1. ФАКТОРИ ЗМЕНШЕННЯ КІЛЬКОСТІ
НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Населення України має тенденцію зменшуватись з 1990 року, за останні кілька
років ця тенденція підсилюється, швидкість зменшення населення підвищується
через від’ємний показник приросту населення. Нижче приведена таблиця кількості
населення.
Метою цієї роботи є з'ясування факторів зменшення кількості населення, а також
визначення значущості та сили вираження кожного з факторів. Завдання поставлені
наступні:
 Визначити фактори зменшення кількості населення
 Побудувати структуру факторів, виконати їх типологізацію
 Перевірити гіпотези про ступінь вираженості тих факторів та їхнього реального
впливу на приріст населення
За результатами дослідження демографічної ситуації в Україні[1],
факторами, які найбільше вплинули на зниження кількості населення, визнані:
 Низький рівень життя населення – 68,1%
 Підвищення рівня смертності – 24,4%
 Наслідки державної соціальної політики – 24,2%

2.  Зниження значущості сім’ї – 20,1%
 Збільшення кількості українців, що не можуть мати дітей за станом здоров’я –
11,5%
 Несприятлива демографічна ситуація у минулі роки – 8%
 Поширення «західної» моделі сім’ї, що характеризується низькою
народжуваністю – 6%
Вище подана думка населення щодо цих факторів. Але постає питання: чи
збігається реальна ситуація з баченням респондентів, чи мають ці фактори такий
суттєвий вплив на зміну кількості населення, яким його вважають українці?
Загалом можна виявити два фактори, що впливають на зменшення кількості
населення: спад народжуваності та підвищення смертності, що в сукупності
будують від'ємний приріст населення у статистиці та реальне його зменшення на
практиці. Вище приведені фактори будуть розподілені між цими двома
категоріями, а їхня валідність та суттєвість будуть перевірені.
Причини спаду народжуваності
Неспроможність мати дітей за станом здоров’я. Фактор репродуктивного
здоров’я населення варто розглядати як один з чинників, що мають прямий вплив
на показники народжуваності в Україні. Професор Ф. В. Дахно у своїй статті
зазначає: «частоту безпліддя, що становить від 10-15% до 18-20%, можна
розглядати як прямі репродуктивні втрати»[2]. Дивлячись на високі показники
безпліддя в Україні та на думку населення, що не оцінює високо цей фактор, можна
зробити висновок, що вирішення проблеми безпліддя не має широкого розвитку в
нашій країні та не іде у прямій прив'язці до проблеми низької народжуваності у
свідомості українців. Таке неусвідомлення проблеми, у свою чергу поглиблює

3. вищезгадане на основі ігнорування важливості заходів вирішення та попередження
проблем із репродуктивним здоров'ям і, як наслідок, із низькою народжуваністю.
Поширення «західної» моделі сім’ї. Ця модель характеризується
невеликою кількістю дітей у родині та, як наслідок, низькою народжуваністю. Це є
одним з факторів, які найбільше впливають на приріст населення зі сторони
народжуваності. Згідно опитування, 42,6% мають дві дитини, що дає нульовий
приріст населення та 30% мають одну дитину в сім’ї, що дає від’ємний приріст (дві
людини лишають після себе одну, приріст населення з такої сім’ї: [1]. Серед людей,
що вагаються чи точно не планують народжувати дитину, 21,7% кажуть, що у них
уже є діти, і їм цього достатньо. Серед тих, що мають одну дитину, 75% не планують
народжувати, 9,5% вагаються; з тих, у кого дві дитини, 93,1% не планують більше
народжувати дітей, 1,7% вагаються. Також 55,6% людей, що не мають дітей, не
планують їх народжувати у подальшому, 13,3% вагаються. На рівні з попередньо
зазначеним фактором здоров'я, це є суттєвою причиною вже на соціальному рівні,
у глибшій перспективі, оскільки окрім погіршення стану на сьогодні,
передбачається продовження тенденції у майбутньому, оскільки доволі велика
частка населення просто не збирається заводити дітей, утримуючи приріст
населення від своєї сім'ї.
Наслідки державної соціальної політики. Населення України загалом
негативно оцінює соціальні ініціативи, запропоновані В. Януковичем: 39,9% не
згодні з тим, що ці заходи дозволять здійснити економічне зростання у
найближчий рік, 30,1% вважають, що ця програма негативно вплине на українську
економіку. Більше того, 45,5% згодні, що ці реформи продиктовані необхідністю
зняття соціальної напруги, а 74,8 % населення загалом згодні, що соціальні
ініціативи В. Януковича зумовлені бажанням підвищити популярність влади серед
населення перед виборами. Тобто, соціальні ініціативи стали непопулярними серед
населення. Також варто зазначити, що ця політика так і не була запроваджена, а
єдиним прикладом підтримки сім'ї зі сторони держави є надання матеріальної

4. допомоги, що є недостатньою, оскільки її обяги є набагато нижчими за середній
місячний прожитковий мінімум. Тим не менше, вплив на прийняття рішення не
народжувати дитину цей фактор не має у великій мірі – лише 9,1% людей не
бажають народжувати дитину чи вагаються через несприятливі соціальні умови в
Україні.
Підвищення смертності
Низький рівень життя населення. Більшість населення України – 68,1%
вважає низький рівень життя основною причиною зменшення населення України.
Ця статистика збігається із оцінкою добробуту українців. 63% загалом не задоволені
власним життям, 69,2% загалом погано оцінюють власний економічний стан та
62,9% вважають, що у нас відсутня політична стабільність. Варто зазначити також
про те, що лише 13,5% українців не збираються народжувати дитину в
майбутньому, тому що мають побоювання, що вони не зможуть забезпечити сім’ю
після народження дитини, 0,2% вважають за основну причину проблеми з житлом.
Можна зробити висновок, що низький рівень життя більше впливає на смертність,
ніж на народжуваність у силу факторів, що впливають не на батьків малих дітей, а
на індивідів протягом їхнього життя, ускладнюючи його, впливаючи тим самим на
його тривалість.
У звіті, складеному Світовим Банком на тему причин високого рівня
смертності в Україні [4] зазначено причини, пов'язані зі здоров'ям:
 Високе поширення хронічних хвороб серед людей працездатного віку.
 Нездоровий спосіб життя
o Харчування
o Алкоголь, алкоголізм
o Тютюнопаління

5. o Низька фізична активність, малорухливий спосіб життя
Поширення хронічних захворювань серед населення. У звіті Світового Банку
позначено наступні тенденції щодо хронічних захворювань в Україні:
 Розповсюдженість хронічних захворювань в Україні є високою і вражає майже
половину населення віком від 18 років та старше.
 Хронічні захворювання розповсюджені серед всього населення, і не
обмежуються одним чи кількома регіонами.
 Жінки більше страждають від хронічних захворювань, тоді як смертність вища
серед чоловічого населення.
 Все більша кількість молодих повнолітніх страждає від хронічних захворювань,
на відміну від більшості європейських країн.
 Хронічні захворювання не залежать від матеріального стану – вони вражають як
бідних, так і багатих.
Майже одна чверть дорослого населення України має принаймні 1 хронічне
захворювання чи стан, близько 7% мають декілька (3 чи більше) хронічних
захворювань. Найбільш поширений діагноз (7,3%) – стенокардія. Наступним за
поширенням діагнозом є високий рівень холестерину у крові (гіперхолестеринемія)
– 3,8%, за яким є діабет чи надмірний вміст цукру у крові - 3,6%. З усієї вибірки
розповсюдженість інфаркту становить 1,2% та інсульту – 1,3%. Для остеопорозу
відповідний відсоток вибірки дорівнює 2,4%. Розповсюдженість раку дещо нижча –
0,8% хворіють на рак тієї чи іншої форми, хоча на заході країни цей показник
найвищий – 1,3%. Це можна пояснити відносно короткою тривалістю життя.
Українці помирають від інших причин, так як середній вік захворюваності на рак
припадає на пізніші роки життя (про це свідчить досвід промислово розвинутих
країн). [4]

6. Особлива увага також приділяється гіпертонічній хворобі та ожирінню.
Наступні дані свідчать про поширення цих двох негативних явищ, а також про
високу імовірність їх існування у майбутньому:
 Кожен третій українець віком 18 - 65 років має підвищений кров’яний тиск, а
майже одна п’ята частина дорослого населення хворіє на ожиріння.
 Серед українських чоловіків є тенденція до надмірної ваги, в той час, як
українські жінки більш схильні до ожиріння. Розповсюдженість гіпертонічної
хвороби серед українських жінок є більш ймовірною, ніж серед чоловіків.
 Розповсюдженість гіпертонічної хвороби збільшується серед молодшого
покоління, особливо серед молодих чоловіків, зокрема, на сході і заході країни.
Кожний п’ятий віком від 18 до 24 років хворіє на гіпертонію.
 Серед жінок, найвища частка хворих на гіпертонію припадає на два найнижчих
квінтиля доходів.
 Одна третина із тих, що були класифіковані як хворі на гіпертонічну хворобу
шляхом обстеження, не усвідомлювали про наявність у них цієї хвороби, при
цьому, вдвічі більше чоловіків, у порівнянні з жінками, не знали про свою
хворобу. Половина тих, які були класифіковані, як хворі на ожиріння, не
усвідомлювали це. Оскільки детальне обстеження дорослих людей на
виявлення гіпертонії та ожиріння при відвідуванні поліклініки не завжди є
нормою, захворювання іноді залишаються невиявленими.
 Виконання призначеного лікування знаходиться на низькому рівні – половина
населення, яке лікується від основних хронічних захворювань – гіпертонії,
діабету та високого рівню холестерину в крові – не приймають своїх ліків або не
дотримуються прописаних рекомендацій. [4]
Як і у приведеному вище факторі неспроможності мати дітей за станом
здоров'я, проблема ожиріння існує та прогресує через недостатнє привертання

7. уваги та усвідомлення масштабів, несприйняття ожиріння як проблему, як
захворювання (чим воно і є у деяких випадках). І це несприйняття поширюється як
на людей, що уже страждають від цього, так і на потенційних "жертв". А такі явища
як ожиріння та серцево-судинні захворювання тісно пов'язані між собою, оскільки у
людини з надмірною вагою існує підвищене навантаження на серце, що стимулює
підвищений кров'яний тиск; також існує небезпека ожиріння власне серця, а також
різних органів, при чому жир накопичується на органах, заважаючи їхній
нормальній роботі, і в судинах, що спонукає їх закупоренню та негативних
наслідків, що випливають надалі. Отже, ожиріння саме по собі не є проблемою, але
це суттєва комплексна проблема за своїми наслідками, що становить пряму загрозу
тривалості життя та появі хронічних захворювань, в тому числі і тих, що мають
здатність передаватися спадково.
Нездоровий спосіб життя
Наразі велику частку факторів ризику складають фактори змінного
характеру, тобто на які людина може вплинути, які можна передбачити, які можна
попередити чи яких уникнути. За даними Світового банку (2009 р.), 94% смертей,
викликані трьома основними факторами ризику, такими як тютюнопаління,
вживання алкоголю та ризиками, пов’язаними з дорожньою безпекою, що
складали разом 17% всіх смертей у 2004 році, які можна було б уникнути завдяки
відповідної профілактики.[4] Зменшення рівня передчасної смертності та
захворюваності в Україні потребує значних змін у поведінці. Населенню не вистачає
усвідомлення довгострокових наслідків своєї поведінки при прийнятті рішень, де
багато хто керується орієнтацією на задоволення недалекосяжними поверхневими
результатами.
Паління – відомий фактор ризику серцево-судинного захворювання,
викликає легеневий та інші форми раку і підвищує серйозність захворювання на
пневмонію, емфізему та хронічний бронхіт. Темпи захворювання на рак легенів
ідуть слідом за темпами паління з затримкою у часі десь від 5 до 15 років до

8. початку позитивних (або негативних) змін у способі життя, які викликають зміни у
розповсюдженості хвороби. В Україні спостерігаються набагато вищі рівні
смертності від причин, пов’язаних з палінням серед чоловіків та жінок, ніж в ЄС, і ці
рівні не змінилися суттєво за останнє десятиріччя[4]. На графіках нижче можна
побачити співставлення стандартизованих показників смертності від причин,
пов’язаних з тютюнопалінням в Україні та країнах ЄС за 1990-2005 роки. Також дані
досліджень Світового Банку демонструють високу імовірність серед українців стати
залежним курцем.
Зловживання алкоголем. Алкоголь у невеликих кількостях не зашкоджує
життю чи здоров'ю людини, але надмірне його вживання призводить до
негативних (іноді - трагічних) наслідків, як миттєвих, так і у великих перспективах.
Миттєвими наслідками надмірного вживання алкоголю слугують інтоксикація та
несвідома небезпечна поведінка. Наслідками у довгій перспективі стали
захворювання печінки, нирок, травної системи, руйнування мозкових клітин,
залежність, імпотенція, відхилення у дітей, порушення розвитку плоду під час
вагітності і їм подібні. Усі ці наслідки стимулюють скорочення тривалості життя
людини на макрорівні, а також підвищення смертності населення на макрорівні.
Цей фактор іще пов’язаний зі скороченням народжуваності, оскільки серйозно
впливає на репродуктивне здоров’я. Варто також зазначити, що Україна посідає

9. друге місце в Європі за кількістю смертей, спричинених надмірним вживанням
алкоголю. Нижче наведений графік стандартизованого показника смертності
українців від причин, пов'язаних з алкоголем, у порівнянні з країнами ЄС.[4]
Низька фізична активність населення та малорухливий спосіб життя
також є фактором негативного впливу на тривалість життя та кількість смертей, про
суттєвість якого, тим не менше, мало хто задумується. Низька фізична активність
має за наслідки ожиріння, атрофію м'язів, порушення кровообігу та пов'язані з цим
серцево-судинні захворювання. За даними Світового Банку, приблизно 10%
українців ведуть нерухомий спосіб життя, а 6,3% мають недостатнє фізичне
навантаження протягом тижня. 10,9% осіб віком 18-29 років в Україні ведуть
малорухомий спосіб життя.[4] Особливо негативно це впливає на демографічну
ситуацію в українському суспільстві через своє широке розповсюдження серед
молоді. Це комплексна проблема, пов'язана зі згаданими вище факторами. Її
вирішення покращить ситуацію і у дотичних до неї сферах.
Висновки
Наразі в Україні існує серйозна проблема негативного приросту населення,
що характеризується низькою народжуваністю та високою смертністю. Виявлено
фактори, що спричиняють такі тенденції, та розподілено за двома вище згаданими

10. категоріями. Також перевірено значущість та силу вираження факторів. Загалом
виявлено наступні причини спаду народжуваності:
1. Наслідки державної соціальної політики
2. Збільшення кількості українців, що не можуть мати дітей за станом здоров’я
3. Несприятлива демографічна ситуація у минулі роки
4. Поширення «західної» моделі сім’ї
Ці причини мають здебільшого соціальний характер. З них найбільш впливовими є
фактори під номером 2 та 4, де суттєво знижується народжуваність за біологічною
ознакою (у першому випадку) та соціальною (у другому випадку) у великих обсягах.
Також нижче наведені фактори високої смертності:
1. Низький рівень життя населення
2. Високе поширення хронічних хвороб серед людей працездатного віку.
3. Нездоровий спосіб життя
a. Харчування
b. Алкоголь, алкоголізм
c. Тютюнопаління
d. фізична пасивність
Ці фактори у більшості стосуються здоров’я, з яких найбільш впливовими є фактори
номер 2, 3b та 3c. Також існують фактори низької народжуваності через занепад
сімейних цінностей та смертності через вбивства та від нещасних випадків, але
через методологічні складнощі збору даних у цих сферах та невеликий ступінь
дослідженості ці фактори не були описані. Отже, існує неповнота опису ситуації та
прогалини у дослідженні проблеми, а також, відповідно, і великі перспективи для
майбутніх досліджень та роботі над вирішенням однієї з найгірших проблем у
суспільстві.
Джерела

11. 1. Дані Державної служби статистики
2. Дослідження, проведене компанією Research & Branding Group 22 березня -
1 квітня 2012 року з вибіркою 2078 респондентів
3. Безпліддя в Ураїні: аналіз ситуації, Ф.В. Дахно - Здоров'я України, грудень
2011
4. Основні причини високого рівня смертності в Україні. - К.: ВЕРСО-04 - 2010