mariupol

3. Перші роки
Початок громадської
діяльності
Є . К о н о в а л е ц ь б р а в у ч а с т ь у б о р о т ь б і
ст удентства за український університет у
Львові. У 1912 р. став секретарем львівської
філії «Просвіти», тісно
с п і в п р а ц ю в а в з
друкованим органом
організації - місячником
«Письмо з Просвіти»,
б у в ч л е н о м
«Академічної громади».
Із 1913 р. як один з
лідерів українського
студентського руху був
обраний до складу
г о л о в н о ї у п р а в и
У к р а ї н с ь к о г о
Студентського Союзу,
д е н а л е ж а в д о
н а ц і о н а л ь н о -
демократичної секції.
Народився в селі Зашків
Львівського повіту (тепер
Жовківського району Львівської
області) у вчительській родині.
У 1901—1909 рр. навчався в Академічній гімназії у
Львові.
З 1909 р. вивчав право на юридичному факультеті
Львівського університету.
З с т у д е н т с ь к и х
р о к і в в і в а к т и в н у
г р о м а д с ь к о -
п о л і т и ч н у
діяльність. У 1910 р.
3

4. Незабаром став членом Української Національно-
Демократичної Партії. У 1913 р. як представник від
студентства входив до «Тіснішого народного комітету»
УНДП (голова Кость Левицький), на засіданнях якого
провідні галицькі політики обговорювали і приймали
рішення з найактуальніших питань українського
політичного життя в Австро-Угорщині.
Війна і полон
(19 полк Крайової оборони Львова). В червні 1915 р.
під час боїв на Маківці Є. Коновалець потрапив у
російський полон. У 1915 — початку 1916 рр.
перебував у таборі для військовополонених у
Чорному Яру (між Царицином і Астраханню), а
зкінця 1916 — у таборі в Царицині (тепер Волгоград).
Після Лютневої
революції 1917 р. в
Росії Коновалець разом
з г а л и ц ь к и м и
старшинами з табору в
Дубовці (неподалік
Ц а р и ц и н а ) А .
Мельником, І. Чмолою,
Р . С у ш к о м , В .
К у ч а б с ь к и м , М .
Матчаком, Ф. Черником
р о з го р н у в ш и р о к у
о р г а н і з а ц і й н у і
п р о п а г а н д и с т с ь к у
р о б о т у с е р е д
полонених-українців.
На початку Першої світової
війни 2 серпня 1914 р. Є.
Коновалець був мобілізований
до австрійської армії
4

5. Розбудова української
армії
Є. Коновалець спільно з Р. Дашкевичем та іншими
членами Галицько-Буковинського Комітету сформував
Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців, який
незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших
частин Армії Української Народної Республіки.
В січні 1918 р. Є. Коновальця після проведення
реорганізації Галицько-
Буковинського Куреня
Січових Стрільців було
о б р а н о к о м а н д и р о м
Куреня Січових Стрільців.
У кінці січня — початку
лютого 1918 рр. частини
У вересні 1917 Є.
К о н о в а л е ц ь в т і к з
табору і незабаром
добрався до Києва. У
жовтні-листопаді 1917 р.
С і ч о в и х С т р і л ь ц і в
відзначились у ході
п р и д у ш е н н я
а н т и д е р ж а в н о г о
заколоту в Києві та в
б о я х п р о т и
більшовицьких військ
на підступах до міста. В
п е р і о д д і я л ь н о с т і
У к р а ї н с ь к о ї
Ц е н т р а л ь н о ї Ра д и
Січові Стрільці на чолі з
Коновальцем фактично
виконували функції національної гвардії,
забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи
української державності. 1-2 березня 1918
стрілецькі частини під командуванням
Коновальця спільно з Запорізьким Корпусом та
5

6. Гайдамацьким Кошем Слобідської України визволили
від більшовиків Київ.
З приходом до влади гетьмана Скоропадського полк
Січових Стрільців 1 травня 1918 р. на вимогу німецького
командування роззброїли та розформували. Є.
Коновалець, залишившись у Києві, разом з кількома
старшинами здійснював організаційні заходи щодо
створення нової стрілецької частини.
В кінці серпня 1918 р.
Є . К о н о в а л е ц ь
отримав від гетьмана
П. Скоропадського
дозвіл на формування
О к р е м о г о З а г о н у
Січових Стрільців з
осідком у Білій Церкві.
На початку листопада
1918 р. Є. Коновалець
через Дмитра Дорошенка, а згодом і особисто, вів
переговори з гетьманом про умови надання
національно-демократичними силами (у тому числі
Січовими Стрільцями) підтримки гетьманському
уряду та наголошував на недопустимості укладення
федеративного союзу з Росією. В листопаді 1918 р.
Січові Стрільці під командуванням Коновальця
підтримали Директорію УНР у повстанні проти
влади П. Скоропадського і в Мотовилівському бою
1918 р. розбили гетьманські частини.
Є. Коновалець брав активну участь у зміцненні
боєздатності республіканських армії. В
1918—1919 рр. він командував дивізією,
корпусом і групою Січових Стрільців під час
бойових операцій проти більшовицьких і
денікінських військ.
6

7. Після поразки
визвольних змагань
Після прийняття 6
грудня 1919 р. на нараді
Головного Отамана з
представниками уряду
та військовими керівниками УНР рішення про
розформування українських регулярних частин
Коновалець видав наказ про самодемобілізацію
підрозділів Січових Стрільців.
У листопаді 1919 р.
Коновалець потрапив
у польський табір для
полонених у Луцьку.
Навесною 1920 р.,
з в і л ь н и в ш и с ь з
у в ' я з н е н н я ,
перебрався в Чехо-
С л о в а ч ч и н у .
Н а м а г а в с я у
п о р о з у м і н н і з
Симоном Петлюрою
о р г а н і з у в а т и з
інтернованих бійців
УГА, що знаходились в
Ч ех о с л о в ач ч и н і і
у к р а ї н с ь к и х
полонених з таборів у
І т а л і ї в і й с ь к о в е
формування, та робив
спроби організувати збройне підпілля на
окупованих українських землях.
Поразка національно-визвольних змагань
1917—1921 рр. та чотиристороння окупація
України спонукали Коновальця до пошуку нових
методів боротьби за незалежність України. В цих
обставинах в липні 1920 р. Є. Коновалець
здійснює заходи щодо створення принципово
нової організації, яка б в умовах підпілля могла
7

8. ефективно боротися проти окупаційних режимів. У
серпні 1920 р. за безпосередньою участю Коновальця
було створено таку собі прото-Українську Військову
Організацію (хоча сама організація як єдине утворилось
лише восени 1921 року). 20 липня 1921 р. Коновалець
повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО.
Був активним противником Другого Зимового походу
Армії УНР розуміючи його безперспективність.
ОУН
Із грудня 1922 р. Коновалець
був змушений жити в еміграції у
Чехо-Словаччині, Німеччині,
Швейцарії та Італії.
У листопаді 1927 за ініціативою Є. Коновальця на
одній з нарад УВО було вирішено створити єдину
революційно-політичну організацію, діяльність якої
ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та
поширювалась на всі українські землі. 28 січня — 3
лютого 1929 на Першому Конгресі Українських
Націоналістів у Відні було створено Організацію
Українських Націоналістів, головою проводу якої
було обрано Є. Коновальця, його незабаром стали
величати «єдиним вождем нації», а пізніше і «главою
держави».
Незабаром
після приходу
нацистів до
в л а д и в
Н і м е ч ч и н і
контакти між
нацистськими
правителями і
керівник ами
ОУН придбали
д і л о в і і
систематичні
8

9. відносини. Коновалець писав Андрею Шептицькому:«Все
йде добре. Щасливе початку 1933 року, створило умови,
при яких наша визвольна акція набирає все більших
обертів і сили. Час перевірило нашу дружбу і
співробітництво з німцями, а перевіривши, показало, що,
незважаючи на багаторазові спокуси примиритися з
поляками, ми вибрали єдино правильну орієнтацію. Цим
ми зобов'язані виключно Вашій Високоповажності»
Наприкінці 1920-x
- на початку 30-х
р. Є. Коновалець,
о р га н і з а ц і й н о
зміцнивши УВО і
ОУН, установив
к о н т а к т и з
п о л і т и ч н и м и
к о л а м и
Н і м е ч ч и н и ,
Великобританії,
Литви, Іспанії,
Італії та організував українські політично-
інформаційні служби в багатьох політичних центрах
Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола
української еміграції. Здійснив ряд заходів,
внаслідок яких були створені осередки ОУН або
споріднених організацій у Франції, Бельгії, Канаді,
Маньчжурії. За його безпосередньою участю в
Америці були засновані Громади Українських
Стрільців, що поклали початок Організації
Державного Відродження України в США і
Українському Національному Об'єднанню в
Канаді. З метою підготовки до майбутньої
збройної боротьби за незалежність України за
дорученням Коновальця було сформовано
військовий штаб та укомплектовано школи з
підготовки старшинських кадрів для української
9

10. армії в Польщі, Чехо-Словаччині, Австрії.
Діяльність Є. Коновальця з розбудови ОУН, намагання
поставити українське питання у Лізі Націй та постійні
заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР,
викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в
Москві.
Загибель
Коновалець загинув у
Роттердамі (Голландія) в
результаті спецоперації
проведеної органами НКВС
СРСР. Вбивство Коновальця виконав співробітник
НКВС Павло Судоплатов. (Пізніше - керівник
розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР,
генерал КДБ) Він зумів увійти в довіру до Коновальця,
котрий вірив у існування в СРСР міцного підпілля.
. Це "нелегальне
угрупування" й
"представляв",
з г і д н о
п р и д у м а н о ю
НКВС легендою
Судоплатов під
п с е в д о н і м о м
" П а в л у с ь
Валюх". Про це
інформували особисто Сталіна. У листопаді 1937
г. Судоплатова прийняв особисто Сталін й
поставив задачу розробити план "нейтралізації"
керівництва ОУН. Через тиждень у Кремлі
Судоплатов доповів план Сталіну, керівнику
НКВС Єжову та голові ЦВК УРСР Петровському.
Останній високопарно заявив, що Коновальцю
заочно винесений смертний вирок. 23 травня
1938 р. Павло Судоплатов передав у Роттердамі
10

11. в кафе вибухівку, закамуфльовану підривниками НКВС
під коробку цукерок з українським орнаментом як
подарунок "від друзів". Після того, як коробка була
перевернута у горизонтальне положення, вона
вибухнула. Поховали Коновальця на кладовищі Кросвейк
у Роттердамі.
Нагороди
15.07.1968 року йому було
присвоєно Воєнний хрест
(посмертно).
Почесні званняПочесний громадянин
Борислава
Почесний громадянин
Тернополя
Вшанування пам’ятіОс обисті речі Євгена
Коновальця знаходяться у
Музеї УНР.
На честь Дня народження Євгена Коновальця на
його малій Батьківщині у селі Зашків Жовківського
району Львівської області проводиться національно-
патріотичний фестиваль «Зашків — земля героїв».
Також у Зашкові є пам'ятник Євгену Коновальцю, а в
будинку, де він
мешкав, відкрито
музей.
В р я д і м і с т
України є вулиця
К о н о в а л ь ц я .
Зокрема у Києві,
Б і л і й Ц е р к в і ,
Львові, Івано-
Ф р а н к і в с ь к у,
Д р о г о б и ч і ,
С т р и ю ,
Т е р н о п о л і ,
Луцьку, Рівному,
11

12. Конотопі, Дніпропетровську та Житомирі.
14 жовтня 1997-го року був відкритий Пам'ятник Євгену
Коновальцю в Моршині.
10 січня 2010-го року був відкритий Пам'ятник Євгену
Коновальцю в селі Старі Кути на Прикарпатті.
21 жовтня 2012-го
р о к у в І в а н о -
Франківську був
урочисто відкритий
Пам'ятник Євгену
Коновальцю.
19 жовтня 2014-го
року в місті Калуші
відбулося урочисте
в і д к р и т т я т а
о с в я ч е н н я
пам'ятної дошки
Є в г е н у
Коновальцю.
В селі Воля-Задеревацька на одній з білокам'яних
стел на алеї борців за незалежність України
знаходиться бронзовий барельєф Євгена
Коновальця.
Меморіальна бронзова дошка з його барельєфом
прикрашає стіну одного з будинків у Львові.
В Івано-Франківську меморіальна дошка з
барельєфом Коновальця висить на стіні одного з
будинків на вулиці, названій на його честь.
В Києві середня школа № 263 названа на його
честь.
На честь нього названо 53 курінь УПЮ.
В Українській Повстанській Армії діяв загін імені
Коновальця.
В ході Євромайдану на честь Євгена Коновальця
була названа Перша Київська сотня ім. Є.
Коновальця Самооборони Майдану. У Литві 6
грудня 2012 року у місті Каунас на будинку по алеї
Свободи (лит. Laisvės al. 34), у котрому часто
бував Коновалець, відкрито меморіальну дошку.
12

13. Бібліографічний список
літератури
Україна. Верховна Рада. Про відзначення 125-річчя з дня
народження Євгена Коновальця : постанова № 831-VIII від
25.11.2015 / Верховна Рада // Відомості Верховної Ради
України. – 2015. – 25 грудня (№ 52). – Ст. 448
Енциклопедія історії України. Том 5 / Інститут історії України
НАН України ; голова редакц. ради В. А. Смолій. – Київ :
Наукова думка, 2008. – Про Є. Коновальця див. : с. 29-30
Енциклопедія українознавства. Том 3 / Наукове
Товариство ім. Шевченка ; гол. ред. проф. В. Кубійович. –
Київ : Молоде життя, 1996. – Про Є. Коновальця див. : с.
1105-1006
Дмитрук В. Г. Вони боролися за волю України / В. Г.
Дмитрук. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2007. –
Про Є. Коновальця див. : с. 659, 660, 672, 735, 739
Книш З. Власним руслом: українські військові організації
від осені 1922 до літа 1924 / З. Книш. – Торонто : Срібна
сурма, 1966. – 184 с.
Книш З. З УНРО. Західно-Українська національно-
революційна організація : історично-політичний нарис /
З. Книш. – Торонто : Срібна сурма, 1974. – 304 с.
Ковальчук М. Где должен быть Пантеон украинских
героев? : [инициатива о перезахоронении полковника
УНР, создателя ОУН Е. Коновальца в Украине] / М.
Ковальчук // День. – 2013. – 27-28 июня (№ 110-111). –
С. 7 : фот.
Мірчук П. Євген Коновалець: (у 20-річчя смерті) / П.
Мірчук. – Торонто : Ліга визволення України, 1958. –
107 с.
13

14. Пізнай своє минуле / упоряд. М. Харкевич. – Чікаго : [б. в.],
1997. – 58 с.
У перші роковини. – Сосктаун : Новий шлях, 1939. – 102 с.
Українська Повстанська Армія. Історія нескорених / В.
В'ятрович, Р. Забілий, І. Дерев'яний, П. Содоль ; відп. ред. та
упоряд. В. В'ятрович. – 2-ге вид., випр. та доп. – Львів : Центр
досліджень визвольного руху, 2008. – Про Є. Коновальця див.
: с. 14-18
Файзулін Я. Україна в вогні минулого століття / Я. Файзулін,
В. Гінда. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. – Про Є.
Коновальця див. : с. 45-50, 218, 225
14

16. Євген Коновалець: до 125-річчя з дня народження :
бібліографічне досьє / укладач Н. Г. Герасимова ;
Центральна міська бібліотека ім. В.Г. Короленка. – Маріуполь
: [б. в.], 2016. – 14 с.
Укладач: Герасимова Н.Г.
зав. інф.-бібліогр. відділу
ЦБ ім. В. Г. Короленка
Дизайн і комп. верстка Бочарова О. В.
гол. бібліограф
ЦБ ім. В. Г. Короленка
Відповідальний за випуск Гуркова Л. В.
директор ЦБС для дорослих
м. Маріуполя, заслужений
працівник культури України.