом: спілкувалися, співа- ли, танцювали. Влаштовувалися безплатні культпоходи в кіно.… Про той час можу ще багато говорити, бо, наприклад, усі дитячі роки ми вдома тримали гусей і  в мене був обов’язок випасати їх коло річки. Ловив рибу в Тереблі, збирав гриби і ягоди… Час був за- повнений по вінця. Ляльковий театр, КВН і… «Юний художник» – Хто з учителів мав на тебе найбіль- ший вплив і чому? – Когось конкретно виокремити не можу, з усіма пов’язані лише приємні спогади. У школі був ляльковий театр, яким керувала вчителька української мови Василина Мико- лаївна Деяк. І ми навіть виїжджали з виста-
Ювілеї 19№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела вами до сусідніх сіл Угля та Кричово. Були шкільні КВНи, що їх організовувала вчи- телька географії Ольга Степанівна Онуфрій. В  усьому цьому я, безумовно, брав участь. Футбольні й  волейбольні змагання, лижні перегони ми, учні, влаштовували собі самі. Але школа то все заохочувала, в чому був ве- ликий плюс. Ніхто в класі не був звільнений від фізкультури, і всі без винятку були фі- зично розвиненими, здоровими. – Ким мріяв стати в майбутньому? – Як такої мрії не було, бо так далеко не заглядав. Оскільки дуже любив читати, ін- коли пробував і писати вірші, то мама в Тя- чівському райвно взяла мені путівку до та- бору «Юний художник». Він тоді відбувався в Сваляві і я двічі побував там. У таборі діяла літературна секція, яку вели Юрій Керекеш, Іван Петровцій, Юрій Шкробинець, Петро Скунць. У нашій групі з двох десятків дітей були Лідія Повх, Ірина Мадрига, Андрій Дурунда, Василь Кіш, Михайло Носа – май- бутні журналісти й літератори… До нас на зустрічі приїжджали й інші майстри слова. Тоді, очевидно, й  визначилися мої життєві стежки: що вони матимуть тісний зв’язок зі словом. Кохався… в книжках – Твоє перше кохання… Яким воно було? – Як і  всім нормальним хлопцям, мені завжди подобалися дівчата. На танцях я до них просто прилипав. Але щоб було якесь всеохоплююче почуття, то цьо- го не можу сказати. Відволікали ті речі, про які вже говорив  – спорт, читання, різноманітні захоплення. Що й казати, якщо вже в університеті ми з товари- шем Володимиром Горбовим замість того, щоб ходити на по- бачення, по неділях (а в суботу тоді студенти навчалися) йшли у львівські бібліотеки. Годинами читали там «Литературку», ху- дожні книги. Навіть узяли собі за звичку ходити до Львівської бібліотеки рідкісної книги. Бра- ли там Ніцше і  Шопенгауера, які в той час не були у вільному доступі. Нас запримітили й по- просили принести з  деканату довідки, що це нам потрібно для підготовки наукових статей. Після чого довелося відмовитись від тієї чи- тальні. Але повернуся до твого запитання: пер- шим моїм коханням стала дружина Наталія. Тоді на прізвище Луценко. А познайомились ми завдяки тому, що майбутня дружина вела передачі, в  яких автором сценарію був я. Наша сумісна передача на обласному теле- баченні мала назву «Изучаем русский язык». Вона призначалася для національних мен- шин, щоб полегшити їм вивчення цієї мови. Додам лише, що ми побралися в досить піз- ньому віці: мені на той час було вже 28. То- дішній викладач і  ведуча на телебаченні, нині дружина – доктор філологічних наук, завідувач кафедри слов’янської філології та світової літератури Ужгородського націо- нального університету. Багато чим у  житті завдячую саме їй. Вирішальну роль зіграв… батько – Коли і за яких обставин з’явилося ба- жання стати журналістом? – Як уже казав, я не звик задумуватися про майбутню професію. Оскільки всі пред- мети йшли в мене добре (похвалюся, що піс- ля двох років навчання в Тячівській середній школі отримав золоту медаль), то я знав, що в  будь-якому разі без освіти не залишуся. Але, оскільки на той час опублікував кілька заміток у районній газеті «Дружба», то в мені вже оселилася думка про журналістику. Саме в той рік уперше запровадили творчий конкурс. Тож батько Олександр Васильович, Мирослав Дочинець, Василь Кіш, Василь Бедзір. Турпохід на гору Стій, середина 1980-х.
Ювілеї 20 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 на той час директор Чумалівської восьмиріч- ки, сам без мого відома зайшов до райгазе- ти і попросив для мене характеристику для вступу в  університет. Повинен подякувати колективу тячівської районки, яка пішла назустріч і дала таке спрямування. До речі, один із  його творчих працівників, а саме Віктор Кузьмич Дрогальчук, залишається в журналістиці й нині: очолює райгазету «Ві- сті Ужгородщини». Влітку, успішно склавши іспити у Львів- ський держуніверситет, я  став студентом факультету журналістики. Ще п’ять років і вже – дипломований журналіст. Шлях, виміряний десятком видань – Куди ж повели твої трудові дороги? – Більшість випускників тоді йшли в ра- йонні газети, і  я їх теж не оминув. Зокре- ма, це була новинка «Шлях до комунізму» в  місті Андрушівка Житомирської області. Перший досвід газетяра здобував, працюю- чи у  відділі сільського господарства. Об’їз- дивши всі колгоспи району, вивчив техно- логії у тваринництві й рослинництві. А ще в цукровому та спиртовому виробництві, бо в районі були по два заводи в кожній із цих галузей… Через рік із «гачком» усе-таки повернув- ся до рідного Закарпаття. Дуже хотів вивчи- ти угорську мову, тож запропонував свої по- слуги на Берегівському консервному заводі. Мене вже й  готові були оформити праців- ником автоклава, але, як довідалися про ди- плом журналіста, то одразу ж відмовили. За- сумнівалися в щирості моїх намірів… І вже через кілька місяців я – на посаді редактора телебачення. У Закарпатському облтелераді- окомітеті затримався на цілих п’ять років, аж поки не отримав запрошення від друкова- ного органу обкому партії – «Закарпатської правди». В цій обласній новинці пропрацю- вав аж до краху колишнього СРСР. Як і в Ан- друшівці, займався висвітленням проблем аграрного сектора області. Щотижня їздив у  відрядження в  населені пункти області, тож вивчив її всю до найвіддаленіших сіл. Члени неформальної організації «Культурне братство». Сидять: Оксана Штефаньо, Ференц Семан, Леся Кешеля. Стоять: Василь Бедзір, Оксана Гаврош, Михайло Сирохман, Олександр Гаврош. 2005 рік
Ювілеї 21№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела – Після здобуття Україною незалеж- ності щось радикаль- но у роботі поміняло- ся? – Характер її майже не змінився, а от місця роботи змінювалися, як черги з  автомата. Не перебільшу, якщо скажу, що відтоді змі- нив з десяток друкова- них органів. Новинки виникали і  зникали, а відповідно до цього й ти переходив з місця на місце. І все-таки від- значу, як найпродук- тивніші періоди, робо- ту в  колективах газет «Новини Закарпаття», «Фест», «Срібна Земля-ФЕСТ», «Старий За- мок», «Україна і  світ сьогодні», «Трембіта», журналі «Карпати. Туризм. Відпочинок». Ос- таннє десятиріччя є найстабільнішим щодо місця роботи: протягом усього цього часу працюю кореспондентом газети «Урядовий кур’єр» у Закарпатській області. – Мені відомо, що ти навчався і в аспі- рантурі в Києві. – Так, це була стаціонарна аспірантура в Інституті соціології Академії наук України. Я займався етносоціологією, виступив у нау- кових збірниках із десятком наукових публі- кацій. Цю ж тематику вивчав під час півріч- ного стажування в Інституті передових до- сліджень у Відні. Були добрі перспективи до захисту, але в якийсь момент я перестав цим займатися. Підвела… журналістика. Мене запросили в газету, де треба було віддавати- ся роботі повністю. Дисертація відійшла на другий план… Стали зайвими сотні анкет, які провів із представниками угорської наці- ональності області. На перших місцях – культура і туризм – Ти пробував свої сили в різних жан- рах журналістики, писав на різну темати- ку. Яка тематика тобі найближча й чому? – Власкор, ким я  є нині, повинен бути своїм усюди. Тому мушу заглиблюватися в економіку й енергетику, в освіту і медици- ну, спорт і останнім часом у оборонну сфе- ру. Першим помічником є досвід, адже ти знаєш, як здобувати інформацію, а це – пра- вильний шлях до того, щоб матеріал вийшов добрим. З тематики найближчими за останній час стали культура і туризм. Чому? Бо на За- карпатті ці сфери споконвіків мали хорошу основу. І нині вони визначають своєрідність нашого регіону, його багатонаціональну, мультикультурну специфіку. Про це деінде лише мріють, а в нас воно є і треба лише під- тримувати, пропагувати. Ті журналісти, які не оминають цих тем і багато про них пи- шуть, чинять дуже добре. – А що для тебе є найважливішим у твоїй роботі? – З  одного боку, не залишатися «в ку- щах», коли потрібно сказати вагоме слово журналіста на чийсь захист. З другого боку, не брати на себе функцію третейського суд- ді, а правдиво висвітлювати події. Журналіс- ти, немов лікарі в медицині, мають виявляти болячки і ставити діагнози у різних сферах. Це – щоб вчасно прийшло лікування. – Друковані засоби інформації посту- пово витісняються електронними ЗМІ. Чи не бачиш у цьому загрози своїй діяль- ності? – Ні, адже слово завжди було і залиша- ється. Воно і лише воно доноситиме інфор- мацію до людей. А вже в якій формі – на па- пері чи екрані монітора, не надто важливо. Професія журналіста залишатиметься по- трібною. – Але ж нині будь-хто перебирає на себе функцію інформатора. Досить зга- Із мамою Розалією Андріївною (перша праворуч) та хресною, черницею Феодорою в Чумалівському Свято-Вознесенському монастирі. 2017 рік
Ювілеї 22 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 дати Фейсбук, Інстаграм чи Твіттер, де кожен може опублікувати все, що завгодно… – Опублікувати може, але при цьому є питання довіри до цієї їхньої інформації, форм і способів її подачі. Відповідальності за неї, врешті-решт. Тут уже вступають у силу ті моменти, про які я казав вище. Герої приходять «нізвідки» – Яким чином обираєш героїв своїх матеріалів? – Особливо вибирати не потрібно  – їх підказує саме життя. Багато хто з них рані- ше був маловідомим або й зовсім невідомим, та круговерть життя винесла їх на передній план. Приємно, що мені доводилося робити такі маленькі відкриття і  показувати таких людей на весь зріст, на всю велич того, що ними зроблено. Не важливо, чи це жителі з глибинки, чи з обласного центру… Але зараз, враховуючи специфіку «Куль- турологічних джерел», назву людей із  спо- ріднених галузей, які нині вже широко ві- домі. Усім їм присвячувалися мої ґрунтовні матеріали. Це і  музиканти й  артисти Кла- ра Балог, Євген Станкович, Етелла Чуприк, Вікторія Свалявчик-Цанько, Наталія Пе- тій-Потапчук, Ференц Томич, Леся Дубенко, і  художники Ференц Семан, Павло Бедзір, Михайло Белень, Іван Бровді, Михайло Ми- трик, Василь Свалявчик, Василь Вовчок, Вла- дислав Ганзел, Василь Шин- дра, Андрея Павук, і  майстри слова Олекса Мишанич, Петро Мідянка, Мирослав Дочинець, Іван Петровцій, Степан Жупа- нин, Ольга Тимофієва, Юрій Шип, і  працівники музейних установ Габріела Андял, Ста- ніслав Шеба, Михайло Делеган, і суспільні діячі Станіслав Ар- жевітін, Юрій Коршинський, Михайло Алмашій, і професо- ри Володимир Смоланка, Ми- хайло Бочко, Сергій Федака… Кумирів немає, є вчителі – Кого вважаєш своїм учителем у  журналістиці? Хто твій кумир? – Кумирів у  мене немає. Є і були люди, від яких багато чому навчився. Я всім їм дуже вдячний, але – разом, не комусь особисто од- ному. – Який період свого життя вважаєш найважчим? – Треба задуматися над самим терміном «важкий період», Якщо ти багато працюєш, то це «важкий період», чи ні? Або якщо тебе підставив твій головний редактор і  змусив відповідати в суді за його ж прорахунки – то це теж треба так називати? Здається, просто потрібно правильно реагувати на виклики і  сприймати їх без фаталізму. Адже кожна ситуація має своє вирішення. Рано чи пі- зно клубок розів’ється і все стане на свої міс- ця. Тут важливо не панікувати, а чітко йти З дружиною Наталією у Парижі. 2018 рік З Мирославом Дочинцем в Ужгороді. 2019 рік
Ювілеї 23№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела своїм шляхом. Люди це побачать і  оцінять. На- віть якщо дехто з  них на початку ставився до тебе недружньо. Тобто, все за- лежить від тебе. – Якими головними принципами керуєшся у житті? – Витримка, а ще ба- жання не підводити лю- дей, бачити в  них якщо й  не друзів або симпати- ків, то в жодному разі – не супротивників і  не во- рогів. Якщо це не завж- ди вдається, то шукати причини в самому собі… Вміти вчасно зупинитися, якщо осягнув, що йдеш не в той бік… – Маєш бажання зі- брати свої газетні публі- кації й  видати однією збіркою? Гадаю, було би цікаво… – Плани такої книжки давно виношую. Вистачило б часу пошукати всі свої найці- кавіші публікації, розсипані по десятках ви- дань як обласних, так і всеукраїнських, ра- йонних… – Над чим працюєш нині? Твої творчі плани. – Кілька моїх останніх великих публіка- цій в «Урядовому кур’єрі», що носять прин- циповий характер, присвячувалися збе- реженню Боржавських полонин, курорту Свидовець. Щойно гостро відгукнувся про загрозу, яка висить над мінеральними вода- ми Закарпаття, а також про необхідність від- родження вівчарства, яке занепало. Планую працювати в тому ж руслі, адже це, вважаю, йде на користь краю, мені ж приносить твор- че задоволення. – Твої побажання молодим коле- гам-журналістам? – Не зважати на можливі невдачі, а, ба- чачи свої цілі, рухатися вперед. Впертість у доброму розумінні цього слова – потрібна риса в журналістиці. Не забувати, що кіль- кість дуже часто суперечить якості. Дбати про форму і зміст своїх матеріалів. А голов- не – тримати удар. Біля стели з назвою рідного села. 2018 рік Факти з біографії Василь Олександрович Бедзір народився 24 березня 1959 року в селі Чумальово Тячів- ського району. Закінчив місцеву восьмиріч- ну (1973), Тячівську середню (1975) школи, факультет журналістики Львівського дер- жавного університету імені Івана Франка (1980). Аспірант Інституту соціології Націо- нальної академії наук України (1993–1996). Працював у  всеукраїнських, обласних друкованих засобах масової інформації, а та- кож на телебаченні. Нині є власкором газети «Урядовий кур’єр» у Закарпатській області. З 2004 року донині  – голова Регіональ- ної профспілкової організації Незалежної  медіа-профспілки України. Протягом 2006–2012 років  – член Комі- сії з журналістської етики. Лауреат обласної премії імені Михайла Бабидорича (2011). Нагороджений Почесними грамотами Закарпатської обласної ради (2018) та Закар- патської облдержадміністрації (2019). Одружений. Батько дорослих дітей  – сина Олексія і доньки Ружени. Взяв інтерв’ю Володимир МИШАНИЧ
Ювілеї 24 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Український естрадний співак, компози- тор, народний артист України Іван Попович із  своїми концертними виступами об’їздив майже півсвіту, однак завжди повертається у рідну батьківську домівку. Бо тут пройшло його босоноге дитинство, тут звела його доля із талановитим земляком, відомим закарпат- ським письменником Іваном Петровцієм, з  яким разом подарували своїм землякам «Пісню про Осій». Вона вже давно стала не тільки гімном рідного села, а й усього Закар- паття, звучить майже на всіх виступах отама- на Карпат (так люб’язно назвали журналісти Івана Поповича). «Де б я не виступав, – каже Іван Дмитрович, – я завжди виконую її. Саме завдяки їй про моє рідне село знають майже на всіх континентах». А побував Іван Попович у багатьох кра- їнах світу  – Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Канаді, США, Швейцарії, Японії, Австралії… І виступав він здебільшого перед нашими земляками  – українською діаспо- рою. То були дуже приємні й теплі зустрічі, вони співали пісні разом із артистом. У роз- мові з  ними після концерту відчувалося, що вони сумують за рідним краєм, сім’єю, родиною, знайомими, мріють повернутися назад. І змушені вони були виїхати туди не із-за гараздів. Заробітчанами стали колишні вчителі, медики, інженери, можна зустріти там і відомих художників, співаків, всі вони опинилися там неспроста. І що приємно – на концерти приходить не лише старше поко- ління, а й молодь. І майже після кожного такого турне І. Попович приїжджає у рідне село. Усе від- бувається майже так, як співається у  пісні Анатолія Драгомирецького, яку виконує Іван Дмитрович: Рідна земле моя, із твого джерела Я напився краси і земного тепла. І цю повінь краси людям я роздаю, Знали щоб на землі Верховину мою. Де в цимбали свої сонце радісно б’є, Едельвейсом цвіте Закарпаття моє. Не віриться, що Іванові Поповичу 22 квітня виповнилося сімдесят. Такий же стрункий, життєрадісний, з  приязною усмішкою на вустах. Любов до народної піс- ні передалася йому у спадок від діда – пер- ІВАН ПОПОВИЧ: «ПІСНЯ ДЛЯ МЕНЕ – НЕ ТІЛЬКИ ПОТРЕБА ДУШІ, А Й ЗАСІБ СПІЛКУВАННЯ З ЛЮДЬМИ» шого осійського скрипаля. Співак гордиться тим, що продовжує славні родинні традиції. У  своєму репертуарі орієнтується на пісні, які співали наші батьки і  діди, намагаєть- ся торкнутися глибинних джерел народної  творчості. Напевно, бажання осмислити природу фольклору й  привело його до Хустського культосвітнього училища. А там одразу за- примітили його голос, який звучав дзвінко і неповторно. А ще у нього був великий по- тяг до музики. Любов до прекрасного привела його до Дрогобицького педінституту. Небавом він скаже: «Можливо, я став би непоганим учи- телем музики в якомусь селі чи районному містечку. Та кортіло спробувати себе на сце- ні. Тому, коли трапилася нагода перевестися до Львівської державної консерваторії імені Миколи Лисенка, я  довго не роздумував  – одразу подав документи». Хтось би на його місці студіював науки, намагався бути зразковим студентом. А Іван Попович мав потребу в пісні. Отож, навчан- ня на диригентському відділенні поєднував з роботою в клубі вузу, став художнім керів- ником студентського ансамблю пісні і  тан- цю «Черемош». Із притаманною йому напо- легливістю обробляв народні пісні для хору, оркестру, народних інструментів та танцю- вальної групи. Про Івана Поповича заговорили не тіль- ки спеціалісти, а й ті, хто залюбки слухали його пісні  – на сцені, по радіо або просто в купе поїзда чи в місцях масового дозвілля.
Ювілеї 25№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Тим часом гастролі по Україні, колишньому Союзі та за кордоном додавали йому впевне- ності у своїх творчих силах. У 1973 році був виступ молодого співа- ка на Всесвітньому фестивалі молоді і  сту- дентів у Берліні. Про ті часи Іван згадує за- любки, навіть із  якимось особливим підне- сенням: «Це справді був мій перший успіх, неабияке визнання. Сто двадцять юнаків і дівчат брали участь у конкурсі фольклор- ної пісні. Я хвилювався, звичайно, серйозне випробування випало «необстріляному» студенту. Треба було пройти три тури, зна- чить, є можливість по- казати все, що вмію». І тільки оголосили його вихід, а оркестр заграв мелодію рідного краю, щезло хвилювання і на- тхнення прийшло, коли заспівав «Вівці мої, вів- ці», «Сонце низенько», «Моя мила задрімала». Дебют був вдалий. Івана Поповича було відзначено золотою ме- даллю і  дипломом ла- уреата фестивалю. Як переможець конкурсу, він виступив у заключ- ному концерті, а в  мо- лодіжному центрі Бер- ліна звітував як молодий композитор. Повернувся додому в  гарному, піднесеному настрої. Ще б пак! Таке трапляється лише раз у житті. Тріумф спонукав молодого співака і компо- зитора до нових творчих пошуків. При Львівській обласній філармонії орга- нізував вокально-інстру- ментальний ансамбль «Ровесник». У  ті часи ко- лектив був досить попу- лярний. Співака запису- вали на радіо і телебачен- ні, запрошували у  різні міста і села України, бра- ли інтерв’ю. – Щоб мати особисте творче обличчя,  – усмі- хається тепер Іван Попович, – треба співати не так, як інші. Кожна пісня повинна при- носити людям радість і душевне задоволен- ня. Необхідно, щоб її підхоплювали слухачі й співали на концерті разом із співаком. На багатьох концертах слухачі так і ро- блять. 1979 року разом із  Русланом Іщуком створили в  Ужгороді вокально-інструмен- тальний ансамбль «Закарпаття». У 1982–1987 роках працював у  Київському державному мюзик-холі. А в  1987 році став солістом Те- атру естради. Саме в цей час припадає пік Василь Шкіря, Іван Попович, Василь Ловска. 2017 рік Андрій Бема, Іван Попович, Йосип Чава. Святкування Дня села Білки. 2008 рік
Ювілеї 26 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 його популярності  – майже щодня в  ефірі були його пісні «Карпатське весілля», «Васи- лина», «Розлук не буде», «Мене радує світ». У 1990 році прийшло офіційне визнан- ня  – йому було присвоєно почесне звання «Народний артист України». Де б він не спі- вав: на спортмайданчику чи на сцені район- ного будинку культури, у палаці «Україна» – всюди зачаровує слухача своїм неповторним голосом. А хіба можна забути виступ на міжна- родному телеконкурсі «Райдуга»? Весь світ облетіли музичні стрічки «Закарпаття моє», «Пісні над Львовом», «Стартуємо піснею», «Побрехеньки дядька Ничипора», відео- фільми «Співає Іван Попович», «Автограф», «З любов’ю і піснею», «Осіння синява». По- пулярними стали його пісні «Скажи мені», «Небо осені жде», «Закарпаття моє», «Прими- ріться, сини», «Розступіться, зелен-гори» та інші. Уже впродовж десятки літ співпрацює Іван Беркела, Іван Попович. 2019 рік з поетами Анатолієм Драгомирецьким, Пе- тром Слободянюком, Вадимом Крищенком, Богданом Грицаком, Левком Цимбалюком, Василем Кузаном. Іван Попович брав участь у  ХХІІ огля- ді народних пісень «Співи мого краю», що проходив у Бардієві, та фестивалі українців «Роде наш красний» Союзу русинів-україн- ців Словаччини в місті Гуменне. Часто дарує свої пісні також жителям міста над Ужем, виступає в  Мукачеві, Виноградові, Хусті, Сваляві та інших населених пунктах краю. Знаменно і те, що Іван Попович кілька років тому став організатором проведення Все­ українського фестивалю «Іван Попович зби- рає таланти». Торік І. Поповича обрали президентом громадської організації «Світове об’єднання українських митців». – Наша українська народна пісня остан- нім часом почала занепадати,  – продовжує розмову Іван Дмитрович.  – А в  народній пісні увінчано мораль і  звичаї, мужність і звитягу, сльози наречених і матерів. Хтось із мудрих сказав, що саме з пісень можна до- відатися про людську душу в її найтонших достеменних переживаннях, настроях, емо- ційних сплесках… Пісні немовби промов- ляють, що народ, який співає їх і  здатний на високе мистецтво, нічим не гірший від інших народів. І  ніхто не має права не по- важати його і не рахуватися з ним. Справж- ні пісні не втрачають свого значення з  ча- сом, зі зміною епох і ідеологій. Воістину, все плине, але вічними є правда, любов і  кра- са, що стали духовною основою народної  пісенності. – Куди б мене не носило по світу, завжди тягне у  рідне село,  – каже Іван Попович,  – люблю дивитися схід сонця, подихати сві- жим повітрям, випити свіжої джерельної води. А ще – пройтися босоніж вранішньою росою. Це справжній райський край! Восени гупають в отаву запашні груші і яблука, до- носиться аромат винограду. Люблять навідатися на чоловікову вітци- знину і дружина Марічка та донька Соломій- ка, юрист за освітою. Є вже у Івана Дмитро- вича і зять, який працює фотохудожником. Та найбільше задоволення має від золотих онуків – Софійки та Іванка. Із ювілеєм вас, Іване Дмитровичу! Василь ШКІРЯ
Ювілеї 27№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Хто через життя проносить іскру творчо- го горіння, благородства й віри в силу мис- тецтва, справді потрібен людям, а отже, не викликає сумніву в тому, що він є достовірно щасливою людиною. До таких належить Те- тяна Раховська. Народилася 5 липня 1969 року в  місті Тобольск Тюменської області. З  1982 року проживала в  місті Россошь Воронезької об- ласті. Закінчила Россошанську ЗОШ № 2, а також дитячу музичну школу по класу гіта- ри (1986), Ворошиловоградське (Луганське) музичне училище за спеціальністю – хоро- ве диригування (1989). Працювала в дитячій музичній школі № 2 міста Ровеньки (нині – Луганська область). У 1990 році вступила до Рівненського державного інституту культу- ри, який закінчила у 1995 році й отримала кваліфікацію – диригент-хормейстер, викла- дач хорових дисциплін. З 1998 року проживає в селищі Великий Бичків Рахівського району. Солістка, актив- на учасниця народного аматорського ан- ПІСЕННЕ РОЗМАЇТТЯ ТЕТЯНИ РАХОВСЬКОЇ До 50-річчя від дня народження Я тішуся, коли хтось фанатично любить музику і так любить, що без неї не може жити. Співає його душа вдень і вночі, ходить, думає музикою. То дуже важливо так бути перейнятим своїм фахом, своїм мистецтвом, своєю професією. Микола Колесса самблю пісні і танцю «Лісоруб». Працювала завідувачем дитячого сектору Рахівського районного будинку культури (Закарпатська область), викладачем по класу гітари Велико- бичківської дитячої музичної школи. Відтоді душа пані Тетяни стала щедрішою на любов до мистецтва і дітей, закоханих у цю справу. Цієї любові вистачає на всіх, хто перебуває в полі її творчої аури, особистого прикладу. У 2004 році Т. Раховська з  сім’єю пере- їжджає до міста Ужгород. З 2004 року – ме- тодист Ужгородського районного будинку культури, з  2007 року і  донині  – художній керівник. До працівників знаходить індиві- дуальний підхід, вміло скеровуючи на пра- вильний шлях, на якому кожен може роз- крити себе найкраще. З 2006 року  – керівник народного ама- торського вокального ансамблю «Оріховчан- ка» клубу села Оріховиця, згодом дитячого вокального ансамблю «Калинонька» будин- ку культури села Кам’яниця Ужгородсько- го району. У 2007–2011 роках – дитячого ан- самблю духовної пісні «Краплина вічності», а з 2005 і донині – зразкової аматорської студії естрадного співу «Намисто» Ужгородського районного будинку культури, до складу якої входять два колективи: ансамблі «Малята» і «Намисто». У 2011–2015 роках – керівник на- родного аматорського вокального ансамблю «Материнка» будинку культури села Кам’я- ниця (нині креативно-мистецького комплек- су «Вілет»). Її музикальність і майстерність активно впливають на учнів, звеличують висотою духу і відіграють важливу роль у їх мистець- кому становленні. Вона вміє своєчасно допо- магати своїм вихованцям успішно вчитися, самостійно оволодіти знаннями, вміннями і  навичками відповідно до можливостей, уподобань і  нахилів. Вона розвиває їх му- зикально, інтелектуально, артистично. На своїх заняттях Тетяна Раховська доступно й переконливо розкриває учням світ чарів- ної милозвучної української пісні, викликає захоплення красою художнього слова, щи-
Ювілеї 28 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 рий інтерес до перлин народнопоетичної мудрості, навчає з повагою ставитися до на- роду-творця і носія цих духовних надбань. До слова, 21 травня 2015 року в  Закар- патському академічному обласному театрі ляльок «Бавка» відбувся ювілейний концерт «Про що мріють діти» вокальної студії «На- мисто», присвячений Міжнародному дню захисту дітей. Приємною несподіванкою була презентація нотної збірки «Співочі на- мистинки» та CD-диска «Намисто з намис- тинок» із записами пісень у виконанні учас- ників студії різних років. Тетяна Раховська згадує: «Ніколи не за- будеться те душевне піднесення, що охо- плювало мене, коли на весіллі на Рахівщині співали закарпатські народні пісні. Від почу- тих слів і мелодій я відчула себе сильнішою, впевненішою. Пісні буквально пронизували мою душу, вони були сповнені якоїсь потуж- ної наснаги, містичної енергії, зачіпали най- потаємніші струни душі». Вона переконана, що пісні є засобом самопізнання людини як представника свого народу, його історії та культури. Вони формують національну свідомість, світогляд, виховують почуття па- тріотизму, громадянську гідність, сприяють становленню громадянина України неза- лежно від його етнічного походження. У 2007 році Всеукраїнським держав- ним видавництвом «Карпати» (м.  Ужгород) була видана збірка авторських пісень Тетя- ни і Сергія Раховських «Два серця». У книзі представлені 33 поетичні тексти з  нотами та CD-диск з піснями у виконанні згаданих авторів. На її сторінках опубліковані пози- тивні відгуки таких представників культу- ри і мистецтва, як Микола Попенко, Василь Попович, Василь Кобаль, Наталія Шпак, Олександр Ухач та ін. Восени цього ж року в  Закарпатському обласному театрі ляльок відбулася презентація збірки пісень «Два серця» та однойменного СD-диска. Як добре підготовлені й  досвідчені му- зикознавці-співаки Тетяна і Сергій Раховські чітко усвідомлюють, що записи народнопі- сенної творчості талановитими фахівцями з плином часу не віддаляються від сьогоден- ня, а навпаки, набувають ще більшої значи- мості й  ваги, отже, вимагають детального вивчення. А для цього їх треба обнароду- вати, опублікувати. Народні перлини ніко- ли не перестануть захоплювати і  дивувати справжніх шанувальників пісенності. Тому Раховські взялися за підготовку та публіка- цію цікавого збірника закарпатських народ- них пісень «Сто перлин», який побачив світ у 2009 році. До книги ввійшли народні пісні Закарпаття з нотами і текстами та СD-диск Тетяна і Сергій Раховські – учасники народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Лісоруб». 1998 рік Тетяна Раховська, Дмитро Гнатюк, Таїсія Гаджибекова. 2011 рік
Ювілеї 29№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела «Заспіваймо собі…» з записами народних пі- сень та пісень про рідний край композиторів Закарпаття у виконанні дуету «Рідна пісня». Презентація книги відбулася у  м.  Львів на ХVІ Міжнародному форумі книговидавців та рідному Ужгороді. Пісні у  майстерному, задушевному виконанні Раховських прони- кають у душу, змушують на хвилину забути про все довкола і поринути в опоетизований світ краси, витонченості, тендітності, про- кладають стежину до кожного серця. Збереження пісенного фольклору, тоб- то генетичної пам’яті – це збереження себе. Той народ, який дбає про самобутність, свою ідентифікацію через традицію народної словесності, її розмаїття, дбає про себе, свою державу. Через фольклор ми пізнаємо свою сутність, свій характер. Через слово, музику, пісню, вбрання, національну кухню дізнає- мося про витоки роду. Захоплення народнопоетичними над- баннями та гордість за них стали для по- дружжя Раховських потужним рушієм роз- витку любові й пошани до рідного народу, прагненням усе життя вивчати, популяризу- вати, пізнавати історичну, духовну спадщи- ну України, збагачуватися здобутками куль- тури інших народів. У 1995 році Тетяна разом із  чоловіком Сергієм Раховським створили сімейний дует «Рідна пісня», який з  2002 року отримав звання «народний аматорський колектив». Вони разом співають, складають музику для нових творів, виконують їх, тобто становлять нині одне нерозлучне ціле. Ми тішимося тим, що на мистецькій українській ниві маємо нині значущий ужи- нок талановитого педагога і співачки Тетяни Раховської. Її пісні несуть у собі світло Божої чистоти і  незнищенної любові до людини. Вони підносять душу, облагороджують. У багатьох творах відчувається якийсь зача- рований сум, у простому – складне, велике, таємниче. Тут реальне й одухотворене в ор- ганічному поєднанні творять оті образи, що не відпускають від себе тихою, спокійною, асоціативною витонченістю й мудрістю. Усе те зворушливо, лірично, трепетно звучить, торкаючись найглибших струн душі. Її пісні пройняті великою любов’ю до України, рід- ного краю і глибоким знанням нашої історії. В усьому, що творить подружжя, – при- сутність їх душі. Більше того, світло їх душ присутнє не тільки в межах однієї пісні, воно поза ними як своєрідна аура. Тому так радіс- но, хвилююче і бентежно слухати їх творін- ня, залишатися з ними наодинці, впиватися вишуканою і  хвилюючою для серця музи- кою, яка спонукає слухача до співтворчості! Характерно, що світ, який вони створю- ють, – неймовірно добрий у своїй основі, каз- ково-лагідний і привітний. Відчувається, що в ньому затишно і безпечно всім: дорослим і дітям, деревам і квітам… Над ним – Божа благодать. Безумовно, само по собі нічого не даєть- ся. За тим стоять невтомні і непрості творчі пошуки, безсонні ночі, і головне – мимовіль- не осяяння, тобто те, що падає з неба, опо- вите незбагненною тайною, і осмисленню не підлягає. Дует «Рідна пісня» – лауреат другої пре- мії ІІ міжнародного фестивалю ім. М. Маш- кіна (м.  Іршава, 1995), лауреат І  премії VІІ  міжнародного гуцульського фестивалю (м. Рахів, 1997), третьої премії Всеукраїнсько- 2006 рік 2012 рік 2016 рік
Ювілеї 30 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 го конкурсу композиторів «Спалахи багат- тя» (м. Київ, 2008). Учасник Міжнародного пісенного кон- курсу «Мелодія двох сердець» (Київ, 1999, 2001), Всеукраїнського фестивалю культур національних меншин «Таврійська роди- на» (м.  Генічеськ Херсонської області, 2008), Всеукраїнського фестивалю творчих родин національних меншин України, присвяче- ного дню Незалежності України (м.  Київ, 2008), Всеукраїнського фестивалю «Разом у  розмаїтті» (м.  Київ, 2008), творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі» (м.  Ужгород, 2009), фестивалю-кон- курсу народного мистецтва «Душа землі моєї» (смт Сатанів Хмельницької області, 2010), Всеукраїнського форуму національ- них культур «Україна: мистецьке розмаїття та діалог культур», де у  фінальній частині гала-концерту презентував авторську піс- ню «Віват, Україно!» (м. Київ, 2010), Всеукра- їнського фестивалю творчості національ- них культур «Всі ми діти твої, Україно!» (м.  Київ, 2010, 2012), Всеукраїнської літера- турно-мистецької акції «Тарас Шевченко мо- вами національних меншин» (м. Київ, 2013),  Всеукраїнської літературно-мистецької ак- ції «На вічнім шляху до Шевченка» (м. Київ, 2014) та багатьох інших. У 2009 році «Рідна пісня» представля- ла культуру Закарпаття в музеї під відкри- тим небом с.  Пирогово (м.  Київ). У  березні 2015 року виступили на відкритті вистав- ки творчих робіт «Відродження. Традиції та сучасність» ужгородок Марії Купарь та Світлани Кре- мінь, у  вересні 2015  – ужгород- ського художни- ка Наума Рєпкі- на (1941–2013). Обидва заходи відбулися у  ви- ставковому залі Центру україн- ської культури у  місті Пряшів (Словацька Рес- публіка). У березні 2006 року в при- міщенні Закар- патського об- ласного театру ляльок у  місті над Ужем від- бувся святковий концерт «Весна, навіяна коханням», присвячений 10-річчю творчос- ті родинного дуету. На концерті відбулася презентація СD-альбому «Ангел мій», куди ввійшла 21 пісня у виконанні дуету «Рідна пісня». У травні 2012 року в  залі Ужгородсько- го районного будинку культури сімейний дует «Рідна пісня» відзначив своє 15-річчя, а 2017 року в клубі села Оріховиця Ужгород- ського району – 20-річчя творчої діяльності. У  своєму активі дует має три відеокліпи: «Мамині руки», «Пам’ятай», «Тільки тут». Колискова пісня «Кольорові сни» щовечора лунала з телеекранів Закарпатської обласної державноїтелерадіокомпанії(канал«Тиса–1»)  у виконанні Тетяни Раховської. У 2002 році дует «Рідна пісня» презенту- вав аудіоальбом старовинних закарпатських колядок «Різдвяне сяйво». На Закарпатській обласній державній телерадіокомпанії (ка- нал «Тиса–1») зроблена відеоверсія декількох колядок з альбому «Різдвяне сяйво». Ось уже не один рік під час різдвяних свят звучать з телеекранів закарпатські старовинні коляд- ки у виконанні подружжя Раховських. Коли слухаєш їх, то згадуєш рідний дім, батьків- ське тепло, перше кохання і першу печаль. У цьому, очевидно, й полягають секрети ви- конавського успіху й  професійної майстер- ності  – умінні митця пробуджувати у  нас найкращі спогади й  найщасливіші мрії. Їх спів показує слухачам, що життя прекрасне і його треба любити. З учасниками зразкової аматорської вокальної студії «Намисто». 2010 рік
Ювілеї 31№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Як відомо, співають вони пісні на слова різних поетів, музику до яких писали Мико- ла Попенко, Василь Попович, Василь Кобаль. Серед поетів, з  якими співпрацює подруж- жя, можемо назвати Маріанну Салай-Пак, Ольгу Тимофієву та Марію Купарь. Але Те- тяна і Сергій здебільшого самі кладуть вірші на музику, самі й слова пишуть. Обоє мають цей Божий дар. У репертуарі родинного дуету понад 60 пісень. Пісні Раховських приваблюють своєю задушевністю, схвильованістю, любов’ю до рідної землі, вдумливим словом, емоційною напруженістю, мелодійністю, бо творилися у гарному, піднесеному настрої, щасливими людьми, з благородною метою. Тетяна та Сергій Раховські  – постійні учасники концертів в області та за її межа- ми, неодноразово представляли культуру Закарпаття у Словаччині, Румунії, Угорщи- ні, Німеччині, Словенії, Італії. Творчість Раховських високо оцінили заслужені працівники культури України Ва- силь Попович та Василь Кобаль, заслужені артисти України Микола Попенко й  Олек- сандр Ухач. Їхні пісні сучасні за звучанням, мають за основу невичерпні музичні народ- ні традиції і в той же час близькі своїми на- строями і тематикою як молодому, так і стар- шому поколінню. З 7 листопада 2006 року Тетяна Рахов- ська – член Національної Ліги українських композиторів. З 30 квітня 2008 року – творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мисте- цтва України». З 2018 року – подружжя Ра- ховських  – учасники ансамблю «Закарпат- ські візерунки» Закарпатської обласної фі- лармонії. Нагороджена Почесними грамотами Ужгородської районної державної адміні- страції, Ужгородської районної ради, Закар- патської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради, подяками Мі- ністерства культури і туризму України (2004, 2006, 2008), дипломами Ради національних товариств України (2008, 2010), дипломом ар- хієпископа Мукачівського й  Ужгородського Феодора (2011). Тетяна Раховська може пишатися тим, що плоди її творчості й нині, і в майбутньо- му будуть корисні. А вона є зразком великої цілеспрямованості, волі та працездатності, постійного творчого пошуку оперативно, продуктивно та послідовно вирішувати складні завдання. Перебуваючи у зеніті сво- го життя і творчості, вона сповнена Божої ла- ски, нових задумів і сміливих поривів, готова до здійснення величних звершень в ім’я ду- ховного відродження України. Марина ОФІЦИНСЬКА, Іван ХЛАНТА Наталія Лучин, Вікторія Старченко, Владислава Коста, Лариса Фельцан, Марія Котляр, Мирослава Рябець, Тетяна Раховська, Оксана Ільченко, Іванна Яворська – працівники відділу культури Ужгородської райдержадміністрації. День Вишиванки. Місто Ужгород, 2018 рік
Ювілеї 32 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 У селі Вучкове, що на Міжгірщині, живе поважна, знана на Закарпатті та за його ме- жами людина – Петро Степанович Продан. У  його особі знайшли прекрасне поєднан- ня таланти поета і  прозаїка, покликання педагога та громадсько-культурного діяча. Підтвердженням цього є почесні нагороди й відзнаки, яких він був удостоєний за свою працю, творчість, громадянську активність.  Петро Продан  – відмінник народної освіти, 33 роки був директором Вучківської неповної середньої школи, вчителював і  в різних селах Міжгірщини, інших районів. За багаторічну культурно-просвітниць- ку роботу його удостоєно почесного звання «Заслужений працівник культури Україн- ської РСР», нагороджено орденом «За заслу- ги» ІІІ ступеня. Він – делегат Першого з’їзду народних комітетів Закарпатської України, на якому в листопаді 1944 року взяв участь у  прийнятті Маніфесту про возз’єднання краю з матір’ю-Україною в єдиній державі. А ще – з юних літ він активно працював на ниві літератури, духовності. З-під його пера вийшло сім книг поезій, прози, споми- нів, публіцистики. Талант багатогранний, доля непроста, життя сповнене самовідда- ною працею на благо рідного народу, отчо- го краю. Тож унікальний ювілей унікальної особистості Карпатського краю  – століття від дня народження Петра Продана  – став яскравою і  радісною подією у  його родині, селі Вучкове на Міжгірщині, й  усьому За- карпатті. Зустрів він його з належним опти- мізмом, бадьорістю, сповненим життєвої та творчої енергії. Тим паче, що до цієї осо- бливої дати в ужгородському «Видавництві Олександри Гаркуші» побачила світ солідна ПЕТРО ПРОДАН ВІДЗНАЧИВ СТОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ книжка «Сегодня и всегда», в якій вміщено його вибрані твори. Упорядкувала збірник донька Оксана. У знаковий день столітнього ювілею, 3 серпня, у гості до Петра Продана приїхали дорогі та милі його серцю – діти, онуки, чис- ленна родина, шановні колеги, друзі, при- хильники таланту, вдячні краяни. Зі словами поваги і подяки до нього звер- нулися представники місцевої влади. Також із нагоди свята завітала делегація літераторів із Ужгорода. Від імені Закарпатської обласної організації Національної спілки письменни- ків України Петра Продана щиросердечно привітали заступник голови крайового осе- редку НСПУ Василь Густі, письменники Ан- дрій Дурунда, Наталія Дурунда. Вони вру- чили Петрові Степановичу Подяку голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського за багаторічну ак- тивну і плідну творчу працю на ниві укра- їнської літератури та у зв’язку зі 100-річчям від дня народження, передали щирі вітання і від очільника закарпатських спілчан Васи- ля Кузана.  Перший заступник голови Закарпат- ської обласної організації ветеранів України Ілля Гулянич вручив імениннику Почесну грамоту, а також примірник книги «Навічно в пам’яті історії», де йдеться про Петра Про- дана як делегата Першого з’їзду народних комітетів Закарпатської України, 75-річчя якого відзначатимемо цьогоріч. Великою радістю для іменинника стало вітання від народного артиста України Пе- тра Матія, котрий і «Многая літ» ювілярові заспівав, і потішив низкою народних пісень, які побутують у рідному селі Петра Прода- на – Горбки, що на Виноградівській Затисян- щині. Петро Степанович також виявив неаби- яку щедрість  – усім присутнім подарував уже згадану книгу своїх вибраних творів з  автографом у  день свого століття. Рідні, гості щиро дякували, бажали йому Божої благодаті, родинного щастя, погідних та ра- дісних днів. До вітань приєднується і численна куль- турна спільнота краю. З роси й води Вам, до- рогий ювіляре! Василь ГУСТІ Василь Густі, Петро Продан, Андрій Дурунда
Ювілеї 33№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела ДУХОВНІ КРИНИЦІ МАРІЇ КУПАРЬ З нагоди 60-річчя від дня народження Несу у собі цілий світ: Змах пращі і до зір політ. Несу багряну пам’ять предків: Це їх – для мене – заповіт. Петро Шкраб’юк Нам випало жити у непростий час, коли вирішується не лише наша доля, але й доля наших дітей та онуків. Нині як ніколи важ- ливо зберегти любов до своєї Батьківщини, до рідної землі, наших звичаїв і  традицій. Творчість Марії Купарь (Сойми) вносить свою лепту в цю справу. Її мистецькі твори тонко передають красу духовних цінностей, що знаходяться довкола нас. Народилася 20 серпня 1959 року в с. Бар- вінок (Підгорб) на Ужгородщині. Дитячі роки майбутньої мисткині минули непода- лік Ужгорода в селах Барвінок та Баранинці. Неодноразово їздила в гості до бабусі в село Водиця на Рахівщині. У її вразливе дитяче серце глибоко запала неповторна краса кар- патських гір, незабутні враження справили народні звичаї, обряди, пісні, що з  непере- вершеною силою трансформували в  собі чутливу душу й тяжку історію народу. Навчаючись у Дравецькій середній шко- лі, відвідувала також художню студію при Ужгородському Палаці піонерів і школярів, якою керував відомий педагог, заслужений учитель УРСР Золтан Баконій. Його му- дрі настанови пригадує й нині, вони є для неї дороговказом у  житті. Відтак любов до мистецтва привела її на відділ художньої обробки дерева Ужгородського училища декоративно-прикладного мистецтва, яке з відзнакою закінчила 1978 року, що дало їй неабияку енергію і високі крила для служін- ня рідній культурі. Трудову діяльність роз- почала на Рахівському лісокомбінаті. У 1980–1984  рр. працювала художни- ком-реставратором у  Закарпатському об- ласному краєзнавчому музеї, художником-  оформлювачем в  Закарпатському обласно- му театрі ляльок (1983–1984). Приємно зга- дує Закарпатський виробничий комбінат Музичного товариства УРСР, бо тут вона як художник-модельєр з насолодою розробляла ескізи концертних костюмів не тільки для професійних та аматорських колективів, а й для окремих виконавців (1984–1991). Вагоме місце у  творчій біографії Ма- рії Купарь займає її педагогічна діяльність у 1991–2012 рр. Збагачена знаннями та пев- ним життєвим досвідом, вона повністю від- давала себе улюбленій справі на посаді вчи- теля в  Авторському навчально-виховному комплексі Ужгородської ЗОШ № 2 І–ІІІ ступе- нів, де директором був заслужений учитель України Золтан Жоффчак. Для цього розро- била власну програму навчання. У своїх бе- сідах з учнями не нав’язувала ідеї і традиції мистецтва, а намагалася, щоб вони природ- ньо пізнали цілісність національно-духовної спадщини, складовою і  невід’ємною части- ною якої є мистецькі традиції та звичаї, зокрема й  виховні. Вона терпляче шукала стежки до кожної дитячої душі, намагаю- чись пробудити високі моральні якості: сум- ління, доброту, почуття відповідальності. Учнів зачаровувала її відкритість, при- язність, сердечність, уміння помітити тала- новитих дітей і підтримати їх. На конкрет- них прикладах Марія Купарь пояснювала учням, що коріння українського народного мистецтва сягає в  сиву давнину. Глиняний посуд та тканий рушник, іграшка та вироби з дерева і лози, металу та скла, жвавий танок
Ювілеї 34 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 та пісня органічно співіснували в житті на- ших пращурів. Вона закохана у мистецтво, вміє запали- ти вогник любові до нього. Справді, немає інтелектуальної повноти, духовного багат- ства життя особистостей без закоханості в  конкретний предмет, у  якусь конкретну справу. Тому завжди совісно й результатив- но трудиться, бо свідома свого призначення і покликання на рідній землі. Дуже приєм- но, що тонкощі рукоділля перейняла від Ма- рії Василівни й онучка Олександра. Крім педагогічної роботи, чи не основну увагу приділяє Марія Купарь багатогранно- му творчому процесу. Це насамперед вишив- ка, писанкарство, витинання, виготовлен- ня ляльок-мотанок, розпис по дереву і склу, бісероплетіння, декоровані бісером таріл- ки тощо. Це дало їй можливість з 2003 року брати участь у багатьох обласних, всеукра- їнських, міжнародних художніх виставках, фестивалях і ярмарках у Києві (2006), Одесі (2008), м. Турка Львівської області (2008, 2012), а також за межами України у містах Сніна, Гуменне, Пряшів (Словаччина), Нірбатор (Угорщина, 2006), Пшеворськ та Мокре (Ся- ноцький повіт, Польща, 2007) та ін. З її ро- ботами знайомилися у  Швейцарії, Італії, Португалії, Канаді та США, у  республіках від Прибалтики до Далекого Сходу. Щоро- ку бере участь у  заходах, спрямованих на збереження й  популяризацію українських великодніх традицій, підтримку народних майстрів та залучення родин до вивчення звичаїв і  духовної спадщини українського народу. Обтяжена щоденними клопотами, Ма- рія прагне чогось більшого і глибшого, ніж просто облаштування побуту. Вона вміє до- сягти балансу між безкінечним колообігом справ і умиротворенням душі, тобто досягає гармонії і стає щасливою. Крім цього, почу- вається гордою з того, що наша рідна земля дала нам чимало талановитих умільців пи- санкарів, різьбярів, вишивальниць. Із власних мистецьких творінь Марії Купарь проведено персональні виставки в  Ужгороді (2014, 2018) та Пряшеві (2015). Адже персональна виставка – це місце, де ми- тець розкриває свою душу. А в Марії Купарь світла і чиста душа. У неї вдалі композицій- ні й  кольорові рішення, мисткиня показує стан природи і власні переживання. Завжди приємно милуватися виробами майстри- ні, кожен з яких неповторний, мов людська доля. Вона втілює у вишивки свою розбур- хану творчу вдачу, нестримний політ фан- тазії. Вони хвилюють людей, пробуджують глибокі почуття, що є найкращою ознакою справжнього мистецтва. У  2011 році вона стала членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, що є для неї серйозним стимулом для подальшої творчої роботи. Чимало уваги приділяє Марія Купарь проведенню майстер-класів з писанкарства, Ольга Федорко, Марія Сойма, Микола Котяш. 1977 рік Марія – студентка. 1976 рік
Ювілеї 35№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела витинанки, ляльки-мотанки тощо. Так, уже втретє першо- го червня 2019 р. – у Міжна- родний день захисту дітей – на подвір’ї Закарпатського обласного краєзнавчого му- зею ім.  Тиводара Легоцько- го майстрині краю, зокрема й  Марія Купарь, провели майстер-клас «Традиційна закарпатська іграшка» для вихованців дитячих будин- ків та будинків сімейного типу Закарпаття. Як добре, що у нас є такі митці, в яких можемо навчатися. Так, май- стер-класи варто проводити і надалі. Дивовижні творіння Марії Купарь випромінюють добро і любов до навколишнього світу, їхня енергетика на- снажує, піднімає дух. На них чарівна при- рода рідної землі, сюжети з  народних свят і обрядових дійств, щасливі родини, розма- їття українських костюмів. У  геометрично- му орнаменті вишивок Марії Купарь наче закодовано заповіт предків своїм нащадкам оберігати рідну культуру і загартовувати не- зламний дух. Вишивки гарні-прегарні, бага- ті за змістом, змережані прадідівськими сим- волами. Як одягнеш таку сорочку, здається, жодна сила не відірве тебе від отчого дому, від рідної землі, від світу, що оповив тебе лю- бов’ю та красою. У її неповторних сценічних костюмах із задоволенням виступали і виступають ла- уреат багатьох міжнародних вокальних конкурсів Ан- дрея Мешкова, обдарована співачка, яку знають далеко за межами краю,  – Дарина Степанюк та прославлений дует «Рідна пісня» у  складі Тетяни і  Сергія Раховських. До слова, подружжя Рахов- ських успішно виконують пісні «Любов, як паросток весняний», «Загинув сол- дат» на слова Марії Купарь, які поклали на музику. Марія Купарь постійно бере участь у  культурних акціях, які популяризують духовні надбання нашого краю. Фестивалі, свята, кон- курси з  різних жанрів про- фесійного та аматорського мистецтва стали невід’ємною часткою її життя. Вона з  задо- воленням стверджує: «Народне мистецтво – моє дихання, що дає можливість освідчитись у любові до отчого краю». У 2008 році Марія Купарь разом із ужго- родськими вишивальницями Людмилою Губаль і Ганною Когуткою стала учасницею грандіозної культурно-мистецької та соці- ально-політичної акції «Рушник національ- ної єдності». Те, що глибоко в  душі, у  Марії завжди виривається на поверхню у поетичному сло- ві. Нам здається, що її поезії з’являються, як короткі спалахи посеред заклопотаних буд- нів тоді, коли вже переповнена душа мовча- ти не може. Тому в її віршах біль і радість, Марія Купарь, Галина Ігнацевич, Золтан Жоффчак. Місто Ужгород, 2007 рік Людмила Губаль (у центрі), Марія Купарь (перша праворуч). Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Місто Ужгород, 2008 рік
Ювілеї 36 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 сумніви й упевненість, смуток і піднесення, захоплення красою і туга за тим, що зникає. Її поезії вийшли у  світ окремими збірками «Вогник вічної любові» (2013), «Відроджен- ня» (2014) «Немає кращого, як в цьому світі жити» (2017). У  третій книзі подано також і  статті майстрині про народне мистецтво, зокрема народний одяг Закарпаття, спільні та відмінні риси народного вбрання гуцулів, бойків, лемків Закарпаття, традиційний чо- ловічий та жіночий одяг Іршавського райо- ну (сіл Приборжавське, Довге), жіночий одяг 50-х років ХХ ст., орнаментальні мотиви в де- коративному мистецтві Закарпаття, де опи- суються скатертини та рушники. Структура, зміст, ідейно-духовна спря- мованість зібраних матеріалів переконливо свідчать, що Марія Купарь головним своїм завданням ставить  – розкрити духовне ба- гатство, моральну високість, потужний, на- ціонально-патріотичний, гуманістично-де- мократичний потенціал українського мис- тецтва. Варто відзначити, що Марія Купарь наго- роджена дипломом лауреата першого ступе- ня літературно-краєзнавчого конкурсу імені Мирона Утриска за книжку «Немає кращого, як в цьому світі жити», який 2017 року прове- ла Міжнародна громадська організація «Сві- товий Конгрес бойків». У поезіях розкриває свою любов до на- роду з пристрасним бажанням бачити його вільним і  незалежним, без чого не можна бути щасливим. Поезії вражають глибиною думок, ніжністю почуттів, сонячним струме- нем щирої душі людини. Марія Купарь невтомно й  цілеспрямо- вано йде своїм шляхом, перебуває у постій- ному творчому пошуку, радиться з  інши- ми, дискутує, навчає. Навіть після важких випробувань долі, що спіткали її, вона не втрачала оптимізму та життєлюбства, зали- шаючись людиною непохитної мужності та безпосередності у відтворенні своїх почуттів та сподівань. Майстриня вже багато років залюбки співпрацює з  КЗ «Обласний організацій- но-методичний центр культури» ЗОР. Вона щиро зізнається: «Я глибоко вдячна цьому унікальному колективу з  широким спек- тром діяльності за їх підтримку і  слушні поради у  всіх моїх творчих починаннях. Вдячна директору Ганні Дрогальчук за її змістовну передмову до мого збірника «Не- має кращого, як в цьому світі жити» (2017). Згаданий колектив є активним популяриза- тором народного мистецтва, зокрема й моїх скромних досягнень». Марія Купарь справедливо вважає, що не достатньо бути національно свідомим укра- їнцем, а й самому різними способами, зокре- ма й через мистецтво, потрібно залучати до підняття культурного та освітнього рівня якомога більше наших громадян, виховува- ти в них любов до рідного краю, формувати прагнення зберігати та примножувати наці- ональні традиції. Щиро вітаємо Марію Василівну з ювіле- єм. Хай її літа повняться радістю і здоров’ям, хай творча наснага множить її нові мистець- кі досягнення в ім’я величі рідного краю, со- борної і нездоланної України. Іван ХЛАНТА Ганна Дрогальчук, Марія Купарь, Любов Матіко, Антоніна Дурда, Наталія Стегура. На відкритті виставки робіт Любові Матіко. Місто Ужгород, 2015 рік З онучкою Олександрою. 2018 рік
Ювілеї 37№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Недавно доводилося відпочивати в сана- торії «Карпати». Там познайомився з Іваном Кіндратом з  міста Червоноград Львівської області. Він працює інженером на шахті. Розговорилися. Слово за словом, і він розпо- вів, що перед тим побував у місцевій лікарні й на власні очі бачив, із яким задоволенням пацієнти читали книжку Мирослава До- чинця «Благії літа. Многії літа»  – заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті й радості. – Книжка зачитана майже до дірок, – ка- зав мій новий знайомий. – У ній розповіда- ється про народного філософа Андрія Во- рона, який ділиться з  читачами не тільки рецептами здорового харчування чи висо- коморальної життєвої поведінки, а й цілою етично-філософською системою. Скажу відверто: приємно було почути таке про свого колегу по перу. Його розпо- відь про народного цілителя Андрія Воро- на вже неодноразово перевидавалася, однак вона не втрачає своєї популярності. Її чита- ють і  перечитують, дарують, про неї гово- рять. Звісно, у мене теж є така. Подарував він мені з дарчим написом ще 2007 року. Мирослав Дочинець – один із тих сучас- них українських письменників, котрий уміє завоювати серця вибагливих читачів. – Для мене смисл літератури полягає в тому, – каже він, – щоб підтримувати в лю- дині дух краси, доброчесності. Засвічувати проблиск світла в  чорноті. Треба домагати- ся, аби твоє слово було тінню того слова, що СПІВЕЦЬ КОДЕКСУ УСВІДОМЛЕНОГО ДОВГОЛІТТЯ Мирославові Дочинцю – 60! було з первовіку. Творячи самі, ми шукаємо загадку вічності Творця. Так може мовити лише філософ. А про свою творчість Мирослав Дочинець каже: «Кожного разу, починаючи книгу, до кін- ця я навіть не знаю, чим вона закінчиться. Чесне слово. Я живу серед своїх героїв, вони мене ведуть за собою та щоразу чогось вчать. Тобто кожен роман – це конспект певного ду- ховного піднесення». Мирослава Дочинця часто порівнюють із  бразильським письменником Пауло Ко- ельйо. У розмові він зізнався, що вже давно змирився з цим порівнянням. «Хоча, на мій погляд, порівняння  – це завжди смішно,  – каже він. – Тим більше у світі творення, де кожна людина настільки індивідуальна! Я  не знайшов там риси, які мушу знайти у кожній книзі... Це ж такий собі легкотрав- ний літературний коктейльчик із  різних вчень, релігій та духовних систем. І  це все упаковано в якусь таку пригодницьку істо- рійку для дуже посереднього читача». Отакої! А втім, Мирослав Дочинець має рацію: ми звикли захоплюватися чужим, не помічаючи свого. Хоча він давно вже сам зажив всесвітньої слави. Його твори пере- кладені російською, угорською, словацькою, румунською, польською, французькою, анг- лійською і  японською мовами. У  2012 році удостоєний високої відзнаки «Золотий пись- менник України», а 2014 року – Національ- ної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Криничар. Діяріуш найбагатшо- го чоловіка Мукачівської Домінії» та «Го- рянин. Води Господніх русел». Мирослав Дочинець – також лауреат Міжнародної лі- тературної премії «Карпатська корона» і лі- тературної премії «Українська книжка року» в номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури за видання «Синій зо- шит. Аркуші днів світящих» та «Лад». Ювіляр уже видав понад двадцять кни- жок. Серед них, крім згадуваних, «Оскал собаки», «Мукачево і  мукачівці», «Роса на фігових листках», «В’язень замку Паланок», «Карпатський словоблуд», «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Світова. Штудії під не- бесним шатром» та ін.
Ювілеї 38 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 У моїй домашній бібліотеці як релік- вія зберігається перша книжка письмен- ника «Гірчичне зерно», яка побачила світ 1989  року. Перечитуючи її, не можеш не звернути увагу на мову, сюжет, письменник широко використовує народні перлини  – приказки і  прислів’я. Дотепер пригадують- ся його слова: «Пишу постійно, дуже важко й  дуже повільно, специфічно. Думаю над кожною фразою, шліфуючи і мордуючи, аби не була штучна, примітивна, синтетична. За день можу написати 2–3 абзаци і вважаю, що для мене це непогана продуктивність. Та, зрештою, не так важливий текст і голі рядки, як те, що між рядками». І писати погано він вже не може, не дозволяє рівень професіона- лізму. Якщо відверто, уже й не пригадую, коли і  де ми познайомилися: чи у  Львівському державному університеті імені Івана Фран- ка, де свого часу навчалися на факультеті журналістики, чи в  Мукачеві, де проживає дотепер Мирослав Дочинець, чи коли він вже працював у обласній газеті «Молодь За- карпаття». Запам’яталося інше: його мате- ріали друкувалися на сторінках обласних і  всеукраїнських газет, у  всеукраїнських, республіканських та всесоюзних часописах «Карпатський край», «Фест», «Срібна Земля», «Комсомольська правда», «Известия», «Укра- їна», «Людина і  світ», «Радянська жінка», «Літературна Україна», «Молодь України». Писав так, що його матеріалами захоплюва- лися, вони викликали резонансні відгуки. Його однокурсник, теж відомий журналіст Михайло Папіш з  Берегова, зізнається, що він уже тоді писав найкраще з-поміж усіх 75 «однокашників». А професор Львівського держуніверситету ім. Івана Франка Володи- мир Здоровега назвав його ще й думаючим студентом, який умів викладати свої думки на папері. А ще у нього бездоганний стиль. Щоденна шліфувальна робота над словом – це теж талант від Бога. Мирослав Дочинець народився 3 ве- ресня 1959 року в м. Хуст. Батьки були вчи- телями. Хлопець почав писати із  шостого класу. Водночас вів щоденник, де занотову- вав цікаві думки, почуті на вулиці, в школі чи в сімейному товаристві. Написане почав надсилати до друкованих видань. А ті поча- ли мало-помалу друкувати його. Так з’яви- лися його матеріали в  дитячих журналах «Барвінок», газетах «Зірка» та «Пионерская правда», а також у  рідній місцевій районці «Ленінська правда». Коли закінчив школу, вже не розмірковував куди вступати – подав документи до львівського вишу. Тут одразу запримітили обдарованого юнака – під час навчання був членом редколегії університет- Михайло Ісак, Мирослав Дочинець, Василь Шкіря, Василь Ільтьо. 1983 рік
Ювілеї 39№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела ської багатотиражної газети «За радянську науку», згодом став редактором газети «Дже- рела». Свою професійну діяльність розпочав 1982 року в газеті «Молодь Закарпаття». Саме в цей час він у якості власного кореспонден- та неодноразово приїжджав на Іршавщину. У доробратівському господарстві доля звела його із  сім’єю Василя Ільті. Василь працю- вав бригадиром садо-виноградної бригади, а його дружина Марійка – секретарем комсо- мольської бригади колгоспу. Одного разу ми там і  зустрілися. Мирослав Дочинець тоді написав нарис про працелюбну сім’ю Іль- тів. Ця зустріч запам’яталася кожному на все життя. Бо кожен із нас підготував матеріал – Мирослав Дочинець у молодіжку, Михайло Ісак – у районну газету «Нове життя», а автор цих рядків на районне радіо. Крім того, Мирослав Дочинець регуляр- но готував сторінку «Ватра» про життя мо- лоді району. Разом із ним неодноразово до- водилося побувати на Смерековому камені, в  Зачарованому краї, на Бужорі, у  Довжан- ському замку, в  селі Осій у  літературному музеї Федора Потушняка... А вже у  видав- ництві «Карпатська вежа», яке заснував 1998 року, Мирослав Дочинець як видавець і літе- ратурний редактор видав книжку відомого українського письменника Юрія Мейгеша «Срібна Земля». До речі, Юрій Мейгеш ос- танні роки проживав у місті над Латорицею, ми неодноразово зустрічалися з ним у това- ристві Мирослава. Часто можна було зустрі- ти у його компанії і лауреата Шевченківської премії Петра Мідянку, і  Юрія Клованича, Василя Ільницького  – теж відомих журна- лістів не лише нашого краю, а й України та Союзу. Із Іршавщиною Мирослава Дочинця по- єднує і те, що він готував до друку і видавав у світ книги Василя Ковача із Великого Ра- ківця, Михайла Ломаги з Броду, Івана Шму- лиги із  Приборжавського, Василя Кузана із Довгого, а також автора цих рядків «Життя як казка». …Моєму товаришу із  Червонограда просто пощастило: Мирослав Дочинець на численні прохання відпочиваючих одного липневого дня навідався до санаторію і ви- ступив у клубі, який вміщає понад 500 від- відувачів. Прийшло чимало шанувальни- ків його творчості. Розмова була тривалою. Мирослав Іванович охоче розповів про свою творчу діяльність. Звісно, чимало було запи- тань і  про книгу «Многії літа. Благії літа», яка вже стала бестселером. – Така людина дійсно жила в моєму рід- ному місті,  – зізнався письменник.  – Вечо- рами, втомлені роботою на дачі, ми сиділи під крислатим горіхом, і він розповідав мені дивовижні речі про тайгу, уссурійські ліси, про калмицькі степи, про ріку Печору і гори Алтаю, про буйні й паркі заплави Колхіди, про сонячну Грецію... Усе, що він розповідав, я ретельно занотовував до товстого зошита, ще не знаючи, як цим розпоряджуся згодом. Однак я побачив у цих мудрих крихтах ціліс- ний кодекс усвідомленого довголіття. Перші публікації, які я  підготував, мали значний резонанс у пресі. Тоді й вирішив подати на- станови Андрія Ворона окремою книжкою. Вибравши із тих зошитів найцінніше, я до- опрацював і систематизував і вже тоді подав на осуд читачів. Наразі маємо унікальний, осмислений і  пронизаний істинною духовністю устрій життя однієї людини. Людини звичайної і  незвичайної. Це не просто безцінні крих- ти набутих знань і  вмінь мудрого старця, це ціла система, вибудувана на такій інтуї- ції і вивірена 100-літнім досвідом, вона з ко- ристю прислужиться кожному з нас. Отакий він, Мирослав Дочинець. Відо- мий, визнаний і водночас простий. Отож, із ювілеєм Тебе, Друже! Василь ШКІРЯ Мирослав Дочинець біля пам’ятника сажотрусу в Мукачеві з його автором, скульптором Іваном Бровдієм. 2015 рік
Ювілеї 40 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Незабаром одне з наймолодших творчих об’єднань краю – обласна організація Націо- нальної спілки композиторів України – від- значатиме перший солідний ювілей – чверть століття з часу заснування. Як годиться, пе- ретин рубежу зрілості відбувається через рефлексію та окреслення перспектив роз- витку. Спробуємо осмислити пройдений творчий шлях спілчан та проаналізувати найвагоміші здобутки композиторів. Тенденція до єднання людей за інтере- сами, професією – явище цілком природне. Воно може виникати спонтанно, у  зв’язку з  потребами спільно вирішувати професі- ональні завдання, або ініціюватись владою задля полегшення координації діяльності членів корпоративної спільноти чи впливу на митців. У  випадку зі спілкою компози- торів України  – співпали обидва чинники. Перші музичні неформальні об’єднання ХVІІІ–ХІХ ст. стали важливими осередками культурного життя великих міст, прагнули, крім виконавських чи творчих цілей, також забезпечувати охорону своїх матеріальних інтересів і умов праці. Радянська спілка ком- позиторів виконувала функцію ідеологічно- го наглядача за творчим процесом. Здава- лося б, крах тоталітарної держави повинен був відкинути у забуття ідею щодо функці- онування таких товариств, тим паче, твор- чий процес є суто індивідуальним, таким, що виключає будь-які вказівки, обмеження свободи самовираження. Однак багаторіч- на практика підтверджує дивовижну жит- тєздатність фахового угруповання митців. І саме закарпатський досвід у цьому сенсі є надзвичайно показовим. Закарпатську обласну організацію Наці- ональної спілки композиторів України було зареєстровано не в радянський час, а в груд- ні 1994 року, коли вітчизняна культура ак- тивно боролася з наслідками комуністичної ідеології й  переживала період піднесення почуття національної самосвідомості. Отже, місцеві спілчани щасливо уникнули партій- ного тиску та контролю. Першими членами стали Іштван Мартон (почесний голова), Вік­ тор Теличко (голова) та Наталія Марченкова. Упродовж років чисельність організації по- стійно зростала: у 1996 році до неї прийнято Володимира Волонтира, у 1999 – Василя Гай- дука, у 2003 – Йосипа Базела, у 2005 – Віктора ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ – 25 РОКІВ! Янца, у 2007 – Євгенія Іршаї, у 2008 – Рома- на Меденція. Попри різницю у віці, непов- торність стилю і різні естетичні та жанрові уподобання спілчан, у єдину творчу школу їх об’єднує постійний інтерес до глибинних витоків музичної спадщини рідного краю, а кілька поколінь композиторів сприяє вираз- нішій еволюції творчості. Помітну роль у  діяльності осередку ві- діграє також музикознавча секція, яка була створена на початку ХХІ ст. До її складу увійшли провідні викладачі-музикознав- ці Ужгородського державного музичного училища (нині коледжу) імені Д.  Є.  Задо- ра: Людмила Мокану, Ольга Новикова, Інна Попова та Тетяна Росул. Уже протягом пер- шого десятиріччя свого існування крайова організація набула повноцінного формату діяльності, котрий передбачав реалізацію широкого спектру музично-просвітницьких проєктів і виховання творчої молоді. Основними напрямками творчої діяль- ності закарпатської організації НСКУ стали: – написання музичних творів різних жанрів і форм; – сприяння регулярній роботі класу композиції в Ужгородських ДМШ та музич- ному коледжі імені Д. Є. Задора, підготовка і прийом до лав спілки; – популяризація кращих музичних тво- рів вітчизняних і зарубіжних сучасних ком- позиторів; – створення і  підтримка нових музич- них колективів та обдарованих музикантів; сприяння відновленню творчої діяльності симфонічного оркестру при Закарпатській обласній філармонії. Основу авторських концертних про- грам, організованих спілкою, складають тво- ри корифеїв закарпатської композиторської школи – Д. Задора та І. Мартона, а також му- зика маститих сучасних митців В. Теличка, В. Волонтира, В. Гайдука. Авторські концер- ти з  успіхом відбувались не тільки на най- більших концертних сценах регіону, але і в Києві, Львові, Дніпрі, Будапешті, Братиславі, створюючи позитивний імідж Закарпаття, як краю з великим творчим потенціалом і ви- соким рівнем музичної культури. Достойне реноме закарпатської композиторської шко- ли підтвердили звіти області в Києві у 1999
Ювілеї 41№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела і 2001 рр. та дні культури Закарпаття на Дні- пропетровщині (жовтень 2001 р.). Місцевими композиторами освоєні ос- новні академічні музичні жанри: симфо- нічна, камерно-інструментальна і  вокальна музика, музично-сценічні твори і музика до кіно, інструментальний концерт, кантата, ораторія, меса, реквієм, твори педагогічного репертуару. Протягом періоду функціону- вання місцевого осередку спілки поцінову- вачам музичного мистецтва було представ- лено понад 20 музичних прем’єр! У творчос- ті закарпатських композиторів найхарактер- нішою рисою є зв’язок із  музично-виконав- ським контекстом регіону: музику писали для місцевих колективів, враховуючи їх по- треби та можливості. Тому творчість виріз- няється широким жанровим діапазоном, тіс- ним зв’язком з  фольклорними традиціями, пошуками нових виконавських форм. Закарпатський композиторський доро- бок органічно увійшов у вітчизняну і зару- біжну концертну практику через потужні та масштабні музичні фестивалі, серед яких: «КиївМюзікФест», «Музичні прем’єри сезо- ну», «Контрасти», «Музика монастирських дворів», «Sunna cum laude» (Австрія), хоро- ва олімпіада в Лінці (Австрія), молодіжний музичний фестиваль у  Нірпельті (Бельгія), міжнародна музична ярмарка «Musicora» (Франція), міжнародний хоровий конкурс у Будапешті (Угорщина) та багато ін. Музика закарпатських композиторів є основою концертних програм Заслужено- го академічного Закарпатського народного хору, симфонічного і камерного оркестрів та солістів обласної філармонії. Крім того, її ви- конують кращі вітчизняні артисти і  колек- тиви: Національний заслужений академіч- ний симфонічний оркестр України, Наці- ональна заслужена академічна чоловіча хо- рова капела ім. Л. Ревуцького, національний ансамбль солістів України «Київська камера- та», Національний заслужений академічний український народний хор ім.  Г. Верьовки, заслужена академічна хорова капела «Трем- біта», академічні камерні хори «Хрещатик», «Кредо» і  «Cantus», державний ансамбль «Київські солісти», Львівський академічний симфонічний оркестр та ін. Під егідою обласного осередку спілки систематично проводяться масштабні му- зичні проєкти, серед яких виділяється між- народнийфестиваль «Музичне сузір’яЗакар- паття». Започаткований 1998 р. з ініціативи голови осередку В. Теличка та диригента На- ціонального симфонічного оркестру Украї- ни В. Плоскіни фестиваль має вже 18-літню історію і  став мистецькою візитівкою краю. «Музичне сузір’я Закарпаття» має на меті по- знайомити місцевих жителів з творчістю їх талановитих земляків, що працюють у  різ- них куточках світу. Крім зустрічей з  яскра- вими творчими особистостями, фестиваль пропонує слухачам різноманітні та змістовні концертні програми і майстер-класи. Перший фестиваль одразу встановив ви- соку планку виконавської майстерності, яка успішно утримується його учасниками і за- безпечує життєздатність фестивалю. Меш- канці області з  величезним захопленням сприйняли виступи провідних вітчизняних і  зарубіжних артистів. Сучасна музика на фестивалі репрезентується поряд із  класи- кою, що підвищує загальний художньо-есте- тичний та просвітницький рівень імпрези. Неабияке значення має акцент саме на твор- чості закарпатських композиторів. Фести- валь стимулює відродження творів корифеїв музичної культури краю, допомагає компо- зиторам у здійсненні власних прем’єр, спри- яє відкриттю молодих талантів. Безперечною перевагою фестивалю є те, що концерти проходять не тільки в Ужгоро- ді, а і в районних центрах області, мешкан- ці яких чи не вперше мають змогу відчути атмосферу творчості та послухати у гарному виконанні шедеври класичного мистецтва. Одним із  завдань фестивалю є сприяння мистецькому розвиткові обдарованої молоді, підтримка тих, хто в недалекому майбутньо- му буде представляти і розбудовувати нашу музичну культуру. Таким чином, «Музичне сузір’я Закарпаття» стало важливим етапом творчого становлення молодих артистів. Свої перші серйозні кроки на концертній естраді зробили нині добре відомі в  Укра- їні та зарубіжжі піаністи Олексій Кушнір і  Ольга Чіпак, віолончелістка Діана Гавата та ін. З кожним роком «Музичне сузір’я За- карпаття» розвивається і збагачується. Най- помітнішою є тенденція до розширення географії учасників і  використання нових форм проведення: творчі зустрічі, диспути, майстер-класи, презентації нових видань, науково-практичні конференції. Так, у рам- ках фестивалю прочитали лекції доктори мистецтвознавства, професори Київської на- ціональної музичної академії ім. П. Чайков- ського Ю. Чекан і М. Черкашина-Губаренко та Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка Л. Кияновська. В історії музичної культури Закарпат- тя закарбовано ще дві неординарні події,
Ювілеї 42 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 організовані ЗО НСКУ – фестивалі музики Євгена Станковича (15–17 листопада 1995) та Мирослава Скорика (24–26 березня 1997). Ці заходи відбулись уперше в  Україні й  дали можливість слухачам панорамно охопити творчість всесвітньо відомих композиторів, познайомитися з  новими досягненнями митців, виявити новітні стильові риси їх до- робку. Одним із  пріоритетних завдань спілки є пошук талантів серед юних музикантів та сприяння їхньому творчому розвитку. Воно реалізується через постійну співпрацю з пе- дагогічними колективами мистецьких на- вчальних закладів і освітянськими центрами виховання творчої молоді. ЗО НСКУ провела в  області чотири конкурси «Юний компо- зитор», фестиваль «Юні віртуози», система- тично організовує музичний «Брейн-ринг» для студентів Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора. Голова осередку В. Теличко багато років проводить заняття з  композиції з  обдарованими дітьми, про- довжуючи традиції, закладені Д. Задором та І. Мартоном. У результаті Віктор Янцо, Кате- рина Оленич, Рената Сокачек, Василь Цань- ко, Яна Наконечна, Катерина Шапран, Юлі- анна Хоменко, Михайло Чедрик, Олександр Воєводін обрали композиторське майбутнє. Крім того, спілка постійно поповнює бібліо­ теки й  фонотеки мистецьких навчальних закладів краю новими виданнями, створює регіональний учнівський репертуарний фонд, виховуючи повагу до історико-культур- них цінностей, традицій українського та інших народів. Переважна більшість музичних заходів, організованих ЗО НСКУ, транслювалась об- ласними каналами радіо та телебачення, ок- ремі з них виходили у загальноукраїнський ефір, на кожну подію жваво відгукувалась обласна преса. Чимала заслуга в цьому на- лежить представникам музикознавчої секції спілки. Протягом 25 років на сторінках міс- цевої періодики опубліковано понад 200 ста- тей, рецензій, есе, репортажів, творчих пор- третів, підготовлено десятки виступів на на- уково-практичні конференції і т. ін. Старан- нями спілки започатковано серійне видання збірки статей «Професійна музична культу- ра Закарпаття: етапи становлення», перші три випуски якої опубліковані у  2005, 2010 та 2016 рр. Музикознавці краю організували дві науково-практичні конференції, при- свячені ювілеям Д. Задора (1997 і 2012 рр.) та І. Мартона (1998 р.). Вийшли з друку музичні збірки В.  Волонтира, В. Гайдука, Д. Задора, І. Мартона, В. Янца. Наприкінці 2017 року започатковано фундаментальне видання музичної антології «Музика Срібної Землі», упорядником якої став В. Теличко. Перший випуск містить музику для дітей та юнацтва В. Волонтира, В. Гайдука, Д. Задора, Е. Ко- булея, З. Лендєла, І. Мартона, Р. Меденція, В. Теличка, В. Янца. У наступних томах пла- нується надрукувати вокальну, камерно-ін- струментальну, хорову і симфонічну музику закарпатських композиторів. Закарпатська організація Національної спілки композиторів України акумулювала раніше розрізнені творчі сили закарпатсько- го регіону, результатом чого стало створення самодостатньої музичної організації, що має потужний вплив на розвиток мистецького життя краю. Як творча спілка, Закарпатська організація НСКУ націлена на використан- ня усіх можливих і доступних форм популя- ризації музики: концертної, музикознавчої, видавничої, звукозаписуючої, конкурсної тощо. За 25-річний період творчої діяльно- сті організація провела 18 фестивалів «Му- зичне сузір’я Закарпаття», два фестивалі музики Є. Станковича і М. Скорика, близь- ко 400 концертів, 50 творчих зустрічей, де- сятки майстер-класів, лекцій, презентацій, виступів по радіо і  телебаченню, випуще- но у світ 12 музичних видань, записано сім компакт-дисків. Здобутки ЗО НСКУ демон- струють не лише позитивну кількісну ди- наміку мистецьких заходів, але й створення сприятливих умов для реалізації творчого потенціалу спілчан, систематичну роботу щодо відродження, розвитку й  популяри- зації творчості закарпатських композиторів, виховання поваги до власних культурних традицій. Через спілку провідні виконавці Закарпаття освоюють сучасний український репертуар, розширюють горизонти власної концертної діяльності. Члени організації по- стійно беруть участь у роботі журі багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів, звертають увагу громадськості та держав- них структур на проблеми функціонуван- ня і  розвитку музичної культури регіону, сприяють відродженню й  популяризації мистецької спадщини корифеїв. Отже, регі- ональну організацію НСКУ в Закарпатті без перебільшення можна назвати фундамен- тальною ланкою музичної культури краю. Бажаємо мистецькій організації довголіття, успішної реалізації творчих ідей та планів, нових цікавих проєктів! Тетяна РОСУЛ
43№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 43№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Думки вголос Навесні 2019 року в переповненій залі Закарпатського академічного обласного українського музично-драматичного теа- тру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв відбулася третя прем’єра вистави «Жменяки» за романом Михайла Томчанія. Сценічна версія та постановка – народного артиста України Анатолія Філіппова. Сцено- графія – заслуженого діяча мистецтв Украї- ни Емми Зайцевої. Кожна з попередніх постановок була своєрідною й  успішною, про що відмічала як обласна, так і всеукраїнська преса. З ча- сом обидві вичерпали себе і відійшли від ре- пертуару, а роман М. Томчанія, будучи своє­ рідною візиткою краю, і  надалі приваблює режисерів. У першій прем’єрі «Жменяків» (режи- сер Олесь Гриб, 1967) роль Івана Жменяка виконував артист Микола Білецький. Пе- ред глядачами був простий трудар-бідняк. Зал співчував і розумів його намагання хоч якось вирватись від злиднів. У другій прем’є- рі (1978, режисер – народний артист Украї- ни Ярослав Геляс, він і виконавець головної ролі) це був – ґазда, гордий і деспотичний. Розмахуючи в’язкою ключів, з якою ніколи не розлучався, демонстрував свою перева- гу над сусідами багатством власної комори. Художнє оформлення обох прем’єр було ви- конано художником Миколою Манджулою суто в реалістичному стилі, пейзаж, сільські хати 40-х років минулого століття. Театр зберіг на папері попередні інсце- нізації, з ними музику композиторів, ескізи декорацій і костюмів, і тільки актор – голов- на фігура з кожної вистави – залишався поза можливостями зафіксувати створений образ для історії. На щастя, нині у пригоді стало телебачення. Літературна версія «Жменяків» А.  Фі- ліппова – скоріше психологічна драма кра- щих зразків п’єс І. Карпенка-Карого. А вже ТРЕТЯ ЗУСТРІЧ сама вистава із залученням до дійства тра- дицій народних обрядів, пісень, танців, ет- нографічних картинок з чітко прописаними фольклорними піснями сільського життя Ужанської долини надає сценічному варі- анту образ народної драми кращих зразків творчості Михайла Старицького. А в сучас- ному стилі – римейк. Якщо у попередніх прем’єрах проблема землі з конфліктуючими сторонами на влас- ність успішно вирішувалась за законами ра- дянського (комуністичного) способу життя – процесом колективізації, то у новій виставі «Жменяків» її піднесено до широкого уза- гальнення цілісного зв’язку особистості як такої з кожним шматком землі, як частини всесвіту, його змінами, розвитком, добром і  злом, правдою, обманом, любов’ю і  нена- вистю, покорою і  непокорою, звеличенням або цілковитим приниженням людської гідності. Такий підхід до проблеми вимагав від постановників узагальненого об’ємного сценічного вирішення вистави. Тому сцено- графія третьої прем’єри проглядається, як символічні складові: синій горизонт, зіркове небо, постать людини, що міцно, як вкопа- на, тримається на землі. Це і є Іван Жменяк у виконанні артиста Анатолія Мацака. «Зе- мленько моя рідненька, – каже він. – Богом нам дана! Без тебе людина, як без повітря і води, не зможе прожити. Людоньки (руха- ється на глядацьку залу), бережіть землю, пле- кайте її, як малу дитину, бо доки вона буде родити, доти і люди будуть на світі жити». По обидва боки сільської дороги, якою рухається актор, обійстя Жменяків і Петрич- ків – найзаможніших людей села. Біля хати кожного високі копиці – символ накопиче- ного багатства. У першого на женитьбу син Михайло, у другого на виданні донька-оди- начка Юлка. Ґазди мають намір породичати- ся, де за сільськими традиціями на першому плані придане. Портрети героїв вистави «Жменяки». М. Томчаній, О. Гриб, 1966 рік. Архів театру
Думки вголос 44 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Сцени з вистави «Жменяки». 2019 рік У Петричка – шматок родючої землі «Кривуля», що попала під пильне око Жме- няка, а до землі як відомо він небайдужий… Актор на колінах пересипає з долоні на до- лоню грудочки землі, як кришталь золо- та. «Земля, щедра і добра», – виголошує він щиро, у напівтонах, напрочуд володіючи даром сценічної комунікативності, диво-
Думки вголос 45№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела вижним вмінням відразу привабити і  при- хилити до себе увагу глядача. Авторський текст для актора стає своїм, органічним. Звідси і правда, і довіра до життєвих поневі- рянь створюваного образу. І далі продовжує: «Мені Бог дав трьох синів і доньку. Сини до- стануть до моєї земельки, які візьмуть за сво- їми жонами, а ось доньці … (тривала пауза) доведеться відпустити шматок, хоч і шкода, а мусай…» Отже, «шкода і мусай» – звучить як мо- ральний закон родових звичаїв та сільської громади. Дорога і майдан – біля обійстя Жменя- ків-Петричків – традиційне місце сільської молоді для любовних зустрічей, танців, сва- танок та весіль. У цьому об’ємному сценічному просторі актор перебуває під пильним оком глядача, що вимагає від виконавців постійної кон- центрації, високого рівня акторської словес- ної дії, витонченої пластики тіла, ритміки рухів, ансамблевого стилю спілкування, де сцену закоханих Олени і Михайла успішно проводять артисти Наталія Фечо і  Дмитро Сньозик. Дитяча грайливість, безтурбот- ність, радісні зустрічі, все органічно вписано у поведінку акторів. Та над безтурботним коханням згущуються хмари. Батько Ми- хайла знайшов для сина вигідну сімейному ґаздівству пару – Юлку Петричко (артист- ка Кароліна Білак), що і  викликає стурбо- ваність. Проте актори вірять і намагаються переконати глядача, що їх коханню ніщо не завадить… На такому високому акторському ви- конанні проходять діалоги Жменяка та Петричка. У першому випадку досвідчені актори Анатолій Мацак і Василь Шершун ведуть його, ніби торгуються на скотському базарі. Стає зрозумілим, що весілля їх дітей своєрідний сільський бізнес. У другому ви- падку це скоріше ґаздівський «гопак» з ви- ном і бійкою, і хто кого «перемагає»… Ґазда Петричко у виконанні заслуженого артиста України В. Шершуна – хитрий, підступний, сільський крутій, який наперед розгадує ходи Жменяка. Своє ґаздівське кредо актор виражає короткими фразами, поглядом, ско- ваними рухами. Та коли залишається сам на сам, виливає свої емоції. Діалогічна складова вистави за участю Юрка (артист Рудольф Дзуринець), Верони (артистка Катерина Щербанич) доповнює високий художній рівень прем’єри. Зворушливою для глядача стала і сцена відбілювання домотканого полотна, діалоги Марії (артистка Василина Грицак) та Жме- няка (артист Анатолій Мацак). Згортання доріжки – образне рішення колишнього ко- хання, що за часом не склалося, та в очах ак- торів, за словами філософа К. Музанії, інша: «Не шукайте логіку в часі, в часі логіки не- має, не намагайтесь пояснити час логічним шляхом, часу як такого не існує. Є дві речі: любов і любов». Таким і є лейтмотив цієї сце- ни. Вистава також наповнена масовками. Проте в окремих із них бракує чіткого мов- но-сценічного ансамблю. Така акторська не- дбалість проглядається як у сімейній раді Жменяків, так і у фінальній сцені розподілу землі й багатства. У прем’єрі значну увагу відведено хо- реографії, елементи якої режисер А. Філіп- пов вміло вмонтовує у конфліктні ситуації любовного трикутника Олени, Михайла і Юлки. Пластичні рухи (хореограф Віктор Бабука) чергуються з психологічними пау- зами емоційного спалаху кохання, а відтак і ненависті. Вдалий у такому плані танець Юлки і Михайла, що нагадує популярну в народі коломийку: «Та я Юлков обертаю, та я міхом кручу». Надалі перед глядачем постають хи- мерні танці – монологи з можливістю шир- ше і глибше розкрити внутрішній стан своїх героїв, спричинений зрадою, перемогою чи поразкою, включивши в акторський арсенал психологічні мотивації, продиктовані попе- редніми подіями. На жаль, цікавий задум химерних танців як складової сценічних образів головних героїв до завершеної фази так і  не дійшов. Очевидно, бракувало часу, певного досвіду або не вистачило акторської фантазії. Нова прем’єра «Жменяків» – безпереч- ний успіх театру. Вона розрахована не тіль- ки на ужгородського глядача, а і  на гостей обласного центру, які знайдуть у виставі пізнання життя закарпатців та отримають незабутню естетичну насолоду від етніч- но-сценічного багатства театрального літо- пису Срібної Землі. Василь АНДРІЙЦЬО
Думки вголос 46 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Студенти педагогічного факультету Му- качівського державного університету цього- річ підготували цікаві магістерські роботи. Закарпаття – чудовий край із багатими музичними традиціями вокально-хорового співу, інструментального виконавства, му- зичної педагогіки, що представлені талано- витими закарпатськими музикантами ака- демічного, народного, естрадного напрям- ків. Логічно, що все частіше темами диплом- них робіт стає вивчення творчого доробку закарпатських музикантів. Вокальне мистецтво Закарпаття ХХ сто- ліття висвітлено в магістерській роботі Ната- лії Маціканич «Основні напрямки розвитку закарпатської вокальної школи у другій по- ловині ХХ  – початку ХХІ століття». Мисте- цтво співу представлене творчістю багатьох професійних виконавців: Г. Ціполи, М. Зуба- нич, Г. Бохорської, О. Левицької, А. Олексика, П. Матія, М. Форіша, М. Ходанича, В. Даньо, Н. Підгородської, О. Ільницької-Хархаліс, В.  Баганич, К. Лабик, С. Гіги, І. Поповича, О. Славної, В. Янца та багатьох інших. Їхні мистецькі здобутки різноманітні жанрово, тематично, стилістично. Важливою спіль- ною ознакою є наслідування кращих євро- пейських традицій, любов до академічної музики та народної пісні. Питання становлення та розвитку во- кальної школи на Закарпатті є недостатньо дослідженим та розкритим. Аналіз творчос- ті зазначених вище представників закарпат- ської вокальної школи дозволяє виокремити спільні для них риси: природну обдарова- ність, чудову професійну академічну осві- ту, неперевершене володіння голосом, його тембровою палітрою, досконалу вокальну техніку, поєднання класичного академічно- го репертуару з  кращими зразками закар- патської народнопісенної творчості. Опора на національну народнопісенну основу є яскравою визначальною рисою представни- ків закарпатської вокальної школи. Аналіз основних напрямків розвитку вокальної школи на Закарпатті дозволяє зро- бити висновок, що визначальною рисою, яка об’єднує всі напрямки, є опора на народнопі- сенну основу, на фольклорні традиції, влас- тиві закарпатським народним пісням і  ор- ганічне поєднання з  кращими традиціями європейської вокальної школи. Народнопі- сенна основа, яскраві ритмічні, інтонаційні МАГІСТЕРСЬКІ ДОРОБКИ особливості характерні для творчого репер- туару та виконавської манери сучасних ес- традних виконавців, а також представників академічного та народного напрямків. Ця особливість притаманна закарпатській во- кальній школі й  робить її неповторною та особливою, а її представників впізнаваними та самобутніми. Леся Дубенко для магістерської роботи обрала тему «Організаційно-методичні за- сади створення і функціонування струнних ансамблів на сучасному етапі», що теж пов’я- зане з європейським та закарпатським вико- навством. У роботі розглядається струнний ансамбль та його основні типи і  різновиди як важливий культурно-мистецький фено- мен ХІХ–ХХІ століть. Леся Дубенко Ансамблеве виконання – одна з важли- вих форм творчої діяльності як в музичній педагогіці, так і в концертному виконавстві. Воно суттєво відрізняється від сольного, ви- магає особливої фахової підготовки. Вивчив- ши результати останніх досліджень зарубіж- них та вітчизняних музикантів Д. Благого, В. Вілюнаса, Л. Бочкарьова, С. Савшинського, Л. Ауера, Я. Мільштейна, К. Стеценка, В. За- ранського, Леся Дубенко досліджує основні етапи становлення, організаційно-мето- дичні засади створення і  функціонування струнних ансамблів та оркестрів на Закар- патті в  ХХ–ХХІ  столітті. У  налагоджуванні та розширенні успішного функціонування струнних ансамблів та оркестрів на Закар- патті особлива роль належить закарпат-
Думки вголос 47№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела ським композиторам Д. Задору, І. Мартону, Е. Кобулею, педагогам та виконавцям В. Ро- мішовській, Л. Товту, В.  Богородському, Й. Базелу, А. Петкі, М. Анталовському, С. Бунді, М. Медвідю, П. Готвоні, В. Юрошу, Г. Потуш- няк, М.  Шутко. Понад 40-річна діяльність лауреата всеукраїнського конкурсу, облас- ної премії ім.  Дезидерія Задора камерного оркестру Закарпатської філармонії, камер- ного ансамблю «Угорські мелодії», камерно- го оркестру викладачів Ужгородської ДМШ № 1 ім. П. І. Чайковського, а також, зокрема, струнного квартету «Dolce vita» свідчить про вагомі здобутки закарпатської школи гри на струнно-смичкових інструментах. Еволюція струнних ансамблів у ХХ сто- літті призвела до виникнення якісно нових різновидів – ансамблів електрострунних ін- струментів, які з  кожним роком відіграють все більшу роль. Леся Дубенко робить ви- сновок, що на Закарпатті протягом тривало- го часу результативно функціонують струн- ні ансамблі різних типів. Творчий потенціал струнних ансамблів та оркестрів безпосеред- ньо пов’язаний із чіткою організацією твор- чого процесу, правильним концертно-ре- петиційним режимом, розумною кадровою політикою, підбором репертуару, наявністю належного інструментарію. Світлана Штефаньо обрала тему «Кон- цертний виступ як форма реалізації творчо- го потенціалу школяра». Світлана Штефаньо Мета музичної освіти полягає в  тому, щоб учень, який оволодів грою на інстру- менті, навчився розуміти образно-інтона- ційну «мову» і  доносив її зміст в  яскравій, переконливій і виразній формі. Концертний виступ – важливий елемент навчання музичного мистецтва, пов’язаний з  умінням реалізувати свої творчі наміри на публіці. Як доводять сучасні досліджен- ня Г.  Когана, Л. Баренбойма, Г. Нейгауза, К. Мартінсена, Г. Клікштайна, Дж. Горрі та інших, кожен музикант на певному етапі свого шляху зіштовхується з проблемою сце- нічного хвилювання. Володіючи спеціаль- ними знаннями та навичками саморегуля- ції, артист може повернути хвилювання на користь виконанню, в цьому разі хвилюван- ня переросте у натхнення. Проаналізувавши наукову й методичну літературу з цієї проблеми авторів Л. Барен- бойма, Л. Бочкарьова, Ф. Ліпса, В. Бесфаміль- ного, Д. Вечера, М. Давиденка, М. Грінченка, автор акцентує увагу на музично-виконав- ській діяльності учнів початкових спеціалі- зованих мистецьких навчальних закладів, специфіці психологічної підготовки учнів до сценічного виступу. Світлана Штефаньо розглядає психо- лого-педагогічні особливості формування готовності учнів до сценічного виступу, ме- тоди виховання сценічної витримки, само- контролю, вміння слухати себе. Музичний слух – основний універсальний інструмент музикантів всіх спеціалізацій, тому з самого початку необхідно систематично і планомір- но працювати над розвитком слуху учня-ба- яніста. У класі разом із викладачем учень посту- пово оволодіває всіма складовими музично- го твору: мелодією, гармонією, метроритмом, фактурою, темпом, штрихами, динамікою, вмінням вибудовувати музичну форму, ві- дображати ладогармонічний колорит тощо. Автор магістерської роботи звертає увагу на важливість виразного інтонування, артику- ляції. Особливу роль при виконанні твору відіграють цезури, кульмінації, акценти, паузи тощо. Також не слід забувати, що при роботі над музичним твором і  його кон- цертному виконанні аплікатура у виконав- ців займає одне з центральних місць. Вибір найзручніших для виконання пальців тісно пов’язаний з  фразуванням, штриховою різ- номанітністю, теситурним розташуванням, якісним інтонуванням, а також специфікою музичної фактури. Постійна робота учня-баяніста над удо- сконаленням виконавських та аналітичних
Думки вголос 48 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 навиків, безперечно, приведе до того, що музикант за нотними знаками, за загальним записом музичного твору почне відчувати живу музичну думку, образний зміст і вико- нувати музичний твір буде обдумано, яскра- во, виразно. Автор робить висновок, що концертний виступ школяра є останнім етапом, своєрід- ною квінтесенцією тривалої вдумливої на- полегливої класної роботи, помноженої на позитивне сценічне хвилювання і вміння до- нести результати творчої роботи до слухача. Зінаїда Лєвітіна в  магістерській роботі «Виконавсько-педагогічні принципи Са- муіла Фейнберга» прагне по-новому висвіт- лити творчі здобутки видатного музиканта ХХ століття, піаніста, композитора, педагога, доктора мистецтвознавства, професора Мос- ковської консерваторії ім.  П. Чайковського Самуїла Євгеновича Фейнберга (1890–1962). С.  Фейнберг  – один із  найкращих учнів видатних музикантів О. Гольденвейзера (фортепіано) та М. Жиляєва (композиція), в 1911 році закінчив Московську консервато- рію, підготувавши до виконання грандіоз- ний цикл – усі 48 прелюдій і фуг Й.-С. Баха з «Добре темперованого клавіру» (через пів- століття Фейнберг цілком записав цей твір). У  1920-х роках успішно гастролював в  Іта- лії та Німеччині – за словами Є. М. Браудо, «блискуча моторика Фейнберга і дуже висо- ка музикальність справили на німецьку пу- бліку, що звикла до менш складного та ви- разного піанізму, враження чогось небувало свіжого». З 1922 року С. Фейнберг – профе- сор Московської консерваторії, згодом  – за- відувач кафедри спеціального фортепіано. Фейнберг був близький до Скрябіна і  став помітним виконавцем його музики. У його виконанні вперше прозвучала низка творів Прокоф’єва, М’ясковського та інших авторів. Крім того, в  репертуар музиканта входили твори Баха, Моцарта, Бетховена, Шопена, Шумана. Фейнберг писав музику з 11 років. Най- значніші його твори  – три концерти для фортепіано з  оркестром, 12 фортепіанних сонат, соната для скрипки та фортепіано. Фейнбергу належить монографія «Піа- нізм як мистецтво» і низка статей, зібраних у книгу «Доля музичної форми. Вихованцями Фейнберга в  Московській консерваторії були відомі концертні вико- навці Віктор Мержанов, Володимир Натан- сон, Ніна Ємельянова, Віктор Бунін, Леонід Зюзін, Людмила Рощина, Зінаїда Ігнатьєва, Іван Аптекарєв, Віра Петровська, Андрій Соболєв, Микола Єщенко та інші. Усі вони поєднували плідну концертно-виконавську і музично-педагогічну діяльність. Творчі досягнення С. Фейнберга зафік- совані в Національній бібліотеці Німеччини, Державній бібліотеці в  Берліні, Баварській державній бібліотеці, всесвітній єврейській енциклопедії, бібліотеці Московської кон- серваторії та ін. Поєднання в одній особі виконавця, ком- позитора і науковця дозволило С. Фейнбергу по особливому заглиблюватись у музичний твір, знаходити тільки йому притаманний «коєфіцієнт заломлення» музичного образу і переконливо доносити оригінальну інтер- претацію до слухача. Основні виконавсько-педагогічні прин- ципи Самуїла Фейнберга  – свіжість, оригі- нальність музичного прочитання, масштаб- ність, оркестральність звучання, перекон- ливість, синтез емоційного та інтелектуаль- ного, інтуїтивного і  раціонального, тонке відчуття стилю, об’ємна музична форма, по- єднання блискучого безвідмовного піанізму і володіння всіма відтінками фортепіанного звуку – є актуальними і сьогодні, вони пере- даються від покоління до покоління, закла- дають міцні підвалини високопрофесійного музичного мистецтва. Сподіваємося, що виконані й  майбутні магістерські роботи студентів Мукачівсько- го державного університету стануть у при- годі широкому колу музикантів. Віктор ТЕЛИЧКО Творчі пошуки
49№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 49№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Творча майстерня Сьогодні усі ми рухаємося в  шаленому темпоритмі особистих прагнень, нових мож- ливостей. Проте, як важливо у пошуках но- вої висоти зупинитися, звернутися до влас- них першооснов і погортати сторінки нашої історії, культури. Адже саме культура є тією скарбницею знань про життя, а її творять люди – «великі малі люди», як писав Олек- сандр Довженко. Нещодавно мені випала чудова нагода познайомитися з  такою лю- диною – справжнім майстром своєї справи – Миколою Кокішем, який презентував свої вироби на персональній виставці в Ужгороді й власним життєвим прикладом показав, що сила традицій і сила творчості та наполегли- вості в їх поєднанні. Микола Васильович Кокіш із села Розто- ки, що на Рахівщині, за фахом фармацевт, перейняв традиції вовноткацтва від своєї ба- бусі Гафії Онуфріївни Доброцької і, завдяки МИКОЛА КОКІШ – МАЙСТЕР ВОВНОТКАЦТВА ЗАКАРПАТСЬКОЇ ГУЦУЛЬЩИНИ Чую ваш голос простий і ласкавий, Предки безсмертні мої: Праця людини – окраса і слава, Праця людини – безсмертя її. Василь Симоненко любові до цього ремесла та власній наполег- ливій праці, став одним із кращих майстрів Закарпатської Гуцульщини. Його роботи вражають своєю різноманітністю та самобут- ністю. Вовноткацтво споконвіку вважалося традиційним ремеслом цього регіону Закар- паття і залежало від вівчарства. У минулому воно належало до суто жіночого роду занять, проте з часом його освоїли і чоловіки. Під час спілкування з  Миколою Васи- льовичем ми занурилися в  атмосферу ав- тентичної і  колоритної традиції ткацького ремесла. Зокрема, Микола Кокіш розповів, що майже кожне дворогосподарство трима- ло овець і хтось із членів родини умів ткати. Зазвичай у сім’ї ткали жінки, проте в їхній родині все сталось інакше: серед усіх дітей та онуків найкраще виходило це у Миколи, який проводив найбільше часу з  бабусею, що і передала йому всі знання ткацької спра- Марія Якубишин, Ганна Дрогальчук, Віра Кобулей, Микола Кокіш, Наталія Стегура. Місто Ужгород, 2018 рік
Творча майстерня 50 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 ви. А ще розповіла певні народні прикмети, пов’язані з  роботою та матеріалом. Адже процес створення тканих вовняних виробів є поетапним, дуже делікатним і вимагає зо- середженості. Під час розмови пан Микола відкрив нам деякі таємниці, що стосуються матеріа- лу – вовни та її обробки. Дізналися, що ткані вовняні вироби супроводжують усе життя гуцула – від його народження аж до завер- шення земного шляху, бо є найуживані- шими предметами щоденного домашнього побуту. Зокрема, ліжник як універсальний оберіг використовується у народній обрядо- вості. Це і благословення батьками дітей до шлюбу, обдаровування ліжниками молодих на весіллі, а також використання у поховаль- них обрядах. Ліжники мають обрядове, ін- тер’єрне й господарське призначення. Ними застеляли постіль, піч, припічок, лавиці, стелили та вкривалися під час спання, не- рідко підкладали під голову замість поду- шок; улітку застеляли сидіння на возах, а взимку – на санях або бричках; прикривали зверху коней та підстеляли під сідло під час сідлання коней. Також пан Микола відкрив нам секрет фарбування вовни. Це потрібно робити, коли місяць спадає, тоді матеріал рівномірно зафарбується і колір буде насичений. Щоб робота проходила добре і  був хо- роший результат, перед тим як кинути пер- шу нитку, потрібно сісти за верстат і вико- нати особливий ритуал – «завівкати». Є ще один ритуал, що пов’язаний зі снуванням. Зокрема, перед самим процесом потрібно взяти склянку води, тричі покропити водою снувалку і  частину води, що залишилася, випити. Після цього приступити до робо- ти. У  кінці процесу зав’язати чини, зняти снувалку, знову покропити тричі й допити воду. Його потрібно виконувати, щоб пряжа не плуталася. Микола Васильович ще бага- то говорив про інші традиції Закарпатської Гуцульщини, про технології ткацтва з  вов- ни, процес виробництва тощо. Микола Кокіш реалізував себе як фар- мацевт, наразі працює в аптеці і паралельно займається ткацьким ремеслом, зберігає на- родні традиції та оригінальну технологію цієї справи. Часто буває, що від ніби звичної справи людина приходить до справи усього життя. Відданість ремеслу й любов, яку май- стер вкладає у вироби, визначають Його, як Людину з великої літери. До слова, працівники Центру культури запропонували пану Миколі презентувати свої роботи в обласному центрі, на яку він радо відгукнувся. 21 грудня 2018 року в За- карпатському музеї народної архітектури та побуту відкрилася персональна виставка робіт Миколи Кокіша «Різдвяна карпатська симфонія». До експозиції ввійшло понад 50  різних тканих виробів відомого майстра Закарпаття, який успадкував знання тка- цтва багатьох поколінь гуцулів Богданської долини. Пан Микола досконало володіє тех- нологією переробки вовни. У його творчому доробку понад 500 різноманітних унікаль- них виробів: ліжники, килими, скатертини, рушники, окрайки, запаски, баюри, снурки, волоки, верети тощо. Традиція гуцульського ткацтва, яку майстер зберігає і примножує, ввійшла до обласного реєстру нематеріаль- ної культурної спадщини. Оглянувши ро- боти, кандидат мистецтвознавства Роман Пилип відзначив, що виставка пана Миколи повернула його в чарівний світ дитинства на Рахівщину, де пройшли його дитячі роки, і висловив автору вдячність за чудову експо- зицію. Співпраця на цьому не закінчилася. 23 серпня 2019 року на Рахівщині Микола Кокіш провів майстер-клас із традиційного вовноткацтва. Тож, міцного здоров’я, наснаги й творчих успіхів справжньому майстрові своєї справи. Марія ЯКУБИШИН Микола Кокіш, Наталія Стегура, Михайло Белень. На відкритті персональної виставки робіт «Різдвяна карпатська симфонія». Місто Ужгород, 2018 рік
Творча майстерня 51№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела До старовинних видів українського на- родного мистецтва належить різьбярство, яке широко застосовувалось в  архітектурі чи в  побуті. Про це свідчать монументаль- ні різьблені сволоки, помережані виразним геометричним орнаментом деталі архітек- турних споруд тощо. Творчість підносить людину над буднями, надихає на добро, до- помагає збороти всі бурі житейського моря. На щастя, закарпатці змогли пронести і збе- регти свою особливість, свою національну гордість і гідність, культуру і мову, традиції і звичаї. Народна різьба по дереву супрово- джує горянина протягом усього його життя, починаючи з  різьбленої колиски, сволока, стола та скрині, ліжка та прилавків. У такій атмосфері зростав і Михайло Васильович Ро- сада. Народився 1 травня 1949 року в селі Ко- лочава Міжгірського району в  селянській сім’ї. З самого дитинства мріяв стати худож- ником, однак не було для цього сприятли- вих умов та ще й  учитель образотворчого мистецтва твердив, що «малювання – то не професія». НА ШЛЯХУ ДО ВЕРШИН РІЗЬБЯРСТВА Тож час не гай, встигай лишень Творити, жити і любити У сяйві Божих одкровень. Петро Шкраб’юк Однак саме родина, односельчани, пісні та вірування, звичаї та обряди живили й по- вік живитимуть і думки, і почуття Михайла Росади – власне, саме там взялася ота земна сила й  несхитність його як творчої особи- стості й громадянина. З великою вдячністю він згадує чисту народнопоетичну криницю свого дитинства, напившись з якої, він зна­ йшов у  житті ясні й  надихаючі орієнтири, без яких як митець залишився би безкрилим. Тут він найбільшу перевагу віддає коломий- кам, які належать до його улюблених пісень. Ще хлопчиком залюбки слухав їх. З  ними зростав, вони постійно супроводжують його. Так що це – давня його любов. У коломийках втілено ментальність горян з притаманним панівним ліризмом, який знайшов притулок і в його різьбі по дереву. Михайло Росада мріяв учитися. І в 1969 році вступив до Ужгородського училища прикладного мистецтва за спеціальністю «художня обробка дерева». Тут його висо- коосвіченими вчителями були народний художник СРСР Василь Свида, а також Іван Гарапко, Вільгельм Берец, Олександр Петкі та ін. Саме від них і проростають ті перші пагінці любові до різьблення, творчості в ці- лому. Вони зачаровували його своєю майс- терністю, смислом утверджуваного життя. Дали йому крильця для злету в  широкий світ мистецтва. У 1971 році в селах Синевир та Колочава брав участь у  пленері й  мав нагоду позна- йомитися з  такими відомими київськими художниками, як народні художники УРСР, баталісти Віктор Шаталін та Олексій Арта- монов. Вони з нього написали портрет у вій- ськовій формі до картини на воєнну тему. Після закінчення училища Михайло працював у селі Приборжавське Іршавсько- го району художником у сувенірному цеху, який був організований Іваном та Василем Ісаками. Крім цього, брав участь у виставках, які проходили в Іршаві та Ужгороді. З 1978 по 1981 рік на Мукачівській фабри- ці художніх виробів займав посаду головно- го художника. Виготовляв зразки сувенірів для фабрики, здійснював художню обробку дерева й  одночасно займався живописом.
Творча майстерня 52 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Брав участь у  пленерах з  такими народни- ми художниками України, як Іван Шутєв, Іван Бровді, Золтан Мичка та ін. Михайло Росада написав чимало картин, які експону- валися на обласних та районних виставках. У 1984 році його робота «Дарвайка» була ві- дібрана на міжнародну молодіжну виставку, яка відбулася у місті Прага. У 1976–1978  рр. Михайло Росада разом з  іконописцем Іваном Андрішком розписа- ли храм святого Петра і Павла у селі Білки Іршавського району. Дебют відбувся успіш- но, освячення ікон здійснено урочисто. Про Михайла Росаду заговорили як про молодо- го талановитого, вдумливого та серйозного митця, який має певні успіхи в іконописанні. Особисто він любить ті написані ним ікони, де подано образ Діви Марії. Він наголошує, що символіка образу Богородиці розкриває високе духовне начало, внутрішню силу, вміння гідно переносити всі випробуван- ня і страждання, а також найвищий прояв гуманізму і самопожертви. А тому Святість, висока духовно-гуманістична семантика образу Богородиці вимагає від художників відповідної піднесеності, пафосності, урочи- стості. У 1978 році у Москві його робота «Моло- дята» (рельєф) була представлена на вистав- ці досягнень народного господарства. Вона відзначається багатством фантазії і вигадки, творчим переосмисленням традицій народ- ного мистецтва. Пейзаж – найулюбленіший жанр живо- пису для Михайла Росади. Краса гір окри- лює його, дарує натхнення і невсипущу пра- цездатність. Перебуваючи серед природи, він бачить моральне й  фізичне оновлення людини. Згодом значно розширюється коло творчих зацікавлень митця. Він малює Кар- пати у різні пори року, намагаючись вловити ті зміни, що вони приносять. Митець успіш- но працює в таких техніках живопису, як ак- варель, олія, вдається до колористичних та композиційних пошуків. Особливе місце у  творчості Михайла Росади посідає рідна Колочава та Верхови- на в цілому, якій він присвятив чимало жи- вописних творів, та постійно сповідується у  своїй любові. Це характерно для картин «Сонячний день Колочави» (1979), «Хати під Стримбою» (1979), «Полонина Дарвайка» (1984), «Колочавські полонини» (2008), «Поло- нина Близниці» (1987), «Полонина Красна» (2010), «Лісовий потічок» (2010), «Пасуться коні» (с. Синевирська Поляна, 2014) та ін. Він прагне вкласти у художні твори свій талант і  мистецький досвід, здобутий роками на- пруженої праці. Картини художника стали надбанням численних приватних колекцій не лише України (Київ, Ужгород, Іршава, Колочава), а й  Німеччини, Словаччини, Сербії, США, Угорщини та інших країн. Перший різьблений іконостас Михайло Росада виготовив у 1985–1986 роках для хра- му Святоуспенського жіночого монастиря у  селі Угля Тячівського району. Звичайно, як і  кожен виконавець, хвилювався, адже це надзвичайно відповідально. Ця справа йому дуже подобається, а різьба – це частина його життя. Було багато замовлень, з якими успішно справлявся. Причому переважна більшість їх стосувалася різьблених іконо­ стасів, в обрамлених узорах яких знаходять- ся святі апостоли, мученики, преподобні, пророки та інші волею Бога наші захисники і заступники. Якщо ти хороший, затребува- ний виконавець, то до тебе звертаються ча- стіше. Це стимул для подальшого розвитку. Відтоді багато чого змінилося. З’явився життєвий і творчий досвід, професіоналізм. Було чимало замовлень. Спілкувався з бага- тьма майстрами, обмінювалися досвідом. За роки професійної діяльності виготовив по- над 40 різьблених іконостасів, а також жер- товників (сучасне значення згаданого сло- ва – це стіл у православній церкві, на якому виконуються різні обряди), престолів, кіотів (кіот  – рама або шафка зі скляними двер- цями для ікони), раки (рака – ящик, ковчег, гріб для зберігання нетлінних мощей тих, кого християнська церква визнала святими), та іншої церковної утварі. Саме у різьблен- ні іконостасів найповніше розкрилася його душа, відчула радість творчості, саме тут вона доторкнулася до вічних істин, відпочи- ла від буденності. Його роботи приваблюють і культурою побудови, і стилем виконання, сповнені пое- тичністю. Дивне чуття охоплює тебе, коли бачиш, як із звичайного дерева під мистець- кими руками витворяється справжня краса, відлунюючи багатогранною творчістю тала- новитого народу. Варто сказати, що іконостас (від грець- кої – зображення і місце стояння) це стіна зі вставленими в неї іконами, яка в православ- ній церкві відокремлює вівтар від централь- ної частини. Іконостас утворює складну де-
Творча майстерня 53№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела коративну композицію. Як художній твір іко- ностас гармонійно поєднує в собі різьблення на дереві, скульптуру та живопис і є засобом релігійного впливу на віруючих. Ікони в іко- ностасі розміщуються за ієрархічною систе- мою: нижній ряд – т. з. намісний, вище – т. з. празничний, над ним – т. з. апостольський і зверху – т. з. пророцький, а в завершення – розп’яття. В Україні збереглося багато іконо- стасів ХVІ–ХVІІІ ст. Деякі з них мають велику художню цінність: в м. Рогатин Івано-Фран- ківської області (1649), в с. Великі Сорочинці Полтавської області (1732), в Києві в Андріїв- ській церкві (1747–1753), с. Колочава Міжгір- ського району в Святодухівській церкві (1795) тощо. Саме цю старовинну церкву вдало на- малював Михайло Росада. Тепер та картина зберігається у приватній колекції у Москві. Як справжній чарівник над деревом, Михайло Росада філігранно вирізьбив-виго- товив іконостаси: для Мукачівського Успен- ського собору (1997–1998), Преображенського жіночого монастиря, с.  Домбоки Мукачів- ського району (1999–2000), Свято-Миколаїв- ського чоловічого монастиря (2002–2003, біля с.  Нанково Хустського району), для церкви Пресвятої Тройці, с. Циганівці Ужгородсько- го району (2005–2006), Святоуспенської пра- вославної церкви с. Дубриничі Перечинсько- го району (2007), для кафедрального собору Андрія Первозваного, м. Ужгород (2016–2018) та ін. Для згаданого собору на замовлення єпископа Ужгородської і Карпатської єпархії Православної Церкви України Віктора (Бедь) Михайло Росада на царських дверях досить колоритно розмістив один з основних сим- волів держави, символ незалежності Украї- ни – тризуб. Бо ж відомо, що процес творчос- ті  – це спалах душевної та інтелектуальної енергії митця. Його іконостаси випроміню- ють позитивну енергію, в світлих променях якої хочеться чим довше перебувати. Упродовж своєї професійної діяльності найбільший іконостас зробив для Свято­ успенського православного храму с. Вільхів- ці Тячівського району (140 кв. м, 12 м × 12 м). Крім згаданих, у М. Росади є ще багато ін- ших робіт, але вважаємо, що перераховувати їх немає сенсу. Хіба ще те, що в своєму рід- ному селі Колочава виготовив два іконоста- си – один для православного монастиря свя- того Пантелеймона (2003–2004), а інший для греко-католицької церкви Іоана Хрестителя (2009). Художник Михайло Росада живе з пере- конанням, що найцікавіші й найважливіші речі будуть виконані ним у  майбутньому, бо й далі відчуває поклик до творчості, яка є для нього надійною і вірною супутницею. Майстер різьби по дереву виніс на суд глядачам немало оригінальних витворів, які можна побачити в багатьох церквах, особли- во Закарпаття. І завше роздумував і хвилю- вався. Так, узорів багато. Але як виокремити, як надати свого і тільки власного художньо- го підсилення, щоб дужче вабив магнетизм народної традиції. Як не повторитися, не зійти нижче тих мистецьких щаблів, які уже освоїв. Михайло Росада не може прожити жод- ного дня без навчання й осмислення неоці- ненного досвіду народних митців. Любов до мистецтва він увібрав душею з щедрої рідної землі, яка чарує світ горами, полонинами, Іконостас кафедрального собору Андрія Первозваного. Місто Ужгород, 2019 рік
Творча майстерня 54 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 лісами та найдорожчими скарбами – людь- ми. Ось ця генетична спадкоємність у своїй святості до народного спадку назавжди по- селилася в його серці й живить його своїми незнищенними джерелами. Митець успадковує і  продовжує тради- цію, що сформувалася в  місцевих умовах і змінюється разом з ними. Його творчість є відповіддю на життєві потреби людей. Ми- хайло Росада належить до тих митців, у пра- ці яких на сьогодні найбільш плідно збері- гаються і розвиваються традиції народного мистецтва. Турбота про культурно-мистець- кий потенціал України є стратегічно важли- вим чинником економічного й політичного розвитку та безпеки України як держави. Художня творчість Михайла Росади – це художній зріз його думок, поривань, любові, які відчуті та перепущені через образовира- ження автора. Йому вдається філігранно по- дати різьблення через архетипи українства, поетику в  прозі правдиво, безпосередньо й водночас – велично, що не залишає байду- жим глядача. Нині без імені Михайла Росади бодай уявити загальний мистецький процес краю неможливо. Мені здається, що й досі належ- ним чином не поціновані саме його різь- блення, його іконостаси. Звичайно, почерки майстрів різні, підходи до художнього інтер- претування діаметрально не схожі. У цьому, власне, і суть художньої майстерності кожно- го автора зокрема. Він свою щоденну працю підносить до висот мистецтва. Знайомля- чись із творами М. Росади, бачиш і відчува- єш руку майстра, усвідомлюєш, що саме він утверджує у  національному мистецтві на- родну традицію різьби по дереву. Схвальні відгуки про високу майстер- ність різьбяра Михайла Росади рознеслися далеко за межі України. Так, у 1998 році до нього завітав благочинний м. Праги о. Міхал Дандар, щоб замовити іконостас для храму Пресвятої Богородиці, що знаходиться у сто- лиці Чехії. Було поставлено завдання  – ви- конати іконостас у  стилі готики. Почалася напружена цілеспрямована робота. Такий масштабний проєкт для нього відбувався вперше, треба було підкреслити мету пра- ці – входження України у світовий інформа- ційний простір через цей проєкт, що є фак- том культурної дипломатії, дуже потрібної для нашої держави в умовах сьогодення. Після завершення роботи, натхненно піднесеної до мистецьких висот, українська діаспора та благочинний Праги о. Міхал були задоволені виконаним іконостасом. Під час його освячення о. Міхал схвально відгук- нувся про роботу, про її значення не лише для України, а й  для світового українства. Він звернувся до української діаспори, в ос- новному серед яких були закарпатці, і до всіх присутніх з такими словами: «Раніше на За- карпаття приходили художники з Чехії, щоб оформляти храми, а тепер, навпаки, майс- три-закарпатці оформляють храми у Чехії». Михайло Росада щиро зізнається: «Для мене Україна – це життя. Не забуваймо, що ми знаходимося в  центрі Європи і  несе- мо світові українську культуру. А якщо ми хочемо презентувати Україну, то її треба презентувати і  через мистецтво». Справді, пізнавати його – то все одно, що підніматися на неосяжну високу гору. Що вище підніма- єшся – то більше відкривається безмежність простору, розширюються горизонти, хоча на омріяну вершину гори ще досить далеко. Михайло Васильович разом з дружиною Надією виховали двох доньок. Молодша Ан- тоніна у  2000  р. закінчила Ужгородський коледж мистецтв ім А. Ерделі. Зосереджено і з любов’ю допомагає батькові в роботі, осо- бливо коли треба розписувати ікони для іко- ностасу. Вважаємо, що багаторічна праця Ми- хайла Росади заслуговує на високу відзнаку, з чим буде пошанований і великий чесний його шлях у художній творчості. Іван ХЛАНТА Хати під полониною Дарвайка. Полотно, олія, 75×70. 1984 рік
Творча майстерня 55№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Твори Олександра Малеша свідчать про його надзвичайну обдарованість, неабиякий талант, що знаходить своє вираження в жан- рі пейзажу й портрета. Без сумніву, він один із  найкращих майстрів Закарпаття, Украї- ни. Всевишній наділив його тонко органі- зованою душею, вмінням бачити, відчувати й щиро захоплюватися довершеним Світом, дисгармонію в який своєю діяльністю нерід- ко вносить хіба що сама людина. Про це свід- чать його твори, написані натхненно, легко й невимушено, ніби на одному подиху. Його улюблені жанри  – пейзаж та портрет. Він неперевершений майстер ліричного камер- ного пейзажу. З особливою любов’ю створює міський пейзаж. Художник пише надзвичай- но соковито, не змішуючи фарби до одно- рідної суміші, завдяки чому досягає чудових колористичних ефектів. Кожна з робіт ори- гінальна й неповторна, як неповторна кож- на мить нашого життя, стан природи, наші настрій і почуття. Художник, наче казковий чарівник, кількома помахами пензля фіксує на полотні швидкоплинний стан природи, її настрій, характер. Його манера письма надзвичайно експресивна, емоційно наси- чена. Він віртуозно володіє засобами образо­ творення, пише впевнено, сильно, натхнен- но, що відчувається чи не в кожній його ро- боті. Його палітра чиста й дзвінка, дуже ба- гата ледь вловимими напівтонами. Він вміло поєднує теплі й холодні кольори, передаючи певний настрій Природи, своє враження від неї, що наближує його до імпресіоністів. Сам майстер визнає, що у  його мистецтві пріо- ритетом стає тонке нюансування кольорів, притаманне імпресіонізму. Професіоналізм і  артистизм виконання майстра вражають. За ефектністю і артистичною манерою пись- ма він близький до Антона Кашшая, одно- го із найяскравіших представників крайової МАЙСТЕР ЛІРИЧНОГО КАМЕРНОГО ПЕЙЗАЖУ школи живопису. Олександр Малеш зізна- ється, що зразком для нього є Гаврило Глюк, який вражає надзвичайною багатогранністю таланту, постійними творчими експеримен- тами на мистецькій ниві. Мистецтвознавець Людмила Біксей у  своїй передмові до ювілейного каталогу майстра відзначила, що захоплення творчіс- тю «сонячного» Габріела Глюка, заслуженого діяча мистецтв УРСР, відчутно позначилося на мотивах та настроях полотен, виконаних як вдома, так і за кордоном. Традиції угор- ської національної школи мистецтва у  ви- гляді здобутків художніх осередків Нодбані та Солнока розкривають міцні зв’язки з мис- тецтвом живопису нашого краю, які чітко простежуються й  у  творчості Олександра Малеша. Вона справедливо зауважила, що становлення і зростання художника прохо- дило під впливом творчого середовища рід- ного Ужгорода, а також Львова та Києва. Заслужений художник України Влади­ слав Габда, характеризуючи творчість коле- ги, відзначає, що Олександр – реалістичний художник і не просто малює те, що бачить, а створює певний образ. І це добре, бо відпові- дає традиціям закарпатської школи живопи- су. На відкритті своєї персональної виставки Олександр Малеш сказав: «Мені хочеться донести до глядача щось своє… свої думки і те, що я відчуваю. І якщо мені хоч трохи це вдається, я задоволений роботою». Заслуговують уваги й  портрети, ство- рені художником. Йому гарно вдається роз- крити психологічний стан портретованого, відтворити його реалістичний образ. Йдеть- ся, зокрема, про портрети професора, хірур- га Василя Русина, художника Юрія Дикуна, портрет дружини художника. Ці роботи свідчать про неабиякий талант портретиста, уміння розкрити характер людини, її сут- ність, а це мало кому вдається. Олександр зізнається, що пише портрети тільки добре знайомих людей, котрі йому цікаві, виклика- ють позитивні емоції. Таким він сам нерід- ко пропонує написати їх портрет. До слова, портрет однокурсника Юрія Дикуна пере- гукується із  портретом «Дядечко Балінт» Юлія Вірага. Людмила Біксей відзначила, що портретні твори Малеша підкреслюють велику людяність автора. Митець ніби сто- їть на межі між світлом і ще більшим світлом, між добром і ще більшими добром. Інакших відтінків краси для нього не існує. Полотна Олександра Малеша легко сприймаються, привносять у наше життя позитив, дарують гармонію та умиротворення. Через них май- стер, можливо, навіть підсвідомо, висловлює свою просту філософію буття, що базується на загальних принципах буддизму. Володимир МИШАНИЧ
Творча майстерня 56 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Нас на Землі багато! Ми  – по всьому світу! Нас  – це тих, хто, окрім роботи, має ще й  улюблене заняття, або ж хобі. Робота й хобі – це як дружина й коханка. Здавалося б – і любиш її, і подобається вона тобі, і за- доволення вона приносить, коли її викону- єш, і достаток… Аж ні! Прагнеш чогось но- вого незвіданого… Й шукаючи, знаходиш… іноді… Знаходиш собі заняття до душі, до серця, що дає змогу розкритись, самовира- зитись, продемонструвати нові грані своєї особистості, самоутвердитись, підняти само- оцінку. А іноді, не відчувши, не вгадавши, по- миляємось, марнуючи хвилини, дні, роки життя… І  не тільки свого життя. Обкрада- ємо себе, своїх близьких, рідних, обділяємо їх своєю увагою, не додаємо тепла… А іноді хобі стає першим і останнім коханням, яке окрилює, дарує натхнення, робить справж- нім творцем, наближаючи до Всевишнього. І тоді вже, мабуть, і не дуже важливо, коли воно прийшло… Майстер коренепластики Олександр Цанько своє хобі знайшов уже понад півсто- ліття тому, навчаючись ще в сьомому класі. Нині про цю щасливу мить йому нагадує скульптура, що була зроблена з кореня, знай- деного в  лісі. Він береже її як найціннішій свій скарб, адже відтоді займається корене- пластикою, творчо співпрацює з Природою. За десятиліття створив багато справжніх КОЛИ ХОБІ СТАЄ СЕНСОМ ЖИТТЯ… шедеврів, які можуть прикрасити будь-який музей. Уперше ужгородці побачили чарівний світ дерева Олександра Цанька 2009 року на День Незалежності. Автор говорить, що не він шукає дерево для своїх скульптур, а воно його знаходить. Сюжети народжує Природа. Підказує! Дозволяє забрати гілочку додому, де й  починається процес осмислення сю­ жету. В Олександра Цанька особливий підхід до творчості. Він творить так, як підказує його серце. А воно говорить, що художник є тільки посередником між природою і гляда- чем. «Природа мовчазна, – каже він, – однак митець змушує її заговорити. Більше того, Природа – це мистецтво Бога, його непере- вершене творіння». Він ставить собі за мету працювати якіс- но, відтак не ганяється за кількістю, а нама- гається довершено зробити одну скульпту- ру, підкреслити в  ній первозданний задум природи, «обігріти» дерево своїм теплом, серцем, вдихнути в  нього «життя». Скуль- птура має бути ідеальною, досконалою, а тому буває, що кілька разів може переробля- ти, аби тільки вона була такою, якою бачить її в своїй уяві, в думках. Майстер дуже цінує час, вважає, що не можна даремно витрачати його, а тому до всього в  житті підходить виважено і  навіть до матеріалу, з якого «ліпить» той чи інший образ. У нього нема улюблених робіт, бо усі рідні, як діти. Використовує різні породи де- рев, але, зізнається, що найбільше любить працювати з твердим деревом, бо воно має свій характер, опирається в  творчому спіл- куванні з  ним, проявляє волю в  намаганні залишатись самим собою. Коренепластика Олександра Цанька сповнена енергії, адже дерево  – це живий організм, який заряджає позитивною і  ці- лющою енергією, яка ще недосліджена на- уковцями. Він упевнений, що дерево може спілкуватися з людиною, й треба намагатись зрозуміти його. А воно віддячить усім, хто відчує його на рівні серця і  розуму, пода- рує свою енергію, додасть життєвих сил. На його думку, коренепластика – це свого роду презентація творчого потенціалу Природи, прояв її креативності. Тому автор скуль- птур дуже делікатно втручається в  те, що вона створює. Відсікаючи зайве, підкреслює головне, залишаючи простір для фантазії. «Без вдумливого споглядання, – наголошує
Творча майстерня 57№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Лелека. 2004 рік В очікувані. 2009 рік Спогади. 1980 рік Старець. 2002 рік
Творча майстерня 58 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 він, – ви побачите тільки загальні контури та обриси роботи, але не осягнете її потаємно- го змісту, не відчуєте характер, глибину, не зрозумієте те, що Природа хотіла сказати». Лісова скульптура не для швидкого перегля- ду і не для розваг. Це як книга, яку з першо- го разу не зрозумієш. А якщо перечитаєш вдруге чи втретє, то осмислюєш її все більше і більше. Талановита письменниця й журналістка МаріаннаШуткотакописуєсвоївраженнявід персональної виставки скульптора: «Уважно оглядаю його експонати. Явір, тополя, верба, ялина, бук, граб, акація, вільха, дуб – це пе- ревтілення вічності в образи. Тут присутнє все: глибина, зміст, форма, філософія, різ- нокольорові почуття і щось таке, що близь- ке нам усім. Коренепластика і лікує, і нади- хає, провокує спогади і  навіює самотність».  Захоплення коренепластикою видає нату- ру тонкої душевної організації, мрійливу й романтичну, схильну до самоаналізу й фі- лософських роздумів про Світ, своє місце  в ньому. Відзначу, що коренепластика – мало по- ширений вид декоративно-прикладного мистецтва. На Закарпатті знайдеться тро- хи більше десятка майстрів, які займаються цим професійно. Одним із  найталановиті- ших є ужгородець Олександр Цанько, який займається цим мистецтвом вже понад 50 років. Днями йому виповнилося 65 років  – вік творчої зрілості майстра. Він сповнений сил, життєвої енергії, оптимізму, готується черговий раз подивувати шанувальників мистецтва своїми роботами. З  часом Олек- сандр зрозумів, що лісова скульптура для нього вже не хобі, а щось більше… Тому не ставить крапку на тому, що було зроблено, бо це тільки скромні спроби. P.S. На моє щире здивування деякі жур- налісти в своїх публікаціях називають Олек- сандра Цанька коренепластом, що, на мою думку, не відповідає тому, чим займається майстер. Слово «коренепластика» складаєть- ся з двох слів – «корінь» і «пластика». Плас- тика – синонім слова «скульптура». Та й сло- ва «пласт» і «пластика» не тотожні й мають різне значення. Тож слово «коренепласт» позбавлене будь-якого змісту, бо нема в при- роді такого явища, предмета, речовини, будь-чого, врешті-решт, як коренепласт. За законами словотворення в українській мові людину, яка займається коренепластикою можна назвати коренепластикар. До речі, свої об’ємні роботи, виконані у  співавтор- стві з Природою, майстер уже давно називає еко-скульптурою. Біографічна довідка. Олександр Юрійо- вич Цанько народився 30 липня 1954 року в м. Свалява на Закарпатті. Закінчив Львів- ський лісотехнічний інститут (нині – Укра- їнський державний лісотехнічний універси- тет (1977), аспірантуру при Львівському лісо- технічному інституті (1981). Учасник виставки «Дерево життя» (м. Ужгород, Закарпатський музей народної архітектури та побуту, 2009); виставки робіт у  рамках творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі» (м. Ужгород, 2009); виставки IX CARPATICA ART EXPO (твор- че об’єднання митців ім.  Міхая Мункачі, м. Ужгород, 2018). Персональна виставка «Лісова фантазія» (Закарпатський обласний краєзнавчий му- зей імені Тиводара Легоцького, м. Ужгород, 2019). Автор запатентованого винаходу в лісо- вій галузі (АС №816576 від 01.12.1980 р., Мо- сква, Держком, СРСР), а також нових при- родозберігаючих технологій у лісовій галузі та технологій раціонального використання деревини у гірських умовах Карпат. Неодноразовий учасник та переможець обласних та республіканських технічних творчих конкурсів та конкурсів на оригі- нальне технічне рішення. Призер Всесоюзного творчого конкурсу СРСР молодих спеціалістів та вчених (Мо- сква, 1983). Працював на різний посадах у  лісовій галузі. Коренепластикою займається з 1967 року. Володимир МИШАНИЧ Качиний крик. 2009 рік
59№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 59№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Цікаво знати Геніальністю Адальберта Ерделі можна захоплюватися безконечно. Можна й треба. Енергія й  філософія його полотен і  рисун- ків – невичерпна. З різних причин не хочу втомлюватися популяризувати творчу спад- щину художника, особливо його шаржову сторінку. Розлогу сторінку. Також не маю дяки хвалитися, але мушу: вперше таку не- ординарну грань маестро відкрив автор цих рядків – публікацією в газеті «Фест» восени 2000 року. Далі мене підтримав письменник Володимир Фединишинець, котрий того 2000-го видав брошуру «Невідомий Ерделі», оформивши її 24 шаржами. Згодом, у  2007 році, шаржі з моєї розкішної колекції, при- дбаної в Магдалини Ерделі, скрасили моно- графію «Адальберт Ерделі» мистецтвознав- ця Івана Небесника, а також альбом «Адаль- берт Ерделі», упорядником якого був худож- ник Антон Ковач. І нарешті в 2017-му поба- чив світ альбом «Адальберт Ерделі. Шаржі» з понад сотнею робіт майстра, за який вида- вець Олександра Гаркуша й автор цих рядків отримали міську премію ім. Петра Скунця. З різних – насамперед фінансових – причин навіть альбом не умістив усіх шаржів Ерде- лі з моєї колекції. Тому торік у художньому салоні «Арт-Про» я  організував виставку шаржів генія «Очі пророчі, або Гозоментем». До речі, за моїми поверхневими підрахун- ками, загалом шаржів Ерделі гуляє по світу до 500. А достеменне число знає хіба що Бог. Конкретно: кількадесят шаржів зберігається в  Закарпатському обласному художньому музеї ім. Йосипа Бокшая, а всі інші – у при- ватних колекціях Ужгорода, Мукачева, Ки- єва, Праги й Братислави. Гну й до того, що через «Культурологічні джерела» маю дяку пустити в світ ще жменьку невідомих шар- жів, рисунків Ерделі. Що цікаво: свого часу митець пророче зауважував своїй дружині Магдалині, мовляв, коли помре, то кожне його полотно, кожен малюнок, ескіз, руко- пис, папірець матимуть велику цінність, що люди ганятимуться за ними. З гумором уточню: Ерделі трохи згіперболізував, але по суті – це майже так. А може, й не майже. Принаймні інтерес до його постаті в Україні, Закарпатті постійний. Шаржі Ерделі – це надзвичайно цікава, неординарна, ба навіть геніальна грань твор- ДИВОВИЖНИЙ ШАРЖИСТ ЕРДЕЛІ чости митця. Вона надзвичайно мило її уріз- номанітнює, увиразнює, додаючи симпатич- ного шарму, кокетливої інтриги. Аксіома: високий і неперевершений мистецький смак Ерделі сформувала Західна Європа, зокрема, навчання й  робота в  Будапешті, Мюнхені, Празі, Парижі, Римі. Переконаний, що десь там ховаються корені захоплення митця таким різновидом карикатури, як дружній шарж. Він мусив бачити чиїсь шаржі, кари- катури, аналізувати їх. Приміром, бібліотека Ерделі мала й таку родзинку – альбом кари- катур і шаржів видатного німецького живо- писця Ґеорґа Ґросса. Магдалина Ерделі роз- повідала, що Ерделі постійно ходив із блок- нотом у кишені піджака. Якщо випадково не мав записника, то малював шарж на будь-чо- му, що потрапляло під руку. Коли фінанси не співали романси, то подружжя любило ходити по різних кафе й  ресторанах. Ось там Ерделі і звик був вибирати з присутніх колоритної зовнішності особу і, як казала вдова, «раз-два  – і  шарж був готовий». Ху- дожник умів моментально схоплювати ню- анси обличчя, постави, характеру приятеля, знайомця або незнайомця, і  гротескно, до- тепно, комічно зображувати їх, зберігаючи при цьому проникливу схожість із моделлю. Іноді Ерделі малював шаржі вдома, зафіксу- вавши в пам’яті ту чи іншу людину. Цікаво й те, що, будучи закоханим у жіночу вроду, здебільшого малював шаржі на чоловіків. Серед безлічі знайомих Ерделі було ба- гато євреїв. Тому немало дружніх шаржів присвячено їм. Приміром, час від часу з Пра- ги до Ерделі приїжджав художник Гутман. Кульгавий був, багато пив чорної кави, бага- то курив. Дивно, але був дуже бідним. Носив старе-старе затерте пальто, ходив постійно у  жирному від їжі машлику. Тоді пані Ма- ґдушка вирішила йому купити за свої гро- ші новий, довжиною в один метр. Радів, як дитина. Ерделі це дуже сподобалося, він сів і в кліп ока створив шарж. Оригінальним є шарж, на якому зображений власник ресто- рану «Коруна» єврей Вільд із ключами в ру- ках за спиною. Правда, такі ідентифіковані шаржі можна порахувати на пальцях двох рук. Ну ще й двох ніг. Приміром, легко впі- знаються окремі колеги, друзі художника – Йосип Бокшай, Федір Манайло, Дезидерій
Цікаво знати 60 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
Цікаво знати 61№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Задор, Василь Свида, Петро Сова. Акцен- тувати б: серед шаржів і  завершені, і  неза- вершені, і  в блокнотах, і  на серветках, і  на окремих папірцях, і на листах, і на афішах. І з підписом, і без. І чехословацького періоду, і  радянського. Виконані й  вугільним олів- цем, і простим, і ручкою. Як писав Адальберт Ерделі, життя на- стільки розмаїте, наскільки розмаїта люди- на. Дружні шаржі Адальберта Ерделі поло- нять винятковою легкістю, вправністю, не- вимушеністю й  невимученістю, потужною фантазією, фантастичним почуттям гумору, доброзичливою іронією, невгамовним опти- мізмом. Ось там чудовий акцент на великій голові чоловіка, ось там – на носі, ось там – на вухах, ось там – на підборідді, ось там – на зачісці, головному уборі, ось там  – на позі, усмішці, очах, погляді, порухові. А ось там – і на оголеній цицьці. Один шарж народжує усмішку, другий  – сміх, третій  – навіть ре- гіт. А в  сукупності  – унікальний комічний ефект, витончені й виточені емоції, багато- гранний позитив. Особливої уваги заслуговують групо- ві шаржі: один малюнок грає-виграє дво- ма-трьома-чотирма обличчями, а трапля- ється  – навіть дев’ятьма. Малюючи шаржі, Ерделі міг покращувати собі настрій, міг тікати від матеріальних нестатків, радян- ського остракізму, коли на нього вішалися ярлики космополіта, псевдоестета, незнавця анатомії людського тіла. Дуже ймовірно, що шаржі мали здатність налаштовувати ху- дожника на серйозний творчий лад, ставали своєрідним розгоном перед ґрунтовною жи- вописною роботою Закарпатські художники майже цілком забули, занедбали жанр дружнього шаржу. Майже цілком тому, бо пливуть на гадку кілька імен, але це випадкові спроби відро- дити шарж. І це – завважте! – минуло понад 60 років від смерти маестро Ерделі. Тобто не помилюся, якщо назву фундатора крайової школи живопису й  фундатором закарпат- ського шаржу. Причому неперевершеним як нині, так і в майбутньому. Р.S. Усі шаржі, рисунки публікуються уперше… Михайло ФЕДИНИШИНЕЦЬ 2019 року минає 75 років від публікації в Ужгороді унікального збірника Дезидерія Задора, Юрія Костя, Петра Милославського «Народні пісні подкарпатских русинов» Ч. 1 (Унгвар, 1944), у  якому вперше представле- но музичний фольклор з усього Закарпаття. З приходом у жовтні 1944 року радянських військ на Закарпаття майже весь тираж було вилучено з  ужгородської друкарні та зни- щено. Лише 1991 року на основі одиничних авторських примірників ужгородське видав- ництво «Карпати» здійснило факсимільне видання, але без належної оцінки й аналізу. Згадка про першу публікацію цього збірни- ка надає прекрасну нагоду заповнити існу- ючу прогалину і  розповісти про історично важливе для нашого краю видання. Про співавторів збірки та передумови її появи Дезидерій Задор, Юрій Костьо та Петро Милославський  – вихованці та представ- ники так званого «музичного Ренесансу» УПЕРШЕ В ОДНОМУ ЗБІРНИКУ
Цікаво знати 62 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 1920–1930-х років – тієї хвилі національного і культурного підйому, яка пробудила вели- кий інтерес до краєзнавства та усвідомлення самобутності народних традицій Срібної Землі. Всі вони склали музичну еліту нової закарпатської інтелігенції й  відіграли важ- ливу роль у розвитку музичного мистецтва регіону. Дезидерій Задор (1912–1985) – фундатор професійної музики Закарпаття, випускник Празької консерваторії та Школи вищої май- стерності (аспірантури), вихованець Карло- вого університету (з  музикології), лауреат радіоконкурсу піаністів імені Фридеріка Шопена (1936), референт із  питань закар- патського музичного фольклору Міністер- ства освіти Чехословацької Республіки, уні- версальний музикант (органіст, диригент, піаніст, композитор, педагог, фольклорист, музично-громадський діяч). У  радянський період – перший директор і викладач Ужго- родського державного музичного училища, професор Львівської державної консервато- рії імені М. Лисенка. Юрій Костьо (Костюк) (1912–1998)  – один із  яскравих подвижників музичної культури Закарпаття та Східної Словаччини (диригент, музичний педагог, етнографіст, композитор, музикознавець, скрипаль, аль- тист, віолончеліст), випускник Празької кон- серваторії та Карлового університету, доктор музики, автор кандидатського та доктор- ського досліджень. З  приходом радянської влади переїхав до Чехословаччини, де став засновником професійної музичної культу- ри українців-русинів, фундатором станов- лення музичної педагогіки, хорового мис- тецтва та збирання музичного фольклору українців Пряшівського краю (Словаччина). Диригував хорами українського народного ансамблю пісні і  танцю та Піддуклянсько- го українського народного ансамблю пісні і танцю (подібних до Заслуженого академіч- ного Закарпатського народного хору). Входив до числа провідних викладачів Ужгородської учительської семінарії та Педагогічного уні- верситету імені П. Й. Шафарика у Кошицях. Петро Милославський (1896–1954)  – один із найяскравіших хорових диригентів Закарпаття (вихованець петербурзької хо- рової школи Архангельського), співак, ком- позитор, гітарист, музично-громадський діяч. У  Празі здобув інженерну освіту, але все життя присвятив музиці. На Закарпаття прибув у 1930-х роках на запрошення Леоні- да Гошовського, батька відомого етномузи- кознавця. Заснував крайовий учительський хор, учительський хор Ужгородського окру- гу. Керував Закарпатським народним хором. Колективи під його диригуванням були кращими. Привніс на Закарпаття дух «Мо- гучої кучки». Активно займався збиранням фольклору краю. У період німецької окупації всі ці му- зиканти об’єдналися, створивши своєрідну
Цікаво знати 63№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела «музичну трійцю» однодумців. Адже для розвитку місцевої культури у  1939–1944 ро- ках наступили вкрай несприятливі часи. Як згадував Михайло Кречко, після подій Кар- патської України угорсько-німецька влада карала дітей за спілкування рідною мовою, стверджувала, що місцевої культури в  краї ніколи не існувало і  прагнула нав’язати угорську культуру. На протидію політиці мадяризації було створено «Подкарпатске общество наук», образно назване «русинською академією», котре науково обґрунтовувало право за- карпатців на національну ідентичність. До складу цього товариства увійшли всі троє прогресивно налаштованих музикантів: Де- зидерій Задор, Юрій Костьо та Петро Мило- славський. Для нової влади вони мали незапля- мовану репутацію. Д. Задор і  Ю. Костьо в 1939 році тільки розпочали трудову діяль- ність на Закарпатті, а П. Милославський був російським емігрантом і не мав причетності до подій Карпатської України. Однак заво- ювати лояльність хортиської Угорщини до закарпатської народної музики було нелегко. Утверджуючи право на популяриза- цію місцевого музичного фольклору, Петро Милославський зі сторінок часопису «Зоря» переконував, що історія розвитку угорської і  руської народної пісні в  минулому пере- пліталася і  дві сусідні культури впродовж багатьох століть мирно співіснували (стат- тя «Руська народна пісня: пути історичного розвитку»). Дезидерій Задор, описуючи побутуван- ня коломийки, підкреслював, що народну музику Закарпаття досліджував корифей угорської культури Б. Барток, і факт пізнан- ня цієї культури  – це продовження справи великого угорського музиканта (публіка- ція «Коломийка в  руськой народной твор-  чости»). Юрій Костьо у  статті «Колядки в  селі Сирма» (нині Дротинці) демонстрував, що закарпатська народна музика має багаті тра- диції й існувала на цих землях споконвіку. На момент творчої співпраці усі вони мали власні рукописні нотні збірники із за- карпатськими народними піснями. Так, у Д. Задора їх було щонайменше два: «Русин- ські пісні» (Прага, 1938) та «Свадебні пісні» (Ужгород, 1940). У Юрія Костя було багато невеликих рукописних збірників, створених в окремих населених пунктах: «Народні пісні з  Вели- кого Бичкова», «Пісні з  села Сирма» (нині Дротинці), «Народні пісні із Севлюша (нині Виноградів), два тематичних збірники «Ко- лядки», «Колискові», а також окремі зібрання музичного фольклору з  різних регіонів За- карпаття та Румунії і Югославії, де компак- тно проживають українці. В архіві П. Милославського налічува- лось близько чотирьохсот народних пісень, зібраних упродовж 1933–1944 рр. До цієї бла- городної справи він залучав талановитих диригентів і викладачів, які співали в його хорах. Історія створення збірника «Народні пісні подкарпатских русинов» Історія створення цього збірника для більшості залишилася невідомою. У  1990-х роках у розмові з автором цих рядків Антон Контратович, який входив до кола збирачів, причетних до його появи, розповів, що задум створення збірника вперше виник 1939 року в  Юрія Костя (однокурсника Д. Задора з  Празької консерваторії), коли той навчав Антона Контратовича в  Севлюській учи- тельській семінарії і разом з Петром Ферен- чуком долучив його до нотування народних пісень. Переїхавши 1941 року до Ужгорода, Юрій Костьо поділився своєю ідеєю з Дези- дерієм Задором та Петром Милославським. У  складних політичних умовах рушійною дипломатичною силою в  реалізації проєк- ту став угорець Дезидерій Задор. Він легше знаходив спільну мову з хортиською владою. Допомогою на цьому шляху стало його лис- тування з  Белою Бартоком, підтримка ви- датного угорського музиканта, включення ним закарпатських нотувань Д. Задора до Угорської Академії Наук та врахування його національності. Спочатку за взаємною домовленістю троє музикантів відібрали для збірки приблизно однакову кількість найяскравіших пісень зі своїх рукописних архівів (близько 35–40 пі- сень). Але в процесі роботи додалися цінні записи двох кращих учнів Ю. Костя – випус- кників учительської чоловічої семінарії Ан- тона Контратовича (19 пісень) та Петра Фе- ренчука (15 пісень). Петро Милославський включив нотації кількох талановитих дири- гентів і викладачів, які співали у нього в кра- йовому хорі учителів, а саме: Анни Желтвай та Федора Повхана, а Д. Задор – нотні записи
Цікаво знати 64 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 відомого художника Федора Манайла. Чор- новий варіант збірника був завершений 1943 року і  переданий до видавництва. У  1943– 1944 рр. під час Другої світової війни, коли німецько-хортиське військо терпіло пораз- ки на фронтах, угорська влада в  Ужгороді підтримала культуру і  виділила кошти на публікацію збірника «Народні пісні под- карпатских русинов» Д. Задора, Ю.  Костя, П. Милославського. Це скромне на вигляд видання з худож- нім оформленням обкладинки відомого закарпатського художника Йосипа Бокшая стало найбільшим нотним зібранням «Под­ карпатского Общества наук» (135 пісень). Уперше в історії краю воно продемонструва- ло народномузичне багатство усієї території Закарпаття, ознайомило з цікавими раніше невідомими народними піснями і  засвід- чило про початок роботи в Ужгороді групи молодих однодумців, які планували при- святити себе систематичному збиранню та вивченню народної музики. У майбутньому, подібно філологам, Д. Задор, Ю. Костьо та П.  Милославський могли утворити місцеву музично-фольклорну школу. За свідченням Антона Контратовича, збирання пісень і нотування музики достой- но оплачувалося. За 19 фольклорних нотацій він отримав 5000 форінтів, за які тоді можна було купити корову (в сучасному еквіваленті це рівнозначно машині). Географія збірника Паспортизація народнопісенних матері- алів переконливо засвідчила, що пісні зби- ралися в  різних куточках краю й  охопили 58 населених пунктів. Найбільше приваблю- вали музично-фольклорні зразки із  важко- доступних гірських населених пунктів: ко- лишнього Марамороша (нині Рахівського, Тячівського, Міжгірського та Хустського ра- йонів), а також західно-верховинського тере- ну Закарпаття (гірських сіл Воловеччини та Великоберезнянщини). Слід відмітити, що в деяких населених пунктах (Келечин Між- гірського району, Великі Лучки, Кольчино Мукачівського району, Драгово, Липча Хуст- ського району та інших) окрім Д. Задора, Ю. Костя, П. Милославського нотацій народ- ної музики майже ніхто більше не публіку- вав. Сам матеріал представлено нерівномір- но. З одних районів зафіксовано більше на- родних пісень, з інших – менше. Мала кіль- кість (від 1 до 4 пісень) з Берегівського, Ви- ноградівського та Міжгірського районів; се- редня (5–9) – з Перечинського, Хустського та Тячівського районів; найбільше народно-му- зичного матеріалу (від 10 до 25) – з Рахівсько- го, Великоберезнянського, Мукачівського та Ужгородського районів. Пісні Свалявського району взагалі відсутні. У кожного зі збирачів була «своя» терито- рія. Найширшою географія нотацій народ- них пісень виявилася у Юрія Костя (8 райо- нів). Не на багато менше населених пунктів відвідав Д. Задор (між цими музикантами весь час існувала здорова конкуренція, що рухала їх уперед). П. Милославський зафік- сував фольклор шести районів Закарпаття (Великоберезнянського, Ужгородського, Му- качівського, Іршавського, Хустського, Між­ гірського); Петро Ференчук  – трьох (Мука- чівського, Хустського, Рахівського); Антон Контратович – двох (Великоберезнянського, Мукачівського). Записи групи збирачів органічно допов- нювали один одного не лише на територі- альному, а й  на жанровому рівні. Відчува- лося прагнення охопити якомога багатшу палітру жанрів закарпатського народнопі- сенного фольклору. З календарно-обрядового циклу до збір- ки ввійшли: колядки, коляди, великодньо-­ ігрові та жнивні пісні, з родинного обряду – велика кількість весільних пісень, кілька ладкань та рекрутські пісні з обряду прово- дів до війська. Необрядовий фольклор представлений численними баладами різного змісту (іс- торичними, міфологічними, ліричними, побутовими та соціальними), коломийка- ми та їх різновидом «співаними» (лірични- ми піснями з  коломийковою структурою) та лемківськими співанками зі структурою вірша (6+6). Серед них переважає молодіж- на тематика. Окрім того, у збірці є декілька трембітальних сигналів з  підтекстовками (наприклад, про напад опришків «сумноє»). Але це поодиноке явище. Відповідно до наз- ви народнопісенний фольклор переважає, інструментальних зразків лише два. Співвідношення жанрів у збирачів різне і відображає коло їх інтересів. Так, Петро Ференчук сконцентрувався на жанрі балади. Вони охопили майже по- ловину його записів (7 із 15 номерів). Поряд із ними занотовував «різне»: поодинокі зраз- ки коломийок, колядок, коляд, весільних,
Цікаво знати 65№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела великодніх та напливових пісень, а також трембітальний сигнал. Антон Контратович не надавав перевагу певному жанру, його більше цікавили народ- ні пісні одного діалекту – західної Бойківщи- ни. У його нотаціях переважає необрядовий фольклор, представлений коломийками, ба- ладами, лемківськими співанками, колиско- вими та молодіжними піснями з  різними структурами. Рідкісне явище у  нього скла- дають обрядові народні пісні: колядка, вели- кодня та весільна. Фольклорні нотування Юрія Костя на- впаки виявляють інтерес до обрядового фольклору. Як однодумець Михайла Роща- хівського, збирач усвідомлював його цін- ність, тому звернув на нього посилену увагу. Ю. Костьо подав три зразки зникаючого на Закарпатті жанру великодніх ігрових пісень (найбільше серед усіх збирачів!), більшу ча- стину жнивних пісень, а також поодинокі різдвяні співи. З родинно-обрядових пісень запропонував маловідомі пісні народного весілля та проводів до війська. Подав ціка- ві зразки необрядового фольклору (балади, коломийки, молодіжні пісні з  різною скла- дочисловою будовою*), серед яких народні пісні, що нині перетворилися на музичну емблему Закарпаття: «Летів пташок понад воду», «Ой Марічко, чічері» тощо. Найголовніший інтерес Д. Задора пов’я- заний із  різновидами коломийок (адже це було темою його докторської дисертації) та архаїчними жанрами Карпат. Він єдиний серед збирачів запропонував старовинні ве- сільні ладкання з Латорицької долини та Во- лівця (хоча і не відмітив народної терміноло- гії жанру), вперше у нотній літературі запи- савши зразок чотирирядкового семискладо- вика («Вийтеся, віночки, скорі»), віднайшов прадавні гуцульські колядки-жеканки («Ой вставай, вставай, пане Іване»). Як і Ференчук, звернув увагу на трембітальний сигнал (по- передження про напад опришків «Татуню, татуню»). Петро Милославський більше тяжів до необрядового фольклору. Велику увагу звер- тав на різноманітність тематики (історичні, вояцькі, пияцькі, любовні, вівчарські, жар- тівливі, колискові пісні тощо). У його нотаці- ях мають місце балади, лемківські співанки, коломийки, пісні-романси, молодіжні пісні різних структур. Обрядовий фольклор, но- * Складочислова будова вірша  – це кількість складів у фразі, яка фіксується відповідним числом. тацій якого менше, представлений колядка- ми, колядами, ігровими веснянками, жнив- ними та весільними піснями. Фаховий рівень нотацій Одним із важливих питань аналізу збір- ника є характеристика нотацій. Музичні транскрипції збирачів виділяються точніс­ тю та професіоналізмом. Адже Д. Задор, Ю. Костьо та П. Милославський були добре підготовленими музикантами, а за рівень нотування молодих збирачів  – А. Контра- товича і  П. Ференчука  – відповідав доктор музики Ю. Костьо. Транскрипції відобража- ють ритмічну, ладову та мелодичну своєрід- ність народних пісень, враховують мелодич- ні варіанти та манеру співу (глісандо, мілку мелізматику, форшлаги та післяшлаги). Найчастіше форшлаги і післяшлаги мають місце у записах Задора, Костя та Милослав- ського. Серед нотувань Задора зустрічають- ся поодинокі записи глісандо від одного зву- ку, у Милославського має місце ліга з пунк- тиром, що означає: в одному випадку звуки будуть заліговані, в іншому ні. Усі темпові позначення та характер вико- нання подані на італійській мові, які в кінці збірки мають пояснення. Щодо метро-рит- му, то усі збирачі, крім П. Милославського, намагаються виставити найменший розмір для полегшення читання нотного тексту. У  цьому випадку такт відображає долю. Принцип нотування у  більшості випадків Дезидерій Задор записує народні пісні. 1930-і роки
Цікаво знати 66 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 (крім Милославського) не відображає скла- дочислової будови вірша. У збірці використовується інструмен- тальний тип нотування, тобто восьмі й шіст- надцяті записуються під ребро, а не з пра-  порцем. Знову ж таки для зручності чи­тання. Однак у збирачів не завжди витримуєть- ся єдина система запису перемінного роз- міру, альтерації, повторення тексту в нотах. Навіть лади народної музики записуються по-різному. Контратович фіксує їх за раху- нок дезальтерації ключових знаків біля нот, а Задор робить це грамотніше: він не випи- сує біля ключа тих знаків, які не потрібні, а у  разі тональних відхилень альтерує лише необхідні ступені. Четвертьтонові завищен- ня зустрічаються тільки у Д. Задора. У нотуваннях збірника мають місце різ- номанітні ритмічні та мелодичні варіанти пісень, про це засвідчують такі номери, як 7, 18, 54, 61, 92, 101 та інші. Задор полюбляє порівнювати стародавні варіанти мелодії з  сучасними, як це має місце в  баладі про Довбуша. Тим часом Костьо зіставляє варі- анти однієї пісні з різних населених пунктів (подібні мелодії записуються поряд). Також відмічаються схожі наспіви на різні слова. Збирачі відповідально поставилися до правильності записів. Набраний нотний текст було вивірено і допущені помилки за- значені в кінці збірки. Щодо фіксування текстів пісень, автори користувалися старою граматикою почат- ку ХХ століття, де літера «і» записувалася у вигляді м’якого знака з довгим штилем, а після приголосних вживався «ъ». Повернен- ня до старої граматики виявилося диплома- тичним кроком для уможливлення запису закарпатських народних пісень. Збирачі ко- ристуються фонетикою. Для точного відтво- рення діалектної вимови використовуються спеціальні етнографічні позначення. Серед них: тверде «и» у  вигляді російського «ы»; злиття «и» і «ю», що записується як угорське «ű» тощо. Упорядників відрізняла принципова чесність. Як фольклористи, що лише розпо- чали свою роботу, вони не приховують своїх «слабких місць». Їх ахілесовою п’ятою була система упорядкування, яка поєднала тек- стовий підхід із жанровим і включила певні протиріччя. Однак, незважаючи на це, нотний збір- ник став важливою подією в  житті Закар­ паття. Його уклали найавторитетніші музи- канти Закарпаття середини ХХ століття. У 1940-х роках він виявився найбільшим зібранням регіональних народних пісень українців-русинів. Уперше охопив музичний фольклор усієї території (збирачі не обмежилися од- ним регіоном, як Колесса, Барток та Роща- хівський), що дозволило побачити багатство і різноманітність народної музики в цілому. Вражав багатством народномузичних жанрів, виявляв серед них поширені й рід- кісні. Відобразив зріз народномузичної куль- тури Закарпаття середини ХХ століття. Віддзеркалив процес переходу великод- ніх ігрових пісень до весільного обряду та наповнення світських колядок церковним змістом. Засвідчив про появу на Закарпатті групи збирачів музичного фольклору, які з  часом могли перетворитися у  важливий осередок його дослідження. Історичну цінність нотного збірника закарпатських народних пісень Д. Задора, Ю. Костя і П. Милославського виявила опора на селянський фольклор, тяжіння до етно- графічних видань, що проявилося у відтво- ренні діалектної вимови, наявності паспор- тизації із зазначенням населеного пункту та прізвища збирача, скрупульозний підхід до деталей, а найголовніше – усі музично-фоль- клорні нотації публікувалися вперше, що ви- значало його новизну. Надруковані матеріа- ли дали уявлення про рукописні збірники музичних діячів першої половини ХХ  сто- ліття, котрі до нинішнього дня так і залиша- ються для загалу невідомими. Частина І збірника Д. Задора, Ю. Костя, П. Милославського «Народні пісні подкар- патских русинов» була багатообіцяючим початком, який, на жаль, жорстко обірвався політичними змінами. Незважаючи на це, видання залишилося найвищим досягнен- ням 1940-х років та отримало високу оцінку таких дослідників музичного фольклору карпатського регіону, як Іван Панькевич, Ольга Дутко, Володимир Гошовський, Юрій Сливінський, Емілій Кобулей, Мирослав Кушлик та багатьох-багатьох інших. Віра МАДЯР-НОВАК
67№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 67№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела У світ Коли мені до рук потрапив цей унікаль- ний репертуарний збірник вибраних творів зарубіжних композиторів для ансамблів (ор- кестрів) баяністів композитора-аранжуваль- ника, члена Національної Ліги українських композиторів, заслуженого працівника культури України, нашого земляка Віктора Марушки із  промовистою назвою «Мелодії гармонік», я  одразу пригадала, що в  моїй домашній бібліотеці щось подібне вже є. У 2010 році автор видав збірку інструменту- вань під назвою «Мелодії оркестру». А доти був збірник для ансамблів (оркестрів) народ- них інструментів «Рідне місто Виноградів», відтак книга «Син Божий днесь народився», до якої ввійшли нотування, перекладення та гармонізації для чоловічого ансамблю та мі- шаного хору 35 найпоширеніших у нашому районі колядок, записаних мовою місцевого діалекту, що передаються з покоління до по- коління протягом багатьох століть. І ось нова робота Віктора Івановича, над якою він працював майже 30 років. До збір- ки включено високого рівня перекладення та інструментування 14 музичних творів вибраних зарубіжних композиторів різних жанрів та стилів, надані розгорнуті мето- дичні рекомендації щодо роботи над музич- МЕЛОДІЇ ГАРМОНІК ними творами. Ось як оцінили книгу відомі у краї музиканти. Петро Рак – голова обласної організації Національної Ліги українських композито- рів, заслужений діяч мистецтв України, ла- уреат обласної премії імені Дезидерія Задо- ра: «Сучасне баянне виконавське мистецтво безумовно потребує постійного оновлення та поповнення репертуару, отож представле- на збірка є дуже доцільною та актуальною, має право на використання її в роботі керів- никами та викладачами різних за складом оркестрів та ансамблів баяністів мистецьких шкіл, а також в якості посібника для студен- тів середніх і вищих навчальних мистецьких закладів». Володимир Стегней  – заслужений пра- цівник культури України, викладач-мето- дист КВНЗ «Ужгородський музичний коледж імені Д. Є. Задора» ЗОР: «Баянно-акордеонне виконавство за короткий історичний період здійснило стрімку еволюцію  – від невибаг- ливого народно-побутового музикування до сучасних висот повноцінного академічного жанру. Його становлення в музичному мис- тецтві відображає яскраву сторінку цього виду інструментальної творчості. Постійні новації у конструкції інструмента зумовлю- ють тенденцію до інтонаційного оновлення музики, динамічного розвитку і  вдоскона- лення виконавського мистецтва баяністів-­ акордеоністів у відповідності до вимог часу. В  якості однієї з  найвагоміших складових зростання виконавської майстерності про- відне місце належить навчально-педаго- гічному репертуару. Автор збірника подав розгорнуті методичні рекомендації щодо виконання та роботи над музичними тво- рами, спираючись на власний багаторічний досвід керівника оркестру баяністів. Загаль- ний рівень інструментувань та перекладень збірки є високим та заслуговує позитивної оцінки»… До речі, у передмові до згаданої книжки сказано, що Віктор Марушка «досвідчений педагог, музикант, диригент, аранжуваль- ник-інструменталіст  – визначна постать на теренах музичного мистецтва та куль- тури рідного Закарпаття». І  це справді так. Я  пам’ятаю його покійного батька-скрипа- ля – як він гарно співав у сільському храмі!
У світ 68 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Саме завдяки йому в сина проявився потяг до музики, до улюбленого інструмента  – баяна. Відтоді – і на все життя. Вступив до Виноградівської дитячої музичної школи в  клас баяна до викладача І. Кікало  – саме вона відкрила юному музиканту чудовий світ професійної музики. Далі було Ужго- родське державне музучилище, де й  почав інструментувати та перекладати твори для баяна й оркестру народних інструментів, па- ралельно з навчанням працював акомпаніа- тором у Закарпатській обласній філармонії. Училище закінчив з  відзнакою, вступив до Львівської державної консерваторії ім. М. Ли- сенка в клас викладача – заслуженого артис- та УРСР Я. Ковальчука. У той же час починає працювати викладачем, потім завідувачем відділу народних інструментів Виноградів- ської дитячої музичної школи, керує хорови- ми колективами колгоспу «Нове життя» та заводу «Електрон». Понад 30 років очолює Виноградівську дитячу школу мистецтв імені Бели Бартока. Не думаю, що варто розповідати, як Віктор Іванович зумів вдало поєднати педагогічні підходи і музичні навики у навчанні юних музикантів, значна кількість із яких неодно- разово були учасниками шкільних, кущо- вих, обласних конкурсів індивідуальних ви- конавців, пішли в життя стежиною свого на- ставника. Оркестр баяністів ставав призером І, ІІ, ІV та VІІ обласних конкурсів ансамблів та оркестрів народних інструментів. Крім роботи керівника та викладацької діяльності, Віктор Іванович у  різні роки ке- рував квартетом баяністів-викладачів, квін- тетом народних інструментів, народним аматорським оркестром та хором працівни- ків культури, народним аматорським хором ветеранів праці, репертуар яких складаєть- ся з творів, так чи інакше оброблених самим В. Марушкою, апробованих та виконаних зга- даними колективами на міських, районних, обласних, всеукраїнських заходах, на сце- нах близького і далекого зарубіжжя, зокрема Угорщини, Румунії, Словаччини, Хорватії. Автор висловлює щиру подяку департа- менту культури Закарпатської облдержад- міністрації (директор Оксана Бабунич), За- карпатському осередку Національної Ліги українських композиторів (голова  – заслу- жений діяч мистецтв України Петро Рак) та Виноградівському міському голові Степано- ві Бочкаю за допомогу у  виданні цієї збір- ки. Презентація її вже відбулася на курсах підвищення кваліфікації в  Ужгородському музичному коледжі імені Д. Є. Задора. А ор- кестр юних виноградівських баяністів на VІІ  обласному конкурсі ансамблів народ- них інструментів та оркестрів здобув почес- не третє місце, виконавши твір із цієї збірки «Гармоніка-бугі». Закарпатська обласна організація На- ціональної Ліги українських композиторів подає збірник «Мелодії гармонік» Віктора Марушки на здобуття обласної премії імені Дезидерія Задора в галузі музичного та ви- конавського мистецтва (номінація «Музи- кознавство»). Мальвіна САВИНЕЦЬ Дитяча художня література – один із могутніх засо- бів формування духовного світу особистості. Тому важ- ливо, хто і що пише для дитячої аудиторії. Звернене до дітей художнє слово має свої особливості, сутність яких полягає у тому, що автор повинен добре знати і розуміти психологію дитини, її потреби, зацікавлення, усвідом- лювати та враховувати мінливу картину дитячого світо- сприймання. Юлія Драгун належить до когорти самобутніх дитя- чих письменниць ХХІ століття з власною християнською філософією, життєтворчістю. Авторка «Калинових бере- гів» добре відчуває проблематику дитячого сьогодення. Вона обдарована від Бога талантом одухотворювати ге- роїв своїх книжок, наділяти їх характери позитивними, доброчинними рисами і якостями. Її твори спонукають юного читача до навчання і  пізнання Всесвіту в  його «КАЛИНОВІ БЕРЕГИ» ВІД ЮЛІЇ ДРАГУН
У світ 69№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела розмаїтті, бо описувати негативні вчинки, дії окремих персонажів, які мають великий виховний вплив на особистість у доступній для дітей формі, – складно. Структура книги «Калинові береги» має свою логіку. В  ній містяться «Сонячне сло- во поезії» (вступна стаття Елли Красноступ, письменниці, публіциста, голови Україн- ської асоціації письменників Західного регі- ону, голови Львівського обласного відділен- ня Українського фонду культури), три роз- діли і слово про автора. Поезії Юлії Драгун  – це окремі духов- но-інтелектуальні, естетичні продукти ав- торки, які можуть бути творчо використані педагогами-словесниками, вихователями, бібліотекарями в  освітній діяльності Нової української школи та вихованні дітей до- шкільного віку. Вони також цінні для вчи- телів, котрі викладають у закладах дошкіль- ної, загальної середньої освіти курси духов- но-морального спрямування. Ця творчість також вдало вписується в інтегрований курс «Мистецтво». Вірші Юлії Драгун ліричні, легко сприй- маються дітьми. Багато з них покладено на музику. Поетичний матеріал може вико- ристовуватися під час проведення дитячих свят, розваг, виховних занять, прогулянок тощо. Краєзнавча основа, яку має розділ 2 «А  ми діти-гуцулята» впливає на розвиток емпатійних якостей дітей у  соціально-пси- хологічній сфері особистості. Крізь призму моделей поведінки героїв поезії діти вчаться міжособистісному розумінню. На основі художнього слова авторка створила власну мікродидактичну систему, яка полегшує малятам засвоєння україн- ського алфавіту (розділ 3 «Ми вже не маля- та»). Матеріал для них Юлія Юріївна черпає з  народної фамілістики, народного дити- нознавства, народної дидактики та народної педагогічної деантології. У її поезії (розділи 1–3) книги «Калинові береги» взаємопов’язані між собою такі зміс- тові компоненти виховання, як духовно-мо- ральне й  християнське («Увечері в  задумі», «Поглянь, Боже, на маленькі діти», «Зглянь- ся, Боже», «Ангелик-охоронець», «Миколаєві моліться» та ін.); духовно-моральне й  есте- тичне («Христинка-художник», «Павучкові рушнички», «Півень-веселун», «Пісня дят- ла», «Танець лисичок», «Пісенька опеньків», «Пісенька маслюків», «Пісенька боровиків», «Лісові дзвіночки», «Вродлива морква», «Пта- шина радість», «Як осінь чепурила» та ін.); духовно-моральне й  екологічне («Квасоли- на», «Соняшник», «Черешенька», «Шипши- на і бджілка», «Павучок і світлячок», «Каче- нятко», «Білий котик», «Хрущі» та ін.); духов- но-моральне й героїко-патріотичне («Не за- будемо ніколи», «Згорьована мати», «Щастя мого крила», «Герої не вмирають», «Повер- нуться додому патріоти», «Не терзайте рід- ну матір», «У єдності – сила усього народу» та ін.); духовно-моральне й  економічно-гос- подарське («Золотий вуханчик», «До Жучка на іменини», «Зайчикові іменини», «Скільки в лісі є маслят», «Вполювали ми гриби», «Оце діти-молодці» та ін.); духовно-моральне й ін- телектуальне виховання («Книги і завзяття», «Сонячна дорога», «Ранок мені посміхнувся», «Мова барвінкова», «Мудрий котик» та ін.). Аналізуючи зміст книги «Калинові бере- ги», ми віднайшли цікаву інтеграцію духов- но-морального, економічно-господарського, екологічного та естетичного виховання, на- приклад, вірші «Оце діти-молодці» або «Ста- ранні дівчатка». У цій книзі письменниця вдало порушує проблематику дитячих взаємин («Дружба Жабки із Жучком», «Друзі» та інші вірші). На основі всього поетичного матеріалу книги «Калинові береги» педагог може вибу- довувати мікродіалоги з вихованцями та їх батьками, а також проводити етичні бесіди, екскурсії, робити драматичні постановки тощо. Поезія утверджує такі морально-етичні чесноти, як любов, повага, чесність, дружба, шанобливість, які сприяють формуванню духовного начала дитини, її гуманістично- му світосприйманню. До книги «Калинові береги» Юлії Дра- гун увійшли як нові твори, написані упро- довж кількох останніх років, так і кращі тво- ри, що вже побачили світ і за які вона вперше на Закарпатті удостоєна міжнародної літера- турно-мистецької премії імені Миколи Син- гаївського. Її християнське художнє світобачен- ня яскраво проявляється у  кожній виданій книжці, співпраці з піснетворцями, митця- ми, педагогами. Цей творчий доробок Юлії Драгун ад- ресований усім тим, хто цікавиться дитячою художньою літературою. Марія БАЯНОВСЬКА
У світ 70 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Надзвичайну вагу в інте- лектуальному житті україн- ства має видання «Українська фольклористична енцикло- педія», яке побачило світ на- прикінці 2018 року. Її підго- тував колектив працівників поважної науково-дослідної установи  – Інститут мисте- цтвознавства, фольклористи- ки та етнології ім. М. Т. Риль- ського Національної академії наук України. Очолив цей ко- лектив доктор філологічних наук, професор, знаний до- слідник фольклору Микола Дмитренко. Своїми талановитими книгами і громадською діяльністю він зробив неоці- ненний внесок у виховання тисяч свідомих громадян незалежної України, у збереження і примноження культурних надбань україн- ського народу, в розвиток сучасної фолькло- ристки. Без сумніву, що саме він, сумлінний і  досвідчений учений, добровільно взяв на свої плечі, здавалося б, непосильну ношу, і  разом із  колективом однодумців успішно справився з роботою, і саме його незрівнян- на ні з ким заслуга в тому, що фольклорис- тична енциклопедія з’явилася на світ. Після всього його моральний і науковий авторитет зріс ще більше, адже на таких, як він, трима- ється українська справа. Микола Дмитренко  – видатна постать національної фольклористики. Він поєднує у  собі ще кілька талантів як поет, прозаїк, літературознавець, публіцист. Але найком- фортніше почувається, звичайно, у  фоль- клористиці, яка його по-справжньому захо- плює, стала його найбільшою любов’ю і по- кликанням. Однак цю багатогранну творчу діяльність об’єднує одне найважливіше по- чуття, одна пристрасть – любов до України. Йому належить і  найбільша кількість глибоко продуманих, змістовних статей у рецензованому виданні. Саме він – духов- ний лідер і  наставник творчого колективу. Постійно тримаючи в  полі духовного зору весь український – і не тільки український – контекст, часто роздумовуючи про загубле- ну і не загублену українську людину в істо- рії свого народу. Це приклад усім творчим особистостям, які часто через заздрощі, гор- диню тягнуть спільну справу на дно. Значну кількість статей до згаданої ен- циклопедії підготували й такі відомі науков- ці-фольклористи, компетентні й самовідда- УНІКАЛЬНЕ ВИДАННЯ ФОЛЬКЛОРИСТИЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНИ ні робітники-подвижники, як Олександра (Олеся) Бріцина, Людмила Іваннікова, Софія Грица, Людмила Єфремова, Ірина Коваль-Фучило, Ана- толь Іваницький, Ганна Дов- женок, Йосип Федас та інші. Звичайно, у  цьому виданні могло бути незрівнянно біль- ше авторів. В усій Україні – та й  у  світовій українській діа- спорі  – можна знайти чима- ло людей, які добре знають народну словесність з  усім її розмаїттям, а тому легко мог- ли б визначити всі тамтешні вершини й низини, написали б немало по- трібних статей, додали цікавих спостере- жень про особу й творчість фольклористів. Бути фольклористом  – це означає пра- цювати у  досить непростій галузі наукової та науково-практичної діяльності і водночас надзвичайно трудомісткій щодо її виконан- ня, потребує не лише виняткової працелюб- ності, а й  загалом неабиякої ерудованості, обізнаності у цій справі. Авторський колек- тив енциклопедії самовіддано трудиться як справжні фахівці, залюблені у свою працю. Вони належать до тих, що докладно вивча- ють національну українську духовність, здійснюють величезну за обсягом науко- во-пошукову роботу з виявлення, аналізу та опрацювання зібраних фольклорних даних. У  контексті українського державотво- рення така фольклористична енциклопедія заслуговує на особливу увагу. Зібрано, про- коментовано й  опубліковано чимало мате- ріалів, які досі ще не були в науковому обі- гу. Отож потреба у створенні такого науко- во-бібліографічного видання була давно на часі й  фактично є першою в  національній бібліографії такого характеру, де зібрано та узагальнено численні друковані матеріали, систематизовано необхідну історіографічну й  джерелознавчу інформацію з  означеної проблеми. Важливо й те, що автори всуціль опрацювали de visu періодичні видання, що надійшли до фондів наукових бібліотек України. Окрім значних здобутків, про які свід- чить рецензоване видання, є ще й нерозв’я- зані проблеми, є й  відповідні нові задуми, проєкти, які будуть виконані під час під- готовки другого тому фольклористичної бібліо­графічної енциклопедії. Хочеться ві- рити, що автори підготують його таким, що
У світ 71№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела в цілому стане справжнім здобутком націо- нальної енциклопедії та української науки загалом, незважаючи на гіркі наслідки ін- формаційної війни північного агресивного сусіда. Представлений у книзі матеріал можна вважати важливою частиною державниць- ких позицій авторів, які намагаються позбу- тися чужих орієнтацій на Росію і протистав- ляють їм ідеал з’єднаної, сильної самостійної України, якій у  глибині душі залишалися вірними чи не всі фольклористи України протягом свого життя, вони наділені розу- мом, волею, інтересами, невтомною працею у справі духовного відродження України. З метою максимального змістового на- повнення енциклопедії автори здійснили величезну за обсягом науково-пошукову ро- боту з  виявлення, аналізу та опрацювання джерел, які містять відомості про фолькло- ристів України з найдавніших часів і донині. Науковцями піднято із забуття невідомі ши- рокому загалу цілі пласти-надбання укра- їнської фольклорної спадщини. Довелося переглянути публікації в газетах, журналах різних часів зі статтями, інформаціями, світ- линами фольклорної тематики. Сюди ввійшли також заборонені в  ра- дянські часи персоналії та їх матеріали. На- уковці-автори подбали передусім про націо- нальні пріоритети, які полягають у вичерп- ному обліку національного друкованого репертуару-матеріалу як відображення на- ціональної культури. Це унікальне видання є своєрідним дзеркалом нашої замовчуваної й репресованої фольклористики, як це було характерно й для історії, етнографії, худож- ньої літератури та інших галузей наук. На документальній основі у виданні розгорну- то перед читачем цілі століття, в яких діяли знакові для української фольклористики постаті, деякі відомі, а інші майже не відомі широкому загалові. Ця титанічна праця енциклопедично- го характеру (Т. І: А – Л), що в сумі складає 740 сторінок великого формату, щедро про- ілюстрована кольоровими і  чорно-білими матеріалами. Згадане загальноукраїнське надбання, з якого постають глибинні факти, панорамність життя української фольклори- стики, заслуговує найвищої похвали, відзна- ки в  Україні і  може бути винятковим дже- релом для дослідників, усіх тих, хто бажає глибше, повніше дізнатися про українську фольклористику. Я  впевнений, хто ознайо- миться з  цим виданням, у  того неодмінно відбудуться зміни у його світогляді. Книжка матиме ще й світоглядний вплив, засвідчу- ватиме, що український народ має чимало своїх патріотів. «Українська фольклористична енци- клопедія» відкривається передмовою «Від редакційної колегії». У  ній повідомляється про спроби створення в кінці ХХ – на почат- ку ХХІ століть подібної праці. Їх було кілька, але кожна з них мала свої вади – подавали обмежене коло довідок про збирачів, дослід- ників, виконавців фольклору. Та лише саме Миколі Дмитренку вдалося якнайглибше перейнятися цією важливою темою і якомо- га об’єктивніше підійти до висвітлення й оп- рацювання згаданої проблеми. «Українська фольклористична енциклопедія» яскраво випромінює любов, життєрадісність і  свят- ковість. Можна впевнено засвідчити, що но- воявлене видання – знакова подія в сучасній українській культурі. Воно заслуговує на найвищу оцінку нашого суспільства і  дер- жави. Нам приємно відзначити, що в рецензо- ваному виданні вміщено також і статті про таких фольклористів, які записували і ви- вчали народнопоетичну творчість Закарпат- тя, як Яків Головацький, Володимир Гнатюк, Михайло Врабель, Іван Верхратський, Воло- димирГошовський,ЛукаДем’ян,ФіларетКо- лесса, Юрій Костюк, Петро Лінтур, Михайло Гиряк, Юрій Бойчук, Марія Бочко, Микола Зимомря та ін. Подано змістовні біографічні довідки казкарів Закарпаття Андрія Калина, Михайла Галиці, Василя Короловича, Івана Ділинка, Василя Заяця, Михайла Гандери та ін. Фольклористичні праці, що стосуються Срібної Землі, згадуються ще і в багатьох ін- ших статтях авторів енциклопедії. Жаль, що з  поля зору редколегії випа- ли такі відомі фольклористи Закарпаття, як Антон Годинка, Олекса Бевка, Іван Лібер, Дезидерій Задор, Михайло Кречко, Феодосій Злоцький, співак Михайло Глюдзик і збірник пісень з його голосу «Вчора була неділенька» (2001), казкар Юрій Баняс і записані від ньо- го твори, що ввійшли до збірника «Казки та легенди з-під Хустського замку» (2016) та ін. Взагалі видання переконливо реалізовує українську національну ідею – творить Сла- ву Україні. Повчальні й навчальні матеріали книжки вчать бачити і розуміти код нації, ви- вчати минуле, використовувати його досвід, дають можливість сприймати український фольклор як складову світового художньо- го, культурного процесу і водночас розуміти його самобутність та неповторність. Видан- ня, проєктуючи у  будучність тисячолітню історію української фольклористики, спону- катиме до глибшого вивчення своєї історії, традицій, звичаїв, народної мудрості. Іван ХЛАНТА
У світ 72 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Перу відомого закарпат- ського письменника (поета, гумориста, байкаря і  публі- циста) Юрія Шипа, лауреата низки літературних премій, належить понад 40 різножан- рових книжок для дорослих і  юних читачів. Серед них майже 500 поетичних творів, омузичених відомими тала- новитими композиторами України. Тематично розмаїті та пройняті красою музики його ліричні, духовні та жартівли- ві пісні інколи сприймаються як народні. Вони високо поці- новані й залюбки виконують- ся не тільки в Україні, а й за її межами. До таких належить і  книжечка пісень для і про дітей «Соловейкова сопілоч- ка» Юрія Шипа. Цей пісенник містить рані- ше написані та нові твори письменника, які поклали на музику Василь Гайдук, Михайло Керецман, Петро Матій, Олександр Ухач та інші визнані піснетворці. Колись незабутній поет, лауреат Наці- ональної премії України імені Тараса Шев- ченка, Петро Скунць у передмові «І слухати, і  співати» до пісенника на слова Ю.  Шипа «Співаничок для діточок» (видавництво «Па- тент», Ужгород. – 1999. – С. 34) сказав, що в ди- тячих творах Юрія Шипа, які стали піснями, найбільше ніжної людської доброти й краси. Сказав із вірою, що пісні на його слова діточ- ки будуть не тільки співати про добрий Бо- жий світ, але й завдяки їм зростатимуть до- брішими й красивішими, ніж деякі дорослі, що його затьмарюють. Ці мудрі, зворушливі й  проникливі правдиві сподівання велико- го майстра пера можна вважати влучним епіграфом і  до згаданого нового пісенника Юрія Шипа, обрамленого творами «Співа- ночки Мар’яночки» і «Не дми, чорний вітре». Сторінки його шести розділів наскрізно про- йняті глибокозмістовною думкою, що найдо- рогоцінніший людський скарб – це діти, що в житті самотній не той, хто на самоті, а той, хто не знає для кого і навіщо він живе, і най- більший негідник – хто байдужий і не дбає про дітей. Автор видання – вже біловусий сивочо- лий дідусь. На сьогодні у  нього найбільше багатство шість онуків та чотири правнуки, яких надзвичайно любить і голубить. У них не тільки діастола його серця, а й  багато- річний фаховий досвід педагога, що й нині щиросердечно дбає, щоб зростали вони ду- ховно й фізично здоровими, працьовитими, КРАСА МУЗИКИ В ЛЮБОВІ СЛОВА всебічно підготовленими до повноцінного дорослого жит- тя щасливих людей. Такими бути він бажає не тільки їм, а й усім на світі дітям. Засвід- чив Юрій Васильович це не тільки книжечкою «Соловей- кова сопілочка», але й  влас- ним життям. У  відносно те- пер уже далекому 1962 році молодий тоді вчитель Юрій Шип, ризикуючи власним життям, врятував з палаючо- го будинку трирічну дівчин- ку і  п’ятирічного хлопчика, на що не наважився ніхто з величезного натовпу. За цей подвиг нагороджений урядо- вою медаллю «За відвагу на пожежі». Така самовіддана любов до люди- ни, особливо до дітей, притаманна усьому стилю життя і творчості Юрія Васильовича. Виражена вона і  в пісеннику «Соловейко- ва сопілочка», пройнятому красою музики в любові слова. У книжечці чимало персоніфікованих (олюднених) явищ природи та образів. При- чому й сама її назва народжена в такий спо- сіб. Виходить, що соловейко у ній не пташка, а хлопчик, якого так названо, бо він дуже гарно й на сопілці грає і наспівує. Такий спо- сіб образотворення властивий розділу «Де струмок на скрипці грає», в  якому потічок співає, а в пісеньці «Гарний і негарний хлоп- чик» горобці й синички розмовляють... У виданні переконливо засвідчено, що автор всебічно знає психологію, глибоко від- чуває духовний світ, мрії, потреби та вподо- бання хлопчиків і дівчаток різного темпера- менту, характеру та віку. Текстовий зміст по- глиблено і  посилено вдало використаними вокальними, сольними, хоровими музични- ми варіаціями та розмаїтими кольоровими ілюстраціями. Художня архітектоніка національного навчально-виховного колориту надзвичайно яскрава у  творах пейзажного змісту. В  них, як і в інших, є чимало вдалих милозвучних пестливих слів, естетичних зорових і слухо- вих образів та замальовок. Доказом цього є, наприклад, і  такі текстові рукописні слова в пісеньці «Соловейкова сопілочка»: Серед квіточок Цвіркунець гусляє, Що про діточок Бог найбільше дбає. Не маємо жодного сумніву, що читач від- носно турботи Всевишнього у цьому випад-
У світ 73№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела ку такої ж думки, котра випливає під вра- женнями й  від співаних молитвочок, серед яких і про красу дитячого та навколишнього світу природи Карпат. Позаяк твори видання присвячені хлоп- чикам і дівчаткам дошкільного і молодшого шкільного віку, їхнім батькам і  тим, котрі покликані про їхню долю дбати, вагомим у пісеннику є педагогічно-виховний акцент з  дидактичною націленістю й  дотепністю в  п’ятому і  шостому розділах. Тож маємо в цій книжечці ще один цінний подарунок не тільки діточкам, а й  усім, кому дорога краса музики в  любові слова талановитого  митця. Влучно сказала про це Наталія Петій-По- тапчук, заслужений працівник культури України, директор – художній керівник За- служеного академічного Закарпатського народного хору в  передмові «Чари слова в шатах пісні» до книги Юрія Васильовича «Шиліякі співанки» (видавництво «Патент», 2013. – С. 3). Зокрема про те, що «палким ша- нувальникам пісні (дорослим і юним її люби- телям – виділено нами М. Б.) постать Юрія Шипа звісна й  близька передусім як патрі- ота Срібної Землі, котрий безмежно любить Бога, Україну, праотчу колиску, природу рідного краю та людину». Зворушливо та лагідно з  великодушні- стю й сердечністю презентований цей згар- монізований креатив слова і музики в піснях милозвучної і  людяної «Соловейкової сопі- лочки». Хочеться вірити, що завдяки їй чимало не тільки дітей, але й дорослих заради них свідоміше полюблять і відповідальніше дба- тимуть про формування духовного начала в юної генерації українців, моральну основу прекрасного, в якому для злого і потворного немає місця. І прислухаються дорослі та запам’ятають слова одного з варіантів пісні «Не дми, чор- ний вітре» (в розділі «Спів для діток і бать- ків»): ...Мило сонцю з неба гріти, Де на світі діти... Сійте не біду, а квіти – Будуть вдячні діти! Дитяче художнє слово Юрія Шипа – ме- лодійне і виразне. Воно розширює уявлення дитини про довкілля, розвиває її пізнаваль- ну та емоційну сферу, збагачує враження, виробляє позитивне сприймання не лише художнього слова… Сподіваємось, що ця книжечка позитив- но наснажить імпровізаційною та поліфо- нічною щедрістю сумління тих, у кого воно дрімає або спить. І збагатить вона багатьох красою добра, світла та любові до найсвятішого в  житті, пройнятого радістю щасливого дитинства. Марія БАЯНОВСЬКА Межею відліку часу між минулим і майбутнім завжди є сьогодення. Його відчуття і реалізація в художньому об- разі у кожного автора особи- стісна. І якщо в драматично- му творі вона відтворюється через безпосередність сценіч- ної дії, то в поезії переважно через діапазон художнього мислення, фантазії та інтуїції автора, його пошуків та по- долань непрохідних бар’єрів у  відчутті сьогодення, вну- трішніх зв’язків між минулим і майбутнім. У таких аспектах найчастіше важливу роль ві- діграють почуття любові до Батьківщини, рідного краю, довколишнього світу, пігменти кохання, зра- ди, які інколи деформують часові просто- рові поняття, а відтак і характер особистості автора. НЕТЛІЮЧИЙ ВОГОНЬ КРИШТАЛЕВОЇ ДУШІ ОЛЕСІ ЧЕПЕЛЮК У пошуках власного шля- ху із  оригінальними заявка- ми то на драму, то на про- зовий твір, то на поезію вхо­-  дить у  літературно-мистець- кий про­стір Срібної Землі молода хустянка Олеся Дмит­ рівна Чепелюк. Десять років письменни- ця пропрацювала вчителем української мови та літера- тури в  Хустській гімназії-ін- тернаті, а також керівником шкільної літстудії «Джерель- це» та міського читального клубу для учнів та студентів «Літературна майстерня». З  2015 року  – заступник го- лови Хустського міськрайон- ного літературно-мистецького об’єднання «Верховинська плеяда» та Закарпатської фі- лії Всеукраїнського літоб’єднання «Письмен- ники Бойківщини». У  серпні 2019 створює
У світ 74 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 творчу спілку «Майстерня слова», де гуртує людей різного рівня творчих досягнень, віку та напрямків діяльності. У вересні 2017 року розпочала свою теа- тральну діяльність на посаді керівника літе- ратурно-драматургічної частини Закарпат- ського обласного театру драми та комедії, а відтак здобуває другу вищу освіту за фа- хом «Режисура естради та масових заходів». З травня 2018 року ввійшла до складу членів журі Міжнародного літературного конкур- су «Коронація слова» у  номінації «П’єси» (м. Київ). Олеся Дмитрівна – автор соціально-пси- хологічної драми на дві дії «Не зрадь!» (пам’я- ті Героїв Небесної Сотні), за яку отримала обласну літературну премію «Дебют Срібної Землі». Її поетичні стремління проявились у цьому драматичному творі «Піснею майда- нівців», серед яких опинився наш земляк-ко- валь Микола (за мотивами пісні повстанців «Мій друже ковалю»). Вже сонце далеко схилилось за обрій, На серці тривога, у скронях печаль. Не падайте духом, наш шлях незворотній, Омріяна воля нас манить у даль. Тож вдармо об землю і лихом, й журбою, Хай мати всміхнеться й не плаче жона, Вставаймо за справу, рушаймо до бою – Країна нас кличе, вона в нас одна! Друга книжка О. Чепелюк, яка побачила світ на початку цього року, – «Гори! Не тлій!». Деякі поезії, що увійшли до збірки, спочатку з’явилися у пресі, а згодом знайшли своє міс- це в театралізованому концерті «Кришталь душі» Закарпатського обласного театру дра- ми та комедії. Презентацію творчості у  театралізова- ному дійстві розпочала сама авторка поезією «Обійми мене», якою спрямувала зарядже- ність не на світ, а на особистість із втіленням індивідуального переживання усамітненої героїні, куди заглянуло скупе весняне сон- це, яке обіцяло бути щирим у  холоднува- тих подихах вітру з таємною надією теплого кришталю на сцені театру. Обійми мене… Затули собою від вітру. Захисти мене… Заховай від цілого світу. Пригорни мене… Дай теплом зігріватись дотично. Приголуб мене… Без твоїх мужніх рук так незвично. Не пускай мене… Світ холодний, лукавий, жорстокий. Знов поклич мене… І  поруш своїм доти- ком спокій. Обійми мене… Зацілуй мене… Не покинь мене… Хай так життя мине. Авторка дуже тонко через поетичні ряд- ки втілила переживання ліричного героя, який намагається перегорнути сумну сто- рінку свого життя, мов сторінку книги, ба- жає прокинутися зі страшного сну, аби поча- ти все спочатку («Забути» із виступу актора С. Маслова): Забути... Так хочеться вирвати, видерти з  думки всі смути… Відбути… Все в’їлося, вп’ялось, всоталося гірше от- рути… Заснути… Хай все як жахіття, як сон щоб могло про- минути.... Вдягнути… Хотілося б спокій, байдужість, усмішку Й ні грама покути… У деяких поезіях відчувається потяг пані Олесі до драматургії, адже чимало з них по- будовані у формі діалогу (поезія «Це життя» у  виконанні заслуженої артистки України М. Рибчук та художнього керівника театру В. Снітара): – Всі зорі світу для тебе… – Не треба! – Ти потрібна мені, як сонце… – Чи не сон це? – Своїм поглядом мене ти кориш! – Облиш! – Я квіти до ніг покладу! – Не піду! – Я зірку з неба здійму! – Не прийму! – А як же наше кохання? – Чи востаннє? – Ти вбиваєш мої почуття! – Це життя! Метафоричні відголоси поезій письмен- ниці Срібної Землі, як і наші гори з відлун- ням, мають поліфонічне забарвлення («Не- збагненність» у  виконанні актора М. Ани- шинця): Ллється мелодія серця, плаче струною скрипки, Колеться зболене болем, розбираючи спо- кій на дрібки. Гостриться пазурем спогад, пнеться крізь терни в реальність, Млосний пронизливий погляд диктує роз- мови тональність… Зі сцени прозвучав і верлібр у оригіналь- ній діалогічній формі «Я залишусь твоєю»  (у виконанні акторів А. Смереки та М. Шпе- ньовича): Ти залишишся моєю непрочитаною кни- гою. А ти моїм недописаним романом. Ти станеш моєю неприступною форте- цею. А ти моїм невпокореним героєм. Ти будеш моєю недосяжною мрією. А ти моїм нездійсненним бажанням…
У світ 75№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Чи не найбільшої емоційної напруги на- дали відверті поетично-експресивні рефлек- сії «Манія» у виконанні акторки В. Вайнраух: ...Як викинути з серця п’янку жагу, що роз- дирає тіло?.. Німий крик розпачу Терзає, душить, вивертає... Морочить болем, розум відбирає... Чи втечу? Від тебе вдасться, та від себе?.. І надалі адресне послання «Коханому» (у виконанні акторки Н. Давидюк) …Я буду для тебе всім світом, Який захотів би відкрити, Я буду з тобою довіку, Аби лиш своєю назвав ти. Своєрідним творчим експериментом для О. Чепелюк стала поезія «Акторка», яку ніби в думках ілюструє шанувальник із зали (актор О. Липчей), зізнаючись у безнадійно- му коханні примадонні театру – акторці, яка заполонила серце хлопця. …Якою будеш ти сьогодні: звабливою, а чи жорсткою, Чи, може, вірною до смерті, такою близь- кою й чужою? Була ти музою Орфея, і Мавкою ти чару- вала, І вабила, мов Дульсінея, Джульєттою не раз вмирала. …Така вже суть твоя дволика  – акторка у житті й на сцені, А я – глядач твій без’язикий, покірний бла- зень… Отже, дебют окремих поезій у концерт- ній програмі «Кришталь душі» запалив душу широкому колу глядачів, тому є надія, що така участь спіткає і  читачів поетичної збірки «Гори! Не тлій!». Тож на злеті нових відчуттів, На старті свіжих ідей, Хоронячи крах надій, Плекаю прийдешній день. («На злеті») Хотілося б, щоб цей успіх був не випад- ковим метеоритом, що яскраво пролетів і зник, а щоб і надалі були яскраві спалахи як у драматургії, так і в поезії та прозі. Василь АНДРІЙЦЬО Нещодавно в Україну на- діслано Міжнародний збір- ник наукових праць Клай- педського університету «Res humanitariae». Він засвідчив, що в  наукове життя Європи дедалі частіше вливаються нові дослідження україн- ських учених. За конкурсним відбором редакційної колегії, до скла- ду якої ввійшли провідні професори університетів, ін- ститутів та музичних акаде- мій восьми країн світу (Лат- вії, Литви, Естонії, України, Польщі, Італії, Канади, Росії), до 24 випуску включено три праці україн- ських дослідників: киянки Ярини Товкало, львів’янина Володимира Сивохопа та закар- патки Віри Мадяр-Новак. Віра Мадяр-Новак – знаний етномузико- лог, заслужений діяч мистецтв України, ви- кладач комунального вищого навчального закладу «Ужгородський музичний коледж імені Д.  Є.  Задора» Закарпатської обласної ради, провідний методист комунально- го закладу «Обласний організаційно-ме- тодичний центр культури» Закарпатської обласної ради, здобувач Львівської націо- нальної музичної академії імені М. Лисен- ка. Її об’ємна наукова стаття «The issue of НАУКОВІ ДОСЯГНЕННЯ ВІРИ МАДЯР-НОВАК music dialectology in the first publications of Volodymyr Hoshovsky» написана англій- ською мовою. У новому, рані- ше недослідженому ракурсі автор висвітлила питання музичної діалектології в ран- ніх закарпатських працях Володимира Гошовського. Ці- каве, неординарне і  високо- фахове наукове дослідження нашої землячки викликало зацікавлення провідних єв- ропейських наукових видань й отримало високу оцінку за кордоном. У житті Ужгородсько- го музичного коледжу імені Д.  Є.  Задо- ра, Обласного організаційно-методично- го центру культури та й  самої Віри Ма- дяр-Новак  – це радісна подія. Публікація у  престижному міжнародному наукову збірнику Клайпедського університету від- булася вперше й засвідчила, що в галузі ет- номузикознавства Закарпаття почало впев- нено виходити на міжнародний рівень, викликаючи почуття гордості за досягнуті  успіхи. З працею можна ознайомитися за поси- ланням: http://journals.ku.lt/index.php/RH/ index Тетяна РОСУЛ
76 Культурологічні джерела № 3 (47), 201976 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Пам‘ять – ...Мамко, а Бог є? – Бабка казала, ош є, дітинко... В каждуй травинці і косичці, у сонячкові й росі види- ме Божоє творіння... Мені було п’ять років, але ця розмова з мамою мені запам’яталася на все життя. Як сказати про любов?.. Чи вистачить слів, адже людська мова така недосконала... Висловити любов можна душею, ніжністю, прихильністю, щирістю та вірністю, піснею і поезією, музикою й образом... На березі швидкоплинної Боржави у ма- льовничому селі Великий Раковець Іршав- ського району на Закарпатті в  родині сіль- ських молочарів Михайла й Олени Копинців 16 серпня 1940 року народилася наймолодша донечка Терезія. Світлий погляд, очі кольо- ру небесної блакиті, кучеряве сонячне во- лосся. Терезка зростала розумною, веселою й  кмітливою дівчинкою. Чотири старші брати – Василь, Дмитро, Антон, Павло і се- стра Ірина змалку звеселяли людей піснями й музикою. Батько грав на сопілці, мама спі- вала пісні, брат Павло вже в чотирирічному віці освоїв гру на цимбалах, а Тереза грала на домрі-пікколо. У 1956 році київською кіностудією було знято фільм «Пісні над Дніпром», де у вико- нанні раківчан – учасників художньої само- діяльності, прозвучали пісні в обробці Павла ВЧИТЕЛЬКА, МУЗИКАНТ І ПРЕКРАСНА ЛЮДИНА Пам’яті Терезії Копинець (Жупанин) Копинця. Тоді в концерті взяли участь і юні красуні – сестри Терезія та Ірина, які грали на музичних інструментах та щиро й  гар- но виконали такі пісні, як «Через поле ши- рокоє», «Іванку, Іванку, купи ми рум’янку», створені талановитими раківчанами Семе- ном та Іваном Мельниками (ці пісні згодом стали народними). Після закінчення школи Терезія вступи- ла до медичного училища, а через рік зрозу- міла, що її справжнє покликання – музика. Продовжила навчання на музичному від- діленні Мукачівського педагогічного учи- лища, яке закінчила 1960 року й  одержала диплом з  відзнакою. Швидко й  майстерно оволоділа грою на фортепіано і баяні. Тоді ж написала свої перші пісні «Пісня про дівчи- ну-агронома» на слова І. Чопея та ін., які на зльоті самодіяльних композиторів у  Києві, в якому взяли участь композитори М. Маш- кін і С. Сабадаш, були відзначені за мелодій- ність. Брат Павло самостійно освоїв гру на акордеоні, закінчив фізико-математичний факультет Ужгородського державного уні- верситету та диригентський факультет Львівської державної консерваторії. Музика стала його стихією і він з легкістю створював партитури для оркестрів, обробляв народні пісні. Добре відомі його шлягери «Над рікою Ужем», «Латориця», «Пісня про Олексу Бор- канюка». Любов до рідної землі  – сімейна риса Копинців. Кожен з  них самотужки здобув освіту. Дмитро Копинець – педагог, працю- вав учителем історії у  Великому Бичкові, особливу увагу приділяв вивченню історії Закарпаття. Павло  – музикант. Василь став фінансистом, був завідувачем фінансового відділу в  Берегові. Антон працював режи- сером на обласному телебаченні та редакто- ром програм, писав вірші, прозу. Автор зна- менитої історичної повісті «Кротон» (1972) про закарпатського силача Івана Фірцака, який після багатьох тріумфів у США та Єв- ропі повернувся до рідного села Білки. Жив скромно, не цурався своїх земляків, органі- зовував вистави, на яких демонстрував про- стим людям надзвичайні можливості люд- Терезія Копинець із вихованцями. Місто Виноградів, 1973 рік
Пам‘ять 77№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела ського тіла. Про це все написано у творі. По- вість надзвичайно цінна тим, що усі історії записані безпосередньо з уст І. Фірцака. У 2014 році твір перекладений онукою письменника Ліною Дегтярьовою. Сестра Ірина Михайлівна Копинець-Галайда у рід- ному селі вчителювала, керувала народним аматорським ансамблем «Раківчаночка», який взяв першість на «Веселих нотках» у Москві, організувала при сільському клубі музей «Берегиня». У селі Великий Раковець народна ар- тистка України Клара Балог записала на- родні рухи і  поставила такі танці, як «Ра- ковецький кручений», «Бубнарський», «Ра- ківчанка», які увійшли до Золотого фонду Заслуженого академічного Закарпатського народного хору. Інформаційно-просвітницьку роботу та підтримку великої балетмейстерки на той час проводили брати Копинці: Антон як тележурналіст і автор передачі «З народної криниці», де пропагував народне мистецтво, а Павло як музикант і композитор багато сил і енергії витрачав на популяризацію народ- ної творчості в краї. За їх безпосередньої уча- сті в  репертуарі Закарпатського народного хору з’явились пісенні твори і  вокально-хо- реографічні композиції Іршавського району Закарпаття. Павло Копинець спонукав багатьох му- зикантів до творчості, і саме дякуючи йому, вони досягли успіху і  визнання. Так, на- приклад, Федір Іванович Копинець, двою- рідний племінник Павла Михайловича, ще в дитинстві часто розмовляв зі стрийком. Він і дав пораду Федорові освоїти гру на баяні та здобути вищу музичну освіту. Сьогодні Федір Іванович вже десятки років таланови- тий хормейстер Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, а також свя- щенник Православної церкви. Він упорядку- вав і видав єдиний в Україні та колишньому СНД «Словник церковно-півчих термінів». Донька Павла Копинця – Iлoна Барта – відома піаністка, її сестра Олеся працює вчителем музики у  Польщі. Донька Ірини Галайди – Мар’яна – баяністка. Онук Антона Копинця  – Антон Дег- тярьов – відомий в Україні та за її межами сучасний музикант і композитор. Як би ра- діли його дідик Антон та двоюрідний дідик Павло, якби знали про це. У 1961 році Терезія Михайлівна вийшла заміж за вчителя, майбутнього поета і нау- ковця Степана Жупанина. Молоде подруж- жя працювало в Ільниці Іршавського району, де Терезія Михайлівна керувала учнівським хором, до складу якого входило понад 100 учасників. Хор займав перші місця, за що от- римував дипломи на оглядах і фестивалях. У 1963 році народився старший син Павло. Потім була робота музичного керівника у  дитячих закладах м.  Виноградів і  керів- ництво хоровими колективами Виноградів- ських медичного та кулінарного училищ, які неодноразово займали призові місця на обласних оглядах і фестивалях. Тоді ж з’явилися надзвичайно ліричні, неординарні авторські мелодії Терезії Копи- нець (Жупанин) на вірші чоловіка Степана Жупанина: «Ватра не згасає», «Едельвейси» і  «Пісня про Виноградів». Ці твори були надруковані в газетах «Молодь Закарпаття» і «Закарпатська правда» у 1966–1968 рр. Зго- дом Терезія Жупанин написала й  такі ме- лодії на вірші С. Жупанина, як «Веснянка», «Сніжок-пушок», «Дитсадочку, прощавай», «А костер горить, палає», «Ми збираєм коло- сочки», «Гірські стежинки», «Рання бджілка» та багато інших. Ці пісні друкувалися у пері- одиці та у журналі «Дошкільне виховання». Одночасно Терезія Михайлівна вчиться заочно в Ужгородському державному універ- ситеті на філологічному факультеті, який успішно закінчила 1969 року. У 1970 році у Терезії Михайлівни і Степа- на Ілліча народжується син Юрій, який став лікарем, а в 1980 – донька Мирослава, нині солістка Заслуженого академічного Закар- патського народного хору. Переїхавши до Ужгорода, Терезія Ми- хайлівна працює музичним керівником у  дитячому дошкільному закладі №  29, де заслужила прихильність та вдячність дітей і  батьків. Паралельно викладає в  Ужгород- ській СШ № 3 з російською мовою навчання українську мову і  літературу. Основним її прагненням було прищепити підліткам лю- бов до української мови й пісні. Робота в  Ужгородській СШ №  8 (з  1986 по 1999 рр.), на той час теж російськомовній, дозволила Терезії Михайлівні, вчительці му- зики і співів молодших класів, розкрити свій творчий потенціал як педагога-компози­тора. Тут у  1988 році вона створила вокаль- ний ансамбль «Джерельце», до складу якого входило понад 20 дівчаток і хлопчиків. Діти виконували українські, російські, польські, словацькі, білоруські народні пісні на два та навіть і чотири голоси. Спеціально для ансамблю Терезія Ми- хайлівна написала слова і музику таких пі- сень, як «Куплеты сатирические на темы
Пам‘ять 78 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019
Пам‘ять 79№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Попід Чорною горою Тиса хвилями шумить. З виноградною лозою Рідне місто гомонить... Приспів: Виноградів, Виноградів – Місто юності Карпат. Квітне щастя в винограді, Квітне місто, наче сад.
Пам‘ять 80 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 экологические», «Ми веселі гуцулята», «Мій кептарик», виконували також її авторські пісні на слова С. Жупанина «Черевички нові маєм», «Чабанова сестричка», «Гей, танцюй- мо коломийку», «Весняне сонечко», на слова Володимира Ладижця «Я малий собі гуцу- лик», на слова Д. Чередниченка «Розмалюю писанку» та інші. Ансамбль «Джерельце» брав участь у  фольклорних фестивалях, що проходили в  Ужгороді, Києві, Пряшеві, Братиславі, Кросно та інших містах України і  Європи, неодноразово був нагороджений дипломами першого ступеня. Солістка ансамблю Мирослава Жупа- нин (Копинець), донька Терезії Михайлівни і Степана Ілліча, у 1993 році стала лауреатом конкурсу «Таланти твої, Україно» (м.  Оде- са). Нині Мирослава Копинець – відома ет- но-співачка. У  2013 році випустила диск «Ruthenia», куди ввійшло 12 народних пісень в  обробці відомого музиканта Олександра Соліча. У тому ж році Мирослава стала лау- реатом Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». Творчий псевдонім  – прізвище Копинець  – Мирослава взяла, щоб підкреслити прина- лежність до музично обдарованої родини своєї мами. Солісткою ансамблю «Джерельце» у 1990-х роках була і Єлизавета Іванців, яка неповторно й чуттєво виконувала народні пісні «Під дубиною», «Вербовая дощечка» та інші. Нині вона відома харизматична і над- звичайно талановита співачка Йолка. Багато самобутніх музикантів щиро вдячні Терезії Михайлівні за обранну про- фесію і творчий шлях. Адже на своїх уро- ках вона переконувала, що треба обов’язково відвідувати музичну школу чи займатись іншим видом мистецтва, який подобається. Діти і батьки прислухалися. Серед них і ві- домий музикант Анастасія Жужгова, вока- ліст Сергій Юзьків, Квітослава Бачинська, Тетяна Стулішенко та багато інших випус- кників СШ № 8. Протягом 1988–1998 років ансамбль часто виступав на телебаченні й радіо. За активну творчу працю і виховання молоді Терезії Ко- пинець (Жупанин) було присвоєно звання «Відмінник народної освіти» і «Ветеран пра- ці» за понад 40-річний стаж роботи. Повагу до кожної дитини, можливість їй висловитися, заспівати, відчути себе потріб- ним і талановитим – це все дарувала учням Терезія Михайлівна. На уроках вона вміло поєднувала два–три види мистецтва. Це був неординарний і унікальний підхід до уроків музики. Вчителька часто нагадувала дітям, як важливо висловлювати свої почуття до найрідніших людей – мами і тата. Учні з не- терпінням чекали змістовних, цікавих і ви- соко духовних уроків музики, які двічі–три- чі на тиждень проводила улюблена Терезія Михайлівна. Пані Терезія знала безліч пісень і  була надзвичайно ерудованою людиною. Вона говорила, що дітей потрібно вчити не лише дитячих пісень, а й тих, у яких оспівуються такі почуття, як вірність, відданість, любов, сподівання й страждання. Не треба думати, ніби дитина їх не сприйме. Навпаки, слуха- ючи і виконуючи їх, вона стане співчутливі- шою, добрішою. Ім’я своєї вчительки Терезії Михайлів- ни учні згадують з теплотою. Не забувають і після того, як вона 21 листопада 2010 року відійшла у вічність. Значить, вона справила незабутнє враження на своїх вихованців, зу- міла знайти ключик до маленьких сердець. Вона вміло і щедро дарувала позитивні емо- ції, радість, вселяла дітям упевненість у собі. Говорила, що на дітей не потрібно кричати, їх потрібно зацікавити. До останніх днів свого життя педагог пам’ятала своїх учнів, бережно зберігала малюнки, ілюстрації до пісень, опрацьовувала власну поезію для до- шкільнят, несла добро і любов людям, раділа кожному дню, виховувала онуків, спонукала робити світ кращим... Вона була Вчителем з великої букви. Таких одиниці. Їх завжди не вистачає... Навіть, коли вони вже перебува- ють в інших світах, все одно присутні у спо- гадах і в нашій пам’яті… Мирослава ШИП Українці та угорці Тут живем, як браття, всі. В дружбі вірній, праці творчій, У нев’янучій красі. Приспів. Сонце щедро землю гріє, Ллє тепло в серця людей. Кожен тут кохає, мріє, Пестить щастя молоде. Приспів. Над тобою небо чисте І пісень лунких розмай. Виноградів, любе місто, Разом з нами розквітай! Приспів.
ВИСТАВКА «ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНИХ» РОБІТ МАЙСТРІВ ДЕКОРАТИВНО- УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА ЗАКАРПАТТЯ Закарпатський музей народної архітектури та побуту Вікторія Олень-Васів «Трилисник», кераміка, дерево Гізелла Купаш Доріжка, ткацтво Петро Шегда «Карпатський олень», різьблення Андрея Прислупська «Закарпатські роми», кераміка, розпис Олександр Сенько Декоративна тарілка (майоліка) із циклу «Під ритми коломийки»
ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ – 25 РОКІВ Наталія Піцур, Віктор Теличко, Тетяна Теличко, Ференц Томич, Надія Підгородська, Михайло Подкопаєв. 2013 рік Віктор Теличко, Людмила Мокану, Інна Попова, Василь Гайдук, Йожеф Іршаї, Йосип Базел, Тетяна Росул. 2015 рік
ПІСЕННЕ РОЗМАЇТТЯ ТЕТЯНИ РАХОВСЬКОЇ Тетяна Раховська, Оксана Хомутник, Ірина Чоботар, Вікторія Ковач, Надія Богач, Світлана Когут, Христина Дуркота, Олена Гайдук, Христина Барна – учасниці народного аматорського вокального ансамблю «Оріховчанка». Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Місто Ужгород, 2018 рік Тетяна і Сергій Раховські з учасниками зразкової аматорської вокальної студії «Намисто» та хореографічного колективу «Смерічка». Місто Ужгород, 2012 рік
ХІХ ФЕСТИВАЛЬ-ЯРМАРОК «ГУЦУЛЬСЬКА БРИНДЗЯ»
Олександр Малеш Ужгород. Полотно, олія, 70×80. 2012 рік Ужгородські сакури. Полотно, олія, 60×80. 2013 рік Професор, доктор медичних наук Василь Русин. Полотно, олія, 95×110. 2013 рік
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2019 рік

More Related Content

PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2020 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2020 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2020 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2021 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2019 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2021 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2020 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2019 рік
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2020 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2020 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2020 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2021 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2019 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2021 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2020 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2019 рік
byoomckuzh
 

What's hot

PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2019 рік
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2017 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2021 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2018 рік
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2021 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2017 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2015 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2018 рік
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2017 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2016 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2016 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2016 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2017 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2018 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №4(32) 2015 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2016 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Vshkole 9 klas_ukrajinska_literatura_avramenko_2009_ros
byDaniel Movchan
 
PDF
Programa
byKurs
 
PDF
9 литер авраменко_дмитренко_укр_для рус_2009_укр
byAira_Roo
 
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2019 рік
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2017 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2021 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2018 рік
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2021 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2017 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2015 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2018 рік
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2017 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2016 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №2. 2016 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2016 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2017 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №1. 2018 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №4(32) 2015 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №4. 2016 рік.
byoomckuzh
 
Vshkole 9 klas_ukrajinska_literatura_avramenko_2009_ros
byDaniel Movchan
 
Programa
byKurs
 
9 литер авраменко_дмитренко_укр_для рус_2009_укр
byAira_Roo
 

Similar to Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2019 рік

PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №3, 4. 2024 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2025 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №3, 4. 2023 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2023 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2018 рік
byoomckuzh
 
PPT
Робота Закарпатського Обласного організаційно-методичного центру культури за ...
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №3, 4. 2022 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2024 рік.
byoomckuzh
 
PPSX
редакційна політика слайд
byIlya Vesenny
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2022 рік.
byoomckuzh
 
PDF
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2015 рік.
byoomckuzh
 
PDF
9 klas ukrainskaja_literatura_avramenko_2009_ukr
byUA7009
 
PDF
Заклади культури клубного типу Закарпатської області. Народні та зразкові ама...
byoomckuzh
 
PDF
1
bybooksss100
 
PDF
ART-МОЗАЇКА № 3(9)
byfermata2030
 
Журнал "Культурологічні джерела". №3, 4. 2024 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2025 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №3, 4. 2023 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2023 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2018 рік
byoomckuzh
 
Робота Закарпатського Обласного організаційно-методичного центру культури за ...
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №3, 4. 2022 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2024 рік.
byoomckuzh
 
редакційна політика слайд
byIlya Vesenny
 
Журнал "Культурологічні джерела". №1, 2. 2022 рік.
byoomckuzh
 
Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2015 рік.
byoomckuzh
 
9 klas ukrainskaja_literatura_avramenko_2009_ukr
byUA7009
 
Заклади культури клубного типу Закарпатської області. Народні та зразкові ама...
byoomckuzh
 
1
bybooksss100
 
ART-МОЗАЇКА № 3(9)
byfermata2030
 

Журнал "Культурологічні джерела". №3. 2019 рік

  • 2.
    МАЙСТЕРНІ ПРОЄКТУ «ОНЛАЙН-ХАБ ДЛЯНЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЗАКАРПАТТЯ» Михайло Пилипчинець Ольга Баков Микола Кокіш
  • 3.
    1№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела ПРО АВТОРІВ.................................... 2 Відлуння подій................................... 3 АЛЕЧКО М. Знову перші................. 3 МИШАНИЧ В. Відчути подих весни................................................ 4 ОФІЦИНСЬКА М. Камерна експозиція....................................... 5 ЯВОРСЬКА І. Свято у Тийглаші..... 7 МИШАНИЧ В. На виставці   «Із джерел народних».................. 8 МИШАНИЧ В. Нова зустріч із Сергієм Глущуком...................10 Актуально.........................................11 МИШАНИЧ В. Грантовий   проєкт і його майстерні.............11 СТЕГУРА Н. Хартію мережі фахівців з нематеріальної культурної спадщини підписано!.....................................14 Ювілеї..................................................18 МИШАНИЧ В. Василь Бедзір: «Школа життя і школа журналістики завжди йшли   для мене поряд»...........................18 ШКІРЯ В. Іван Попович:   «Пісня для мене – не тільки потреба душі, а й засіб спілкування з людьми»..............24 ОФІЦИНСЬКА М., ХЛАНТА І.   Пісенне розмаїття   Тетяни Раховської. До 50-річчя від дня народження....................... 27 ГУСТІ В. Петро Продан відзначив столітній ювілей...........................32 ХЛАНТА І. Духовні криниці   Марії Купарь. З нагоди 60-річчя від дня народження....................... 33 ШКІРЯ В. Співець кодексу усвідомленого довголіття. Мирославові Дочинцю – 60!.........37 РОСУЛ Т. Закарпатській обласній організації Національної   № 3 (47), 2019 Щоквартальний вісник Засновник:   КЗ «Обласний організаційно- методичний центр культури» ЗОР Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації   Серія ЗТ № 722/314   ПР від 30.01.2019 Адреса: 88000, м. Ужгород,   вул. Волошина, 18 www.zakfolkcenter.info  е-mail:   oomckuzh@gmail.com Редакційна колегія: Г. Дрогальчук, І. Хланта, В. Кобаль, М. Офіцинська Упорядкування, підготовка текстів: М. Офіцинська Відповідальна   за випуск:   Г. Дрогальчук Автори світлин: О. Гайдук, О. Головчук, О. Попов, з архіву В. Бедзіра, М. Купарь, В. Мадяр-Новак, Т. Раховської, М. Фединишинця, О. Цанька, М. Шип, В. Шкірі, КЗ «ООМЦК» ЗОР. Художнє оформлення обкладинки: М. Дем’ян Дизайн та верстка:  М. Лазорець-Стан Редагування  та коректура:   Т. Лазаренко Відповідальність за достовірність фактів, власних назв та імен, інших відомостей   несуть автори. На першій сторінці обкладинки   скрипаль-віртуоз Олексій Томишин.   Фото Олени Гайдук Здано до набору 01.10.19. Підписано до друку 11.10.19. Формат 60ç84/8. Папір офсетний.   Друк офсетний.   Ум. друк. арк. 9,76. Підготовлено до друку: видавництво TIMPANI Свідоцтво про державну реєстрацію видавців   від 15.04.2003 р.   Серія ДК, № 1327 Друк ТОВ «РІК-У»   88000, м. Ужгород,   вул. Гагаріна, 36 Замовлення № 23   Тираж 300 пр.  спілки композиторів України –   25 років!......................................... 40 Думки вголос.................................... 43 АНДРІЙЦЬО В. Третя зустріч ...... 43 ТЕЛИЧКО В. Магістерські   доробки......................................... 46 Творча майстерня...........................49 ЯКУБИШИН М. Микола Кокіш – майстер вовноткацтва Закарпатської Гуцульщини......49 ХЛАНТА І. На шляху   до вершин різьбярства...............51 МИШАНИЧ В. Майстер   ліричного камерного   пейзажу......................................... 55 МИШАНИЧ В. Коли хобі стає сенсом життя… ........................... 56 Цікаво знати.....................................59 ФЕДИНИШИНЕЦЬ М. Дивовижний шаржист   Ерделі..............................................59 МАДЯР-НОВАК В. Уперше   в одному збірнику.......................61 У світ...................................................67 САВИНЕЦЬ М.   Мелодії гармонік..........................67 БАЯНОВСЬКА М. «Калинові береги» від Юлії Драгун........... 68 ХЛАНТА І. Унікальне видання фольклористичної   енциклопедії України................70 БАЯНОВСЬКА М. Краса музики   в любові слова.............................. 72 АНДРІЙЦЬО В. Нетліючий вогонь кришталевої душі   Олесі Чепелюк............................. 73 РОСУЛ Т. Наукові досягнення   Віри Мадяр-Новак...................... 75 Пам’ять..............................................76 ШИП М. Вчителька, музикант і прекрасна людина. Пам’яті Терезії Копинець (Жупанин)........76 ЗМІСТ
  • 4.
    2 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 АЛЕЧКО Микола  – заступник ди- ректора Берегівського районного тери- торіального соціального обслуговування населення, учасник народного аматор- ського українського театру імені Яросла- ви Бандурович Берегівського міського бу- динку культури АНДРІЙЦЬО Василь – завідувач ка- федри мистецтвознавства комунального вищого навчального закладу «Ужгород- ський коледж культури і мистецтв» За- карпатської обласної ради, кандидат мис- тецтвознавства, заслужений працівник культури України БАЯНОВСЬКА Марія  – завідувач кафедри суспільно-гуманітарної та ети- ко-естетичної освіти Закарпатського ін- ституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, док- тор філософії (PhD), доцент, член Націо- нальної Ліги українських композиторів ГУСТІ Василь – письменник, заступ- ник голови Закарпатської обласної органі- зації Національної спілки письменників України, заслужений працівник культу- ри України МАДЯР-НОВАК Віра – методист ко- мунального закладу «Обласний органі- заційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, викладач комунального вищого навчального за- кладу «Ужгородський музичний коледж імені Д. Є. Задора» Закарпатської обласної ради, музикознавець, фольклорист, лау- реат обласної премії імені Дезидерія За- дора, заслужений діяч мистецтв України МИШАНИЧ Володимир  – провід- ний методист комунального закладу «Об- ласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, член Національної спілки журналістів України ОФІЦИНСЬКА Марина  – завідувач інформаційно-редакційного сектору ко- мунального закладу «Обласний організа- ційно-методичний центр культури» За- карпатської обласної ради РОСУЛ Тетяна – викладач циклової комісії «Теорія музики» комунального вищого навчального закладу «Ужгород- ський музичний коледж імені Д.  Є.  За- дора» Закарпатської обласної ради, музи- кознавець, кандидат мистецтвознавства САВИНЕЦЬ Мальвіна  – журналіст- ка, м. Виноградів СТЕГУРА Наталія – завідувач народ- ного аматорського етнографічного музею комунального закладу «Обласний орга- нізаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, заслужений майстер народної творчості України ТЕЛИЧКО Віктор – доцент Мукачів- ського державного університету, заслуже- ний діяч мистецтв України ФЕДИНИШИНЕЦЬ Михайло – член Національної спілки журналістів Укра- їни, лауреат міської премії імені Петра Скунця ХЛАНТА Іван – провідний методист комунального закладу «Обласний орга- нізаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, заслужений діяч мистецтв України, академік Академії наук вищої освіти України ШИП Мирослава  – солістка кому- нального закладу культури «Заслужений академічний Закарпатський народний хор» Закарпатської обласної ради ШКІРЯ Василь – відповідальний се- кретар Іршавської районної газети «Нове життя», член Національної спілки жур- налістів України, Національної спілки письменників України, лауреат обласної премії імені Федора Потушняка ЯВОРСЬКА Іванна – методист район- ного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи відділу культури Ужгородської райдержадміністрації ЯКУБИШИН Марія – викладач української мови та літератури При- родничо-гуманітарного коледжу ДВНЗ «Ужгородський національний універ­ ситет» ПРО АВТОРІВ
  • 5.
    3№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Відлуння подій Ольга Радик, Микола Алечко Актори народного аматорського українського театру імені Ярослави Бандурович після нагородження «Від Гіпаніса до Борисфена»  – від Пів- денного Буга до Дніпра. Саме таку назву має ХХІV Всеукраїнський фестиваль театраль- ного мистецтва, який відкрив свої лаштун- ки з 26 червня по 3 липня 2019 року. Щоро- ку актори-аматори з  усієї України дарують шанувальникам театрального мистецтва найцікавіші, найсміливіші творчі проєкти, видовищні театральні експерименти, нові версії класичних творів, сучасні авторські твори, феєричні казки, мюзикли. Цьогоріч у фестивалі взяли участь понад 30 театраль- них колективів із 16 областей України, а це понад 1500 учасників із  Волинської, Дні- пропетровської, Закарпатської, Запорізької, стрував публіці авторську виставу за п’єсою Ольги та Олександра Матеїв «Ласий шмато- чок». Комедія на дві дії настільки сподобалася глядачам, що після яскравої гри акторів-ама- торів всі присутні в залі аплодували стоячи. Журі досить високо оцінило колектив, прису- дивши почесне I місце. Також несподіванкою стала нагорода для режисерів-сценаристів Ольги та Олександра Матеїв, яку вони отри- мали за авторське втілення сучасної драма- тургії та розвиток української культури. Протягом фестивалю для учасників чле- ни журі театрального дійства проводили різноманітні майстер-класи. Серед них за- служені режисери та актори України: голова журі  – режисер, актор Миколаївського ака- демічного українського театру драми та му- зичної комедії, заслужений артист України Андрій Дерік, а також члени журі: режисер, заслужений діяч мистецтв України Анато- лій Бєлєванцев (м. Хмельницький); художній керівник Київської театральної школи-сту- дії, кіноактор, режисер академічного театру «Колесо» Анатолій Суханов; викладач кафе- дри режисури естради та масових свят Київ- ського національного університету культури і  мистецтв, лауреат міжнародного конкурсу гумору і сатири імені Аркадія Райкіна «Море сміху» у  м.  Рига Володимир Павловський (м. Дніпро); старший викладач кафедри май- стерності актора Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котлярев- ського, член міжнародної асоціації профе- ЗНОВУ ПЕРШІ Івано-Франківської, Львівської, Мико- лаївської, Одеської, Полтавської, Рів- ненської, Сумської, Харківської, Херсон- ської, Хмельниць- кої, Черкаської, Чер- нівецької областей. З а к а р п а т т я у  конкурсі пред- ставляв народний аматорський укра- їнський театр імені Ярослави Бандуро- вич Берегівського міського будинку культури. Колектив театру продемон-
  • 6.
    Відлуння подій 4 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 Володя Васильєв, Маргарита Ткач, Ольга Радик ВІДЧУТИ ПОДИХ ВЕСНИ сійних каскадерів, керівник театру бойової хорео­графії «Ярь» Ігор Сурков (м. Харків). Поїздка колективу відбулася за сприян- ня та активної допомоги Берегівського місь- кого голови Золтана Бабяка, начальни- ка департаменту культури Закарпат- ської облдержадмі- ністрації Оксани Бабунич; началь- ника управління освіти та культури Берегівської міськ­ ради Едіти Бабяк, а також активного спонсора Владисла- ва Поляка. Завдяки їм актори театру не тільки мали змогу взяти участь у фес- тивалі та здобути «золото», а й  на- бралися безцінного досвіду, з  яким праг- нуть поділитися вже найближчим часом  із глядачами. Микола АЛЕЧКО 27 червня, напередодні Дня Конституції України, в  Закарпатському музеї народної архітектури та побуту відбулося відкриття пленерної виставки «Рожевий цвіт», орга- нізатором якої виступив КЗ «Обласний ор- ганізаційно-методичний центр культури»  ЗОР. До експозиції ввійшли роботи профе- сійних митців та аматорів, створених на пленері «Рожевий цвіт», що відбувся у квіт- ні. Родзинкою виставки є твори професійних митців-педагогів Васи- ля Вовчка та Олександра Сидорука, які не відмо- вили в  участі. Заслуго- вують на увагу роботи Оксани Метцгер, Люд- мили Кухти-Стегун та  інших. Над експозицією працювали художник Василь Вовчок та мето- дисти Центру культури Костянтин Ковган і ав- тор цих рядків. Виставка присвячена весняній ат- мосфері в Ужгороді й дає змогу знову відчути по- дих весни. Володимир МИШАНИЧ Олена Ваш, Ганна Дрогальчук, Аркадій Мухомед’янов, Василь Вовчок
  • 7.
    Відлуння подій 5№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела 23 липня 2019 року Закарпатський му- зей народної архітектури та побуту знову відчинив перед шанувальниками мисте- цтва виставкові двері. Глядачам репрезен- товано другий проєкт творчої співпраці за- кладу з  благодійним фондом «Мистецька співдружність „Сьогодні”»  – виставку укра- їнських митців угорського походження. «Ноктюрн на трьох мольбертах» – камер- на експозиція з 22 живописних творів. Вона мрійлива, меланхолійна, спонукає до розду- мів. На відкритті виставки директор музею Василь Коцан привітав присутніх та корот- ко представив авторів. Своїми враженнями від робіт та побажаннями творчих пошуків авторам поділилися заступник міського го- лови Ужгорода Ігор Фартушок, заступник директора, начальник управління мистецтв культурно-освітніх закладів та установ де- партаменту культури Закарпатської обл­ держ­адміністрації Вікторія Гойдош, мето- дист Закарпатського обласного палацу дитя- чої та юнацької творчості (ПАДІЮН) Софія Кучерява. Про творче зростання Гейзи Дьер- ке розповідав народний художник України, академік Національної академії мистецтв України Володимир Микита. Голова Благо- дійного фонду «Мистецька співдружність „Сьогодні”» Юрій Дік окреслив характер- ні риси творчості художників та поділився планами з організації низки культурно-мис- тецьких акції. Консул Генерального консуль- ства Угорщини в м. Ужгород Марія Беркец висловила подяку за мистецький захід та за- КАМЕРНА ЕКСПОЗИЦІЯ певнила, що у майбутньому дипломатична установа підтримуватиме творчі проєкти. В одному з  матеріалів, які з’явилися у  місцевій пресі після відкриття виставки, Людмила Козловська пише: «Три художни- ки – три мольберти, три бачення, три стилі. На полотнах Аттіли Коприви таємниче під- вечір’я, сповнене розлитого сутінкового спо- кою та солодкої втоми від прожитого дня. Ро- боти Олександра Шандора своєю соковитою палітрою грають на контрасті. Кожна з дев’я- ти картин, представлених художником, – це відчуття, яскравий спомин, цілісне емоційне враження. Твори молодого талановитого ху- дожника Гейзи Дьерке – це ще один спосіб через авторську майстерність передати свою любов до роду, до землі, де народився». Присутній на вернісажі Гейза Дьерке сказав, що дев’ять запропонованих творів  – це маленька ретроспектива останнього де- сятиліття, яка представлена роботами сту- дентського періоду та сучасними напрацю- ваннями у жанрі портрету. Його картини не прочитуються з першого погляду, адже він намагається через певні символи та знаки спонукати глядача до роздумів. Як зазначив Юрій Дік, Гейза Дьерке – справжній інтелек- туал, тому в його картинах прихований гли- бокий філософський зміст. Аттіла Коприва народився 1 липня 1971 року в  місті Мукачево, член Національної спілки художників України, Товариства угорських митців Закарпаття ім.  І. Ревеса, Угорської академії наук. Закінчив Ужго- родське училище прикладного мистецтва і  Львівську академію мистецтв. Кандидат Гейза Дьерке, Юрій Дік, Марія Беркец, Ігор Фартушок, Вікторія Гойдош, Володимир Микита, Василь Коцан під час відкриття виставки. 2019 рік
  • 8.
    Відлуння подій 6 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 мистецтвознавства, доцент кафедри обра- зотворчого мистецтва Закарпатської академії мистецтв. Лауреат обласної премії ім. Й. Бок- шая та А. Ерделі (2017). Засновник Музею прикладного мистецтва Закарпаття (2004 р., м. Мукачево). Творчість Аттіли Коприви ві- дома як в Україні, так і за її межами, особли- во в  Угорщині, митець проводить активну творчу і педагогічну діяльність. У 2007 році став членом Угорської академії наук. Гейза Дьерке  – уродженець Ужгорода (9 вересня 1991 року), працює у галузі стан- кового та монументального живопису. З п’я- тирічного віку навчався в Ужгородській ди- тячій школі мистецтв у  відомої художниці Емми Левадської. Займався також у  студії Олександра Громового. У  1997 році уперше взяв участь у конкурсі образотворчого мис- тецтва пам’яті Золтана Баконія, увійшовши до трійки переможців. Свою першу персо- нальну виставку (разом із  Г. Лазарашвілі) провів в  Ужгороді у  9-річному віці! Пізні- ше  – неодноразовий призер національних і  міжнародних дитячих конкурсів та фес- тивалів. З  2001 року член дитячо-юнацько- го мистецького об’єднання «Малий Лувер». У 2014 році закінчив Львівську національну академію мистецтв (учителі з фаху І. Шум- ський, Я. Шимін, А. Максименко, Л. Медвідь, М. Андрущенко), кандидат мистецтвознав- ства. Нині працює викладачем на кафедрі монументального живопису. Олександр Шандор родом із  міста Ви- ноградів. Закінчив Ужгородський коледж мистецтв ім. А. Ерделі, відділення обробки металу (викладачі з  фаху  – В. Петрецький, О.  Лукач, М. Михайлюк). Член народного аматорського творчого об’єднання «Митець Верховини» (2007) та молодіжної секції За- карпатської організації Національної спілки художників України (2012). Активний учас- ник обласних, всеукраїнських та міжнарод- них художніх виставок і  пленерів, а також благодійних акцій, спрямованих на під- тримку дітей. Провів п’ять персональних ви- ставок (Хуст, Москва, Львів, Київ). Багато по- дорожуючи та спілкуючись зі старшими та досвідченими художниками, поєднав у сво- їй творчості характерні ознаки образотвор- чості декількох українських художніх шкіл. Серед жанрів віддає перевагу виконанню пейзажів та натюрмортів. Загалом поціновувачі мистецтва отри- мали жанрове різноманіття. В  експозиції представлені пейзажі, портрети, натюрмор- ти, історичні та філософські сюжети. Марина ОФІЦИНСЬКА Дьерке Г. «Липневий натюрморт» Коприва А. «Будьте напоготові» Шандор О. «Сезон кавунів»
  • 9.
    Відлуння подій 7№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела 27 липня 2019 року в  будинку культу- ри села Тийглаш Ужгородського району відбулося свято угорської народної музики і  танцю «Разом один за одного». Організа- тори  – працівники культури району та ГО Шарретудварі «Кезенфогва Тешетвереин- кел» (Угорщина). Мета заходу – збереження угорського фольклору та залучення молоді до вивчення народних традицій і звичаїв. Привітали учасників дійства й  побажа- ли всім вдалого виступу директор будинку культури Марія Ігнац і художній керівник Крістіан Ігнац. На сцену були запрошені поважні гості: угорський консул в  Ужгоро- ді п.  Оттіло Корош, заступник директора департаменту культури Закарпатської ОДА Ілдико Молнар, заступник голови Ужгород- ської райдержадміністрації Єва Раті, заступ- ник голови Ужгородської районної ради Степан Мацко, начальник відділу культури Ужгородської райдержадміністрації Марія Котляр, сільський голова Юрій Сіка, секре- тар сільської ради Аліса Товт та керівники аматорських колективів з Угорщини, Сербії, Словаччини. Начальник відділу культури Ужгород- ської райдержадміністрації Марія Котляр вручила подяку директору будинку культу- ри села Тийглаш Марії Ігнац за чудову орга- нізацію свята, збереження угорської культу- ри та виховання естетичних смаків у молоді. Вона відзначила: «Сподіваємося на плідну співпрацю у творчих проєктах. Нехай друж- но сходять і рясно родять зерна доброти, яку Ви даруєте глядачам». Священник місцевої рефор- матської церкви Золтан Ковтюк благословив проведення заходу та прочитав молитву. Солістка дитячого вокального ансамблю «Маргарита» Ліліанна Кіш за- співала угорську народну пісню «Бог благословляє наш народ» й  отримала від глядачів щирі оплески. У концертній програмі взя- ли участь такі колективи бу- динку культури села Тийглаш, як народний аматорський ан- самбль угорської народної піс- ні «Ружа» (керівник Ч. Сикора), дитячий вокальний ансамбль «Маргарита». Не залишилися Марія Котляр зачитує подяку Марії Ігнац СВЯТО У ТИЙГЛАШІ осторонь свята й  старше покоління. У  ви- конанні любительського об’єднання народ- ної пісні «Чологань» (керівники М. Ігнац та Ч. Сикора) прозвучали угорські народні піс- ні «Калочаі». Тепло приймали глядачі висту- пи хореографічних колективів «Естерланц» та «Орхідея» (хореограф Е. Вараді). Цікавим був виступ ансамблю цитристів «Пергеттю» (керівник А. Гербер). Свою творчість презентували вокальний ансамбль «Незабудки» будинку культури села Паладь Комарівці (керівник В. Іллар), ін- струментальний ансамбль народної музики «Чіпкейш» (керівник І. Молнар), а також хор церкви Святої Трійці с. Малі Селменці. Окрасою дійства були виступи таких аматорських колективів, як дівочий вокаль- ний ансамбль «Цінеге», жіночий вокальний ансамбль «Лудаші фузерфоно» та хореогра- фічний колектив «Реце-Руца» культурної асоціації «Лудаш Маті» із Сербії; вокальний ансамбль ГО «Кезенфогва Тешетвереинкел» Шарретудварі з Угорщини та вокальний ан- самбль «Кокут» ГО «Чемадок Орош» зі Сло- ваччини. Родзинкою став виступ танцювальних колективів «Орхідея» та «Естерланц», які ви- конали угорський народний танець у супро- воді інструментального ансамблю народної музики «Чіпкейш». Саме цей номер приніс колективу ІІ місце на V Обласному конкурсі угорської народної творчості, який проходив у місті Берегово в травні. Довго не вщухали оплески, отже, свято вдалося. Іванна ЯВОРСЬКА
  • 10.
    Відлуння подій 8 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 21 серпня 2019 року в  Закарпатському музеї народної архітектури та побуту від- крилася виставка «Із джерел народних» ро- біт майстрів декоративно-ужиткового мис- тецтва нашого краю, на якій представлено понад 80 робіт 16 майстрів, які доповнені окремими зразками з фондової збірки ужго- родського скан­сену. Репрезентовано ткацтво, вишивку, різь- бу по дереву, кераміку, витинанки, корене- пластику, ковальство. Серед учасників Емма Левадська, Марія Купарь, Ро- ман Пилип, Костянтин Ко- вган, Марія Ялова, Андрея Прислупська, Тетяна Левляс, Вікторія Олень-Васів. До сло- ва, Оксана Масалович, Петро Шегда, Валерій Федурця, Олександр Сенько, Гізелла Купаш представили свої ро- боти вперше. Центральне місце експо- зиції зайняли твори відомого майстра краю Петра Шегди з  Міжгір’я. Його рельєфи на мисливську тематику ори- гінальні й  неповторні. Він чудово відчуває форму, вір- туозно володіє різцем, а ком- позиція творів довершена. На відкритті виставки автор від- значив, що спеціальної освіти НА ВИСТАВЦІ «ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНИХ» не отримав і всі таємниці ремесла опанову- вав самостійно. Помітно прогресує й ужгородський різь- бяр Костянтин Ковган, який репрезентував кілька своїх нових робіт на побутову темати- ку з життя наших краян. Роботи стали ціка- вішими, складнішими композиційно. Привертає увагу й коренепластика Вале- рія Федурці, який витвори Природи довів до рівня творів мистецтва. Не можу не згадати й Олександра Сень- ка з  Ужгорода, який займається керамікою Петро Шегда Костянтин Ковган Олександр Сенько
  • 11.
    Відлуння подій 9№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела вже не перше десятиліття й виховав багатьох учнів. Майстер продовжує традиції крайової школи кераміки. Відвідувачі також матимуть нагоду по- бачити ковані вироби випускників Ужгород- ського коледжу мистецтв імені А. Ерделі Ми- хайла Криванича, Богдана Каптура, Юрія Гудачка, які люб’язно погодився віддати на виставку їхній викладач Василь Тимко. Уперше також були представлені екс- понати народного етнографічного музею села Велика Добронь Ужгородського району, більшу частину яких склали ткані вироби Гізелли Купаш. Концепція експозиції  – заслуженого майстра народної творчості України Ната- лії Стегури. Над її втіленням працювали методисти КЗ «Обласний організаційно-ме- тодичний центр культури» ЗОР Олена Ваш, Костянтин Ковган, автор цих рядків та стар- ший науковий співробітник експозиційного відділу скансену Сільвія Полак. Відкрив виставку директор Закарпат- ського музею народної архітектури та по- буту Василь Коцан. Привітали учасників і  заступник начальника управління мис- тецтв, культурно-освітніх закладів та уста- нов департаменту культури Закарпатської облдерж­адміністрації Надія Токарчик, за- відувач народного етнографічного музею КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР Наталія Стегура, кан- дидат мистецтвознавства, доцент кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закар- патської академії мистецтв Роман Пилип, майстри Марія Купарь та Петро Шегда. Володимир МИШАНИЧ Марина Офіцинська, Олександр Сенько, Марія Купарь, Наталія Стегура, Олена Ваш. Місто Ужгород, 2019 рік Марія Купарь
  • 12.
    Відлуння подій 10 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 22 серпня 2019 року художник Сергій Глущук презентував тематичну виставку «Нова зустріч», яка відкрилася у виставково- му залі Закарпатського музею народної ар- хітектури та побуту. Недарма вона має таку назву, адже автор, збагачений життєвим до- свідом, відчуває потребу поділитися з нами своїми думками, ідеями, світобаченням. Сенс життя він знайшов у невтомній праці, що приносить йому справжню радість і за- доволення. Його творчий доробок вражає. Це сотні й сотні полотен. Сергій Глущук завжди у  творчому по- шуку. Його доробок можна чітко розділити на кілька періодів. Він вивчає історію і  мі- фологію українців, релігію і  культуру, що знаходить своє матеріальне втілення в його роботах. Кожна його виставка об’єднана як ідейно, так і тематично. Через свою систему образотворення автор намагається поділи- тись із нами своїми думками, розкрити свій світогляд, змусити глядача задуматись. Його картини нерідко збурюють глядачів, викли- НОВА ЗУСТРІЧ ІЗ СЕРГІЄМ ГЛУЩУКОМ кають суперечливі емоції, думки, судження, іноді цілком полярні. Хтось захоплюється його професіоналізмом реставратора і копі- ювальника, а комусь його роботи здаються простими і  примітивними, без творчого лету. Але попри все художник має своїх пал- ких шанувальників, які підтримують його не словом, а гривнею. Відвідувачі матимуть нагоду ознайоми- тися з роботами, створеними протягом двох років. До експозиції ввійшло 37 полотен. У переважній більшості – це тематичні кар- тини, портрети, натюрморти, твори на побу- тову та історичну тематику. Роботи майстра сприймаються легко й нерідко мають нехи- трий, дещо ілюстративний характер. Автор ніби стверджує  – життя прекрасне, як світ, що нас оточує, і в ньому є все необхідне для щастя. Він закликає нас не ускладнювати його, а жити в гармонії із собою і Всесвітом. Володимир МИШАНИЧ Іван Хланта, Василь Брензович, Василь Коцан, Сергій Глущук, Олександр Білак, Михайло Белень під час відкриття виставки. Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Місто Ужгород, 2019 рік
  • 13.
    11№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 11№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Актуально Комунальний заклад «Обласний ор- ганізаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради з  успіхом узяв участь у  конкурсі проєктів на отримання гранту від Українського культурного фон- ду в  рамках програми «Створюємо інно- ваційний культурний продукт». Проєкт 51790 «Онлайн-ХАБ для нематеріальної культурної спадщини Закарпаття» посів 92 місце в рейтингу індивідуальних проєк- тів (усього 409), який за результатами оці- нювання отримав 219 балів (70  – середній бал змістових експертів, 79  – бал фінансо- ГРАНТОВИЙ ПРОЄКТ І ЙОГО МАЙСТЕРНІ вого експерта, 70  – бал комунікаційного експерта). Він спрямований на збереження та популяризацію нематеріальної культур- ної спадщини (далі  – НКС) Закарпаття че- рез створення Онлайн-ХАБу з  відтворення та просування місцевих традицій: передачі знань про управління спадщиною, залучен- ня місцевих громад до продовження живої традиції й  переосмислення її цінності для  громади. Заклад розпочав роботу над проєктом на початку травня. Керівник та координатор – Ганна Дрогальчук; менеджери – працівники Центру культури Олена Гайдук, Олеся Пав- люк та Володимир Мишанич. Протягом п’яти місяців відбулося шість майстерень. Перша пройшла 27 травня 2019 року в  туристичному комплексі «Колиба опришків» села Нижнє Селище Хустського району зі скрипалем-віртуозом, лауреатом премії за охорону нематеріальної культурної спадщини Олексієм Томишиним (1934 р. н.), Учасники та організатори майстерні. Село Лисичово, 2019 рік
  • 14.
    Актуально 12 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 у якій взяли участь вихованці Нижньосели- щенської дитячої школи мистецтв та Школи мистецтв міста Хуст. Друга – 7 червня в садибі бірова на те- риторії музейного комплексу «Старе село» в селі Колочава на Міжгірщині, де традицій- ну страву «ріплянка» (від слова «ріпа» – кар- топля) готувала ґаздиня Марія Маркович. Третя  – 20 червня у  будинку культури села Іза Хустського району, де майстер-клас із лозоплетіння провела Віра Вучкан. До сло- ва, перші три майстерні висвітлені на сторін- ках щоквартального вісника «Культуроло- гічні джерела» № 2 (46), 2019. – С. 27–28. Отже, зупинимося детальніше на тих, які були проведені протягом липня–вересня. Творча майстерня з  традиційного ко- вальства від Михайла Пилипчинця про- йшла 9 липня в селі Лисичово Іршавського району на території музею-кузні «Гамора». Як колись, так і нині він виготовляє вироби сільськогосподарського призначення: моти- ки, лопати, сокири тощо. Майстер працює за стародавньою тех- нологією, що не змінювалася протягом сто- літь. Саме продовження традиції – цінність ковальського мистецтва. Він  – найактивні- ший і найдосвідченіший коваль у цій кузні. Понад 30 років, з  далекого 1985-го, кує тут сільськогосподарський реманент у  єдиній в Україні діючій кузні, яка працює за прин- ципом водяного млина. Обертальний рух колеса і  приводить у дію молот вагою 125 кілограмів. За кілька вправних ударів вдається з нагрітого металу зробити мотику чи лопату. «У кожного майстра є помічник, – розпо- відає пан Михайло. – Лише співпраця з ним допомагає швидко і якісно виготовляти про- дукцію». Каже, що радують і  вселяють на- дію на те, що ковальство житиме, такі учні, як Мар’ян Туряниця. Хлопчина вже у  чет- вертому поколінні займається ковальством. Ще його прадід, дід і батько працювали тут і він теж продовжує займатися цим древнім ремеслом. У рамках майстер-класу завідувач куз- ні-музею Віктор Петровцій ознайомив при- сутніх з історією кузні, технікою та техноло- гією ковальської справи, а Михайло Пилип­ чинець продемонстрував процес виготов- лення мотики, поділився власним досвідом, таємницями виробництва. Радує, що жваве зацікавлення до дійства виявила присутня молодь. 23 серпня 2019 року на Рахівщині Мико- ла Кокіш провів майстер-клас із  традицій- ного вовноткацтва. Він, мабуть, єдиний на весь наш край майстер ткацтва, адже пальму першості тут тримають жінки. Присутня на майстер-класі молодь із захопленням спосте- рігала, як із клубочка шерстяної нитки під вправними руками пана Миколи народжу- ється справжнє диво – чоловічий пасок з тра- диційним гуцульським орнаментом. Розповідає, що робота за ткацьким стан- ком удосвіта приносить йому надзвичайний спокій і умиротворення, дарує справжнє за- доволення. Це своєрідна медитація, під час якої приходить вирішення багатьох життє- вих проблем. Михайло Пилипчинець Микола Кокіш
  • 15.
    Актуально 13№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела продовжує родинну тра- дицію. Після закінчен- ня школи працювала у  ткацькій бригаді Ка- терини Антоник у  селі Великі Береги. Станок, на якому тоді працюва- ла, безвідмовно служить і  донині, вже понад пів- століття. Вона виготов- ляє скатертини, доріж- ки, рушники, серветки тощо. У своїх роботах ви- користовує різноманітні орнаментальні елементи, характерні для угорської традиційної вишивки. Зо- крема, «гвоздики», «тюль- пани», «жолуді», «вовчі лапи» та інші, виткані червоними та чорни- ми нитками на білому фоні. Майстриня продемонструвала при- сутнім створення тюльпану. Діти у захваті споглядали, як на рушнику народжується чудесний візерунок. У творчому дійстві та- кож взяли участь Ірина Мештер та Катерина Огар – відомі ткалі села. Мета усіх проведених заходів – відтвори- ти та забезпечити просування згаданих тра- дицій, вивчити досвід та передати знання, поширити інформацію про це ремесло. Володимир МИШАНИЧ Пан Микола працює за старою техноло- гією, якої навчився у своєї бабки, успадкував знання попередніх поколінь гуцулів Бог- данської долини, виготовляє різноманітні унікальні вироби. Ткацтвом займається з ди- тинства, а це вже понад півстоліття. У його творчому доробку сотні робіт. До слова, традиція гуцульського тка- цтва, яку майстер зберігає і  примножує, увійшла до обласного реєстру нематеріаль- ної культурної спадщини. У рамках майстерні відома ткаля Дося Гринажук розповіла й  продемонструва- ла присутнім процес обробки овечої вовни від стрижки до пряденої  нитки. 13 вересня в  селі Кідьош Берегівського району відбувся май- стер-клас із великоберезь- кого перебірно-човнико- вого ткацтва, який прове- ла Ольга Баков, майстер народної творчості Украї- ни, член районного твор- чого об’єднання майстрів декоративно-прикладно- го та образотворчого мис- тецтва «Берег», учасниця обласних, всеукраїнських та закордонних виставок, зокрема в Румунії, Угор- щині, Польщі. Пані Ольга з  дитин- ства навчалась ткацтва у  матері та бабусі, нині Ілона Іван-Біров, Ольга Баков, Ганна Дрогальчук, Олеся Павлюк, Тетяна Богдан Ольга Баков
  • 16.
    Актуально 14 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 25 липня 2019 року в  с.  Лисичово Ір- шавського району відбувся обласний семі- нар-практикум з нематеріальної культурної спадщини Закарпаття «Збережемо традиції краю», в якому взяли участь понад 40 слуха- чів, зокрема керівники районних, міських, сільських закладів культури, музейні пра- цівники, керівники районних методичних центрів, майстри народної творчості, а також голова Закарпатського товариства чеської культури, кандидат історичних наук, стар- ший науковий співробітник Інституту Цен- тральної Європи УжНУ Тетяна Сергієнко. Відкрила семінар директор КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культу- ри» ЗОР Ганна Дрогальчук. Вона привітала та ознайомила учасників із  програмою за- ходу, розповіла про традиційний щорічний фестиваль ковальського мистецтва та на- родних промислів «Гамора» в с. Лисичово та майстер-клас, який Центр культури провів 9 липня на базі музею-кузні «Гамора» в рамках грантового проєкту «Онлайн ХАБ для нема- теріальної культурної спадщини Закарпат- тя» за підтримки Українського культурного ХАРТІЮ МЕРЕЖІ ФАХІВЦІВ З НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ПІДПИСАНО! фонду. Також представила лекторів  – висо- копрофесійних фахівців у  галузі культури й  туризму та народного мистецтва краю, серед яких Іван Хланта, кандидат філоло- гічних наук, академік Академії наук вищої освіти України, фольклорист, заслужений діяч мистецтв України; Віра Мадяр-Новак, викладач КВНЗ «Ужгородський музичний коледж імені Д.  Є.  Задора» ЗОР, етномузи- колог, заслужений діяч мистецтв України; Василь Коцан, кандидат історичних наук, викладач Ужгородського національного університету, директор КЗ «Закарпатський музей народної архітектури та побуту» ЗОР; Роман Пилип, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закарпатської академії мистецтв; Олександр Коваль, викладач кафедри ту- ризму Ужгородського національного універ- ситету, керівник туристичного інформацій- ного центру «Турінформ Закарпаття». Начальник відділу культури і  туризму Іршавської районної держадміністрації Оле- на Ісак відзначила важливість подібних за- ходів та необхідність координації дій на всіх Василь Коцан, Олена Гайдук, Ганна Дрогальчук, Олександр Коваль, Оксана Сідор, Наталія Стегура, Олеся Павлюк, Роман Пилип. Село Лисичово, 2019 рік
  • 17.
    Актуально 15№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела рівнях. Голова с.  Лисичово Ярослав Пальок розповів про невтішну ситуацію з  праце­ влаштування місцевого населення. Оскільки у селі функціонують лише лісництво та за- клади культури й освіти, то більшість людей традиційно трудяться за кордоном. Ярослав Васильович висловив сподівання, що подібні проєкти пожвавлять культурне життя краю та змінять ситуацію на краще. У своїй доповіді Ганна Дрогальчук за- значила основні принципи та цілі Конвен- ції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, до якої Україна при- єдналась у 2008 році. Висвітлила ключові за- сади державної політики, наголосивши, що проєкт Закону України «Про нематеріальну культурну спадщину» і досі розглядається. На думку Ганни Василівни, нематеріальна культурна спадщина потребує активнішої інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення для просування місцевих елемен- тів НКС до Регіонального та Національного Переліків. Іван Хланта розповів про основні прозові жанри фольклору Закарпаття та їх пробле- матику, детальніше охарактеризував казки. За словами Івана Васильовича, «казка  – це чисте джерело народної мудрості та істо- ричної пам’яті». Фольклорист записав, підго- тував та опублікував 22 збірники казок. Зо- крема, лише від Юрія Баняса з с. Бороняво Хустського району ним зафіксовано 210 тек- стів. Зі слів науковця, ще в середині ХІХ ст. в карпатських селах Михайло Фінцицький, збирач усної народної творчості, записував казки. Вони побачили світ 1974 року в збір- нику «Таємниця скляної гори». У післявоєн- ний період Петро Лінтур записував казки від Андрія Калина та опублікував 120 тек- стів, від Михайла Галиці – понад 60 казок, від Василя Короловича – 45. З другої половини ХХ ст. і  донині на Закарпатті записано та видано понад 40 збірників народних казок. Наш край у порівнянні з іншими областями займає перше місце в Україні. Про музичний фольклор Закарпаття, проблеми, дослідження та популяризацію доповіла Віра Мадяр-Новак. Вона наголоси- ла, що музика має неоціненний вплив на формування людської особистості, на емо- ційний та фізичний стан. Слухачі дізнались багато цікавих історичних фактів, зокрема – перший нотний запис був датований 1567 р. («Дунаю, Дунаю, чом так смутно течеш» за- писаний Василем Талапковичем). З  1910  р. Філарет Колесса та засновник угорської фольклористики Бела Барток починають записувати на фонограф коломийки від міс- цевого населення сіл Сокирниця та Велика Копаня. Багато музичного матеріалу зібрав соліст капели ім. О. Кошиця Михайло Роща- хівський. Також Віра Василівна продемон- струвала відмінність автентичного народно- го співу від опрофесіоналеного виконання унікального чоловічого плачу на прикладі с.  Угля Тячівського району. За часів радян- ської влади на Закарпатті видано лише два музичні збірники. Нині їх нараховується  понад 50. Василь Коцан змістовно розповів про традиційні народні ремесла та промисли Закарпаття. Велика кількість експонатів, що знаходяться у фондах Закарпатського музею народної архітектури та побуту, дають мож- Олександр Коваль Василь Коцан Віра Мадяр-Новак
  • 18.
    Актуально 16 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 ливість відвідувачам ознайомитись із  гон- чарнимитадерев’янимивиробаминародних майстрів, історичною вишивкою та строями жителів Карпат. Також акцентував увагу на осередках гончарства в селах Вільхівка, Ко- ролево, Драгово, Мирча, які нині практично занепали. А щоб остаточно не втратити про- цвітаючий колись народний промисел, необ- хідно всіляко заохочувати молодих майстрів гончарної справи. З цією метою на базі му- зею створено гончарну майстерню, де заслу- жений майстр народної творчості України Ендре Гіді, а також Андрій Зубенко і Юлія Єгорова-Рогова дають майстер-класи з  гон- чарства всім бажаючим. Василь Васильович розповів про плідну співпрацю музею та  КЗ «ООМЦК» ЗОР у  проведенні виставок робіт майстрів народного мистецтва Закар- паття, залучення до виставкової діяльності маловідомих митців. Учасники семінару з цікавістю слухали виступ Романа Пилипа на тему «Традицій- ний костюм та вишивка українців Закарпат- тя». Він продемонстрував локальні відмін- ності та спільні елементи одягу й вишивки різних етнографічних груп Закарпаття: лем- ків, бойків, гуцулів, долинян (тересвянських, боржавських, королевських та інших). Свою розповідь Роман Іванович супроводжував цікавими слайдами, демонструючи взірці різноманітних кроїв народних костюмів та їх оздоблення вишивками. Також згадав пра- ці таких дослідників народного вбрання, як Володимир Маковський, Флоріан Заплетал, Камелія Кажмінова. «Формування бренду елементів НКС. Маркетинг територій громад через елемен- ти НКС» – тема виступу Олександра Коваля. Він цікаво висвітлив проблеми та перспек- тиви туристичного розвитку Закарпатсько- го регіону, зосередив увагу на тих сучасних підходах, які допомагають зацікавити турис- тів та спонукати їх відвідати наш край. Найважливішиммоментомофіційноїча- стини семінару-практикуму було підписан- ня Хартії мережі фахівців з  нематеріальної культурної спадщини та місцевого розвитку Закарпаття, яку зачитала завідувач відділу міжнародних зв’язків у  галузі культурно-­ освітньої діяльності та народної творчості  КЗ «ООМЦК» ЗОР Олеся Павлюк. Усі спіль- но узгодили стратегію та напрямки діяльно- сті мережі, усвідомлюючи цінність немате- ріальної культурної спадщини, як духовного надбання попередніх поколінь. Отже, мережа націлена на: – залучення місцевих громад до продовження живої традиції та переосмислення цінності НКС; – посилення значення ролі НКС через належне управління та її використання, перетворення культурної спадщини у дієвий ін- струмент місцевого економічного розвитку; – відтворення та просуван- ня місцевих традицій Закарпаття завдяки створенню комунальним закладом «Обласний організа- ційно-методичний центр культу- ри» Закарпатської обласної ради Онлайн-ХАБу; Марія Русин, Ганна Стецько Михайло Пилипчинець
  • 19.
    Актуально 17№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела – передачу знань про управління спад- щиною (формальна та неформальна освіта). Практична частина семінару розпо- чалася цікавими та пізнавальними май- стер-класами з ковальства та ткацтва. Голова Іршавської організації спілки ковалів Віктор Петровцій розповів про минуле та сучасне музею-кузні «Гамора», на базі якого Михайло Пилипчинець провів майстер-клас із тради- ційного ковальства. Це унікальна водяна кузня, єдина не лише в  Україні, а й  у  Європі, їй понад 300 років. Під час майстер-класу всі заворожено споглядали, як вправні та вмілі руки коваля перетворювали розпечений метал на гото- вий виріб. Охочі змогли приєднатися до про- цесу і відчути, скільки зусиль та навиків по- требує це «гаряче» ремесло. Напевно, багато хто вперше побачив у дії гігантський молот вагою 120 кг, який рухає вода, що падає на колесо. Прийоми ткання на автентичних крос- нах продемонстрували Марія Русин та Ган- на Стецько, застосовуючи конопляні та лля- ні нитки. Творчий процес настільки захопив присутніх, що майже кожен другий виявив бажання попрацювати за унікальним вер- статом. Завершив програму семінару-практи- куму виступ народного аматорського фоль- клорного колективу будинку культури с.  Лисичово (керівник Марія Коваль). Захід пройшов у невимушеній дружній та творчій атмосфері й залишив чимало позитивних вражень. Наталія СТЕГУРА Організатори та учасники обласного семінару-практикуму з нематеріальної культурної спадщини Закарпаття «Збережемо традиції краю». Село Лисичово, 2019 рік
  • 20.
    18 Культурологічні джерела № 3 (47), 201918 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Ювілеї Дитинство – казка, в якій можна все – Проєкт нашого дорослого життя за- кладається, так би мовити, ще в  дитин- стві. Тож якими були твої дитячі роки? – Ці роки згадуються казково – як безпе- рервне свято, на яке нанизуються ще святко- віші події – Новий рік і 8 Березня в дитсадку, де мама, Розалія Андріївна, була завідувач- кою. Також Різдвом, бо тітка Люба навчила колядувати і вже в три роки я ходив по сусі- дах із колядками. Ще – шахами та настоль- ними іграми, які в  домі не переводилися. Книжками, які часто купували батьки. Незабутніми є поїздки до села Бобовище, що в Мукачівському районі. Там народилася мама і тоді жили її батьки, сестри та брати, мої дідик і  бабка, стриї і  тітки. До них ми щороку приїжджали на кілька днів, щоб по- гостювати, наїстися досхочу черешень. Вони в  нашому напівгірському Чумальові були маленькі й  кислуваті, а там  – великі й  со- лодкі. Дякуючи батькам, уже в  шість років я навчився грати на гармошці, бо вони мені її купили. А потім – і на баяні… Так само чи не в єдиного в селі в мене були ковзани з че- ревиками, на яких грав на замерзлій річці у хокей або ж гасав вулицею. – Як пройшли твої шкільні роки? ВАСИЛЬ БЕДЗІР: «ШКОЛА ЖИТТЯ І ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ ЗАВЖДИ ЙШЛИ ДЛЯ МЕНЕ ПОРЯД» «Культурологічні джерела» цією публікацією відзначають 60-річний ювілей од- ного зі своїх активних позаштатних авторів, відомого на Закарпатті журналіста Василя Бедзіра. Про життя у своїй професії і поза нею ювіляр розповів у інтерв’ю на- шому методистові. – Батьки віддали мене одразу до друго- го класу, бо вважали, що перший уже освоїв разом із ними. Тут я повинен сказати вели- ке «дякую» першій учительці Марії Іванів- на Ларівон, яка з  легкістю мене прийняла в свій другий клас і потім навчала. У тодіш- ній радянській школі було багато приємних моментів і до піонерії я не ставився вороже, як це прийнято тепер. Ба більше, один час я навіть очолював піонерську дружину. Хоч не бозна що робив, але з задоволенням брав участь у  підготовці зборів загонів  – таких собі оглядів художньої самодіяльності окре- мого класу. Єдина відмінність у тому, що по- чиналися лінійкою із рапортами про готов- ність. До речі, в той час я захопився читан- ням гуморесок. Я вдало відтворював манеру виконавців, яких бачив по телевізору. Запи- сував їх на магнітофон, а потім розповідав. Виступав із ними на сільських концертах, на оглядах самодіяльності у  Тячеві. Пізніше  – і в університеті у Львові. … До слова, в  Чумалівській школі час від часу проводили тематичні недільні захо- ди  – класні свята з  тістечками і  танцями. Діти збиралися разом: спілкувалися, співа- ли, танцювали. Влаштовувалися безплатні культпоходи в кіно.… Про той час можу ще багато говорити, бо, наприклад, усі дитячі роки ми вдома тримали гусей і  в мене був обов’язок випасати їх коло річки. Ловив рибу в Тереблі, збирав гриби і ягоди… Час був за- повнений по вінця. Ляльковий театр, КВН і… «Юний художник» – Хто з учителів мав на тебе найбіль- ший вплив і чому? – Когось конкретно виокремити не можу, з усіма пов’язані лише приємні спогади. У школі був ляльковий театр, яким керувала вчителька української мови Василина Мико- лаївна Деяк. І ми навіть виїжджали з виста-
  • 21.
    Ювілеї 19№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела вами до сусідніх сіл Угля та Кричово. Були шкільні КВНи, що їх організовувала вчи- телька географії Ольга Степанівна Онуфрій. В  усьому цьому я, безумовно, брав участь. Футбольні й  волейбольні змагання, лижні перегони ми, учні, влаштовували собі самі. Але школа то все заохочувала, в чому був ве- ликий плюс. Ніхто в класі не був звільнений від фізкультури, і всі без винятку були фі- зично розвиненими, здоровими. – Ким мріяв стати в майбутньому? – Як такої мрії не було, бо так далеко не заглядав. Оскільки дуже любив читати, ін- коли пробував і писати вірші, то мама в Тя- чівському райвно взяла мені путівку до та- бору «Юний художник». Він тоді відбувався в Сваляві і я двічі побував там. У таборі діяла літературна секція, яку вели Юрій Керекеш, Іван Петровцій, Юрій Шкробинець, Петро Скунць. У нашій групі з двох десятків дітей були Лідія Повх, Ірина Мадрига, Андрій Дурунда, Василь Кіш, Михайло Носа – май- бутні журналісти й літератори… До нас на зустрічі приїжджали й інші майстри слова. Тоді, очевидно, й  визначилися мої життєві стежки: що вони матимуть тісний зв’язок зі словом. Кохався… в книжках – Твоє перше кохання… Яким воно було? – Як і  всім нормальним хлопцям, мені завжди подобалися дівчата. На танцях я до них просто прилипав. Але щоб було якесь всеохоплююче почуття, то цьо- го не можу сказати. Відволікали ті речі, про які вже говорив  – спорт, читання, різноманітні захоплення. Що й казати, якщо вже в університеті ми з товари- шем Володимиром Горбовим замість того, щоб ходити на по- бачення, по неділях (а в суботу тоді студенти навчалися) йшли у львівські бібліотеки. Годинами читали там «Литературку», ху- дожні книги. Навіть узяли собі за звичку ходити до Львівської бібліотеки рідкісної книги. Бра- ли там Ніцше і  Шопенгауера, які в той час не були у вільному доступі. Нас запримітили й по- просили принести з  деканату довідки, що це нам потрібно для підготовки наукових статей. Після чого довелося відмовитись від тієї чи- тальні. Але повернуся до твого запитання: пер- шим моїм коханням стала дружина Наталія. Тоді на прізвище Луценко. А познайомились ми завдяки тому, що майбутня дружина вела передачі, в  яких автором сценарію був я. Наша сумісна передача на обласному теле- баченні мала назву «Изучаем русский язык». Вона призначалася для національних мен- шин, щоб полегшити їм вивчення цієї мови. Додам лише, що ми побралися в досить піз- ньому віці: мені на той час було вже 28. То- дішній викладач і  ведуча на телебаченні, нині дружина – доктор філологічних наук, завідувач кафедри слов’янської філології та світової літератури Ужгородського націо- нального університету. Багато чим у  житті завдячую саме їй. Вирішальну роль зіграв… батько – Коли і за яких обставин з’явилося ба- жання стати журналістом? – Як уже казав, я не звик задумуватися про майбутню професію. Оскільки всі пред- мети йшли в мене добре (похвалюся, що піс- ля двох років навчання в Тячівській середній школі отримав золоту медаль), то я знав, що в  будь-якому разі без освіти не залишуся. Але, оскільки на той час опублікував кілька заміток у районній газеті «Дружба», то в мені вже оселилася думка про журналістику. Саме в той рік уперше запровадили творчий конкурс. Тож батько Олександр Васильович, Мирослав Дочинець, Василь Кіш, Василь Бедзір. Турпохід на гору Стій, середина 1980-х.
  • 22.
    Ювілеї 20 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 на той час директор Чумалівської восьмиріч- ки, сам без мого відома зайшов до райгазе- ти і попросив для мене характеристику для вступу в  університет. Повинен подякувати колективу тячівської районки, яка пішла назустріч і дала таке спрямування. До речі, один із  його творчих працівників, а саме Віктор Кузьмич Дрогальчук, залишається в журналістиці й нині: очолює райгазету «Ві- сті Ужгородщини». Влітку, успішно склавши іспити у Львів- ський держуніверситет, я  став студентом факультету журналістики. Ще п’ять років і вже – дипломований журналіст. Шлях, виміряний десятком видань – Куди ж повели твої трудові дороги? – Більшість випускників тоді йшли в ра- йонні газети, і  я їх теж не оминув. Зокре- ма, це була новинка «Шлях до комунізму» в  місті Андрушівка Житомирської області. Перший досвід газетяра здобував, працюю- чи у  відділі сільського господарства. Об’їз- дивши всі колгоспи району, вивчив техно- логії у тваринництві й рослинництві. А ще в цукровому та спиртовому виробництві, бо в районі були по два заводи в кожній із цих галузей… Через рік із «гачком» усе-таки повернув- ся до рідного Закарпаття. Дуже хотів вивчи- ти угорську мову, тож запропонував свої по- слуги на Берегівському консервному заводі. Мене вже й  готові були оформити праців- ником автоклава, але, як довідалися про ди- плом журналіста, то одразу ж відмовили. За- сумнівалися в щирості моїх намірів… І вже через кілька місяців я – на посаді редактора телебачення. У Закарпатському облтелераді- окомітеті затримався на цілих п’ять років, аж поки не отримав запрошення від друкова- ного органу обкому партії – «Закарпатської правди». В цій обласній новинці пропрацю- вав аж до краху колишнього СРСР. Як і в Ан- друшівці, займався висвітленням проблем аграрного сектора області. Щотижня їздив у  відрядження в  населені пункти області, тож вивчив її всю до найвіддаленіших сіл. Члени неформальної організації «Культурне братство». Сидять: Оксана Штефаньо, Ференц Семан, Леся Кешеля. Стоять: Василь Бедзір, Оксана Гаврош, Михайло Сирохман, Олександр Гаврош. 2005 рік
  • 23.
    Ювілеї 21№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела – Після здобуття Україною незалеж- ності щось радикаль- но у роботі поміняло- ся? – Характер її майже не змінився, а от місця роботи змінювалися, як черги з  автомата. Не перебільшу, якщо скажу, що відтоді змі- нив з десяток друкова- них органів. Новинки виникали і  зникали, а відповідно до цього й ти переходив з місця на місце. І все-таки від- значу, як найпродук- тивніші періоди, робо- ту в  колективах газет «Новини Закарпаття», «Фест», «Срібна Земля-ФЕСТ», «Старий За- мок», «Україна і  світ сьогодні», «Трембіта», журналі «Карпати. Туризм. Відпочинок». Ос- таннє десятиріччя є найстабільнішим щодо місця роботи: протягом усього цього часу працюю кореспондентом газети «Урядовий кур’єр» у Закарпатській області. – Мені відомо, що ти навчався і в аспі- рантурі в Києві. – Так, це була стаціонарна аспірантура в Інституті соціології Академії наук України. Я займався етносоціологією, виступив у нау- кових збірниках із десятком наукових публі- кацій. Цю ж тематику вивчав під час півріч- ного стажування в Інституті передових до- сліджень у Відні. Були добрі перспективи до захисту, але в якийсь момент я перестав цим займатися. Підвела… журналістика. Мене запросили в газету, де треба було віддавати- ся роботі повністю. Дисертація відійшла на другий план… Стали зайвими сотні анкет, які провів із представниками угорської наці- ональності області. На перших місцях – культура і туризм – Ти пробував свої сили в різних жан- рах журналістики, писав на різну темати- ку. Яка тематика тобі найближча й чому? – Власкор, ким я  є нині, повинен бути своїм усюди. Тому мушу заглиблюватися в економіку й енергетику, в освіту і медици- ну, спорт і останнім часом у оборонну сфе- ру. Першим помічником є досвід, адже ти знаєш, як здобувати інформацію, а це – пра- вильний шлях до того, щоб матеріал вийшов добрим. З тематики найближчими за останній час стали культура і туризм. Чому? Бо на За- карпатті ці сфери споконвіків мали хорошу основу. І нині вони визначають своєрідність нашого регіону, його багатонаціональну, мультикультурну специфіку. Про це деінде лише мріють, а в нас воно є і треба лише під- тримувати, пропагувати. Ті журналісти, які не оминають цих тем і багато про них пи- шуть, чинять дуже добре. – А що для тебе є найважливішим у твоїй роботі? – З  одного боку, не залишатися «в ку- щах», коли потрібно сказати вагоме слово журналіста на чийсь захист. З другого боку, не брати на себе функцію третейського суд- ді, а правдиво висвітлювати події. Журналіс- ти, немов лікарі в медицині, мають виявляти болячки і ставити діагнози у різних сферах. Це – щоб вчасно прийшло лікування. – Друковані засоби інформації посту- пово витісняються електронними ЗМІ. Чи не бачиш у цьому загрози своїй діяль- ності? – Ні, адже слово завжди було і залиша- ється. Воно і лише воно доноситиме інфор- мацію до людей. А вже в якій формі – на па- пері чи екрані монітора, не надто важливо. Професія журналіста залишатиметься по- трібною. – Але ж нині будь-хто перебирає на себе функцію інформатора. Досить зга- Із мамою Розалією Андріївною (перша праворуч) та хресною, черницею Феодорою в Чумалівському Свято-Вознесенському монастирі. 2017 рік
  • 24.
    Ювілеї 22 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 дати Фейсбук, Інстаграм чи Твіттер, де кожен може опублікувати все, що завгодно… – Опублікувати може, але при цьому є питання довіри до цієї їхньої інформації, форм і способів її подачі. Відповідальності за неї, врешті-решт. Тут уже вступають у силу ті моменти, про які я казав вище. Герої приходять «нізвідки» – Яким чином обираєш героїв своїх матеріалів? – Особливо вибирати не потрібно  – їх підказує саме життя. Багато хто з них рані- ше був маловідомим або й зовсім невідомим, та круговерть життя винесла їх на передній план. Приємно, що мені доводилося робити такі маленькі відкриття і  показувати таких людей на весь зріст, на всю велич того, що ними зроблено. Не важливо, чи це жителі з глибинки, чи з обласного центру… Але зараз, враховуючи специфіку «Куль- турологічних джерел», назву людей із  спо- ріднених галузей, які нині вже широко ві- домі. Усім їм присвячувалися мої ґрунтовні матеріали. Це і  музиканти й  артисти Кла- ра Балог, Євген Станкович, Етелла Чуприк, Вікторія Свалявчик-Цанько, Наталія Пе- тій-Потапчук, Ференц Томич, Леся Дубенко, і  художники Ференц Семан, Павло Бедзір, Михайло Белень, Іван Бровді, Михайло Ми- трик, Василь Свалявчик, Василь Вовчок, Вла- дислав Ганзел, Василь Шин- дра, Андрея Павук, і  майстри слова Олекса Мишанич, Петро Мідянка, Мирослав Дочинець, Іван Петровцій, Степан Жупа- нин, Ольга Тимофієва, Юрій Шип, і  працівники музейних установ Габріела Андял, Ста- ніслав Шеба, Михайло Делеган, і суспільні діячі Станіслав Ар- жевітін, Юрій Коршинський, Михайло Алмашій, і професо- ри Володимир Смоланка, Ми- хайло Бочко, Сергій Федака… Кумирів немає, є вчителі – Кого вважаєш своїм учителем у  журналістиці? Хто твій кумир? – Кумирів у  мене немає. Є і були люди, від яких багато чому навчився. Я всім їм дуже вдячний, але – разом, не комусь особисто од- ному. – Який період свого життя вважаєш найважчим? – Треба задуматися над самим терміном «важкий період», Якщо ти багато працюєш, то це «важкий період», чи ні? Або якщо тебе підставив твій головний редактор і  змусив відповідати в суді за його ж прорахунки – то це теж треба так називати? Здається, просто потрібно правильно реагувати на виклики і  сприймати їх без фаталізму. Адже кожна ситуація має своє вирішення. Рано чи пі- зно клубок розів’ється і все стане на свої міс- ця. Тут важливо не панікувати, а чітко йти З дружиною Наталією у Парижі. 2018 рік З Мирославом Дочинцем в Ужгороді. 2019 рік
  • 25.
    Ювілеї 23№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела своїм шляхом. Люди це побачать і  оцінять. На- віть якщо дехто з  них на початку ставився до тебе недружньо. Тобто, все за- лежить від тебе. – Якими головними принципами керуєшся у житті? – Витримка, а ще ба- жання не підводити лю- дей, бачити в  них якщо й  не друзів або симпати- ків, то в жодному разі – не супротивників і  не во- рогів. Якщо це не завж- ди вдається, то шукати причини в самому собі… Вміти вчасно зупинитися, якщо осягнув, що йдеш не в той бік… – Маєш бажання зі- брати свої газетні публі- кації й  видати однією збіркою? Гадаю, було би цікаво… – Плани такої книжки давно виношую. Вистачило б часу пошукати всі свої найці- кавіші публікації, розсипані по десятках ви- дань як обласних, так і всеукраїнських, ра- йонних… – Над чим працюєш нині? Твої творчі плани. – Кілька моїх останніх великих публіка- цій в «Урядовому кур’єрі», що носять прин- циповий характер, присвячувалися збе- реженню Боржавських полонин, курорту Свидовець. Щойно гостро відгукнувся про загрозу, яка висить над мінеральними вода- ми Закарпаття, а також про необхідність від- родження вівчарства, яке занепало. Планую працювати в тому ж руслі, адже це, вважаю, йде на користь краю, мені ж приносить твор- че задоволення. – Твої побажання молодим коле- гам-журналістам? – Не зважати на можливі невдачі, а, ба- чачи свої цілі, рухатися вперед. Впертість у доброму розумінні цього слова – потрібна риса в журналістиці. Не забувати, що кіль- кість дуже часто суперечить якості. Дбати про форму і зміст своїх матеріалів. А голов- не – тримати удар. Біля стели з назвою рідного села. 2018 рік Факти з біографії Василь Олександрович Бедзір народився 24 березня 1959 року в селі Чумальово Тячів- ського району. Закінчив місцеву восьмиріч- ну (1973), Тячівську середню (1975) школи, факультет журналістики Львівського дер- жавного університету імені Івана Франка (1980). Аспірант Інституту соціології Націо- нальної академії наук України (1993–1996). Працював у  всеукраїнських, обласних друкованих засобах масової інформації, а та- кож на телебаченні. Нині є власкором газети «Урядовий кур’єр» у Закарпатській області. З 2004 року донині  – голова Регіональ- ної профспілкової організації Незалежної  медіа-профспілки України. Протягом 2006–2012 років  – член Комі- сії з журналістської етики. Лауреат обласної премії імені Михайла Бабидорича (2011). Нагороджений Почесними грамотами Закарпатської обласної ради (2018) та Закар- патської облдержадміністрації (2019). Одружений. Батько дорослих дітей  – сина Олексія і доньки Ружени. Взяв інтерв’ю Володимир МИШАНИЧ
  • 26.
    Ювілеї 24 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Український естрадний співак, компози- тор, народний артист України Іван Попович із  своїми концертними виступами об’їздив майже півсвіту, однак завжди повертається у рідну батьківську домівку. Бо тут пройшло його босоноге дитинство, тут звела його доля із талановитим земляком, відомим закарпат- ським письменником Іваном Петровцієм, з  яким разом подарували своїм землякам «Пісню про Осій». Вона вже давно стала не тільки гімном рідного села, а й усього Закар- паття, звучить майже на всіх виступах отама- на Карпат (так люб’язно назвали журналісти Івана Поповича). «Де б я не виступав, – каже Іван Дмитрович, – я завжди виконую її. Саме завдяки їй про моє рідне село знають майже на всіх континентах». А побував Іван Попович у багатьох кра- їнах світу  – Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Канаді, США, Швейцарії, Японії, Австралії… І виступав він здебільшого перед нашими земляками  – українською діаспо- рою. То були дуже приємні й теплі зустрічі, вони співали пісні разом із артистом. У роз- мові з  ними після концерту відчувалося, що вони сумують за рідним краєм, сім’єю, родиною, знайомими, мріють повернутися назад. І змушені вони були виїхати туди не із-за гараздів. Заробітчанами стали колишні вчителі, медики, інженери, можна зустріти там і відомих художників, співаків, всі вони опинилися там неспроста. І що приємно – на концерти приходить не лише старше поко- ління, а й молодь. І майже після кожного такого турне І. Попович приїжджає у рідне село. Усе від- бувається майже так, як співається у  пісні Анатолія Драгомирецького, яку виконує Іван Дмитрович: Рідна земле моя, із твого джерела Я напився краси і земного тепла. І цю повінь краси людям я роздаю, Знали щоб на землі Верховину мою. Де в цимбали свої сонце радісно б’є, Едельвейсом цвіте Закарпаття моє. Не віриться, що Іванові Поповичу 22 квітня виповнилося сімдесят. Такий же стрункий, життєрадісний, з  приязною усмішкою на вустах. Любов до народної піс- ні передалася йому у спадок від діда – пер- ІВАН ПОПОВИЧ: «ПІСНЯ ДЛЯ МЕНЕ – НЕ ТІЛЬКИ ПОТРЕБА ДУШІ, А Й ЗАСІБ СПІЛКУВАННЯ З ЛЮДЬМИ» шого осійського скрипаля. Співак гордиться тим, що продовжує славні родинні традиції. У  своєму репертуарі орієнтується на пісні, які співали наші батьки і  діди, намагаєть- ся торкнутися глибинних джерел народної  творчості. Напевно, бажання осмислити природу фольклору й  привело його до Хустського культосвітнього училища. А там одразу за- примітили його голос, який звучав дзвінко і неповторно. А ще у нього був великий по- тяг до музики. Любов до прекрасного привела його до Дрогобицького педінституту. Небавом він скаже: «Можливо, я став би непоганим учи- телем музики в якомусь селі чи районному містечку. Та кортіло спробувати себе на сце- ні. Тому, коли трапилася нагода перевестися до Львівської державної консерваторії імені Миколи Лисенка, я  довго не роздумував  – одразу подав документи». Хтось би на його місці студіював науки, намагався бути зразковим студентом. А Іван Попович мав потребу в пісні. Отож, навчан- ня на диригентському відділенні поєднував з роботою в клубі вузу, став художнім керів- ником студентського ансамблю пісні і  тан- цю «Черемош». Із притаманною йому напо- легливістю обробляв народні пісні для хору, оркестру, народних інструментів та танцю- вальної групи. Про Івана Поповича заговорили не тіль- ки спеціалісти, а й ті, хто залюбки слухали його пісні  – на сцені, по радіо або просто в купе поїзда чи в місцях масового дозвілля.
  • 27.
    Ювілеї 25№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Тим часом гастролі по Україні, колишньому Союзі та за кордоном додавали йому впевне- ності у своїх творчих силах. У 1973 році був виступ молодого співа- ка на Всесвітньому фестивалі молоді і  сту- дентів у Берліні. Про ті часи Іван згадує за- любки, навіть із  якимось особливим підне- сенням: «Це справді був мій перший успіх, неабияке визнання. Сто двадцять юнаків і дівчат брали участь у конкурсі фольклор- ної пісні. Я хвилювався, звичайно, серйозне випробування випало «необстріляному» студенту. Треба було пройти три тури, зна- чить, є можливість по- казати все, що вмію». І тільки оголосили його вихід, а оркестр заграв мелодію рідного краю, щезло хвилювання і на- тхнення прийшло, коли заспівав «Вівці мої, вів- ці», «Сонце низенько», «Моя мила задрімала». Дебют був вдалий. Івана Поповича було відзначено золотою ме- даллю і  дипломом ла- уреата фестивалю. Як переможець конкурсу, він виступив у заключ- ному концерті, а в  мо- лодіжному центрі Бер- ліна звітував як молодий композитор. Повернувся додому в  гарному, піднесеному настрої. Ще б пак! Таке трапляється лише раз у житті. Тріумф спонукав молодого співака і компо- зитора до нових творчих пошуків. При Львівській обласній філармонії орга- нізував вокально-інстру- ментальний ансамбль «Ровесник». У  ті часи ко- лектив був досить попу- лярний. Співака запису- вали на радіо і телебачен- ні, запрошували у  різні міста і села України, бра- ли інтерв’ю. – Щоб мати особисте творче обличчя,  – усмі- хається тепер Іван Попович, – треба співати не так, як інші. Кожна пісня повинна при- носити людям радість і душевне задоволен- ня. Необхідно, щоб її підхоплювали слухачі й співали на концерті разом із співаком. На багатьох концертах слухачі так і ро- блять. 1979 року разом із  Русланом Іщуком створили в  Ужгороді вокально-інструмен- тальний ансамбль «Закарпаття». У 1982–1987 роках працював у  Київському державному мюзик-холі. А в  1987 році став солістом Те- атру естради. Саме в цей час припадає пік Василь Шкіря, Іван Попович, Василь Ловска. 2017 рік Андрій Бема, Іван Попович, Йосип Чава. Святкування Дня села Білки. 2008 рік
  • 28.
    Ювілеї 26 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 його популярності  – майже щодня в  ефірі були його пісні «Карпатське весілля», «Васи- лина», «Розлук не буде», «Мене радує світ». У 1990 році прийшло офіційне визнан- ня  – йому було присвоєно почесне звання «Народний артист України». Де б він не спі- вав: на спортмайданчику чи на сцені район- ного будинку культури, у палаці «Україна» – всюди зачаровує слухача своїм неповторним голосом. А хіба можна забути виступ на міжна- родному телеконкурсі «Райдуга»? Весь світ облетіли музичні стрічки «Закарпаття моє», «Пісні над Львовом», «Стартуємо піснею», «Побрехеньки дядька Ничипора», відео- фільми «Співає Іван Попович», «Автограф», «З любов’ю і піснею», «Осіння синява». По- пулярними стали його пісні «Скажи мені», «Небо осені жде», «Закарпаття моє», «Прими- ріться, сини», «Розступіться, зелен-гори» та інші. Уже впродовж десятки літ співпрацює Іван Беркела, Іван Попович. 2019 рік з поетами Анатолієм Драгомирецьким, Пе- тром Слободянюком, Вадимом Крищенком, Богданом Грицаком, Левком Цимбалюком, Василем Кузаном. Іван Попович брав участь у  ХХІІ огля- ді народних пісень «Співи мого краю», що проходив у Бардієві, та фестивалі українців «Роде наш красний» Союзу русинів-україн- ців Словаччини в місті Гуменне. Часто дарує свої пісні також жителям міста над Ужем, виступає в  Мукачеві, Виноградові, Хусті, Сваляві та інших населених пунктах краю. Знаменно і те, що Іван Попович кілька років тому став організатором проведення Все­ українського фестивалю «Іван Попович зби- рає таланти». Торік І. Поповича обрали президентом громадської організації «Світове об’єднання українських митців». – Наша українська народна пісня остан- нім часом почала занепадати,  – продовжує розмову Іван Дмитрович.  – А в  народній пісні увінчано мораль і  звичаї, мужність і звитягу, сльози наречених і матерів. Хтось із мудрих сказав, що саме з пісень можна до- відатися про людську душу в її найтонших достеменних переживаннях, настроях, емо- ційних сплесках… Пісні немовби промов- ляють, що народ, який співає їх і  здатний на високе мистецтво, нічим не гірший від інших народів. І  ніхто не має права не по- важати його і не рахуватися з ним. Справж- ні пісні не втрачають свого значення з  ча- сом, зі зміною епох і ідеологій. Воістину, все плине, але вічними є правда, любов і  кра- са, що стали духовною основою народної  пісенності. – Куди б мене не носило по світу, завжди тягне у  рідне село,  – каже Іван Попович,  – люблю дивитися схід сонця, подихати сві- жим повітрям, випити свіжої джерельної води. А ще – пройтися босоніж вранішньою росою. Це справжній райський край! Восени гупають в отаву запашні груші і яблука, до- носиться аромат винограду. Люблять навідатися на чоловікову вітци- знину і дружина Марічка та донька Соломій- ка, юрист за освітою. Є вже у Івана Дмитро- вича і зять, який працює фотохудожником. Та найбільше задоволення має від золотих онуків – Софійки та Іванка. Із ювілеєм вас, Іване Дмитровичу! Василь ШКІРЯ
  • 29.
    Ювілеї 27№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Хто через життя проносить іскру творчо- го горіння, благородства й віри в силу мис- тецтва, справді потрібен людям, а отже, не викликає сумніву в тому, що він є достовірно щасливою людиною. До таких належить Те- тяна Раховська. Народилася 5 липня 1969 року в  місті Тобольск Тюменської області. З  1982 року проживала в  місті Россошь Воронезької об- ласті. Закінчила Россошанську ЗОШ № 2, а також дитячу музичну школу по класу гіта- ри (1986), Ворошиловоградське (Луганське) музичне училище за спеціальністю – хоро- ве диригування (1989). Працювала в дитячій музичній школі № 2 міста Ровеньки (нині – Луганська область). У 1990 році вступила до Рівненського державного інституту культу- ри, який закінчила у 1995 році й отримала кваліфікацію – диригент-хормейстер, викла- дач хорових дисциплін. З 1998 року проживає в селищі Великий Бичків Рахівського району. Солістка, актив- на учасниця народного аматорського ан- ПІСЕННЕ РОЗМАЇТТЯ ТЕТЯНИ РАХОВСЬКОЇ До 50-річчя від дня народження Я тішуся, коли хтось фанатично любить музику і так любить, що без неї не може жити. Співає його душа вдень і вночі, ходить, думає музикою. То дуже важливо так бути перейнятим своїм фахом, своїм мистецтвом, своєю професією. Микола Колесса самблю пісні і танцю «Лісоруб». Працювала завідувачем дитячого сектору Рахівського районного будинку культури (Закарпатська область), викладачем по класу гітари Велико- бичківської дитячої музичної школи. Відтоді душа пані Тетяни стала щедрішою на любов до мистецтва і дітей, закоханих у цю справу. Цієї любові вистачає на всіх, хто перебуває в полі її творчої аури, особистого прикладу. У 2004 році Т. Раховська з  сім’єю пере- їжджає до міста Ужгород. З 2004 року – ме- тодист Ужгородського районного будинку культури, з  2007 року і  донині  – художній керівник. До працівників знаходить індиві- дуальний підхід, вміло скеровуючи на пра- вильний шлях, на якому кожен може роз- крити себе найкраще. З 2006 року  – керівник народного ама- торського вокального ансамблю «Оріховчан- ка» клубу села Оріховиця, згодом дитячого вокального ансамблю «Калинонька» будин- ку культури села Кам’яниця Ужгородсько- го району. У 2007–2011 роках – дитячого ан- самблю духовної пісні «Краплина вічності», а з 2005 і донині – зразкової аматорської студії естрадного співу «Намисто» Ужгородського районного будинку культури, до складу якої входять два колективи: ансамблі «Малята» і «Намисто». У 2011–2015 роках – керівник на- родного аматорського вокального ансамблю «Материнка» будинку культури села Кам’я- ниця (нині креативно-мистецького комплек- су «Вілет»). Її музикальність і майстерність активно впливають на учнів, звеличують висотою духу і відіграють важливу роль у їх мистець- кому становленні. Вона вміє своєчасно допо- магати своїм вихованцям успішно вчитися, самостійно оволодіти знаннями, вміннями і  навичками відповідно до можливостей, уподобань і  нахилів. Вона розвиває їх му- зикально, інтелектуально, артистично. На своїх заняттях Тетяна Раховська доступно й переконливо розкриває учням світ чарів- ної милозвучної української пісні, викликає захоплення красою художнього слова, щи-
  • 30.
    Ювілеї 28 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 рий інтерес до перлин народнопоетичної мудрості, навчає з повагою ставитися до на- роду-творця і носія цих духовних надбань. До слова, 21 травня 2015 року в  Закар- патському академічному обласному театрі ляльок «Бавка» відбувся ювілейний концерт «Про що мріють діти» вокальної студії «На- мисто», присвячений Міжнародному дню захисту дітей. Приємною несподіванкою була презентація нотної збірки «Співочі на- мистинки» та CD-диска «Намисто з намис- тинок» із записами пісень у виконанні учас- ників студії різних років. Тетяна Раховська згадує: «Ніколи не за- будеться те душевне піднесення, що охо- плювало мене, коли на весіллі на Рахівщині співали закарпатські народні пісні. Від почу- тих слів і мелодій я відчула себе сильнішою, впевненішою. Пісні буквально пронизували мою душу, вони були сповнені якоїсь потуж- ної наснаги, містичної енергії, зачіпали най- потаємніші струни душі». Вона переконана, що пісні є засобом самопізнання людини як представника свого народу, його історії та культури. Вони формують національну свідомість, світогляд, виховують почуття па- тріотизму, громадянську гідність, сприяють становленню громадянина України неза- лежно від його етнічного походження. У 2007 році Всеукраїнським держав- ним видавництвом «Карпати» (м.  Ужгород) була видана збірка авторських пісень Тетя- ни і Сергія Раховських «Два серця». У книзі представлені 33 поетичні тексти з  нотами та CD-диск з піснями у виконанні згаданих авторів. На її сторінках опубліковані пози- тивні відгуки таких представників культу- ри і мистецтва, як Микола Попенко, Василь Попович, Василь Кобаль, Наталія Шпак, Олександр Ухач та ін. Восени цього ж року в  Закарпатському обласному театрі ляльок відбулася презентація збірки пісень «Два серця» та однойменного СD-диска. Як добре підготовлені й  досвідчені му- зикознавці-співаки Тетяна і Сергій Раховські чітко усвідомлюють, що записи народнопі- сенної творчості талановитими фахівцями з плином часу не віддаляються від сьогоден- ня, а навпаки, набувають ще більшої значи- мості й  ваги, отже, вимагають детального вивчення. А для цього їх треба обнароду- вати, опублікувати. Народні перлини ніко- ли не перестануть захоплювати і  дивувати справжніх шанувальників пісенності. Тому Раховські взялися за підготовку та публіка- цію цікавого збірника закарпатських народ- них пісень «Сто перлин», який побачив світ у 2009 році. До книги ввійшли народні пісні Закарпаття з нотами і текстами та СD-диск Тетяна і Сергій Раховські – учасники народного аматорського ансамблю пісні і танцю «Лісоруб». 1998 рік Тетяна Раховська, Дмитро Гнатюк, Таїсія Гаджибекова. 2011 рік
  • 31.
    Ювілеї 29№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела «Заспіваймо собі…» з записами народних пі- сень та пісень про рідний край композиторів Закарпаття у виконанні дуету «Рідна пісня». Презентація книги відбулася у  м.  Львів на ХVІ Міжнародному форумі книговидавців та рідному Ужгороді. Пісні у  майстерному, задушевному виконанні Раховських прони- кають у душу, змушують на хвилину забути про все довкола і поринути в опоетизований світ краси, витонченості, тендітності, про- кладають стежину до кожного серця. Збереження пісенного фольклору, тоб- то генетичної пам’яті – це збереження себе. Той народ, який дбає про самобутність, свою ідентифікацію через традицію народної словесності, її розмаїття, дбає про себе, свою державу. Через фольклор ми пізнаємо свою сутність, свій характер. Через слово, музику, пісню, вбрання, національну кухню дізнає- мося про витоки роду. Захоплення народнопоетичними над- баннями та гордість за них стали для по- дружжя Раховських потужним рушієм роз- витку любові й пошани до рідного народу, прагненням усе життя вивчати, популяризу- вати, пізнавати історичну, духовну спадщи- ну України, збагачуватися здобутками куль- тури інших народів. У 1995 році Тетяна разом із  чоловіком Сергієм Раховським створили сімейний дует «Рідна пісня», який з  2002 року отримав звання «народний аматорський колектив». Вони разом співають, складають музику для нових творів, виконують їх, тобто становлять нині одне нерозлучне ціле. Ми тішимося тим, що на мистецькій українській ниві маємо нині значущий ужи- нок талановитого педагога і співачки Тетяни Раховської. Її пісні несуть у собі світло Божої чистоти і  незнищенної любові до людини. Вони підносять душу, облагороджують. У багатьох творах відчувається якийсь зача- рований сум, у простому – складне, велике, таємниче. Тут реальне й одухотворене в ор- ганічному поєднанні творять оті образи, що не відпускають від себе тихою, спокійною, асоціативною витонченістю й мудрістю. Усе те зворушливо, лірично, трепетно звучить, торкаючись найглибших струн душі. Її пісні пройняті великою любов’ю до України, рід- ного краю і глибоким знанням нашої історії. В усьому, що творить подружжя, – при- сутність їх душі. Більше того, світло їх душ присутнє не тільки в межах однієї пісні, воно поза ними як своєрідна аура. Тому так радіс- но, хвилююче і бентежно слухати їх творін- ня, залишатися з ними наодинці, впиватися вишуканою і  хвилюючою для серця музи- кою, яка спонукає слухача до співтворчості! Характерно, що світ, який вони створю- ють, – неймовірно добрий у своїй основі, каз- ково-лагідний і привітний. Відчувається, що в ньому затишно і безпечно всім: дорослим і дітям, деревам і квітам… Над ним – Божа благодать. Безумовно, само по собі нічого не даєть- ся. За тим стоять невтомні і непрості творчі пошуки, безсонні ночі, і головне – мимовіль- не осяяння, тобто те, що падає з неба, опо- вите незбагненною тайною, і осмисленню не підлягає. Дует «Рідна пісня» – лауреат другої пре- мії ІІ міжнародного фестивалю ім. М. Маш- кіна (м.  Іршава, 1995), лауреат І  премії VІІ  міжнародного гуцульського фестивалю (м. Рахів, 1997), третьої премії Всеукраїнсько- 2006 рік 2012 рік 2016 рік
  • 32.
    Ювілеї 30 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 го конкурсу композиторів «Спалахи багат- тя» (м. Київ, 2008). Учасник Міжнародного пісенного кон- курсу «Мелодія двох сердець» (Київ, 1999, 2001), Всеукраїнського фестивалю культур національних меншин «Таврійська роди- на» (м.  Генічеськ Херсонської області, 2008), Всеукраїнського фестивалю творчих родин національних меншин України, присвяче- ного дню Незалежності України (м.  Київ, 2008), Всеукраїнського фестивалю «Разом у  розмаїтті» (м.  Київ, 2008), творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі» (м.  Ужгород, 2009), фестивалю-кон- курсу народного мистецтва «Душа землі моєї» (смт Сатанів Хмельницької області, 2010), Всеукраїнського форуму національ- них культур «Україна: мистецьке розмаїття та діалог культур», де у  фінальній частині гала-концерту презентував авторську піс- ню «Віват, Україно!» (м. Київ, 2010), Всеукра- їнського фестивалю творчості національ- них культур «Всі ми діти твої, Україно!» (м.  Київ, 2010, 2012), Всеукраїнської літера- турно-мистецької акції «Тарас Шевченко мо- вами національних меншин» (м. Київ, 2013),  Всеукраїнської літературно-мистецької ак- ції «На вічнім шляху до Шевченка» (м. Київ, 2014) та багатьох інших. У 2009 році «Рідна пісня» представля- ла культуру Закарпаття в музеї під відкри- тим небом с.  Пирогово (м.  Київ). У  березні 2015 року виступили на відкритті вистав- ки творчих робіт «Відродження. Традиції та сучасність» ужгородок Марії Купарь та Світлани Кре- мінь, у  вересні 2015  – ужгород- ського художни- ка Наума Рєпкі- на (1941–2013). Обидва заходи відбулися у  ви- ставковому залі Центру україн- ської культури у  місті Пряшів (Словацька Рес- публіка). У березні 2006 року в при- міщенні Закар- патського об- ласного театру ляльок у  місті над Ужем від- бувся святковий концерт «Весна, навіяна коханням», присвячений 10-річчю творчос- ті родинного дуету. На концерті відбулася презентація СD-альбому «Ангел мій», куди ввійшла 21 пісня у виконанні дуету «Рідна пісня». У травні 2012 року в  залі Ужгородсько- го районного будинку культури сімейний дует «Рідна пісня» відзначив своє 15-річчя, а 2017 року в клубі села Оріховиця Ужгород- ського району – 20-річчя творчої діяльності. У  своєму активі дует має три відеокліпи: «Мамині руки», «Пам’ятай», «Тільки тут». Колискова пісня «Кольорові сни» щовечора лунала з телеекранів Закарпатської обласної державноїтелерадіокомпанії(канал«Тиса–1»)  у виконанні Тетяни Раховської. У 2002 році дует «Рідна пісня» презенту- вав аудіоальбом старовинних закарпатських колядок «Різдвяне сяйво». На Закарпатській обласній державній телерадіокомпанії (ка- нал «Тиса–1») зроблена відеоверсія декількох колядок з альбому «Різдвяне сяйво». Ось уже не один рік під час різдвяних свят звучать з телеекранів закарпатські старовинні коляд- ки у виконанні подружжя Раховських. Коли слухаєш їх, то згадуєш рідний дім, батьків- ське тепло, перше кохання і першу печаль. У цьому, очевидно, й полягають секрети ви- конавського успіху й  професійної майстер- ності  – умінні митця пробуджувати у  нас найкращі спогади й  найщасливіші мрії. Їх спів показує слухачам, що життя прекрасне і його треба любити. З учасниками зразкової аматорської вокальної студії «Намисто». 2010 рік
  • 33.
    Ювілеї 31№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Як відомо, співають вони пісні на слова різних поетів, музику до яких писали Мико- ла Попенко, Василь Попович, Василь Кобаль. Серед поетів, з  якими співпрацює подруж- жя, можемо назвати Маріанну Салай-Пак, Ольгу Тимофієву та Марію Купарь. Але Те- тяна і Сергій здебільшого самі кладуть вірші на музику, самі й слова пишуть. Обоє мають цей Божий дар. У репертуарі родинного дуету понад 60 пісень. Пісні Раховських приваблюють своєю задушевністю, схвильованістю, любов’ю до рідної землі, вдумливим словом, емоційною напруженістю, мелодійністю, бо творилися у гарному, піднесеному настрої, щасливими людьми, з благородною метою. Тетяна та Сергій Раховські  – постійні учасники концертів в області та за її межа- ми, неодноразово представляли культуру Закарпаття у Словаччині, Румунії, Угорщи- ні, Німеччині, Словенії, Італії. Творчість Раховських високо оцінили заслужені працівники культури України Ва- силь Попович та Василь Кобаль, заслужені артисти України Микола Попенко й  Олек- сандр Ухач. Їхні пісні сучасні за звучанням, мають за основу невичерпні музичні народ- ні традиції і в той же час близькі своїми на- строями і тематикою як молодому, так і стар- шому поколінню. З 7 листопада 2006 року Тетяна Рахов- ська – член Національної Ліги українських композиторів. З 30 квітня 2008 року – творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мисте- цтва України». З 2018 року – подружжя Ра- ховських  – учасники ансамблю «Закарпат- ські візерунки» Закарпатської обласної фі- лармонії. Нагороджена Почесними грамотами Ужгородської районної державної адміні- страції, Ужгородської районної ради, Закар- патської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради, подяками Мі- ністерства культури і туризму України (2004, 2006, 2008), дипломами Ради національних товариств України (2008, 2010), дипломом ар- хієпископа Мукачівського й  Ужгородського Феодора (2011). Тетяна Раховська може пишатися тим, що плоди її творчості й нині, і в майбутньо- му будуть корисні. А вона є зразком великої цілеспрямованості, волі та працездатності, постійного творчого пошуку оперативно, продуктивно та послідовно вирішувати складні завдання. Перебуваючи у зеніті сво- го життя і творчості, вона сповнена Божої ла- ски, нових задумів і сміливих поривів, готова до здійснення величних звершень в ім’я ду- ховного відродження України. Марина ОФІЦИНСЬКА, Іван ХЛАНТА Наталія Лучин, Вікторія Старченко, Владислава Коста, Лариса Фельцан, Марія Котляр, Мирослава Рябець, Тетяна Раховська, Оксана Ільченко, Іванна Яворська – працівники відділу культури Ужгородської райдержадміністрації. День Вишиванки. Місто Ужгород, 2018 рік
  • 34.
    Ювілеї 32 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 У селі Вучкове, що на Міжгірщині, живе поважна, знана на Закарпатті та за його ме- жами людина – Петро Степанович Продан. У  його особі знайшли прекрасне поєднан- ня таланти поета і  прозаїка, покликання педагога та громадсько-культурного діяча. Підтвердженням цього є почесні нагороди й відзнаки, яких він був удостоєний за свою працю, творчість, громадянську активність.  Петро Продан  – відмінник народної освіти, 33 роки був директором Вучківської неповної середньої школи, вчителював і  в різних селах Міжгірщини, інших районів. За багаторічну культурно-просвітниць- ку роботу його удостоєно почесного звання «Заслужений працівник культури Україн- ської РСР», нагороджено орденом «За заслу- ги» ІІІ ступеня. Він – делегат Першого з’їзду народних комітетів Закарпатської України, на якому в листопаді 1944 року взяв участь у  прийнятті Маніфесту про возз’єднання краю з матір’ю-Україною в єдиній державі. А ще – з юних літ він активно працював на ниві літератури, духовності. З-під його пера вийшло сім книг поезій, прози, споми- нів, публіцистики. Талант багатогранний, доля непроста, життя сповнене самовідда- ною працею на благо рідного народу, отчо- го краю. Тож унікальний ювілей унікальної особистості Карпатського краю  – століття від дня народження Петра Продана  – став яскравою і  радісною подією у  його родині, селі Вучкове на Міжгірщині, й  усьому За- карпатті. Зустрів він його з належним опти- мізмом, бадьорістю, сповненим життєвої та творчої енергії. Тим паче, що до цієї осо- бливої дати в ужгородському «Видавництві Олександри Гаркуші» побачила світ солідна ПЕТРО ПРОДАН ВІДЗНАЧИВ СТОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ книжка «Сегодня и всегда», в якій вміщено його вибрані твори. Упорядкувала збірник донька Оксана. У знаковий день столітнього ювілею, 3 серпня, у гості до Петра Продана приїхали дорогі та милі його серцю – діти, онуки, чис- ленна родина, шановні колеги, друзі, при- хильники таланту, вдячні краяни. Зі словами поваги і подяки до нього звер- нулися представники місцевої влади. Також із нагоди свята завітала делегація літераторів із Ужгорода. Від імені Закарпатської обласної організації Національної спілки письменни- ків України Петра Продана щиросердечно привітали заступник голови крайового осе- редку НСПУ Василь Густі, письменники Ан- дрій Дурунда, Наталія Дурунда. Вони вру- чили Петрові Степановичу Подяку голови Національної спілки письменників України Михайла Сидоржевського за багаторічну ак- тивну і плідну творчу працю на ниві укра- їнської літератури та у зв’язку зі 100-річчям від дня народження, передали щирі вітання і від очільника закарпатських спілчан Васи- ля Кузана.  Перший заступник голови Закарпат- ської обласної організації ветеранів України Ілля Гулянич вручив імениннику Почесну грамоту, а також примірник книги «Навічно в пам’яті історії», де йдеться про Петра Про- дана як делегата Першого з’їзду народних комітетів Закарпатської України, 75-річчя якого відзначатимемо цьогоріч. Великою радістю для іменинника стало вітання від народного артиста України Пе- тра Матія, котрий і «Многая літ» ювілярові заспівав, і потішив низкою народних пісень, які побутують у рідному селі Петра Прода- на – Горбки, що на Виноградівській Затисян- щині. Петро Степанович також виявив неаби- яку щедрість  – усім присутнім подарував уже згадану книгу своїх вибраних творів з  автографом у  день свого століття. Рідні, гості щиро дякували, бажали йому Божої благодаті, родинного щастя, погідних та ра- дісних днів. До вітань приєднується і численна куль- турна спільнота краю. З роси й води Вам, до- рогий ювіляре! Василь ГУСТІ Василь Густі, Петро Продан, Андрій Дурунда
  • 35.
    Ювілеї 33№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела ДУХОВНІ КРИНИЦІ МАРІЇ КУПАРЬ З нагоди 60-річчя від дня народження Несу у собі цілий світ: Змах пращі і до зір політ. Несу багряну пам’ять предків: Це їх – для мене – заповіт. Петро Шкраб’юк Нам випало жити у непростий час, коли вирішується не лише наша доля, але й доля наших дітей та онуків. Нині як ніколи важ- ливо зберегти любов до своєї Батьківщини, до рідної землі, наших звичаїв і  традицій. Творчість Марії Купарь (Сойми) вносить свою лепту в цю справу. Її мистецькі твори тонко передають красу духовних цінностей, що знаходяться довкола нас. Народилася 20 серпня 1959 року в с. Бар- вінок (Підгорб) на Ужгородщині. Дитячі роки майбутньої мисткині минули непода- лік Ужгорода в селах Барвінок та Баранинці. Неодноразово їздила в гості до бабусі в село Водиця на Рахівщині. У її вразливе дитяче серце глибоко запала неповторна краса кар- патських гір, незабутні враження справили народні звичаї, обряди, пісні, що з  непере- вершеною силою трансформували в  собі чутливу душу й тяжку історію народу. Навчаючись у Дравецькій середній шко- лі, відвідувала також художню студію при Ужгородському Палаці піонерів і школярів, якою керував відомий педагог, заслужений учитель УРСР Золтан Баконій. Його му- дрі настанови пригадує й нині, вони є для неї дороговказом у  житті. Відтак любов до мистецтва привела її на відділ художньої обробки дерева Ужгородського училища декоративно-прикладного мистецтва, яке з відзнакою закінчила 1978 року, що дало їй неабияку енергію і високі крила для служін- ня рідній культурі. Трудову діяльність роз- почала на Рахівському лісокомбінаті. У 1980–1984  рр. працювала художни- ком-реставратором у  Закарпатському об- ласному краєзнавчому музеї, художником-  оформлювачем в  Закарпатському обласно- му театрі ляльок (1983–1984). Приємно зга- дує Закарпатський виробничий комбінат Музичного товариства УРСР, бо тут вона як художник-модельєр з насолодою розробляла ескізи концертних костюмів не тільки для професійних та аматорських колективів, а й для окремих виконавців (1984–1991). Вагоме місце у  творчій біографії Ма- рії Купарь займає її педагогічна діяльність у 1991–2012 рр. Збагачена знаннями та пев- ним життєвим досвідом, вона повністю від- давала себе улюбленій справі на посаді вчи- теля в  Авторському навчально-виховному комплексі Ужгородської ЗОШ № 2 І–ІІІ ступе- нів, де директором був заслужений учитель України Золтан Жоффчак. Для цього розро- била власну програму навчання. У своїх бе- сідах з учнями не нав’язувала ідеї і традиції мистецтва, а намагалася, щоб вони природ- ньо пізнали цілісність національно-духовної спадщини, складовою і  невід’ємною части- ною якої є мистецькі традиції та звичаї, зокрема й  виховні. Вона терпляче шукала стежки до кожної дитячої душі, намагаю- чись пробудити високі моральні якості: сум- ління, доброту, почуття відповідальності. Учнів зачаровувала її відкритість, при- язність, сердечність, уміння помітити тала- новитих дітей і підтримати їх. На конкрет- них прикладах Марія Купарь пояснювала учням, що коріння українського народного мистецтва сягає в  сиву давнину. Глиняний посуд та тканий рушник, іграшка та вироби з дерева і лози, металу та скла, жвавий танок
  • 36.
    Ювілеї 34 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 та пісня органічно співіснували в житті на- ших пращурів. Вона закохана у мистецтво, вміє запали- ти вогник любові до нього. Справді, немає інтелектуальної повноти, духовного багат- ства життя особистостей без закоханості в  конкретний предмет, у  якусь конкретну справу. Тому завжди совісно й результатив- но трудиться, бо свідома свого призначення і покликання на рідній землі. Дуже приєм- но, що тонкощі рукоділля перейняла від Ма- рії Василівни й онучка Олександра. Крім педагогічної роботи, чи не основну увагу приділяє Марія Купарь багатогранно- му творчому процесу. Це насамперед вишив- ка, писанкарство, витинання, виготовлен- ня ляльок-мотанок, розпис по дереву і склу, бісероплетіння, декоровані бісером таріл- ки тощо. Це дало їй можливість з 2003 року брати участь у багатьох обласних, всеукра- їнських, міжнародних художніх виставках, фестивалях і ярмарках у Києві (2006), Одесі (2008), м. Турка Львівської області (2008, 2012), а також за межами України у містах Сніна, Гуменне, Пряшів (Словаччина), Нірбатор (Угорщина, 2006), Пшеворськ та Мокре (Ся- ноцький повіт, Польща, 2007) та ін. З її ро- ботами знайомилися у  Швейцарії, Італії, Португалії, Канаді та США, у  республіках від Прибалтики до Далекого Сходу. Щоро- ку бере участь у  заходах, спрямованих на збереження й  популяризацію українських великодніх традицій, підтримку народних майстрів та залучення родин до вивчення звичаїв і  духовної спадщини українського народу. Обтяжена щоденними клопотами, Ма- рія прагне чогось більшого і глибшого, ніж просто облаштування побуту. Вона вміє до- сягти балансу між безкінечним колообігом справ і умиротворенням душі, тобто досягає гармонії і стає щасливою. Крім цього, почу- вається гордою з того, що наша рідна земля дала нам чимало талановитих умільців пи- санкарів, різьбярів, вишивальниць. Із власних мистецьких творінь Марії Купарь проведено персональні виставки в  Ужгороді (2014, 2018) та Пряшеві (2015). Адже персональна виставка – це місце, де ми- тець розкриває свою душу. А в Марії Купарь світла і чиста душа. У неї вдалі композицій- ні й  кольорові рішення, мисткиня показує стан природи і власні переживання. Завжди приємно милуватися виробами майстри- ні, кожен з яких неповторний, мов людська доля. Вона втілює у вишивки свою розбур- хану творчу вдачу, нестримний політ фан- тазії. Вони хвилюють людей, пробуджують глибокі почуття, що є найкращою ознакою справжнього мистецтва. У  2011 році вона стала членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, що є для неї серйозним стимулом для подальшої творчої роботи. Чимало уваги приділяє Марія Купарь проведенню майстер-класів з писанкарства, Ольга Федорко, Марія Сойма, Микола Котяш. 1977 рік Марія – студентка. 1976 рік
  • 37.
    Ювілеї 35№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела витинанки, ляльки-мотанки тощо. Так, уже втретє першо- го червня 2019 р. – у Міжна- родний день захисту дітей – на подвір’ї Закарпатського обласного краєзнавчого му- зею ім.  Тиводара Легоцько- го майстрині краю, зокрема й  Марія Купарь, провели майстер-клас «Традиційна закарпатська іграшка» для вихованців дитячих будин- ків та будинків сімейного типу Закарпаття. Як добре, що у нас є такі митці, в яких можемо навчатися. Так, май- стер-класи варто проводити і надалі. Дивовижні творіння Марії Купарь випромінюють добро і любов до навколишнього світу, їхня енергетика на- снажує, піднімає дух. На них чарівна при- рода рідної землі, сюжети з  народних свят і обрядових дійств, щасливі родини, розма- їття українських костюмів. У  геометрично- му орнаменті вишивок Марії Купарь наче закодовано заповіт предків своїм нащадкам оберігати рідну культуру і загартовувати не- зламний дух. Вишивки гарні-прегарні, бага- ті за змістом, змережані прадідівськими сим- волами. Як одягнеш таку сорочку, здається, жодна сила не відірве тебе від отчого дому, від рідної землі, від світу, що оповив тебе лю- бов’ю та красою. У її неповторних сценічних костюмах із задоволенням виступали і виступають ла- уреат багатьох міжнародних вокальних конкурсів Ан- дрея Мешкова, обдарована співачка, яку знають далеко за межами краю,  – Дарина Степанюк та прославлений дует «Рідна пісня» у  складі Тетяни і  Сергія Раховських. До слова, подружжя Рахов- ських успішно виконують пісні «Любов, як паросток весняний», «Загинув сол- дат» на слова Марії Купарь, які поклали на музику. Марія Купарь постійно бере участь у  культурних акціях, які популяризують духовні надбання нашого краю. Фестивалі, свята, кон- курси з  різних жанрів про- фесійного та аматорського мистецтва стали невід’ємною часткою її життя. Вона з  задо- воленням стверджує: «Народне мистецтво – моє дихання, що дає можливість освідчитись у любові до отчого краю». У 2008 році Марія Купарь разом із ужго- родськими вишивальницями Людмилою Губаль і Ганною Когуткою стала учасницею грандіозної культурно-мистецької та соці- ально-політичної акції «Рушник національ- ної єдності». Те, що глибоко в  душі, у  Марії завжди виривається на поверхню у поетичному сло- ві. Нам здається, що її поезії з’являються, як короткі спалахи посеред заклопотаних буд- нів тоді, коли вже переповнена душа мовча- ти не може. Тому в її віршах біль і радість, Марія Купарь, Галина Ігнацевич, Золтан Жоффчак. Місто Ужгород, 2007 рік Людмила Губаль (у центрі), Марія Купарь (перша праворуч). Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Місто Ужгород, 2008 рік
  • 38.
    Ювілеї 36 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 сумніви й упевненість, смуток і піднесення, захоплення красою і туга за тим, що зникає. Її поезії вийшли у  світ окремими збірками «Вогник вічної любові» (2013), «Відроджен- ня» (2014) «Немає кращого, як в цьому світі жити» (2017). У  третій книзі подано також і  статті майстрині про народне мистецтво, зокрема народний одяг Закарпаття, спільні та відмінні риси народного вбрання гуцулів, бойків, лемків Закарпаття, традиційний чо- ловічий та жіночий одяг Іршавського райо- ну (сіл Приборжавське, Довге), жіночий одяг 50-х років ХХ ст., орнаментальні мотиви в де- коративному мистецтві Закарпаття, де опи- суються скатертини та рушники. Структура, зміст, ідейно-духовна спря- мованість зібраних матеріалів переконливо свідчать, що Марія Купарь головним своїм завданням ставить  – розкрити духовне ба- гатство, моральну високість, потужний, на- ціонально-патріотичний, гуманістично-де- мократичний потенціал українського мис- тецтва. Варто відзначити, що Марія Купарь наго- роджена дипломом лауреата першого ступе- ня літературно-краєзнавчого конкурсу імені Мирона Утриска за книжку «Немає кращого, як в цьому світі жити», який 2017 року прове- ла Міжнародна громадська організація «Сві- товий Конгрес бойків». У поезіях розкриває свою любов до на- роду з пристрасним бажанням бачити його вільним і  незалежним, без чого не можна бути щасливим. Поезії вражають глибиною думок, ніжністю почуттів, сонячним струме- нем щирої душі людини. Марія Купарь невтомно й  цілеспрямо- вано йде своїм шляхом, перебуває у постій- ному творчому пошуку, радиться з  інши- ми, дискутує, навчає. Навіть після важких випробувань долі, що спіткали її, вона не втрачала оптимізму та життєлюбства, зали- шаючись людиною непохитної мужності та безпосередності у відтворенні своїх почуттів та сподівань. Майстриня вже багато років залюбки співпрацює з  КЗ «Обласний організацій- но-методичний центр культури» ЗОР. Вона щиро зізнається: «Я глибоко вдячна цьому унікальному колективу з  широким спек- тром діяльності за їх підтримку і  слушні поради у  всіх моїх творчих починаннях. Вдячна директору Ганні Дрогальчук за її змістовну передмову до мого збірника «Не- має кращого, як в цьому світі жити» (2017). Згаданий колектив є активним популяриза- тором народного мистецтва, зокрема й моїх скромних досягнень». Марія Купарь справедливо вважає, що не достатньо бути національно свідомим укра- їнцем, а й самому різними способами, зокре- ма й через мистецтво, потрібно залучати до підняття культурного та освітнього рівня якомога більше наших громадян, виховува- ти в них любов до рідного краю, формувати прагнення зберігати та примножувати наці- ональні традиції. Щиро вітаємо Марію Василівну з ювіле- єм. Хай її літа повняться радістю і здоров’ям, хай творча наснага множить її нові мистець- кі досягнення в ім’я величі рідного краю, со- борної і нездоланної України. Іван ХЛАНТА Ганна Дрогальчук, Марія Купарь, Любов Матіко, Антоніна Дурда, Наталія Стегура. На відкритті виставки робіт Любові Матіко. Місто Ужгород, 2015 рік З онучкою Олександрою. 2018 рік
  • 39.
    Ювілеї 37№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Недавно доводилося відпочивати в сана- торії «Карпати». Там познайомився з Іваном Кіндратом з  міста Червоноград Львівської області. Він працює інженером на шахті. Розговорилися. Слово за словом, і він розпо- вів, що перед тим побував у місцевій лікарні й на власні очі бачив, із яким задоволенням пацієнти читали книжку Мирослава До- чинця «Благії літа. Многії літа»  – заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті й радості. – Книжка зачитана майже до дірок, – ка- зав мій новий знайомий. – У ній розповіда- ється про народного філософа Андрія Во- рона, який ділиться з  читачами не тільки рецептами здорового харчування чи висо- коморальної життєвої поведінки, а й цілою етично-філософською системою. Скажу відверто: приємно було почути таке про свого колегу по перу. Його розпо- відь про народного цілителя Андрія Воро- на вже неодноразово перевидавалася, однак вона не втрачає своєї популярності. Її чита- ють і  перечитують, дарують, про неї гово- рять. Звісно, у мене теж є така. Подарував він мені з дарчим написом ще 2007 року. Мирослав Дочинець – один із тих сучас- них українських письменників, котрий уміє завоювати серця вибагливих читачів. – Для мене смисл літератури полягає в тому, – каже він, – щоб підтримувати в лю- дині дух краси, доброчесності. Засвічувати проблиск світла в  чорноті. Треба домагати- ся, аби твоє слово було тінню того слова, що СПІВЕЦЬ КОДЕКСУ УСВІДОМЛЕНОГО ДОВГОЛІТТЯ Мирославові Дочинцю – 60! було з первовіку. Творячи самі, ми шукаємо загадку вічності Творця. Так може мовити лише філософ. А про свою творчість Мирослав Дочинець каже: «Кожного разу, починаючи книгу, до кін- ця я навіть не знаю, чим вона закінчиться. Чесне слово. Я живу серед своїх героїв, вони мене ведуть за собою та щоразу чогось вчать. Тобто кожен роман – це конспект певного ду- ховного піднесення». Мирослава Дочинця часто порівнюють із  бразильським письменником Пауло Ко- ельйо. У розмові він зізнався, що вже давно змирився з цим порівнянням. «Хоча, на мій погляд, порівняння  – це завжди смішно,  – каже він. – Тим більше у світі творення, де кожна людина настільки індивідуальна! Я  не знайшов там риси, які мушу знайти у кожній книзі... Це ж такий собі легкотрав- ний літературний коктейльчик із  різних вчень, релігій та духовних систем. І  це все упаковано в якусь таку пригодницьку істо- рійку для дуже посереднього читача». Отакої! А втім, Мирослав Дочинець має рацію: ми звикли захоплюватися чужим, не помічаючи свого. Хоча він давно вже сам зажив всесвітньої слави. Його твори пере- кладені російською, угорською, словацькою, румунською, польською, французькою, анг- лійською і  японською мовами. У  2012 році удостоєний високої відзнаки «Золотий пись- менник України», а 2014 року – Національ- ної премії України імені Тараса Шевченка за роман «Криничар. Діяріуш найбагатшо- го чоловіка Мукачівської Домінії» та «Го- рянин. Води Господніх русел». Мирослав Дочинець – також лауреат Міжнародної лі- тературної премії «Карпатська корона» і лі- тературної премії «Українська книжка року» в номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури за видання «Синій зо- шит. Аркуші днів світящих» та «Лад». Ювіляр уже видав понад двадцять кни- жок. Серед них, крім згадуваних, «Оскал собаки», «Мукачево і  мукачівці», «Роса на фігових листках», «В’язень замку Паланок», «Карпатський словоблуд», «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Світова. Штудії під не- бесним шатром» та ін.
  • 40.
    Ювілеї 38 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 У моїй домашній бібліотеці як релік- вія зберігається перша книжка письмен- ника «Гірчичне зерно», яка побачила світ 1989  року. Перечитуючи її, не можеш не звернути увагу на мову, сюжет, письменник широко використовує народні перлини  – приказки і  прислів’я. Дотепер пригадують- ся його слова: «Пишу постійно, дуже важко й  дуже повільно, специфічно. Думаю над кожною фразою, шліфуючи і мордуючи, аби не була штучна, примітивна, синтетична. За день можу написати 2–3 абзаци і вважаю, що для мене це непогана продуктивність. Та, зрештою, не так важливий текст і голі рядки, як те, що між рядками». І писати погано він вже не може, не дозволяє рівень професіона- лізму. Якщо відверто, уже й не пригадую, коли і  де ми познайомилися: чи у  Львівському державному університеті імені Івана Фран- ка, де свого часу навчалися на факультеті журналістики, чи в  Мукачеві, де проживає дотепер Мирослав Дочинець, чи коли він вже працював у обласній газеті «Молодь За- карпаття». Запам’яталося інше: його мате- ріали друкувалися на сторінках обласних і  всеукраїнських газет, у  всеукраїнських, республіканських та всесоюзних часописах «Карпатський край», «Фест», «Срібна Земля», «Комсомольська правда», «Известия», «Укра- їна», «Людина і  світ», «Радянська жінка», «Літературна Україна», «Молодь України». Писав так, що його матеріалами захоплюва- лися, вони викликали резонансні відгуки. Його однокурсник, теж відомий журналіст Михайло Папіш з  Берегова, зізнається, що він уже тоді писав найкраще з-поміж усіх 75 «однокашників». А професор Львівського держуніверситету ім. Івана Франка Володи- мир Здоровега назвав його ще й думаючим студентом, який умів викладати свої думки на папері. А ще у нього бездоганний стиль. Щоденна шліфувальна робота над словом – це теж талант від Бога. Мирослав Дочинець народився 3 ве- ресня 1959 року в м. Хуст. Батьки були вчи- телями. Хлопець почав писати із  шостого класу. Водночас вів щоденник, де занотову- вав цікаві думки, почуті на вулиці, в школі чи в сімейному товаристві. Написане почав надсилати до друкованих видань. А ті поча- ли мало-помалу друкувати його. Так з’яви- лися його матеріали в  дитячих журналах «Барвінок», газетах «Зірка» та «Пионерская правда», а також у  рідній місцевій районці «Ленінська правда». Коли закінчив школу, вже не розмірковував куди вступати – подав документи до львівського вишу. Тут одразу запримітили обдарованого юнака – під час навчання був членом редколегії університет- Михайло Ісак, Мирослав Дочинець, Василь Шкіря, Василь Ільтьо. 1983 рік
  • 41.
    Ювілеї 39№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела ської багатотиражної газети «За радянську науку», згодом став редактором газети «Дже- рела». Свою професійну діяльність розпочав 1982 року в газеті «Молодь Закарпаття». Саме в цей час він у якості власного кореспонден- та неодноразово приїжджав на Іршавщину. У доробратівському господарстві доля звела його із  сім’єю Василя Ільті. Василь працю- вав бригадиром садо-виноградної бригади, а його дружина Марійка – секретарем комсо- мольської бригади колгоспу. Одного разу ми там і  зустрілися. Мирослав Дочинець тоді написав нарис про працелюбну сім’ю Іль- тів. Ця зустріч запам’яталася кожному на все життя. Бо кожен із нас підготував матеріал – Мирослав Дочинець у молодіжку, Михайло Ісак – у районну газету «Нове життя», а автор цих рядків на районне радіо. Крім того, Мирослав Дочинець регуляр- но готував сторінку «Ватра» про життя мо- лоді району. Разом із ним неодноразово до- водилося побувати на Смерековому камені, в  Зачарованому краї, на Бужорі, у  Довжан- ському замку, в  селі Осій у  літературному музеї Федора Потушняка... А вже у  видав- ництві «Карпатська вежа», яке заснував 1998 року, Мирослав Дочинець як видавець і літе- ратурний редактор видав книжку відомого українського письменника Юрія Мейгеша «Срібна Земля». До речі, Юрій Мейгеш ос- танні роки проживав у місті над Латорицею, ми неодноразово зустрічалися з ним у това- ристві Мирослава. Часто можна було зустрі- ти у його компанії і лауреата Шевченківської премії Петра Мідянку, і  Юрія Клованича, Василя Ільницького  – теж відомих журна- лістів не лише нашого краю, а й України та Союзу. Із Іршавщиною Мирослава Дочинця по- єднує і те, що він готував до друку і видавав у світ книги Василя Ковача із Великого Ра- ківця, Михайла Ломаги з Броду, Івана Шму- лиги із  Приборжавського, Василя Кузана із Довгого, а також автора цих рядків «Життя як казка». …Моєму товаришу із  Червонограда просто пощастило: Мирослав Дочинець на численні прохання відпочиваючих одного липневого дня навідався до санаторію і ви- ступив у клубі, який вміщає понад 500 від- відувачів. Прийшло чимало шанувальни- ків його творчості. Розмова була тривалою. Мирослав Іванович охоче розповів про свою творчу діяльність. Звісно, чимало було запи- тань і  про книгу «Многії літа. Благії літа», яка вже стала бестселером. – Така людина дійсно жила в моєму рід- ному місті,  – зізнався письменник.  – Вечо- рами, втомлені роботою на дачі, ми сиділи під крислатим горіхом, і він розповідав мені дивовижні речі про тайгу, уссурійські ліси, про калмицькі степи, про ріку Печору і гори Алтаю, про буйні й паркі заплави Колхіди, про сонячну Грецію... Усе, що він розповідав, я ретельно занотовував до товстого зошита, ще не знаючи, як цим розпоряджуся згодом. Однак я побачив у цих мудрих крихтах ціліс- ний кодекс усвідомленого довголіття. Перші публікації, які я  підготував, мали значний резонанс у пресі. Тоді й вирішив подати на- станови Андрія Ворона окремою книжкою. Вибравши із тих зошитів найцінніше, я до- опрацював і систематизував і вже тоді подав на осуд читачів. Наразі маємо унікальний, осмислений і  пронизаний істинною духовністю устрій життя однієї людини. Людини звичайної і  незвичайної. Це не просто безцінні крих- ти набутих знань і  вмінь мудрого старця, це ціла система, вибудувана на такій інтуї- ції і вивірена 100-літнім досвідом, вона з ко- ристю прислужиться кожному з нас. Отакий він, Мирослав Дочинець. Відо- мий, визнаний і водночас простий. Отож, із ювілеєм Тебе, Друже! Василь ШКІРЯ Мирослав Дочинець біля пам’ятника сажотрусу в Мукачеві з його автором, скульптором Іваном Бровдієм. 2015 рік
  • 42.
    Ювілеї 40 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Незабаром одне з наймолодших творчих об’єднань краю – обласна організація Націо- нальної спілки композиторів України – від- значатиме перший солідний ювілей – чверть століття з часу заснування. Як годиться, пе- ретин рубежу зрілості відбувається через рефлексію та окреслення перспектив роз- витку. Спробуємо осмислити пройдений творчий шлях спілчан та проаналізувати найвагоміші здобутки композиторів. Тенденція до єднання людей за інтере- сами, професією – явище цілком природне. Воно може виникати спонтанно, у  зв’язку з  потребами спільно вирішувати професі- ональні завдання, або ініціюватись владою задля полегшення координації діяльності членів корпоративної спільноти чи впливу на митців. У  випадку зі спілкою компози- торів України  – співпали обидва чинники. Перші музичні неформальні об’єднання ХVІІІ–ХІХ ст. стали важливими осередками культурного життя великих міст, прагнули, крім виконавських чи творчих цілей, також забезпечувати охорону своїх матеріальних інтересів і умов праці. Радянська спілка ком- позиторів виконувала функцію ідеологічно- го наглядача за творчим процесом. Здава- лося б, крах тоталітарної держави повинен був відкинути у забуття ідею щодо функці- онування таких товариств, тим паче, твор- чий процес є суто індивідуальним, таким, що виключає будь-які вказівки, обмеження свободи самовираження. Однак багаторіч- на практика підтверджує дивовижну жит- тєздатність фахового угруповання митців. І саме закарпатський досвід у цьому сенсі є надзвичайно показовим. Закарпатську обласну організацію Наці- ональної спілки композиторів України було зареєстровано не в радянський час, а в груд- ні 1994 року, коли вітчизняна культура ак- тивно боролася з наслідками комуністичної ідеології й  переживала період піднесення почуття національної самосвідомості. Отже, місцеві спілчани щасливо уникнули партій- ного тиску та контролю. Першими членами стали Іштван Мартон (почесний голова), Вік­ тор Теличко (голова) та Наталія Марченкова. Упродовж років чисельність організації по- стійно зростала: у 1996 році до неї прийнято Володимира Волонтира, у 1999 – Василя Гай- дука, у 2003 – Йосипа Базела, у 2005 – Віктора ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ – 25 РОКІВ! Янца, у 2007 – Євгенія Іршаї, у 2008 – Рома- на Меденція. Попри різницю у віці, непов- торність стилю і різні естетичні та жанрові уподобання спілчан, у єдину творчу школу їх об’єднує постійний інтерес до глибинних витоків музичної спадщини рідного краю, а кілька поколінь композиторів сприяє вираз- нішій еволюції творчості. Помітну роль у  діяльності осередку ві- діграє також музикознавча секція, яка була створена на початку ХХІ ст. До її складу увійшли провідні викладачі-музикознав- ці Ужгородського державного музичного училища (нині коледжу) імені Д.  Є.  Задо- ра: Людмила Мокану, Ольга Новикова, Інна Попова та Тетяна Росул. Уже протягом пер- шого десятиріччя свого існування крайова організація набула повноцінного формату діяльності, котрий передбачав реалізацію широкого спектру музично-просвітницьких проєктів і виховання творчої молоді. Основними напрямками творчої діяль- ності закарпатської організації НСКУ стали: – написання музичних творів різних жанрів і форм; – сприяння регулярній роботі класу композиції в Ужгородських ДМШ та музич- ному коледжі імені Д. Є. Задора, підготовка і прийом до лав спілки; – популяризація кращих музичних тво- рів вітчизняних і зарубіжних сучасних ком- позиторів; – створення і  підтримка нових музич- них колективів та обдарованих музикантів; сприяння відновленню творчої діяльності симфонічного оркестру при Закарпатській обласній філармонії. Основу авторських концертних про- грам, організованих спілкою, складають тво- ри корифеїв закарпатської композиторської школи – Д. Задора та І. Мартона, а також му- зика маститих сучасних митців В. Теличка, В. Волонтира, В. Гайдука. Авторські концер- ти з  успіхом відбувались не тільки на най- більших концертних сценах регіону, але і в Києві, Львові, Дніпрі, Будапешті, Братиславі, створюючи позитивний імідж Закарпаття, як краю з великим творчим потенціалом і ви- соким рівнем музичної культури. Достойне реноме закарпатської композиторської шко- ли підтвердили звіти області в Києві у 1999
  • 43.
    Ювілеї 41№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела і 2001 рр. та дні культури Закарпаття на Дні- пропетровщині (жовтень 2001 р.). Місцевими композиторами освоєні ос- новні академічні музичні жанри: симфо- нічна, камерно-інструментальна і  вокальна музика, музично-сценічні твори і музика до кіно, інструментальний концерт, кантата, ораторія, меса, реквієм, твори педагогічного репертуару. Протягом періоду функціону- вання місцевого осередку спілки поцінову- вачам музичного мистецтва було представ- лено понад 20 музичних прем’єр! У творчос- ті закарпатських композиторів найхарактер- нішою рисою є зв’язок із  музично-виконав- ським контекстом регіону: музику писали для місцевих колективів, враховуючи їх по- треби та можливості. Тому творчість виріз- няється широким жанровим діапазоном, тіс- ним зв’язком з  фольклорними традиціями, пошуками нових виконавських форм. Закарпатський композиторський доро- бок органічно увійшов у вітчизняну і зару- біжну концертну практику через потужні та масштабні музичні фестивалі, серед яких: «КиївМюзікФест», «Музичні прем’єри сезо- ну», «Контрасти», «Музика монастирських дворів», «Sunna cum laude» (Австрія), хоро- ва олімпіада в Лінці (Австрія), молодіжний музичний фестиваль у  Нірпельті (Бельгія), міжнародна музична ярмарка «Musicora» (Франція), міжнародний хоровий конкурс у Будапешті (Угорщина) та багато ін. Музика закарпатських композиторів є основою концертних програм Заслужено- го академічного Закарпатського народного хору, симфонічного і камерного оркестрів та солістів обласної філармонії. Крім того, її ви- конують кращі вітчизняні артисти і  колек- тиви: Національний заслужений академіч- ний симфонічний оркестр України, Наці- ональна заслужена академічна чоловіча хо- рова капела ім. Л. Ревуцького, національний ансамбль солістів України «Київська камера- та», Національний заслужений академічний український народний хор ім.  Г. Верьовки, заслужена академічна хорова капела «Трем- біта», академічні камерні хори «Хрещатик», «Кредо» і  «Cantus», державний ансамбль «Київські солісти», Львівський академічний симфонічний оркестр та ін. Під егідою обласного осередку спілки систематично проводяться масштабні му- зичні проєкти, серед яких виділяється між- народнийфестиваль «Музичне сузір’яЗакар- паття». Започаткований 1998 р. з ініціативи голови осередку В. Теличка та диригента На- ціонального симфонічного оркестру Украї- ни В. Плоскіни фестиваль має вже 18-літню історію і  став мистецькою візитівкою краю. «Музичне сузір’я Закарпаття» має на меті по- знайомити місцевих жителів з творчістю їх талановитих земляків, що працюють у  різ- них куточках світу. Крім зустрічей з  яскра- вими творчими особистостями, фестиваль пропонує слухачам різноманітні та змістовні концертні програми і майстер-класи. Перший фестиваль одразу встановив ви- соку планку виконавської майстерності, яка успішно утримується його учасниками і за- безпечує життєздатність фестивалю. Меш- канці області з  величезним захопленням сприйняли виступи провідних вітчизняних і  зарубіжних артистів. Сучасна музика на фестивалі репрезентується поряд із  класи- кою, що підвищує загальний художньо-есте- тичний та просвітницький рівень імпрези. Неабияке значення має акцент саме на твор- чості закарпатських композиторів. Фести- валь стимулює відродження творів корифеїв музичної культури краю, допомагає компо- зиторам у здійсненні власних прем’єр, спри- яє відкриттю молодих талантів. Безперечною перевагою фестивалю є те, що концерти проходять не тільки в Ужгоро- ді, а і в районних центрах області, мешкан- ці яких чи не вперше мають змогу відчути атмосферу творчості та послухати у гарному виконанні шедеври класичного мистецтва. Одним із  завдань фестивалю є сприяння мистецькому розвиткові обдарованої молоді, підтримка тих, хто в недалекому майбутньо- му буде представляти і розбудовувати нашу музичну культуру. Таким чином, «Музичне сузір’я Закарпаття» стало важливим етапом творчого становлення молодих артистів. Свої перші серйозні кроки на концертній естраді зробили нині добре відомі в  Укра- їні та зарубіжжі піаністи Олексій Кушнір і  Ольга Чіпак, віолончелістка Діана Гавата та ін. З кожним роком «Музичне сузір’я За- карпаття» розвивається і збагачується. Най- помітнішою є тенденція до розширення географії учасників і  використання нових форм проведення: творчі зустрічі, диспути, майстер-класи, презентації нових видань, науково-практичні конференції. Так, у рам- ках фестивалю прочитали лекції доктори мистецтвознавства, професори Київської на- ціональної музичної академії ім. П. Чайков- ського Ю. Чекан і М. Черкашина-Губаренко та Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка Л. Кияновська. В історії музичної культури Закарпат- тя закарбовано ще дві неординарні події,
  • 44.
    Ювілеї 42 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 організовані ЗО НСКУ – фестивалі музики Євгена Станковича (15–17 листопада 1995) та Мирослава Скорика (24–26 березня 1997). Ці заходи відбулись уперше в  Україні й  дали можливість слухачам панорамно охопити творчість всесвітньо відомих композиторів, познайомитися з  новими досягненнями митців, виявити новітні стильові риси їх до- робку. Одним із  пріоритетних завдань спілки є пошук талантів серед юних музикантів та сприяння їхньому творчому розвитку. Воно реалізується через постійну співпрацю з пе- дагогічними колективами мистецьких на- вчальних закладів і освітянськими центрами виховання творчої молоді. ЗО НСКУ провела в  області чотири конкурси «Юний компо- зитор», фестиваль «Юні віртуози», система- тично організовує музичний «Брейн-ринг» для студентів Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора. Голова осередку В. Теличко багато років проводить заняття з  композиції з  обдарованими дітьми, про- довжуючи традиції, закладені Д. Задором та І. Мартоном. У результаті Віктор Янцо, Кате- рина Оленич, Рената Сокачек, Василь Цань- ко, Яна Наконечна, Катерина Шапран, Юлі- анна Хоменко, Михайло Чедрик, Олександр Воєводін обрали композиторське майбутнє. Крім того, спілка постійно поповнює бібліо­ теки й  фонотеки мистецьких навчальних закладів краю новими виданнями, створює регіональний учнівський репертуарний фонд, виховуючи повагу до історико-культур- них цінностей, традицій українського та інших народів. Переважна більшість музичних заходів, організованих ЗО НСКУ, транслювалась об- ласними каналами радіо та телебачення, ок- ремі з них виходили у загальноукраїнський ефір, на кожну подію жваво відгукувалась обласна преса. Чимала заслуга в цьому на- лежить представникам музикознавчої секції спілки. Протягом 25 років на сторінках міс- цевої періодики опубліковано понад 200 ста- тей, рецензій, есе, репортажів, творчих пор- третів, підготовлено десятки виступів на на- уково-практичні конференції і т. ін. Старан- нями спілки започатковано серійне видання збірки статей «Професійна музична культу- ра Закарпаття: етапи становлення», перші три випуски якої опубліковані у  2005, 2010 та 2016 рр. Музикознавці краю організували дві науково-практичні конференції, при- свячені ювілеям Д. Задора (1997 і 2012 рр.) та І. Мартона (1998 р.). Вийшли з друку музичні збірки В.  Волонтира, В. Гайдука, Д. Задора, І. Мартона, В. Янца. Наприкінці 2017 року започатковано фундаментальне видання музичної антології «Музика Срібної Землі», упорядником якої став В. Теличко. Перший випуск містить музику для дітей та юнацтва В. Волонтира, В. Гайдука, Д. Задора, Е. Ко- булея, З. Лендєла, І. Мартона, Р. Меденція, В. Теличка, В. Янца. У наступних томах пла- нується надрукувати вокальну, камерно-ін- струментальну, хорову і симфонічну музику закарпатських композиторів. Закарпатська організація Національної спілки композиторів України акумулювала раніше розрізнені творчі сили закарпатсько- го регіону, результатом чого стало створення самодостатньої музичної організації, що має потужний вплив на розвиток мистецького життя краю. Як творча спілка, Закарпатська організація НСКУ націлена на використан- ня усіх можливих і доступних форм популя- ризації музики: концертної, музикознавчої, видавничої, звукозаписуючої, конкурсної тощо. За 25-річний період творчої діяльно- сті організація провела 18 фестивалів «Му- зичне сузір’я Закарпаття», два фестивалі музики Є. Станковича і М. Скорика, близь- ко 400 концертів, 50 творчих зустрічей, де- сятки майстер-класів, лекцій, презентацій, виступів по радіо і  телебаченню, випуще- но у світ 12 музичних видань, записано сім компакт-дисків. Здобутки ЗО НСКУ демон- струють не лише позитивну кількісну ди- наміку мистецьких заходів, але й створення сприятливих умов для реалізації творчого потенціалу спілчан, систематичну роботу щодо відродження, розвитку й  популяри- зації творчості закарпатських композиторів, виховання поваги до власних культурних традицій. Через спілку провідні виконавці Закарпаття освоюють сучасний український репертуар, розширюють горизонти власної концертної діяльності. Члени організації по- стійно беруть участь у роботі журі багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів, звертають увагу громадськості та держав- них структур на проблеми функціонуван- ня і  розвитку музичної культури регіону, сприяють відродженню й  популяризації мистецької спадщини корифеїв. Отже, регі- ональну організацію НСКУ в Закарпатті без перебільшення можна назвати фундамен- тальною ланкою музичної культури краю. Бажаємо мистецькій організації довголіття, успішної реалізації творчих ідей та планів, нових цікавих проєктів! Тетяна РОСУЛ
  • 45.
    43№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 43№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Думки вголос Навесні 2019 року в переповненій залі Закарпатського академічного обласного українського музично-драматичного теа- тру імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв відбулася третя прем’єра вистави «Жменяки» за романом Михайла Томчанія. Сценічна версія та постановка – народного артиста України Анатолія Філіппова. Сцено- графія – заслуженого діяча мистецтв Украї- ни Емми Зайцевої. Кожна з попередніх постановок була своєрідною й  успішною, про що відмічала як обласна, так і всеукраїнська преса. З ча- сом обидві вичерпали себе і відійшли від ре- пертуару, а роман М. Томчанія, будучи своє­ рідною візиткою краю, і  надалі приваблює режисерів. У першій прем’єрі «Жменяків» (режи- сер Олесь Гриб, 1967) роль Івана Жменяка виконував артист Микола Білецький. Пе- ред глядачами був простий трудар-бідняк. Зал співчував і розумів його намагання хоч якось вирватись від злиднів. У другій прем’є- рі (1978, режисер – народний артист Украї- ни Ярослав Геляс, він і виконавець головної ролі) це був – ґазда, гордий і деспотичний. Розмахуючи в’язкою ключів, з якою ніколи не розлучався, демонстрував свою перева- гу над сусідами багатством власної комори. Художнє оформлення обох прем’єр було ви- конано художником Миколою Манджулою суто в реалістичному стилі, пейзаж, сільські хати 40-х років минулого століття. Театр зберіг на папері попередні інсце- нізації, з ними музику композиторів, ескізи декорацій і костюмів, і тільки актор – голов- на фігура з кожної вистави – залишався поза можливостями зафіксувати створений образ для історії. На щастя, нині у пригоді стало телебачення. Літературна версія «Жменяків» А.  Фі- ліппова – скоріше психологічна драма кра- щих зразків п’єс І. Карпенка-Карого. А вже ТРЕТЯ ЗУСТРІЧ сама вистава із залученням до дійства тра- дицій народних обрядів, пісень, танців, ет- нографічних картинок з чітко прописаними фольклорними піснями сільського життя Ужанської долини надає сценічному варі- анту образ народної драми кращих зразків творчості Михайла Старицького. А в сучас- ному стилі – римейк. Якщо у попередніх прем’єрах проблема землі з конфліктуючими сторонами на влас- ність успішно вирішувалась за законами ра- дянського (комуністичного) способу життя – процесом колективізації, то у новій виставі «Жменяків» її піднесено до широкого уза- гальнення цілісного зв’язку особистості як такої з кожним шматком землі, як частини всесвіту, його змінами, розвитком, добром і  злом, правдою, обманом, любов’ю і  нена- вистю, покорою і  непокорою, звеличенням або цілковитим приниженням людської гідності. Такий підхід до проблеми вимагав від постановників узагальненого об’ємного сценічного вирішення вистави. Тому сцено- графія третьої прем’єри проглядається, як символічні складові: синій горизонт, зіркове небо, постать людини, що міцно, як вкопа- на, тримається на землі. Це і є Іван Жменяк у виконанні артиста Анатолія Мацака. «Зе- мленько моя рідненька, – каже він. – Богом нам дана! Без тебе людина, як без повітря і води, не зможе прожити. Людоньки (руха- ється на глядацьку залу), бережіть землю, пле- кайте її, як малу дитину, бо доки вона буде родити, доти і люди будуть на світі жити». По обидва боки сільської дороги, якою рухається актор, обійстя Жменяків і Петрич- ків – найзаможніших людей села. Біля хати кожного високі копиці – символ накопиче- ного багатства. У першого на женитьбу син Михайло, у другого на виданні донька-оди- начка Юлка. Ґазди мають намір породичати- ся, де за сільськими традиціями на першому плані придане. Портрети героїв вистави «Жменяки». М. Томчаній, О. Гриб, 1966 рік. Архів театру
  • 46.
    Думки вголос 44 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 Сцени з вистави «Жменяки». 2019 рік У Петричка – шматок родючої землі «Кривуля», що попала під пильне око Жме- няка, а до землі як відомо він небайдужий… Актор на колінах пересипає з долоні на до- лоню грудочки землі, як кришталь золо- та. «Земля, щедра і добра», – виголошує він щиро, у напівтонах, напрочуд володіючи даром сценічної комунікативності, диво-
  • 47.
    Думки вголос 45№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела вижним вмінням відразу привабити і  при- хилити до себе увагу глядача. Авторський текст для актора стає своїм, органічним. Звідси і правда, і довіра до життєвих поневі- рянь створюваного образу. І далі продовжує: «Мені Бог дав трьох синів і доньку. Сини до- стануть до моєї земельки, які візьмуть за сво- їми жонами, а ось доньці … (тривала пауза) доведеться відпустити шматок, хоч і шкода, а мусай…» Отже, «шкода і мусай» – звучить як мо- ральний закон родових звичаїв та сільської громади. Дорога і майдан – біля обійстя Жменя- ків-Петричків – традиційне місце сільської молоді для любовних зустрічей, танців, сва- танок та весіль. У цьому об’ємному сценічному просторі актор перебуває під пильним оком глядача, що вимагає від виконавців постійної кон- центрації, високого рівня акторської словес- ної дії, витонченої пластики тіла, ритміки рухів, ансамблевого стилю спілкування, де сцену закоханих Олени і Михайла успішно проводять артисти Наталія Фечо і  Дмитро Сньозик. Дитяча грайливість, безтурбот- ність, радісні зустрічі, все органічно вписано у поведінку акторів. Та над безтурботним коханням згущуються хмари. Батько Ми- хайла знайшов для сина вигідну сімейному ґаздівству пару – Юлку Петричко (артист- ка Кароліна Білак), що і  викликає стурбо- ваність. Проте актори вірять і намагаються переконати глядача, що їх коханню ніщо не завадить… На такому високому акторському ви- конанні проходять діалоги Жменяка та Петричка. У першому випадку досвідчені актори Анатолій Мацак і Василь Шершун ведуть його, ніби торгуються на скотському базарі. Стає зрозумілим, що весілля їх дітей своєрідний сільський бізнес. У другому ви- падку це скоріше ґаздівський «гопак» з ви- ном і бійкою, і хто кого «перемагає»… Ґазда Петричко у виконанні заслуженого артиста України В. Шершуна – хитрий, підступний, сільський крутій, який наперед розгадує ходи Жменяка. Своє ґаздівське кредо актор виражає короткими фразами, поглядом, ско- ваними рухами. Та коли залишається сам на сам, виливає свої емоції. Діалогічна складова вистави за участю Юрка (артист Рудольф Дзуринець), Верони (артистка Катерина Щербанич) доповнює високий художній рівень прем’єри. Зворушливою для глядача стала і сцена відбілювання домотканого полотна, діалоги Марії (артистка Василина Грицак) та Жме- няка (артист Анатолій Мацак). Згортання доріжки – образне рішення колишнього ко- хання, що за часом не склалося, та в очах ак- торів, за словами філософа К. Музанії, інша: «Не шукайте логіку в часі, в часі логіки не- має, не намагайтесь пояснити час логічним шляхом, часу як такого не існує. Є дві речі: любов і любов». Таким і є лейтмотив цієї сце- ни. Вистава також наповнена масовками. Проте в окремих із них бракує чіткого мов- но-сценічного ансамблю. Така акторська не- дбалість проглядається як у сімейній раді Жменяків, так і у фінальній сцені розподілу землі й багатства. У прем’єрі значну увагу відведено хо- реографії, елементи якої режисер А. Філіп- пов вміло вмонтовує у конфліктні ситуації любовного трикутника Олени, Михайла і Юлки. Пластичні рухи (хореограф Віктор Бабука) чергуються з психологічними пау- зами емоційного спалаху кохання, а відтак і ненависті. Вдалий у такому плані танець Юлки і Михайла, що нагадує популярну в народі коломийку: «Та я Юлков обертаю, та я міхом кручу». Надалі перед глядачем постають хи- мерні танці – монологи з можливістю шир- ше і глибше розкрити внутрішній стан своїх героїв, спричинений зрадою, перемогою чи поразкою, включивши в акторський арсенал психологічні мотивації, продиктовані попе- редніми подіями. На жаль, цікавий задум химерних танців як складової сценічних образів головних героїв до завершеної фази так і  не дійшов. Очевидно, бракувало часу, певного досвіду або не вистачило акторської фантазії. Нова прем’єра «Жменяків» – безпереч- ний успіх театру. Вона розрахована не тіль- ки на ужгородського глядача, а і  на гостей обласного центру, які знайдуть у виставі пізнання життя закарпатців та отримають незабутню естетичну насолоду від етніч- но-сценічного багатства театрального літо- пису Срібної Землі. Василь АНДРІЙЦЬО
  • 48.
    Думки вголос 46 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 Студенти педагогічного факультету Му- качівського державного університету цього- річ підготували цікаві магістерські роботи. Закарпаття – чудовий край із багатими музичними традиціями вокально-хорового співу, інструментального виконавства, му- зичної педагогіки, що представлені талано- витими закарпатськими музикантами ака- демічного, народного, естрадного напрям- ків. Логічно, що все частіше темами диплом- них робіт стає вивчення творчого доробку закарпатських музикантів. Вокальне мистецтво Закарпаття ХХ сто- ліття висвітлено в магістерській роботі Ната- лії Маціканич «Основні напрямки розвитку закарпатської вокальної школи у другій по- ловині ХХ  – початку ХХІ століття». Мисте- цтво співу представлене творчістю багатьох професійних виконавців: Г. Ціполи, М. Зуба- нич, Г. Бохорської, О. Левицької, А. Олексика, П. Матія, М. Форіша, М. Ходанича, В. Даньо, Н. Підгородської, О. Ільницької-Хархаліс, В.  Баганич, К. Лабик, С. Гіги, І. Поповича, О. Славної, В. Янца та багатьох інших. Їхні мистецькі здобутки різноманітні жанрово, тематично, стилістично. Важливою спіль- ною ознакою є наслідування кращих євро- пейських традицій, любов до академічної музики та народної пісні. Питання становлення та розвитку во- кальної школи на Закарпатті є недостатньо дослідженим та розкритим. Аналіз творчос- ті зазначених вище представників закарпат- ської вокальної школи дозволяє виокремити спільні для них риси: природну обдарова- ність, чудову професійну академічну осві- ту, неперевершене володіння голосом, його тембровою палітрою, досконалу вокальну техніку, поєднання класичного академічно- го репертуару з  кращими зразками закар- патської народнопісенної творчості. Опора на національну народнопісенну основу є яскравою визначальною рисою представни- ків закарпатської вокальної школи. Аналіз основних напрямків розвитку вокальної школи на Закарпатті дозволяє зро- бити висновок, що визначальною рисою, яка об’єднує всі напрямки, є опора на народнопі- сенну основу, на фольклорні традиції, влас- тиві закарпатським народним пісням і  ор- ганічне поєднання з  кращими традиціями європейської вокальної школи. Народнопі- сенна основа, яскраві ритмічні, інтонаційні МАГІСТЕРСЬКІ ДОРОБКИ особливості характерні для творчого репер- туару та виконавської манери сучасних ес- традних виконавців, а також представників академічного та народного напрямків. Ця особливість притаманна закарпатській во- кальній школі й  робить її неповторною та особливою, а її представників впізнаваними та самобутніми. Леся Дубенко для магістерської роботи обрала тему «Організаційно-методичні за- сади створення і функціонування струнних ансамблів на сучасному етапі», що теж пов’я- зане з європейським та закарпатським вико- навством. У роботі розглядається струнний ансамбль та його основні типи і  різновиди як важливий культурно-мистецький фено- мен ХІХ–ХХІ століть. Леся Дубенко Ансамблеве виконання – одна з важли- вих форм творчої діяльності як в музичній педагогіці, так і в концертному виконавстві. Воно суттєво відрізняється від сольного, ви- магає особливої фахової підготовки. Вивчив- ши результати останніх досліджень зарубіж- них та вітчизняних музикантів Д. Благого, В. Вілюнаса, Л. Бочкарьова, С. Савшинського, Л. Ауера, Я. Мільштейна, К. Стеценка, В. За- ранського, Леся Дубенко досліджує основні етапи становлення, організаційно-мето- дичні засади створення і  функціонування струнних ансамблів та оркестрів на Закар- патті в  ХХ–ХХІ  столітті. У  налагоджуванні та розширенні успішного функціонування струнних ансамблів та оркестрів на Закар- патті особлива роль належить закарпат-
  • 49.
    Думки вголос 47№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела ським композиторам Д. Задору, І. Мартону, Е. Кобулею, педагогам та виконавцям В. Ро- мішовській, Л. Товту, В.  Богородському, Й. Базелу, А. Петкі, М. Анталовському, С. Бунді, М. Медвідю, П. Готвоні, В. Юрошу, Г. Потуш- няк, М.  Шутко. Понад 40-річна діяльність лауреата всеукраїнського конкурсу, облас- ної премії ім.  Дезидерія Задора камерного оркестру Закарпатської філармонії, камер- ного ансамблю «Угорські мелодії», камерно- го оркестру викладачів Ужгородської ДМШ № 1 ім. П. І. Чайковського, а також, зокрема, струнного квартету «Dolce vita» свідчить про вагомі здобутки закарпатської школи гри на струнно-смичкових інструментах. Еволюція струнних ансамблів у ХХ сто- літті призвела до виникнення якісно нових різновидів – ансамблів електрострунних ін- струментів, які з  кожним роком відіграють все більшу роль. Леся Дубенко робить ви- сновок, що на Закарпатті протягом тривало- го часу результативно функціонують струн- ні ансамблі різних типів. Творчий потенціал струнних ансамблів та оркестрів безпосеред- ньо пов’язаний із чіткою організацією твор- чого процесу, правильним концертно-ре- петиційним режимом, розумною кадровою політикою, підбором репертуару, наявністю належного інструментарію. Світлана Штефаньо обрала тему «Кон- цертний виступ як форма реалізації творчо- го потенціалу школяра». Світлана Штефаньо Мета музичної освіти полягає в  тому, щоб учень, який оволодів грою на інстру- менті, навчився розуміти образно-інтона- ційну «мову» і  доносив її зміст в  яскравій, переконливій і виразній формі. Концертний виступ – важливий елемент навчання музичного мистецтва, пов’язаний з  умінням реалізувати свої творчі наміри на публіці. Як доводять сучасні досліджен- ня Г.  Когана, Л. Баренбойма, Г. Нейгауза, К. Мартінсена, Г. Клікштайна, Дж. Горрі та інших, кожен музикант на певному етапі свого шляху зіштовхується з проблемою сце- нічного хвилювання. Володіючи спеціаль- ними знаннями та навичками саморегуля- ції, артист може повернути хвилювання на користь виконанню, в цьому разі хвилюван- ня переросте у натхнення. Проаналізувавши наукову й методичну літературу з цієї проблеми авторів Л. Барен- бойма, Л. Бочкарьова, Ф. Ліпса, В. Бесфаміль- ного, Д. Вечера, М. Давиденка, М. Грінченка, автор акцентує увагу на музично-виконав- ській діяльності учнів початкових спеціалі- зованих мистецьких навчальних закладів, специфіці психологічної підготовки учнів до сценічного виступу. Світлана Штефаньо розглядає психо- лого-педагогічні особливості формування готовності учнів до сценічного виступу, ме- тоди виховання сценічної витримки, само- контролю, вміння слухати себе. Музичний слух – основний універсальний інструмент музикантів всіх спеціалізацій, тому з самого початку необхідно систематично і планомір- но працювати над розвитком слуху учня-ба- яніста. У класі разом із викладачем учень посту- пово оволодіває всіма складовими музично- го твору: мелодією, гармонією, метроритмом, фактурою, темпом, штрихами, динамікою, вмінням вибудовувати музичну форму, ві- дображати ладогармонічний колорит тощо. Автор магістерської роботи звертає увагу на важливість виразного інтонування, артику- ляції. Особливу роль при виконанні твору відіграють цезури, кульмінації, акценти, паузи тощо. Також не слід забувати, що при роботі над музичним твором і  його кон- цертному виконанні аплікатура у виконав- ців займає одне з центральних місць. Вибір найзручніших для виконання пальців тісно пов’язаний з  фразуванням, штриховою різ- номанітністю, теситурним розташуванням, якісним інтонуванням, а також специфікою музичної фактури. Постійна робота учня-баяніста над удо- сконаленням виконавських та аналітичних
  • 50.
    Думки вголос 48 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 навиків, безперечно, приведе до того, що музикант за нотними знаками, за загальним записом музичного твору почне відчувати живу музичну думку, образний зміст і вико- нувати музичний твір буде обдумано, яскра- во, виразно. Автор робить висновок, що концертний виступ школяра є останнім етапом, своєрід- ною квінтесенцією тривалої вдумливої на- полегливої класної роботи, помноженої на позитивне сценічне хвилювання і вміння до- нести результати творчої роботи до слухача. Зінаїда Лєвітіна в  магістерській роботі «Виконавсько-педагогічні принципи Са- муіла Фейнберга» прагне по-новому висвіт- лити творчі здобутки видатного музиканта ХХ століття, піаніста, композитора, педагога, доктора мистецтвознавства, професора Мос- ковської консерваторії ім.  П. Чайковського Самуїла Євгеновича Фейнберга (1890–1962). С.  Фейнберг  – один із  найкращих учнів видатних музикантів О. Гольденвейзера (фортепіано) та М. Жиляєва (композиція), в 1911 році закінчив Московську консервато- рію, підготувавши до виконання грандіоз- ний цикл – усі 48 прелюдій і фуг Й.-С. Баха з «Добре темперованого клавіру» (через пів- століття Фейнберг цілком записав цей твір). У  1920-х роках успішно гастролював в  Іта- лії та Німеччині – за словами Є. М. Браудо, «блискуча моторика Фейнберга і дуже висо- ка музикальність справили на німецьку пу- бліку, що звикла до менш складного та ви- разного піанізму, враження чогось небувало свіжого». З 1922 року С. Фейнберг – профе- сор Московської консерваторії, згодом  – за- відувач кафедри спеціального фортепіано. Фейнберг був близький до Скрябіна і  став помітним виконавцем його музики. У його виконанні вперше прозвучала низка творів Прокоф’єва, М’ясковського та інших авторів. Крім того, в  репертуар музиканта входили твори Баха, Моцарта, Бетховена, Шопена, Шумана. Фейнберг писав музику з 11 років. Най- значніші його твори  – три концерти для фортепіано з  оркестром, 12 фортепіанних сонат, соната для скрипки та фортепіано. Фейнбергу належить монографія «Піа- нізм як мистецтво» і низка статей, зібраних у книгу «Доля музичної форми. Вихованцями Фейнберга в  Московській консерваторії були відомі концертні вико- навці Віктор Мержанов, Володимир Натан- сон, Ніна Ємельянова, Віктор Бунін, Леонід Зюзін, Людмила Рощина, Зінаїда Ігнатьєва, Іван Аптекарєв, Віра Петровська, Андрій Соболєв, Микола Єщенко та інші. Усі вони поєднували плідну концертно-виконавську і музично-педагогічну діяльність. Творчі досягнення С. Фейнберга зафік- совані в Національній бібліотеці Німеччини, Державній бібліотеці в  Берліні, Баварській державній бібліотеці, всесвітній єврейській енциклопедії, бібліотеці Московської кон- серваторії та ін. Поєднання в одній особі виконавця, ком- позитора і науковця дозволило С. Фейнбергу по особливому заглиблюватись у музичний твір, знаходити тільки йому притаманний «коєфіцієнт заломлення» музичного образу і переконливо доносити оригінальну інтер- претацію до слухача. Основні виконавсько-педагогічні прин- ципи Самуїла Фейнберга  – свіжість, оригі- нальність музичного прочитання, масштаб- ність, оркестральність звучання, перекон- ливість, синтез емоційного та інтелектуаль- ного, інтуїтивного і  раціонального, тонке відчуття стилю, об’ємна музична форма, по- єднання блискучого безвідмовного піанізму і володіння всіма відтінками фортепіанного звуку – є актуальними і сьогодні, вони пере- даються від покоління до покоління, закла- дають міцні підвалини високопрофесійного музичного мистецтва. Сподіваємося, що виконані й  майбутні магістерські роботи студентів Мукачівсько- го державного університету стануть у при- годі широкому колу музикантів. Віктор ТЕЛИЧКО Творчі пошуки
  • 51.
    49№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 49№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Творча майстерня Сьогодні усі ми рухаємося в  шаленому темпоритмі особистих прагнень, нових мож- ливостей. Проте, як важливо у пошуках но- вої висоти зупинитися, звернутися до влас- них першооснов і погортати сторінки нашої історії, культури. Адже саме культура є тією скарбницею знань про життя, а її творять люди – «великі малі люди», як писав Олек- сандр Довженко. Нещодавно мені випала чудова нагода познайомитися з  такою лю- диною – справжнім майстром своєї справи – Миколою Кокішем, який презентував свої вироби на персональній виставці в Ужгороді й власним життєвим прикладом показав, що сила традицій і сила творчості та наполегли- вості в їх поєднанні. Микола Васильович Кокіш із села Розто- ки, що на Рахівщині, за фахом фармацевт, перейняв традиції вовноткацтва від своєї ба- бусі Гафії Онуфріївни Доброцької і, завдяки МИКОЛА КОКІШ – МАЙСТЕР ВОВНОТКАЦТВА ЗАКАРПАТСЬКОЇ ГУЦУЛЬЩИНИ Чую ваш голос простий і ласкавий, Предки безсмертні мої: Праця людини – окраса і слава, Праця людини – безсмертя її. Василь Симоненко любові до цього ремесла та власній наполег- ливій праці, став одним із кращих майстрів Закарпатської Гуцульщини. Його роботи вражають своєю різноманітністю та самобут- ністю. Вовноткацтво споконвіку вважалося традиційним ремеслом цього регіону Закар- паття і залежало від вівчарства. У минулому воно належало до суто жіночого роду занять, проте з часом його освоїли і чоловіки. Під час спілкування з  Миколою Васи- льовичем ми занурилися в  атмосферу ав- тентичної і  колоритної традиції ткацького ремесла. Зокрема, Микола Кокіш розповів, що майже кожне дворогосподарство трима- ло овець і хтось із членів родини умів ткати. Зазвичай у сім’ї ткали жінки, проте в їхній родині все сталось інакше: серед усіх дітей та онуків найкраще виходило це у Миколи, який проводив найбільше часу з  бабусею, що і передала йому всі знання ткацької спра- Марія Якубишин, Ганна Дрогальчук, Віра Кобулей, Микола Кокіш, Наталія Стегура. Місто Ужгород, 2018 рік
  • 52.
    Творча майстерня 50 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 ви. А ще розповіла певні народні прикмети, пов’язані з  роботою та матеріалом. Адже процес створення тканих вовняних виробів є поетапним, дуже делікатним і вимагає зо- середженості. Під час розмови пан Микола відкрив нам деякі таємниці, що стосуються матеріа- лу – вовни та її обробки. Дізналися, що ткані вовняні вироби супроводжують усе життя гуцула – від його народження аж до завер- шення земного шляху, бо є найуживані- шими предметами щоденного домашнього побуту. Зокрема, ліжник як універсальний оберіг використовується у народній обрядо- вості. Це і благословення батьками дітей до шлюбу, обдаровування ліжниками молодих на весіллі, а також використання у поховаль- них обрядах. Ліжники мають обрядове, ін- тер’єрне й господарське призначення. Ними застеляли постіль, піч, припічок, лавиці, стелили та вкривалися під час спання, не- рідко підкладали під голову замість поду- шок; улітку застеляли сидіння на возах, а взимку – на санях або бричках; прикривали зверху коней та підстеляли під сідло під час сідлання коней. Також пан Микола відкрив нам секрет фарбування вовни. Це потрібно робити, коли місяць спадає, тоді матеріал рівномірно зафарбується і колір буде насичений. Щоб робота проходила добре і  був хо- роший результат, перед тим як кинути пер- шу нитку, потрібно сісти за верстат і вико- нати особливий ритуал – «завівкати». Є ще один ритуал, що пов’язаний зі снуванням. Зокрема, перед самим процесом потрібно взяти склянку води, тричі покропити водою снувалку і  частину води, що залишилася, випити. Після цього приступити до робо- ти. У  кінці процесу зав’язати чини, зняти снувалку, знову покропити тричі й допити воду. Його потрібно виконувати, щоб пряжа не плуталася. Микола Васильович ще бага- то говорив про інші традиції Закарпатської Гуцульщини, про технології ткацтва з  вов- ни, процес виробництва тощо. Микола Кокіш реалізував себе як фар- мацевт, наразі працює в аптеці і паралельно займається ткацьким ремеслом, зберігає на- родні традиції та оригінальну технологію цієї справи. Часто буває, що від ніби звичної справи людина приходить до справи усього життя. Відданість ремеслу й любов, яку май- стер вкладає у вироби, визначають Його, як Людину з великої літери. До слова, працівники Центру культури запропонували пану Миколі презентувати свої роботи в обласному центрі, на яку він радо відгукнувся. 21 грудня 2018 року в За- карпатському музеї народної архітектури та побуту відкрилася персональна виставка робіт Миколи Кокіша «Різдвяна карпатська симфонія». До експозиції ввійшло понад 50  різних тканих виробів відомого майстра Закарпаття, який успадкував знання тка- цтва багатьох поколінь гуцулів Богданської долини. Пан Микола досконало володіє тех- нологією переробки вовни. У його творчому доробку понад 500 різноманітних унікаль- них виробів: ліжники, килими, скатертини, рушники, окрайки, запаски, баюри, снурки, волоки, верети тощо. Традиція гуцульського ткацтва, яку майстер зберігає і примножує, ввійшла до обласного реєстру нематеріаль- ної культурної спадщини. Оглянувши ро- боти, кандидат мистецтвознавства Роман Пилип відзначив, що виставка пана Миколи повернула його в чарівний світ дитинства на Рахівщину, де пройшли його дитячі роки, і висловив автору вдячність за чудову експо- зицію. Співпраця на цьому не закінчилася. 23 серпня 2019 року на Рахівщині Микола Кокіш провів майстер-клас із традиційного вовноткацтва. Тож, міцного здоров’я, наснаги й творчих успіхів справжньому майстрові своєї справи. Марія ЯКУБИШИН Микола Кокіш, Наталія Стегура, Михайло Белень. На відкритті персональної виставки робіт «Різдвяна карпатська симфонія». Місто Ужгород, 2018 рік
  • 53.
    Творча майстерня 51№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела До старовинних видів українського на- родного мистецтва належить різьбярство, яке широко застосовувалось в  архітектурі чи в  побуті. Про це свідчать монументаль- ні різьблені сволоки, помережані виразним геометричним орнаментом деталі архітек- турних споруд тощо. Творчість підносить людину над буднями, надихає на добро, до- помагає збороти всі бурі житейського моря. На щастя, закарпатці змогли пронести і збе- регти свою особливість, свою національну гордість і гідність, культуру і мову, традиції і звичаї. Народна різьба по дереву супрово- джує горянина протягом усього його життя, починаючи з  різьбленої колиски, сволока, стола та скрині, ліжка та прилавків. У такій атмосфері зростав і Михайло Васильович Ро- сада. Народився 1 травня 1949 року в селі Ко- лочава Міжгірського району в  селянській сім’ї. З самого дитинства мріяв стати худож- ником, однак не було для цього сприятли- вих умов та ще й  учитель образотворчого мистецтва твердив, що «малювання – то не професія». НА ШЛЯХУ ДО ВЕРШИН РІЗЬБЯРСТВА Тож час не гай, встигай лишень Творити, жити і любити У сяйві Божих одкровень. Петро Шкраб’юк Однак саме родина, односельчани, пісні та вірування, звичаї та обряди живили й по- вік живитимуть і думки, і почуття Михайла Росади – власне, саме там взялася ота земна сила й  несхитність його як творчої особи- стості й громадянина. З великою вдячністю він згадує чисту народнопоетичну криницю свого дитинства, напившись з якої, він зна­ йшов у  житті ясні й  надихаючі орієнтири, без яких як митець залишився би безкрилим. Тут він найбільшу перевагу віддає коломий- кам, які належать до його улюблених пісень. Ще хлопчиком залюбки слухав їх. З  ними зростав, вони постійно супроводжують його. Так що це – давня його любов. У коломийках втілено ментальність горян з притаманним панівним ліризмом, який знайшов притулок і в його різьбі по дереву. Михайло Росада мріяв учитися. І в 1969 році вступив до Ужгородського училища прикладного мистецтва за спеціальністю «художня обробка дерева». Тут його висо- коосвіченими вчителями були народний художник СРСР Василь Свида, а також Іван Гарапко, Вільгельм Берец, Олександр Петкі та ін. Саме від них і проростають ті перші пагінці любові до різьблення, творчості в ці- лому. Вони зачаровували його своєю майс- терністю, смислом утверджуваного життя. Дали йому крильця для злету в  широкий світ мистецтва. У 1971 році в селах Синевир та Колочава брав участь у  пленері й  мав нагоду позна- йомитися з  такими відомими київськими художниками, як народні художники УРСР, баталісти Віктор Шаталін та Олексій Арта- монов. Вони з нього написали портрет у вій- ськовій формі до картини на воєнну тему. Після закінчення училища Михайло працював у селі Приборжавське Іршавсько- го району художником у сувенірному цеху, який був організований Іваном та Василем Ісаками. Крім цього, брав участь у виставках, які проходили в Іршаві та Ужгороді. З 1978 по 1981 рік на Мукачівській фабри- ці художніх виробів займав посаду головно- го художника. Виготовляв зразки сувенірів для фабрики, здійснював художню обробку дерева й  одночасно займався живописом.
  • 54.
    Творча майстерня 52 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 Брав участь у  пленерах з  такими народни- ми художниками України, як Іван Шутєв, Іван Бровді, Золтан Мичка та ін. Михайло Росада написав чимало картин, які експону- валися на обласних та районних виставках. У 1984 році його робота «Дарвайка» була ві- дібрана на міжнародну молодіжну виставку, яка відбулася у місті Прага. У 1976–1978  рр. Михайло Росада разом з  іконописцем Іваном Андрішком розписа- ли храм святого Петра і Павла у селі Білки Іршавського району. Дебют відбувся успіш- но, освячення ікон здійснено урочисто. Про Михайла Росаду заговорили як про молодо- го талановитого, вдумливого та серйозного митця, який має певні успіхи в іконописанні. Особисто він любить ті написані ним ікони, де подано образ Діви Марії. Він наголошує, що символіка образу Богородиці розкриває високе духовне начало, внутрішню силу, вміння гідно переносити всі випробуван- ня і страждання, а також найвищий прояв гуманізму і самопожертви. А тому Святість, висока духовно-гуманістична семантика образу Богородиці вимагає від художників відповідної піднесеності, пафосності, урочи- стості. У 1978 році у Москві його робота «Моло- дята» (рельєф) була представлена на вистав- ці досягнень народного господарства. Вона відзначається багатством фантазії і вигадки, творчим переосмисленням традицій народ- ного мистецтва. Пейзаж – найулюбленіший жанр живо- пису для Михайла Росади. Краса гір окри- лює його, дарує натхнення і невсипущу пра- цездатність. Перебуваючи серед природи, він бачить моральне й  фізичне оновлення людини. Згодом значно розширюється коло творчих зацікавлень митця. Він малює Кар- пати у різні пори року, намагаючись вловити ті зміни, що вони приносять. Митець успіш- но працює в таких техніках живопису, як ак- варель, олія, вдається до колористичних та композиційних пошуків. Особливе місце у  творчості Михайла Росади посідає рідна Колочава та Верхови- на в цілому, якій він присвятив чимало жи- вописних творів, та постійно сповідується у  своїй любові. Це характерно для картин «Сонячний день Колочави» (1979), «Хати під Стримбою» (1979), «Полонина Дарвайка» (1984), «Колочавські полонини» (2008), «Поло- нина Близниці» (1987), «Полонина Красна» (2010), «Лісовий потічок» (2010), «Пасуться коні» (с. Синевирська Поляна, 2014) та ін. Він прагне вкласти у художні твори свій талант і  мистецький досвід, здобутий роками на- пруженої праці. Картини художника стали надбанням численних приватних колекцій не лише України (Київ, Ужгород, Іршава, Колочава), а й  Німеччини, Словаччини, Сербії, США, Угорщини та інших країн. Перший різьблений іконостас Михайло Росада виготовив у 1985–1986 роках для хра- му Святоуспенського жіночого монастиря у  селі Угля Тячівського району. Звичайно, як і  кожен виконавець, хвилювався, адже це надзвичайно відповідально. Ця справа йому дуже подобається, а різьба – це частина його життя. Було багато замовлень, з якими успішно справлявся. Причому переважна більшість їх стосувалася різьблених іконо­ стасів, в обрамлених узорах яких знаходять- ся святі апостоли, мученики, преподобні, пророки та інші волею Бога наші захисники і заступники. Якщо ти хороший, затребува- ний виконавець, то до тебе звертаються ча- стіше. Це стимул для подальшого розвитку. Відтоді багато чого змінилося. З’явився життєвий і творчий досвід, професіоналізм. Було чимало замовлень. Спілкувався з бага- тьма майстрами, обмінювалися досвідом. За роки професійної діяльності виготовив по- над 40 різьблених іконостасів, а також жер- товників (сучасне значення згаданого сло- ва – це стіл у православній церкві, на якому виконуються різні обряди), престолів, кіотів (кіот  – рама або шафка зі скляними двер- цями для ікони), раки (рака – ящик, ковчег, гріб для зберігання нетлінних мощей тих, кого християнська церква визнала святими), та іншої церковної утварі. Саме у різьблен- ні іконостасів найповніше розкрилася його душа, відчула радість творчості, саме тут вона доторкнулася до вічних істин, відпочи- ла від буденності. Його роботи приваблюють і культурою побудови, і стилем виконання, сповнені пое- тичністю. Дивне чуття охоплює тебе, коли бачиш, як із звичайного дерева під мистець- кими руками витворяється справжня краса, відлунюючи багатогранною творчістю тала- новитого народу. Варто сказати, що іконостас (від грець- кої – зображення і місце стояння) це стіна зі вставленими в неї іконами, яка в православ- ній церкві відокремлює вівтар від централь- ної частини. Іконостас утворює складну де-
  • 55.
    Творча майстерня 53№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела коративну композицію. Як художній твір іко- ностас гармонійно поєднує в собі різьблення на дереві, скульптуру та живопис і є засобом релігійного впливу на віруючих. Ікони в іко- ностасі розміщуються за ієрархічною систе- мою: нижній ряд – т. з. намісний, вище – т. з. празничний, над ним – т. з. апостольський і зверху – т. з. пророцький, а в завершення – розп’яття. В Україні збереглося багато іконо- стасів ХVІ–ХVІІІ ст. Деякі з них мають велику художню цінність: в м. Рогатин Івано-Фран- ківської області (1649), в с. Великі Сорочинці Полтавської області (1732), в Києві в Андріїв- ській церкві (1747–1753), с. Колочава Міжгір- ського району в Святодухівській церкві (1795) тощо. Саме цю старовинну церкву вдало на- малював Михайло Росада. Тепер та картина зберігається у приватній колекції у Москві. Як справжній чарівник над деревом, Михайло Росада філігранно вирізьбив-виго- товив іконостаси: для Мукачівського Успен- ського собору (1997–1998), Преображенського жіночого монастиря, с.  Домбоки Мукачів- ського району (1999–2000), Свято-Миколаїв- ського чоловічого монастиря (2002–2003, біля с.  Нанково Хустського району), для церкви Пресвятої Тройці, с. Циганівці Ужгородсько- го району (2005–2006), Святоуспенської пра- вославної церкви с. Дубриничі Перечинсько- го району (2007), для кафедрального собору Андрія Первозваного, м. Ужгород (2016–2018) та ін. Для згаданого собору на замовлення єпископа Ужгородської і Карпатської єпархії Православної Церкви України Віктора (Бедь) Михайло Росада на царських дверях досить колоритно розмістив один з основних сим- волів держави, символ незалежності Украї- ни – тризуб. Бо ж відомо, що процес творчос- ті  – це спалах душевної та інтелектуальної енергії митця. Його іконостаси випроміню- ють позитивну енергію, в світлих променях якої хочеться чим довше перебувати. Упродовж своєї професійної діяльності найбільший іконостас зробив для Свято­ успенського православного храму с. Вільхів- ці Тячівського району (140 кв. м, 12 м × 12 м). Крім згаданих, у М. Росади є ще багато ін- ших робіт, але вважаємо, що перераховувати їх немає сенсу. Хіба ще те, що в своєму рід- ному селі Колочава виготовив два іконоста- си – один для православного монастиря свя- того Пантелеймона (2003–2004), а інший для греко-католицької церкви Іоана Хрестителя (2009). Художник Михайло Росада живе з пере- конанням, що найцікавіші й найважливіші речі будуть виконані ним у  майбутньому, бо й далі відчуває поклик до творчості, яка є для нього надійною і вірною супутницею. Майстер різьби по дереву виніс на суд глядачам немало оригінальних витворів, які можна побачити в багатьох церквах, особли- во Закарпаття. І завше роздумував і хвилю- вався. Так, узорів багато. Але як виокремити, як надати свого і тільки власного художньо- го підсилення, щоб дужче вабив магнетизм народної традиції. Як не повторитися, не зійти нижче тих мистецьких щаблів, які уже освоїв. Михайло Росада не може прожити жод- ного дня без навчання й осмислення неоці- ненного досвіду народних митців. Любов до мистецтва він увібрав душею з щедрої рідної землі, яка чарує світ горами, полонинами, Іконостас кафедрального собору Андрія Первозваного. Місто Ужгород, 2019 рік
  • 56.
    Творча майстерня 54 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 лісами та найдорожчими скарбами – людь- ми. Ось ця генетична спадкоємність у своїй святості до народного спадку назавжди по- селилася в його серці й живить його своїми незнищенними джерелами. Митець успадковує і  продовжує тради- цію, що сформувалася в  місцевих умовах і змінюється разом з ними. Його творчість є відповіддю на життєві потреби людей. Ми- хайло Росада належить до тих митців, у пра- ці яких на сьогодні найбільш плідно збері- гаються і розвиваються традиції народного мистецтва. Турбота про культурно-мистець- кий потенціал України є стратегічно важли- вим чинником економічного й політичного розвитку та безпеки України як держави. Художня творчість Михайла Росади – це художній зріз його думок, поривань, любові, які відчуті та перепущені через образовира- ження автора. Йому вдається філігранно по- дати різьблення через архетипи українства, поетику в  прозі правдиво, безпосередньо й водночас – велично, що не залишає байду- жим глядача. Нині без імені Михайла Росади бодай уявити загальний мистецький процес краю неможливо. Мені здається, що й досі належ- ним чином не поціновані саме його різь- блення, його іконостаси. Звичайно, почерки майстрів різні, підходи до художнього інтер- претування діаметрально не схожі. У цьому, власне, і суть художньої майстерності кожно- го автора зокрема. Він свою щоденну працю підносить до висот мистецтва. Знайомля- чись із творами М. Росади, бачиш і відчува- єш руку майстра, усвідомлюєш, що саме він утверджує у  національному мистецтві на- родну традицію різьби по дереву. Схвальні відгуки про високу майстер- ність різьбяра Михайла Росади рознеслися далеко за межі України. Так, у 1998 році до нього завітав благочинний м. Праги о. Міхал Дандар, щоб замовити іконостас для храму Пресвятої Богородиці, що знаходиться у сто- лиці Чехії. Було поставлено завдання  – ви- конати іконостас у  стилі готики. Почалася напружена цілеспрямована робота. Такий масштабний проєкт для нього відбувався вперше, треба було підкреслити мету пра- ці – входження України у світовий інформа- ційний простір через цей проєкт, що є фак- том культурної дипломатії, дуже потрібної для нашої держави в умовах сьогодення. Після завершення роботи, натхненно піднесеної до мистецьких висот, українська діаспора та благочинний Праги о. Міхал були задоволені виконаним іконостасом. Під час його освячення о. Міхал схвально відгук- нувся про роботу, про її значення не лише для України, а й  для світового українства. Він звернувся до української діаспори, в ос- новному серед яких були закарпатці, і до всіх присутніх з такими словами: «Раніше на За- карпаття приходили художники з Чехії, щоб оформляти храми, а тепер, навпаки, майс- три-закарпатці оформляють храми у Чехії». Михайло Росада щиро зізнається: «Для мене Україна – це життя. Не забуваймо, що ми знаходимося в  центрі Європи і  несе- мо світові українську культуру. А якщо ми хочемо презентувати Україну, то її треба презентувати і  через мистецтво». Справді, пізнавати його – то все одно, що підніматися на неосяжну високу гору. Що вище підніма- єшся – то більше відкривається безмежність простору, розширюються горизонти, хоча на омріяну вершину гори ще досить далеко. Михайло Васильович разом з дружиною Надією виховали двох доньок. Молодша Ан- тоніна у  2000  р. закінчила Ужгородський коледж мистецтв ім А. Ерделі. Зосереджено і з любов’ю допомагає батькові в роботі, осо- бливо коли треба розписувати ікони для іко- ностасу. Вважаємо, що багаторічна праця Ми- хайла Росади заслуговує на високу відзнаку, з чим буде пошанований і великий чесний його шлях у художній творчості. Іван ХЛАНТА Хати під полониною Дарвайка. Полотно, олія, 75×70. 1984 рік
  • 57.
    Творча майстерня 55№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела Твори Олександра Малеша свідчать про його надзвичайну обдарованість, неабиякий талант, що знаходить своє вираження в жан- рі пейзажу й портрета. Без сумніву, він один із  найкращих майстрів Закарпаття, Украї- ни. Всевишній наділив його тонко органі- зованою душею, вмінням бачити, відчувати й щиро захоплюватися довершеним Світом, дисгармонію в який своєю діяльністю нерід- ко вносить хіба що сама людина. Про це свід- чать його твори, написані натхненно, легко й невимушено, ніби на одному подиху. Його улюблені жанри  – пейзаж та портрет. Він неперевершений майстер ліричного камер- ного пейзажу. З особливою любов’ю створює міський пейзаж. Художник пише надзвичай- но соковито, не змішуючи фарби до одно- рідної суміші, завдяки чому досягає чудових колористичних ефектів. Кожна з робіт ори- гінальна й неповторна, як неповторна кож- на мить нашого життя, стан природи, наші настрій і почуття. Художник, наче казковий чарівник, кількома помахами пензля фіксує на полотні швидкоплинний стан природи, її настрій, характер. Його манера письма надзвичайно експресивна, емоційно наси- чена. Він віртуозно володіє засобами образо­ творення, пише впевнено, сильно, натхнен- но, що відчувається чи не в кожній його ро- боті. Його палітра чиста й дзвінка, дуже ба- гата ледь вловимими напівтонами. Він вміло поєднує теплі й холодні кольори, передаючи певний настрій Природи, своє враження від неї, що наближує його до імпресіоністів. Сам майстер визнає, що у  його мистецтві пріо- ритетом стає тонке нюансування кольорів, притаманне імпресіонізму. Професіоналізм і  артистизм виконання майстра вражають. За ефектністю і артистичною манерою пись- ма він близький до Антона Кашшая, одно- го із найяскравіших представників крайової МАЙСТЕР ЛІРИЧНОГО КАМЕРНОГО ПЕЙЗАЖУ школи живопису. Олександр Малеш зізна- ється, що зразком для нього є Гаврило Глюк, який вражає надзвичайною багатогранністю таланту, постійними творчими експеримен- тами на мистецькій ниві. Мистецтвознавець Людмила Біксей у  своїй передмові до ювілейного каталогу майстра відзначила, що захоплення творчіс- тю «сонячного» Габріела Глюка, заслуженого діяча мистецтв УРСР, відчутно позначилося на мотивах та настроях полотен, виконаних як вдома, так і за кордоном. Традиції угор- ської національної школи мистецтва у  ви- гляді здобутків художніх осередків Нодбані та Солнока розкривають міцні зв’язки з мис- тецтвом живопису нашого краю, які чітко простежуються й  у  творчості Олександра Малеша. Вона справедливо зауважила, що становлення і зростання художника прохо- дило під впливом творчого середовища рід- ного Ужгорода, а також Львова та Києва. Заслужений художник України Влади­ слав Габда, характеризуючи творчість коле- ги, відзначає, що Олександр – реалістичний художник і не просто малює те, що бачить, а створює певний образ. І це добре, бо відпові- дає традиціям закарпатської школи живопи- су. На відкритті своєї персональної виставки Олександр Малеш сказав: «Мені хочеться донести до глядача щось своє… свої думки і те, що я відчуваю. І якщо мені хоч трохи це вдається, я задоволений роботою». Заслуговують уваги й  портрети, ство- рені художником. Йому гарно вдається роз- крити психологічний стан портретованого, відтворити його реалістичний образ. Йдеть- ся, зокрема, про портрети професора, хірур- га Василя Русина, художника Юрія Дикуна, портрет дружини художника. Ці роботи свідчать про неабиякий талант портретиста, уміння розкрити характер людини, її сут- ність, а це мало кому вдається. Олександр зізнається, що пише портрети тільки добре знайомих людей, котрі йому цікаві, виклика- ють позитивні емоції. Таким він сам нерід- ко пропонує написати їх портрет. До слова, портрет однокурсника Юрія Дикуна пере- гукується із  портретом «Дядечко Балінт» Юлія Вірага. Людмила Біксей відзначила, що портретні твори Малеша підкреслюють велику людяність автора. Митець ніби сто- їть на межі між світлом і ще більшим світлом, між добром і ще більшими добром. Інакших відтінків краси для нього не існує. Полотна Олександра Малеша легко сприймаються, привносять у наше життя позитив, дарують гармонію та умиротворення. Через них май- стер, можливо, навіть підсвідомо, висловлює свою просту філософію буття, що базується на загальних принципах буддизму. Володимир МИШАНИЧ
  • 58.
    Творча майстерня 56 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 Нас на Землі багато! Ми  – по всьому світу! Нас  – це тих, хто, окрім роботи, має ще й  улюблене заняття, або ж хобі. Робота й хобі – це як дружина й коханка. Здавалося б – і любиш її, і подобається вона тобі, і за- доволення вона приносить, коли її викону- єш, і достаток… Аж ні! Прагнеш чогось но- вого незвіданого… Й шукаючи, знаходиш… іноді… Знаходиш собі заняття до душі, до серця, що дає змогу розкритись, самовира- зитись, продемонструвати нові грані своєї особистості, самоутвердитись, підняти само- оцінку. А іноді, не відчувши, не вгадавши, по- миляємось, марнуючи хвилини, дні, роки життя… І  не тільки свого життя. Обкрада- ємо себе, своїх близьких, рідних, обділяємо їх своєю увагою, не додаємо тепла… А іноді хобі стає першим і останнім коханням, яке окрилює, дарує натхнення, робить справж- нім творцем, наближаючи до Всевишнього. І тоді вже, мабуть, і не дуже важливо, коли воно прийшло… Майстер коренепластики Олександр Цанько своє хобі знайшов уже понад півсто- ліття тому, навчаючись ще в сьомому класі. Нині про цю щасливу мить йому нагадує скульптура, що була зроблена з кореня, знай- деного в  лісі. Він береже її як найціннішій свій скарб, адже відтоді займається корене- пластикою, творчо співпрацює з Природою. За десятиліття створив багато справжніх КОЛИ ХОБІ СТАЄ СЕНСОМ ЖИТТЯ… шедеврів, які можуть прикрасити будь-який музей. Уперше ужгородці побачили чарівний світ дерева Олександра Цанька 2009 року на День Незалежності. Автор говорить, що не він шукає дерево для своїх скульптур, а воно його знаходить. Сюжети народжує Природа. Підказує! Дозволяє забрати гілочку додому, де й  починається процес осмислення сю­ жету. В Олександра Цанька особливий підхід до творчості. Він творить так, як підказує його серце. А воно говорить, що художник є тільки посередником між природою і гляда- чем. «Природа мовчазна, – каже він, – однак митець змушує її заговорити. Більше того, Природа – це мистецтво Бога, його непере- вершене творіння». Він ставить собі за мету працювати якіс- но, відтак не ганяється за кількістю, а нама- гається довершено зробити одну скульпту- ру, підкреслити в  ній первозданний задум природи, «обігріти» дерево своїм теплом, серцем, вдихнути в  нього «життя». Скуль- птура має бути ідеальною, досконалою, а тому буває, що кілька разів може переробля- ти, аби тільки вона була такою, якою бачить її в своїй уяві, в думках. Майстер дуже цінує час, вважає, що не можна даремно витрачати його, а тому до всього в  житті підходить виважено і  навіть до матеріалу, з якого «ліпить» той чи інший образ. У нього нема улюблених робіт, бо усі рідні, як діти. Використовує різні породи де- рев, але, зізнається, що найбільше любить працювати з твердим деревом, бо воно має свій характер, опирається в  творчому спіл- куванні з  ним, проявляє волю в  намаганні залишатись самим собою. Коренепластика Олександра Цанька сповнена енергії, адже дерево  – це живий організм, який заряджає позитивною і  ці- лющою енергією, яка ще недосліджена на- уковцями. Він упевнений, що дерево може спілкуватися з людиною, й треба намагатись зрозуміти його. А воно віддячить усім, хто відчує його на рівні серця і  розуму, пода- рує свою енергію, додасть життєвих сил. На його думку, коренепластика – це свого роду презентація творчого потенціалу Природи, прояв її креативності. Тому автор скуль- птур дуже делікатно втручається в  те, що вона створює. Відсікаючи зайве, підкреслює головне, залишаючи простір для фантазії. «Без вдумливого споглядання, – наголошує
  • 59.
    Творча майстерня 57№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела Лелека. 2004 рік В очікувані. 2009 рік Спогади. 1980 рік Старець. 2002 рік
  • 60.
    Творча майстерня 58 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 він, – ви побачите тільки загальні контури та обриси роботи, але не осягнете її потаємно- го змісту, не відчуєте характер, глибину, не зрозумієте те, що Природа хотіла сказати». Лісова скульптура не для швидкого перегля- ду і не для розваг. Це як книга, яку з першо- го разу не зрозумієш. А якщо перечитаєш вдруге чи втретє, то осмислюєш її все більше і більше. Талановита письменниця й журналістка МаріаннаШуткотакописуєсвоївраженнявід персональної виставки скульптора: «Уважно оглядаю його експонати. Явір, тополя, верба, ялина, бук, граб, акація, вільха, дуб – це пе- ревтілення вічності в образи. Тут присутнє все: глибина, зміст, форма, філософія, різ- нокольорові почуття і щось таке, що близь- ке нам усім. Коренепластика і лікує, і нади- хає, провокує спогади і  навіює самотність».  Захоплення коренепластикою видає нату- ру тонкої душевної організації, мрійливу й романтичну, схильну до самоаналізу й фі- лософських роздумів про Світ, своє місце  в ньому. Відзначу, що коренепластика – мало по- ширений вид декоративно-прикладного мистецтва. На Закарпатті знайдеться тро- хи більше десятка майстрів, які займаються цим професійно. Одним із  найталановиті- ших є ужгородець Олександр Цанько, який займається цим мистецтвом вже понад 50 років. Днями йому виповнилося 65 років  – вік творчої зрілості майстра. Він сповнений сил, життєвої енергії, оптимізму, готується черговий раз подивувати шанувальників мистецтва своїми роботами. З  часом Олек- сандр зрозумів, що лісова скульптура для нього вже не хобі, а щось більше… Тому не ставить крапку на тому, що було зроблено, бо це тільки скромні спроби. P.S. На моє щире здивування деякі жур- налісти в своїх публікаціях називають Олек- сандра Цанька коренепластом, що, на мою думку, не відповідає тому, чим займається майстер. Слово «коренепластика» складаєть- ся з двох слів – «корінь» і «пластика». Плас- тика – синонім слова «скульптура». Та й сло- ва «пласт» і «пластика» не тотожні й мають різне значення. Тож слово «коренепласт» позбавлене будь-якого змісту, бо нема в при- роді такого явища, предмета, речовини, будь-чого, врешті-решт, як коренепласт. За законами словотворення в українській мові людину, яка займається коренепластикою можна назвати коренепластикар. До речі, свої об’ємні роботи, виконані у  співавтор- стві з Природою, майстер уже давно називає еко-скульптурою. Біографічна довідка. Олександр Юрійо- вич Цанько народився 30 липня 1954 року в м. Свалява на Закарпатті. Закінчив Львів- ський лісотехнічний інститут (нині – Укра- їнський державний лісотехнічний універси- тет (1977), аспірантуру при Львівському лісо- технічному інституті (1981). Учасник виставки «Дерево життя» (м. Ужгород, Закарпатський музей народної архітектури та побуту, 2009); виставки робіт у  рамках творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі» (м. Ужгород, 2009); виставки IX CARPATICA ART EXPO (твор- че об’єднання митців ім.  Міхая Мункачі, м. Ужгород, 2018). Персональна виставка «Лісова фантазія» (Закарпатський обласний краєзнавчий му- зей імені Тиводара Легоцького, м. Ужгород, 2019). Автор запатентованого винаходу в лісо- вій галузі (АС №816576 від 01.12.1980 р., Мо- сква, Держком, СРСР), а також нових при- родозберігаючих технологій у лісовій галузі та технологій раціонального використання деревини у гірських умовах Карпат. Неодноразовий учасник та переможець обласних та республіканських технічних творчих конкурсів та конкурсів на оригі- нальне технічне рішення. Призер Всесоюзного творчого конкурсу СРСР молодих спеціалістів та вчених (Мо- сква, 1983). Працював на різний посадах у  лісовій галузі. Коренепластикою займається з 1967 року. Володимир МИШАНИЧ Качиний крик. 2009 рік
  • 61.
    59№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 59№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Цікаво знати Геніальністю Адальберта Ерделі можна захоплюватися безконечно. Можна й треба. Енергія й  філософія його полотен і  рисун- ків – невичерпна. З різних причин не хочу втомлюватися популяризувати творчу спад- щину художника, особливо його шаржову сторінку. Розлогу сторінку. Також не маю дяки хвалитися, але мушу: вперше таку не- ординарну грань маестро відкрив автор цих рядків – публікацією в газеті «Фест» восени 2000 року. Далі мене підтримав письменник Володимир Фединишинець, котрий того 2000-го видав брошуру «Невідомий Ерделі», оформивши її 24 шаржами. Згодом, у  2007 році, шаржі з моєї розкішної колекції, при- дбаної в Магдалини Ерделі, скрасили моно- графію «Адальберт Ерделі» мистецтвознав- ця Івана Небесника, а також альбом «Адаль- берт Ерделі», упорядником якого був худож- ник Антон Ковач. І нарешті в 2017-му поба- чив світ альбом «Адальберт Ерделі. Шаржі» з понад сотнею робіт майстра, за який вида- вець Олександра Гаркуша й автор цих рядків отримали міську премію ім. Петра Скунця. З різних – насамперед фінансових – причин навіть альбом не умістив усіх шаржів Ерде- лі з моєї колекції. Тому торік у художньому салоні «Арт-Про» я  організував виставку шаржів генія «Очі пророчі, або Гозоментем». До речі, за моїми поверхневими підрахун- ками, загалом шаржів Ерделі гуляє по світу до 500. А достеменне число знає хіба що Бог. Конкретно: кількадесят шаржів зберігається в  Закарпатському обласному художньому музеї ім. Йосипа Бокшая, а всі інші – у при- ватних колекціях Ужгорода, Мукачева, Ки- єва, Праги й Братислави. Гну й до того, що через «Культурологічні джерела» маю дяку пустити в світ ще жменьку невідомих шар- жів, рисунків Ерделі. Що цікаво: свого часу митець пророче зауважував своїй дружині Магдалині, мовляв, коли помре, то кожне його полотно, кожен малюнок, ескіз, руко- пис, папірець матимуть велику цінність, що люди ганятимуться за ними. З гумором уточню: Ерделі трохи згіперболізував, але по суті – це майже так. А може, й не майже. Принаймні інтерес до його постаті в Україні, Закарпатті постійний. Шаржі Ерделі – це надзвичайно цікава, неординарна, ба навіть геніальна грань твор- ДИВОВИЖНИЙ ШАРЖИСТ ЕРДЕЛІ чости митця. Вона надзвичайно мило її уріз- номанітнює, увиразнює, додаючи симпатич- ного шарму, кокетливої інтриги. Аксіома: високий і неперевершений мистецький смак Ерделі сформувала Західна Європа, зокрема, навчання й  робота в  Будапешті, Мюнхені, Празі, Парижі, Римі. Переконаний, що десь там ховаються корені захоплення митця таким різновидом карикатури, як дружній шарж. Він мусив бачити чиїсь шаржі, кари- катури, аналізувати їх. Приміром, бібліотека Ерделі мала й таку родзинку – альбом кари- катур і шаржів видатного німецького живо- писця Ґеорґа Ґросса. Магдалина Ерделі роз- повідала, що Ерделі постійно ходив із блок- нотом у кишені піджака. Якщо випадково не мав записника, то малював шарж на будь-чо- му, що потрапляло під руку. Коли фінанси не співали романси, то подружжя любило ходити по різних кафе й  ресторанах. Ось там Ерделі і звик був вибирати з присутніх колоритної зовнішності особу і, як казала вдова, «раз-два  – і  шарж був готовий». Ху- дожник умів моментально схоплювати ню- анси обличчя, постави, характеру приятеля, знайомця або незнайомця, і  гротескно, до- тепно, комічно зображувати їх, зберігаючи при цьому проникливу схожість із моделлю. Іноді Ерделі малював шаржі вдома, зафіксу- вавши в пам’яті ту чи іншу людину. Цікаво й те, що, будучи закоханим у жіночу вроду, здебільшого малював шаржі на чоловіків. Серед безлічі знайомих Ерделі було ба- гато євреїв. Тому немало дружніх шаржів присвячено їм. Приміром, час від часу з Пра- ги до Ерделі приїжджав художник Гутман. Кульгавий був, багато пив чорної кави, бага- то курив. Дивно, але був дуже бідним. Носив старе-старе затерте пальто, ходив постійно у  жирному від їжі машлику. Тоді пані Ма- ґдушка вирішила йому купити за свої гро- ші новий, довжиною в один метр. Радів, як дитина. Ерделі це дуже сподобалося, він сів і в кліп ока створив шарж. Оригінальним є шарж, на якому зображений власник ресто- рану «Коруна» єврей Вільд із ключами в ру- ках за спиною. Правда, такі ідентифіковані шаржі можна порахувати на пальцях двох рук. Ну ще й двох ніг. Приміром, легко впі- знаються окремі колеги, друзі художника – Йосип Бокшай, Федір Манайло, Дезидерій
  • 62.
  • 63.
    Цікаво знати 61№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела Задор, Василь Свида, Петро Сова. Акцен- тувати б: серед шаржів і  завершені, і  неза- вершені, і  в блокнотах, і  на серветках, і  на окремих папірцях, і на листах, і на афішах. І з підписом, і без. І чехословацького періоду, і  радянського. Виконані й  вугільним олів- цем, і простим, і ручкою. Як писав Адальберт Ерделі, життя на- стільки розмаїте, наскільки розмаїта люди- на. Дружні шаржі Адальберта Ерделі поло- нять винятковою легкістю, вправністю, не- вимушеністю й  невимученістю, потужною фантазією, фантастичним почуттям гумору, доброзичливою іронією, невгамовним опти- мізмом. Ось там чудовий акцент на великій голові чоловіка, ось там – на носі, ось там – на вухах, ось там – на підборідді, ось там – на зачісці, головному уборі, ось там  – на позі, усмішці, очах, погляді, порухові. А ось там – і на оголеній цицьці. Один шарж народжує усмішку, другий  – сміх, третій  – навіть ре- гіт. А в  сукупності  – унікальний комічний ефект, витончені й виточені емоції, багато- гранний позитив. Особливої уваги заслуговують групо- ві шаржі: один малюнок грає-виграє дво- ма-трьома-чотирма обличчями, а трапля- ється  – навіть дев’ятьма. Малюючи шаржі, Ерделі міг покращувати собі настрій, міг тікати від матеріальних нестатків, радян- ського остракізму, коли на нього вішалися ярлики космополіта, псевдоестета, незнавця анатомії людського тіла. Дуже ймовірно, що шаржі мали здатність налаштовувати ху- дожника на серйозний творчий лад, ставали своєрідним розгоном перед ґрунтовною жи- вописною роботою Закарпатські художники майже цілком забули, занедбали жанр дружнього шаржу. Майже цілком тому, бо пливуть на гадку кілька імен, але це випадкові спроби відро- дити шарж. І це – завважте! – минуло понад 60 років від смерти маестро Ерделі. Тобто не помилюся, якщо назву фундатора крайової школи живопису й  фундатором закарпат- ського шаржу. Причому неперевершеним як нині, так і в майбутньому. Р.S. Усі шаржі, рисунки публікуються уперше… Михайло ФЕДИНИШИНЕЦЬ 2019 року минає 75 років від публікації в Ужгороді унікального збірника Дезидерія Задора, Юрія Костя, Петра Милославського «Народні пісні подкарпатских русинов» Ч. 1 (Унгвар, 1944), у  якому вперше представле- но музичний фольклор з усього Закарпаття. З приходом у жовтні 1944 року радянських військ на Закарпаття майже весь тираж було вилучено з  ужгородської друкарні та зни- щено. Лише 1991 року на основі одиничних авторських примірників ужгородське видав- ництво «Карпати» здійснило факсимільне видання, але без належної оцінки й аналізу. Згадка про першу публікацію цього збірни- ка надає прекрасну нагоду заповнити існу- ючу прогалину і  розповісти про історично важливе для нашого краю видання. Про співавторів збірки та передумови її появи Дезидерій Задор, Юрій Костьо та Петро Милославський  – вихованці та представ- ники так званого «музичного Ренесансу» УПЕРШЕ В ОДНОМУ ЗБІРНИКУ
  • 64.
    Цікаво знати 62 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 1920–1930-х років – тієї хвилі національного і культурного підйому, яка пробудила вели- кий інтерес до краєзнавства та усвідомлення самобутності народних традицій Срібної Землі. Всі вони склали музичну еліту нової закарпатської інтелігенції й  відіграли важ- ливу роль у розвитку музичного мистецтва регіону. Дезидерій Задор (1912–1985) – фундатор професійної музики Закарпаття, випускник Празької консерваторії та Школи вищої май- стерності (аспірантури), вихованець Карло- вого університету (з  музикології), лауреат радіоконкурсу піаністів імені Фридеріка Шопена (1936), референт із  питань закар- патського музичного фольклору Міністер- ства освіти Чехословацької Республіки, уні- версальний музикант (органіст, диригент, піаніст, композитор, педагог, фольклорист, музично-громадський діяч). У  радянський період – перший директор і викладач Ужго- родського державного музичного училища, професор Львівської державної консервато- рії імені М. Лисенка. Юрій Костьо (Костюк) (1912–1998)  – один із  яскравих подвижників музичної культури Закарпаття та Східної Словаччини (диригент, музичний педагог, етнографіст, композитор, музикознавець, скрипаль, аль- тист, віолончеліст), випускник Празької кон- серваторії та Карлового університету, доктор музики, автор кандидатського та доктор- ського досліджень. З  приходом радянської влади переїхав до Чехословаччини, де став засновником професійної музичної культу- ри українців-русинів, фундатором станов- лення музичної педагогіки, хорового мис- тецтва та збирання музичного фольклору українців Пряшівського краю (Словаччина). Диригував хорами українського народного ансамблю пісні і  танцю та Піддуклянсько- го українського народного ансамблю пісні і танцю (подібних до Заслуженого академіч- ного Закарпатського народного хору). Входив до числа провідних викладачів Ужгородської учительської семінарії та Педагогічного уні- верситету імені П. Й. Шафарика у Кошицях. Петро Милославський (1896–1954)  – один із найяскравіших хорових диригентів Закарпаття (вихованець петербурзької хо- рової школи Архангельського), співак, ком- позитор, гітарист, музично-громадський діяч. У  Празі здобув інженерну освіту, але все життя присвятив музиці. На Закарпаття прибув у 1930-х роках на запрошення Леоні- да Гошовського, батька відомого етномузи- кознавця. Заснував крайовий учительський хор, учительський хор Ужгородського окру- гу. Керував Закарпатським народним хором. Колективи під його диригуванням були кращими. Привніс на Закарпаття дух «Мо- гучої кучки». Активно займався збиранням фольклору краю. У період німецької окупації всі ці му- зиканти об’єдналися, створивши своєрідну
  • 65.
    Цікаво знати 63№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела «музичну трійцю» однодумців. Адже для розвитку місцевої культури у  1939–1944 ро- ках наступили вкрай несприятливі часи. Як згадував Михайло Кречко, після подій Кар- патської України угорсько-німецька влада карала дітей за спілкування рідною мовою, стверджувала, що місцевої культури в  краї ніколи не існувало і  прагнула нав’язати угорську культуру. На протидію політиці мадяризації було створено «Подкарпатске общество наук», образно назване «русинською академією», котре науково обґрунтовувало право за- карпатців на національну ідентичність. До складу цього товариства увійшли всі троє прогресивно налаштованих музикантів: Де- зидерій Задор, Юрій Костьо та Петро Мило- славський. Для нової влади вони мали незапля- мовану репутацію. Д. Задор і  Ю. Костьо в 1939 році тільки розпочали трудову діяль- ність на Закарпатті, а П. Милославський був російським емігрантом і не мав причетності до подій Карпатської України. Однак заво- ювати лояльність хортиської Угорщини до закарпатської народної музики було нелегко. Утверджуючи право на популяриза- цію місцевого музичного фольклору, Петро Милославський зі сторінок часопису «Зоря» переконував, що історія розвитку угорської і  руської народної пісні в  минулому пере- пліталася і  дві сусідні культури впродовж багатьох століть мирно співіснували (стат- тя «Руська народна пісня: пути історичного розвитку»). Дезидерій Задор, описуючи побутуван- ня коломийки, підкреслював, що народну музику Закарпаття досліджував корифей угорської культури Б. Барток, і факт пізнан- ня цієї культури  – це продовження справи великого угорського музиканта (публіка- ція «Коломийка в  руськой народной твор-  чости»). Юрій Костьо у  статті «Колядки в  селі Сирма» (нині Дротинці) демонстрував, що закарпатська народна музика має багаті тра- диції й існувала на цих землях споконвіку. На момент творчої співпраці усі вони мали власні рукописні нотні збірники із за- карпатськими народними піснями. Так, у Д. Задора їх було щонайменше два: «Русин- ські пісні» (Прага, 1938) та «Свадебні пісні» (Ужгород, 1940). У Юрія Костя було багато невеликих рукописних збірників, створених в окремих населених пунктах: «Народні пісні з  Вели- кого Бичкова», «Пісні з  села Сирма» (нині Дротинці), «Народні пісні із Севлюша (нині Виноградів), два тематичних збірники «Ко- лядки», «Колискові», а також окремі зібрання музичного фольклору з  різних регіонів За- карпаття та Румунії і Югославії, де компак- тно проживають українці. В архіві П. Милославського налічува- лось близько чотирьохсот народних пісень, зібраних упродовж 1933–1944 рр. До цієї бла- городної справи він залучав талановитих диригентів і викладачів, які співали в його хорах. Історія створення збірника «Народні пісні подкарпатских русинов» Історія створення цього збірника для більшості залишилася невідомою. У  1990-х роках у розмові з автором цих рядків Антон Контратович, який входив до кола збирачів, причетних до його появи, розповів, що задум створення збірника вперше виник 1939 року в  Юрія Костя (однокурсника Д. Задора з  Празької консерваторії), коли той навчав Антона Контратовича в  Севлюській учи- тельській семінарії і разом з Петром Ферен- чуком долучив його до нотування народних пісень. Переїхавши 1941 року до Ужгорода, Юрій Костьо поділився своєю ідеєю з Дези- дерієм Задором та Петром Милославським. У  складних політичних умовах рушійною дипломатичною силою в  реалізації проєк- ту став угорець Дезидерій Задор. Він легше знаходив спільну мову з хортиською владою. Допомогою на цьому шляху стало його лис- тування з  Белою Бартоком, підтримка ви- датного угорського музиканта, включення ним закарпатських нотувань Д. Задора до Угорської Академії Наук та врахування його національності. Спочатку за взаємною домовленістю троє музикантів відібрали для збірки приблизно однакову кількість найяскравіших пісень зі своїх рукописних архівів (близько 35–40 пі- сень). Але в процесі роботи додалися цінні записи двох кращих учнів Ю. Костя – випус- кників учительської чоловічої семінарії Ан- тона Контратовича (19 пісень) та Петра Фе- ренчука (15 пісень). Петро Милославський включив нотації кількох талановитих дири- гентів і викладачів, які співали у нього в кра- йовому хорі учителів, а саме: Анни Желтвай та Федора Повхана, а Д. Задор – нотні записи
  • 66.
    Цікаво знати 64 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 відомого художника Федора Манайла. Чор- новий варіант збірника був завершений 1943 року і  переданий до видавництва. У  1943– 1944 рр. під час Другої світової війни, коли німецько-хортиське військо терпіло пораз- ки на фронтах, угорська влада в  Ужгороді підтримала культуру і  виділила кошти на публікацію збірника «Народні пісні под- карпатских русинов» Д. Задора, Ю.  Костя, П. Милославського. Це скромне на вигляд видання з худож- нім оформленням обкладинки відомого закарпатського художника Йосипа Бокшая стало найбільшим нотним зібранням «Под­ карпатского Общества наук» (135 пісень). Уперше в історії краю воно продемонструва- ло народномузичне багатство усієї території Закарпаття, ознайомило з цікавими раніше невідомими народними піснями і  засвід- чило про початок роботи в Ужгороді групи молодих однодумців, які планували при- святити себе систематичному збиранню та вивченню народної музики. У майбутньому, подібно філологам, Д. Задор, Ю. Костьо та П.  Милославський могли утворити місцеву музично-фольклорну школу. За свідченням Антона Контратовича, збирання пісень і нотування музики достой- но оплачувалося. За 19 фольклорних нотацій він отримав 5000 форінтів, за які тоді можна було купити корову (в сучасному еквіваленті це рівнозначно машині). Географія збірника Паспортизація народнопісенних матері- алів переконливо засвідчила, що пісні зби- ралися в  різних куточках краю й  охопили 58 населених пунктів. Найбільше приваблю- вали музично-фольклорні зразки із  важко- доступних гірських населених пунктів: ко- лишнього Марамороша (нині Рахівського, Тячівського, Міжгірського та Хустського ра- йонів), а також західно-верховинського тере- ну Закарпаття (гірських сіл Воловеччини та Великоберезнянщини). Слід відмітити, що в деяких населених пунктах (Келечин Між- гірського району, Великі Лучки, Кольчино Мукачівського району, Драгово, Липча Хуст- ського району та інших) окрім Д. Задора, Ю. Костя, П. Милославського нотацій народ- ної музики майже ніхто більше не публіку- вав. Сам матеріал представлено нерівномір- но. З одних районів зафіксовано більше на- родних пісень, з інших – менше. Мала кіль- кість (від 1 до 4 пісень) з Берегівського, Ви- ноградівського та Міжгірського районів; се- редня (5–9) – з Перечинського, Хустського та Тячівського районів; найбільше народно-му- зичного матеріалу (від 10 до 25) – з Рахівсько- го, Великоберезнянського, Мукачівського та Ужгородського районів. Пісні Свалявського району взагалі відсутні. У кожного зі збирачів була «своя» терито- рія. Найширшою географія нотацій народ- них пісень виявилася у Юрія Костя (8 райо- нів). Не на багато менше населених пунктів відвідав Д. Задор (між цими музикантами весь час існувала здорова конкуренція, що рухала їх уперед). П. Милославський зафік- сував фольклор шести районів Закарпаття (Великоберезнянського, Ужгородського, Му- качівського, Іршавського, Хустського, Між­ гірського); Петро Ференчук  – трьох (Мука- чівського, Хустського, Рахівського); Антон Контратович – двох (Великоберезнянського, Мукачівського). Записи групи збирачів органічно допов- нювали один одного не лише на територі- альному, а й  на жанровому рівні. Відчува- лося прагнення охопити якомога багатшу палітру жанрів закарпатського народнопі- сенного фольклору. З календарно-обрядового циклу до збір- ки ввійшли: колядки, коляди, великодньо-­ ігрові та жнивні пісні, з родинного обряду – велика кількість весільних пісень, кілька ладкань та рекрутські пісні з обряду прово- дів до війська. Необрядовий фольклор представлений численними баладами різного змісту (іс- торичними, міфологічними, ліричними, побутовими та соціальними), коломийка- ми та їх різновидом «співаними» (лірични- ми піснями з  коломийковою структурою) та лемківськими співанками зі структурою вірша (6+6). Серед них переважає молодіж- на тематика. Окрім того, у збірці є декілька трембітальних сигналів з  підтекстовками (наприклад, про напад опришків «сумноє»). Але це поодиноке явище. Відповідно до наз- ви народнопісенний фольклор переважає, інструментальних зразків лише два. Співвідношення жанрів у збирачів різне і відображає коло їх інтересів. Так, Петро Ференчук сконцентрувався на жанрі балади. Вони охопили майже по- ловину його записів (7 із 15 номерів). Поряд із ними занотовував «різне»: поодинокі зраз- ки коломийок, колядок, коляд, весільних,
  • 67.
    Цікаво знати 65№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела великодніх та напливових пісень, а також трембітальний сигнал. Антон Контратович не надавав перевагу певному жанру, його більше цікавили народ- ні пісні одного діалекту – західної Бойківщи- ни. У його нотаціях переважає необрядовий фольклор, представлений коломийками, ба- ладами, лемківськими співанками, колиско- вими та молодіжними піснями з  різними структурами. Рідкісне явище у  нього скла- дають обрядові народні пісні: колядка, вели- кодня та весільна. Фольклорні нотування Юрія Костя на- впаки виявляють інтерес до обрядового фольклору. Як однодумець Михайла Роща- хівського, збирач усвідомлював його цін- ність, тому звернув на нього посилену увагу. Ю. Костьо подав три зразки зникаючого на Закарпатті жанру великодніх ігрових пісень (найбільше серед усіх збирачів!), більшу ча- стину жнивних пісень, а також поодинокі різдвяні співи. З родинно-обрядових пісень запропонував маловідомі пісні народного весілля та проводів до війська. Подав ціка- ві зразки необрядового фольклору (балади, коломийки, молодіжні пісні з  різною скла- дочисловою будовою*), серед яких народні пісні, що нині перетворилися на музичну емблему Закарпаття: «Летів пташок понад воду», «Ой Марічко, чічері» тощо. Найголовніший інтерес Д. Задора пов’я- заний із  різновидами коломийок (адже це було темою його докторської дисертації) та архаїчними жанрами Карпат. Він єдиний серед збирачів запропонував старовинні ве- сільні ладкання з Латорицької долини та Во- лівця (хоча і не відмітив народної терміноло- гії жанру), вперше у нотній літературі запи- савши зразок чотирирядкового семискладо- вика («Вийтеся, віночки, скорі»), віднайшов прадавні гуцульські колядки-жеканки («Ой вставай, вставай, пане Іване»). Як і Ференчук, звернув увагу на трембітальний сигнал (по- передження про напад опришків «Татуню, татуню»). Петро Милославський більше тяжів до необрядового фольклору. Велику увагу звер- тав на різноманітність тематики (історичні, вояцькі, пияцькі, любовні, вівчарські, жар- тівливі, колискові пісні тощо). У його нотаці- ях мають місце балади, лемківські співанки, коломийки, пісні-романси, молодіжні пісні різних структур. Обрядовий фольклор, но- * Складочислова будова вірша  – це кількість складів у фразі, яка фіксується відповідним числом. тацій якого менше, представлений колядка- ми, колядами, ігровими веснянками, жнив- ними та весільними піснями. Фаховий рівень нотацій Одним із важливих питань аналізу збір- ника є характеристика нотацій. Музичні транскрипції збирачів виділяються точніс­ тю та професіоналізмом. Адже Д. Задор, Ю. Костьо та П. Милославський були добре підготовленими музикантами, а за рівень нотування молодих збирачів  – А. Контра- товича і  П. Ференчука  – відповідав доктор музики Ю. Костьо. Транскрипції відобража- ють ритмічну, ладову та мелодичну своєрід- ність народних пісень, враховують мелодич- ні варіанти та манеру співу (глісандо, мілку мелізматику, форшлаги та післяшлаги). Найчастіше форшлаги і післяшлаги мають місце у записах Задора, Костя та Милослав- ського. Серед нотувань Задора зустрічають- ся поодинокі записи глісандо від одного зву- ку, у Милославського має місце ліга з пунк- тиром, що означає: в одному випадку звуки будуть заліговані, в іншому ні. Усі темпові позначення та характер вико- нання подані на італійській мові, які в кінці збірки мають пояснення. Щодо метро-рит- му, то усі збирачі, крім П. Милославського, намагаються виставити найменший розмір для полегшення читання нотного тексту. У  цьому випадку такт відображає долю. Принцип нотування у  більшості випадків Дезидерій Задор записує народні пісні. 1930-і роки
  • 68.
    Цікаво знати 66 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 (крім Милославського) не відображає скла- дочислової будови вірша. У збірці використовується інструмен- тальний тип нотування, тобто восьмі й шіст- надцяті записуються під ребро, а не з пра-  порцем. Знову ж таки для зручності чи­тання. Однак у збирачів не завжди витримуєть- ся єдина система запису перемінного роз- міру, альтерації, повторення тексту в нотах. Навіть лади народної музики записуються по-різному. Контратович фіксує їх за раху- нок дезальтерації ключових знаків біля нот, а Задор робить це грамотніше: він не випи- сує біля ключа тих знаків, які не потрібні, а у  разі тональних відхилень альтерує лише необхідні ступені. Четвертьтонові завищен- ня зустрічаються тільки у Д. Задора. У нотуваннях збірника мають місце різ- номанітні ритмічні та мелодичні варіанти пісень, про це засвідчують такі номери, як 7, 18, 54, 61, 92, 101 та інші. Задор полюбляє порівнювати стародавні варіанти мелодії з  сучасними, як це має місце в  баладі про Довбуша. Тим часом Костьо зіставляє варі- анти однієї пісні з різних населених пунктів (подібні мелодії записуються поряд). Також відмічаються схожі наспіви на різні слова. Збирачі відповідально поставилися до правильності записів. Набраний нотний текст було вивірено і допущені помилки за- значені в кінці збірки. Щодо фіксування текстів пісень, автори користувалися старою граматикою почат- ку ХХ століття, де літера «і» записувалася у вигляді м’якого знака з довгим штилем, а після приголосних вживався «ъ». Повернен- ня до старої граматики виявилося диплома- тичним кроком для уможливлення запису закарпатських народних пісень. Збирачі ко- ристуються фонетикою. Для точного відтво- рення діалектної вимови використовуються спеціальні етнографічні позначення. Серед них: тверде «и» у  вигляді російського «ы»; злиття «и» і «ю», що записується як угорське «ű» тощо. Упорядників відрізняла принципова чесність. Як фольклористи, що лише розпо- чали свою роботу, вони не приховують своїх «слабких місць». Їх ахілесовою п’ятою була система упорядкування, яка поєднала тек- стовий підхід із жанровим і включила певні протиріччя. Однак, незважаючи на це, нотний збір- ник став важливою подією в  житті Закар­ паття. Його уклали найавторитетніші музи- канти Закарпаття середини ХХ століття. У 1940-х роках він виявився найбільшим зібранням регіональних народних пісень українців-русинів. Уперше охопив музичний фольклор усієї території (збирачі не обмежилися од- ним регіоном, як Колесса, Барток та Роща- хівський), що дозволило побачити багатство і різноманітність народної музики в цілому. Вражав багатством народномузичних жанрів, виявляв серед них поширені й рід- кісні. Відобразив зріз народномузичної куль- тури Закарпаття середини ХХ століття. Віддзеркалив процес переходу великод- ніх ігрових пісень до весільного обряду та наповнення світських колядок церковним змістом. Засвідчив про появу на Закарпатті групи збирачів музичного фольклору, які з  часом могли перетворитися у  важливий осередок його дослідження. Історичну цінність нотного збірника закарпатських народних пісень Д. Задора, Ю. Костя і П. Милославського виявила опора на селянський фольклор, тяжіння до етно- графічних видань, що проявилося у відтво- ренні діалектної вимови, наявності паспор- тизації із зазначенням населеного пункту та прізвища збирача, скрупульозний підхід до деталей, а найголовніше – усі музично-фоль- клорні нотації публікувалися вперше, що ви- значало його новизну. Надруковані матеріа- ли дали уявлення про рукописні збірники музичних діячів першої половини ХХ  сто- ліття, котрі до нинішнього дня так і залиша- ються для загалу невідомими. Частина І збірника Д. Задора, Ю. Костя, П. Милославського «Народні пісні подкар- патских русинов» була багатообіцяючим початком, який, на жаль, жорстко обірвався політичними змінами. Незважаючи на це, видання залишилося найвищим досягнен- ням 1940-х років та отримало високу оцінку таких дослідників музичного фольклору карпатського регіону, як Іван Панькевич, Ольга Дутко, Володимир Гошовський, Юрій Сливінський, Емілій Кобулей, Мирослав Кушлик та багатьох-багатьох інших. Віра МАДЯР-НОВАК
  • 69.
    67№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела 67№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела У світ Коли мені до рук потрапив цей унікаль- ний репертуарний збірник вибраних творів зарубіжних композиторів для ансамблів (ор- кестрів) баяністів композитора-аранжуваль- ника, члена Національної Ліги українських композиторів, заслуженого працівника культури України, нашого земляка Віктора Марушки із  промовистою назвою «Мелодії гармонік», я  одразу пригадала, що в  моїй домашній бібліотеці щось подібне вже є. У 2010 році автор видав збірку інструменту- вань під назвою «Мелодії оркестру». А доти був збірник для ансамблів (оркестрів) народ- них інструментів «Рідне місто Виноградів», відтак книга «Син Божий днесь народився», до якої ввійшли нотування, перекладення та гармонізації для чоловічого ансамблю та мі- шаного хору 35 найпоширеніших у нашому районі колядок, записаних мовою місцевого діалекту, що передаються з покоління до по- коління протягом багатьох століть. І ось нова робота Віктора Івановича, над якою він працював майже 30 років. До збір- ки включено високого рівня перекладення та інструментування 14 музичних творів вибраних зарубіжних композиторів різних жанрів та стилів, надані розгорнуті мето- дичні рекомендації щодо роботи над музич- МЕЛОДІЇ ГАРМОНІК ними творами. Ось як оцінили книгу відомі у краї музиканти. Петро Рак – голова обласної організації Національної Ліги українських композито- рів, заслужений діяч мистецтв України, ла- уреат обласної премії імені Дезидерія Задо- ра: «Сучасне баянне виконавське мистецтво безумовно потребує постійного оновлення та поповнення репертуару, отож представле- на збірка є дуже доцільною та актуальною, має право на використання її в роботі керів- никами та викладачами різних за складом оркестрів та ансамблів баяністів мистецьких шкіл, а також в якості посібника для студен- тів середніх і вищих навчальних мистецьких закладів». Володимир Стегней  – заслужений пра- цівник культури України, викладач-мето- дист КВНЗ «Ужгородський музичний коледж імені Д. Є. Задора» ЗОР: «Баянно-акордеонне виконавство за короткий історичний період здійснило стрімку еволюцію  – від невибаг- ливого народно-побутового музикування до сучасних висот повноцінного академічного жанру. Його становлення в музичному мис- тецтві відображає яскраву сторінку цього виду інструментальної творчості. Постійні новації у конструкції інструмента зумовлю- ють тенденцію до інтонаційного оновлення музики, динамічного розвитку і  вдоскона- лення виконавського мистецтва баяністів-­ акордеоністів у відповідності до вимог часу. В  якості однієї з  найвагоміших складових зростання виконавської майстерності про- відне місце належить навчально-педаго- гічному репертуару. Автор збірника подав розгорнуті методичні рекомендації щодо виконання та роботи над музичними тво- рами, спираючись на власний багаторічний досвід керівника оркестру баяністів. Загаль- ний рівень інструментувань та перекладень збірки є високим та заслуговує позитивної оцінки»… До речі, у передмові до згаданої книжки сказано, що Віктор Марушка «досвідчений педагог, музикант, диригент, аранжуваль- ник-інструменталіст  – визначна постать на теренах музичного мистецтва та куль- тури рідного Закарпаття». І  це справді так. Я  пам’ятаю його покійного батька-скрипа- ля – як він гарно співав у сільському храмі!
  • 70.
    У світ 68 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 Саме завдяки йому в сина проявився потяг до музики, до улюбленого інструмента  – баяна. Відтоді – і на все життя. Вступив до Виноградівської дитячої музичної школи в  клас баяна до викладача І. Кікало  – саме вона відкрила юному музиканту чудовий світ професійної музики. Далі було Ужго- родське державне музучилище, де й  почав інструментувати та перекладати твори для баяна й оркестру народних інструментів, па- ралельно з навчанням працював акомпаніа- тором у Закарпатській обласній філармонії. Училище закінчив з  відзнакою, вступив до Львівської державної консерваторії ім. М. Ли- сенка в клас викладача – заслуженого артис- та УРСР Я. Ковальчука. У той же час починає працювати викладачем, потім завідувачем відділу народних інструментів Виноградів- ської дитячої музичної школи, керує хорови- ми колективами колгоспу «Нове життя» та заводу «Електрон». Понад 30 років очолює Виноградівську дитячу школу мистецтв імені Бели Бартока. Не думаю, що варто розповідати, як Віктор Іванович зумів вдало поєднати педагогічні підходи і музичні навики у навчанні юних музикантів, значна кількість із яких неодно- разово були учасниками шкільних, кущо- вих, обласних конкурсів індивідуальних ви- конавців, пішли в життя стежиною свого на- ставника. Оркестр баяністів ставав призером І, ІІ, ІV та VІІ обласних конкурсів ансамблів та оркестрів народних інструментів. Крім роботи керівника та викладацької діяльності, Віктор Іванович у  різні роки ке- рував квартетом баяністів-викладачів, квін- тетом народних інструментів, народним аматорським оркестром та хором працівни- ків культури, народним аматорським хором ветеранів праці, репертуар яких складаєть- ся з творів, так чи інакше оброблених самим В. Марушкою, апробованих та виконаних зга- даними колективами на міських, районних, обласних, всеукраїнських заходах, на сце- нах близького і далекого зарубіжжя, зокрема Угорщини, Румунії, Словаччини, Хорватії. Автор висловлює щиру подяку департа- менту культури Закарпатської облдержад- міністрації (директор Оксана Бабунич), За- карпатському осередку Національної Ліги українських композиторів (голова  – заслу- жений діяч мистецтв України Петро Рак) та Виноградівському міському голові Степано- ві Бочкаю за допомогу у  виданні цієї збір- ки. Презентація її вже відбулася на курсах підвищення кваліфікації в  Ужгородському музичному коледжі імені Д. Є. Задора. А ор- кестр юних виноградівських баяністів на VІІ  обласному конкурсі ансамблів народ- них інструментів та оркестрів здобув почес- не третє місце, виконавши твір із цієї збірки «Гармоніка-бугі». Закарпатська обласна організація На- ціональної Ліги українських композиторів подає збірник «Мелодії гармонік» Віктора Марушки на здобуття обласної премії імені Дезидерія Задора в галузі музичного та ви- конавського мистецтва (номінація «Музи- кознавство»). Мальвіна САВИНЕЦЬ Дитяча художня література – один із могутніх засо- бів формування духовного світу особистості. Тому важ- ливо, хто і що пише для дитячої аудиторії. Звернене до дітей художнє слово має свої особливості, сутність яких полягає у тому, що автор повинен добре знати і розуміти психологію дитини, її потреби, зацікавлення, усвідом- лювати та враховувати мінливу картину дитячого світо- сприймання. Юлія Драгун належить до когорти самобутніх дитя- чих письменниць ХХІ століття з власною християнською філософією, життєтворчістю. Авторка «Калинових бере- гів» добре відчуває проблематику дитячого сьогодення. Вона обдарована від Бога талантом одухотворювати ге- роїв своїх книжок, наділяти їх характери позитивними, доброчинними рисами і якостями. Її твори спонукають юного читача до навчання і  пізнання Всесвіту в  його «КАЛИНОВІ БЕРЕГИ» ВІД ЮЛІЇ ДРАГУН
  • 71.
    У світ 69№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела розмаїтті, бо описувати негативні вчинки, дії окремих персонажів, які мають великий виховний вплив на особистість у доступній для дітей формі, – складно. Структура книги «Калинові береги» має свою логіку. В  ній містяться «Сонячне сло- во поезії» (вступна стаття Елли Красноступ, письменниці, публіциста, голови Україн- ської асоціації письменників Західного регі- ону, голови Львівського обласного відділен- ня Українського фонду культури), три роз- діли і слово про автора. Поезії Юлії Драгун  – це окремі духов- но-інтелектуальні, естетичні продукти ав- торки, які можуть бути творчо використані педагогами-словесниками, вихователями, бібліотекарями в  освітній діяльності Нової української школи та вихованні дітей до- шкільного віку. Вони також цінні для вчи- телів, котрі викладають у закладах дошкіль- ної, загальної середньої освіти курси духов- но-морального спрямування. Ця творчість також вдало вписується в інтегрований курс «Мистецтво». Вірші Юлії Драгун ліричні, легко сприй- маються дітьми. Багато з них покладено на музику. Поетичний матеріал може вико- ристовуватися під час проведення дитячих свят, розваг, виховних занять, прогулянок тощо. Краєзнавча основа, яку має розділ 2 «А  ми діти-гуцулята» впливає на розвиток емпатійних якостей дітей у  соціально-пси- хологічній сфері особистості. Крізь призму моделей поведінки героїв поезії діти вчаться міжособистісному розумінню. На основі художнього слова авторка створила власну мікродидактичну систему, яка полегшує малятам засвоєння україн- ського алфавіту (розділ 3 «Ми вже не маля- та»). Матеріал для них Юлія Юріївна черпає з  народної фамілістики, народного дити- нознавства, народної дидактики та народної педагогічної деантології. У її поезії (розділи 1–3) книги «Калинові береги» взаємопов’язані між собою такі зміс- тові компоненти виховання, як духовно-мо- ральне й  християнське («Увечері в  задумі», «Поглянь, Боже, на маленькі діти», «Зглянь- ся, Боже», «Ангелик-охоронець», «Миколаєві моліться» та ін.); духовно-моральне й  есте- тичне («Христинка-художник», «Павучкові рушнички», «Півень-веселун», «Пісня дят- ла», «Танець лисичок», «Пісенька опеньків», «Пісенька маслюків», «Пісенька боровиків», «Лісові дзвіночки», «Вродлива морква», «Пта- шина радість», «Як осінь чепурила» та ін.); духовно-моральне й  екологічне («Квасоли- на», «Соняшник», «Черешенька», «Шипши- на і бджілка», «Павучок і світлячок», «Каче- нятко», «Білий котик», «Хрущі» та ін.); духов- но-моральне й героїко-патріотичне («Не за- будемо ніколи», «Згорьована мати», «Щастя мого крила», «Герої не вмирають», «Повер- нуться додому патріоти», «Не терзайте рід- ну матір», «У єдності – сила усього народу» та ін.); духовно-моральне й  економічно-гос- подарське («Золотий вуханчик», «До Жучка на іменини», «Зайчикові іменини», «Скільки в лісі є маслят», «Вполювали ми гриби», «Оце діти-молодці» та ін.); духовно-моральне й ін- телектуальне виховання («Книги і завзяття», «Сонячна дорога», «Ранок мені посміхнувся», «Мова барвінкова», «Мудрий котик» та ін.). Аналізуючи зміст книги «Калинові бере- ги», ми віднайшли цікаву інтеграцію духов- но-морального, економічно-господарського, екологічного та естетичного виховання, на- приклад, вірші «Оце діти-молодці» або «Ста- ранні дівчатка». У цій книзі письменниця вдало порушує проблематику дитячих взаємин («Дружба Жабки із Жучком», «Друзі» та інші вірші). На основі всього поетичного матеріалу книги «Калинові береги» педагог може вибу- довувати мікродіалоги з вихованцями та їх батьками, а також проводити етичні бесіди, екскурсії, робити драматичні постановки тощо. Поезія утверджує такі морально-етичні чесноти, як любов, повага, чесність, дружба, шанобливість, які сприяють формуванню духовного начала дитини, її гуманістично- му світосприйманню. До книги «Калинові береги» Юлії Дра- гун увійшли як нові твори, написані упро- довж кількох останніх років, так і кращі тво- ри, що вже побачили світ і за які вона вперше на Закарпатті удостоєна міжнародної літера- турно-мистецької премії імені Миколи Син- гаївського. Її християнське художнє світобачен- ня яскраво проявляється у  кожній виданій книжці, співпраці з піснетворцями, митця- ми, педагогами. Цей творчий доробок Юлії Драгун ад- ресований усім тим, хто цікавиться дитячою художньою літературою. Марія БАЯНОВСЬКА
  • 72.
    У світ 70 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 Надзвичайну вагу в інте- лектуальному житті україн- ства має видання «Українська фольклористична енцикло- педія», яке побачило світ на- прикінці 2018 року. Її підго- тував колектив працівників поважної науково-дослідної установи  – Інститут мисте- цтвознавства, фольклористи- ки та етнології ім. М. Т. Риль- ського Національної академії наук України. Очолив цей ко- лектив доктор філологічних наук, професор, знаний до- слідник фольклору Микола Дмитренко. Своїми талановитими книгами і громадською діяльністю він зробив неоці- ненний внесок у виховання тисяч свідомих громадян незалежної України, у збереження і примноження культурних надбань україн- ського народу, в розвиток сучасної фолькло- ристки. Без сумніву, що саме він, сумлінний і  досвідчений учений, добровільно взяв на свої плечі, здавалося б, непосильну ношу, і  разом із  колективом однодумців успішно справився з роботою, і саме його незрівнян- на ні з ким заслуга в тому, що фольклорис- тична енциклопедія з’явилася на світ. Після всього його моральний і науковий авторитет зріс ще більше, адже на таких, як він, трима- ється українська справа. Микола Дмитренко  – видатна постать національної фольклористики. Він поєднує у  собі ще кілька талантів як поет, прозаїк, літературознавець, публіцист. Але найком- фортніше почувається, звичайно, у  фоль- клористиці, яка його по-справжньому захо- плює, стала його найбільшою любов’ю і по- кликанням. Однак цю багатогранну творчу діяльність об’єднує одне найважливіше по- чуття, одна пристрасть – любов до України. Йому належить і  найбільша кількість глибоко продуманих, змістовних статей у рецензованому виданні. Саме він – духов- ний лідер і  наставник творчого колективу. Постійно тримаючи в  полі духовного зору весь український – і не тільки український – контекст, часто роздумовуючи про загубле- ну і не загублену українську людину в істо- рії свого народу. Це приклад усім творчим особистостям, які часто через заздрощі, гор- диню тягнуть спільну справу на дно. Значну кількість статей до згаданої ен- циклопедії підготували й такі відомі науков- ці-фольклористи, компетентні й самовідда- УНІКАЛЬНЕ ВИДАННЯ ФОЛЬКЛОРИСТИЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ УКРАЇНИ ні робітники-подвижники, як Олександра (Олеся) Бріцина, Людмила Іваннікова, Софія Грица, Людмила Єфремова, Ірина Коваль-Фучило, Ана- толь Іваницький, Ганна Дов- женок, Йосип Федас та інші. Звичайно, у  цьому виданні могло бути незрівнянно біль- ше авторів. В усій Україні – та й  у  світовій українській діа- спорі  – можна знайти чима- ло людей, які добре знають народну словесність з  усім її розмаїттям, а тому легко мог- ли б визначити всі тамтешні вершини й низини, написали б немало по- трібних статей, додали цікавих спостере- жень про особу й творчість фольклористів. Бути фольклористом  – це означає пра- цювати у  досить непростій галузі наукової та науково-практичної діяльності і водночас надзвичайно трудомісткій щодо її виконан- ня, потребує не лише виняткової працелюб- ності, а й  загалом неабиякої ерудованості, обізнаності у цій справі. Авторський колек- тив енциклопедії самовіддано трудиться як справжні фахівці, залюблені у свою працю. Вони належать до тих, що докладно вивча- ють національну українську духовність, здійснюють величезну за обсягом науко- во-пошукову роботу з виявлення, аналізу та опрацювання зібраних фольклорних даних. У  контексті українського державотво- рення така фольклористична енциклопедія заслуговує на особливу увагу. Зібрано, про- коментовано й  опубліковано чимало мате- ріалів, які досі ще не були в науковому обі- гу. Отож потреба у створенні такого науко- во-бібліографічного видання була давно на часі й  фактично є першою в  національній бібліографії такого характеру, де зібрано та узагальнено численні друковані матеріали, систематизовано необхідну історіографічну й  джерелознавчу інформацію з  означеної проблеми. Важливо й те, що автори всуціль опрацювали de visu періодичні видання, що надійшли до фондів наукових бібліотек України. Окрім значних здобутків, про які свід- чить рецензоване видання, є ще й нерозв’я- зані проблеми, є й  відповідні нові задуми, проєкти, які будуть виконані під час під- готовки другого тому фольклористичної бібліо­графічної енциклопедії. Хочеться ві- рити, що автори підготують його таким, що
  • 73.
    У світ 71№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела в цілому стане справжнім здобутком націо- нальної енциклопедії та української науки загалом, незважаючи на гіркі наслідки ін- формаційної війни північного агресивного сусіда. Представлений у книзі матеріал можна вважати важливою частиною державниць- ких позицій авторів, які намагаються позбу- тися чужих орієнтацій на Росію і протистав- ляють їм ідеал з’єднаної, сильної самостійної України, якій у  глибині душі залишалися вірними чи не всі фольклористи України протягом свого життя, вони наділені розу- мом, волею, інтересами, невтомною працею у справі духовного відродження України. З метою максимального змістового на- повнення енциклопедії автори здійснили величезну за обсягом науково-пошукову ро- боту з  виявлення, аналізу та опрацювання джерел, які містять відомості про фолькло- ристів України з найдавніших часів і донині. Науковцями піднято із забуття невідомі ши- рокому загалу цілі пласти-надбання укра- їнської фольклорної спадщини. Довелося переглянути публікації в газетах, журналах різних часів зі статтями, інформаціями, світ- линами фольклорної тематики. Сюди ввійшли також заборонені в  ра- дянські часи персоналії та їх матеріали. На- уковці-автори подбали передусім про націо- нальні пріоритети, які полягають у вичерп- ному обліку національного друкованого репертуару-матеріалу як відображення на- ціональної культури. Це унікальне видання є своєрідним дзеркалом нашої замовчуваної й репресованої фольклористики, як це було характерно й для історії, етнографії, худож- ньої літератури та інших галузей наук. На документальній основі у виданні розгорну- то перед читачем цілі століття, в яких діяли знакові для української фольклористики постаті, деякі відомі, а інші майже не відомі широкому загалові. Ця титанічна праця енциклопедично- го характеру (Т. І: А – Л), що в сумі складає 740 сторінок великого формату, щедро про- ілюстрована кольоровими і  чорно-білими матеріалами. Згадане загальноукраїнське надбання, з якого постають глибинні факти, панорамність життя української фольклори- стики, заслуговує найвищої похвали, відзна- ки в  Україні і  може бути винятковим дже- релом для дослідників, усіх тих, хто бажає глибше, повніше дізнатися про українську фольклористику. Я  впевнений, хто ознайо- миться з  цим виданням, у  того неодмінно відбудуться зміни у його світогляді. Книжка матиме ще й світоглядний вплив, засвідчу- ватиме, що український народ має чимало своїх патріотів. «Українська фольклористична енци- клопедія» відкривається передмовою «Від редакційної колегії». У  ній повідомляється про спроби створення в кінці ХХ – на почат- ку ХХІ століть подібної праці. Їх було кілька, але кожна з них мала свої вади – подавали обмежене коло довідок про збирачів, дослід- ників, виконавців фольклору. Та лише саме Миколі Дмитренку вдалося якнайглибше перейнятися цією важливою темою і якомо- га об’єктивніше підійти до висвітлення й оп- рацювання згаданої проблеми. «Українська фольклористична енциклопедія» яскраво випромінює любов, життєрадісність і  свят- ковість. Можна впевнено засвідчити, що но- воявлене видання – знакова подія в сучасній українській культурі. Воно заслуговує на найвищу оцінку нашого суспільства і  дер- жави. Нам приємно відзначити, що в рецензо- ваному виданні вміщено також і статті про таких фольклористів, які записували і ви- вчали народнопоетичну творчість Закарпат- тя, як Яків Головацький, Володимир Гнатюк, Михайло Врабель, Іван Верхратський, Воло- димирГошовський,ЛукаДем’ян,ФіларетКо- лесса, Юрій Костюк, Петро Лінтур, Михайло Гиряк, Юрій Бойчук, Марія Бочко, Микола Зимомря та ін. Подано змістовні біографічні довідки казкарів Закарпаття Андрія Калина, Михайла Галиці, Василя Короловича, Івана Ділинка, Василя Заяця, Михайла Гандери та ін. Фольклористичні праці, що стосуються Срібної Землі, згадуються ще і в багатьох ін- ших статтях авторів енциклопедії. Жаль, що з  поля зору редколегії випа- ли такі відомі фольклористи Закарпаття, як Антон Годинка, Олекса Бевка, Іван Лібер, Дезидерій Задор, Михайло Кречко, Феодосій Злоцький, співак Михайло Глюдзик і збірник пісень з його голосу «Вчора була неділенька» (2001), казкар Юрій Баняс і записані від ньо- го твори, що ввійшли до збірника «Казки та легенди з-під Хустського замку» (2016) та ін. Взагалі видання переконливо реалізовує українську національну ідею – творить Сла- ву Україні. Повчальні й навчальні матеріали книжки вчать бачити і розуміти код нації, ви- вчати минуле, використовувати його досвід, дають можливість сприймати український фольклор як складову світового художньо- го, культурного процесу і водночас розуміти його самобутність та неповторність. Видан- ня, проєктуючи у  будучність тисячолітню історію української фольклористики, спону- катиме до глибшого вивчення своєї історії, традицій, звичаїв, народної мудрості. Іван ХЛАНТА
  • 74.
    У світ 72 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 Перу відомого закарпат- ського письменника (поета, гумориста, байкаря і  публі- циста) Юрія Шипа, лауреата низки літературних премій, належить понад 40 різножан- рових книжок для дорослих і  юних читачів. Серед них майже 500 поетичних творів, омузичених відомими тала- новитими композиторами України. Тематично розмаїті та пройняті красою музики його ліричні, духовні та жартівли- ві пісні інколи сприймаються як народні. Вони високо поці- новані й залюбки виконують- ся не тільки в Україні, а й за її межами. До таких належить і  книжечка пісень для і про дітей «Соловейкова сопілоч- ка» Юрія Шипа. Цей пісенник містить рані- ше написані та нові твори письменника, які поклали на музику Василь Гайдук, Михайло Керецман, Петро Матій, Олександр Ухач та інші визнані піснетворці. Колись незабутній поет, лауреат Наці- ональної премії України імені Тараса Шев- ченка, Петро Скунць у передмові «І слухати, і  співати» до пісенника на слова Ю.  Шипа «Співаничок для діточок» (видавництво «Па- тент», Ужгород. – 1999. – С. 34) сказав, що в ди- тячих творах Юрія Шипа, які стали піснями, найбільше ніжної людської доброти й краси. Сказав із вірою, що пісні на його слова діточ- ки будуть не тільки співати про добрий Бо- жий світ, але й завдяки їм зростатимуть до- брішими й красивішими, ніж деякі дорослі, що його затьмарюють. Ці мудрі, зворушливі й  проникливі правдиві сподівання велико- го майстра пера можна вважати влучним епіграфом і  до згаданого нового пісенника Юрія Шипа, обрамленого творами «Співа- ночки Мар’яночки» і «Не дми, чорний вітре». Сторінки його шести розділів наскрізно про- йняті глибокозмістовною думкою, що найдо- рогоцінніший людський скарб – це діти, що в житті самотній не той, хто на самоті, а той, хто не знає для кого і навіщо він живе, і най- більший негідник – хто байдужий і не дбає про дітей. Автор видання – вже біловусий сивочо- лий дідусь. На сьогодні у  нього найбільше багатство шість онуків та чотири правнуки, яких надзвичайно любить і голубить. У них не тільки діастола його серця, а й  багато- річний фаховий досвід педагога, що й нині щиросердечно дбає, щоб зростали вони ду- ховно й фізично здоровими, працьовитими, КРАСА МУЗИКИ В ЛЮБОВІ СЛОВА всебічно підготовленими до повноцінного дорослого жит- тя щасливих людей. Такими бути він бажає не тільки їм, а й усім на світі дітям. Засвід- чив Юрій Васильович це не тільки книжечкою «Соловей- кова сопілочка», але й  влас- ним життям. У  відносно те- пер уже далекому 1962 році молодий тоді вчитель Юрій Шип, ризикуючи власним життям, врятував з палаючо- го будинку трирічну дівчин- ку і  п’ятирічного хлопчика, на що не наважився ніхто з величезного натовпу. За цей подвиг нагороджений урядо- вою медаллю «За відвагу на пожежі». Така самовіддана любов до люди- ни, особливо до дітей, притаманна усьому стилю життя і творчості Юрія Васильовича. Виражена вона і  в пісеннику «Соловейко- ва сопілочка», пройнятому красою музики в любові слова. У книжечці чимало персоніфікованих (олюднених) явищ природи та образів. При- чому й сама її назва народжена в такий спо- сіб. Виходить, що соловейко у ній не пташка, а хлопчик, якого так названо, бо він дуже гарно й на сопілці грає і наспівує. Такий спо- сіб образотворення властивий розділу «Де струмок на скрипці грає», в  якому потічок співає, а в пісеньці «Гарний і негарний хлоп- чик» горобці й синички розмовляють... У виданні переконливо засвідчено, що автор всебічно знає психологію, глибоко від- чуває духовний світ, мрії, потреби та вподо- бання хлопчиків і дівчаток різного темпера- менту, характеру та віку. Текстовий зміст по- глиблено і  посилено вдало використаними вокальними, сольними, хоровими музични- ми варіаціями та розмаїтими кольоровими ілюстраціями. Художня архітектоніка національного навчально-виховного колориту надзвичайно яскрава у  творах пейзажного змісту. В  них, як і в інших, є чимало вдалих милозвучних пестливих слів, естетичних зорових і слухо- вих образів та замальовок. Доказом цього є, наприклад, і  такі текстові рукописні слова в пісеньці «Соловейкова сопілочка»: Серед квіточок Цвіркунець гусляє, Що про діточок Бог найбільше дбає. Не маємо жодного сумніву, що читач від- носно турботи Всевишнього у цьому випад-
  • 75.
    У світ 73№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела ку такої ж думки, котра випливає під вра- женнями й  від співаних молитвочок, серед яких і про красу дитячого та навколишнього світу природи Карпат. Позаяк твори видання присвячені хлоп- чикам і дівчаткам дошкільного і молодшого шкільного віку, їхнім батькам і  тим, котрі покликані про їхню долю дбати, вагомим у пісеннику є педагогічно-виховний акцент з  дидактичною націленістю й  дотепністю в  п’ятому і  шостому розділах. Тож маємо в цій книжечці ще один цінний подарунок не тільки діточкам, а й  усім, кому дорога краса музики в  любові слова талановитого  митця. Влучно сказала про це Наталія Петій-По- тапчук, заслужений працівник культури України, директор – художній керівник За- служеного академічного Закарпатського народного хору в  передмові «Чари слова в шатах пісні» до книги Юрія Васильовича «Шиліякі співанки» (видавництво «Патент», 2013. – С. 3). Зокрема про те, що «палким ша- нувальникам пісні (дорослим і юним її люби- телям – виділено нами М. Б.) постать Юрія Шипа звісна й  близька передусім як патрі- ота Срібної Землі, котрий безмежно любить Бога, Україну, праотчу колиску, природу рідного краю та людину». Зворушливо та лагідно з  великодушні- стю й сердечністю презентований цей згар- монізований креатив слова і музики в піснях милозвучної і  людяної «Соловейкової сопі- лочки». Хочеться вірити, що завдяки їй чимало не тільки дітей, але й дорослих заради них свідоміше полюблять і відповідальніше дба- тимуть про формування духовного начала в юної генерації українців, моральну основу прекрасного, в якому для злого і потворного немає місця. І прислухаються дорослі та запам’ятають слова одного з варіантів пісні «Не дми, чор- ний вітре» (в розділі «Спів для діток і бать- ків»): ...Мило сонцю з неба гріти, Де на світі діти... Сійте не біду, а квіти – Будуть вдячні діти! Дитяче художнє слово Юрія Шипа – ме- лодійне і виразне. Воно розширює уявлення дитини про довкілля, розвиває її пізнаваль- ну та емоційну сферу, збагачує враження, виробляє позитивне сприймання не лише художнього слова… Сподіваємось, що ця книжечка позитив- но наснажить імпровізаційною та поліфо- нічною щедрістю сумління тих, у кого воно дрімає або спить. І збагатить вона багатьох красою добра, світла та любові до найсвятішого в  житті, пройнятого радістю щасливого дитинства. Марія БАЯНОВСЬКА Межею відліку часу між минулим і майбутнім завжди є сьогодення. Його відчуття і реалізація в художньому об- разі у кожного автора особи- стісна. І якщо в драматично- му творі вона відтворюється через безпосередність сценіч- ної дії, то в поезії переважно через діапазон художнього мислення, фантазії та інтуїції автора, його пошуків та по- долань непрохідних бар’єрів у  відчутті сьогодення, вну- трішніх зв’язків між минулим і майбутнім. У таких аспектах найчастіше важливу роль ві- діграють почуття любові до Батьківщини, рідного краю, довколишнього світу, пігменти кохання, зра- ди, які інколи деформують часові просто- рові поняття, а відтак і характер особистості автора. НЕТЛІЮЧИЙ ВОГОНЬ КРИШТАЛЕВОЇ ДУШІ ОЛЕСІ ЧЕПЕЛЮК У пошуках власного шля- ху із  оригінальними заявка- ми то на драму, то на про- зовий твір, то на поезію вхо­-  дить у  літературно-мистець- кий про­стір Срібної Землі молода хустянка Олеся Дмит­ рівна Чепелюк. Десять років письменни- ця пропрацювала вчителем української мови та літера- тури в  Хустській гімназії-ін- тернаті, а також керівником шкільної літстудії «Джерель- це» та міського читального клубу для учнів та студентів «Літературна майстерня». З  2015 року  – заступник го- лови Хустського міськрайон- ного літературно-мистецького об’єднання «Верховинська плеяда» та Закарпатської фі- лії Всеукраїнського літоб’єднання «Письмен- ники Бойківщини». У  серпні 2019 створює
  • 76.
    У світ 74 Культурологічніджерела № 3 (47), 2019 творчу спілку «Майстерня слова», де гуртує людей різного рівня творчих досягнень, віку та напрямків діяльності. У вересні 2017 року розпочала свою теа- тральну діяльність на посаді керівника літе- ратурно-драматургічної частини Закарпат- ського обласного театру драми та комедії, а відтак здобуває другу вищу освіту за фа- хом «Режисура естради та масових заходів». З травня 2018 року ввійшла до складу членів журі Міжнародного літературного конкур- су «Коронація слова» у  номінації «П’єси» (м. Київ). Олеся Дмитрівна – автор соціально-пси- хологічної драми на дві дії «Не зрадь!» (пам’я- ті Героїв Небесної Сотні), за яку отримала обласну літературну премію «Дебют Срібної Землі». Її поетичні стремління проявились у цьому драматичному творі «Піснею майда- нівців», серед яких опинився наш земляк-ко- валь Микола (за мотивами пісні повстанців «Мій друже ковалю»). Вже сонце далеко схилилось за обрій, На серці тривога, у скронях печаль. Не падайте духом, наш шлях незворотній, Омріяна воля нас манить у даль. Тож вдармо об землю і лихом, й журбою, Хай мати всміхнеться й не плаче жона, Вставаймо за справу, рушаймо до бою – Країна нас кличе, вона в нас одна! Друга книжка О. Чепелюк, яка побачила світ на початку цього року, – «Гори! Не тлій!». Деякі поезії, що увійшли до збірки, спочатку з’явилися у пресі, а згодом знайшли своє міс- це в театралізованому концерті «Кришталь душі» Закарпатського обласного театру дра- ми та комедії. Презентацію творчості у  театралізова- ному дійстві розпочала сама авторка поезією «Обійми мене», якою спрямувала зарядже- ність не на світ, а на особистість із втіленням індивідуального переживання усамітненої героїні, куди заглянуло скупе весняне сон- це, яке обіцяло бути щирим у  холоднува- тих подихах вітру з таємною надією теплого кришталю на сцені театру. Обійми мене… Затули собою від вітру. Захисти мене… Заховай від цілого світу. Пригорни мене… Дай теплом зігріватись дотично. Приголуб мене… Без твоїх мужніх рук так незвично. Не пускай мене… Світ холодний, лукавий, жорстокий. Знов поклич мене… І  поруш своїм доти- ком спокій. Обійми мене… Зацілуй мене… Не покинь мене… Хай так життя мине. Авторка дуже тонко через поетичні ряд- ки втілила переживання ліричного героя, який намагається перегорнути сумну сто- рінку свого життя, мов сторінку книги, ба- жає прокинутися зі страшного сну, аби поча- ти все спочатку («Забути» із виступу актора С. Маслова): Забути... Так хочеться вирвати, видерти з  думки всі смути… Відбути… Все в’їлося, вп’ялось, всоталося гірше от- рути… Заснути… Хай все як жахіття, як сон щоб могло про- минути.... Вдягнути… Хотілося б спокій, байдужість, усмішку Й ні грама покути… У деяких поезіях відчувається потяг пані Олесі до драматургії, адже чимало з них по- будовані у формі діалогу (поезія «Це життя» у  виконанні заслуженої артистки України М. Рибчук та художнього керівника театру В. Снітара): – Всі зорі світу для тебе… – Не треба! – Ти потрібна мені, як сонце… – Чи не сон це? – Своїм поглядом мене ти кориш! – Облиш! – Я квіти до ніг покладу! – Не піду! – Я зірку з неба здійму! – Не прийму! – А як же наше кохання? – Чи востаннє? – Ти вбиваєш мої почуття! – Це життя! Метафоричні відголоси поезій письмен- ниці Срібної Землі, як і наші гори з відлун- ням, мають поліфонічне забарвлення («Не- збагненність» у  виконанні актора М. Ани- шинця): Ллється мелодія серця, плаче струною скрипки, Колеться зболене болем, розбираючи спо- кій на дрібки. Гостриться пазурем спогад, пнеться крізь терни в реальність, Млосний пронизливий погляд диктує роз- мови тональність… Зі сцени прозвучав і верлібр у оригіналь- ній діалогічній формі «Я залишусь твоєю»  (у виконанні акторів А. Смереки та М. Шпе- ньовича): Ти залишишся моєю непрочитаною кни- гою. А ти моїм недописаним романом. Ти станеш моєю неприступною форте- цею. А ти моїм невпокореним героєм. Ти будеш моєю недосяжною мрією. А ти моїм нездійсненним бажанням…
  • 77.
    У світ 75№ 3 (47),2019 Культурологічні джерела Чи не найбільшої емоційної напруги на- дали відверті поетично-експресивні рефлек- сії «Манія» у виконанні акторки В. Вайнраух: ...Як викинути з серця п’янку жагу, що роз- дирає тіло?.. Німий крик розпачу Терзає, душить, вивертає... Морочить болем, розум відбирає... Чи втечу? Від тебе вдасться, та від себе?.. І надалі адресне послання «Коханому» (у виконанні акторки Н. Давидюк) …Я буду для тебе всім світом, Який захотів би відкрити, Я буду з тобою довіку, Аби лиш своєю назвав ти. Своєрідним творчим експериментом для О. Чепелюк стала поезія «Акторка», яку ніби в думках ілюструє шанувальник із зали (актор О. Липчей), зізнаючись у безнадійно- му коханні примадонні театру – акторці, яка заполонила серце хлопця. …Якою будеш ти сьогодні: звабливою, а чи жорсткою, Чи, може, вірною до смерті, такою близь- кою й чужою? Була ти музою Орфея, і Мавкою ти чару- вала, І вабила, мов Дульсінея, Джульєттою не раз вмирала. …Така вже суть твоя дволика  – акторка у житті й на сцені, А я – глядач твій без’язикий, покірний бла- зень… Отже, дебют окремих поезій у концерт- ній програмі «Кришталь душі» запалив душу широкому колу глядачів, тому є надія, що така участь спіткає і  читачів поетичної збірки «Гори! Не тлій!». Тож на злеті нових відчуттів, На старті свіжих ідей, Хоронячи крах надій, Плекаю прийдешній день. («На злеті») Хотілося б, щоб цей успіх був не випад- ковим метеоритом, що яскраво пролетів і зник, а щоб і надалі були яскраві спалахи як у драматургії, так і в поезії та прозі. Василь АНДРІЙЦЬО Нещодавно в Україну на- діслано Міжнародний збір- ник наукових праць Клай- педського університету «Res humanitariae». Він засвідчив, що в  наукове життя Європи дедалі частіше вливаються нові дослідження україн- ських учених. За конкурсним відбором редакційної колегії, до скла- ду якої ввійшли провідні професори університетів, ін- ститутів та музичних акаде- мій восьми країн світу (Лат- вії, Литви, Естонії, України, Польщі, Італії, Канади, Росії), до 24 випуску включено три праці україн- ських дослідників: киянки Ярини Товкало, львів’янина Володимира Сивохопа та закар- патки Віри Мадяр-Новак. Віра Мадяр-Новак – знаний етномузико- лог, заслужений діяч мистецтв України, ви- кладач комунального вищого навчального закладу «Ужгородський музичний коледж імені Д.  Є.  Задора» Закарпатської обласної ради, провідний методист комунально- го закладу «Обласний організаційно-ме- тодичний центр культури» Закарпатської обласної ради, здобувач Львівської націо- нальної музичної академії імені М. Лисен- ка. Її об’ємна наукова стаття «The issue of НАУКОВІ ДОСЯГНЕННЯ ВІРИ МАДЯР-НОВАК music dialectology in the first publications of Volodymyr Hoshovsky» написана англій- ською мовою. У новому, рані- ше недослідженому ракурсі автор висвітлила питання музичної діалектології в ран- ніх закарпатських працях Володимира Гошовського. Ці- каве, неординарне і  високо- фахове наукове дослідження нашої землячки викликало зацікавлення провідних єв- ропейських наукових видань й отримало високу оцінку за кордоном. У житті Ужгородсько- го музичного коледжу імені Д.  Є.  Задо- ра, Обласного організаційно-методично- го центру культури та й  самої Віри Ма- дяр-Новак  – це радісна подія. Публікація у  престижному міжнародному наукову збірнику Клайпедського університету від- булася вперше й засвідчила, що в галузі ет- номузикознавства Закарпаття почало впев- нено виходити на міжнародний рівень, викликаючи почуття гордості за досягнуті  успіхи. З працею можна ознайомитися за поси- ланням: http://journals.ku.lt/index.php/RH/ index Тетяна РОСУЛ
  • 78.
    76 Культурологічні джерела № 3 (47), 201976 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 Пам‘ять – ...Мамко, а Бог є? – Бабка казала, ош є, дітинко... В каждуй травинці і косичці, у сонячкові й росі види- ме Божоє творіння... Мені було п’ять років, але ця розмова з мамою мені запам’яталася на все життя. Як сказати про любов?.. Чи вистачить слів, адже людська мова така недосконала... Висловити любов можна душею, ніжністю, прихильністю, щирістю та вірністю, піснею і поезією, музикою й образом... На березі швидкоплинної Боржави у ма- льовничому селі Великий Раковець Іршав- ського району на Закарпатті в  родині сіль- ських молочарів Михайла й Олени Копинців 16 серпня 1940 року народилася наймолодша донечка Терезія. Світлий погляд, очі кольо- ру небесної блакиті, кучеряве сонячне во- лосся. Терезка зростала розумною, веселою й  кмітливою дівчинкою. Чотири старші брати – Василь, Дмитро, Антон, Павло і се- стра Ірина змалку звеселяли людей піснями й музикою. Батько грав на сопілці, мама спі- вала пісні, брат Павло вже в чотирирічному віці освоїв гру на цимбалах, а Тереза грала на домрі-пікколо. У 1956 році київською кіностудією було знято фільм «Пісні над Дніпром», де у вико- нанні раківчан – учасників художньої само- діяльності, прозвучали пісні в обробці Павла ВЧИТЕЛЬКА, МУЗИКАНТ І ПРЕКРАСНА ЛЮДИНА Пам’яті Терезії Копинець (Жупанин) Копинця. Тоді в концерті взяли участь і юні красуні – сестри Терезія та Ірина, які грали на музичних інструментах та щиро й  гар- но виконали такі пісні, як «Через поле ши- рокоє», «Іванку, Іванку, купи ми рум’янку», створені талановитими раківчанами Семе- ном та Іваном Мельниками (ці пісні згодом стали народними). Після закінчення школи Терезія вступи- ла до медичного училища, а через рік зрозу- міла, що її справжнє покликання – музика. Продовжила навчання на музичному від- діленні Мукачівського педагогічного учи- лища, яке закінчила 1960 року й  одержала диплом з  відзнакою. Швидко й  майстерно оволоділа грою на фортепіано і баяні. Тоді ж написала свої перші пісні «Пісня про дівчи- ну-агронома» на слова І. Чопея та ін., які на зльоті самодіяльних композиторів у  Києві, в якому взяли участь композитори М. Маш- кін і С. Сабадаш, були відзначені за мелодій- ність. Брат Павло самостійно освоїв гру на акордеоні, закінчив фізико-математичний факультет Ужгородського державного уні- верситету та диригентський факультет Львівської державної консерваторії. Музика стала його стихією і він з легкістю створював партитури для оркестрів, обробляв народні пісні. Добре відомі його шлягери «Над рікою Ужем», «Латориця», «Пісня про Олексу Бор- канюка». Любов до рідної землі  – сімейна риса Копинців. Кожен з  них самотужки здобув освіту. Дмитро Копинець – педагог, працю- вав учителем історії у  Великому Бичкові, особливу увагу приділяв вивченню історії Закарпаття. Павло  – музикант. Василь став фінансистом, був завідувачем фінансового відділу в  Берегові. Антон працював режи- сером на обласному телебаченні та редакто- ром програм, писав вірші, прозу. Автор зна- менитої історичної повісті «Кротон» (1972) про закарпатського силача Івана Фірцака, який після багатьох тріумфів у США та Єв- ропі повернувся до рідного села Білки. Жив скромно, не цурався своїх земляків, органі- зовував вистави, на яких демонстрував про- стим людям надзвичайні можливості люд- Терезія Копинець із вихованцями. Місто Виноградів, 1973 рік
  • 79.
    Пам‘ять 77№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела ського тіла. Про це все написано у творі. По- вість надзвичайно цінна тим, що усі історії записані безпосередньо з уст І. Фірцака. У 2014 році твір перекладений онукою письменника Ліною Дегтярьовою. Сестра Ірина Михайлівна Копинець-Галайда у рід- ному селі вчителювала, керувала народним аматорським ансамблем «Раківчаночка», який взяв першість на «Веселих нотках» у Москві, організувала при сільському клубі музей «Берегиня». У селі Великий Раковець народна ар- тистка України Клара Балог записала на- родні рухи і  поставила такі танці, як «Ра- ковецький кручений», «Бубнарський», «Ра- ківчанка», які увійшли до Золотого фонду Заслуженого академічного Закарпатського народного хору. Інформаційно-просвітницьку роботу та підтримку великої балетмейстерки на той час проводили брати Копинці: Антон як тележурналіст і автор передачі «З народної криниці», де пропагував народне мистецтво, а Павло як музикант і композитор багато сил і енергії витрачав на популяризацію народ- ної творчості в краї. За їх безпосередньої уча- сті в  репертуарі Закарпатського народного хору з’явились пісенні твори і  вокально-хо- реографічні композиції Іршавського району Закарпаття. Павло Копинець спонукав багатьох му- зикантів до творчості, і саме дякуючи йому, вони досягли успіху і  визнання. Так, на- приклад, Федір Іванович Копинець, двою- рідний племінник Павла Михайловича, ще в дитинстві часто розмовляв зі стрийком. Він і дав пораду Федорові освоїти гру на баяні та здобути вищу музичну освіту. Сьогодні Федір Іванович вже десятки років таланови- тий хормейстер Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, а також свя- щенник Православної церкви. Він упорядку- вав і видав єдиний в Україні та колишньому СНД «Словник церковно-півчих термінів». Донька Павла Копинця – Iлoна Барта – відома піаністка, її сестра Олеся працює вчителем музики у  Польщі. Донька Ірини Галайди – Мар’яна – баяністка. Онук Антона Копинця  – Антон Дег- тярьов – відомий в Україні та за її межами сучасний музикант і композитор. Як би ра- діли його дідик Антон та двоюрідний дідик Павло, якби знали про це. У 1961 році Терезія Михайлівна вийшла заміж за вчителя, майбутнього поета і нау- ковця Степана Жупанина. Молоде подруж- жя працювало в Ільниці Іршавського району, де Терезія Михайлівна керувала учнівським хором, до складу якого входило понад 100 учасників. Хор займав перші місця, за що от- римував дипломи на оглядах і фестивалях. У 1963 році народився старший син Павло. Потім була робота музичного керівника у  дитячих закладах м.  Виноградів і  керів- ництво хоровими колективами Виноградів- ських медичного та кулінарного училищ, які неодноразово займали призові місця на обласних оглядах і фестивалях. Тоді ж з’явилися надзвичайно ліричні, неординарні авторські мелодії Терезії Копи- нець (Жупанин) на вірші чоловіка Степана Жупанина: «Ватра не згасає», «Едельвейси» і  «Пісня про Виноградів». Ці твори були надруковані в газетах «Молодь Закарпаття» і «Закарпатська правда» у 1966–1968 рр. Зго- дом Терезія Жупанин написала й  такі ме- лодії на вірші С. Жупанина, як «Веснянка», «Сніжок-пушок», «Дитсадочку, прощавай», «А костер горить, палає», «Ми збираєм коло- сочки», «Гірські стежинки», «Рання бджілка» та багато інших. Ці пісні друкувалися у пері- одиці та у журналі «Дошкільне виховання». Одночасно Терезія Михайлівна вчиться заочно в Ужгородському державному універ- ситеті на філологічному факультеті, який успішно закінчила 1969 року. У 1970 році у Терезії Михайлівни і Степа- на Ілліча народжується син Юрій, який став лікарем, а в 1980 – донька Мирослава, нині солістка Заслуженого академічного Закар- патського народного хору. Переїхавши до Ужгорода, Терезія Ми- хайлівна працює музичним керівником у  дитячому дошкільному закладі №  29, де заслужила прихильність та вдячність дітей і  батьків. Паралельно викладає в  Ужгород- ській СШ № 3 з російською мовою навчання українську мову і  літературу. Основним її прагненням було прищепити підліткам лю- бов до української мови й пісні. Робота в  Ужгородській СШ №  8 (з  1986 по 1999 рр.), на той час теж російськомовній, дозволила Терезії Михайлівні, вчительці му- зики і співів молодших класів, розкрити свій творчий потенціал як педагога-компози­тора. Тут у  1988 році вона створила вокаль- ний ансамбль «Джерельце», до складу якого входило понад 20 дівчаток і хлопчиків. Діти виконували українські, російські, польські, словацькі, білоруські народні пісні на два та навіть і чотири голоси. Спеціально для ансамблю Терезія Ми- хайлівна написала слова і музику таких пі- сень, як «Куплеты сатирические на темы
  • 80.
  • 81.
    Пам‘ять 79№ 3 (47), 2019 Культурологічні джерела Попід Чорною горою Тиса хвилями шумить. З виноградною лозою Рідне місто гомонить... Приспів: Виноградів, Виноградів – Місто юності Карпат. Квітне щастя в винограді, Квітне місто, наче сад.
  • 82.
    Пам‘ять 80 Культурологічні джерела № 3 (47), 2019 экологические», «Ми веселі гуцулята», «Мій кептарик», виконували також її авторські пісні на слова С. Жупанина «Черевички нові маєм», «Чабанова сестричка», «Гей, танцюй- мо коломийку», «Весняне сонечко», на слова Володимира Ладижця «Я малий собі гуцу- лик», на слова Д. Чередниченка «Розмалюю писанку» та інші. Ансамбль «Джерельце» брав участь у  фольклорних фестивалях, що проходили в  Ужгороді, Києві, Пряшеві, Братиславі, Кросно та інших містах України і  Європи, неодноразово був нагороджений дипломами першого ступеня. Солістка ансамблю Мирослава Жупа- нин (Копинець), донька Терезії Михайлівни і Степана Ілліча, у 1993 році стала лауреатом конкурсу «Таланти твої, Україно» (м.  Оде- са). Нині Мирослава Копинець – відома ет- но-співачка. У  2013 році випустила диск «Ruthenia», куди ввійшло 12 народних пісень в  обробці відомого музиканта Олександра Соліча. У тому ж році Мирослава стала лау- реатом Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». Творчий псевдонім  – прізвище Копинець  – Мирослава взяла, щоб підкреслити прина- лежність до музично обдарованої родини своєї мами. Солісткою ансамблю «Джерельце» у 1990-х роках була і Єлизавета Іванців, яка неповторно й чуттєво виконувала народні пісні «Під дубиною», «Вербовая дощечка» та інші. Нині вона відома харизматична і над- звичайно талановита співачка Йолка. Багато самобутніх музикантів щиро вдячні Терезії Михайлівні за обранну про- фесію і творчий шлях. Адже на своїх уро- ках вона переконувала, що треба обов’язково відвідувати музичну школу чи займатись іншим видом мистецтва, який подобається. Діти і батьки прислухалися. Серед них і ві- домий музикант Анастасія Жужгова, вока- ліст Сергій Юзьків, Квітослава Бачинська, Тетяна Стулішенко та багато інших випус- кників СШ № 8. Протягом 1988–1998 років ансамбль часто виступав на телебаченні й радіо. За активну творчу працю і виховання молоді Терезії Ко- пинець (Жупанин) було присвоєно звання «Відмінник народної освіти» і «Ветеран пра- ці» за понад 40-річний стаж роботи. Повагу до кожної дитини, можливість їй висловитися, заспівати, відчути себе потріб- ним і талановитим – це все дарувала учням Терезія Михайлівна. На уроках вона вміло поєднувала два–три види мистецтва. Це був неординарний і унікальний підхід до уроків музики. Вчителька часто нагадувала дітям, як важливо висловлювати свої почуття до найрідніших людей – мами і тата. Учні з не- терпінням чекали змістовних, цікавих і ви- соко духовних уроків музики, які двічі–три- чі на тиждень проводила улюблена Терезія Михайлівна. Пані Терезія знала безліч пісень і  була надзвичайно ерудованою людиною. Вона говорила, що дітей потрібно вчити не лише дитячих пісень, а й тих, у яких оспівуються такі почуття, як вірність, відданість, любов, сподівання й страждання. Не треба думати, ніби дитина їх не сприйме. Навпаки, слуха- ючи і виконуючи їх, вона стане співчутливі- шою, добрішою. Ім’я своєї вчительки Терезії Михайлів- ни учні згадують з теплотою. Не забувають і після того, як вона 21 листопада 2010 року відійшла у вічність. Значить, вона справила незабутнє враження на своїх вихованців, зу- міла знайти ключик до маленьких сердець. Вона вміло і щедро дарувала позитивні емо- ції, радість, вселяла дітям упевненість у собі. Говорила, що на дітей не потрібно кричати, їх потрібно зацікавити. До останніх днів свого життя педагог пам’ятала своїх учнів, бережно зберігала малюнки, ілюстрації до пісень, опрацьовувала власну поезію для до- шкільнят, несла добро і любов людям, раділа кожному дню, виховувала онуків, спонукала робити світ кращим... Вона була Вчителем з великої букви. Таких одиниці. Їх завжди не вистачає... Навіть, коли вони вже перебува- ють в інших світах, все одно присутні у спо- гадах і в нашій пам’яті… Мирослава ШИП Українці та угорці Тут живем, як браття, всі. В дружбі вірній, праці творчій, У нев’янучій красі. Приспів. Сонце щедро землю гріє, Ллє тепло в серця людей. Кожен тут кохає, мріє, Пестить щастя молоде. Приспів. Над тобою небо чисте І пісень лунких розмай. Виноградів, любе місто, Разом з нами розквітай! Приспів.
  • 83.
    ВИСТАВКА «ІЗ ДЖЕРЕЛНАРОДНИХ» РОБІТ МАЙСТРІВ ДЕКОРАТИВНО- УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА ЗАКАРПАТТЯ Закарпатський музей народної архітектури та побуту Вікторія Олень-Васів «Трилисник», кераміка, дерево Гізелла Купаш Доріжка, ткацтво Петро Шегда «Карпатський олень», різьблення Андрея Прислупська «Закарпатські роми», кераміка, розпис Олександр Сенько Декоративна тарілка (майоліка) із циклу «Під ритми коломийки»
  • 84.
    ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇСПІЛКИ КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ – 25 РОКІВ Наталія Піцур, Віктор Теличко, Тетяна Теличко, Ференц Томич, Надія Підгородська, Михайло Подкопаєв. 2013 рік Віктор Теличко, Людмила Мокану, Інна Попова, Василь Гайдук, Йожеф Іршаї, Йосип Базел, Тетяна Росул. 2015 рік
  • 85.
    ПІСЕННЕ РОЗМАЇТТЯ ТЕТЯНИРАХОВСЬКОЇ Тетяна Раховська, Оксана Хомутник, Ірина Чоботар, Вікторія Ковач, Надія Богач, Світлана Когут, Христина Дуркота, Олена Гайдук, Христина Барна – учасниці народного аматорського вокального ансамблю «Оріховчанка». Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Місто Ужгород, 2018 рік Тетяна і Сергій Раховські з учасниками зразкової аматорської вокальної студії «Намисто» та хореографічного колективу «Смерічка». Місто Ужгород, 2012 рік
  • 86.
  • 87.
    Олександр Малеш Ужгород. Полотно, олія, 70×80. 2012рік Ужгородські сакури. Полотно, олія, 60×80. 2013 рік Професор, доктор медичних наук Василь Русин. Полотно, олія, 95×110. 2013 рік