1. ПОЕЗІЯ ШАРЛЯ БОДЛЕРА
“Між Добром і Злом”
“Поет подібний теж до владаря блакиті”
“Поет, як альбатрос”
“Перебуваючи в пеклі, можна марити про білосніжні вершини…”
Поглянь, моя душе, які страшні вони!
А чимось і смішні, неначе манекени…
Здурілий, сам бреду, сновидам тим під стать:
Чого, кажу, сліпцям у Небесах шукати?
“Сліпці” Шарль Бодлер
“Сліпці”
2. Шарль Бодлер
(фр. Charles Pierre Baudelaire) —
поет і критик, класик французької і світової
літератури
Дата народження:
9 квітня 1821
Місце народження:
Париж
Дата смерті:
31 серпня 1867
Місце смерті:
Париж
Громадянство:
француз
Рід діяльності:
прозаїк, поет, критик
Роки творчості:
1850-1867
3. - Аморальный
- небезпечний
богохульник,
- анархіст,
- напівбожевільний
Більшість сучасників
«Якщо можна назвати людину приємною, то у
найбільшій мірі це стосується Бодлера.
Погляд його сповнений життям і
думкою… Коли я слухав його швидку,
вишукану мову, мову справжнього
парижанина, мені здавалося, що з очей
моїх спадає пов’язка, що переді мною
пов’
відчиняється безмежний світ мрій,
образів, пейзажів…”
Поет Теодор де Бенвіль
“Бодлер…зумів зберегти повну гідність,
“Бодлер…зумів
вдивляючись в “жах життя”, йому
властива мужня майстерність: він знає,
що життя є морок і біль, що воно
складне. Він не бачить перед собою
променя світла, він не знає виходу. Але
він від цього не звірився, не захандрив,
навпаки, він немов стиснув руками своє
серце. Він прагне зберегти у всьому
якийсь високий спокій… Він не плаче.
Він співає мужню і гірку пісню саме
тому, що не хоче плакати”
В.Луначарський
4. Кроки по життю Бодлера
•Смерть батька
•Нерівний шлюб між Жозефом Франсуа
Бодлером(62р) та Кароліною (27р)
•“Зрада” матері з Жаком Опіком (39р)
•Інтернат при ліонському Королівському Колежі
•Заморська подорож з поверненням
•Зустріч зі статисткою одного з паризьких театрів
Жанною Дюваль
•Офіційна опіка над Шарлем Бодлером
•1848р- Французька революція – на барикадах
•1857р - вершина у творчості, рік смерті вітчима,
суд над збіркою “Квіти зла”
•Тяжка хвороба
•Параліч (помирав 14міс)
•Цвинтар Монпарнас
5. Вірші у прозі
Чужоземець
Що любиш ти більше всього на світі,
чужоземець, скажи, - отця, матір, сестру,
брата?
- У мене немає ні отця, ні матери, ні сестри, ні
брата.
- Друзів?
- Ви вимовили слово, сенс якого до цього дня
залишається мені невідомим.
- Батьківщину?
- Я не знаю, на якій широті вона
розташована.
- А красу?
- Я полюбив би її охоче, - божественну і
безсмертну.
- Можливо, золото?
- Я ненавиджу його, як ви ненавидите Бога.
- Що ж любиш ти, дивний чужоземець?
- Я люблю хмари... хмари, що пливуть там, у
вишині... чудові хмари!
6.
7. Літературну долю Бодлера визначила його єдина
поетична збірка «Квіти зла». Задум збірки
визрів у Бодлера досить рано:
в «Салоні 1846 року»
автор згадує про намір випустити книгу віршів.
А через два роки в пресі з'являється
повідомлення, що Бодлер готує до друку збірку
«Лімби». У 1851 році під цим заголовком в
одній із газет друкується цикл із 11 віршів, і,
нарешті, в 1855 році респектабельний журнал
«Ревю де Дю Монд» публікує 18 віршів
поета. Це був безумовний успіх. До Бодлера
прийшла популярність, хоча ще ледве помітна, але
і її було досить, щоб у грудні 1836 року модний
видавець Огюст Пуле-Малассі купив у
нього права на«Квіти зла».
Всього через півроку
книга вийшла світ.
8. Назву збірки шукав поет довго, зате
виявилася вона напрочуд місткою і виразною,
адже сфокусувала в собі не лише
суперечності епохи, а й
протиріччя самого Бодлера. У стислій формі
передано сприйняття поетом сучасного світу
як царства зла й водночас його власне
бачення цієї сумної реальності. Збірка
трактувалася сучасниками як
поетизація аморальності. Але сам
Бодлер стверджував, що
книгу треба
оцінювати
цілісно, лише тоді з
неї випливає
жорстокий
моральний урок.
9. “КВІТИ ЗЛА” –ГОЛЕ СЕРЦЕ БОДЛЕРА.
“В цю жорстоку книгу я вклав все моє серце, всю мою ніжність, всю мою
віру (що вивернула навиворіт), всю мою ненависть. Звичайно, я стану
затверджувати зворотне, присягатися перед всіма богами, ніби це книга
чистого мистецтва, кривляння, фокусничества; і я збрешу, як ярмарковий
зубодер”- Шарль Бодлер
НЕПОГРІШИМОМУ
ПОЕТОВІ
всесильному
чародієві
французької
літератури
моєму дорогому і
поважаємому
ВЧИТЕЛЕВІ І
ДРУГУ
ТЕОФІЛЮ ГОТЬЕ
як вираз повного
преклоніння
присвячую
ЦІ ХВОРОБЛИВІ
КВІТИ
Ш. Б.
16. АВЕЛЬ
КАЇН
і
Рід Авеля, їж, пий,
втішайся –
Господь всміхається тобі.
Рід Каїна, в ярмі згинайся
Чи гинь у злиднях і журбі.
Рід Авеля, твої куріння
Вдихає світлий херувим!
Рід Каїна, твої боління –
Коли ж кінець настане їм?
Рід Авеля, тебе зігріє
Огнища батьківського
пал;
Рід Каїна, зима повіє –
В печері мерзни, як шакал!
Рід Авеля, підуть до гною
Твоїх наслідників тіла!
Рід Авеля, твоя ганеба,
Тебе оберне в прах і
тлінь!
Рід Каїна, перед тобою –
Іще не звершені діла,
Рід Каїна, здіймись до
неба
І Господа на землю скинь!
