АПУ. Лекція «Боже, церковне, державне право та їх взаємозв'язок».

1. Поняття і теорії
походження права

2. Термін «право»
Право на життя; право на свободу; право на безкорисну допомогу в
потребі; право на мир і війну, право на подяку за допомогу…
Це моральні норми, що стали звичаєм.
Це не «право» в юридичному значенні слова.
Згодом, чисельність соціальних відносин призвели не тільки до виникнення
права, а й до поділу права в залежності від правних явищ.
Не юридичне значення. А звичаєве, суб'єктивне,
моральне.

3. Означення права
 Іммануїл Кант: «право – це є сукупність норм, що
встановлюють і визначають межі свободи особи».
 Гуґо Ґроцій: «право означає те, що не протирічить
справедливості».
 Євгеній Трубецькой: «право – це зовнішня свобода,
представлена і обмежена нормою».

4. Означення права
Право — це сукупність загальнообов'язкових правил, що регулюють
життя людських суспільств і життя людини в суспільстві.
Іншими словами, право є явищем суспільного порядку.
Регулювати – значить спрямовувати поведінку людей, їх груп і
всього суспільства, ставити їх діяльність у певні рамки.

5. Нормативне регулювання
 Два види соціального регулювання:
 індивідуальне (особисте упорядкування, що стосується власної
поведінки особи);
 нормативне (упорядкування поведінки осіб за допомогою загальних
правил, що поширюються на всіх).
 До появи майнового поділу населення і соціальної нерівності,
суспільство не мало потреби в праві.
 З’явилася необхідність в праві з появою груп зі своїми
суперечними інтересами.
 Ця потреба нормативного регулювання призвела до виникнення
та розвитку права.

6. Що було до того? Звичай
 При первісно общинному ладі основним регулятором
суспільних відносин були звичаї.
 Соціальні норми – звичаї виражали волю всіх членів роду.
 Ніякого розходження між правами й обов'язками не існувало:
право сприймалося як обов'язок, а обов'язок як право.
Приклад: служба в ополченні чи участь у народних зборах.

7. Маса звичаїв вносили гармонію
 Звичаї виникали у зв’язку із суспільною потребою охопити
загальними правилами щодня повторювані акти виробництва.
 Рівність усіх членів суспільства, включаючи жінок, випливало з
наявних відносин первісного ладу.
 Те ж саме можна сказати про звичаї спільної земельної
власності.
 Спільна власність на землю і знаряддя праці, рівність членів
суспільства і кровний зв'язок складають в сукупності дійсну
підставу для всієї маси звичаїв.

8. Звичаї стали нормами, що
відповідало «праву» і «правді»
 Багато звичаїв були одночасно нормами первісної моралі і
релігії.
 Прийняття норм поводження, як “свої”, були зв’язані з тим, що
первісна людина не відокремлювала себе від суспільства, не
уявляла себе окремо від роду і племені.
 Всі норми розцінювалися як правильні, їм відповідали такі
найменування, як “право”, “правда”.
 У цьому сенсі право з'явилося раніш держави і забезпечення
його реалізації, дотримання всіма правових розпоряджень було
причиною виникнення держави.

9. Право з'явилося раніш держави
Соціальним регулятором були звичаї – правила поведінки, що стали
нормами.
Такі нормативні узагальнення, що існували у первісному суспільстві
як заборони, дозволи, позитивні зобов’язання, перетворилися на
звичайні засоби регулювання життя, дали початок виникненню
права.

10. Право як міра та інструмент
 Цінність самого права розуміється як спроможність
служити загальнолюдським потребам та інтересам
громадян.
 Власна цінність права полягає у тому, що право виступає
як міра свободи і справедливості.
 Інструментальна цінність права полягає в тому, що право
є регулятором суспільних відносин, інструментом для
вирішення різних завдань.
 Право виступає силою, яка в змозі протистояти беззаконню.

11. Цінність права
 1. Соціальна цінність права сприяє розвитку суспільних
відносин.
 2. Інструментальна цінність права видвигає право як інструмент
для вирішення різних завдань.
 3. Власна цінність права полягає у тому, що право виступає як
міра свободи і справедливості.