Recommended
Recommended
More Related Content
What's hot
What's hot (20)
Similar to Ернест Хемінгуей
Similar to Ернест Хемінгуей (20)
Recently uploaded
Recently uploaded (8)
Ернест Хемінгуей
- 2. ЗМІСТ 1. Хто такий Ернест Хемінгуей? 2. Біографія • Дитинство • Участь у Першій світовій війні • Торонто і Чикаго • Життя в Парижі • Кі-Уест • Подорож в Африку • Громадянська війна в Іспанії • Діяльність під час Другої світової війни • Куба • Останні роки життя 3. Найвідоміші твори письменника • Старий і море • І сходить сонце (Фієста) • Прощавай, зброє! • По кому подзвін • За річкою, в затінку дерев 4. Дякую за увагу!
- 3. Хто такий Ернест Хемінгуей? • Ернест Міллер Хемінгуей - американський письменник і журналіст. Лауреат Нобелівської (1954) та Пулітцерівської (1953) премій. Здобув широку популярність завдяки своїм романам та повістям, а також дуже насиченому та повному пригод життю. Його лаконічний і насичений стиль оповіді відіграв значну роль у літературі ХХ століття. Багато праць письменника вважаються класикою американської та світової літератури
- 4. БІОГРАФІЯ
- 5. Дитинство Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 в Оук-Парку, передмістя Чикаго, штат Іллінойс, США. Майбутній письменник ріс у культурній, забезпеченій родині, і батьки намагалися спрямувати його інтереси. Ернест був другою дитиною в сім'ї. Майбутнє сина мама, оперна співачка, теж пов'язувала з музикою і тому змушувала його співати у церковному хорі та грати на віолончелі. Ернест зовсім не хотів музикувати чи співати, але його супротив було придушено, і він щодня мусив відвідувати уроки музики Сім'я Хемінгуеїв, крім зимового будинку в Оук-Парку, мала ще й котедж на озері Валлун. Кожного літа Ернест з батьками, братами й сестрами вирушав у ці місця. Тут його ніхто не змушував грати на віолончелі, і він міг робити улюблені речі — сидіти на березі з вудкою, блукати лісом, гратися з дітьми з індіанського селища.
- 6. Участь у Першій світовій війні У 18 років Хемінгуей вирішив піти добровольцем до війська. Він зумів потрапити на Італійський фронт Першої світової війни, записавшись шофером- добровольцем Червоного Хреста. Через кілька років він описав свої враження від першого зіткнення з війною у своїй книзі «Прощавай, зброє!». Наступного дня молодого Хемінгуея відправили як водія санітарної машини до містечка Скіо. Згодом, він домігся переведення на річку П'яве, де став займатися обслуговуванням армійських крамниць. 9 липня 1918 року Хемінгуей, рятуючи пораненого італійського снайпера, був тяжко поранений. Незважаючи на свої ушкодження, він залишився допомагати пораненим солдатам. У шпиталі з нього витягли 28 осколків, при цьому на тілі Ернеста було більше двохсот ран. Незабаром його перевезли до Мілана, де прострілений колінний суглоб лікарі замінили алюмінієвим протезом. 21 січня 1919 року Хемінгуей повернувся у США. Про нього писали всі центральні газети як про першого американця, пораненого на італійському фронті. Король Італії нагородив Хемінгуея срібною медаллю «За військову доблесть» і «Військовим хрестом».
- 7. Торонто і Чикаго Хемінгуей повернувся з війни у 1919 році і переживав справжню депресію через те, що сидів вдома без усілякого заняття. Друг сім’ї Хемінгуеїв запропонував Ернесту роботу в Торонто. Той погодився, і в кінці року почав працювати у якості фрілансера, штатного працівника та іноземного кореспондента газети Toronto Star. Трохи більше, ніж через півроку він повернувся у Мічиган, а в вересні того ж року переїхав до Чикаго, щоб жити з друзями, але продовжував писати статті для Toronto Star. Крім цього, в Чикаго він працював помічником редактора журналу Cooperative Commonwealth. В цей час Хемінгуей познайомився зі своєю першою дружиною, Хедлі Річардсон. Згодом між ними зав’язалися тісніші відносини, і вони прийняли рішення одружитися. Весілля відбулося 3 вересня 1921 року. Після цього, Хемінгуей разом із дружиною вирушив у Париж.
- 8. Життя в Парижі Для Хемінгуея одним з головних факторів поїздки саме в Париж було те, що там жили “найцікавіші люди у світі”. Тут він познайомився з Гертрудою Стайн, Джеймсом Джойсом та Езрою Паундом. Молода сім’я оселилася у невеликій квартирі, а сам Ернест працював в орендованому сусідньому приміщенні. За перші 20 місяців життя в Парижі Хемінгуей написав для Toronto Star 88 статей. У вересні 1923 Хемінгуеї повернулися в Торонто, а 10 жовтня у них народився син Джек. Всі разом вони повернулись в Париж у січні 1924. Після повернення, Хемінгуей допомагав редакторам журналів та видавав свої твори. У той час письменник виробив такий прийом як “принцип айсберга”. Він застосовував його до кінця життя. В кінці 1925 року відносини між Ернестом та його дружиною почали погіршуватись, а в січні 1927 вони розійшлися. Уже в травні того ж року Хемінгуей одружився з Полін Пфайфер, перед цим прийнявши католицизм. У березні 1928 пара виїхала з Парижа.
- 9. Кі-Уест 28 червня 1928 року у Хемінгуеїв народився син Патрік. Зимою того року, перебуваючи у Нью-Йорку разом із старшим сином, Ернест отримав телеграму, у якій йшлося про те, що його батько покінчив життя самогубством. Письменник дуже тяжко переніс цю новину. У грудні Хемінгуей повернувся на Кі-Уест і закінчував роботу над романом “Прощавай, зброє!”. На початку 1930-х років Хемінгуей проводив зиму на Кі-Уесті, а літом відвідував Вайомінг, займаючись там, в тому числі й полюванням. У листопаді 1930 року Хемінгуей потрапив в аварію і сім тижнів пробув у лікарні. 12 листопада 1931 року в Ернеста та Полін народився ще один син – Грегорі.
- 10. Подорож в Африку В кінці 1933 року письменник відправився у довге сафарі до Східної Африки. Спочатку, Хемінгуей прибув на озеро Танганьїка та найняв прислугу і провідників з числа місцевих племен, розбив табір та почав виїжджати на полювання. На початку 1934, повернувшись після сафарі, письменник захворів на амебну дизентерію і з кожним днем почував себе гірше. За Хемінгуеєм було відправлено літак, який перевіз його у столицю території. Тут, за тиждень лікування в англійській лікарні, він почав одужувати. Тим не менш, той полювальний сезон був вдалим для Ернеста: він вполював трьох левів, двадцять сім антилоп, буйвола та інших африканських тварин. Свої враження від подорожі письменник виклав у книгах “Лев міс Мері” та “Зелені пагорби Африки”.
- 11. Громадянська війна в Іспанії Початок громадянської війни в Іспанії дуже схвилював Хемінгуея. Він прийняв сторону республіканців, які боролися з генералом Франко, і організував збір коштів для них. Він домігся дозволу поїхати до Іспанії для висвітлення подій війни. У найтяжчі дні війни Ернест перебував у Мадриді, готелі “Флорида”. Тут він познайомився з Мартою Геллхорн, яка після повернення у США стала його третьою дружиною. На деякий час він виїжджав у Каталонію, оскільки там відбувалися найжорстокіші бої. Згодом, враження письменника від війни знайшли відображення у романі “По кому подзвін”.
- 12. Діяльність під час Другої світової війни У 1941-1943 роках письменник організовував контррозвідку проти шпигунів Третього Рейху на Кубі, а також переслідував німецькі підводні човни на своєму катері “Пілар”. Після цього він поновив свою журналістську діяльність та переїхав у Лондон. У 1944 році брав участь у бойових польотах бомбардувальників над Німеччиною. Під час висадки союзників у Нормандії займався розвідкою та брав участь у бойових діях, в тому числі – боях за Париж, Бельгію, Ельзас. За кореспондентську діяльність у цей час отримав Бронзову зірку США.
- 13. Куба 1949 року письменник переїхав на Кубу та відновив свою творчу діяльність. Ще у 1940 він купив у передмісті Гавани маєток “Фінка Віхія”, який зараз є домом-музеєм письменника. Тут він написав свій роман “Старий і море”. Продовжуючи подорожувати, письменник потрапив у дві авіакатастрофи підряд у Африці. 1954 року, на честь 55-річчя Хемінгуея, уряд Куби вручив йому орден “Карлос Мануель де Сеспедес” – одну з найвищих нагород республіки. У 1957 році майстер портретної фотографії Юсуф Карш, перебуваючи на Кубі, виконав серію фотографій письменника, які зараз є дуже відомими.
- 14. Останні роки життя У липні 1960 року Хемінгуей полетів до Нью-Йорка, а потім – в Іспанію. Повернувшись у США в жовтні, він переїхав до містечка Кетчум. Письменник уже страждав на декілька серйозних захворювань і змушений був пройти огляд у клініці. Для нього причиною називали гіпертонію, але насправді це була глибока депресія. У Ернеста був виявлений цукровий діабет. Крім цього, він страждав на параною з приводу підстежування зі сторони ФБР. Його намагалися лікувати методами психіатрії, але це лише погіршило стан Хемінгуея, який втратив можливість писати. Він все частіше почав говорити про самогубство. Нарешті, це вилилося у постріл 2 липня 1961 року, який не залишив Хемінгуея серед живих.
- 16. Старий і море Короткий роман-притча, виданий у 1952 році. Хемінгуей присвятив книгу своєму видавцеві Чарльзу Скрібнеру та літературному редактору Максвеллу Перкінсу. За твір письменник отримав Пулітцерівську та Нобелівську премії. Повість розказує про змагання старого, досвідченого рибака Сантьяго з великим марліном. Початок повісті розповідає, що Сантьяго уже майже три місяці не може нічого спіймати. У селищі всі вважають його невдахою, а його учню, хлопчику Маноліну, батьки забороняють ходити до рибака. Але той все ж підтримує свого вчителя, щоденно приходячи до нього. На 85 день невдалих виходів у море Сантьяго вдається підчепити велику рибу – марліна. Але вона починає затягати рибака далеко у відкрите море. Так тривало три дні. Нарешті, рибаку вдається зупинити рибину, але акули, які відчули запах її крові, майже повністю її знищують. Сантьяго ледве вдається доплисти додому, де він, вбитий горем, засинає. Уві сні старий рибалка бачить свою молодість.
- 17. І сонце сходить (Фієста) Роман, написаний у 1925 році, вперше виданий у 1926. Заснований на подіях, що відбувалися в житті самого автора. Головний герой роману – американський журналіст Джейк Барнс, який отримав серйозні поранення, воюючи на фронтах Першої світової війни. Він багато часу проводить з друзями, в живає алкоголь, думаючи, що він заживить тілесні і душевні рани. Обставини складаються так, що на одну жінку, – Брет Ешлі – та її прихильність претендують одразу четверо чоловіків, у тому числі й головний герой. Але всі вони, один за одним, виїжджають з Памплони. Згодом, Джейк отримує телеграму, з якої дізнається, що Брет потрібна допомога. Він приїжджає, але жінка каже йому, що хоче повернутись до іншого. Роман закінчується розмовою головних героїв – вони говорять про те, що було б, якби доля розпорядилась інакше.
- 18. Прощавай, зброє! Автобіографічний роман, виданий 1929 року. Американський архітектор Фредерік Генрі як доброволець потрапляє на Італійський фронт Першої світової війни. Перебування на передовій та все побачене там змінює ставлення Фредеріка до війни. Згодом, він отримує досить тяжке поранення та потрапляє в госпіталь, де за ним доглядає Кетрін Барклі – медсестра, в яку він закоханий. Після поразок італійської армії вони обоє тікають до Швейцарії. Там вони знаходять притулок від жахів війни та безглуздих вбивств. Але все закінчується трагічно: Кетрін помирає під час пологів, а їхня з Фредеріком дитина народжується мертвою. Остання сцена роману – повернення Фредеріка до готелю після прощання з труною коханої.
- 19. По кому подзвін Роман, опублікований 1940 року. Вважається одним з найкращих творів у доробку Ернеста Хемінгуея. Роберт Джордан – американський солдат у лавах Республіканської армії під час Громадянської війни в Іспанії. Разом із загоном партизан він отримує наказ підірвати міст, сповільнивши наступ фашистів. Командир загону не хоче виконувати наказ, а це ставить під загрозу життя всіх партизанів. Він викрадає у Роберта детонатор, але той все ж підриває міст, але, скоріше за все, занадто пізно. Джордан поранений, і розуміючи, що сповільнює товаришів, відмовляється йти з ними. Він бачить, що партизани, а серед них – Марія, дівчина, яку він кохає, і яка пробудила в ньому нову спрагу до життя, встигають відступити, і хоче забрати разом із собою на той світ фашистського офіцера та кількох солдатів.
- 20. За річкою, в затінку дерев Роман, що вийшов друком у 1950 році. Твір включає безліч автобіографічних елементів та вставок. Книга розповідає про останні дні життя полковника Річарда Кантуелла. П’ятидесятирічний професійний військовий, що пройшов через всі війни ХХ століття повертається у Венецію – місце, де отримав перше поранення у 1918 році. Він знає, що це його остання подорож. Але полковник їде попрощатися не тільки з містом, але й з коханою – Ренатою, якій всього дев’ятнадцять. Це останнє кохання старого військового. Вони декілька днів проводять разом, ходять по місту, сидять у кафе, розмовляють про кохання та війну. Згодом, полковник їде полювати качок, а на зворотній дорозі помирає від серцевого нападу.
- 21. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!