1. СЦЕНАРІЙ УРОКУ-РЕКВІЄМУ ДО 80-х РОКОВИН ТРАГЕДІЇ
«Голодомор 1932-33 р.р. – вустами молодих»
для учнів 8-11 класів СЗШ№91 22.11.2013 р.
Учениця 11А класу Акбашева Кристина — Мати-Україна
Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово, покровителько люду святоруського!
Куди ж ти відійшла? Чого ж залишила мою землю і нарід мій на поталу червоних
дияволів? Чи ж не бачиш, що вони доточують кров із могутнього українського дерева?
Чи ж не бачиш криниці, повної українських сліз? Чи ж не бачиш, що то вже не я —
Україна, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні?!
Ведучий 1: Кириллов Ілля
І стояла Вона, осліпла від горя, обдерта, сива, напівблаженна, мукою підпирала небо,
моторошно роззиралася Мати-Україна, на велетенському хресті розіп'ята.
Ведучий 2: Романюк Олександра
Не звільняється пам'ять,
Відлунює знову роками.
Я зітхну…
Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки-твердині, не храми —
Скам'янілий чорнозем — потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам'яної гори '
Надійшли. Придивляюсь: "Вкраїна, двадцяте століття".
І не рік, а криваве клеймо: "Тридцять три".
Ведучий 1: Кириллов Ілля Літа 1933 року від Різдва Христового був в Україні великий
голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля
одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу —
старих, молодих, і дітей, і ще не народжених — у лонах матерів".
Учень 7Б Пілікін Андрій:
Бозю! Що там у тебе в руці?
Дай мені, Бозю, хоч соломинку...
Щоб не втонути в Голодній ріці.
Бачиш, мій Бозю, я — ще дитинка.
Тож підрости хоч би трохи бодай.
Світу не бачив ще білого, Бозю.
Я — пташенятко, прибите в дорозі,
Хоч би одненьку пір’їночку дай. .
Тато і мама — холодні мерці,
Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!
Холодно, Бозю. Сніг дуже білий,
Бозю, що там у тебе в руці?...
Ведучий 2: Романюк Олександра
Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу таких жахливих трагедій, як
голодомор 1932-1933 років.

2. Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі,
втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на
початку 30-х років XX століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у
світовій історії.
Учениця 9В класу Ігнатьєва Євгенія :
Ще нагодує Мати-Україна,
Ще приголубить діточок своїх...
Яка ж бо перед Богом в нас провина?
Який ми сотворили гріх?
Чи той, що в нас поруйнували храми? —
Та руйнували їх не ми!!!
Прийшли в наш край перевертні і хами
Чинить страшну наругу над людьми.
Ведучий 1 Кириллов Ілля:
Стань, народе, без ліку й числа,
Хором траурним, пам'ятним колом!
Стань вінком, стань життя ореолом:
Хай почує всей пагорб і кожна ограда,
Що засуджено зло і проміниться правда.
Ведучий 2: Романюк Олександра Правда про голокост 1932-1933рр. тодішнього
СРСР... Її не було. Нам, дітям 21 століття, дісталася священна місія і обов’язок:
зберегти і відкрити правду про Голодомор в Україні 1932-1933 рр., освятивши
безсмертні душі невинно убієнних співвітчизників.
Ведучий 1 Кириллов Ілля: І опустяться душі наших братів і сестер, батьків і матерів,
дідів і бабусь на поминальні хліби, бо селянська душа тільки на ньому, святому,
знаходить свій спокій...
Ведучий 2: Романюк Олександра Коли ніч погасить цей день, ми засвітимо Свічку
Пам’яті і застигнемо у скорботному мовчанні. Хай від того мовчання винуватцям нашим
стане холодно, хай від того мовчання Історія розродиться Правдою.
Яцура Микита Запалімо, нащадки, свічу,
У молитві усіх пам’яніте.
Натерпілися ми досхочу,
Чи було щось подібне у світі?
Теліпко Владислав В пам’ятливий той час, у щодень
Нагулялися горе і лихо...
На могилі затихлих пісень
Плаче реквієм щиро і тихо.
Хвилина мовчання.
Акція «Запали свічу»
Пісня «Свіча» у виконанні вокального колективу «Ліра»

3. Учениця 11А класу Акбашева Кристина — Мати-Україна
Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово, покровителько люду святоруського!
Куди ж ти відійшла? Чого ж залишила мою землю і нарід мій на поталу червоних
дияволів? Чи ж не бачиш, що вони доточують кров із могутнього українського дерева?
Чи ж не бачиш криниці, повної українських сліз? Чи ж не бачиш, що то вже не я —
Україна, а велетенська могила? Де ж ви, сили небесні?!
Учень 7Б Пілікін Андрій:
Бозю! Що там у тебе в руці?
Дай мені, Бозю, хоч соломинку...
Щоб не втонути в Голодній ріці.
Бачиш, мій Бозю, я — ще дитинка.
Тож підрости хоч би трохи бодай.
Світу не бачив ще білого, Бозю.
Я — пташенятко, прибите в дорозі,
Хоч би одненьку пір’їночку дай. .
Тато і мама — холодні мерці,
Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!
Холодно, Бозю. Сніг дуже білий,
Бозю, що там у тебе в руці?...
Учениця 9В класу Ігнатьєва Євгенія :
Ще нагодує Мати-Україна,
Ще приголубить діточок своїх...
Яка ж бо перед Богом в нас провина?
Який ми сотворили гріх?
Чи той, що в нас поруйнували храми? —
Та руйнували їх не ми!!!
Прийшли в наш край перевертні і хами
Чинить страшну наругу над людьми.
Учень 11А класу Яцура Микита: Запалімо, нащадки, свічу,
У молитві усіх пам’яніте.
Натерпілися ми досхочу,
Чи було щось подібне у світі?
Учень 11А класу Теліпко Владислав: В пам’ятливий той час, у щодень
Нагулялися горе і лихо...
На могилі затихлих пісень
Плаче реквієм щиро і тихо.