Фотоконкурс"В об`єктиві натураліста". Ода рідній річці.

1. Всеукраїнський юнацький фестиваль
«В об’єктиві натураліста»
«Збереження водних ресурсів України»
2015 рік
Ода рідній річці
Роботу виконала:
учениця 10 класу
Сватівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2
Семененко Тетяна
Керівник:
Скиртач Ірина Олександрівна

2. "Вода! У тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе не
описати, тобою насолоджуються, не розуміючи, що ти таке.
Ти не тільки потрібна, ти і є життя!"
(Антуан де Сент Екзюпері)

3. Живу я біля тебе, рідна річко!
І чую, як співаєш ти пісні.
Ти незрівнянна, рідна річка-стрічка!
Тобі присвячую свої вірші!

4. Ось над тобою небо квітне волошкове,
Блакитним розливається дощем.
Несла ти води тут іще до мене.
Твоє життя я знаю із давен.

5. Була яскрава, повна, сильна
І бігла через луки і поля,
А зараз важко ти всихаєш рідна,
І просиш захисту в людей, мов немовля.

6. Тихенько так , без надриву і крику.
Мовляв , я ж з вами і для вас я тут живу.
Допоможіть здолати лихо.
Хай вільно мої води потечуть!

7. Звільніть мене від бруду ,брухту, мулу,
Прочистіть від посохлої трави.
Деревами, квітучими кущами
Ви закріпіть похилі береги.

8. Два ж береги колись були широкі
І чули плескіт чистої води.
А зараз чують лише шелест
Сухої та змертвілої трави.

9. До тебе тягнеться навколо все, що диха,
Схиля голівки навіть неживе.
Ти ж рідна ненька нашої домівки ,
Із тебе Сватове розпочало життя своє!

10. Два береги скували криги сильні.
Та не здаєшся ти - біжиш вперед.
Тебе годують землі рідні.
Від них ти силу й міць береш.

11. І сила в тебе, що каміння точить.
І може навіть береги знести.
Буває, як в негоду загуркочить…
Лякаються старі й нові мости .

12. Так. обміліла, рідна, але все ж несешся
Весні назустріч, сонцю і вітрам,
І дзвоном в мене в серці віддається.
Струмків весняний спів по берегам .

13. Струмками напилась недаром!
Розкинула свої ти береги!
Чекаєш ти гостей весняних незабаром.
Напоюєш усіх ти навкруги.

14. Весна спочатку поцілує воду,
Розтопить криги білі береги.
Поглянь на рідну, дивовижну вроду
І оду річці тихо повтори.

15. Бо то вона змиває тяжкий спомин.
У воді топить бруд зі своїх плес.
Вона - то до дитинства сходи.
Вона - зв'язок землі й небес.

16. Зимові води приховали втому -
Уже живуть передчуттям весни
Повернуться ось-ось птахи додому.
І юнь порине у кохання сни.

18. І справді , диво є на світі.
Бо просто де не ставляться церкви
Святими молитвами та хрестами
Захищені й люди, і річки.

19. І недаремно річці дали назву Красна,
Погляньте на величність і красу.
І може, через плівку фотокамер
Прохання річки до людей я донесу!