Берегине моя, українська хустко!
•Ху́стка — шматок тканини або
в'язаний трикотажний виріб, переважно
квадратний, який пов'язують на голову,
шию, накидають на плечі.
Образ українського фольклору.
Хустка — це атрибут заміжньої жінки.
Колись дівчатам слід було ходити з
непокритою головою — але зі стрічкою
або у вінку, спустивши на косу
кольорові стрічки (бинди). Іноді хустки
дівчата носили, захищаючись від спеки
чи холоду, однак із-під хустки завжди
мала визирати коса.
Хустку як щоденний
необхідний найважливіший
елемент вбрання дівчина
"діставала" вже під час
весілля, коли відбувався
обряд "покривання голови",
який означав перехід до
іншого соціального стану,
набуття сімейного статусу.
Тоді українка повинна була
носити очіпок (або хустку).
Хустка, або, як
називає її весільна
пісня, "вічне
покривання",
символізує владу
чоловіка.
Прикривати
волосся —
буквально —
перекривати
зв'язок зі своїм
родом, предками.
Дівчата, котрі хотіли вийти заміж,
на Покрову (14 жовтня), коли
починався справжній сезон весіль,
просили:
Покрівонько, Покрівонько, покрий
мені голівоньку,
Хоч онучею, хоч ганчіркою — хай не
буду дівкою!
Лемківська хустка
• Яворівська хустка
і бавниця, Львівщина
• Хустка і очіпок,
Черкащина
• Гуцулка в терновій
хустці
• Хустка. Гуцульщина
• Хустка і очіпок,
Львіщина
• Хустки, Київщина
• Центральна Україна, ХХ ст
Центральна Україна
Берегине моя українська хустко!

Берегине моя українська хустко!