Mатеріали конкурсу «Шкільна бібліотека - 2013»

1. Управління освіти, молоді та спорту
Києво-Святошинської районної державної адміністрації
Районний методичний центр
Боярська загальноосвітня школа І –ІІІ ст.№1
Матеріали
учасника І (районного) етапу
Всеукраїнського конкурсу
«Шкільна бібліотека»
у 2013/2014н.р.
у номінації «Шкільна бібліотека –
інформаційний центр навчального закладу»
на тему:
«Місія шкільної бібліотеки в процесі
відродження ідеї національного виховання
підростаючого покоління»
з досвіду роботи
завідувача бібліотеки
Боярської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів №1
Липчак Олени Володимирівни
2013

2. УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ КИЄВО – СВЯТОШИНСЬКОЇ
РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
БОЯРСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №1
вул. Лисенка, 11/23, м. Боярка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.,08150.Тел.: 35443, 35950
e-mail: boyarka.school.1@gmail.com Код ЄДРПОУ 23568909
Голові оргкомітету
І (районного) етапу
Всеукраїнського конкурсу
«Шкільна бібліотека»
Швидкій Л.С.
Заявка
Адміністрація Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№1 просить Вас
надати можливість завідувачу бібліотеки Липчак Олені Володимирівні взяти участь
у І (районному) етапі Всеукраїнського конкурсу «Шкільна бібліотека» у 2013/2014
н.р. у номінації «Шкільна бібліотека – інформаційний центр навчального закладу».
Директор Боярської ЗОШ І-ІІІ ст.№1 ____________ Мелашенко К.М.
(підпис) (ПІП)

3. 2
Зміст
Заявка ................................................................................................................................... 1
Анкета учасника.................................................................................................................. 3
Паспорт бібліотеки ............................................................................................................. 4
Вступ .................................................................................................................................... 6
Розділ І. Місія шкільної бібліотеки в процесі відродження ідеї національного
виховання підростаючого покоління............................................................................ 9
Розділ ІІ. Національне виховання як невід’ємний чинник формування
особистості у практичній діяльності шкільного бібліотекаря............................... 11
Висновки............................................................................................................................ 18
Список використаних джерел.......................................................................................... 19
Додаток 1. «З Різдвом Христовим, Україно!» (інсценування свята) 5-і класи........ 22
Додаток 2. Інсценізація уривку твору Т.Г.Шевченка «Розрита могила»
(літературно-музична композиція) для учнів 7-их класів........................................... 25
Додаток 3. «Україна пам’ятає, світ визнає» (Урок – реквієм) учні 6-их класів .... 30
Додаток 4. 70-річчя визволення Києва та Боярки від німецько-фашистських
загарбників (літературно-музична композиція ) для учнів 6-7-их класів .................. 34
Додаток 5. (фото конкурсу «Україно, мій духмяний дивоцвіт!») ………………...…40
Додаток 6. (фото ярмарку «Покрову зустрічаємо!») ……………………………..…..2
Додаток 7. (фото свята «З Різдвом Христовим, Україно!») ………………………….42
Додаток 8. (фото свята ««Щедрий вечір, добрий вечір!») ………………………...…43
Додаток 9. (фото конкурсу «Інсценування українських народних пісень»)……...…44
Додаток 10. (фото екскурсії до Національного еколого-натуралістичного центру
учнівської молоді» та комплексу «Українське село») ……………………………….45
Додаток 11. (фото національний одягу)……………………………………………....46
Додаток 12. (фото інсценізації уривку твору Т.Г. Шевченка «Розрита могила»)….47
Додаток 13. (фото літературного конкурсу ім. І.Ю. Коваленка)………………….48
Додаток 14. (фото літературно-музичної композиції
«Україна пам’ятає, світ визнає»)……………………………………………………...49
Додаток 15. (фото літературно-музичної композиції «70-а річниця визволення Києва
та Боярки від німецько-фашистських загарбників»)……………………………..…50

4. 3
«Затверджую»
Директор Боярської ЗОШ І-ІІІ ст.№1
К.М.Мелашенко _______________
«15» листопада 2013 р.
Анкета учасника
________Липчак Олена Володимирівна_______________
(прізвище, ім’я, по батькові)
І. Загальні відомості про учасника
1.1. Посада ____завідувач бібліотекою_________________________________
1.2. Місце роботи Боярська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.№1
1.3. Освіта вища__________________________________________
1.4. Спеціальність за освітою__історик, викладач історії__________________
1.5. Контактний телефон___(097) 391-24-74______________________________
1.6. Електронна пошта: elena.biblioteka@gmail.com________________________
1.7. Web-сторінка школи/бібліотеки: http:www.boyarka-sclool 1.edukit. kiev.ua;
biblioteka .1 at.ua__________________________________________________________
ІІ. Відомості про трудову діяльність:
2.1. Стаж роботи на займаній посаді __3 роки 2 місяці______________________
2.2. Бібліотечний стаж_______16 років 2 місяці____________________________
2.3. Кваліфікаційна категорія____бібліотекар ІІ категорії__________________
2.4. Нагороди, відзнаки (за наявності): нагороджена грамотою Управління освіти,
молоді та спорту Києво-Святошинської райдержадміністрації та Києво-
Святошинської районної ради профспілки працівників освіти і науки (наказ від
30.09.2013 №400); подякою від голови Києво-Святошинської райдержадміністрації
(від 15.12.2011р.№3238); грамотою Управління освіти, молоді та спорту Києво-
Святошинської райдержадміністрації за зайняте
ІІ місце у районному конкурсі «Найкраща шкільна бібліотека»(21.03.2013р.)
ІІІ. Методичні розробки (за наявності)________-___________________________
ІV. Проблема, над якою працює учасник (за наявності): Місія шкільної бібліотеки у
процесі формування ідеї національного виховання підростаючого покоління.
V. Перелік публікацій (за наявності)____________-______________________
VІ. Участь у семінарах, конференціях тощо _______-____________________

5. 4
«Затверджую»
Директор Боярської ЗОШ І-ІІІ ст.№1
К.М.Мелашенко _______________
«15» листопада 2013 р.
Паспорт
бібліотеки ____Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1____________
(повне найменування навчального закладу )
__________Мелашенко Катерина Миколаївна________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові керівника навчального закладу)
І. Загальні відомості
1.1. Завідувач бібліотеки___Липчак Олена Володимирівна_____________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
1.2. Місце знаходження бібліотеки_ м.Боярка, вул.Лисенка,11/23______________
1.3. Контактний телефон__(045)98-36-950; (097)391-24-74__________________
1.4. Електронна пошта бібліотеки: Elena.biblioteka@gmail.ru____________________
1.5. Web-сторінка бібліотеки: biblioteka1.@.ua________________________________
ІІ. Матеріально-технічні умови діяльності бібліотеки:
2.1. Загальна площа бібліотеки_____28 м2
____________________________________
2.2. Абонемент_______28 м2
_______________________________________________
2.3. Читальний зал_____-__________________________________________________
2.4. Наявність книгосховища для навчального фонду____-__________________
2.5 . Оргтехніка ___процесор –Pontium B 960; принтер – ч/б лазерний HL-2132R brother;
БПФ –МФУ Xerox Phaser 3100 MFP.
2.6. Вихід в Інтернет______є _______________________________________________
ІII. Основні показники діяльності бібліотеки:
3.1. Основний бібліотечний фонд (без урахування підручників)
(станом на 01.11.2013р.)____________ 13289_________________________________
3.1.1. Книги та брошури_________12590_________________________________
3.1.2. Періодичні видання (всього)________699___________________________
3.1.3. Для учнів _______________11699__________________________________
3.1.4. Для вчителів _______________192_________________________________
3.1.5. Для бібліотечних працівників________-___________________________
3.2. Фонд підручників (станом на 01.11.2013р.)__________13192________________
3.2.1. Для учнів 1-4-х класів_____4323___________________________________
3.2.2. Для учнів 5-9-х класів______5456__________________________________
3.2.3. Для учнів 10-11-х класів___3413_________________________________
IV. Робота з користувачами:
4.1 Загальна кількість користувачів (станом на 01.11.2013р.)_______506__________
4.1.1. Учні______________457__________________________________________
4.1.2. Вчителі__________44____________________________________________
4.1.3. Батьки________________5________________________________________
4.1.4. Представники місцевих громад, інші____-___________________________
4.2. Загальна кількість відвідувань_______3542________________________________
4.3. Кількість книговидач_______________3896_______________________________
V. Інформаційна робота:
5.1. Заходи з формування інформаційної, бібліотечно-бібліографічної, читацької
культури учнів:

6. 5
Конкурс читців до дня народження Т.Г.Шевченка «Вогненне слово Кобзаря» серед учнів
5-11 класів (11.03.2013 р.);
Інсценізація уривка твору Т.Г.Шевченка «Розрита могила», учні 6-Б класу (17.04.2013р.);
Конкурс авторського вірша «Юне слово» до Всеукраїнського тижня дитячого читання
(22.04.2013 р.);
Конкурс читців ім. І.Ю.Коваленка серед учнів 5-11 класів, шкільний етап (11.10.2013р.);
Музично-літературна композиція до 70-річчя визволення Києва та Київської області від
німецько-фашистських загарбників (06.11.2013р.).
5.2. Інші заходи:
Допомога матеріалами класним керівникам до Першого уроку «1025-річчя Хрещення
Русі»(02.09.2013р.);
Допомога матеріалами вчителям до педчитань «Здоровязбережуючі технології в
українській педагогіці»(25.10.2013р.);
Рейд-перевірка стану підручників «Як живеш, підручник?»(15.10-19.10.2013р.).
5.3. Виставкова діяльність:
Виставка малюнків до ювілею Ш.Перро серед учнів початкової школи (січень2013р.);
Виставка малюнків та творів до річниці виводу радянських військ з Афганістану:
«Афганістан і нині з нами», «Афганістан очима дітей» серед учнів 6-11 класів (лютий
2013р.);
Виставка ілюстрацій до творів Т.Г. Шевченка серед учнів середньої та старшої ланки
(березень 2013 р.);
До Всеукраїнського тижня дитячого читання виставка стіннівок серед учнів 5-9 класів
(березень 2013р.);
Виставка «Це цікаво знати» до Всеукраїнського дня бібліотек (30.09.2013р.);
Книжкова виставка до 70-річчя визволення Києва та Київської області від німецько-
фашистських загарбників (листопад 2013р.).
Директор школи К.М. Мелашенко

7. 6
Вступ
Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і
політичному житті України постала проблема перебудови у сфері виховання.
Займатися духовним, ідеологічним вихованням сучасної молоді дуже непросто.
Адже вона потрапила в ту точку розвитку суспільства, коли старі ідеологічні норми
віджили, зазнали краху деякі з моральних підвалин попередніх поколінь, мораль
старого суспільства стала чужою для нового часу. Молодь справедливо шукає нові
орієнтири й ідеали, які близькі за духом сучасному світу, що так не схожий на світ
їхніх батьків.
Висока технологічність людського суспільства, як показує практика, на
жаль, знижує рівень його духовності. Ще на початку століття німецький філософ
Альберт Швейцер (1875-1965) зумів поставити діагноз суспільної хвороби ХХ
століття: цивілізація в гонитві за добробутом непомітно втратила етичний
фундамент. Фатальним для нашої культури стало те, що її матеріальний бік
розвинувся набагато сильніше, ніж духовний [6. 21].
Все це закономірний процес, але він зумовлює невпевненість молоді у
майбутньому і призводить до таких негативних явищ, як поширення алкоголізму,
наркоманії тощо. Тому сьогодні стала очевидною необхідність підсилення виховної
роботи у навчальних закладах та важливість пошуку нових форм, методів та
засобів виховання підростаючого покоління. В цьому полягає актуальність моєї
роботи.
Під національним вихованням ми розуміємо створену упродовж віків
самим народом систему поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв,
спрямованих на виховання молоді в дусі культурно-історичної спадщини,
духовності нації.
З цього приводу доречними є слова видатного педагога і теоретика Софії
Русової: «Національне виховання забезпечує кожній нації найширшу
демократизацію освіти, коли її творчі сили не будуть покалічені, а навпаки,
дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля людського поступу» [17.128].
Спираючись на ідеї народності, розроблені Костянтином Ушинським, Михайлом

8. 7
Драгомановим, Іваном Франком, Лесею Українкою, Борисом Грінченком, С.
Русова сформулювала основні принципи системи національного виховання –
народність, індивідуалізація, демократизація, гуманізація.[5] Ця система
витримала випробування часом, є актуальною і сьогодні.
На сучасному етапі головною метою національного виховання є
передача молодому поколінню соціального досвіду, багатої духовної культури
народу, його національної ментальності, і на цій основі формування
особистісних рис громадянина України, які передбачають національну
самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну,
екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і талантів.
До провідних завдань національного виховання підростаючого покоління
належать:
• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу;
• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків,
жінки-матері, культури та історії свого народу;
• формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
• прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій
українців;
• утвердження принципів правди, справедливості, патріотизму, доброти,
працелюбності та моралі;
• виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної
символіки;
• формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;
• розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов
їх самореалізації.
Вищевикладені напрями виховання тісно взаємопов'язані, доповнюють один
одного, мають право на самостійність і разом з тим, усі вони утворюють цілісну
систему національного виховання.

9. 8
Отже, виховна діяльність має свою мету, завдання, основні напрями та
зміст, і завжди була та є пріоритетною у системі формування особистості,
підготовки її до життя і праці у сучасному суспільстві.
На організацію освітньо-виховної роботи в цьому напрямку орієнтують
державні та офіційні документи: Закон України «Про загальну середню
освіту»[4],«Концепція безперервної системи національного виховання»[1.5,11],
«Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті». В останньому
документі стверджується, що «національне виховання є головним з пріоритетів,
органічною складовою освіти. Освіта утверджує національну ідею, сприяє
національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу,
оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями».
[2.4]
Національна ідея має бути не просто атрибутом національної свідомості,
суто духовним феноменом, а поштовхом до практичних справ, як було у кращих
синів і дочок нашого народу споконвіку.
Сучасний український ідеал виховання — всебічно, гармонійно розвинена
особистість, національно свідома й соціально активна, людина з високою
громадянською відповідальністю, з глибокими духовними, громадянськими,
патріотичними почуттями, здатна до неперервного розвитку і вдосконалення.
Для нинішньої української системи виховання потрібний тривалий час і
напружена робота, аби остаточно сформулювати національний виховний ідеал XXI
століття, усвідомити його сутність і втілити в життя. Але, безперечно, що
національне виховання нині має пронизувати всі аспекти навчально-виховної
роботи загальноосвітнього навчального закладу. Діти в сучасній школі мають
отримувати знання з основ національної культури, засвоювати традиції, обряди,
звичаї, які створювалися народом упродовж його багатовікової історії.
Адже молодь – саме та соціальна група, яка закладає основи майбутнього
благополуччя будь-якої країни.

10. 9
Розділ І
Місія шкільної бібліотеки в процесі відродження ідеї національного
виховання підростаючого покоління
Поняття «місія бібліотеки» увійшло в професійний обіг у 90-ті роки ХХ
століття. Термін «місія» визначається як відповідальне завдання, доручення, або
високе призначення, відповідальна роль.[5.188]
Місія бібліотеки – категорія змінна. Призначенням перших бібліотек була
просвітницька діяльність, спрямована на різні верстви населення. Сьогодні місія
бібліотеки визначається тими завданнями, які висуваються бібліотеці сучасним
суспільством, місія бібліотеки нашого навчального закладу – не виключення.
Сьогодні у шкільній освіті відбуваються корінні зміни. Невідкладним
завданням для педагогів української національної школи залишається підготовка
молодого покоління до самостійного життя, до готовності приймати важливі
рішення, бути свідомим громадянином України.
Важлива роль у цьому процесі підготовки належить і шкільним
бібліотекам, які мають стати освітньо-культурними осередками, інформаційно-
бібліографічними центрами, покликані сприяти залученню дітей та підлітків до
історії та культури народу України, рідного міста, в якому вони народилися і живуть
[14.275].
Читачі нашої шкільної бібліотеки, яким не байдужа історія своєї Батьківщини,
прагнуть знайомитися з книгами, присвяченими дослідженню героїчних,
історичних, етнографічних сторінок життя українського народу. Все це формує у
них національну гідність і гордість за рідну країну, надихає на нові досягнення і
звершення в ім’я суверенної держави.
Професії вчителя і бібліотекаря – одні з найдавніших у світі. Їх соціальна
значимість і потреба ніколи не ослабнуть, тому що навчання та виховання
вимагають постійного професійного вдосконалення [15.47].
Сьогодення вимагає від бібліотек якісно нового підходу до своєї діяльності.
Але незмінним повинен залишатися творчий підхід бібліотекаря до своєї
справи. В своїй бібліотечній діяльності я прагну до самовдосконалення, поповнення

11. 10
свого інформаційного багажу, адже, щоб впливати на духовний розвиток
підростаючого покоління, потрібно самому бути розвиненою особистістю.
Проводячи виховні заходи у бібліотеці, я намагаюсь працювати творчо,
враховувати індивідуальні здібності кожної дитини, щоб сприяти підготовці їх до
подальшого життя, виховувати любов до рідного слова, рідної української землі,
бажання стати справжнім громадянином України.
Я добре розумію, що сучасний бібліотекар має добре знати не тільки свою
справу, але й орієнтуватися в інших науках: літературі, мистецтві, адже він
утверджує у своїх вихованцях людську і національну гідність.
Це велика робота з підростаючим поколінням і суть, мета і завдання її
прості - формування національної свідомості учнівської молоді й виховання
гармонійно розвинутих громадян незалежної України, гідних спадкоємців
найкращих надбань національної культури.

12. 11
Розділ ІІ
Національне виховання як невід’ємний чинник формування
особистості у практичній діяльності шкільного бібліотекаря
Сьогодні Україна переживає національне відродження. До нас
повертаються скарби наших предків, входять у школу з уроками народознавства,
етики, вечорами народної пісні, весняними, осінніми, зимовими святами.
Велика любов до рідної землі, мови, пісні, звичаїв і традицій батьків –
усе це складає загальний тип особистості, гідної майбутнього нашої української
нації, яка може бути вихована не лише справжніми педагогами, а й бібліотекарями
– професіоналами.
Шкільний бібліотекар повинен всіляко сприяти можливості застосування в
своїй діяльності прогресивних народних традицій – духовних, моральних, сімейно-
побутових, культурних, використовуючи традиційні та інноваційні форми роботи,
а саме: театралізовані вистави, конкурси малюнків, конкурси читачів,
літературно-музичні вечори, уроки-пам’яті, виставки книг тощо. Адже все це
має велике значення для повноцінного розвитку не тільки особистості, а й для
сучасної системи виховання в цілому.
Досить часто, з’ясовуючи актуальність тієї чи іншої проблеми освіти, ми
звертаємося до досліджень зарубіжних учених, забуваючи про величезну вітчизняну
наукову скарбницю. З цього приводу доречно згадати видатного українського
вченого, педагога, мислителя І.І.Огієнка (1882-1972). До широкого кола його
наукових інтересів входили проблеми відродження і становлення вітчизняної
педагогіки, національної школи і системи національного виховання [9.16].
Вивчаючи творчу спадщину І.Огієнка, можна зробити висновок: засоби здійснення
національного виховання, запропонувані І Огієнком, - рідна мова, природа рідного
краю, історія, звичаї, обряди, народний календар, українська народна пісня,
фольклор, побут та ін. переплітаються із запитами і завданнями педагогіки
сьогодення [9.17].
Різноманітні форми, методи, джерела та шляхи національно-
патріотичного виховання активно впроваджуються у виховний процес і нашого

13. 12
навчального закладу. І, як наслідок, останнім часом намітилася стійка тенденція
зростання інтересу учнів нашої школи до культури, історії, обрядовості,
символіки українського народу.
Особливу увагу як засобу виховання, вважав І.Огієнко, потрібно
приділяти рідній природі. "Пишна природа чарівного краю нашого сама
нахиляє своїх мешканців до замилування у всякім мистецтві [9.22] ", – писав
він. Природа рідного краю є основою духовної культури народу. Природні фактори,
що зумовили національні особливості українців, формують у дітей чутливе
сприймання природи як живого організму, прагнення осягнути і зрозуміти її
таємниці.
Гарною традицією у нашій школі стало щорічне проведення конкурсу
квітів «Україно, мій духмяний дивоцвіт!» (Додаток 5). Щоріч у вересні наша
школа розквітає мальовничими пейзажами в об'ємно-просторових квіткових
композиціях, створених з тонким смаком, глибоким змістом. Вишукані композиції
перевершують одна одну оригінальністю виконання та назви, перед очима глядачів
постають: сповнена любов’ю та пошаною до матері композиція «Мамине серце»;
жартівливі - «Ходить гарбуз по городу», «Гриць та Одарочка - чудова парочка»;
композиції, викладені із оспіваних в народних піснях білих ромашок, червоних
троянд, золотих соняшників, синьооких волошок та чорнобривців - «Вінком із
чорнобривців уквітчана мова моя!», «Щедрі дари осені», «Осіннє мереживо
барв», «Квітни, мій рідний краю!», квіткові композиції, присвячені 200 - річчю з
дня народження Т.Г.Шевченка - «Тобі, Кобзарю, наш духм’яний дивоцвіт, у твій
славетний ювілейний рік!», «Садок вишневий коло хати…» та ін. Дивлячись на
цю красу, розумієш – фантазії, мріям та творчому потенціалу наших талановитих
учнів немає меж. Саме з дитячих мрій створюється барвистий світ мистецтва та
здійснюються всі бажання.
Великого значення І.Огієнко надавав ознайомленню та необхідністю
формування у підростаючого покоління поваги до традицій, звичаїв та обрядів
свого народу, оскільки вони здійснюють живий пізнавальний, емоційний та
зрозумілий зв’язок між минулим, сучасним і майбутнім народу. Це той фундамент
виховання, що передається з покоління в покоління."У який бік не поглянемо,

14. 13
скрізь бачимо, як оригінально, своєрідно складав свою культуру народ
український [12.5]",– зазначав великий мислитель.
Підтвердження цих думок знаходить своє відображення в сьогоденній
практиці навчально-виховної роботи з дітьми. Жодний заклад освіти не має
обходитися без використання народних традицій, звичаїв та обрядів. Наша
школа - не виключення.
Багато років поспіль в нашій школі проходить святковий ярмарок
«Покрову зустрічаємо!» (Додаток 6). В цей день ми пригадуюємо події, котрі
стались багато років тому – на початку Х століття у Константинополі в часи
Візантійської імперії, вшановуємо славних українських козаків, покровителькою
яких вважається Богородиця [3]. Це свято також і родинне, бо пов’язане з
родинними і сімейними цінностями, шанобливим ставленням до ідеалів жіночності
та материнства. Ось чому до святкування Покрови Пресвятої Богородиці
активно залучаються не тільки учні і педагоги нашої школи, а й родини школярів.
Учасники ярмарку пропонують гостям традиційні українські страви та напої:
вареники з різноманітними начинками, млинчики, ніжні пампушки, солодощі, узвар
в глиняних глечиках і навіть український смаколик – сало з часником! Крім щедрого
застілля атмосферу християнського релігійного свята створюють вишиті рушники,
якими прикрашені столи з наїдками, а також національні костюми, створені
невтомними руками українських майстринь. Залучення всіх членів сім’ї до
відтворення українських християнських традицій є важливим для навчального
закладу, адже без духовного відродження української родини неможливо відродити
націю в цілому. Доречними з цього приводу є слова видатного педагога І.Огієнка:
«Чого батько і мати навчать у родині, з тим і в світ піде дитина» [10.63].
Різдво Христове – найкрасивіше зимове свято. Це свято приходить до
людей морозної ночі в сяйві свічок, у світлі зірок і гучному співі хору. Небо і земля
славлять Різдво Христове. Славили це свято і учні нашої школи. З метою
поглиблення емоційно-естетичного світоприйняття дітьми навколишнього світу,
а також активізації їхніх творчих здібностей, я проводжу таку форму роботи, як
театралізовані вечори. Особливим було святкування вечора Різдва Христового
(Додаток1), (Додаток 7), а саме: Свят-вечора з 12-ма пісними стравами на

15. 14
святковому столі, «дідухом», головною обрядовою стравою – кутею, з чудесами
різдвяної ночі… В цей вечір на землі, хоча б ненадовго, запановує мир, серця
сповнюються доброю волею, а Всесвіт - звуками дитячих голосів, які славлять Бога.
Щедрівками та колядками славили Бога та вітали педагогів на святі
«Щедрий вечір, добрий вечір!» (Додаток 8) учні фольклорного ансамблю під
керівництвом учителя музики Богатир Л.С., який створений у нашій школі з метою
відродження української народної пісні. Щоб спонукати дітей прилучатися до
цього виду народної творчості в школі два роки поспіль проводиться і такий вид
виховної роботи, як інсценування українських пісень (Додаток 9). Адже, як писав
І.Огієнко: «Наші пісні – це тихий рай. Це привабливі чари, ті чари, що всім
світом признано за ними» [8.243]. Українська пісня – бездонна душа народу. Пісні
впливають на формування у підростаючого покоління гордості за свій народ, його
минуле.
Підводячи підсумки, можна сказати - у процесі підготовки та їх
проведення свят, конкурсів, календарних дійств у дітей пробуджуються,
поглиблюються і закріплюються найкращі їх якості: творче ставлення до
дійсності, кмітливість, працьовитість, ініціативність, а головне – любов до
рідного народу, до Батьківщини.
Іван Огієнко наголошував також і на виховному значенні рідного побуту.
"Ми бачимо орнамент на кожному кроці життя селянського: малюнки криють
сволоки й комини, містяться над дверима та вікнами, по стінах хат,
оздоблюють дерев’яний посуд, широко розкинулись по скринях, мисниках, річах
свіцьких…[12.127]", – писав мислитель. Діти повинні знати глибокий смисл і
значення оформлення житла в національному дусі, елементи національного одягу
тощо. Для цього я організовувала з учнями екскурсії до національних музеїв:
Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, у відділ
народних ремесел, де працюють гуртки лозоплетіння, різьблення по дереву,
народної вишивки, плетіння гачком, керамічної іграшки, гончарства та до
унікального комплексу «Українське село» (Додаток 10) у с.Бузова, який
розкинувся серед високих сосен. В музеї скрупульозно відтворено побут
українського села віком у кілька століть. Кожному, хто побуває там, захочеться

16. 15
помріяти, пофантазувати, відчути себе в ньому господарем або господинею хоч на
годинку.
Багато дивовижного побачили мої вихованці під час цих екскурсій,
розглядаючи килими, рушники народних майстринь, роботи майстрів народного
прикладного мистецтва, а також учнівські роботи, виготовлені з природного
матеріалу. А які у нас шикарні національні костюми, вишиті бісером та нитками,
українські віночки з магією квітів та трав, де сплетена ціла історія народу?! Їх
красою та вишуканістю захоплюється весь світ. Не даремно, в нашій школі жодне
свято не відбувається без використання національних костюмів (Додаток 11).
Отже, знайомство з красою українського побуту є дієвою формою виховання. Саме
такі методи підносять дух, будять у сучасної молоді національну свідомість та
почуття гордості за свій народ.
Одним із важливих завдань, які необхідно вирішити на шляху українського
національного відродження, І.Огієнко вважав виховання в українців високої,
священної любові до своєї Батьківщини — України [11.102].
В Україні, напевно, немає іншої людини, крім Тараса Шевченка, яка б,
народившись майже два століття тому, передбачила в поетичній формі долю своєї
нації і Батьківщини. Неможливо переоцінити внесок Великого Кобзаря у справу
служіння Україні, українській нації. Саме в цей час, коли відбувається процес
духовного та національного відродження країни і з незвичайною гостротою постає
проблема виховання сучасної молодої людини, ми повинні звертатися до
геніальних ідей творчої спадщини поета, яка розкриває особливості процесів
національного самовизначення, окреслює риси українського характеру [16]. І не
лише у ті дні, коли ми святкуємо його роковини, але й повсякчас керуватися ними у
власному житті й діяльності.
З метою вшанування памя’ті Кобзаря як геніального натхненника
національно-культурного та державного відродження України з читачами
бібліотеки я провела інсценізацію уривку твору Т.Г. Шевченка «Розрита могила».
(Додаток 2),(Додаток 12). Мелодійність української народної пісні, влучне
Шевченкове слово, його поетична мова запалили серця учасників цього дійства
патріотичним вогнем. Адже мало хто в історії української культури з таким вогнем

17. 16
душі захищав свободу і незалежність батьківщини, честь і гідність народу, як це
робив Великий Кобзар.
Говорячи про різні форми, методи, джерела та шляхи національно-
патріотичного виховання, І.Огієнко наголошує, що провідне місце у цьому
процесі належить українській інтелігенції, яка повинна усвідомити свою роль і місце
у формуванні високої національної свідомості українців. Український патріотизм
— це не просто пасивна любов до своєї Батьківщини. Він вимірюється не словами, а
конкретними справами, особистим внеском кожного у розбудову незалежної
української держави. І взірцем для нас у цьому є І.Ю. Коваленко - видатний
український поет - шістдесятник, дисидент, політв'язень радянських часів,
учитель.
Внутрішньо незалежний та безкомпромісний, І.Ю.Коваленко не співпрацював
із тоталітарним режимом, ніколи не належав ні до яких угрупувань чи партій.
Працював учителем іноземної мови у нашій школі. У 1972 році заарештований під
час репресій, яким було піддано українську творчу інтелігенцію.
Усвідомлення того, що поет жив у Боярці і працював у нашому начальному
закладі, надихає учнів нашої школи не тільки на участь, а й на перемоги у
літературному конкурсі ім. І.Ю.Коваленка (Додаток 13). Так у 2012 році І і ІІ
місця у районному етапі конкурсу зайняли учениці нашої школи - Стельмащук
Тетяна (11- А кл.) і Гоц Валерія (8- А кл.). Глибинна природна любов поета до
України стократ множилась вродженою незалежністю, свідомою громадянською
позицією поета та палкою непримиренністю до несправедливості. Ключовими в
творчості поета є слова:
«Життя – не перелік змарнованих літ
Життя твого духу – до Бога політ,
Життя – це порив до небес…[13]»
На думку І.Огієнка, важливе місце в системі національного виховання займає
історія, тобто реальні події, факти про виникнення, становлення і розвиток свого
рідного народу і нації.
Педагог-мислитель застерігав від "перекручування" історичних фактів і подій
та наголошував на тому, що кожен вихованець повинен знати з дитинства, що

18. 17
український народ "має свою довгу історію", яка «оживляє нас українців і дає
нам цілющу силу прямувати до тієї правди, якої ми прагнемо всі [11.352]».
З метою поглиблення знань з історії свого краю серед читачів бібліотеки я
проводжу виховні заходи, спрямовані на формування у них національної
самосвідомості та почуття патріотизму. Впровадження нових методів роботи,
зокрема таких, як ознайомлення дітей з документальними свідченнями,
виконання віршів під музичний супровід, перегляд кадрів кінохроніки, декламація
власних віршів та знайомство зі спогадами ветеранів, пробуджують у дітей
духовність, історичну пам'ять, усвідомлення себе як частини народу. Серед таких
заходів - літературно-музична композиція: «Україна пам’ятає, світ визнає» до
Дня пам’яті жертв Голодомору (Додаток 3), (Додаток 14) та виховний захід до 70-
річчя визволення Києва та Боярки від німецько-фашистських загарбників
(Додаток 4), (Додаток 15).
Підводячи підсумки своєї роботи, можу зробити висновок, що без оволодіння
учнями скарбами народу, пізнання його самобутнього національного обличчя,
практичного продовження його культурних, творчих традицій, опанування
історичним досвідом, не слід і говорити про успішну перебудову всього навчально-
виховного процесу.

19. 18
ВИСНОВКИ
Національна система виховання, породжена історичним процесом і створена
самим народом, зосереджує в собі родинні цінності, ідеї, погляди, переконання,
традиції, звичаї, навчально-виховні заклади і осередки культури, які спрямовані на
організацію життя підростаючого покоління, виховання його в дусі матеріальної і
духовної культури нації. Система виховання ґрунтується на засадах родинного
виховання, народної педагогіки, науково-педагогічної думки, що ввібрали в себе
надбання національної виховної мудрості, досягнення світової культури.
Глибоке знання і продовження традицій, звичаїв і обрядів створює той національний
колорит, ту національну самобутність, яка є могутнім стимулятором творчості
народу, невичерпним джерелом його мистецької, культурної діяльності; внеском
народу в світову історію, у взаємозбагачення культур; фундаментальною основою
виховання підростаючих поколінь, створення національної системи виховання.
У світлі вищевикладеного можна зробити висновки: сьогодні проблема
реалізації та впровадження національного виховання в Україні є
найнеобхіднішим завданням для суспільства в цілому. Країна, яка не має своєї
самобутньої і неповторної системи виховання, національної ідеї, не має історичного
майбутнього.

20. 19
Список використаних джерел
1. Концепція національного виховання // Освіта. - 1994. – 26 жовтня. - С. 5–6, 11–12
2. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті [Текст] // Освіта. -
2001. - № 54-55. - С.4-5.
3. Про День Українського Козацтва : Указ Президента України від 07.08. 1999р.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki. - Назва з
екрана.
4. Про загальну середню освіту : Закон України від 13.05.1999 р. № 561-XIV
[Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://guonkh.gov.ua/reforma_osviti/zagal_os/1107.html. - Назва з екрана.
5. Завальнюк, О.М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського
університету в іменах (1918—1921 рр.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http:// uk.wikipedia.org. – Назва з екрана.
6. Зіньковський, Ю. Виховання і навчання. Протиріччя в єдності [Текст] /
Ю.Зіньковський // Вища школа. - 2012. - №2. - С. 20-30.
7. Лахман, Т. Словник культурологічних термінів [Текст] // Шкільна бібліотека. –
2003. - № 8. - С.187-189.
8. Огієнко, І. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр.
[Текст ] / І.Огієнко. – 2-ге вид. - К.: АТ «Обереги», 1994. - 424 с.
9. Огієнко, І. (Митрополит Іларіон) Книга нашого буття на чужині. Бережімо усе
своє рідне: ідеологічно - історичні нариси [Текст] / І.Огієнко. - Вінніпег, 1956. -
168 с.
10.Огієнко, І. Наука про рідномовні обов’язки [Текст] / І.Огієнко. - Жовкла, 1936. -
72 c.
11.Огієнко, І. (Митрополит Іларіон) Рятування України [Текст] / І.Огієнко; упоряд.,
авт. передм. і комент. М.С. Тимошик - К.: Наша культура і наука, 2005.- 548 c.
12.Огієнко, І. Українська культура [Текст] / І.Огієнко. - К. : Довіра, 1992. - 273 c.
13.Сверстюк, Є. Спогади про поета [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://ivan-kovalenko.hrest.info. – Назва з екрана.

21. 20
14.Сучасна бібліотека в інноваційному освітньому просторі системі підвищення
якості освіти : матеріали наук.-практ. конф. (12-13 березня 2009 року м.
Луганськ) [Текст]. - Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2011. -
385с.
15.Хіміч, Я. Бібліотечне обслуговування як соціально-рольова взаємодія [Текст] / Я.
Хіміч // Шкільна бібліотека. - 2004. - № 12. - С.47-50.
16.Шевченкіана на початку ХХІ століття: матеріали науково-практичної
конференції, присвяченої 190-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка 25
березня 2004 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //
korolenko.kharkov.com/31.htm. - Назва з екрана.
17. Ягупов, В.В. Педагогіка: навч. посібник [Текст] / В.Ягупов. - К.: Либідь, 2002 –
560 с.

22. 21
Додатки

23. 22
Додаток 1
«З Різдвом Христовим, Україно!»
Інсценування свята Різдва Христового
(для учнів 5-их класів)
Мета:
• залучення учнів до відродження звичаїв та обрядів українського народу,
зокрема, обряду колядування під час різдвяних свят;
• розвиток творчих здібностей та обдарувань дітей;
• виховання поваги до обрядової спадщини нашого народу.
Обладнання:
музичний супровід, сіно «дідух», кутя, калач, рушники, ікона Ісуса
Христа.
Хід заходу
Ведучий 1. Колись, давним-давно, прийшло на українську землю свято Різдва
Христового, як день народження Ісуса. Українське Різдво - свято перш за все
родинне. Це час добрих побажань рідним, близьким, сусідам, знайомим, усім
людям.
Ведучий 2. Як і багато років тому, збираються в дорогу колядники та ряджені,
(ви їх обов’язково побачите), бо їм засвітилась Віфлеємська зірка. Старші
люди кажуть: «Пішла Коляда по льоду розсипати коляду».
Ведучий 1. Отак із колядками рідною мовою повертаємось ми до золотих
традицій українського Різдва. І нехай сьогодні на Різдвяному святі
пролунають традиційні і незнайомі усім нам колядки, звернуті до Великого
Володаря!
Ведучий 2. Бо і наша Коляда вже розсипає десь коляду, та дзвіночками
сповіщає людей, що Різдвяне свято розпочалося!
(Звучать різдвяні мотиви. На сцені накритий святковою скатертиною
стіл, Меланка (мати) накриває святкову вечерю.)
Ведучий 1. На столі повинно стояти 12 страв на честь 12 апостолів. Страви
пісні, бо перед кожним великим святом повинен бути піст. Вибір страв в
кожній місцевості свій, але є і обов’язкові - білий хліб (калач) і кутя – варена
пшениця з маком та медом, часом, з горіхами, родзинками чи курагою. Кутю
включають у святу вечерю на знак злуки всіх членів роду: живих і померлих.
Ведучий 2. До святвечірніх традицій належить і сіно під скатертиною на
столі, бо Ісус спочивав на сіні; на кутах стола розкладають по зубчикові
часнику «проти злих сил». На столі ставлять і запалюють свічку, яка буде
горіти весь Святий вечір як пам'ять померлих родичів та близьких, всіх тих,
хто помер за Україну.
(Під час цих коментарів господарка розставляє їжу на столі, розкладає часник
на кутах стола, запалює свічку. До хати повільно і урочисто підходять
Павло(батько) і Василь(син). )

24. 23
Входять в хату, і батько говорить такі слова: « Святки йдуть!»
Після батька син відказує: « Святки прийшли!»
Мати відповідає: « Шануємо і просимо дідуха й Вас завітати».
Ведучий 1. Пояснює: «Дідух» - це перший сніп пшениці, який залишав
господар під час зажинок, щоб потім на Святий вечір поставити його на
почесне місце у світлиці – під образами. При цьому хазяїн промовляє : «Дай
Бог на щастя, на здоров’я, на той Святий вечір».
(Вся родина сідає за стіл. Починається частування. Добрим словом згадується
і минулий рік, звучать побажання добра і щастя в році наступному).
Ведучий 2. Родина з нетерпінням чекає колядників, які цього вечора будуть
іти від хати до хати, щоб прославляти народження Христа і побажати кожній
родині щастя, процвітання, добра, миру, багатства, любові.
(Ось зазвучав дзвіночок – ознака, що до хати йдуть колядники).
Колядники: «Пане господарю, чи дозволите колядувати?»
Господар: «Дозволяю. Заходьте, хлопці!»
Звучать колядки.
Колядник 1. Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
Вийди - вийди, господарю,
Подивися на кошару,
А ягнички народились.
В тебе товар хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Колядник 2. Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
А за вікном хуртеча злиться,
А нам співати і радіти.
Горить ялинка у світлиці –
З Різдвом Христовим!
Господар: « Дякуємо, хлопці! Сідайте до столу».
(Колядники сідають за стіл. Пригощаються. Знову стукіт у двері).
Колядники: «Дядьку, можна колядувати?»
Господар: «Можна, хлопці, заходьте».
Колядник 3. Сію, сію, засіваю,
З Новим роком Вас вітаю!
На той новий рік,
Щоб вродило краще,
Ніж торік!
Колядник 4. Ой, ішла Колядка
Вулицями в місті,

25. 24
У стрічках сріблястих,
В світлому намисті.
Іскорки веселі
На сніг розсипала,
«Божий син родився!» -
Усіх сповіщала.
Господар: «Дякуємо, хлопці, сідайте до столу».
Ведучий 1. Прихід колядників вважався доброю ознакою для хати. Адже вони
бажали господарю, господині, їхнім дітям, присутнім родичам всього
найкращого на весь рік. Чим більше колядників побуває на Святий вечір і
Різдво, тим багатша, щасливіша і здоровіша буде родина.
Ведучий 2. До пізньої ночі гомонить родина, згадують тільки про хороше,
співають колядки, зустрічають вертепи і колядників. Горить на столі свічка.
Ведучий 1. А вранці вся родина, святочно вдягнувшись, вирушить до церкви,
щоб взяти участь у Святій Літургії на честь народження Сина Божого – Ісуса
Христа. І хочеться всім Вам, милі українці, сказати словами колядників.
(Виходять всі учасники дійства).
Учасник 1. За сими словами
В дзвіночки дзвоним.
Учасник 2. В дзвіночки дзвоним,
А всім ся клоним.
Учасник 3. Щастям, здоров’ям,
Ще й віком довгим.
Учасник 4. Ще й віком довгим,
Прибутком добрим.
Учасник 5. Й самі собою,
І з дружиною.
Учасник 6. І з усім чадом,
з святим ладом.
Учасник 7. Святим божеством,
Божим Рождеством!
Учасник 8. Здорові будьте,
В гаразді оставайтеся!
Всі разом: Христос родився!
Славімо Його!

26. 25
Додаток 2
Інсценізація уривку твору Т.Г.Шевченка
«Розрита могила»
літературно-музична композиція
(для учнів 7-их класів)
Мета:
• виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова України;
• вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України -
Т.Г.Шевченка;
• формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови;
• виявлення творчих здібностей учнів.
Обладнання. Твори Т.Шевченка, вишиті рушники, записи народних пісень,
національні костюми.
(Святково прибраний зал. Звучить «Заповіт» Кобзаря. )
1 ведучий: (на фоні мелодії)
Шановна родино! Сьогодні у нас велике свято: ми вшановуємо пам’ять вірного сина
нашого народу – Тараса Григоровича Шевченка.
2 ведучий: Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка.
Повні сил і живої снаги,
Ми вклоняємось тобі, Великий поете!
1 ведучий: Коли хочуть щось гарне сказати про народ, то розповідають про його
землю, гори, річки, ліси …Згадують, яких великих людей дала ця земля світові.
Українці – це народ Тараса Шевченка. Саме наша земля дала світові геніального
поета, голос якого лине над землею уже кілька століть.
2 ведучий: Як заповіт рідної людини своїм внукам і правнукам, своєму народові
сприймаємо ми немеркнучі в часі рядки його «Заповіту».
(Учень виконує «Заповіт»)
1 ведучий: Тарас Шевченко - совість, голос і пісня народу. Море його поезії - це
частка великого океану – народної пісні. Саме з того океану бере Кобзар свій
початок і свою силу.

27. 26
2 ведучий: Тарас Шевченко не просто відкрив світові силу і красу українського
слова. На своїх могутніх поетичних крилах він виніс наше слово на широкий
простір, поставив його в ряди найпередовіших мов світу.
1 ведучий: Люди шанували у Шевченкові не тільки геніального поета, через нього
вони усвідомлювали себе як народ. Т.Г. Шевченко пробуджував національну
свідомість, посилаючи в Україну свої думи про горе і страждання рідного народу.
(Звучать «Думи мої, думи мої …» у виконанні Анатолія Солов’яненка)
2 ведучий: Перед нами велетень – Тарас Шевченко. Нас просто не існує без нього.
У ньому вся історія наша, все буття, всі наші мрії. Уявити себе без Шевченка
українцеві все одно, що без неба над головою. Він - вершина нашого родового
дерева. Навіть прах його вознесений на вершину. Іншої такої могили нема на
планеті.
(Звучить «Реквієм» Моцарта)
Учень 1.Тебе із бронзи і граніту
Для поколінь піднесли ми,
Із мужнім словом «Заповіту»
Живи, як Правда, між людьми.
Учень 2. Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами.
(Звучить пісня про рідну землю).
Учень 3. Слухайте, слухайте голос,
Голос пророчий поета.
Вірив Кобзар, що буде
Вільною наша планета!
Учень 4. Збулись твої слова ророчі,
І час оновлення настав ...
Давно стежки позаростали,

28. 27
Де ти малим ягната пас.
І бур'янів отих не стало,
В яких сльозами обливавсь…
(Уривок із п'єси Т.Г. Шевченка"Розрита могила")
(Степ, горить вогонь, сидять пастушки)
Тарас: Дивись, Степане, як прегарно сонце заходить!
Зачервонілось... А небо міниться різними барвами!.. Ех, якби я умів уже добре
малювати, я б передав усю цю красу ...
Степан: Так... Сонце заходить, то й час додому уже, Тарасе. Час гонити вівці.
Тарас: Гони, Степане, та займи й мої, а я заночую тут, в степу.
Степан: Не хочеш іти додому?
Тарас: Не хочу... Там мачуха бити буде...
Степан: А вечеря? Ти хіба не голодний ?
Тарас: Ні, я ще не дуже голодний, та й маю ще ось шматок хліба за пазухою, що
Оксана дала… А вранці скажеш Оксані, то вона знову передасть.
Степан: А не будеш боятися? Це ж лячно самому ночувати в степу на могилі...
Тарас: Чого лячно? Тут гарно, а не лячно! Дивись лиш: за байраком байрак, а там
(показує) степ та могила.
Степан: Ну, то добре! Ночуй, а я займу твої вівці (виходить).
(Темніє… З могили виходить козак)
Козак: А що злякався, хлопче?
Тарас: Ні, а чого мені лякатись? Я здивувався лише.
Козак: А чи знаеш, хто я такий?
Тарас: Знаю! Як лиш вус та чуба побачив, то й пізнав, що ви козак запорозький...
Козак: Так, синку. А звідкіля ж ти знаєш про козаків?
Тарас: Мені дідуньо розповідали. Оповідали не раз, як то козаки по морю гуляли,
слави добували та з турецької неволі братів визволяли...
Козак: (сперся на списа, задумливо). Ой так, синку, було колись на Україні: ревіли
гармати, запорожці вміли панувати! Панували, добували волю і славу, - минулося...
Осталися могили по полю.. А чи розповідав тобі дідуньо, за що боролись козаки, за
що різались з ордами?

29. 28
Тарас: Так, розповідав.. За добро рідного краю, за Україну!...
Козак: (радісно) А!... Так, значить, не вмерла ще наша слава, та й не вмерла ще в
народі пам'ять славної минувшини! Потішив ти мене трохи, хлопче! А подивлюся,
бувало, як на наших могилах жита похилились, в степу німець картоплю садить, а
внук косу несе в росу, замість гострого козацького списа, та тягнеться покірно в
ярмі і лиш долю проклинає, - то розлука серце огортає...І я тоді чим мерщій тікав у
темну могилу...
Тарас: (здивовано) Так ви не мертві там у могилі, а живете?
Козак: Не мертві синку! Живемо і караємося там... та знай, що не один я!
Тарас: За що ж ви отак караєтесь по могилах?
Козак: (сумно) За те, що не стали самі одностайно за козацьку волю, а почали
шукати помочі у наших ворогів та й запродали Україну москалям… Ох! Жахлива це
була хвилина…
Ми зарізали брата,
Кров'ю брата впилися
І отут плягли
У могилі заклятій…
(Зажурено похилився на спис)
Тарас: Ох, як воно бувало на нашій землі, на нашій славній Україні...А я й не знав.
Козак: (стрепенувся, показує) Дивися... На всій Україні високі могили! Дивися,
дитино, усі ті могили начинені нашим благородним трупом, начинені туго. Отсе
воля спить!...
Тарас: А чи збудеться воля України?
Козак: (твердо) Встане воля!... Світ правди засвітить і помоляться на волі
невольничі діти! Та спочатку потрібно збудити зі сну і розкрити їм очі на те, що
діється отут. І це тобі Тарасе, судилося зробити!
Тарас: Та чи зможу я, невчений кріпак, виконати те велике завдання, що ви його на
мене покладаєте?
Козак: Зможеш! У твоєму серці палає вогонь любові до України, а в душі маєш
утаєний дар божий - силу Пророка! Та знай, Тарасе, що на тій дорозі прийдеться

30. 29
тобі чимало горя витерпіти. Далеко від України, серед снігів, в пустелі каратися
будеш!
Тарас: Нехай! Щоб лиш Україну розбудити мені, про все інше мені байдуже...
Мені однаково: чи буду
Я жить на Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині.
Однаковісінько мені...
Козак: Я знав, що ти так скажеш. Тому ми й вибрали тебе за будителя України! Хай
твоє вогняне слово літає по всій Україні! Запалює всіх до боротьби!
Ведучий 1. Ми чуємо тебе Кобзаре, крізь століття.
І голос твій нам душу окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля!
Ведучий 2. Немає в світовій літературі іншого поета, який би так ніжно оспівав у
своїй творчості жінку-матір усієї землі, берегиню, продовжувачку роду людського.
Святим ідеалом для багатьох поколінь стали слова:
І на оновленій землі
Врага не буде супостата.
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі!

31. 30
Додаток 3
«Україна пам’ятає, світ визнає»
Вшанування пам’яті жертв Голодомору
Урок – реквієм
(6-ті класи)
Мета:
• Визначити масштаби трагедії українського народу та уроки
історичної правди як процесу оновлення та очищення народної
пам’яті на основі історичних знань про голодомор 1932-1933рр. в
Україні;
• Виховувати у дітей етнонаціональних, загальнолюдських цінностей
як основи формування громадянина – патріота України;
• формувати та розвивати історичну пам’ять поколінь.
Обладнання. Свічка, хліб, вишитий рушник, колоски пшениці, свідчення
очевидців, факти Голодомору, записи пісень, книги про Голодомор.
Хід заходу
(Звучить «Реквієм» Моцарта)
Учень 1. Моя Вкраїно, вистраждана доле,
Тобі б до сонця гордою рости,
Тебе ж із дому нелюди вигонили,
І мусила свій хрест тяжкий нести.
Учень 2.Тебе з корінням – та на попелище,
Тебе у воду з каменем тяжким.
А ти злітала усе вище й вище,
Не скорена й не зламана ніким.
Учень 3. Із серця слово рідке виривали,
Палили вроду у сліпім вогні.
А ти весною знову зацвітала
У вишитім вкраїнському вбранні.
Учень 4. Тебе топтали, били, розпинали,
Стріляли у калину і пісні,
А ти співала, як же ти співала!
Й верталися до саду солов’ї.
Учень 5. Моя Вкраїна, гарна, як тополя,
Я – українка із прапрадідів.
Схиляюсь в молитовному поклоні,
Щоб наш не перевівся родовід.

32. 31
Бібліотекар. У нас, українців, є традиція: коли людина помирає, запалюють
свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А,
оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі
неприкаяні і не можуть опікуватися нами. То ж запалимо свічку памяті.
(Учні запалюють свічку).
Учень 1. Ніч огорнула мою Україну
В небі високо засяяли зорі.
Чому ж до зірок я думкою лину,
Схиляючи голову в тихій покорі?
Учень 2. Може ті зорі – то душі людей,
Які відлетіли в голодні часи?
...А серед них скільки було дітей!..
Їм не бачити більше земної краси.
Учень 3. Хай світло від свічки у небо летить-
Хоча б одну Душу зігріє в цю мить,
Щоб Душа ця загублена спокій знайшла-
І у Вічність до Бога вона відійшла.
Ведучий 1. Їм – неоплаканим і невідспіваним... Їм – похованим без труни й
молитви, позбавлених могили й шани – присвячується цей урок-реквієм. Мало
знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як
Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і
найблагодатнішої землі - України.
Ведучий 2. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової
народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
Йшли в могилу найкращі, несли найкоштовніше, що є в нації – гени розуму,
здоров’я, гени досконалості.
Ведучий 1. Обривався вічно живий ланцюжок поколінь: українському
народові, якого ніколи не щадила доля, було завдано смертельного удару.
Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу.
Ведучий 2. Уявляєте собі, щоб без стихії, без засухи, без війни – в самому
центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була
житницею континенту, було знищено голодом мільйони людей!
Ведучий 1. Масове голодування селян розпочалося в грудні 1931 року і
тривало впродовж 22 місяців. У 1932 році в Україні повністю вичерпалися
запаси хліба, голод підкошував цілі райони й області.
Ведучий 2. А вже до лютого 1933 року з України було вивезено майже все

33. 32
зерно. Офіційні органи влади замовчували трагедію українського села. Згідно
з установкою Й.Сталіна ставилися до голоду як до неіснуючого явища.
(Учні читають спогади селян).
Учень 1. Із спогадів жителя села Богорія: «Коли в 33-му дійшли чутки про
страшний голод на Україні, почали збирати пожертви – грішми і
продовольством – на допомогу голодуючим. В мене грошей не було, то я
пожертвував два мішки зерна. Але згодом стало відомо, що ваш уряд від
нашої допомоги відмовився, заявив, що ніякого голоду на Україні немає».
Ведучий 1. І в це неможливо повірити, але навесні 1933 року, коли настав пік
голоду, на Україні щодня помирало голодною смертю 25 тисяч чоловік,
щогодини – 1 тисяча, щохвилини – 17 чоловік! Якщо вдаватися до цифр, то
із загальної чисельності сільського населення України загинуло до 11
мільйонів чоловік (в історичній літературі наводяться різні цифри).
Ведучий 2. Після відновлення незалежності України почався копіткий пошук і
збір спогадів очевидців Голодомору 1932-33 років. Про глибину цієї трагедії
найбільше дізнаємося саме з розповідей тих, хто пройшов ці випробування і
вижив. Послухайте реальну історію однієї родини. Починається вона так, як і
казка.
(Учні читають спогади селян).
Учень 1. «Було у матері дванадцять синів і тринадцята дочка Галя і
чоловік Іван. А далі – вже реальне життя. Сільські комуністи хотіли
забрати коня у цієї родини. Іван каже: «Коні і я – одне ціле. Тільки через
мій труп дістануться вам вороні». Адже коні тримали сім’ю на світі. «Не
віддаси коней – уб’ємо!» І таки вбили батька – годувальника. Залишилась
сім’я без засобів існування. Найстрашніше випробування лягло на матір.
Уявляєте: прокидаються вранці тринадцятеро дітей і плачуть, просять:
«Мамо, дайте їсти!». А що вона могла вкинути в тринадцять ротиків,
коли у хаті ні крихти хліба, ні картоплинки...
Через кілька тижнів, як поховала Оксана свого чоловіка, похорон став
звичним явищем. Закопувала Оксана одне за одним, кого в ящику, а
більшість малюків загортала у якусь ряднину.»
Бібліотекар . Отак вимирала Україна – без плачу і голосіння, без дзвонів і
обрядів. Звикали до найстрашнішого, звикали до смертей мами, і тата і всіх
найдорожчих... Пам’яті жертв Голодомору присвячується цей вірш.
Учень . Мамо! Матусю! Рідненька!
Не покинь мене, моя ненька!
Не лети ти до синього неба,

34. 33
Бо для доні тобі жити треба.
Твоя донечка їстоньки хоче.
Ось і мишка про жито шепоче...
Хоч не хліба мені, а зернинку знайти,
І до тебе тоді були б сили дійти.
Це зернятко тобі я усе б віддала,
Аби тільки, Матусю, була ти жива!
Боженька! Чуєш? Врятуй мою Маму!
Братика й тата вже кинули в яму.
Від голоду вмерло все наше село.
А людей тут багато - багато жило!..
Залишились тілько я і Матуся.
Тож до тебе, Єдиного, я зараз молюся!
Бібліотекар. Сьогодні, коли від початку Голодомору минуло десятки років,
ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття,
послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас,
збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і
застерегти від повторення страшних помилок. Пом’янімо душі померлих від
голоду хвилиною мовчання.
(Хвилина мовчання. Демонструється фільм про Голодомор).
Учень 1. Прости безумство наше, Боже,
Безвір’я й гордощі прости...
Хто в бідах наших нам поможе?
Спасти нас можеш тільки Ти.
Учень 2. Дай силу нам себе здолати,
Себе в собі перемогти,
Тебе благають діти й мати –
Спасти нас можеш тільки Ти.
Учень 3. Пречиста Діво, Божа Мати,
Своїм нас сяйвом опромінь,
Дай сил гріхи нам подолати
На віки вічнії. Амінь!

35. 34
Додаток 4
70-а річниця визволення Києва та Боярки
від німецько-фашистських загарбників
(літературно-музична композиція)
для учнів 6-7-их класів
Мета:
• формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого рідного краю, його
історії та героїчного минулого;
• виховання громадянських почуттів;
• формування й розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту
Вітчизни, на прикладі подвигу людей старшого віку та дітей війни.
(Під музичний супровід учениця читає вірш Ліни Костенко «Мій перший вірш
написаний в окопі»)
Ведучий 1. Цей вірш відомої української поетеси Ліни Костенко. Маленькою
дівчинкою переживши страхіття війни, Ліна Костенко написала ряд віршів, які
пронизує біль від усвідомлення тих втрат, яких зазнало людство від численних
воєн…
Ведучий 2. Війна 1941 року… Грізним смерчем ввірвалась вона в мирне життя .
Ведучий 3. Тієї пам'ятної червневої пори, як і завжди, догорав рожевий світанок в
обіймах спраглої ночі, пив теплу росу із трав та замріяно слухав останні звуки
вальсу в сільському клубі.
Ведучий 1. Тут зібрались випускники 1941 року, вони танцювали свій останній
шкільний вальс і не знали, що через декілька хвилин, рівно о 4 годині ранку 22
червня вони закружляють в кривавому танку війни, який триватиме 1418 днів і
ночей…
Ведучий 2. Стих дитячий сміх і на довгі 1418 днів і ночей в домівках людей
поселилось чекання. Чекання звісток з фронту, чекання кінця голоду і страждань,
чекання перемоги…
Сценка – прощання батька і сина. Звучить лірична мелодія.
Син: -Тату, ти йдеш до війська ?
Батько: - Так, сину, йду, вже час.
Ворог вже зовсім близько
Топче ногами ряст,
Нищить він нашу землю,
Плюндрує села й міста,