Княгининівський ліцей Волинської обласної ради, газета Маячок, випуск 01-02.2017

1. Маячок
Княгининівська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів
«Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки»
Шкільні новини, репортажі з місця подій,
інтерв’ю із цікавими людьми, сторінки
творчості, важливі думки та
корисні поради
Не відставайте від життя, рухайтесь,
розвивайтесь, досягайте, а ми про це
обов’язково напишемо!
Січень-лютий, 2016

2. Як усе починалось...
Людей, завдяки яким ми зараз отримуємо свої знання, щодня
зустрічаємо на уроках чи просто у коридорах школи. А
рідко-рідко задумуємось, що вчителі, ці ж уроки чи коридори ма-
ють свою історію.
2016 року нашому ліцею виповнилось 25 років. Життя іде,
розвивається, а тому ми теж рухаємось далі, змінюємось,
реформуємось. Проте, з чого ж усе почалось?
Про історію створення ліцейних класів нам розповіла вчитель
англійської мови, заступник директора з іноземної мови
Лисакова Любов Павлівна.
«Це були 90 роки, – каже Любов Павлівна, – важкі часи для
України. Тоді більшість шкіл-інтернатів просто зачинялись через
малу кількість учнів. Наша була теж не винятком. Потребувала
нового дихання. Євгеній Михайлович як людина ідейна,
педагог-новатор прийняв пропозицію щодо створення ліцею на
території нашої школи, загорівся бажанням створити щось нове та
нікому не звичне.
Спочатку було страшно, адже мали всього два учителі іноземної:
Олену Борисівну та мене. «Дівчата, потрібно починати все спочатку,
немає ще ніде таких шкіл та прикладів, аби набратися досвіду.
Нехай це буде поки один клас, потім більше. Немає програм, ви все
робіть, у всьому що треба, я буду допомагати», – казав директор. На
своєму авто Євгеній Михайлович їздив по школах та розвішував
оголошення про вступ. Все робили своїми силами.
В ті часи батькам було важко відправити свою дитину у школу в
інший район. Це зараз усе звично. Але все-таки ми набрали учнів та
почали їх навчати. Була проблема, що у віддалених районах вчили
не англійську, а німецьку мову. Ми мусили перевчати їх спочатку.
Цим тоді займалась Олена Борисівна Борисюк.

3. У ті часи ми переобладнали 19 кабінет спеціально для іноземних
мов. Підручників не було через важку ситуацію в Україні. Тоді ми по
Луцьку самі шукали книги для належного навчання. Перші 60
підручників привезла Олена Борисівна, у них були цікаві теми для
вивчення, лексика. Щоправда, не було граматики. Із програмами
також були проблеми, адже їх практично не було. Брали звичайні,
переробляли та вчили дітей. Нам казали, що ми не маємо права самі
писати програми для вивчення, та Євген Михайлович казав:
«Головне те, що навчають вони чудово».
На початку 2000-х наша школа почала навчати вже німецькій та
польській мов. Перший учитель німецької взагалі вчив за
книжечками з читання, але він чудово все пояснював на дошці, тому
мова засвоювалась чудово. Якщо вчитель талановитий та має
бажання вчити, а діти вчитися, можна навчитись і без книжок.
Лише дошка, учитель та їхні розумні голови.
Поступово процес вивчення поширювався та ускладнювався.
Потім Євген Михайлович налагодив відносини з Київським
лінгвістичним університетом. Сам знайшов контакт із тодішнім
ректором університету та переконав, що наші діти гідні навчатися в
їхньому навчальному закладі. Діти за співбесідою почали масово
вступати туди. Викладачі навіть запитували, що це у нас за місто
таке – Маяки, що звідти такі розумні діти.
Отак поступово, покроково народжувався новий рівень освіти.
Невідомо, чи існувала б наша школа, якби ці люди не загорілись
бажанням створити щось нове та невідоме. Кажуть, історію творять
мільйони, та цю історію написали два вчителі: завзятий директор та
мрія.
Дякуємо за все те, що ми тепер маємо!
Розмовляла Троцюк Н., 8 кл.

4. ОдинадцятиКласні вихователі
Наша школа тепер стала спеціалізованою. Але, маючи довжелезну
прекрасну, хоч і нелегку історію, ми вирішили пригадати, як все
будувалось, як ми досягли результатів. Без керівників, вчителів та учнів
школа не була би школою. Але велику роль відіграють ті, хто з учнями і
днями, і ночами, і навіть під час обіду – наші дорогі вихователі.
За 25 років ліцею ми мали 23 випуски, зі стін школи вийшли 1563
випускників. І всі вони мали своїх наставників, своїм других мам –
вихователів. Ми вирішили запитати у них, як це було, скільки у життя
відпустили одинадцятикласників, хто їм найбільше запам’ятався.
Усього я мав 3 випуски. З усіх своїх класів не можу виділити
когось одного, адже всі були талановитими та старанними. Було
багато професійних спортсменів, переможців олімпіад та просто
активних учнів. З того часу майже нічого не змінилося, адже діти
завжди залишаються дітьми в нашому серці. Були і є схожі
проблеми, та учні були і залишаються відкритими, веселими,
дружелюбними. (Сацін Сергій Леонідович)
За свою педагогічну кар’єру я мала 4 випускні класи. Всі мої діти
були талановиті та активні. Але найбільш мені запам’ятався пер-
ший випуск. З 26 учнів 18 були медалістами! Однією з учениць,
яка найбільше запам’яталась, є Дякова Оксана. Вона була президе-
нтом учнівського самоврядування, мала організаторські здібності.
Просто «душа компанії». Загалом, можна сказати, що змінилося
ставлення учнів до навчання. Раніше діти були більш відповідаль-
ними та наполегливими. (Грабовець Галина Євстафіївна)
Я мала три випуски. З усіх моїх учнів мені найбільш запа-
м’яталися Лясецький Олексій (президент Маяківської шкільної
республіки), Сергієнко Вікторія, яку ми вважали “золотим голосом
ліцею”, Кирилюк Юлія, яка писала чудові вірші, особливо на па-
тріотичну тематику. На мою думку, сучасні діти більш дисципліно-
вані. Але загалом усі учні є творчими, активними та мають
власну думку. (Франчук Людмила Михайлівна)

5. ОдинадцятиКласні вихователі
На жаль, так склалися обставини, що я не мала власних
випусків. Особливо когось відмітити не можу, адже всі були
здібними та талановитими. Одними з найактивніших були:
Стахорська Юлія, яка мала чудові вокальні здібності і писала
вірші; Бережна Тетяна – староста класу, активно брала участь у
житті школи. (Заблоцька Жанна Віталіївна)
Я випустила 4 класи. Одними з найактивніших учнів були
Дрейчан Оксана – староста класу, президент учнівського
самоврядування; Іра Ліщук і Ніна Рощук - мали талант до
написання віршів і художніх творів. Костючко Олена, Грицюк
Катя, Ліщук Яна готували чудові святкові вечори і сценки. На мою
думку, раніше діти більш серйозно ставились до навчання, а також
встигали цікаво провести час. І зокрема, були охайнішими за
нинішніх учнів. (Вознюк Світлана Георгіївна)
За свою кар’єру я випустила 2 класи. До найталановитіших можу
віднести таких учнів: Герасимюк Микола – неординар-
ний учень, писав гарні вірші і був всебічно розвиненою
дитиною; Талашко Юля дуже добре знала іноземні мови. За-
раз Юлія працює у модельному бізнесі.
(Зеленська Наталія Анатолівна)
Випустила поки що один клас. На мою думку, такими найтала-
новитішими були Тарасюк Дмитро – спортсмен (футболіст), який
також займався бальними танцями, Генсіровська Олена – меда-
лістка, активно брала участь у житті школи, грала на музич-
них інструментах. Для мене мої учні завжди залишалися мале-
нькими, а теперішніх першачків навпаки вважаю дорослими і са-
мостійними. (Пацамай Оксана Володимирівна)

6. ОдинадцятиКласні вихователі
Мала поки 1 випуск. Найактивнішими моїми вихованцями
були Борис Іра – співачка, медалістка; Лобонюк Ольга, яка брала
активну участь у житті школи і була теж медалісткою. На мою
думку, раніше учні були більш відкритими, дружелюбнішими,
аніж теперішні» (Довгун Оксана Семенівна (нині теж має
випускний клас)
За свою кар’єру я мала 1 випуск. Найбільше мені запам’ята-
лись тоді Осмокеско Анатолій – активно брав участь у шкільному
житті; Кравценюк Володимир – староста другого поверху у
гуртожитку; Здрилюк Вікторія – староста класу. Я думаю, що
сучасні діти стали більш самостійні і креативні».
(Калитюк Людмила Адамівна)
Я випустила 2 класи. Найактивнішими були Бойко Дмитро – ін-
форматик; Новіцька Валентина та Іванина Ольга дуже добре знали
іноземні мови, а Сахно Матвій і Слободян Назар брали активну
учать у житті школи. На мою думку, тодішні учні були слух-
нянішими та відкритішими».
(Горбацька Оксана Степанівна)
Також випускали учнів у самостійне життя Волошина Г. О.,
Рудь Н. І., Квас Л. В., Прокопчук Н. В., Кулибаба С. В.
Усі вихователі назавжди запам’ятають кожного свого вихованця,
адже шкільне життя наповнене особливими моментами, які формують
наші дні.
Розмовляла Камець О., 9-Б кл.

7. Вчителі, але випускники
Школа – це велика частина нашого життя. Кожна особистість
проходить цей етап, дорослішає, набирається розуму та мудрості.
Наша школа має добру історію, пам’ятає кожного учня, кожен урок.
Ми вирішили відшукати та поспілкуватись із вчителями, які працюють
зараз тут, але колись-колись вони були самі учнями і закінчили саме цю
школу. Запитали у них, у якому році випустились, хто був їхніми вчи-
телями. Розпитали, що їм найбільше запам’яталось та що з того часу
тут змінилось.
«Я закінчила школу у 1993-му році. Пам’ятаю,
найбільше дружила з Вікою Тобальцевою, Люсею
Оксентюк, Людою Соколюк. Досі зберігаю наше
спільне фото.
Викладали в мене Євген Михайлович, Віталій
Зіновійович, Оксана Василівна, Софія Василівна.
На уроці фізики в Євгена Михайловича добре
пам’ятаю один випадок. Він мене викликав і
запитав про те, яке є випромінювання. Дівчата
підказували, що ультрафіолетове: показували на
фіолетову кофтину, бантик, ручку, а я ніяк не
могла зрозуміти! Показують на бантик на голові, а
я й кажу, що головне, головуюче випромінювання! Потім Євген
Михайлович пояснив правильну відповідь», - розповідає Си-
дорчук Оксана Вікторівна, вихователь 5 класу.
«Я закінчила школу у 2007 році. Вчила мене англійську мову Па-
стернак О. С. Була старостою класу, намагалася з
усіма підтримувати дружні відносини. Подобалося
навчання.
Найкраще мені запам’яталось проведення віль-
ного часу та вечори, зустрічі, які ми влаштовували»,
- розповідає Мартинюк Оксана Юріївна,
вчитель англійської мови.

8. Вчителі, але випускники
«Закінчила школу у 1988-му році. Фізику в
мене викладав Євгеній Михайлович, з його лег-
кої руки я й потрапила в цю школу. Українську
мову викладав Віталій Зіновійович.
Математику вчила Софія Василівна. Я любила
математику.
Найкращими друзями були Галя Ройко і
Кирил Чупринін. Між нами були дуже гарні
взаємини. Найбільше запам’яталося, як ми на
уроки фізики намагалися записати десь
формули. В нас була форма з манжетами, на
руках писали ці формули і намагалися
списати. На контрольній в роботі в Євгена
Михайловича діяло правило «чистої парти»: забирав і підручники, і
зошити,» - ділиться спогадами Франчук Людмила.Мойсеївна, ви-
хователь 10-А класу.
«Школу закінчила у 2010 році. За величезну
радість мені зараз працювати зі своїм
однокласником, товаришем, теперішнім
вчителем фізкультури – Гузем Вадимом
Юрійовичем.
Вчили мене всі, кого тепер почесно називаю
колегами. Дружила у шкільні роки із Лілією Гас,
Танею Сосновською, Оленою Сидорук,
Войціховським Андрієм.
Ніколи в житті не забуду уроки Олени
Борисівни, особливо її «тридцятки», бо майже
ніколи не вгадувала, що треба писати. Любила
дуже уроки Дуць С. Д. та Арсенюк О. В. Найбіль-
ше запам’ятались слова Кулибаби С. В.: «Не ходіть із Маяків у Луцьк
через Маневичі». Це про те, що не треба ускладнювати собі життя», -
розповіла Яручик Олександра Вікторівна, вчитель зару-
біжної літератури.

9. Вчителі, але випускники
«Я закінчила школу у 1995 році.
Підтримувала і підтримую хороші дружні
відносини зі всіма своїми однокласниками.
Мене навчали педагоги, з якими мені нині
випала честь працювати пліч-о-пліч.
Дуже пам’ятаються уроки людини, якої
вже, на превеликий жаль, немає поруч з нами –
Борисюк Олени Борисівни. Багато років назад
я у 20 кабінеті сиділа за учнівською партою, а
сьогодні сиджу за вчительським столом.
Мудрим, толерантним та талановитим керівни-
ком була у період мого навчання і залишається зараз Лисанова Любов
Павлівна. Велике дякую хочу сказати Арсенюк О. В. – Вчитель з
великої літери. Моїм класним керівником була Кулибаба С. В.
Пам’ятається все із моїх шкільних років, тому,що це дійсно
унікальні, незабутні моменти. Ця школа дала мені путівку в життя», -
щиро розповідає Щавій Ольга Анатоліївна, вчитель англійської
мови.
«Я закінчила школу у 2003 році. Класним
керівником була Грабовець Галина Євстафіївна.
Англійську мову викладала Любов Павлівна, а
німецьку Лариса Іванівна та Ольга Анатоліївна.
Наш клас був дуже дружний, особливо моя
група з англійської мови. Нас навіть називали
братиками й сестричками. Незабутньою була по-
свята в старшокласники», - каже Маліневська
Світлана Сергіївна, вчитель англійської мови.

10. Вчителі, але випускники
«Закінчив школу у 2010 році. Класним керівни-
ком була Квас Лариса Володимирівна. Мав багато
друзів. Найбільше дружив із Мельничуком Петром,
Омелюком Сергієм, Демчуком Миколою.
Найкраще пам’ятаю свій 10 клас, тоді проходив
конкурc «Міс школи». Наша однокласниця Таня
Сосновська брала в ньому участь, а ми всіляко їй
допомагали, і вона, врешті, перемогла», - знайшов
час для розповіді Гузь Вадим Юрійович,
вчитель фізкультури.
«Вчилась я в цій школі до 7 класу. Завжди
брала активну участь у шкільних заходах.
Пам’ятаю, як тільки прийшов на роботу Олександр
Федорович, і ми з нього жартували: приклеювали
щось на спину тощо.
Добре пам’ятаю Валерію Валерївну, дуже
хорошу вчительку зарубіжної літератури.
Викладали також вчителі, з якими зараз маю честь
працювати», - пригадує Комащук Анна Вікторів-
на, вчитель хімії.
Також випускниками школи є Якимчук Наталія
Михайлівна, Карпук Тетяна Анатоліївна, Якимчук
Людмила Анатоліївна, Романчук Ольга Павлівна, Квас Ірина
Віталіївна, Ярмольська Іванна Володимирівна.
Розмовляла Остимчук А.,9-Б кл.

11. У майбутньому я хочу, щоб…
Мрії сучасних учнів нашої школи про те,
що хотілося б у майбутньому. Адже ми творимо свою історію!
"... було більше додаткових занять."
"… була година кіберспорту з різних дисциплін."
"… був цілодобовий доступ до Wi-Fi, щоб раз у місяць влаштовували
дискотеки і кожного тижня — перегляд фільмів."
"... нам виплачували стипендію."
"... навчали того, що нам дійсно цікаво, що виходить з наших
природних інтересів."
"... з’явився гурток вільної боротьби, басейн. Щоб на перервах грала
музика, а ведучі вітали іменинників із Днем народження."
"... зробили басейн. Щоб після 9 класу можна було обирати
предмети, які ми хочемо вивчати."
"... грала музика на перервах, обов'язково сучасна. Щоб ми мали
більше вільного часу."
"... влаштовували зустрічі з відомими особистостями."
".. .більше дослухалися до учнів. Проводили цікаві тематичні
вечори, святкові дискотеки. Щоб були смачні сніданки."
"... відмінили шкільну форму."
"... замість дзвінка грала якась цікава музика."
"... кожного дня всім давали по величезній шоколадці."
"... щоб на перервах шкільне радіо розповідало цікаві новини,
факти."
"... нам задавали менше домашнього завдання."
"... відмінили чергування в їдальні."
Запитувала Остимчук А., 9-Б кл.

12. Зустріч із випускниками
Школа… Скільки сенсу в одному слові! Це те тепле, рідне місце, яке дарує
нам дитинство та путівку в життя.
Школа – наш другий дім. Це відомо всім.
З нагоди зустрічі випускників ми вирішили поспілкуватись з учнями, які
колись сиділи в нашій школі за учнівською партою, та дізнатись, що саме
запам’яталось зі шкільного життя, що відчули, коли повернулись у рідні
стіни.
«Раніше в гуртожитку у нас не було стільки кімнат, всі були разом в одній.
Ми разом працювали, вчились, відпочивали. Були од-
нією сім’єю, та й зараз, як рідні. Викладала в мене англійську мову Любов
Павлівна. Вона була молода, щойно закінчила інститут. Дуже чуйна та відкрита
людина, яку ми сильно любимо та поважаємо. Тато Квас Лариси Володи-
мирівни був завучем, а мама була в нас вихователькою. Вона навіть забирала
нас додому, кормила, допомагала. Коли сьогодні прийшов у школу,
то здалось, що давно не був вдома і, нарешті, прийшов», - ділиться емоціями Ку-
рилюк Олег, випускник 1988 року.
«Пам’ятаю всіх своїх вчителів, адже вони дуже-дуже хороші. Але особливо—
свого класного керівника – Світлану Георгіївну та вчительку англійської мови
Тетяну Анатоліївну. Дуже люблю цю школу і радий, що тут навчався. Пам’ятни-
ми були життя в гуртожитку, дискотеки, уроки, зокрема уроки географії, матема-
тики та англійської мови. Дуже подобалось, що на деяких уроках нас ділили
на групи. Але найбільше мені подобається, що тут навчаються діти з різних рай-
онів. Це цікаво. І після закінчення школи у кожного своя дорога, свої перспекти-
ви», - розповідає Куцик Руслан, випускник 2007 року.
Репортаж

13. Зустріч із випускниками
«Пам’ятаю уроки Євгенія Михайловича, як Він заставляв мене
працювати, і уроки Оксани Василівни. Багато що беру з досвіду Любов
Павлівни. Пам’ятаю один випадок: була я старанна, слухняна учениця,
в той час пішли мода на скейти; пробували їздити і по школі, по
гуртожитку. І я спробувала. Мій вихователь Марія Павлівна потім мене
насварила. Згадую школу дуже часто. А розпочинала свою роботу
педагога саме тут. Тому йшла сюди на зустріч із великою радістю!
Залишила свою школу і поспішала сюди, в рідну», - радіє Чвіль Леся,
випускниця 1995 року.
«Велике дякую
Світлані Георгіївні,
моєму класному керівнику. Вона дуже хороший педагог. В мене
викладали математику Софія Василівна, фізику – Фелікс Віталійович,
англійську мову – Ольга Анатоліїв та інші. Низький Вам уклін! Зараз я
вчитель англійської мови. Під час навчання було безліч позитив-
них, незабутніх моментів. Кожен день дарував нам знання. На все жит-
тя запам’ятались моменти шкільного життя, які привили нам любов до
книг, до людей, зробили нас гідними людьми. Дуже часто згадую свою
школу, тим паче живу поряд – в Сирниках. Дуже сумую за своїми од-
нокласниками. Прийшла сьогодні з дуже позитивними емоціями.
Дуже порадували талановиті учні - наше майбутнє покоління, які дуже
привітно, тепло зустріли. Надзвичайно приємно було побачити своїх
вчителів, однокласників», - ділиться враженнями Гарбарук Галина,
випускниця 2007 року.
Репортаж

14. «Найбільша моя повага Тетяні
Василівні, Інні Валеріївні та Оксані
Володимирівні, моєму класному керівнику.
Зі шкільного життя найбільше
запам’ятались президентські вибори, вступ
та випуск. Пам’ятаю, як була кореспонден-
том газети «Маячок». Часто згадую школу, але за студентським жит-
тям не маю часу сумувати. Прийшовши сюди, відчула радість, що зно-
ву тут, в рідних стінах. Все таке знайоме, приємне! Школа завжди зали-
шається в нашому житті, в спогадах», - розповідає Генсіровська Олена,
випускниця 2016 року.
«Пам’ятаю уроки англійської мови з Оленою Борисівною. Це Вчи-
тель з великої літери! Взагалі, в пам’яті лишилось більше спогадів про
життя поза школою, в гуртожитку. Саме життя в гуртожитку зближує
всіх. В нас був дуже хороший вихователь - Сацін Сергій Леонідович,
який тримав нас укупі. Часто згадую школу, і дуже їй вдячна. Мови
мені дуже знадобились у житті. Раніше, коли
жила в Україні, дуже часто збирались всім
класом та відвідували школу. Коли прийшла
сьогодні сюди, відчула ностальгію. Ностальгію
за цими кабінетами! Я б ще посиділа тут», -
ділиться думками Вихровська Оксана,
випускниця 2008 року.
«Найбільша подяка моєму класному
керівнику – Галині Олександрівні. Це, на мою
думку, один із найчудовіших класних
керівників, що тут є. Найбільше
запам’яталось життя в гуртожитку. Зараз я
часто відвідую цю школу, дуже її люблю. Тут
круто», - каже Ленартович Ілля, випускник
2016 року.
Було дуже приємно поспілкуватись з нашими випускниками! Дякуємо, що не
забуваєте про нас. Сподіваємось, що ви будете повертатись сюди ще часто.
Розмовляла Остимчук А., 9-Б кл.
Репортаж

15. Повернути не можна, забути неможливо….
Світлана означає «світла», «чиста». Саме такою
була Тищенко Світлана Миколаївна, вихователь
9-Б класу.
«Доброго ранку, дівчатонька. Встаємо!» -
щоранку вітала Вона учнів.
«Хто не прийде на зарядку – чергуватиме весь
день і в класі, і в їдальні», - привчала Вона до
здорового способу життя своїх учнів.
«Вивчиш вірш – віддам телефон», - мотивувала Вона своїх учнів до
навчання.
«Одягайтеся тепліше», - переживала Вона за своїх учнів.
«Світлана Миколаївна була дуже світлою, щирою людиною. Завжди
усміхалась. Пам’ятаю, як було дуже тепло, ми всі лягли спати на підлозі. Вранці
Вона зайшла, сфотографувала і показала фотографію на батьківських зборах.
Пам’ятаю, як одного разу ми прокинулись
дуже рано. Прибрали, написали Їй
записки, в яких побажали гарного дня».
«Вона завжди була усміхненою,
випромінювали радість та світло. Була
доброю, вміла гарно пожартувати. Це була
наша друга мама, наша підтримка.
Особливо у перші дні, коли ми лише звика-
ли до нового життя. Вона терпіла наші сва-
рки, допомагала вирішувати питання, ду-
мала про нас, про наш комфорт».
«Цю людину неможливо забути… Її щиру посмішку, приємний голос, вічно
сяючі очі. Вона піклувалася про кожного з нас. Її поради
були неоціненними. Світлана Миколаївна завжди випро-
мінювала світло, ставила нас на правильний шлях».
Для всіх Світлана Миколаївна лишиться надзвичайно
світлою людиною, завжди усміхненою, доброзичливою,
щирою. Вона завжди хвилювалась та вболівала за своїх
учнів, цікавилась їхнім життям. У пам’яті кожного
лишиться її добра усмішка та добрі-предобрі очі.
Нам усім її дуже не вистачатиме…
Учні 9-Б класу
Сумуємо...