2. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКО-
ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ АФРИКИ
Африка є третім за площею регіоном
світу й займає 20,4 % поверхні суходолу
Його площа становить 30,3 млн км²
Населення регіону неухильно зростає. За його
кількістю Африка поступається лише Азії.
Там проживає 1,25 млрд осіб, тобто
понад 16,6 % населення світу
Разом з тим у регіоні виробляється
лише 2,9% ВВП світу. Усі суверенні країни
Африки є членами ООН
5. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ
КАРТИ
У минулому на території материка
налічували до 10 тис. різних державних
утворень.
Активна колонізація материка
розпочалася з ХІХ століття.
Регіон було розділено між кількома
великими європейськими державами –
Францією, Великою Британією,
Португалією, Німеччиною, Бельгією,
Іспанією, Італією.
Незалежними залишалися лише Ефіопія
й Ліберія.
Процес звільнення африканських країн
розпочався після Першої світової війни.
7. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ
Подальший поштовх для отримання суверенітету
країнам дало завершення Другої світової війни.
1960 рік в історії став “роком Африки”, коли
колоніальної залежності позбулися 17 країн.
Нині практично всі країни Африки – молоді
держави, що здобули незалежність у другій
половині ХХ ст.
На сучасній політичній карті Африки 54
незалежних країни, більше ніж в будь-якому
регіоні світу.
Майже всі країни є членами ООН та
Африканського Союзу.
15. ВОЄННІ КОНФЛІКТИ
За останні півстоліття в
регіоні сталося:
186 державних переворотів,
26 великомасштабних воєн й
незліченна кількість різного роду
конфліктів меншого масштабу, а
кількість загиблих перевищила 7
млн.
Африку називають «киплячим континентом». При
цьому більшість конфліктів відбувається у бідних і
найбідніших країнах на тлі гострого дефіциту
фінансових і матеріальних ресурсів, величезного
зовнішнього боргу.
16. КРАЇНИ З ОСОБЛИВО ЗАТЯЖНИМ
КОНФЛІКТОМ
Ангола (війна за повну незалежність Анголи з урядом
почалася в 1966 р., а закінчилася лише в 2002 р)
Руанда (громадянська війна спалахнула на
міжетнічному підґрунті, людські втрати перевищили 1
млн осіб, ще 2 млн стали біженцями).
Ефіопія (в результаті громадянської війни зі її складу
у 1993 р. виокремилася Еритрея).
Судан (у 2011 р. розпався на дві
країни)
Лівія, Єгипет (політичні перево-
роти)
Алжир (уряд веде збройну боротьбу з
Ісламським фронтом порятунку).
ЗахіднаСахара окупована Марокко
17. РАЙОНИ ПРОЯВІВ ТЕРОРИЗМУ
Африка стала ледь не головною ареною міжнародного
тероризму, в основі якого лежать здебільшого релігійні
причини.
Нігерія: ісламська терористична організація «Боко Харам»
(«Західна освіта гріховна»), яка закликає до викорінення
моделі світського розвитку країни та
проголошення ісламської держави.
Сомалі: ісламська терористична організація «Аш-Шабаб»
(«Молодіжний рух моджахедів»), мета якої – визволення
країни від іноземних військ, створення ісламської держави.
Під контролем організації перебуває південна частина
Сомалі. Районом піратського тероризму є територіальні
води Сомалі.
Малі: ісламістське терористичне угруповання
туарегів «Ансар ад-Дін», яке силоміць прагне примусити
частину країни жити за законами шаріату
18.
19. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ
Президентські республіки (Ангола, Гана, Гвінея, Замбія,
Нігерія, ПАР…)
Парламентські республіки (Туніс, Ефіопія, Еритрея…)
Змішані республіки (Алжир, Ботсвана, Єгипет, Зімбабве…)
Конституційні монархії
Дуалістичні монархії (Королівства Марокко та Есватіні)
Парламентська монархія (Лесото)
20. ТИПИ КРАЇН ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ
За рівнем економічного
розвитку країни Африки
належать до типу країн,
що розвиваються.
Лише одна – Південно-
Африканська Респуб-
ліка є економічно
розвиненою.
21. ТИПИ КРАЇН ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ
Найменш розвинуті країни займають 56,4 % площі Африки,
в них проживає 52,6 % населення регіону. Водночас ці країни
виробляють 26 % ВВП Африки.
14 держав відносять до групи країн великого потенціалу. У
більшості з них переважають первинний сектор економіки, а
також харчова та легка промисловість. В окремих країнах
(Єгипет, Туніс, Марокко) значну частку ВВП створює міжнародний
туризм.
Найвищі прибутки мають країни-дрібні острови (Сейшельські
Острови), та нафтодобувні країни (Габон, Лівія, Алжир, Нігерія).
22. ПРИРОДНІ УМОВИ
Рельєф: 90 % площі плато та
плоскогір’я. Гори Атлас, Капські,
Ефіопське нагір’я
Кліматичні умови: характери-
зуються високими температу-
рами
Природні зони:
близько 40 % займають савани
з тривалим сухим сезоном,
близько 1/3 площі – пустелі
(Сахара, Наміб, Калахарі).
в екваторіальній смузі за над-
мірного зволоження сфор-
мувалися вологі екваторіальні
ліси.
Атлас
23. ПАЛИВНІ РЕСУРСИ
Нафта, природний газ:
за покладами поступається
Азії та Америці
басейни:
Сахарський (Лівія, Алжир,
Єгипет)
Гвінейської затоки (Ніге-
рія, Ангола, Габон )
Кам’яне вугілля
80 % покладів припадає на
ПАР,
10 % – на Зімбабве
24. РУДНІ РЕСУРСИ
Залізні, марганцеві руди: ПАР
та країни Гвінейської затоки.
уранові руди: ПАР (10 %
світових запасів), Намібії,
Нігері.
алюмінієві руди: країни
Гвінейської затоки (Гвінея, Гана,
Сьєрра-Леоне).
золото: ПАР (І)
мідні руди: ДРК, Замбія, їх
називають Мідним поясом
Африки.
олов’яні руди: ДРК та Нігерії
поліметалічні руди: ПАР,
Марокко, Туніс
хромові руди: ПАР, Зімбабве
Видобуток золота
Видобуток міді
25. НЕРУДНІ РЕСУРСИ
Африканські, як технічні, так
і ювелірні:
ДРК, дає 30 % технічних
алмазів світу;
ПАР (20 % світових покладів).
Ботсвана, Намібія,
Ангола, Гана.
«Коморою фосфоритів» нази-
вають:
Марокко, в якому сконцент-
ровано близько 70 % їх
світових запасів.
Цю цінну хімічну сировину
також знайдено в Тунісі,
Алжирі, Того.
Видобуток алмазів
Видобуток фосфоритів
26. ВОДНІ РЕСУРСИ
Річки: Ніл, Конго, Замбезі,
Нігер, Оранжева.
Гідроенергопотенціал
африканських річок великий, але
використовується поки на 1,5 %
Озера: Вікторія, Танганьїка,
Ньяса.
Великі площі пустель і саван
відчувають нестачу води.
Озеро Танганьїка
Конго
Ніл
27. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ
Земельні ресурси достатньо обмежені.
для розорювання придатна 1/3 ґрунтів,
використовується лише 7 %
вітрова та водна ерозії
Грунти:
коричневі на крайньому півдні та півночі
червоно-бурі: савани, через недосконалі
форми їх обробітку зазнають спустелення
алювіальні: трапляються вздовж річок
Акація сенегальська —
один з видів рослин, які
планується
використовувати для
реалізації проекту
«Велика зелена стіна».
28. ЛІСОВІ РЕСУРСИ
17 % усіх лісових масивів планети сконцентровані
переважно в екваторіальній частині Африки в зоні гілей
Найбільші запаси: ДРК, Нігерія, Габон, Камерун, Кот-
д’Івуар
ПРОБЛЕМИ:
знеліснення африканської гілеї через:
надмірне її вирубування заради цінних порід деревини та
для очищення територій під орні землі,
80 % енергії у країнах Західної та Центральної Африки
добувають завдяки спалюванню дров, а на півдні
цей показник сягає 70 %.
лісовідновлення та поширення заповідних зон не дають
очікуваних результатів, і ліси перебувають під загрозою
зникнення.
29. РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ
морські узбережжя Червоного
та Середземного морів,
культурні пам’ятки світового
значення Єгипту, Марокко,
Тунісу.
острівні країни: Сейшель-
ські Острови, Маврикій, Кабо-
Верде (пляжі, круїзи, дайвінг,
риболовля)
національні парки: Кенія
(Тсаво), Танзанія (Серенгеті,
Нгоронгоро)
31. ЗАГАЛЬНІ РИСИ НАСЕЛЕННЯ
АФРИКАНСЬКОГО РЕГІОНУ
найвищі темпи приросту
населення
спадаючий «демографічний
вибух»,
зменшення рівня смертності
(зокрема дитячої)
велике етнічне розмаїття
переважання сільського насе-
лення
високий рівень смертності від
інфекційних хвороб, зокрема
СНІДу (Лесото, Замбія,
Зімбабве, ПАР)
32. СТАТЕВО-ВІКОВА СТРУКТУРА
ознаки зростаючого
типу.
Характерні:
дуже велика частка
дітей (понад 40 %) та
незначна – людей
літнього віку (3 – 5 %)
Середня тривалість
життя людей невелика:
61,14 року.
Людей працездатного віку
в країні близько 50 %.
Рівень безробіття дуже
високий: в деяких країнах до
40 %.
33. МЕХАНІЧНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ
притаманне негативне
сальдо міграції
Економічні причини;
еміграція до країн Європи
(особливо до Франції та
Великої Британії) та Західної
Азії (з арабських країн)
всередині регіону - до країн з
розвинутою промисловістю,
(ПАР, Алжир, Нігерії)
Політичні причини:
біженці з районів збройних
конфліктів
34. РАСОВА ТА НАЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА
На півночі регіону живуть
представники європеоїдної раси
– араби, бербери, туареги.
у Тропічній Африці, на південь
від Сахари, поширені численні
негроїдні народи, які
говорять мовами трьох різних
мовних сімей.
на крайньому південному
заході ПАР є представники
європеоїдної раси – бури
(африканери) – нащадки
переселенців з Нідерландів.
35. Араб-бедуїн
Араби – велика група народів, яка налічує майже 300
млн. чол. Належать до південної гілки європеоїдної раси.
Говорять арабською мовою й сповідують переважно
мусульманську релігію (іслам). Більшість арабів живе у
селах (феллахах) й займається землеробством. Частина є
кочівниками-бедуїнами (з арабської – мешканці пустель),
які розводять верблюдів й обслуговують караванні шляхи.
36. Бури (африканери) – народ у Південній Африці. Ці
люди є нащадками перших голландських, французьких
та німецьких колоністів. Їх мова – африкаанс (бурська) –
діалект голландської, що виник за участі німецької,
англійської та місцевих мов. За релігією – християни-
протестанти.
Бури за часів англо-бурської війни (1899-1902 рр.)
37. Нілоти (“люди Нілу”) –
група негритянських народів
Східної Африки. Виріз-
няються найбільш темним
кольором шкіри.
Нілот з народу масаїв –
одного з найвищих на
зріст племен світу
(середній зріст – 185 см)
38. Зулуси (зулу) – один з народів банту. Живуть
на півдні Африки. Мають свою мову – зулу.
Притримуються своїх традиційних вірувань.
39. Бушмени (з голландської – “чагар-
никові люди”) – корінні жителі Південної
та Східної Африки. Були витіснені
народами банту у пустелю Калахарі. Ночі
проводять у ямах серед чагарників.
Живуть, збираючи їстівні рослини, як і їх
далекі предки ще 10 тис. років тому.
У селі
бушменів
карта
40. Пігмеї – корінна група народів вологих еквато-
ріальних лісів. Це найнижчі люди планети. Середній
зріст чоловіків становить 140 см, жінок – ще менше. У
перекладі з грецької “пігмей” означає “величиною з
кулак”. Зберігають кочовий спосіб життя, давню куль-
туру та традиційні вірування.
Поселення пігмеїв
Пігмеї
Середній зріст
європейця та пігмея
41.
42. ТРУДОВІ РЕСУРСИ
Дешеві трудові ресур-
си низької кваліфікації:
останнє місце у світі за рівнем
писемності: близько 40 % насе-
лення є неписьменним.
приблизно 80 % населення поз-
бавлено медичної допомоги,
понад 70 % перебуває за межею
бідності,
найнижчий рівень науково-тех-
нічного розвитку.
43. СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ
Найгустіше заселено долину
Нілу (400-700 осіб/км²), невеликі
острови (150-500 осіб/км²) та
деякі морські узбережжя
Найменший показник: < 1
особи/км² (гілеї, пустелі)
Серед країн:
найбільшу густоту населення
має острівна держава Маврикій
(650 осіб/км²),
найнижчу - Намібія (3 особи/км²)
середня густота мала – 39,6 осіб/км².
44. УРБАНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ
Рівень урбанізації становить 43,5 %, темпи урбанізації
найвищі («міський вибух» через жебрацькі умови життя на
селі)
найменші показники, що характеризують економічний
розвиток міст - характерна хибна урбанізація - нетрі
«бідонвілі»
Регіональні особливості:
Північна Африка: Лівія (78,4 %), Алжир (70,1 %), Туніс (66,6
%). Тип арабського міста з традиційними центром
(мединою), критими базарами, з кварталами європейської
забудови.
Тропічна Африка: найнижчий рівень урбанізації. Бурунді
(11,8 %), Уганда (15,8 %), Ефіопія (19 %), Нігер (18,5 %), Чад
(22,3 %). Значна частка жителів зайнята в сільському
господарстві. Квартали розкоші чергуються з нетрями
Південна Африка: середній рівень ( 20-45%), африканські
риси міст поєднання з європейськими
45. НАЙБІЛЬШІ МІСТА
36 міст-мільйонерів. Найбільші з
них:
Каїр (10,2млн.), Кіншаса(9,5 млн),
Лагос (7,9 млн), Луанда (5,2 млн),
Александрія (4,5 млн), Йоганнес-
бург (4,4 млн ),
Кано (3,8 млн), Абіджан (3,8 млн ),
Гіза (3,4млн), Кейптаун (3,4млн ),
Касабланка (3,4млн), Аддис-Абе-
ба (3,3 млн ),
Найробі (3,1 млн )...
46. НАЙБІЛЬШІ МІСТА
Великі міські агломерації:
Каїр (16,2 млн осіб), Лагос (13,4 млн осіб),
Кіншаса (11,9 млн осіб), Йоганнесбург –
Екурхулені (11,9 млн осіб),
Луанда (7,3 млн осіб), Найробі (5,5 млн осіб),
Хартум (5,3 млн осіб).
Світові міста (8 із 153):
Йоганнесбург і Кейптаун (ПАР),
Каїр (Єгипет), Порт-Луї (Маврикій),
Касабланка (Марокко), Лагос (Нігерія),
Найробі (Кенія), Туніс (Туніс).
