1. Доповідь
практичного психолога СЗШ №35
Мурських О.Є.

2. Особливості,
труднощі,
радощі,
проблеми
наступності

3.  Отроцтво
– час бурхливого та плідного
розвитку пізнавальних процесів.
 Найбільш важливий у цьому відношенні
період 10-12 років – час переходу від
мислення, основаного на оперуванні
конкретними уявленнями, до мислення
теоретичного, від безпосередньої пам’яті до
логічної.

В інтелектуальній діяльності школярів у
період отроцтва підсилюються
індивідуальні особливості розвитку, що
пов’язані з розвитком самостійного
мислення, інтелектуальної активності,
творчого підходу до вирішення завдань.

4.  Центральне
особистісне новоутворення
цього періоду – становлення нового рівня
самосвідомості, Я-концепції, що
виявляється в прагненні зрозуміти себе,
свої можливості й особливості, свою
подібність до інших людей і свою
відмінність – унікальність і неповторність.
 Сприятливий період для розвитку
багатьох якостей особистості, таких як
пізнавальна активність, допитливість.

5. Уповільнюється темп діяльності дитини:
виконання певних видів робіт потребує більше
часу;
 діти частіше відволікаються, можуть бути
роздратованими, неуважними, неадекватно
реагувати на зауваження.

Як наслідок, це може бути причиною
зниження рівня навчальних
досягнень, утрати мотивації до
навчання, породжувати конфліктні
ситуації між однолітками та
дорослими.

6.  Педагоги
й батьки найчастіше
„одорослюють” п’ятикласників, вважаючи,
що вони мають бути самостійними,
організованими, й одночасно підкреслюють
їхню „дитячість”. Це створює подвійність,
суперечливість відносин і системи вимог,
що засвоюється школярами. Вони швидко
навчаються маніпулювати дорослими за
допомогою цієї подвійності;
 у цей період у школярів дуже сильно
виражене емоційне ставлення до
навчального предмета.

7. Великого значення набуває емоційний
фактор у самооцінці здібностей.Таким чином
відбувається домінування певних емоцій і це
підкоряє собі все психічне життя дитини, в
тому числі „роботу” психічних процесів.
 Загальне позитивне ставлення до себе й
уявлення про свої можливості, що не
спирається на оцінку своєї реальної
успішності, призводить до того, що діти охоче
беруться за багато справ, будучи упевненими,
що зможуть це зробити, але при перших
труднощах кидають, не зазнаючи при цьому
особливих переживань.


8. Важливим напрямом роботи під час
адаптаційного періоду дітей є виявлення та
обговорення індивідуальних
особливостей школярів. Саме
індивідуальні особливості дітей (підвищена
повільність або імпульсивність, боязкість,
замкненість, агресивність, страхи,
надмірна чутливість до зауважень тощо),
до яких пристосувався вчитель початкових
класів, зненацька стають „каменем
спотикання” у середній школі.

9. 





оволодіння базовими шкільними навичками й
уміннями;
формування загально навчальних умінь та навичок,
уміння вчитися;
розвиток навчальної мотивації, формування
інтересів;
розвиток навичок співробітництва з однолітками,
вміння змагатися з іншими, правильно та
різнобічно порівнювати свої результати з успіхами
інших;
формування вміння досягати успіху й правильно
ставитися до власних успіхів і невдач, розвиток
упевненості в собі;
формування уявлення про себе як про успішну
людину з великими можливостями розвитку.

10. НАВЧАЛЬНА
МОТИВАЦІЯ;
РІВЕНЬ
САМООЦІНКИ;
ЕМОЦІЙНЕ
САМОПОЧУТТЯ

11. Внутрішня мотивація:
5-А(22 респонденти) 5-Б(23)
81,8%
5-А
9,1%
5-А
9,1%
78,3%
Зовнішня мотивація
5-Б
8,7%
5-В(28)
96,4%
5-В
0%
Рівнозначна мотивація:
5-Б
5-В
13%
3,6%

12. Занижений:
5-А(22 респонденти) 5-Б(23)
5-В(28)
0%
0%
0%
5-А
Нормальний і високий:
5-Б
69%
5-А
31%
42,5%
5-В
65,4%
Завищений:
5-Б
5-В
57,5%
34,6%

13. Нормальний:
5-А(22 респонденти) 5-Б(23)
51,3%
48,2%
5-В(28)
56,7%
5-А
Підвищений:
5-Б
5-В
39,1%
39%
34,8%
5-А
Високий:
5-Б
5-В
9,6%
12,8%
8,5%

14. У майбутнього п’ятикласника мають бути
сформовані:
 теоретичне мислення;
 уміння вчитися, самостійно здобувати нові
знання;
 адекватна самооцінка.
На основі цього в 5-му класі слід
розвивати:
 абстрактне мислення;
 рефлексію власних досягнень;
 схильність до самоаналізу.

15. 
створювати атмосферу доброзичливості, щирості; будувати
стосунки зі школярами з урахуванням їх індивідуальності,
готовності до навчальної діяльності;

проводити оцінювання на користь дитини;

більшість урочного матеріалу будувати на повторенні;

дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання,
а також знизити їх до мінімуму на вихідні дні;

розвивати рефлексивні вміння учнів дивитися на себе "з боку",
формувати навички самоконтролю та самооцінки;

цілеспрямовано координувати дії учителів, використовуючи їх
професіоналізм та досвідченість;

впроваджувати систему відкритих уроків, на яких самими
педагогами відслідковується динаміка форм і методів навчання
учнів упродовж 1-5-х класів;

використовувати інформаційні ресурси і технології для організації
різноманітних форм взаємодії дорослих (вчителів, батьків) і дітей
з метою розв'язання особистісно значущих проблем молодших
підлітків.