презентація про голодомор 1931-1933 років ) геноцид

1. Голодомор
1932-1933
років
Підготувала
студентка групи 11Ф
Бердичівського медичного
фахового коледжу
Вітюк Євгенія

2. План
1. Вступ
2. Передумови та причини виникнення
голоду в 1932-1933.
3. Наслідки голодомору в Україні.
4. Висновки
5. Список використаної літератури

3. Голодомор - це організований радянською
владою у 1932-1933 роках штучний голод,
який призвів до смерті мільйонів українців і
є геноцидом українського народу.

4. Терор голодом був методом політичного упокорення українців. Не
випадково голодомор збігся у часі з припиненням українізації
населених українцями регіонів за межами УСРР, а також з масовим
винищенням національної інтелігенції безпосередньо в УСРР.
Органами державної безпеки в Україні було заарештовано за
1932—1933 pp.
В історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні
посідає особливе місце.

5. Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення
громадянської війни та придушення української революції,
охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку,
Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії. Причини його
частково мали об'єктивний характер — посуха 1921 року,
економічні наслідки першої світової та громадянської воєн. Але
найголовнішими чинниками стали: крах сільськогосподарської
практики тодішнього режиму, скорочення посівних площ у
колишніх хлібородних районах внаслідок політики воєнного
комунізму, директивні методи компартійного керівництва, яке
розподіляло наявні продресурси на користь промислових
центрів, передусім тих, що знаходилися поза межами України.
Голод 1932-33 років охопив ті ж самі регіони України, але цього
разу його спричинили,насамперед, політичні чинники. Голодомор
1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи
соціального походження, а наслідком цілеспрямовано
застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто

6. 1. Передумови та причини виникнення
голоду в 1932-1933
Голод 1931-1933 років був спричинений насильницькою суцільною
колективізацією горезвісними хлібозаготівля ми,
людиноненависницькою політикою розкуркулення, відвертим
масовим терором тоталітарного режиму проти селян Україні.
Творці голодомору, а це велика армія партійної й державної
номенклатури, яка була багатонаціональною за своїм складом, не
обстоювали інтересів якоїсь однієї нації, а дбали насамперед про
зміцнення економічних підвалин комуністичної імперії.

7. Причиною голоду вважають його штучний характер, походження, тобто
свідомо організований тодішнім політичним керівництвом. Існує думка, що
голод був наперед спланований задля фізичного винищення саме
українських селян.
Голод стався внаслідок насильницького запровадження комуністичної
доктрини у сільському господарстві яку українські селяни не сприйняли,
той що від діда — прадіда займалися хліборобством на власній землі.
Дослідники доводять, що це був наслідок безтямної політики добування
коштів на індустріалізацію, коли частка селян просто не бралася до уваги.
Очевидно одне — голод в Україні виник не в наслідок стихійного лиха, а був
організований штучне.
Основною причиною голоду стала розверстка, яку повторно запровадили в
січні 1928 долі, офіційно її називали хлібозаготівельним планом.
Хлібозаготівлі супроводжувалися репресіями, фізичними та моральними
знущаннями над селянами, яким поступово стало бракувати все більше
хліба. Селяни чинили опір, почали ховати хліб на «чорний день».Уряд
вишукував нові форми і методи заготівель сільськогосподарської продукції,
щоб забезпечити шалені темпи «соціалістичної індустріалізації». Вихід було
знайдено. Майже всі керівники партійних установ дійшли думки, що саме
масова колективізація сприятиме подоланню зернової проблеми.

9. Мета масової колективізації це створення декількох
десятків тисяч колгоспів замість 5 мільйонів
розпорошених селянських господарств, що сприяло б
швидкому виконанню хлібозаготівель. Колективізація
призвела до різкого падіння продуктивності сільського
господарства. У1930 році валовий збір зерна в Україні
становив 23 мільйони тон, в 1931 році — 18, в 1932 році
— 13. Цього ще цілком вистачало, щоб прогодувати
населення республіки, однак союзний уряд продовжував
встановлювати для Україні непомірні хлібозаготівельні
плани. У1931 році республіканське керівництво
звернулося до Москви з проханням знизити планові
цифри. Сталін погодився на незначне зменшення плану,
але це не могло врятувати ситуацію. Як наслідок, вже
наприкінці 1931 долі в Україні почався голод.

10. Голод 1932 1933 рр. для українців був тим же, чим
нацистський геноцид для євреї або різанина 1915
р. для вірмен. Ця трагедія, масштаби якої просто
неможливо усвідомити, завдала нації
непоправного удару, соціальні, психологічні і
демографічні наслідки якої дають знати про себе
і сьогодні. Вона ж кинула чорну тінь на
«перемоги» радянської системи і методи їх
досягнення.
•Голодомор 1932—1933 pp. — штучний голод,
організований тоталітарною владою СРСР, акт
геноциду стосовно Українського народу.

12. На початку 30-х років у СРСР загострилася криза колгоспного ладу. її суть полягала у
катастрофічному зниженні рівня ефективності сільськогосподарського
виробництва, наростаючих настроях соціального невдоволення селянських мас.
Ця криза була спричинена відсутністю на різних рівнях досвіду управління
масштабним колективним господарством, що зумовило значні втрати під час
посівної кампанії, вирощування, збирання і зберігання сільськогосподарської
продукції, утратою селянами-колгоспниками матеріального стимулу до праці, їх
незацікавленістю здавати державі хліб за ціну, що граничила з конфіскацією.
Реакцією значної частини селянства на сталінські нововведення були прихований
спротив (саботаж), активна протидія дискримінаційним аграрним відносинам.
Наслідком цього стало різке зниження обсягу хлібозаготівель. Одним із основних
центрів саботажу та опору колгоспному ладу була Україна.

15. Висновки
• Голодомор 1932-1933 років — це глибока рана в душі українського народу. Скільки болю,
мук, жаху, брехні зазнав наш народ. Духовно-моральний стан сучасного українського
суспільства свідчить про те, що голодомор був засобом для винищення, упокорення
всього українського селянства, насадження йому бездуховності та німої рабської покори.
Вороги нашого народу спочатку нищили душу народу, внутрішні храми людей, а згодом
духовні храми — християнські святині народу.
• Людям насаджувалася мораль, в якій людина є коліщатком (гвинтиком) еволюції світу, що
притаманно для тоталітарних режимів загалом; марксистсько-ленінська етика — етика
класової боротьби, яка заперечувала людську особистість, її свободу і права, називаючи
головною цінністю колектив; та комуністична етика як етика, що відривала мораль від Бога,
від її джерела, і вбачала її в способі виробництва, визнаючи класовий характер моралі.
• Голодомор в Україні — це велике зло в історії українського народу. Воно спричинилось до
нищення не тільки фізичного життя українців, але й нищення релігії, про яку В. Ленін
висловлювався так: «Релігія — горілка для трудящих». Духовність нашого народу була
деформована, бо принципом зламаних голодомором людей стали такі дії: пити і не
працювати в радянські державні свята та пити, але працювати в релігійні свята. Голодомор
вичавлював із людських душ чесноти як постійну природну схильність і силу волі людини
робити добро, а особливо чесноту милосердя щодо тіла ближніх, яка навчає: «голодного
нагодувати».

16. • Список використаної літератури
• 1. Білоцерківський В. Історія України: Навчальний посібник/ Василь Білоцерківський,. — 3-е
вид., виправлене і доп.. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 535 с.
• 2. Бойко О. Історія України: Навчальний посібник/ Олександр Бойко,. — 3-тє вид., випр.,
доп.. — К.: Академвидав, 2007. — 687 с.
• 3. Кормич Л. Історія України: Підручник/ Людмила Кормич, Володимир Багацький,; М-во
освіти і науки України. — 2-ге вид., доп. і перероб.. — К.: Алерта, 2006. — 412 с.
• 4. Котова Н. Історія України: Навчальний посібник/ Наталія Котова,. — Харків: Одіссей, 2005.
— 413 с.
• 5. Лановик Б. Історія України: Навчальний посібник/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. —
3-е вид., виправлене і доп.. — К.: Знання-Прес, 2006. — 598 с.
• 6. Олійник М. Історія України: Навчальний посібник для судентів дистанційної та заочної
форм навчання/ Микола Олійник, Іван Ткачук,. — 3- вид., виправлене та доповнене. — Львів:
Новий Світ-2000, 2007. — 262 с.
• 7. Чуткий А. Історія України: Навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів/ Андрій
Чуткий,; Міжрегіональна академія управління персоналом . — К.: МАУП, 2006. — 345 с.
• 8. Юрій М. Історія України: Навчальний посібник для студентів неісторичних факультетів
всіх рівнів освіти/ Михайло Юрій,. — К.: Кондор, 2007. — 249 с.