Витоки та історія розвитку психодіагностики. Аспекти розгляду поняття психодіагностики. Поняття психодіагностики як наукової системи методів та прийомів постановки психологічного діагнозу. Методологічні основи психодіагностики. Зв'язок психодіагностики з іншими галузями знань. Області застосування психодіагностики. Комп’ютерна психодіагностика. Поняття про психологічний діагноз. Види психологічного діагнозу.

1. Матеріали до
лекцій з
психодіагностики
Підготувала канд. психол. наук,
доц. Хмель Н.Д.

2. • Витоки та історія розвитку психодіагностики.
• Аспекти розгляду поняття психодіагностики. Поняття
психодіагностики як наукової системи методів та
прийомів постановки психологічного діагнозу.
• Методологічні основи психодіагностики.
• Зв'язок психодіагностики з іншими галузями знань.
• Області застосування психодіагностики.
• Комп’ютерна психодіагностика.
• Поняття про психологічний діагноз. Види
психологічного діагнозу.

3. Мета навчальної дисципліни – формування професійної компетентності в
галузі теоретичної та практичної психодіагностики. Дисципліна
«Психодіагностика» надає майбутнім фахівцям знань, вмінь та навичок
здійснення психодіагностичної діяльності - невід’ємної складової
професіоналізму психолога.
Тема №1. Психодіагностика як галузь психологічної науки
Тема №2. Методичні та етичні аспекти психодіагностики
Тема №3. Організація психодіагностичного обстеження.
Тема №4. Методи психодіагностики
Тема №5. Деякі статистичні засоби обробки результатів вимірювання в
психодіагностиці
Тема №6. Діагностика перцептивних особливостей та особливостей уваги
Тема №7. Діагностика мнемічних процесів та мисленнєвих особливостей
Тема №8. Багатомірні дослідження особистості
Тема №9. Проективні методи діагностики особистості
Тема №10. Діагностика особливостей емоційно-вольової сфери особистості
Тема №11. Діагностика спрямованості особистості
Тема №12. Особливості психодіагностики персоналу
Тема №13. Психодіагностика в рамках психологічного супроводу кар`єри
Тема №14. Діагностика дитячо-батьківських відносин
Тема №15. Діагностика подружніх відносин
Програмою дисципліни передбачено, що здобувачі самостійно виконують два
індивідуальних завдання, а саме:
1. Створення кейсу психодіагностичних методик
2. Визначення особистих властивостей пізнавальної та особистісної сфер.

4. Навчально-методична література
1. Психодіагностика. Психологічний практикум [Текст]: навч. посібн. / Баклицька О. П., Баклицький І. О., Сірко
Р. І., Слободяник В. І. – Львів: СПОЛОМ, 2015. – 464 с.
2. Бурлачук Л. Ф. Основи психодіагностики для психологів / Л. Ф. Бурлачук // Психологія і особистість. - 2012. - №
1. - С. 199-200.
3. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психологической диагностке. - Киев: Наукова думка,
2014. –200 с.
4. Бурлачук Л. Ф. Введение в проективную психологию.- К.: Ника-Центр, 2014. – 128с
5. Галян І. М. Психодіагностика: навч. посібник - К.: Академвидав, 2010. –464 с.
6. Зливков В. Л., Лукомська С. О., Федан О. В. Психодіагностика особистості у кризових життєвих ситуаціях - К.:
Педагогічна думка, 2016. –219 с.
7. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. – Киев, 2011.
8. Кокун О. М., Мороз В. М., Лозінська Н .С., Пішко І. О. Збірник психодіагностичних методик для професійно-
психологічного відбору кандидатів на військову службу за контрактом у Збройних Силах України: метод. посіб.
К.: Видавничий дім “Освіта України”, ФОП Маслаков Руслан Олексійович, 2021. 74 с.
9. Корольчук М. С., Осьодло В. І. Психодіагностика. Навч. посіб для вузів . –К.: Ельга Ніка-Центр. –2014. –400 с.
10. Луценко О. Л. Практичні роботи з психодіагностики. – Х.: ХНУ ім. Каразіна, 2017. - 68 с.
11. Психодiагностика: практикум/[уклад.: Н. О. Данильченко, А. В. Вертель]. – 2-е вид., випр. та допов. – Суми :
Вид-во СумДПУ iм. А. С. Макаренка, 2012. – 144 с.
12. Терлецька Л. Г. Основи психодіагностики. Навчальний посібник. –К.: Главник, 2016. –144 с.
13. Харцій О. М. Візуальна психодіагностика: навч. посібник. - Львів: Магнолія 2018. - 223 с.
14. Шевченко Л. О., Чепіга Л. П. Практична психологія: навч. посібник. - Харків : Константа, 2018. - 191 с.

7. Витоки та історія розвитку психодіагностики
Відмінності, що існують між людьми, привертали до себе
увагу з незапам'ятних часів. Зачатки систем фізичного,
фізіологічного й психологічного відбору людей для
здійснення різноманітних видів діяльності знаходимо ще у
примітивних співтовариствах (різного роду випробування,
ритуали).
У міру розвитку суспільства, суспільних відносин, а тим
самим ускладнення завдань, висунутих соціальною
практикою, удосконалювалися й методи відбору, усе більш
помітною ставала їхня роль. Випробування й іспити, через
безліч яких проходить протягом свого життя людина, у
відомій мірі є прообразами тих інструментів, які широко
використовуються в психодіагностичних дослідженнях.

8. Витоки та історія розвитку психодіагностики

9. Витоки та історія розвитку психодіагностики

10. Витоки та історія розвитку психодіагностики

11. Витоки та історія розвитку психодіагностики

12. Витоки та історія розвитку психодіагностики
У знамениту школу Піфагора юнаки приймалися лише за
умови гідного проходження ними низки складних
випробувань, які включали, наприклад, публічне осміяння
і випробування страхом. Платон відзначав значення таких
природних задатків, що роблять людей не тільки
відмінними один від одного, але таких, що впливають і на
їх здатність до тієї чи іншої справи.

13. Витоки та історія розвитку психодіагностики

14. Витоки та історія розвитку психодіагностики
Автором, який створив перший власне
психологічний експериментальний метод, був Г.
Еббінгауз (1850-1909), який вивчав закони пам'яті,
використовуючи для цього набори безглуздих
складів (штучних сенсомоторних елементів мови,
що не мають конкретного значення). Він вважав,
що отримані ним результати не залежали від
свідомості випробуваного, інтроспекції
(спостереження індивіда за тим, що відбувається в
його психіці) і, отже, більшою мірою задовольняли
вимозі об'єктивності. Цим методом Г. Еббінгауз
відкрив шлях експериментальному вивченню
навичок.

15. Витоки та історія розвитку психодіагностики

16. Витоки та історія розвитку психодіагностики
Так на рубежі XX ст. в психології утвердився об'єктивний
експериментальний метод, який почав визначати характер
психологічної науки в цілому. З впровадженням в психологію
експерименту і появою завдяки цьому нових критеріїв науковості її
представлень створилися передумови для зародження знань про
індивідуальні відмінності між людьми.
Диференціальна психологія стала ще одним джерелом
психодіагностики. Поза уявлень про індивідуально-психологічні
особливості, які вивчає диференціальна психологія, неможливо
було б виникнення психодіагностики як науки про методи їх
вимірювання.
Але виникнення психодіагностики не було підсумком простого
логічного розвитку експериментально-психологічного та
диференційно-психологічного вивчення людини. Вона складалася
під впливом запитів практики, спочатку медичної і педагогічної, а
потім й індустріальної. Однією з основних причин, що зумовили
зародження психодіагностики, потрібно вважати висунуту
лікарською практикою потребу в діагностиці та лікуванні розумово
відсталих и душевнохворих людей.

17. Витоки та історія розвитку психодіагностики

18. Витоки та історія розвитку психодіагностики
Початковим періодом сучасних методів у психодіагностиці
вважається кінець ХІХ початок ХХ ст. В цей час активно
розвиваються ті області теорії та практики математичної
статистики, на які спираються наукові методи якісної
психодіагностики. Причому математичні методи спочатку
використовували не у психології, а інших науках: біології,
економіці, медицині.
Гальтон висунув ідею статистичної обробки результатів
експерименту. Гальтон ініціював використання статистики у
психології, розробив статистичні методи, запропонував
використання методу кореляцій, залучив до співробітництва
учених-математиків Пірсона (1804-1869) і Фішера (1890-
1962). Фішер винайшов дисперсійний аналіз, а англійський
учений Чарльз-Едвард Спірмен (1863-1945) - факторний
аналіз.

19. Витоки та історія розвитку психодіагностики
На початку XX ст. тест як інструмент вимірювання
індивідуальних відмінностей все активніше застосовується
у прикладних дослідженнях. У зв'язку з масовим
використанням тестів відбувся перехід до групового
тестування, основоположником якого вважають
американського вченого Артура-Сінтона Отіса (1886-
1964).
Паралельно з розвитком тестів інтелекту активно
створювали методики для діагностування когнітивної
сфери особистості (тести особистості). Американський
психолог Роберт-Сессіон Вудвортс (1869-1962) розробив
перший питальник, для виявлення і вимірювання
анормальної поведінки (1917). "Особистісний листок
даних" Вудвортса став попередником багатьох подібних
питальників.
Брати Флойд Олпорт (1890-1978) і Гордон Олпорт (1897-
1967) запропонували ранжувати якості особистості і
подавати отримані результати у вигляді профілю (1921-
1922). Ідея з рейтингом була актуальною, оскільки на цей
час бракувало інших об'єктивних методів оцінки
особистості.

20. Витоки та історія розвитку психодіагностики
Розвитку математично-статистичного апарату психологічних
вимірювань сприяли праці Лі-Джозефа Кронбаха (1916-1994), який
аналізував внутрішню структуру тестів, способи визначення їх
валідності та надійності.
У 1953 р. було прийнято перші "Етичні стандарти психологів", які
надалі постійно оновлювалися відповідно до змін умов професійної
діяльності психологів. У 60-ті роки XX ст. відбулися численні дискусії
про збереження прав людини, підсвідомі конфлікти, механізми
захисту і силу Я, невідповідність вибірок дослідження етнічним
групам тощо.
У 60-ті роки XX ст. з'явилися комп'ютеризовані тести (в клініці Мейо
штату Мінесота (США)).
Сучасна психодіагностика набула статусу багатогалузевої науки.
Створено багато психодіагностичних методик, кількість яких
збільшується, застосовуються сучасні методи математики і фізики, а
також засоби комп'ютерної психодіагностики. Вчені працюють над
комплексною систематизацією і викладом психодіагностичних
методів, розробляють концепцію психодіагностики - обґрунтовану,
продуману систему, яка може стати основою класифікації
психодіагностичних методик.

21. Витоки та історія розвитку психодіагностики

22. Термін «психодиагностика» офіційно запровадив у
1921 р. Герман Роршах, який у своїх роботах розумів
під цим «обстеження за допомогою діагностичного
тесту, заснованого на перцепції».

23. Аспекти розгляду поняття психодіагностики
У широкому розумінні Психодіагностика (від грец. psyche -
душа і diagnostikos - здатний розпізнавати) - область
психологічної науки, що розробляє методи виявлення та
вимірювання індивідуально-психологічних особливостей
особистості.
Аналіз наукових праць з психодіагностики дає підстави
для виділення таких аспектів розгляду поняття
Психодіагностики:
 як галузь психологічного знання, призначена для
вимірювання, оцінки та аналізу індивідуально-
психологічних та психофізіологічних особливостей
людини, а також для виявлення відмінностей між
групами людей, об'єднаних за якоюсь ознакою;
 як певний вид діяльності практичного психолога;
 як теорія та практика постановки психологічного
діагнозу;
 як наукова дисципліна

24. Аспекти розгляду поняття психодіагностики
Одне з визначень поняття «психодіагностика» відносить її до
спеціальної галузі психологічних знань щодо розробки та
використання в практиці різних психодіагностичних засобів, тобто
психодіагностика постає як наукова дисципліна.
Психодіагностика у цьому її розумінні є наукою, у руслі якої ставляться
такі загальні питання:
1. Яка природа психологічних явищ та важлива можливість їх наукової
оцінки?
2. Які загальні наукові підстави, що склалися на даний момент часу
для принципової пізнаваності та кількісної оцінки психологічних
явищ?
3. Якою мірою засоби психодіагностики, що застосовуються нині,
відповідають прийнятим загальнонауковим, методологічним
вимогам?
4. Які основні методичні вимоги до різних засобів психодіагностики?
5. Які підстави достовірності результатів практичної психодіагностики,
включаючи вимоги до умов проведення психодіагностики, засобів
обробки отриманих результатів та способів їх інтерпретації?
6. Якими є основні процедури конструювання та перевірки науковості
методів психодіагностики, включаючи тести?

25. Аспекти розгляду поняття психодіагностики
Друге визначення терміна «Психодиагностика» свідчить про
специфічну сферу діяльності психолога, що пов'язана з практичною
постановкою психологічного діагнозу. Тут вирішуються не так
теоретичні, як суто практичні питання, що стосуються організації та
проведення психодіагностики:
1. Визначення професійних вимог, які пред'являються психологу як
психодіагносту;
2. Встановлення переліку знань, умінь та навичок, які він повинен
мати для того, щоб успішно справлятися зі своєю роботою;
3. З'ясування мінімуму практичних умов, дотримання яких є
гарантією того, що психолог дійсно успішно та професійно опанував
той чи інший метод психодіагностики;
4. Розробка програм, засобів та методів практичної підготовки
психолога в галузі психодіагностики, а також оцінки його
компетентності у цій галузі.

26. Аспекти розгляду поняття психодіагностики
ПСИХОДІАГНОСТИКА – галузь психологічної науки та найважливіша
форма психологічної практики, пов'язана з розробкою та
використанням методів оцінювання індивідуальних психологічних
особливостей людини.
Включає розробку вимог до
вимірювальних інструментів,
конструювання та апробацію
методик, вироблення правил
обстеження, обробку та
інтерпретацію результатів
Процес постановки діагнозу про
виразність тієї чи іншої
психологічної якості

27. Л.Ф. Бурлачук (1947 - 2022) дає таке визначення:
Психодіагностика – галузь психологічної науки, що
розробляє теорію, принципи та інструменти оцінки та
виміру індивідуально-психологічних особливостей
особистості.
Отже, психодіагностика – наука, яка займається
розробкою, апробацією і застосуванням методик для
виміру індивідуально-психологічних особливостей
людини.
Вона являється першим кроком, з якого починається
будь-яка діяльність психолога: консультативна,
профорієнтаційна, корекційна та ін.

28. Поняття психодіагностики як наукової системи методів та
прийомів постановки психологічного діагнозу
Психодіагностика - галузь психологічної науки, що
розробляє і використовує на практиці методи виявлення і
вимірювання індивідуально - психологічних особливостей
людини.
Як об'єкт науки прийнято розглядати наділених психікою
конкретних людей і вимірювані змінні (О. Г. Шмельов), а
як предмет – конкретні індивідуально-психологічні
особливості особистості та способи їх вимірювання.
Метою психодіагностики є збір інформації про особливості
людської психіки, обробка та систематизація
(класифікація) отриманих даних, вироблення
психологічних рекомендацій тощо.

29. Поняття психодіагностики як наукової системи методів та
прийомів постановки психологічного діагнозу
Завдання, які вирішує психодіагностика:
 аналіз, діагноз, прогноз (Г. С. Абрамова);
 вимір відмінностей між індивідами чи реакціями
одного індивіда в різних умовах, психологічний
супровід та формування індивідуально-психологічних
особливостей особистості, моделей поведінки (М. І.
Шевандрін);
 конструювання та апробація методик, вироблення
правил проведення обстеження, способів обробки та
інтерпретації результатів, аналіз (обговорення)
можливостей та обмежень певних методів (К. М.
Гуревич);
 контроль динаміки психічного розвитку особистості,
корекція розвитку з метою створення оптимальних
можливостей та умов розвитку, вироблення
рекомендацій (І. В. Дубровіна).

30. Поняття психодіагностики як наукової системи методів та
прийомів постановки психологічного діагнозу
До завдань сучасної теоретичної та практичної
психодіагностики входить створення гідної теоретичної
бази (узгодження теорії та практики), створення належних
(валідних, надійних) дослідницьких інструментів та
способів їх обробки та інтерпретації, вироблення правил,
принципів та умов проведення психодіагностичного
обстеження, а також психологічний діагноз, прогноз,
психологічний супровід, вироблення рекомендацій тощо.
Як теоретична дисципліна психодіагностика має справу зі
змінними та постійними величинами, що характеризують
внутрішній світ людини. Для того щоб ці величини були
виділені, описані та зафіксовані, має бути проведена
теоретична робота з аналізу та узагальнення фактів, що
характеризують психічну реальність людини.
Ці факти становлять основу теоретичних побудов та
гіпотез, які перевіряються спеціальними методами.

31. Поняття психодіагностики як наукової системи методів та
прийомів постановки психологічного діагнозу
Основна наукова категорія, з якою працює психодіагност-
практик – це категорія вікової норми розвитку особистості.
Окрім наукового, теоретичного, відрефлексованого змісту
цієї категорії професійний обов'язок психодіагноста –
знати етичні норми застосування результатів своєї роботи.
До галузі практичної психодіагностики О. О. Бодальов та В.
В. Столін відносять все те, що складає знання, досвід та
кваліфікацію психолога-діагноста: навички, інтуїцію,
багатий клінічний та життєвий досвід, знання правил
застосування методик, їх обробки та інтерпретації, знання
властивостей вимірюваних змінних та інструментарію,
професійно-етичних норм, вміння розташовувати клієнта
до обстеження та оцінювати його стан, мотивацію,
здатність отримувати інформацію тощо.

32. Поняття психодіагностики як наукової системи методів та
прийомів постановки психологічного діагнозу
Психодіагностика – це розділ психології, що вивчає
принципи, методологічні прийоми та засоби побудови та
застосування діагностичних процедур з метою визначення
значення деяких психологічних феноменів.
Діагностична робота не є для практичного психолога
самоціллю, а призначена бути основою для розробки
рекомендацій щодо оптимізації психічного розвитку
людини. У плані розвитку особистості вона необхідна для
забезпечення контролю за динамікою цього розвитку,
запобігання можливим відхиленням, визначенням
програми роботи та обстежуваним з метою оптимізації
умов цього розвитку, оцінки ефективності психолого-
педагогічних заходів.
Головне призначення діагностики у практичній діяльності
психолога полягає у глибокому вивченні внутрішнього світу
конкретної людини.

33. Сучасна психодіагностика набула статусу
багатогалузевої науки. Створено багато
психодіагностичних методик, кількість яких
збільшується, застосовуються сучасні методи
математики і фізики, а також засоби комп'ютерної
психодіагностики. Вчені працюють над комплексною
систематизацією і викладом психодіагностичних
методів, розробляють концепцію психодіагностики -
обґрунтовану, продуману систему, яка може стати
основою класифікації психодіагностичних методик.
Поняття психодіагностики як наукової системи
методів та прийомів постановки психологічного
діагнозу

34. Методологічні основи психодіагностики
Як теоретична дисципліна психодіагностика має
справу зі змінними і постійними величинами, що
характеризують внутрішній світ людини.
Теоретична психодіагностика безпосередньо
обумовлена практикою застосування її даних. Практика
висуває завдання вимірювання різних за ступенем
складності змінних, що характеризують внутрішній світ
людини.
Отже, теоретична психодіагностика використовує дані
загальної психології, її галузей (предметних областей
психології), а також дані психометрики і практики
застосування психологічного знання.

35. Методологічні основи психодіагностики
Теорія психодіагностики спирається на загальну психологію, що
розкриває закономірності розвитку та функціонування психічної
діяльності людини, а також на диференціальну психологію, яка
вивчає індивідуальні особливості людини. Тому психодіагностика
будується на тій же методологічній базі, що і психологія загалом, і
основу її становлять філософські та конкретно-наукові принципи:
Принцип відображення (суть його в тому, що адекватне
відображення навколишнього світу забезпечує людині ефективну
регуляцію її діяльності).
Принцип розвитку (орієнтує вивчення умов виникнення психічних
явищ, тенденцій їх зміни, якісні та кількісні характеристики цих змін).
Принцип єдності свідомості і діяльності (свідомість і психіка
формуються в діяльності людини, діяльність одночасно
регулюється свідомістю, психікою).
Особистісний принцип (вимагає від психолога аналізу
індивідуальних особливостей людини, врахування її конкретної
життєвої ситуації, її онтогенезу). Цей принцип вказує на відмінності
між загальною і диференціальної психологією і одночасно
розкриває їхню внутрішню єдність.
Ці принципи покладені в основу розробки психодіагностичних
методик, способів отримання достовірних даних про зміст змінних
психічної реальності.

36. Методологічні основи психодіагностики
Крім загальнопсихологічних методологічних принципів
психодіагностика спирається на методологію психодіагностичного
дослідження – поняття, що належить до вужчої предметної області
саме психодіагностики, тобто. система принципів та способів
організації й побудови теорії і практики психодіагностичної
діяльності.
Методологія психодіагностичного дослідження містить: проблему
принципів і способів організації дослідження, вибір дослідником
психологічного підходу, застосування схеми дослідницької роботи,
знання технології створення та адаптації психодіагностичних
методик.

37. Методологічні основи психодіагностики
Методологія - загальна система принципів та способів
організації й побудови теоретичної і практичної діяльності.
Метод – широкий клас методик, що визначаються загальною
спорідненістю технологічних прийомів та процедур у
проведенні всіх методик даного типу (або спорідненістю
теоретичної системи уявлень).
Методика – конкретна, приватна процедура чи система дій,
прив'язана до розв'язання вузького класу практичних завдань і
спрямована на діагностику певних властивостей (і розв'язання
певних завдань).
Техніка – клас операцій, об'єднаних спорідненістю
технологічного прийому. Техніки часто використовуються у
тренінгах, у консультуванні та психотерапії, наприклад, техніки
активного слухання, техніки постановки відкритих питань
тощо.

38. Методологічні основи психодіагностики
Принцип об'єктивності - принцип, який орієнтує діагноста на
розуміння певної суб'єктивності тієї інформації, з якою йому
доводиться працювати, вміння оцінити ступінь цієї суб'єктивності,
вміння та прагнення мінімізувати будь-яку суб'єктивність, що
спотворює реальний стан справ.
Принцип структурно-динамічної цілісності - це розуміння того, що
окремі шари психічного (психічні функції і процеси, окремі сфери)
не ізольовані, а виявляються цілісно, ​​системно. Принцип
передбачає, що все, що ми оцінюємо та спостерігаємо, базується
на єдиній структурно організованій динамічній системі, яка так
само цілісно реагує на всі зовнішні впливи, перетворюючи їх за
допомогою власної внутрішньої активності, «енергетики»
особистості.
Принцип урахування логіки та послідовності нормативного
розвитку: знання логіки та нормативної послідовності
становлення тієї чи іншої базової структури психічного розвитку,
відповідних їй феноменологічних особливостей у рамках того чи
іншого вікового діапазону є надзвичайно важливим компонентом
діагностичної практики фахівця.

39. Принцип урахування соціально-культурного впливу:
психолог-діагност повинен знати культурні особливості як
самої діагностичної методики, так й клієнта, і
інтерпретувати отримані результати з урахуванням цієї
інформації для кожної конкретної ситуації обстеження.

40. Зв'язок психодіагностики з іншими галузями знань
Психодіагностика тісно пов'язана з диференціальною
психологією - наукою про суттєві відмінності в психічних
функціях і властивостях, а також з психометрикою, яка
спрямована на кількісне визначення психічних явищ.
Психодіагностика розвивається в тісному зв'язку з науками, що
вивчають людину: з суспільними науками, біологічними
науками, психологією, педагогікою, анатомією, фізіологією.
Якщо фізіологів цікавить головним чином закономірності і
механізм роботи мозку як на рівні його цілісної організації, так і
на рівні нейронів і навіть молекул, то психодіагностика вивчає
результат цієї роботи, що виявляється у вигляді певних образів,
ідей, уявлень, визначеного обсягу пам'яті, уваги, мислення та
інших психічних процесів.
Зв'язок психодіагностики з педагогікою полягає в
формулюванні рекомендацій педагогам щодо організації
навчання та самоврядування поведінки дітей.

41. Зв'язок психодіагностики з іншими галузями знань

42. Зв'язок психодіагностики з іншими галузями знань
Психодіагностика
Диферен-
ціальна
психологія
Експери-
ментальна
психологія
Тестологія
Матема-
тична
статистика
Загальна
психологія
Вікова
психологія
Соціальна
психологія
Психологія
праці
Психофізі
ологія
Психологія
сім’ї

43. Області застосування психодіагностики
Психодіагностика використовується в конкретних галузях
життєдіяльності людей: охорони здоров'я, у спорті, у шкільному та
вузівському навчанні, на виробництві, у сімейних консультаціях та ін.
Сучасна психодіагностика все ширше використовується в таких
галузях соціальної практики, як розстановка кадрів, профвідбір,
профорієнтація, підвищення ефективності управлінської та групової
діяльності, прогнозування соціальної поведінки, оптимізація
навчання та виховання, консультативна та психотерапевтична
допомога, судова психолого-психологічна експертиза та ін.
Психодіагностика застосовується у таких галузях психології:
психологія праці, інженерна, соціальна, педагогічна, медична,
юридична, військова та спортивна психологія. При створенні та
застосуванні психодіагностичних методів ці дисципліни знаходять у
психодіагностиці загальний теоретико-методологічний базис для
оцінки особистості у системі соціальних, економічних та інших
відносин. Ці практичні галузі психології зі свого боку збагачують
систему основних психологічних знань застосуванням та
багаторазовою перевіркою їх на практиці.

44. Комп’ютерна психодіагностика
Сучасні напрями розвитку психодіагностики тісно
пов'язані зі сферою інформаційних технологій та
технічними можливостями комп'ютерів. Поява
комп'ютерної психодіагностики відбулася у період другого
етапу розвитку інформаційних технологій (1960-ті рр.).
Насамперед було автоматизовано всі трудомісткі
процедури обробки діагностичної інформації (підрахунок
«сирих» балів, поповнення бази даних, розрахунок
нормативних показників тесту, переведення первинних
даних до стандартних показників тощо). У цей період
певний розвиток отримали системи багатовимірного
аналізу даних. На сьогоднішній день у діагностичній
практиці комп'ютер активно включений у всі її етапи.

45. Комп’ютерна психодіагностика
Використання в психодіагностиці можливостей сучасних комп'ютерів
компактно зберігати, швидко отримувати, і наочно відображати
експериментальну інформацію тягне за собою кілька важливих
ефектів, з точки зору розвитку практичної психодіагностики:
• автоматизація рутинних операцій традиційного психодіагностичного
експерименту, таких як інструктаж випробуваного, пред'явлення
стимулів, реєстрація відповідей випробуваного, ведення протоколу,
розрахунок та видача результатів тощо. За рахунок такої автоматизації
підвищуються рівень стандартизації, точність та швидкість отримання
вихідних діагностичних даних;
• проведення масових психодіагностичних обстежень у стислий
термін, як результат оперативності обробки інформації;
• реалізація нових видів психодіагностичних досліджень, таких як
можливість генерувати нові стимули, по-новому організувати
стимульну послідовність, реєструвати раніше недоступні параметри
реакцій піддослідних, оформляти психодіагностичні методики у
вигляді комп'ютерних ігор, замінювати статичні стимули у вигляді
текстів і малюнків на динамічних об’єктах, що рухаються, і т.д.;
• створення нових алгоритмів розпізнавання образів у
психодіагностиці та методів штучного інтелекту.

46. Як наслідок, комп'ютеризація психодіагностичних методик надає
позитивну дію на підвищення якості та зниження вартості
психодіагностичного обстеження.
Конфіденційність автоматизованого тестування дозволяє
обстежуваному бути відвертішим і природнішим під час сеансу
тестування (експерименту).
З появою та розвитком Інтернету, особливо на початку 21 ст,
дистанційні технології активно набирають обертів.
Однією з основних властивостей дистанційної оцінки є економія
часу при збереженні точності та прогнозованості отриманих
даних.
Основні переваги дистанційної психодіагностики: економія
робочого часу; незалежність від приміщення та відстані між
оцінювачем та оцінюваним (який може бути в іншій країні,
місті); економія грошей на спеціально обладнаному приміщенні,
витратах на відрядження та інше; незалежність від карантинних
та подібних обмежень. У той самий час вимагає особливого
контролю доступ до діагностичних методик, що призводить до
ефекту розголошення (disclosure effect).

47. Велика кількість позитивних характеристик комп'ютерного
обстеження не говорить про його бездоганність. Зміна умов
психодіагностичного експерименту, нехай і на краще з позиції
стандартизації, вимагає обов'язкової перевірки комп'ютерної
версії методики на її адекватність традиційному аналогу —
«ручній» технології. Проблеми взаємодії випробуваного з
автоматизованою системою ще далекі від повного усунення. При
спілкуванні з комп'ютером у випробуваного можуть виникати,
наприклад, ефекти психологічного бар'єру або наддовіри. Тому
автоматизовані системи психодіагностичних досліджень повинні
зазнавати рестандартизації.
Загальний погляд на структуру психодіагностичного дослідження
як взаємодії експериментатора та складних інформаційних потоків
дозволяє виділити три основні напрямки розвитку комп'ютерної
психодіагностики:
• створення розвинених баз психодіагностичних даних;
• розробка ефективних методів аналізу психодіагностичної
інформації;
• побудова інтелектуальних психодіагностичних систем.

48. Поняття про психологічний діагноз.
Види психологічного діагнозу.
Психологічний діагноз - коротке ємне позначення
актуального стану психічної системи або її параметрів, що
зумовлює особливості поведінки та діяльності конкретної
людини, представлене у вигляді діагностичної категорії
(поняття) або утвердження (умосудження), на основі якого
можливе прогнозування подальшого розвитку
(майбутнього стану) та формулювання рекомендацій.
Психологічний діагноз – це кінцевий результат діяльності
психолога, спрямованої на опис та з'ясування сутності
індивідуально-психологічних особливостей особистості з
метою оцінки їхнього актуального стану, прогнозу
подальшого розвитку та розробки рекомендацій, що
визначаються метою дослідження.

52. К. М. Гуревич виділяє два види психологічного діагнозу:
- діагноз на підставі констатації наявності або відсутності
будь-якої ознаки, потім дані співвідносяться з певною
нормою чи критерієм. Наприклад, сюди можна
віднести виявлення акцентуацій, розумової відсталості
та ін;
- діагноз, що дозволяє знаходити місце випробуваного
(або групи випробуваних) на осі континууму за
вираженістю будь-яких якостей. Сюди, наприклад,
відноситься діагностика інтроверсії - екстраверсії, локус
контролю (зовнішнього або внутрішнього) і т.д. Дані
характеристики є у всіх (тут не можна говорити про
наявність або відсутність ознаки), лише виражені у
кожного індивідуума певною мірою ближче до одного з
крайніх полюсів континууму.

53. Психологічний прогноз - це професійно обґрунтоване
передбачення шляху та характеру подальшого розвитку
особистості.
Психологічний прогноз може будуватися як довгостроковий
(довготривалий) і короткостроковий (короткочасний).
Довгостроковий психологічний прогноз стосується стійких
(психодинамічних, вроджених) характеристик особистості,
таких як темперамент, сила та слабкість нервової системи,
швидкість реакцій, переключення тощо.
Короткостроковий психологічний прогноз будується щодо
характеристик, здатних легко і швидко змінюватися з часом
(придбаних), таких як риси характеру, знання, уміння,
навички, інтереси, цінності тощо.

54. Клінічний прогноз спирається на аналіз переважно якісних
показників, прагнучи охопити їх у всій повноті. Його суттєвою
особливістю є довіра до «суб'єктивного судження» та професійного
досвіду, інтуїції клініциста. Клінічний прогноз має на увазі опору не
тільки на результати різноманітних стандартизованих тестів, а й на
інформацію про клієнта, що збирається в ході безпосереднього
контакту, яка, ймовірно, збільшує можливості більш детальної та
точної оцінки клієнта та його подальшої поведінки.
Така позиція критикується психометристами (прихильниками
статистичного підходу).
Статистичний прогноз передбачає облік об'єктивних даних
(кількісних) показників, їхню статистичну обробку у вигляді,
наприклад, рівняння регресії або факторного аналізу. Роль
суб'єктивного судження зводиться до мінімуму. Прогноз
складається на підставі емпірично визначених статистичних
співвідношень.

57. Структура психологічного діагнозу - приведення
різноманітних параметрів психічного стану людини в певну
систему, що групуються:
• за рівнем значимості,
• за спорідненістю походження,
• за можливими лініями причинного взаємовпливу.
Взаємини різних параметрів у структурованому діагнозі
фахівці відображають у формі діагностограм.
Один із найпростіших варіантів «діагностограми» -
психодіагностичний профіль.
Мета діагнозу особистості - як визначення джерел
патології, так й зон ефективного функціонування.

59. Хто і як буде використовувати психологічний діагноз? Для
кого він призначений? (суб’єкти користування)
В залежності від мети психодіагностичної роботи, доля
психологічного діагнозу може бути різною:

61. Завдання
• Глосарій
• Підготувати доповідь/презентацію за
темою
«З історії психодіагностики»,
«Внесок Л. Ф. Бурлачука у розвиток психодіагностики»,
«Області застосування психодіагностики»

64. Основные методологические принципы психологии
Принцип В чем проявляется
Принцип детерминизма Психические явления не возникают сами по себе, а обусловлены
естественными и социальными условиями
Принцип единства
сознания и деятельности
Сознание и деятельность образуют неразрывное единство:
сознание развивается и проявляется в деятельности, а
деятельность выступает как форма проявления сознания
Принцип развития Психика может быть понята только в процессе своего развития
Принцип личностного
подхода
Психика каждого человека уникальна
Принцип системности Все особенности психики человека взаимодействуют друг с
другом, поэтому должны рассматриваться целостно.
Принцип объективности исследователь не оказывают влияния на получаемые
результаты

65. Андрей А. – 7 лет 6 мес. Ученик подготовительного класса
школы-интерната для детей с ЗПР. Обследован в конце
первого года обучения.
Жалобы. Чрезмерно подвижен, возбудим, утомляем, боится
темноты, страдает ночным энурезом.
Анамнез включает сведения о родителях, младшем брате,
беременности матери, перенесенных ребенком заболеваниях,
его психофизическом развитии до момента обследования.
Психический статус. Во время беседы охотно отвечает на
вопросы, но несколько беспокоен. Выглядит утомленным.
Мимика маловыразительная. Голос приглушенный,
недостаточно модулированный.
ПРИМЕР

66. Веребрально-органическая ЗПР с преобладанием
незрелости эмоциональной сферы (органический
инфантилизм по типу психической неустойчивости).
Клинический диагноз.

67. Нарушения познавательной деятельности обусловлены прежде
всего психической незрелостью. В эмоциональном облике
преобладают черты инфантильности: непосредственность,
беззаботная веселость, доверчивость, неустойчивость настроения,
кратковременность переживания, игровой характер интересов.
Важно отметить, что повышенный фон настроения у мальчика
имеет эйфорический оттенок, сочетается с чрезмерной
аффективной возбудимостью и двигательной расторможенностью, а
непосредственность часто проявляется в нелепости, неадекватности
эмоциональных реакций и поведения, непонимании ситуации и
собственной некритичности. Трудности волевых усилий,
невыраженность интеллектуальных интересов, быстрая
пресыщаемость в тех видах деятельности, которые не вызывают
ярких, эмоционально заряженных впечатлений, – всё это
препятствует формированию стойкой учебной мотивации,
необходимой для самостоятельной познавательной активности.
Психологический диагноз

68. Прогноз благоприятен: мальчик хорошо использует
помощь, способен замечать свои ошибки. Эмоциональная
стимуляция, усиление речевого контроля и речевой
регуляции, организация отсроченного ответа обычно
приводят к нормализации действий. Адекватные условия
обучения при систематическом лечении и индивидуальном
педагогическом подходе должны способствовать
улучшению соматического и психического состояния,
наилучшему использованию потенциально сохранных
психических функций.