Навчальна практика (Методичні вказівки)

1. Міністерство освіти і науки України
Шацький лісовий коледж ім. В.В.Сулька
Спеціальність: 5.09010301
"Лісове господарство"
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
для проходження навчальної практики
з механізації лісового господарства
Підготував: викладач
Прасюк Ігор Вікторович
смт. Шацьк

2. 2
Механізація лісового господарства: Методичні вказівки для
проходження навчальної практики студентами спеціальності
5.09010301 Лісове господарство / Укл.: І.В.Прасюк, 2017.
Укладач: Прасюк І.В., викладач спеціальних дисциплін
технічного профілю Шацького лісового коледжу
ім. В.В.Сулька.
Рецензент: Вільнер І.В., викладач спеціальних дисциплін
технічного профілю Шацького лісового коледжу
ім. В.В.Сулька.
Методичні вказівки складені згідно робочої програми практики дисципліни
«Механізація лісового господарства», розробленої на основі освітньо-
кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми підготовки
молодших спеціалістів спеціальності 5.09010301 Лісове господарство для вищих
навчальних закладів першого рівня акредитації, рекомендованої до використання в
навчальному процесі методичною радою УМК, протокол № 94 від 25.11.2009 р.
Рекомендовано як навчальний посібник для підготовки молодших спеціалістів,
галузь знань – 0901 Сільське господарство і лісництво, спеціальність – 5.09010301
Лісове господарство.
Розглянуто та рекомендовано для використання
на засіданні циклової комісії спеціальних дисциплін технічного
профілю Шацького лісового коледжу ім. В.В.Сулька
Протокол №___ від « » 20__ р.
Голова циклової комісії: ____________ Кононенко Ю.О.
(підпис)

3. 3
ЗМІСТ
Стор.
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ………………… 4
ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ І
ОХОРОНИ ПРАЦІ……………………… 5
ПЕРШИЙ ДЕНЬ ПРАКТИКИ……………. 7
ДРУГИЙ ДЕНЬ ПРАКТИКИ…………….. 10
ТРЕТІЙ ДЕНЬ ПРАКТИКИ……………… 14
ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ ПРАКТИКИ………… 20
П’ЯТИЙ ДЕНЬ ПРАКТИКИ…………….. 25
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА……… 28

4. 4
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Методичні вказівки складені згідно навчальної програми практики.
Навчальна практика є невід`ємною частиною навчального процесу, мета якої полягає в
оволодіванні студентами сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в
галузі механізації лісогосподарського виробництва, здійснюється формування в них
професійних умінь та навичок, що необхідні для прийняття самостійних рішень під час роботи
в конкретних виробничих умовах.
Практика проводиться на базах, що відповідають вимогам програми та сучасному стану
рівня механізації в лісовому господарстві. З цією метою можуть використовуватись навчально-
виробничі підрозділи навчального закладу, виробнича база навчально-виробничих комплексів
та лісогосподарських підприємств, які мають необхідне технічне забезпечення.
Тривалість навчальної практики становить – 54 години, із них на заняттях – 35 годин (5
робочих днів по 7 годин) та 19 годин самостійної роботи студентів.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
Дні
пр-ки
Назва розділів і тем
Кількість годин
всього на заняттях
сам.
вивчення
1
Ознайомлення з місцем проведення практики. Правила техніки
безпеки і екологічні вимоги при роботі, та технічному обслуговуванні
тракторів, автомобілів та технологічних машин. Технічне
обслуговування та регулювання газорозподільного механізму,
системи живлення, мащення, охолодження, пуску, запалення.
11 7 4
2
Вивчення будови та регулювання механізмів силової передачі
тракторів та автомобілів
11 7 4
3
Вивчення будови та регулювання механізмів ходової частини,
механізмів керування, гальмівної системи, робочого та допоміжного
обладнання тракторів та автомобілів.
11 7 4
4 Технологічні машини і знаряддя. 11 7 4
5 Консервація і зберігання лісогосподарських машин. 10 7 3
ВСЬОГО ЗА ПРОГРАМОЮ: 54 35 19
Всі роботи, що виконувались протягом дня детально описуються у звіті по практиці.
Загальна форма звітності студента за практику – подання письмового звіту (на аркушах
ф.А4 оформленими стандартними рамками), підписаного і оціненого керівником практики.
Зверху звіту оформляється титульна сторінка.
Кожен день практики слід починати з нового листка Після закінчення практики звіти за
всі дні практики зшиваються.
По матеріалах практики студентом складається звіт, який він захищає, одержуючи оцінку.
Оцінка виставляється за кожен день практики.
При оцінюванні враховується: вміння і навички студента, які він здобув на практиці,
добросовісне відношення його до роботи, виконання завдання, якість оформлення і
своєчасність здачі звіту, дотримання правил з техніки безпеки на заняттях з технічного
обслуговування і ремонту тракторів та автомобілів, у ремонтних майстернях, поведінка
студента.
Враховується також вміння застосовувати теоретичні знання на практиці, правильно
використовувати технічні засоби, знаряддя та механізми, ступінь самостійності при виконанні
завдання та при виконанні роботи.

5. 5
ІНСТРУКЦІЯ З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ ПРАЦІ
на заняттях з механізації лісового господарства
1. На заняттях з механізації лісового господарства дотримуватись дисципліни, порядку і організованості на
робочих місцях навчально-виробничої майстерні, приміщеннях та площадках для зберігання лісогосподарської
техніки.
2. До виконання ремонтних робіт допускаються тільки студенти, які засвоїли теоретичний матеріал та одержали
інструктаж з техніки безпеки та промислової санітарії.
3. Виконувати роботу необхідно в спецодязі, який не повинен сковувати рухів і бути добре підігнаним.
Працювати без спецодягу категорично забороняється.
4. Категорично забороняється працювати несправним інструментом, діагностичними приладами, пристроями та
іншим технологічним обладнанням.
5. Включати верстати, випробувальні стенди і інше обладнання необхідно тільки з дозволу викладача або майстра
виробничого навчання.
6. При діагностуванні і ТО тракторів, автомобілів і л/г машин необхідно дотримуватись правил електробезпеки,
оберігатись обертових частин.
7. Всі операції по діагностуванню і ТО виконувати тільки з дозволу або під керівництвом викладача або майстра
виробничого навчання.
8. Перевірка натягу ременів, ланцюгів, механізмів трансмісії, рульового керування і ходової частини проводити
тільки після повної зупинки машини і заглушеному двигуні.
9. Не допускати захаращення робочих місць. Слідкувати за тим щоб проходи між машинами, обладнанням,
стендами відповідали встановленим нормам.
10. При користуванні домкратами, кран-балкою, тельфером і іншими підйомно-транспортними засобами необхідно
перевіряти їх справність. Підставки під машини повинні бути справними і надійними. Категорично
забороняється стояти під піднятим вантажем.
11. При діагностуванні і ТО паливної апаратури і гідросистеми перевірити щільність і надійність з'єднань шлангів і
паливо проводів.
12. При перевірці технічного стану електрообладнання не допускати попадання електроліту на одяг та відкриті
частини тіла. Перевіряючи рівень електроліту в акумуляторних батареях, необхідно користуватись гумовими
рукавицями.
13. Корпуси джерел живлення електричної дуги, зварювального обладнання і вироби повинні бути надійно
заземлені, а електропроводи мати надійну ізоляцію.
14. Ковальсько-зварювальні роботи виконувати тільки в спецодязі на обладнаних робочих місцях. Категорично
забороняється виконувати ці роботи в загальному цеху майстерні, працювати без захисних окулярів або щитка з
світлофільтром.
15. Категорично забороняється при виконанні газозварювальних робіт працювати без води у водяному затворі
ацетиленового генератора, несправному запобіжному клапані, підігрівати конденсат в редукторі відкритим
полум’ям.
16. Переносні ацетиленові генератори та кисневі балони повинні знаходитись не ближче 10 м. від місця
зварювання. Не допускати попадання паливо-мастильних матеріалів на шланги і вузли апарату.
17. Робота по відновленню деталей полімерними матеріалами і клеями, гальванічним нарощенням повинні
виконуватись на спеціально обладнаних робочих місцях з примусовою вентиляцією.
18. Для миття вузлів і деталей використовувати тільки спеціальні мийні засоби і препарати. Забороняється
використовувати легкозаймисті та отруйні речовини.
19. При розбиранні і збиранні вузлів і агрегатів, що мають пружини необхідно користуватись спеціальними
знімачами або пристроями.
20. Фарбування машин необхідно виконувати в камерах або в спеціально відведених місцях, користуючись
респіратором чи протигазом. Категорично забороняється виконувати ці роботи в навчально-виробничій
майстерні.
21. Розлиту на підлогу фарбу, мастило, миючу рідину необхідно засипати тирсою або піском, видалити і протерти
місце насухо.
22. Під час приготування електроліту кислоту потрібно лити у дистильовану воду тонкою цівкою. Зберігати
кислоту потрібно тільки в скляному посуді у спеціально відведеному місці. Концентрація шкідливих газів, пилу
не повинна перевищувати допустимих норм. Дільниці з агресивними умовами роботи повинні мати примусову
припливно-витяжну вентиляцію.
23. Для живлення переносних електроламп, ламп місцевого освітлення верстатів і обладнання дозволяється
використовувати напругу не більше 36В. При користуванні електроінструментом обов'язково використовувати
гумові рукавиці.
24. У безпосередній близькості до робочих місць повинні бути аптечки з необхідними матеріалами і
медикаментами для надання першої допомоги при нещасному випадку.
25. По закінченню роботи необхідно прибрати робоче місце, скласти інструмент, пристосування і вироби у
відведені для цього місця. Про всі помічені недоліки чи несправності сповістити викладача або майстра
виробничого навчання.

6. 6
ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ РОБІТ
1. Палити тільки у відведених для цього місцях.
2. Працювати в спецодягу.
3. Не вмикати обладнання та прилади без дозволу керівника занять.
4. Під час виконання перевірочних і регулювальних робіт на робочому
місці не повинні знаходитись сторонні особи.
5. Прилади, обладнання, слюсарний інструмент повинні відповідати
своєму призначенню, бути справними і забезпечувати безпеку
виконання робіт.
6. Перед запуском двигуна важіль КПП встановити в нейтральне
положення.
7. Під час роботи обладнання не проводити ніяких перевірок та
регулювань, крім передбачених лабораторними заняттями.
8. Перед кожною перевіркою ще раз впевнитися в правильності зібраної
схеми. При появі диму або через мірному нагріванні провідників
терміново вимкнути прилад і зупинити двигун.
9. Перемикання, зміну або розбирання схеми дозволяється здійснювати
тільки після вимкнення її з електромережі.
10. Дотримуватися правил безпеки з метою попередження випадків
травмування лопатями вентилятора, привідним ременем та іншими
деталями, що обертаються.
11. Огляд об’єктів, які підлягають контролю та регулюванню проводити
користуючись переносною лампою з напругою живлення 36В, лампа
повинна мати захисну сітку.
12. Робоче місце у разі потреби можна покинути тільки після вимкнення
пристрою чи схеми з електромережі.
13. Забороняється знаходитися у ремонтній майстерні у верхньому одязі та
вішати одяг на навчальне обладнання.
14. Забороняється без дозволу керівника заняття переносити пристрої з
одного місця на інше.

7. 7
ПЕРШИЙ ДЕНЬ ПРАКТИКИ
Тема: Ознайомлення з місцем проведення практики. Технічне
обслуговування та регулювання газорозподільного механізму,
систем живлення, мащення, охолодження, пуску, запалення.
Мета: Вивчити правила техніки безпеки при ремонті та регулюванні вузлів і
механізмів лісогосподарських машин.
Обладнання і матеріали: трактор МТЗ-80, автомобіль ЗІЛ-130, вузли і
агрегати систем живлення, мащення, мащення, охолодження,
пуску і запалювання, слюсарний інструмент і навчальний плакат.
Завдання:
1) Вивчити і описати правила техніки безпеки.
2) Використовувати обладнання і матеріали, вивчити і описати основні
регулювання газорозподільного механізму.
3) Використовувати обладнання і матеріали, вивчити і описати основні
регулювання системи живлення
4) Використовувати обладнання і матеріали, вивчити і описати основні
регулювання системи мащення.
5) Використовувати обладнання і матеріали, вивчити і описати основні
регулювання системи охолодження.
6) Використовувати обладнання і матеріали, вивчити і описати основні
регулювання системи пуску та запалювання.
Хід практики
Техніка безпеки та охорона праці.
При розбиранні, ремонті, складанні, регулюванні вузлів і агрегатів
тракторів, автомобілів та лісогосподарських машин необхідно дотримуватись
таких правил техніки безпеки, охорони праці та виробничої санітарії:
1. Приступати до роботи необхідно в підготовленому місці в спецодязі та
засобах індивідуального захисту, роботу проводити справним інструментом.
2. Вузли та агрегати які необхідно ремонтувати повинні надійно фіксуватися.
3. При виконанні ремонтних та регулювальних робіт необхідно дотримуватись
правил пожежної та електричної безпеки і виробничої санітарії.
Газорозподільний механізм
Газорозподільний механізм призначений для забезпечення герметичності
циліндрів, а також для своєчасного впуску повітря і палива (дизельні двигуни) та
паливної суміші (карбюраторні двигуни) в циліндрі двигуна в певний момент та в
певній кількості і своєчасного випуску відпрацьованих газів. Газорозподільний
механізм складається з: клапанного механізму та його приводу. Клапани (впускні,
випускні), штанги, штовхачі і розподільний вал з приводною шестернею та ін.
Основною несправністю газорозподільного механізму є: підгоряння
клапанів та розрегулювання теплових зазорів клапанів. Для того, щоб провести
регулювання теплових зазорів клапанів необхідно поршень першого циліндра
підвести під верхню мертву точку, яка буде становити 27° або поршень не
доходить до верхньої мертвої точки на 5-8 мм.

8. 8
За допомогою щупа проводимо регулювання, провертаємо колінчатий вал
на 180° і регулюємо теплові зазори в порядковому циліндрі: в чотирьохтактному
двигуні внутрішнього згоряння робочий цикл проходить за чотири ходи поршня
та два оберти колінчатого вала. Порядок роботи чотирьохтактного
чотирьохциліндрового двигуна 1-3-4-2, шестициліндрового – 1-5-3-6-2-4.
Правильне регулювання теплових зазорів двигунів забезпечує повне згоряння
паливної суміші та ККД двигуна.
Технічне обслуговування газорозподільного механізму полягає в
підтягуванні гайок кріплення, головки циліндрів, стояків і валиків коромисел і
регулювання проводять згідно заводських інструкцій на холодному або гарячому
двигуні.
Система живлення
Система живлення призначена для забезпечення роботи трактора чи
автомобіля на робочу зміну паливом та його подачею в циліндрі в певній
кількості і в певний момент.
Система живлення карбюраторного двигуна складається з паливного баку,
фільтра відстійника, бензонасоса, повітряного фільтра, карбюратора та ін.
Система живлення дизеля складається: з паливного бака, фільтра
відстійника, підкачувального насоса високого тиску, форсунок, повітряного
фільтра, паливо проводів і ін. Принцип дії: паливо з паливного бака по
паливопроводах поступає до підкачувального насоса. Підкачувальний насос під
тиском подає на фільтр грубої очистки паливо, де воно очищається і підходить на
фільтр тонкої очистки, потім подає на паливний насос високого тиску і під тиском
подається на форсунки, які його розпилюють і подають в циліндри.
Технічне обслуговування:
1. Зливати відстій з паливного бака.
2. Перевіряти щільність з’єднань через кожні 480 год. роботи, промивають
фільтруючі елементи, повітряні фільтри обдувають стисненим повітрям. Злити
відстій з корпусів фільтрів грубої та тонкої очистки палива і промити
фільтрувальні елементи. Заповнюємо систему живлення паливом та видаляємо з
неї повітря за допомогою насоса.
Система мащення
Система мащення автотракторних двигунів призначена для подачі масла до
тертьових поверхонь деталей двигуна та відведення від них тепла. Складається із
піддона, масляного насоса, масляних фільтрів, повно потокової реактивної
центрифуги, масляного радіатора та ін. Масло з піддона подається до тертьових
поверхонь під тиском, що подає масляний насос.
Є два способи мащення деталей двигунів: під тиском та розбризкуванням.
Технічне обслуговування системи мащення полягає в доливанні та заміні
масла в системі мащення при ТО-2, замінюється масло в піддоні двигуна,
промивається повнопотокова, реактивна центрифуга, перевіряється вентиляція
картера двигуна.
Система охолодження
Призначена для підтримування теплового режиму роботи двигуна. Система
охолодження є двох типів: рідинна (охолоджуючою рідиною є: вода, антифриз) та

9. 9
повітряна (охолоджується потоком повітря). Система охолодження складається з
радіатора, водяної сорочки, водяного насоса, жалюзі і шторки, повітряна –
вентилятор.
Порядок проведення технічного догляду системи такий: перевіряється
рівень охолоджуючої рідини в верхньому бачку радіатора, він повинен бути на 70
мм нижче заливної горловини, заливаємо чисту, м’яку воду або антифриз,
перевіряємо величину натягу насоса – прогін вентилятора має бути 5-8мм,
вентилятор повинен обертатися під дією 60-70кг, змащуємо підшипники валика
водяного насоса консистентним маслом, перевіряємо герметичність з’єднань,
очищаємо зовнішню поверхню радіатора від бруду.
Система запалювання
Система запалювання призначена для запалення паливної суміші циліндра
двигуна, в дизельних двигунах процес запалювання паливної суміші проходить
від стиснутого повітря, а в карбюраторних двигунах проходить за рахунок
електричного розряду на контактах електродів свічок запалювання, дана система
складається із: акумуляторної батареї, генератора, переривника-розподільника
свічок запалювання, вимикача запалювання, вимірювальних приладів і ін.
Технічне обслуговування проводиться в наступному порядку:
1. Перевіряємо справність акумуляторної батареї: густину та рівень
електроліту і напругу кожного елемента.
2. Перевіряємо справність генератора.
3. Перевіряємо контакти переривника-розподільника, свічок запалювання, а
також роботу вимірювальних приладів.
Система пуску
Система пуску призначена для запуску двигуна в роботу, є три способи:
1. Пусковим двигуном.
2. Електричним стартером.
3. Вручну і, як виняток, з буксира.
Електричний стартер являється електродвигуном постійного струму, який
приводить в рух колінчатий вал. Для запуску карбюраторного двигуна необхідно
провернути 60-70 об/хв., дизеля – 150-250 об/хв..
Технічне обслуговування включає в себе перевірку надійності кріплення
приладів системи пуску, наявності палива з маслом. Перевіряють герметичність
з’єднання карбюратора з циліндром пускового двигуна і перевіряють наявність
мастила в агрегатах системи пуску.
Контрольні питання:
1. Як відрегулювати тепловий зазор клапанів?
2. Яка будова насоса ручної подачі палива?
3. Які прилади належать до системи мащення двигуна?
4. Для чого застосовується клапан-термостат?
5. Як працює механізм виключення пускового двигуна?
6. В чому полягає відмінність будови генератора змінного струму від генератора
постійного струму?

10. 10
ДРУГИЙ ДЕНЬ ПРАКТИКИ
Тема: Вивчення будови та регулювання механізмів силової
передачі тракторів та автомобілів.
Мета: Вивчити будову, принцип роботи та основні регулювання силової
передачі тракторів та автомобілів.
Обладнання і матеріали: трактор МТЗ-80, автомобілі ГАЗ-53А, ЗІЛ-130,
механізми силової передачі навчальні плакати.
Завдання:
1) Вивчити будову муфти зчеплення, коробки передач, роздавальної
коробки ведучих мостів тракторів та автомобілів.
2) Описати будову, принцип роботи та основні регулювання силової
передачі.
Хід практики
При розбиранні, ремонті, складанні, регулюванні вузлів і агрегатів тракторів, автомобілів та
лісогосподарських машин необхідно дотримуватись таких правил техніки безпеки, охорони праці та
виробничої санітарії:
1. Приступати до роботи необхідно в підготовленому місці в спецодязі та засобах індивідуального
захисту, роботу проводити справним інструментом.
2. Вузли та агрегати які необхідно ремонтувати повинні надійно фіксуватися.
3. При виконанні ремонтних та регулювальних робіт необхідно дотримуватись правил пожежної та
електричної безпеки і виробничої санітарії.
Силова передача передає потужність від двигуна до ведучих коліс або гусениць, до валу відбору
потужності або приводного шківа, а також служить для створення необхідного передавального числа
між валом двигуна і валами, до яких передається потужність. Крім того, у гусеничних тракторів в
силову передачу входить механізм керування поворотом трактора, а у колісних - механізми для
полегшення повороту.
Передавальне число - це відношення числа обертів ведучого вала передачі до числа оборотів
веденого вала за ту ж одиницю часу. Крутний момент, що передається валами, змінюється обернено
пропорційно числу обертів. Тому, якщо потрібно збільшити тягове зусилля трактора, зменшують
швидкість руху, переходячи на більш низьку передачу.
Передавальне число дорівнює відношенню числа зубів веденої шестерні до числа зубів ведучої;
змінюючи шестерні, що знаходяться в зачепленні, на інші з іншими числами зубів, змінюють пере-
давальне число. Зміною числа пар шестерень в зачепленні змінюють напрямок обертання веденого вала.
Силова передача складається з муфти зчеплення, з'єднувального приводу, коробки передач,
центральної передачі, диференціала, кінцевих передач, передач до валів відбору потужності і до
приводного шківа і ходозменшувача.
На деяких тракторах, крім того, є збільшувач крутного моменту.
Силова передача гусеничних тракторів не має диференціала, але містить механізм повороту.
Муфта зчеплення
Муфта зчеплення призначена тимчасово від’єднувати двигун
від коробки передач при перемиканні передач, гальмуванні та
зупинці механізмів, а потім плавно з’єднувати їх при рушанні з
місця і переключенні передач. На сучасних тракторах застосовують
фрикційні дискові зчеплення, принцип роботи яких ґрунтується на
використанні сили тертя, що виникає між робочими поверхнями
ведучих і ведених дисків. За кількістю ведених дисків зчеплення
поділяють на одно-, дво- і багатодискові.
При включенні механізму зчеплення, під впливом сили тертя
ковзання, відбувається передача крутного моменту на провідний вал
коробки передач. Зчеплення дозволяє техніці плавно рушати з місця,
Муфта зчеплення.

11. 11
а при включенні режиму гальмування, виконувати плавне роз'єднання колінчастого вала двигуна з
трансмісією, аж до її повної зупинки.
Конструкційну основу механізму зчеплення складають
щільно притиснуті пружинами один до одного фрикційні диски,
зібрані під фрикційні гальма або муфти. М'якість і розміреність
вмикання та вимикання передачі забезпечується
проковзуванням обертового диска приводу, щодо веденого
диска, з'єднаного шліцьовим з'єднанням з коробкою передач.
При включенні зчеплення (відпускання педалі), ведений і
ведучий диски щільно стискаються, при його виключенні
(натиску на педаль) відбувається розведення дисків, з
утворенням вільного простору між ними.
Механізм зчеплення МТЗ-82 - постійно-замкнутий, одно-
дисковий, одно-потоковий, сухий. До провідних частин
зчеплення відносяться: маховик двигуна, опорний і натискний
диски. Натискний диск має три розташовані по колу вушка з
приєднаними віджимними важелями, які входять в спеціальні
прорізи опорного диска. Між дисками зчеплення встановлені
дванадцять натискних пружин, які з одного боку - впираються в
стакани опорного диска, а з іншого - у вилиті пази натискного
диска.
До веденої частини муфти зчеплення МТЗ-82 відносяться
встановлені на силовому валу ведені диски зі спеціальними
гасителями крутильних коливань. Конструкційні частини
веденого диска: маточина, з'єднувальний диск з демпферним
пристроєм і фрикційними накладками. Радіальні прорізи
з'єднувального диска зменшують його жорсткість, прилягання
фрикційних накладок при цьому поліпшується. Фрикційні накладки муфти зчеплення МТЗ-82
приклепуються до з’єднувального диска, виконуються із матеріалу на основі азбесту, і мають канавки
для очищення поверхонь тертя і відведення тепла.
М'яке включення зчеплення МТЗ-82, малі динамічні навантаження в трансмісії, забезпечуються
гнучким пристроєм – 8-ма гумовими демпферами, які гарантують не жорстке зчеплення веденого диска
з маточиною. Повне уповільнення і зупинка валу (пов'язаного з коробкою передач) забезпечується
спеціальним гальмом, провідний диск якого закріплений на валу. Остаточне гальмування вала зчеплення
відбувається при стисканні дисків гальма.
Механічний підсилювач приводу зчеплення, дозволяє не тільки зменшити необхідну людині силу
прикладену для управління, а й створити на трьохплечому важелі поворотний момент, для легкого
виключення зчеплення.
Для регулювання зчеплення необхідно провести ряд дій:
- регулювання вільного ходу педалі управління муфти зчеплення. Хід регулюється довжиною тяги
(дорівнює 4-5 см), яка забезпечує зазори між віджимним важелем і віджимним підшипником (дорівнює
3-4 мм). При зависанні педалі трактора в положенні «вільний хід», необхідно стиснути упорним болтом
пружину;
- регулювання довжини блокувальної тяги гальма. Для регулювання вона від'єднується від важеля
відведення, потім тяга з'єднується з важелем і подовжується. Тягу необхідно вкоротити на 7 мм і
зафіксувати її контргайкою;
- регулювання віджимних важелів зчеплення. Вона виконується після
установки муфти зчеплення на маховик, за допомогою спеціальної оправки
з торцевою поверхнею, для установки необхідного розміру, між п'ятами на
віджимних важелях, і торцем маточини опорного диска.
Коробка передач
Коробка передач дає можливість змінювати величину тягової сили на
ведучих колесах, від'єднувати двигун і трансмісію під час стоянки, а також
рухатися автомобілю заднім ходом. Коробка передач являє собою механізм,
у якому шестерні (зубчасті колеса) можна зчіплювати у різних комбінаціях,
одержуючи різні передаточні числа – ступені.
Для руху вперед коробка передач автомобіля ГАЗ-53А має чотири
ступені, автомобіля ЗІЛ-130 – п'ять ступенів, а для руху назад – один
Мал. 2. Будова муфти зчеплення:
1-маховик; 2-ведений диск; 3-натискний диск; 4-вал
приводу ВВП; 5-маточина; 6-силовий вал; 7-плаваюча
втулка; 8-гаситель обертових коливань; 9-віджимний
важіль; 10-упорний диск; 11-вилка; 12-гайка; 13-штопорна
пластина; 14-підшипник; 15- кронштейн відведення;
16-відведення; 17-вилка вимкнення; 18-валик керування;
19-стакан; 20,21-натискні пружини; 22-ізоляційна шайба.
Коробка передач.

12. 12
ступінь.
Принцип роботи коробки передач
ґрунтується на введенні в зачеплення шестерень з
різними діаметрами та числом зубів. Для
заднього ходу в коробці передач передбачена
проміжна шестерня, яку вводять у зачеплення
між ведучою та веденою шестернями, що
дозволяє змінювати напрям обертання. Коробка
передач складається з картера з кришкою, валів,
шестерень та механізму керування, за допомогою
якого переключають передачі. В коробці передач
є три вали ведучий, ведений і проміжний. На
шліцах ведучого вала насаджені шестерні, така
конструкція дозволяє пересувати їх вздовж вала,
для введення в зачеплення із шестернями, що
знаходяться на веденому валу. Вони бувають
одинарні або спарені, їх називають каретками.
Механізм переключення передач складається з
вилок, повзунів, важеля переключення, куліси та
фіксаторів. На тракторі використовують коробку
передач з великою кількістю ступенів, що
підвищує експлуатаційні якості. Змащується
коробка передач трансмісійним маслом,
контролюють рівень масла щупом на пробці
заливної горловини.
Несправності і ремонт коробки передач.
Стану КПП трактора варто приділяти
належну увагу. Згодом навіть найнадійніші деталі
можуть прийти в непридатність, і настане час,
коли їх потрібно буде замінити.
Якщо вам чути шум і стукіт при роботі КПП, шестерінки самі по собі можуть вимикатися, або ж
зубчасті муфти і шестерні вимикаються досить туго при перемиканні передачі – варто зайнятися
ремонтом коробки передач. Найчастіше несправність виникає через дефекти вилок перемикання,
фіксаторів, підшипників, валів коробки. Є частка ймовірності, що причина в зачепленні шестерень.
Якщо вам чути скрегіт шестерень при перемиканні передачі, то у трактора зносилися диски
пристрою управління зчепленням. Також можливо неправильно відрегульоване зчеплення з шестернею.
У той же час, якщо після такого огляду, регулювання, заміни деталей скрегіт не пройшов,
можливо проблема з апаратом керування гальмівцем. Необхідно відрегулювати пружину механізму. Її
довжина в стиснутому стані не повинна бути більше 32 мм.
Можуть виникати й інші несправності. Наприклад, якщо помітний вільний хід перемикача
ступенів понижуючого редуктора, то причина в зносі вилки.
Шум при роботі КПП МТЗ-80 також може спостерігатися через поломку або зношення
підшипників. Вони можуть заклинювати або бути взагалі зруйнованими.
Одним з варіантів стуку при перемиканні передач може бути те, що стерлися деякі зубці
шестеренні КПП. Необхідно перевірити їх стан і замінити зіпсовані деталі.
Призначення роздавальної коробки трактора - розподіл крутного
моменту, який передається від коробки передач, між ведучими мостами
трактора. Вона допомагає забезпечити автоматичне і примусове включення і
виключення переднього моста.
Роздавальну коробку розташовують на коробці передач або за нею. Вона
являє собою одноступінчатий шестеренчастий редуктор. У другому випадку
вона виконує роль додаткової коробки передач, за допомогою якої можна
збільшити передаточне число трансмісії. Приводиться в дію від шестерні
коробки передач через проміжну шестерню. Обгінна муфта змонтована на валу,
що обертається на двох шарикопідшипниках. На шліцах кінця вала надітий
фланець, до якого приєднується карданний вал, що передає крутний момент
передньому ведучому мосту.
Роздавальна коробка знаходиться в окремому корпусі, який розташований на двох штифтах і
Будова коробки передач автомобіля ГАЗ-53А:
1-ведучий вал; 2-шестірня ведучого вала; 3-фіксатор; 4-кришка; 5-замок;
6-важіль переключання передач; 7,11-вилки; 8,18-шестірні третьої
передачі; 9,17,шестірні другої передачі; 10-повзун; 12,15 — шестірні
першої передачі; 13-фланець; 14-ведений вал; 16-блок шестерень
заднього ходу; 19-картер; 20-шестірня постійного зачеплення;
21-проміжніїй вал; 22-синхронізатор; 23-роликовий підшипник.
Роздавальна коробка.

13. 13
прикріплюється болтами до люка коробки передач справа в тракторі МТЗ.
При експлуатації вузла варто пам'ятати, що масляна ванна роздавальної коробки спільна з
коробкою передач, а операції технічного обслуговування при змащенні коробки здійснюються разом зі
змащенням трансмісії. Коли температура опускається нижче + 5°C, необхідно мастило замінювати на
зимові види, так як при в'язкості масла автоматичне включення спрацьовує складніше.
Коли не виконується автоматичне включення, це може бути викликано засміченням бігових
доріжок профільних пазів шестерні продуктами зносу деталей і окислення масла, усадкою або
зависанням пружин, заїданням штифтів в отворах шестерні. Коли відбувається останній випадок, то
ролик заклинює, а штифт не підтискається через недостатнє зусилля пружини.
Несправність може виникати через зношування роликів, бігових доріжок пазів шестерні і веденою
обоймою муфти. Найчастіше швидше зношуються ролики. У їх циліндричних поверхнях з'являються
зазубринки. У такому випадку їх варто замінити
і встановити ремонтні ролики зі збільшеним
діаметром. За рахунок збільшеного діаметру
ремонтних роликів компенсується знос
заклинюючих поверхонь обойми і шестерні.
Номінальний діаметр роликів - 15, ремонтних -
15,15.
Через кожні 3000 год потрібно перевіряти
регулювання підшипників проміжної шестерні.
Осьовий зазор в підшипниках потрібно
відрегулювати не більше 0,15 мм. Регулювання
виконується шляхом затягування гайки на
різьбовому кінці осі проміжної шестерні. Також
не слід забувати про перевірку стану
підшипників проміжної кришки. Для цього варто
демонтувати верхню кришку.
Стійка, яка фіксує положення тяги
управління роздавальної коробки, може з часом
переміщатися щодо остова трактора разом з
кабіною в невеликих межах. Тому періодично
варто проводити перевірку стану тяги щодо
ролика кабіни. При нормальній роботі
роздавальної коробки при виключенні муфти
вільного ходу між упором тяги і днищем кабіни
зазор повинен бути 4-5 мм. регулювання
потрібно зробити різьбовою муфтою.
Якщо не можна примусово провести
включення переднього ведучого моста, а також
коли збільшується пробуксовка задніх коліс, це
говорить про поломки обгонів муфти. У такому
випадку потрібно розібрати роздавальну коробку
і шукати несправність. Далі потрібно виявити
несправні деталі і замінити їх.
При розбиранні роздавальної коробки
потрібно заміряти діаметр посадочних місць деталей і оглянути їх дефекти. Якщо деякі не підлягають
відновленню і ремонту - їх слід замінити.
Для нормального функціонування роздавальної коробки в момент, коли муфта вільного ходу
заблокована, упор тяги повинен безперешкодно заходити в верхній паз стійки. Але якщо виникає
проблема, то тягу подовжують за допомогою різьбової муфти, домагаючись, щоб, коли муфта
відключена, то розташування упору було б вільним (без натягу) в нижньому пазу стійки.
Контрольні питання:
1. З яких основних механізмів складається силова передача колісного трактора?
2. Що називається передавальним числом; як воно здійснюється в силовій передачі і для чого потрібно?
3. Перерахувати можливі несправності коробки передач.
4. У чому полягає різниця силові передачі гусеничного і колісного тракторів?
Будова роздавальної коробки трактора МТЗ-82:
1-проміжна шестерня; 2-підшипник; 3-шестерня вторинного вала;
4-вісь; 5-гайка; 6-підшипники муфти вільного ходу; 7-зубчаста
муфти; 8-з’єднувальний фланець; 9-вилка; 10-корпус; 11-відтяжна
пружина; 12-ролик; 13- ведена обойма муфти вільного ходу; 14-вал;
15-зубчасте колесо; 16-різьбова муфта; 17-упор тяги; 18-стійка;
19-тяга керування; 20-плунжер; 21-пружина ролика.

14. 14
ТРЕТІЙ ДЕНЬ ПРАКТИКИ
Тема: Вивчення будови та регулювання механізмів ходової частини,
механізмів керування, гальмівної системи, робочого та
допоміжного обладнання тракторів та автомобілів.
Мета: вивчити будову ходової частини тракторів: будову остова, підвіски
гусеничних тракторів, передньої підвіски колісного трактора; рульового
механізму, гідро підсилювачів рульового приводу, будову гальм, провести
технічний догляд механізмів; гідравлічної навісної системи, штовхача,
лебідки, вала відбору потужності, провести технічний догляд механізмів.
Обладнання і матеріали: трактор МТЗ-80, автомобілі ГАЗ-53А та ЗІЛ-130,
механізми ходової частини тракторів, навчальні
плакати.
Завдання:
1) Вивчити будову ходової частини тракторів та описати будову остова,
підвіски гусеничних тракторів, передньої підвіски колісного трактора.
2) Вивчити та описати будову рульового механізму, гідро підсилювачів
рульового приводу, будову гальм, провести технічне обслуговування
механізмів.
3) Вивчити та описати будову гідравлічної навісної системи, штовхача, лебідки,
вала відбору потужності, провести технічне обслуговування механізмів.
Хід практики
При розбиранні, ремонті, складанні, регулюванні вузлів і агрегатів тракторів, автомобілів та
лісогосподарських машин необхідно дотримуватись таких правил техніки безпеки, охорони праці та
виробничої санітарії:
1. Приступати до роботи необхідно в підготовленому місці в спецодязі та засобах індивідуального
захисту, роботу проводити справним інструментом.
2. Вузли та агрегати які необхідно ремонтувати повинні надійно фіксуватися.
3. При виконанні ремонтних та регулювальних робіт необхідно дотримуватись правил пожежної та
електричної безпеки і виробничої санітарії.
Ходова частина призначена для перетворення крутного моменту, створеного двигуном і
збільшеного механізмами силової передачі, в зусилля, яке дає можливість здійснювати поступальний
рух трактора.
Ходові частини тракторів повинні відповідати таким вимогам:
- Забезпечувати необхідне для пересування трактора зчеплення з дорожнім покриттям або ґрунтом;
- Забезпечувати найменший питомий тиск на дорожнє покриття або ґрунт;
- Забезпечувати найменші витрати потужності на переміщення та буксування.
Трактори мають гусеничні, колісні і напівгусеничні ходові частини.
Ходова частина колісного трактора складається з остова, ведучих і напрямних коліс, переднього
моста та підвіски остова, гусеничного – із остова, гусеничних рушіїв та підвіски.
Остов – це несуча частина трактора, до якої кріпляться всі його агрегати і яка приймає на себе всі
діючі на трактор зусилля. За конструкцією остов може бути напіврамним або рамним.
Напіврамний остов колісного трактора (мал. 1, б) – це об'єднана конструкція окремих корпусів
трансмісії і балок напіврами. Складається з литого корпусу (або корпусів), в якому розміщені механізми
трансмісії (коробка передач, головна передача і диференціал) і двох брусів, з’єднаних в передній частині
поперечним брусом. Поздовжні та поперечний бруси утворюють напівраму, на якій кріпиться двигун,
радіатор, передня вісь або передній ведучий міст.
Напіврамний остов застосовується на універсально-просапних тракторах ЮМЗ, МТЗ та інших.
Рамний остов колісного трактора (мал. 1, а) являє собою клепану або зварну раму із стального

15. 15
прокату, на якій кріпляться всі агрегати. Складається з двох напіврам, з’єднаних шарнірно, а між собою
– подвійним шарніром, що дозволяє напіврамам повертатися відносно одна одної в горизонтальній
площині на ±30°, у вертикальній – на ±18°.
Вертикальний шарнір призначений для повороту трактора шляхом «зламу» двох напіврам, а
горизонтальний для пристосування ходової частини до рельєфу дороги, завдяки чому рама не наванта-
жується крутними зусиллями при русі трактора по нерівній дорозі. До напіврам кріпляться ведучі мости.
Рамний остов застосовується на тракторах типу Т-150К, ХТЗ-121, ХТЗ-16132, ХТЗ-16333, К-700.
Рамний остов гусеничного трактора (мал.2, а) складається із рами з двома поздовжніми 4 і
двома поперечними брусами 3 і 5 з цапфами 7. На рамі закріплено чотири цапфи 7, для встановлення
кареток з опорними котками. На передній рамі розміщено напрямні колеса 1, на задній – на
кронштейнах кріпиться задня вісь 6, призначена для установки причіпних і начіпних машин. Поздовжні
бруси з переду замикаються важким литим брусом, який зрівноважує трактор під час роботи з
начіпними машинами або знаряддям, навішеним позаду.
Рамний остов застосовується на тракторах типу Т-150, ХТЗ-150-03, ХТЗ-153Б, ХТЗ-181, ХТЗ-201,
Т-4А.
Напіврамний остов гусеничного трактора (мал. 2, б) складається з корпусів муфти зчеплення
12, коробки передач 11, механізмів заднього мосту і напіврами, яка має два поздовжні бруси 13 і
приєднаний до їх кінців передній брус 14.
Напіврамний остов застосовується на тракторах типу Т-70С.
Мал. 2. Ходова система гусеничного трактора:
а - загальний вигляд; б - напіврамний остов;
1-спрямовуюче колесо; 2, 14-передні бруси; 3,5-поперечні бруси;
4-поздовжній брус; 6-задня вісь; 7-цапфи; 8-гусениця; 9-опорні катки;
10-корпус механізмів трансмісії; 11-корпус коробки передач; 12-корпус
зчеплення; 13-поздовжні бруси.
Мал. 1. Ходова частина і остов колісних тракторів:
а–ходова частина і остов трактора загального призначення;
б–остов просапного трактора;
1-підвіска; 2-передній міст; 3-остов; 4,7-задні і передні колеса;
5-задній міст; 6-подвійний шарнір; 8-передня балка; 9-поздовжня
балка (лонжерон); 10-корпус зчеплення; 11-корпус коробки
передач; 12-корпус заднього моста.
Підвіскою називається система пристроїв для еластичного зв’язку несучої системи з мостами або
колесами машини чи гусеничним рушієм. Автомобільні підвіски регулюють положення кузова під час
руху автомобіля.
Підвіска складається з направляючого пристрою, пружного елемента, демпферного пристрою і
амортизатора.
Направляючі пристрої визначають характер переміщення коліс (гусеничних рушіїв) відносно
несучої системи трактора (автомобіля).
Пружний елемент підвіски зменшує динамічні навантаження, які діють на машину.
Демпферні пристрої забезпечують необхідне затухання коливань кузова (несучої системи) і коліс
(рушіїв) машини.
Амортизатори служать для прискорення затухання коливань кузова автомобіля.
Підвіска, направляючий пристрій якої має (чи включає) важільний або телескопічний механізм,
називається відповідно важільною або телескопічною.
За типом направляючих пристроїв, підвіски гусеничних тракторів ділять на жорсткі, півжорсткі і
пружні (еластичні).
Жорстка підвіска не має пружних елементів. Вісі опорних катків жорстко прикріплені до
гусеничних візків. Швидкість руху трактора з такою підвіскою не більше 1,7 м/с (трубопрокладчики,
навантажувачі).

16. 16
Напівжорсткі підвіски
виконуються трьох і чотирьох
точковими. Швидкість руху не
перевищує 3,3 м/с.
Пружна (еластична ) підвіска
застосовується на тракторах, які
працюють на підвищених швидкостях
4,2...5 м/с (ДТ-75).
За типом пружного елемента
розрізняють ресорні (листові ресори),
пружинні (гвинтові і тарілчасті),
торсіонні й гумові підвіски.
Демпферні пристрої, що гасять
коливання, найчастіше бувають
механічного (фрикційного) і
гідравлічного типу.
Амортизатори можуть бути
односторонньої і двохсторонньої дії.
Найбільш поширені гідравлічні
амортизатори двосторонньої дії. За
конструктивним призначенням
амортизатори діляться на важільні і
телескопічні.
Рульовий механізм забезпечує
поворот керованих коліс з невеликим
зусиллям на рульовому колесі.
В якості рульових механізмів
використовуються наступні передачі:
· “черв’як–ролик“ – ГАЗ–53А, УАЗ, “Москвич“, “Волга“;
· “черв’як–сектор“ – КрАЗ–257, Урал–375Д;
· “гвинт–гайка“ – ЗІЛ–130;
· “гвинт–гайка і рейка–зубчастий сектор“ – ЗІЛ-130, КрАЗ-255Б;
· “рейка–шестерня” – ЗАЗ–1102 “ Таврія “;
· “конічні шестерні“ – трактор Т-16М
По взаємному розміщенню рульового
колеса і рульового механізму розрізняють рульові
керування з суміщеним чи роздільним рульовим
колесом і рульовим механізмом.
Рульовий механізм з передачею типу гвинт-
гайка-рейка-сектор із підсилювачем застосовують
у рульовому керуванні автомобіля ЗІЛ-130
(мал.5). Підсилювач рульового керування
конструктивно об'єднаний із рульовою передачею в
один агрегат і має гідропривід від насоса 2, що
приводиться в дію клиновим пасом від шківа колін-
частого вала. Рульову колонку 4 з'єднано з рульовим
механізмом 1 через короткий карданний вал 3,
оскільки осі рульового вала й рульового механізму
не збігаються. Це зроблено для зменшення
Мал. 3. Схема підвісок гусеничних тракторів:
а–еластична підвіска: 1-колінчата вісь; 2-качани; 3-направляюче колесо; 4- натяжний гвинт;
5-натяжна гайка; 6-кулькова опора; 7-кронштейн; 8-гусеничний ланцюг; 9-підтримувальний ролик;
10-ведуча зірочка; 11-опорна ковзанка; 12-вісь опорної ковзанки; 13-шарнір балансирної каретки;
14-шарнір балансирів; 15-внутрішній балансир; 16-пружина балансирів підвіски; 17-зовнішній
балансир; 13-гайка пружини натяжного пристрою; 19-пружина натяжного пристрою, що амортизує;
б–напівтверда підвіска: 1-задній шарнір підвіски; 2-ведуча зірочка; 3-гусеничний ланцюг;
4-підтримувальний ролик; 5-опорна ковзанка; 6-рама гусеничного візка; 7-направляюче колесо;
8-пружина натяжного пристрою; 9-ресорний пристрій; в–робота напівтвердої підвіски з
пластинчастою ресорою в момент переїзду трактора через перешкоду: 1-шарнір, що з’єднує
раму трактора з ресорою; 2-рама трактора; 5-пластинчаста ресора: 4-гусеничний візок.
Мал. 4. Передня підвіска колісного трактора:
а – з листовою ресорою; б – з циліндричною пружиною; в – з двома
пружинами; г – жорстка; 1-драбина; 2-буфер; 3-кронштейн;
4-амортизатор; 5-підкладка; 6-листова ресора; 7-подушка; 8-пружини;
9-підшипник; 10-тарілчаста пружина.
Мал. 5. Рульовий механізм автомобіля ЗІЛ-130:
1-рульовий механізм; 2-гідронасос; 3-карданний вал;
4-рульова колонка.

17. 17
габаритних розмірів рульового керування.
Основну частину рульового механізму
(мал.6) становить картер 1 що має форму циліндра.
Всередині циліндра розміщено поршень-рейку 10
із жорстко закріпленою в ньому гайкою 3. Гайка
має внутрішню різьбу у вигляді півкруглої
канавки, куди закладено кульки 4. За допомогою
кульок гайка входить у зачеплення з гвинтом 2,
який, своєю чергою, з'єднується з рульовим валом
5. У верхній частині картера до нього кріпиться
корпус 6 клапана керування гідро-підсилювачем.
За керуючий елемент у клапані править золотник
7. Виконавчим механізмом гідропідсилювача
слугує поршень-рейка 10, ущільнений у циліндрі
картера за допомогою поршневих кілець. Рейку
поршня з'єднано різьбою із зубчастим сектором 9
вала 8 сошки.
Обертання рульового вала перетворюється
передачею рульового механізму на переміщення
гайки-поршня по гвинту. При цьому зубці рейки
повертають сектор і вал із закріпленою на ньому
сошкою, завдяки чому повертаються керовані колеса.
Коли двигун працює, насос гідропідсилювача подає оливу під тиском у гідропідсилювач,
унаслідок чого під час повертання підсилювач розвиває додаткове зусилля, що прикладається до
рульового привода. Принцип дії підсилювача ґрунтується на використанні тиску оливи на торці поршня-
рейки, який створює додаткову силу, що пересуває поршень і полегшує повертання керованих коліс.
Підсилювач рульового керування призначений для:
1. Зменшення зусилля, яке необхідне для керування автомобілем за рахунок тиску мастила на поршень-
рейку редуктора рульового механізму.
2. Для утримання направляючих коліс в положенні прямолінійного руху у разі проколу однієї з шин
направляючих коліс, що підвищує безпеку руху.
3. Для пом’якшення ударів і поштовхів, що передаються від направляючих коліс під час руху по
нерівностям шляху.
Гальмова система призначена для зниження швидкості руху автомобіля, швидкої зупинки і
утримування його нерухомим. Кожен автомобіль має гальмівну систему.
До гальмівної системи входять: розділювач, з’єднувальні трубопроводи і шланги, колісні гальмівні
циліндри, головний гальмівний циліндр з резервуаром для гальмівної рідини, гальмівна педаль,
встановлена в кабіні автомобіля,
підсилювач.
За будовою тертьових поверхонь
гальма бувають колодковuмu, дисковuми i
стрiчковuмu.
На сучасних автомобілях для
підвищення безпеки руху встановлюють
кілька гальмівних систем, що за
призначенням поділяються на: запасну;
робочу; стоянкову; допоміжну.
Робоча гальмівна система
використовується в усіх режимах руху
автомобіля для зниження його швидкості
до повної зупинки. Вона приводиться в
дію зусилля ноги водія, що прикладається
до педалі ножного гальма. Ефективність
дії робочої гальмівної системи найбільша
порівняно з іншими типами гальмівних
систем.
Запасна гальмівна система
призначена для зупинки автомобіля в разі
Мал. 6. Будова рульового механізму із вбудованим
гідропідсилювачем:
1-картер; 2-гвинт; 3-гайка; 4-кульки; 5-рульовий вал; 6-корпус клапана;
7-золотник; 8-вал сошки; 9-зубчастий сектор; 10-поршень-рейка.
Мал. 7. Робоча гальмівна система МТЗ-82:
1-кожух; 2-кулька; 3-пружина; 4-з’єднувальні диски; 5-натискні диски; 6-вилка; 7-
контргайка; 8-регулювальний болт; 9-вал; 10-тяга засувки; 11-сферична шайба; 12-
важіль гальма; 13-планка блокування педалей; 14-стрижні педалей; 15-пружини;
16-важелі гальм; 17-засувка гальм; 18-тяга; 19-кришка склянки.

18. 18
відмови робочої гальмівної системи. Вона справляє
меншу гальмівну дію на автомобіль, ніж робоча система.
Функції запасної робочої системи може виконувати
справна частина робочої гальмівної системи (найчастіше)
або стоянкова система.
Стоянкова гальмівна система призначається для
утримування зупиненого автомобіля на місці, щоб не
допустити його самовільного рушання (наприклад, на
схилі). Керує стоянковою гальмівною системою водій за
допомогою важеля ручного гальма.
Допоміжна гальмівна система використовується у
вигляді гальма-уповільнювача на автомобілях великої
вантажо-під’ємності (МАЗ, КрАЗ, КамАЗ) для зменшення
навантаження на робочу гальмівну систему в разі
тривалого гальмування, наприклад на довгому спуску в
гірській або пагорбковій місцевості.
Технічне обслуговування механізмів керування
Зручнiсть i легкicть при керуванні тракторами, а
також надiйнicть гальмування пiд час роботи з
тракторами і автомобілями та знаряддями забезпечується
виконанням правил експлуатацiї i технiчного догляду
основних систем i механiзмiв керування.
При щоденному технiчному оглядi (ЩТО)
очищають трактор вiд пилу i бруду, перевiряють в роботi
рульове керування i гальма, а також дію ножного і
ручного гальма, герметичність з’єднань трубопроводів та
деталей гідравлічного привода гальм та системи
вакуумного підсилювача.
Роботу гальм трактора МТЗ-80 перевіряємо щоденно і регулювати в разі потреби, повний хід
педалі гальм повинен становити 70-80мм, при меншому ході педалі спрацьовуються фрикційні наклади
дисків, що призводить до їх перегрівання. При збільшеному ході педалі гальмування буде недостатнє,
ефективність гальмування на рівній сухій поверхні (асфальт, бетон), при швидкості трактора 20 км/год.
гальмівний шлях повинен становити 6м, гальма повинні одночасно спрацьовувати ліве і праве. При
потраплянні масла на диски робота гальм різко погіршується, тоді необхідно розібрати гальма, усунути
причину попадання масла, а диски помити у гасі та просушити протягом 5-8хв, після цього зібрати,
відрегулювати. Спрацьовані фрикційні диски замінюють на лівому і правому гальмах.
При першому технiчному оглядi (ТО-1): зливають масло з гальмових вiдсiкiв при його
накопиченнi; перевіряють шплінтування пальців, штоків гальмівних камер в гідравлічному приводі
гальм і величини вільного ходу педалі гальма та важеля ручного гальма (при необхідності проводять
відповідне регулювання); кріплення і перевірку диска та кронштейнів колодок трансмісійного гальма;
перевірку рівня рідини в резервуарі головного гальмівного циліндра гідравлічного привода; змащування
підшипників валів розтискних кулаків, осей кулаків та інших деталей привода ручного гальма.
Перевірка герметичності з’єднань гідравлічного привода гальм.
При другому технiчному оглядi (ТО-2) перевiряють i при необхiдностi регулюють гальмову
систему колicних тракторів, механiзм рульового керування, повний хiд педалей керування, зусилля на
ободi рульового колеса i педалях керування.
Робочi гальма повиннi забезпечувати зупинку трактора i тракторного поїзда (рух по сухiй дорозi з
твердим покриттям зi швидкicтю 20 км/год з моменту початку дії гальм до повної зупинки) на такiй
вiдстанi: без причепа 6,0...6,5 м; з одним причепом 6,5...7,5 м; з двома причепами 7,5...10,8 м.
Для перевiрки гiдравлiчних систем приводiв керування використовують дiагностичнi прилади i
пристрої, якi дозволяють передбачити необхiднicть в регулюваннях i операцiях технiчного догляду без
розбирання механiзмiв.
При третьому технiчному оглядi (ТО-З) провiряють i при необхiдностi регулюють агрегати
гiдравлiчних систем механiзмiв керування, очищають i промивають фiльтри гiдропiдсилювача руля. Пiд
час руху трактора перевiряють i контролюють механiзми керування i гальм.
Порушенням норм сходу передніх коліс призводить до швидкого спрацювання протектора шин,
для цього необхідно перевірити схід коліс, перевірити відсутність люфтів, встановити трактор на рівній
Мал. 8. Колісний барабанний гальмовий механізм:
1-колісний циліндр; 2-гальмівні колодки; 3-опорний диск;
4-гальмовий барабан; 5-шарнірні опори; 6,11-стяжні пружини;
7-розтискний кулак; 8-важіль; 9-пневматична гальмова
камера; 10-ексцентрикові пальці.

19. 19
поверхні, виміряти відстань між задніми внутрішніми точками ободів коліс, зробити поворот коліс на
30° і повторити ті самі дії, при цьому різниця повинна бути 4-8мм.
Навісна система складається з двох основних частин: начіпного пристрою і гідравлічної системи.
Начіпний пристрій служить для приєднання до трактора начіпних сільськогосподарських машин і
являє собою важільну систему, розміщену позаду трактора. Основне призначення гідравлічної начіпної
системи ─ управління начіпними машинами (їх підйом і опускання, фіксація в певному положенні,
регулювання глибини обробітку ґрунту, висоти розміщення маніпулятора та інше).
Начіпні пристрої – це система важелів (мал. 9). Бувають двохточкові, трьохточкові та
універсальні.
Правильне положення знаряддя
регулюють зміною довжини верхньої
тяги та правого й лівого розкосів.
Конструкцією розкосів передбачено їх
вільне з'єднання (виймають штифт
розкоса), коли агрегат складений з
широкозахватних знарядь.
Гідравлічна начіпна система
трактора МТЗ-80 складається з
масляного бачка, гідронасоса,
розподільника, силових циліндрів та
конічного механізму, трубопроводів з
арматурою.
Для з’єднання агрегатів
гідросистем застосовують
трубопроводи, які являють собою
сталеві трубки або гумові шланги. До
арматури також відносять запірні
клапани та розривні муфти.
Вал відбору потужності
необхідний для приводу навісних
агрегатів трактора в рух. ВВП може
бути розміщений з боку або ззаду
трактора. Найчастіше зустрічається заднє розміщення вала відбору потужності. Він працює в двох
режимах: залежний і незалежний.
Штовхач і самоскидний кузов трактора ЛХТ-55
Будова: верхня балка, нижній пояс, бокові стояки, відвал-ніж, кріпиться до передньої системи.
Конструкція самоскидного кузова: підрамник кузова, кріплення кузова до підрамників, кузов та борти.
Можливі несправності, їх причини і усунення в гідросистемі: на тракторі перевіряють кріплення
агрегатів гідросистеми, герметичність з’єднань, рівень масла у баку, у разі потреби промивають фільтр
бака і міняють масло, при перевірці рівня масла необхідно очистити кришку бака і заливну горловину
від бруду, відрегулювати замковий пристрій від випадкового перекидання кузова.
Контрольні питання
1. З яких механізмів складається ходова частина трактора?
2. Яке призначення гідро підсилювачів рульового приводу?
3. Яка будова барабанного гальмівного механізму?
4. В чому полягає технічний догляд за ходовою частиною?
5. Яке призначення вала відбору потужності?
6. В чому полягає технічний догляд за гідросистемою трактора?
Мал. 9. Схема начіпного механізму:
1-начіпна машина; 2-вісь підвішування; 3-кулькові шарніри нижніх тяг; 4-ліва
нижня тяга; 5-лівий розкіс; 6-лівий підйомний важіль; 7-корпус трактора;
8-ведучий важіль привода; 9-силовий циліндр; 10-вал підйомних важелів;
11-правий підйомний важіль; 12-правий розкіс; 13-верхня тяга; 14-кульковий
шарнір верхньої тяги; 15-права нижня тяга; 16-стояк начіпного знаряддя.

20. 20
ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ ПРАКТИКИ
Тема: Т е х н о л о г і ч н і м а ш и н и і з н а р я д д я .
Мета: вивчити призначення, будову і технічну характеристику базових
лісогосподарських машин і знарядь, регулювання робочих органів,
технічне обслуговування, підготовка до роботи, конструктивні
особливості.
Обладнання і матеріали: трактор МТЗ-82, плуги ПЛН-3-35, ПКЛ-70,
культиватор КЛБ-1,7, борона БДТ-3, сівалка «Литва-25», сажалка МЛУ-1,
навчальні плакати.
Завдання:
1) Вивчити призначення, будову, технічне обслуговування, підготовку
до роботи плугів ПЛН-3-35, ПКЛ-70.
2) Вивчити призначення, будову, технічне обслуговування, підготовку
до роботи культиватора КЛБ-1,7.
3) Вивчити призначення, будову, технічне обслуговування, підготовку
до роботи борони БДТ-3.
4) Вивчити призначення, будову, технічне обслуговування, підготовку
до роботи сівалки «Литва-25».
5) Вивчити призначення, будову, технічне обслуговування, підготовку
до роботи саджалки МЛУ-1.
Хід практики
При розбиранні, ремонті, складанні, регулюванні вузлів і агрегатів тракторів, автомобілів та
лісогосподарських машин необхідно дотримуватись таких правил техніки безпеки, охорони праці та
виробничої санітарії:
1. Приступати до роботи необхідно в підготовленому місці в спецодязі та засобах індивідуального
захисту, роботу проводити справним інструментом.
2. Вузли та агрегати які необхідно ремонтувати повинні надійно фіксуватися.
3. При виконанні ремонтних та регулювальних робіт необхідно дотримуватись правил пожежної та
електричної безпеки і виробничої санітарії.
Плуг лемішний навісний ПЛН-3-35
Трьохкорпусний плуг ПЛН-3-35 розроблений спеціально для грунту не дуже засміченого
бур'янами та призначений для суцільної оранки сільськогосподарських угідь, а також для підготовки
грунту під розсадники.
Ширина захвату – 105 см, глибина обробки грунту – до 30см та агрегатується з тракторами
потужністю 1,4 кН (наприклад: трактор МТЗ-80/82). ПЛН-3-35 простий в налаштуваннях і роботі.
На опорному колесі є гвинт, який дозволяє
регулювати глибину обробки грунту. Від того як глибоко
розраховується зорати грунт встановлюють передплужник.
Передплужник має кілька положень:
1. Верхнє положення - для обробітку на глибину 20 см.
2. Друге з верху положення - на глибину обробітку 22 см.
3. Третій отвір зверху - на глибину обробки 25 см.
4. Четвертий отвір - на глибину обробітку 27 см.
5. Самий нижній отвір - на 30 см.
Стійка у плуга ПЛН 3-35 цільна і до неї прикріплені
основні лемеші, польова дошка і відвал. Передплужник
має невеликий корпус з робочою поверхнею. Він має Плуг ПЛН-3-35.