3. Здрастуй, слово,
Українська мово
Здрастуй на межі тисячоліть!
Квітни калиново й барвінково,
Запашна вічнозелена віть!
Слово – брила, слово – крила,
диво,
У незнане зоряний політ.
Через мову щиро і правдиво
Одкривається нам білий світ.
Любо й мило людям щастя
зичить,
Бачить, як сузір’я мов зорить,
Знати, як усім народам личить
Мовою своєю говорить.
Дмитро Білоус
4. МОЯ МОВА
Все в тобі з'єдналося, злилося -
Як і поміститися в одній!-
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
Василь Симоненко
5. Мово! Пресвята
Богородице мого
народу!
З чорнозему, з
любистку, м'яти,
рясту, євшан-зілля, з
роси, з дніпровської
води, від зорі й місяця
народна.
Катерина Мотрич
6. Єдиний скарб у тебе –
рідна мова,
Заклятий для
сусіднього хижацтва.
Вона – твого, життя –
міцна основа,
Повніша над усі скарби
й багатства.
Пантелеймон Куліш
7.
8. Діамант дорогий на
дорозі лежав, -
Тим великим шляхом
люд усякий минав,
І ніхто не пізнав
діаманта того.
Йшли багато людей і
топтали його… Самійленко
Володимир Іванович
УКРАЇНСЬКА МОВА
9. Неначе юна зоря світанкова
Ти лісами, степами ідеш!
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш!
Українська
прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти ж у серці народу живеш!
Надія Красоткіна
Мова у серці народу
10. Хай це, можливо, і не
найсуттєвіше,
Але ти, дитино, покликана
захищати своїми долоньками
Крихітну свічечку букви “ї”,
А також, витягнувшись на
пальчиках,
Оберігати місячний серпик
букви “є”,
Що зрізаний із неба разом із
ниточкою.
СВІЧЕЧКА БУКВИ «Ї”
Іван Малкович
12. КЛЯТВА
Мова кожного народу
Неповторна і свята.
В ній гримлять громи в
негоду,
В тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять.
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Володимир Лучук
13. Жита достиглого шелести
п’яні,
Журкіт струмочка, вогненне
слово,
Спів соловейка, ночі весняні,
Біла хатинка, могила в
тумані –
Все в тобі є, мелодійная
мово!
Іван Цитович
МОВА
14. Позбавити народ рідної
мови –
це означає вбити народ.
Вся історія народу – в мові.
Мова – душа народу.
Сторінками скорботного
календаря рідної мови
15. 1686 рік – скасування православної
церкви внаслідок підкупу
і встановлення контролю Москви
не тільки над релігією,
але й над освітою і культурою України.
1718 рік – спалено архіви та книгозбірню
Києво-Печерського монастиря, які збирали
700 років.
1720, 1729 роки – указ Петра I про заборону друкувати
будь-які книги в Україні та наказ переписати всі державні
постанови та розпорядження з української мови
на московську мову.
Сторінками скорботного
календаря рідної мови
16. 1755, 1766, 1775, 1786 роки –
Петербурзький Синод забороняє
друкувати українські книги.
Протягом другої половини 18-го
та першої половини 19-го століття видавничу справу
в Україні паралізовано, внаслідок чого надруковано
в 1847 році – 1 книга, 1848 – 3 книги, 1849 – 2 книги,
1850 – 1 книга, 1851 – 2 книги, 1856 – 6 книг.
1863 року вийшов таємний Валуєвський циркуляр
про заборону видавати підручники, літературу
для читання та релігійні книги українською мовою,
якої «не было, нет и быть не может».
17. 1876 рік – указ Олександра ІІ
про заборону української мови
і книг, які виходили за кордоном
імперії.
1888 рік – указ Олександра III про заборону
вживати
українську мову в офіційних установах і
хрестити дітей
українськими іменами.
1899 - 1903 роки – заборона користуватися
українською мовою для проголошення
наукових доповідей та на відкритті пам’ятника
Іванові Котляревському у Полтаві.
18. 28 жовтня 1989 року Верховна Рада
України ухвалила закон про державний
статус української мови
(Закон «Про мову в Українській РСР»).
19. Я йду-мандрую сотні літ…
Уже мені немилий світ!
Притулку сотні літ шукаю,
Але його ніде немає…
Чомусь усюди – там і тут –
Мене якісь людці женуть
Зі шкіл, із вулиць, з дому-
хати…
Скажіть, де правдоньки
шукати?!
20.
21. Мово моя, ти народом
почата,
Ти у народі живеш і в мені.
Рідна моя, непокірна і
мила,
Наче гірське джерело,
Звідки у тебе береться
сила,
Щоб побороти зло?
22. Оберігайте мову, мов дитину,
З колиски рідну мову бережіть!
Це – наша спільність. Мова –
це людина,
Бо з нею нероздільна і єдина,
Без мови неможливо вік
прожить.
23.
24. ЧУЄШ, ЯК ГАРНО СПІВАЄ
ПТАШИНА?
Чуєш, як гарно співає
пташина?
Скоро народиться день.
В білих віночках над ставом
калина
І у віночках пісень.
Неба торкнулося перше
проміння,
Пісня злітає у світ.
Пісня любові і ніжне цвітіння,
Щирий весняний привіт!
Світиться радістю днина
погожа.
Сонце веселе сія.
25. Любо в гаю соловейко виспівує,
Слухаю ніжне лящання.
Чистую, щирую річ українськую
Чую я в тім щебетанні.
А. Кримський
Євгенія Назарук
26. Яка ж багата
рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,І
нищити її не смій!
27. Дід приїхав із села, ходить по
столиці.
Має гроші – не мина жодної
крамниці.
Попросив він: Покажіть кухлик
той, що скраю. –
Продавщиця: - Что? Чево? Я нє
понімаю.
- Кухлик, люба,
покажіть, той, що збоку смужка.
- Да какой же
кухлік здєсь, єслі ето кружка! –
Павло Глазовий
КУХЛИК
28.
29. Давно забуті, горнуться до
мене…
Заполонили світ нейлони
та шовки…
Кому потрібні вишиті
ромени?
Гортаю білу грядку
полотна,
Засіяну барвінком і
любистком.
Тримаю вишиті
старенькі рушники.
30. МОВА МАТЕРІ…
Зневажати мову мамину - біда,
Котра пустими зробить наші душі.
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калини
сушить.
Зневажати мову - зрадити
себе,
А зрадників хто може
поважати?
І стане чорним небо
голубе,
Вмиратиме у муках рідна
мати.
О не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках!
МОВА МАТЕРІ…
Зневажати мову мамину – біда,
Котра пустими зробить наші
душі.
І ми нащадкам зможем
передать
Лиш те, що корені калини
сушить.
Зневажати мову – зрадити себе,
А зрадників хто може
поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мати.
31. Говоріть
Говоріть, як колись вас навчала
матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві
татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова
були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте
комусь.
Щиро так, м'яко так, починайте
казати,
Як воліла б відкритись ваша
душа.
Олесь Лупій
32.
33.
34. Щоб мова була як дзвінке
джерело.
Подумай сім раз перед тим,
як сказати,
Щоб слово твоє людям
радість несло,
Щоб чарами ніжними
стало звучати,
Напоєне ласкою завжди
було.