1. 3
КЛАС
Розділ І.
Ставлення людини до самої себе.
Тема 1. “Мої “хочу”, “можу” і “треба” Мої мрії” (1 год.).
Мета: Вчити дітей розрізняти поняття “хочу”, “можу” і“треба”.
Розкрити поняття “культура бажань”. Вчити наводити приклади проявів свого
“хочу” і “треба”. Виховувати відповідальне ставлення до справи.
Хід заняття
І. Актуалізація опорних знань учнів.
а) уявна подорож на “острів Бажань”.
- Діти! Мабуть, більшість з вас у душі є мрійниками. Усе своє життя
людина прагне чогось кращого, досконалішого. Спробуємо уявити, що ми
раптом усі разом потрапили на Острів Бажань – незвичайний острів, де всі
бажання здійснюються. Для цього треба лише промовити: “Я хочу щоб …”
Але для досягнення омріяного зовсім не треба докладати зусиль.
- Чи хотів би ти прожити усе життя на такому острові?
- Якщо так, то чому? Якщо ні, то теж чому?
ІІ. Розмова з дітьми про сферу їхніх бажань.
б) гра “Дерево бажань”
- Але, діти, напевно, у кожного з вас є одне найзаповітніше бажання,
яке поки що ще не здійснилось?
- Хто з вас хоче розповісти нам про це бажання? (Діти записують
бажання на листок і вішають на “Дерево Бажань”.)
- Що тобі треба зробити, щоб досягти своєї мрії?
- Як ви гадаєте, яке бажання, його здійснення найцінніше та приємніше
для людини?
в) розширення і розвиток дитячих можливостей.
- Мабуть, для здійснення бажання людині замало про це лише мріяти,
треба докласти дуже багато зусиль для його здійснення. На допомогу можуть
прийти вольові зусилля, тобто зусилля над собою, коли людина робить не
тільки те, що хочеться, а те, що треба.
Вправа “Як подолати труднощі” (хочу - зможу)
- У тебе трапилась неприємність, якісь проблеми, у тебе поганий
настрій.
Проаналізуй, чому це сталося? Що можна зробити, щоб виправити
неприємну ситуацію.
2. Гоніть думки слабкої волі: “Я не зможу”, “У мене нічого не вийде”, “Я
так і думав”, “Я такий невдаха”, “Я не впораюсь”.
Допоможе така вправа
Сядь зручно, очі закрий, дихай рівно, спокійно, уяви, що ти
виправив ситуацію, ти зазнаєш почуття гордості за те, що ти сильніший за
неї.
Подумки ти кажеш собі:
- Я вмію володіти собою! Я сильна людина!
Від цих слів сили ще більше наповнюють тебе, плечі
розпрямляються, голова гордо підіймається, ти, ніби, стаєш вищим. Відкрий
очі і скажи тричі: “Я вмію володіти собою!” Нехай тобі допоможуть гарні
думки: “Я щось придумаю. Я зможу”, “Марно плакати та сумувати”, “У мене
все вийде”.
г) складання програми власного самовдосконалення в індивідуальних
щоденниках:
- Кожен з вас подумає над тим, що йому не вдається, над чим слід
попрацювати:
“ Я зможу …”,
“Мені треба подолати …”,
“Я хочу навчитись …”.
Діти за бажанням зачитують свої записи.
ІІІ. Бесіда з учнями про різницю між поняттями “хочу”, “можу” і
“треба”.
1) Читання й обговорення оповідання В.Сухомлинського “Роби не
те, що хочеться, а те, що треба”.
РОБИ НЕ ТЕ, ЩО ХОЧЕТЬСЯ, А ТЕ, ЩО ТРЕБА
У Юрка занедужав дідусь. Дідусеві було вісімдесят п'ять років. Він знав
багато цікавих казок та дивних бувальщин, які любив слухати Юрко.
А зараз він лежить і важко дихає. Мама сказала:
— Сиди, Юрку, біля дідуся, доглядай його. Попросить води — подай
свіжої, попросить відчинити вікно — відчини.
Юрко сидів біля постелі хворого дідуся, читав книжку. За півдня разів
зо три дідусь попросив води.
Набридло хлопцеві сидіти. Поклав книжку на стіл, тихо вийшов з хати
й побіг до хлопців грати в м'яча.
Кілька годин гуляв Юрко на стадіоні, вже й сонце до заходу схилилось.
Та неспокійно було в нього на душі. Щось немов гнітило його. Покинув
Юрко грати, побіг додому. Ледве двері відчинив, підійшов до ліжка — й упав
на коліна. Дідусь лежав мертвий. А в склянці не було й краплини води.
Усе життя Юрка мучили докори сумління. Він думав: “Дідусь, мабуть,
помер тому, що не було води. Йому хотілося пити, а в склянці не було ні
краплини. А я грав собі з хлопцями в м'яча”.
2
3. “Роби не те, що хочеться, а те, що треба”, — навчав Юрко свого сина.
В.Сухомлинський
- Чому так мучили Юрка усе життя докори сумління? Який урок він
отримав в дитинстві?
- Чому навчав Юрко свого сина?
- Як ви розумієте цей вислів: “Роби не те, що хочеться, а те, що треба”?
- У чому різниця між поняттями “хочу”, “можу” і “треба”?
- Якщо тобі щось доручають (вдома, в школі)певну справу, то ти …?
Продовжи думку
- Чи треба дотримуватись обіцянок, які даєш іншим людям (батькам,
вчителеві, однокласникам)?
- Як можна назвати таку людину? (відповідальною.) Таку рису
характеру? (Відповідальність.)
- Чи доводилось тобі долати своє “хочу”, коли “треба” було щось
зробити? Наведіть приклади.
2) Бесіда про види дитячого дозвілля, форми його проведення.
- Чи любите ви відпочивати?
- Що ви робите під час відпочинку, на дозвіллі?
- Як під час відпочинку узгоджуються наші “хочу”, “можу” і “треба”,
наприклад, коли деякі з вас багато годин проводять біля комп’ютера, у
комп’ютерних клубах, не зважаючи ні на що?
ІV. Підсумок заняття.
- Чому слідує в житті по-справжньому вольова, відповідальна людина
лише своїм “хочу” чи “треба”?
- Що допомагає людині здійснювати свої бажання?
- Як розумієте прислів’я: Зробив діло - гуляй сміло.
Додаток до заняття.
Володимир Верховень
Зранку борються в мені
два бажання: так і ні.
Уставати з ліжка
чи полежать трішки?
Перше каже: так!
Виростеш козак.
Друге каже: ні!
Ти ростеш – у сні.
Що ж мені робити:
як їх помирити?
- Що б ти порадив хлопчикові? Що йому робити?
- Яке з бажань він має здійснити? Чому?
- Що ж має перемагати в житті: „хочу” чи „треба”?
3
4. Тема 2. “Я і мої обов’язки” (1 год.).
Мета: Вчити дітей пояснювати сутність поняття “обов’язок”. Вчити
визначати свої обов’язки в школі, вдома, у суспільстві; аналізувати ситуації
виконання різних ролей та певних обов’язків залежно від них. Вчити робити
висновки стосовно своїх обов’язків, які виконував раніше і тепер.
Хід заняття
І. Бесіда вчителя з учнями.
- Діти! В житті кожна людина має певні обов’язки перед державою,
своїми рідними у сім’ї, виконує певні обов’язки на роботі, і , безсумнівно, має
певні зобов’язання і перед собою. Згадайте, будь ласка, які обов’язки, в
залежності від ролі, яку ти виконуєш, має кожен з вас в школі (як школяр(ка)),
вдома (як син чи донька), у суспільстві (як громадяни(нка))?
ІІ. Розігрування морально-етичних ситуацій (“Живі малюнки”):
1. Тобі доручили прибрати свій клас, а ти згадав про цікавий
футбольний матч і пішов додому. Ти …?
2. Бабуся дала тобі гроші і попросила купити хліба до обіду. Ти пішов
гуляти і вирішив купити собі морозиво. Ти …?
3. Ти переходиш вулицю і дуже поспішаєш. Ти вирішив перебігти
через дорогу на червоне світло. Ти …?
- Як повели себе герої цих ситуацій?
- Як би ти вчинив в кожній з цих ситуацій? Чому?
- Чи завжди в житті ти добросовісно виконуєш свої обов’язки?
- Які ти маєш доручення в класі?
ІІІ. Заповнення щоденника “Сходинки до себе”.
Можна запропонувати дітям занотувати свої обов’язки в школі, вдома, у
суспільстві (громадські місця). За бажанням можна запропонувати дітям
прочитати, які вони мають обов’язки.
- Чи завжди добросовісно ви виконуєте свої обов’язки?
ІV. Ігрові методики: “Раніше і зараз” та “Лінія часу, або “Я сам(а)”.
Гра “Раніше і зараз”.
Спочатку дітям даються індивідуальні таблички “Я”, які вони
заповнюють самостійно, а потім на дошці малюється загальна таблиця –
“Ми”.
Раніше Зараз
Не вмів(ла)… Умію…
Не любив(ла)… Люблю…
Не могла(міг)… Можу…
4
5. Не знав(ла)… Знаю…
Не дотримувалась(вся)… Дотримуюсь…
Не хотів(ла)… Хочу…
Не виконував(ла)… Виконую…
Вчитель запитує в дітей:
- Як ти змінився(лась) з часом? Ми всі в класі?
- Якою людиною ти хочеш стати в житті?
- Що саме ти хочеш змінити в собі?
Ігрова прожективна методика “Лінія часу, або “Я сам(а)”
(за О.Хухлаєвою)
Ведучий малює на дошці “лінію часу”, відмічаючи на ній вік від 6 до 10
(вік дітей у класі). Потім прикріплює до неї картки зі словами “Примушують”
і “Роблю сам (а)”. Педагог пропонує називати дії, які їх примушують робити
дорослі і які вони виконують за власним бажанням в 6,7,8.9,10 років. Картки
просуваються по шкалі (“лінії часу”).
Врешті-решт діти роблять висновок: чим дорослішими вони стають,
тим більше різних справ виконують самостійно, не чекаючи, аби їм
нагадували про це дорослі.
Вчитель обговорює з дітьми їхні відповіді, вчить визначати рівень
власної самостійності.
V. Підсумок заняття.
Додаток до заняття.
Читання та обговорення оповідання В.О.Сухомлинського „Кожна
людина повинна”.
Мати з маленьким Петриком сіла в вагон. Їдуть вони в далеке південне
місто, на берег теплого моря – відпочивати.
Вечоріло. Мати послала на лавці постіль для себе і на окремій лавці –
для Петрика. Хлопчик з’їв смачну булку з курячою ніжкою і яблуко. Ліг на
м’яку подушку й питає матір:
- Мамо, ви говорили, поїзд веде машиніст. А вночі хто веде поїзд?
- І вночі – машиніст, - відповіла мати.
- Як? – здивувався Петрик. – Невже він вночі не спить?
- Не спить, синку.
- Ми спимо, а він не спить? – ще більше здивувався Петрик.
- Так, машиніст не спить.
- Як же це так? – не міг зрозуміти Петрик. – Адже йому спати
хочеться.
- Хочеться, але він повинен вести поїзд. Кожна людина повинна.
- І я повинен? – запитав Петрик.
- І ти повинен.
- Що ж я повинен?
- Бути людиною, - відповіла мати. – Це – найголовніше.
Петрик довго не міг заснути.
- Які обов’язки повинна мати в житті кожна людина?
5
7. Тема 3. “Як навчитись стримуватись?” ( 1 год.).
Мета: Дати уявлення про такі поняття як “образа”, “повага гідності”,
“терпимість”, “стриманість”. Вчити наводити приклади позитивних та
негативних вчинків людини. Вчити чуйно реагувати на внутрішній стан
оточуючих; вміти робити висновок про необхідність вироблення людиною у
себе вольових зусиль, їх використання у критичних ситуаціях у житті.
Хід заняття
І. Актуалізація опорних знань учнів.
а) читання вірша “Забіяка”.
Забіяка
Там, де він, там завжди бійка.
Плачуть Петрик і Марійка,
Повтікали кури з двору,
Кіт чкурнув аж у комору,
Песик в будку заховався –
Розбишаки налякався.
Всіх образив Коля Раков,
Хуліган і забіяка.
Сокіл А.В., Конечна О.М.
- Чи не траплялось і з вами щось подібне, коли і вас можна було назвати
забіякою?
- Як можна назвати цю людську ваду?
- Чого не вистачає головному героєві? Чи хотіли б ви товаришувати з
ним? Чому?
б) бесіда про позитивні якості людини.
- Спробуємо тепер змалювати протилежний портрет людини щойно
змальованому.
- Що їх відрізнятиме?
- Пам’ятайте, що вміння стримуватись потребує завжди терпимості,
ввічливості певних вольових зусиль з боку людини, яку можна назвати
вихованою, яка поважає свою гідність та гідність іншої людини. Треба вміти
опановувати себе, настрій, емоції іншої людини не повинні позначатися на
твоєму настрої, твоїй поведінці. Треба навчитись стримувати себе.
ІІ.
І варіант.
Створення (усне малювання) власного портрету (методика самооцінки).
- Спробуйте оцінити власні риси (як позитивні, так і негативні),
змалювавши свій власний портрет.
7
8. - Що тобі часто заважає в житті у спілкуванні з іншими (під час сварок,
суперечок тощо)?
- Яких рис ти хотів би позбутись? А яких, навпаки, набути, виховати у
себе?
ІІ варіант.
Написання міні-твору „Щоб я хотів змінити у собі”.
ІІІ. Практичні вправи на оволодіння вмінням чуйно реагувати на
внутрішній стан оточуючих.
а) читання та аналіз Езопівської притчі (у перекладі Л.Толстого) “Дві
кози”.
На вузькій гірській стежці зустрілись дві кози. Наліво – гора, крута як
стіна, направо – глибока прірва. Немає ходу ні вперед, ні назад. “Що ж
робити, як бути? – замислились кози. Тоді одна коза лягла і міцно
притиснулась до землі, а інша обережно перейшла через неї. Так обидві
залишились неушкодженими й цілими.
- Що допомогло козам порозумітись?
- Що ж їх врятувало від загибелі?
- Що допомогло їм знайти спільну мову?
б) робота над прислів’ями та приказками.
- Дурні сваряться, а розумні домовляються.
- Худий мир краще, ніж гарна сварка.
- Сказане не повернеться.
- Образи – це докази тих, хто неправий.
- Одне погане слово скажеш - почуєш десять.
- Від ласкавих слів утихає гнів.
в) ознайомлення з можливими способами розв’язання суперечок,
непорозуміння, сварок. (Як навчитись стримуватись?)
1. Сказати слова ввічливості.
2. Виявити поступливість (замість впертості).
3. Визнати власну провину.
4. Визнати добрі риси іншої людини – суперника.
5. Виявити турботу замість недоброзичливості, нетерпимості.
6. Перевести ситуацію на жарт, гумор.
7. Уявити себе на місці скривдженого (суперника).
8. Передбачити, чим все може закінчитись.
г) практичні вправи.
1. Робота з піктограмами або показ учнями стану людини за допомогою
міміки.
- Що ти відчуваєш, коли тебе хтось образив?
- А якщо ти винен у сварці з іншими, чи вмієш ти визнати свою
провину? Коли і як це ти робиш?
- Чи вмієш ти вибачатись перед іншими? Як ти, зазвичай, це робиш?
- Як змінюється настрій іншої людини, коли хтось вибачився перед
нею?
8
9. - Як треба сприймати чиєсь вибачення? Що можна відповісти?
2. Робота з піктограмами або розігрування сценки, в якій дійові особи
мімікою показують зміну у настроях людини. (Можна запропонувати дітям
показати вирази обличчя людини, як сама не вибачає іншим або яку не
вибачила інша людина.)
Це завдання діти можуть виконати у вигляді двох контрастних
малюнків.
1) Тренінг “Як краще заспокоїти ображену людину” (діти
пропонують і показують свої варіанти). Бесіда з учнями.
– Що легше: вибачитись перед кимсь або одержувати вибачення? Чому?
Що з цього ти вже вмієш робити, а чого тобі ще треба навчитись?
д) гра “Дзеркало” або “Обмін ролями”.
1. На шкільному подвір’ї сваряться хлопці (дівчата). Розніми їх,
допоможи їм.
2. Тебе втягують у сварку. Ти …
3. Бувають в житті ситуації, коли треба виявити рішучість і
відмовитись від чогось, що тебе не задовольняє (наприклад, втягування у
щось шкідливе для здоров’я старшими за віком людьми). Треба, не виходячи
з себе, швидко відмовитись, сказавши: “Ні, дякую”, “Дякую, не треба”, “Я
цього не буду родити”. Так ти збережеш свою гідність, самоповагу.
є) вправа “Емоції та ситуації”.
Вправа спрямована на активізацію учнів, тренування навичок контролю
емоційних станів. Для її виконання потрібен м’ячик. Учні стають у коло.
Вчитель: “Зараз кожен назве одну емоцію чи почуття і запам’ятає, що
він назвав. Я починаю: “Спокій”. Коли всі назвали по одній емоції і
запам’ятали її, вчитель продовжує вправу.
Вчитель: “А тепер кожен називає якусь ситуацію і кидає м’яча іншому
учневі, пропонуючи продовжити речення та назвати свою емоцію чи почуття.
Наприклад, - коли я стою у черзі, то відчуваю … гнів!” Гру закінчено, коли
м’яч побував у кожного з учнів.
ж) проективна методика (“Намалюй свій гнів”).
- Уяви себе у стані гніву.
- Що ти відчуваєш?
- Що уявляєш?
- Яким здається світ навкруги?
- Спробуй намалювати за допомогою різних кольорів свій стан “Малюнок
свого гніву” або “Коли я серджусь”. (Для порівняння емоційних станів поруч
можна намалювати “Коли я радію”, “Коли я спокійний” тощо.)
- Що ти відчув, коли змалював свій гнів? Про що це свідчить?
з) розучування дитячих мирилок або німецької дитячої “Пісеньки від
гніву” (з показом зміни емоцій).
Пісенька від гніву
Чудову приказку дідусь
Подарував мені
9
10. Коли я гніваюсь і злюсь,
Пригадую її:
Геть від мене гнів іди,
Гнів безцільний пропади!
І гнів кудись пішов собі,
Веселий знову я.
Хай допоможе і тобі
Ця приказка моя:
Геть від мене гнів іди,
Гнів безцільний пропади!
з) Вправа “Смітник” з елементами самооцінки за (О.Хухлаєвої)
Ведучий ставить на середину класу корзинку для сміття. Вчитель
пропонує дітям висловитись стосовно того, навіщо це знадобилось. Навіщо
взагалі людині смітник? Чи можна в житті обходитись без нього? Яким би
було в цьому разі наше життя?
Так само й відбувається з нашими почуттями. У кожного з нас вони
можуть накопичуватись, ставати непотрібними. А деякі люди полюбляють
накопичувати свої почуття, наприклад, образи чи страху. Дітям пропонується
викинути старі непотрібні образи, гнів, страх до смітника. Треба на листках
паперу записати почуття яких вони хотіли би позбутись, наприклад: “Я
ображаюсь на …”, “Я серджусь на …”, “Я боюсь …”, потім згорнути їх у
комочки, викинути у смітник, а черговий повинен зразу же викинути зміст
відра до ящика зі сміттям.
V. Підсумок заняття.
- Як навчитись опановувати собою?
- Як навчитись стримуватись?
Додаток до заняття.
Поведінковий тренінг „Як поводити себе під час суперечки”.
Діти, іноді в житті виникають ситуації, коли співрозмовники мають
різні погляди, думки і намагаються відстоювати лише свої точки зору.
Запам’ятай! Уміння відстоювати свою точку зору, при цьому не порушуючи
правил і норм поведінки вихованої людини, завжди додає поваги серед
друзів, інших людей, підвищує твій авторитет.
10
11. 1. Розгляд морально-етичної ситуації.
Який ти шлях обереш, щоб
довести свою правоту?
Вираз обличчя
Інтонація,
вміння переконувати
Спокійно, врівноважено, Починаєш гарячкувати
переконливо
- Ти згоден, що… (доказ)? - Ти не правий!
- Ти розділяєш думку, що…? - Ти нічого не розумієш!
- Ти вважаєш, що…? Знущання, образи.
Запам’ятай!
Став питання таким чином, щоб
у відповідь почути „Так”. Чим
більше ти отримаєш „Так”, тим
легше та швидше ти переконаєш
співрозмовника у своїй правоті.
- Поміркуйте, який настрій був у героїв кожної з цих ситуацій, чому?
- Домалюй вирази обличчя в залежності від змісту ситуацій. Чому саме такий
вираз обличчя ти вибрав?
- Як ти розумієш зміст таких прислів’їв:
поганий мир краще, ніж солом’яна згода.
на любов і смак товариш не всяк!
Запам’ятай! Ніколи не намагайся поквитатися із своїм кривдником, навіть
якщо ти вважаєш його своїм ворогом. Не марнуй ані хвилини на людей, які
тобі не приємні.
2. Розгляд морально-етичної ситуації (на прикладі давньої казки).
Як навчитись спокійно відстоювати свою точку зору, коли твій
співрозмовник гарячкує, кричить на тебе, дозволяє собі образливі слова. Як
правильно вчинити, що робити? Послухай казку.
Колись дуже давно у маленькому містечку на одній із вуличок
зустрілись дві знатні пані.
11
12. А треба сказати, що пані, у той час, носили плаття з розкішними,
пишними спідницями.
Вулички у тому місті були такими вузькими, що зустрівшись, перехожі
пані не мали можливості пройти водночас.
Так от, одного разу, зустрілись дві знатні пані і почали сперечатися.
- Я перша пройду! – каже одна.
- Ні! Я пройду перша – відмовляє друга.
- Я! Тому, що я знатного роду!
- Ні! Мій рід старіший та знатніший!
І хто знає чим скінчилась би їх суперечка, якби не з’явився незнайомий
перехожий. Побачивши обличчя паночок, які палахкотіли від гніву, він
посміхнувся і щось прошепотів першій на вухо, а потім щось сказав іншій.
На якусь мить пані навіть завмерли від здивування, а потім почали
розкланюватися одна поперед одної і кожна люб’язно посміхаючись
запрошувала пройти іншу.
Що він їм сказав?
- Як ти розумієш зміст прислів’я: Упертість – ознака тупості?
(Енциклопедія для юних джентльменів. – Харків: „Промінь”, 2005. – С. 34-
35.)
12
13. Розділ ІІ. Ставлення людини до інших.
Тема 1-2. Правила культурної розмови (2 год.).
Мета: Вчити дітей вести розмову чітко, виразно, не поспішаючи,
лаконічно висловлювати свої думки. Виробляти звичку шанобливого
звертання до старших на “Ви”. Розширювати словниковий запас дітей,
опановувати словничок ввічливості, використовуючи і народні форми
ввічливості. Викликати у дітей почуття любові та поваги до своєї рідної
мови. Вчити учнів стримувати себе від вживання образливих слів у
взаєминах з дітьми “читати” емоцій та почуття людей.
Обладнання: з малюнки виноградної лози з коренями - ласк, - добр, -
здоров, таблички із словами ввічливості (по блокам).
Хід заняття
І. Оголошення теми заняття.
2 Відгадайте, діти, загадку.
Загадка
Є в ній вогонь калини.
Солодкий щебет
ранніх солов’їв,
твоя, дитино,
пісня колискова
і материнське
тепле й ніжне слово.
(М. Людкевич)
Яку ж роль в житті нашого народу відіграє українська мова?
Для чого вона потрібна людині?
Чи може бути народ без мови?
Так, у кожного народу є своя рідна мова, вона найкраща для людини.
Що ж це за багатство, діти? (Наша рідна українська мова.)
Плекайте і бережіть свою чудову мову. Не засмічуйте її зайвими, а
інколи і брутальними словами. Від кожного з нас залежить її життя, краса і
чистота.
ІІ. Бесіда з учнями.
Чи не замислювались ви над тим, що з однією людиною нам завжди
приємно спілкуватись, вести з нею розмову, а з іншою хочеться уникнути її.
Як ви думаєте, чому? Пригадайте з минулих років, про які правила
культурної розмови ви вже дізнались.
Спробуємо зробити це разом. А допоможуть вам народні прислів’я:
Аж по діброві чути ваші … (розмови);
Умій сказати, умій і … (змовчати);
Більше слухай, а менше … (говори);
13
14. Слово не горобець, вилетить – не … (піймаєш);
Добре слово і кішці … (приємне);
Добре слово дорожче … (багатства);
Бджола жалить жалом, а чоловік - … (словом);
Птицю пізнати по пір’ю, а чоловіка – по …(бесіді).
ІІІ. Гра – драматизація за віршем А.Костецького “Збори”.
Послухайте уважно сценку про незвичайні збори, які пройшли в одній
школі.
Як ви думаєте, про які правила забули її герої? Яких помилок
припустились?
Збори
На тему
„Я і ввічливість”
ідуть у класі
збори.
На тему,
дуже звичну нам,
Вікторія говорить.
А хлопці що?
Та хлопці – враз:
Гей, ви, сороки,
цитьте! …
Почну з Вітька,
бо він себе
поводить некультурно,
він хоч і виріс
до небес,
а розум – наче в курки!
І от уже
вирує клас:
не збори –
справжній диспут.
Ти, бевзь!
Не лізь,
бо в лоба дам!
Сама ти курка! –
звивсь Вітько. –
ще побазікай трохи
так я тебе
через вікно
геть викину
за ноги!
- Мовчи,
дурний гіпопотам!
А ти –
зелений крокодил!
А ти –
старий пузатий віл!
А ти – жираф!
А ти! … А ти! …
Диви, який!
Лінюх!
Тюхтій! –
наскочили дівчата.
Женіть його
Під три чорти!
Він може
все зірвати!
Отак
з усіх кутків
летить –
Аж чути в коридорі! …
На тему
„Я і ввічливість!”
ідуть у класі
збори.
А.Костецький
14
15. ІV. Робота над розширенням словникового запасу дітей.
а) робота з загадкою.
Що це таке? Які слова?
Найдешевше й найдорожче
Загадка
Скажеш так чи надішлеш поштою –
Я від того нічим не змінюся.
Я людині нічого не коштую, але високо нею цінюся.
(Слово вдячності)
Д.Білоус
б) бесіда з учнями.
1. - Що ж це за чарівні слова чи слова ввічливості? За що їх так
називають? Навіщо люди вживають їх у мові?
Як можна назвати людину, яка ніколи не забуває про ці слова, щодня
вживає їх у своєму мовленні? (Культурна, вихована, ввічлива.)
Спробуємо і ми зібрати віночки таких слів.
2. Які слова вітання, прощання, побажання ви знаєте? На дошці
виставляються або записуються ці слова.
3. Читання вірша.
Які слова-вітання, побажання прозвучали у вірші?
Чи пам’ятаєте, ви, діти, ще про одне важливе правило, яким слід
скористатись, коли хочеш звернутись до приятеля, незнайомої людини тощо?
Який звичай, звернений до батьків, здавна існував на Україні?
Поміж добрих людей
Чи ви звертали увагу на це –
На Україні то явище примітне:
Вітаються люди й сказати слівце
Прагнуть якесь привітне?
Мати каже сусідові на межі,
Щоб засвітиться на добрім слові:
Здорові були та Боже вам поможи!
Спасибі. Будьте і ви здорові!
А батько в чийсь двір заходить зі мною
(сюдою з Загреблі пряма дорога),
аж тут і господар трясе бородою,
курей годує коло порога.
Здрастуйте! – батько йому. – Як поживаєте?
Живемо, - каже дід, - біді наперекір.
А ви нам ноги не поперебивайте,
що ми йдемо оце через ваш двір?
Дід повів рукою по бороді рудій,
Відчувши якийсь приплив теплоти.
Та якщо й переб’єм, то хіба по одній,
щоб і другий раз ви могли пройти.
15
16. І ми йдемо. І так світло на душі.
І щось лоскотливе напливає у груди.
І так приємно, що ми тут не чужі,
І що навколо – хороші люди.
Д.Білоус
4. Гра “Ти і Ви”.
1. На відміну, наприклад, від англійської мови в українській є чітке
розмежування до кого звертатись на Ти? А до того на Ви? Поясніть це
правило.
2. - Як ти звернешся до: своєї матусі, бабусі, братика, тітки,
незнайомої людини, сестрички, продавця у магазині, батька свого однолітка,
літньої людини?
Тепер добре запам’ятали не правило?! Ніколи його не забувайте!
СЛОВА ПОКЛИЧНІ - ПРОСТІ Й ВЕЛИЧНІ
В джерелах слова – душі криниця,
а рідна мова – як чарівниця.
Звичайний приклад візьму навмисне,
краса ж така в нім, що серце стисне.
Дивися – в кличнім простім відмінку:
«Ой не стелися, зелен барвінку...»
Одвертий кличний - немов дитинний,
музичний, зичний, та ще й гостинний.
Вживеш ти усно чи на папері –
мов у світлицю відчиниш двері.
Звертання щире, душевне, щедре –
Василю, Павле, Іване, Петре!
І так сердечно, і так ласкаво –
Наталю, Лесю а чи Любаво!
До зборів, сходки відкрито й радо
чи товариство, а чи громадо!
А найсвятіше душа приємле –
моя Вкраїно, кохана земле,
ти, сивий Дніпре, і ти, Дунаю, -
миліших серцю звертань не знаю.
Дмитро Білоус
Чи вмієте ви ввічливо звертатись до інших? Чи всі діти в класі вміють
ввічливо звертатись до інших? Яких помилок припускались ви самі, ваші
однокласники? Яких саме? Що треба зробити кожному з нас, щоб позбутись
такої помилки? Давайте потренуємось у звертанні один до одного. (Іванко!..
Тетянка!.. – до однокласників; до вчительки – Ірино Петрівно!..)
Як звертаються ваші батьки до своїх батьків? Так, на Україні здавна
був поширений звичай (особливо у селі він і досі зберігся) звертатись до
16
17. батьків на Ви – на знак поваги, вшанування тих, хто дав нам життя. Не
зважаючи на те, що цей звичай багато років намагались знищити, він
залишився жити у народі як знак особливого ставлення до найрідніших для
кожного з нас людей. У містах ми частіше вживаємо іншу форму “Ти” у
зверненні до батьків, але кожен з нас, коли стає сам дорослим зможе
вирішити, як саме йому звертатись до батьків.
Пам’ятайте, діти, про це!
5. Серед чарівних слів є слова подяки. От як про них писав
В.Сухомлинський:
Ми говоримо один одному: дякую, спасибі. У словах подяки, що стали
формулою людських взаємовідносин, з давніх часів виражається наше
ставлення до зробленого для нас добра, наші побажання, щоб добрій людині
завжди було супутником добро.
Діти читають слова (див. додаток)..
Для чого ж придумали люди ці слова?
є) тренувальні вправи (підказкою служать плакати або запис на дошці).
Розв’яжи задачки на ввічливість:
Ти прийшов до товариша, побачив у нього цікаву книжку. Як ти
звернешся до нього? Що він тобі повинен відповісти?
Один з твоїх гостей ненавмисне розбив чашку. Як він повинен
вибачитись? З якими словами звернеться до хазяїв?
Слово – це велика зброя в руках людини. Словом можна “вбити”
людину (завдати їй шкоду), а можна і “вилікувати”.
Пригадайте, кого і коли вам недавно вдалося розрадити підтримати,
“вилікувати” словом? Які ж це були слова? (Див. додаток до заняття.)
ж) Тренувальна вправа “Що написано на обличчі” (з використанням
піктограм із зображенням почуттів: сум, радість, гнів, доброта тощо).
з) Підсумкова гра “Плекаймо виноградну лозу”.
Діти! Більшість слів ввічливість вміщували ще у собі елемент доброго
побажання, гуманного ставлення до людини, наприклад, вони вміщували
корені “доброти”. Спробуємо і ми зараз з вами (по командам) зібрати
ці слова, які вміщують такі корені (спробуємо виплекати
виноградні лози, на яких виростуть слова з такими коренями:
3 добр;
4 ласк;
5 здоров.
6
V. Розповідь вчителя про Всесвітній день вітань.
- Чи чули ви коли-небудь про цікаве свято – всесвітній день вітань.
Звідки прийшло до нас це свято?
Мабуть, кожному з вас доводилось замислюватись над Тим, чому люди
сваряться? А навіть найкращі друзі інколи ображають один одного.
Над цим якось замислився американський студент Майкл Кормік.
Одного разу він розповів братові про свій задум – оголосити день 21
листопада Всесвітнім днем вітань. В цей день кожний, хто бажає злагоди,
17
18. дружб ий миру між людьми усієї планети, повинен привітатись хоча б з
десятьма незнайомими людьми, написати дружні листи своїм одноліткам, які
живуть в іншому селі, місті, країні.
В цей день ви навіть можете прямо на вулиці підійди до симпатичної
для вас людини, посміхнутись, привітатись і пояснити, що ж таке Всесвітній
день вітань ( і тоді, можливо, один із них стане вашим новим приятелем).
- Чи сподобався вам цей задум американського студента? Може й ми з
вами започаткуємо в нашому класі з цього року цю Чудову традицію – свято
вітань. Розкажіть про це свято своїм рідним, друзям. Може й їм сподобається
це свято?!
Пам’ятайте, головне розпочати добру справу, бо як стверджує народне
прислів'я “Добре роби – добре й буде”.
VІ. Підсумок заняття.
- Поговоріть із вашими рідними, дідусями, бабусями. Попросіть їх
поповнити ваші словнички ввічливості. Не забувайте про ці слова, завжди
вживайте їх.
Додаток до заняття.
І. Словничок гарних слів
Слова – вітання
Доброго ранку! Привіт!
Добрий день! Добридень Вітаю!
Добрий вечір! Вітайте Ваших батьків!
Здрастуйте! З приїздом Вас!
Моє Вам шанування! Зі святом Вас!
Здоровенькі були! З Різдвом Христовим!
Наше щире вітання! Христос Воскрес!
Слова прощання
До побачення! Вибачте, мені час (пора) їсти…
На все добре! На жаль, я поспішаю!
На добраніч! Добраніч!
До наступної зустрічі!
18
19. Бувайте здорові! До зустрічі!
Прощавай (те)!
Сподіваюсь, ми скоро
побачимось!
Побажання
Усього найкращого Хай живе!
Хай щастить Вам! Бажаю (зичу) Вам!
Бувайте здорові! Щасливих свят Вам!
Ходіть (ідіть) здорові! Здорові бувайте, нас не забувайте!
Будьмо! На здоров’я!
Щасливо! Бажаю Вам приємно провести свято
(відсвяткувати)!
Щасливої дороги! З роси та з води Вам!
У добрий час! Вітайте ваших батьків!
Усього доброго!
Слова подяки
Дякую! Дуже вдячна за Вашу турботу!
Красно дякую! Не знаю, як Вам дякувати…
Щиро дякую! Щиро вдячний (а)!
Спасибі!
Відповідь на подяку
Ввічливі форми відмови:
Ні, дякую
Дякую, не треба!
Немає за що!
Слова прохання
Прошу! З Вашого дозволу!
Будь ласка! Дуже прошу!
19
20. Дозвольте! Будьте ласкаві!
Слова вибачення
Пробач(те) Мені прикро…
Даруй(те) Я ненавмисне.
Перепрошую Я не хотів (ла) Вас скривдити.
Вибач (те) Шкода
Прошу вибачення! Мені дуже шкода, але…
Дозвольте попросити
пробачення!
Я не можу не вибачитись.
Пам’ятка: дякують кому?
а не кого?вибачають кому?
Дякую матусі, вибачаю братові.
20
21. За столом
Смачного! Хліб - сіль
Ми – гостям, гості - нам
Ласкаво просимо! Доброго вечора у вашій хаті!
Здрастуйте Вам у хаті! Прошу любити й шанувати!
Заходьте будь ласка! Дуже приємно!
На все добре! Рад (а) ознайомитись з Вами!
Дякуємо за гостину!
ІІ.
Чемний кіт
Якось містом кіт гуляв. Пролітали мимо ґави.
З усіма вітався: - Няв! Поцікавились: - Як справи?
І у відповідь взаємно Переходив лев дорогу,
з ним усі вітались чемно. поздоровкався до нього.
Ось поважний слон іде. Сірий ослик висловухий
Поклонився: - Добрий день! зняв поштиво капелюха.
Зебра, модниця смугаста, Я про чемного кота
усміхнулась мило: - Здрастуй! розповів тобі доречі.
Бегемот йому услід - Ну й дитина золота!
крикнув радісно: - Привіт! Бач, які манери ґречні!
А з малим телям корова
запитала: - Як здоров’я! Володимир Верховень
- Діти! Пригадайте, будь ласка, з якими словами ми звертаємось, коли
вітаємось до своїх друзів? Однолітків? Старших? Рідних, близьких?
- Як ти гадаєш, чому саме такі різні слова ми вживаємо?
Тема 3. Шляхетні дівчатка та лицарі – хлопці (1 год.).
Мета: Продовжити знайомство з правилами ввічливої поведінки та
закріплювати навички ввічливого ставлення хлопців до дівчат та навпаки,
уваги дітей до своїх однолітків. Вчити виявляти увагу до своїх однолітків;
бажання порозумітися; аналізувати свої власні помилки у стосунках між
хлопчиками та дівчатками, помилки інших.
21
22. Хід заняття
І. Вступне слово вчителя:
- На початку року всі з вас мали найкращі наміри, вели себе чудово.
Але час іде. І що тепер можна побачити? Хтось підставив підніжку комусь.
Навмисно? А він каже, що ненавмисно. А тепер він зробив це дійсно
навмисно. Ще трошки - і важко розібратись, хто почав бійку. Хтось навмисно
підказав невірну відповідь слабкому учневі, щоб посміятись всім разом над
ним. Отак починаються непорозуміння, конфлікти. На жаль, причини цих
непорозумінь інколи дуже прості й несерйозні. Дівчата довго дуються одна на
одну, не розмовляють, а хлопці - тим легше пустити в хід кулаки і погрози.
Як же позбутись усіх цих дрібних образ? Давайте разом виробимо
“Правила поведінки для тих, хто посварився”: Складання “Правил...”
(колективно):
- Намагайся завжди чітко і ясно роз’яснити своєму товаришеві, чим він
образив тебе, які в тебе до нього претензії. Зробити це треба негайно. Краще
не цідити крізь зуби: “Не думала, що ти така!” - після чого з гордістю піти
геть. А може твоя подруга (товариш) не догадався, в чому тут справа. Краще
все з’ясувати, після чого ставитись одне до одного як завжди.
Запам’ятай, що першим треба вибачитись тому, хто почуває себе
винуватцем сварки. Але в житті це дуже важко зробити. Тому запам'ятай
золоте правило дружби: Першим руку подає той, хто... розумніший і
вихованіший.
ІІІ. Робота над народними висловами, прислів’ями, приказками:
Що означає народний вислів “розбити глек”? (посваритись)
Чому так говорять? “Ми з тобою, як риба з водою”, “Дружні сороки
орда заклюють”, “Добре тому, хто вдвох”, “Дерево міцне корінням, людина
– друзями”.
ІV. Бесіда про закони лицарства.
- Мабуть, хлопці часто чують від дорослих, що треба бути лицарями,
джентльменами, ставлячись до жінки, дівчинки. На протязі віків складались
правила справжнього лицаря або джентльмена. До речі, людина, яка звикла
слідувати цим правилам, ніколи не зраджує цій звичці, за будь-яких
обставин, доводячи, що джентльмен (від англ. gentleman) в широкому
розумінні означає те ж саме, що й лицар. Це людина благородна, якій
притаманні внутрішні позитивні якості, які й визначають її поведінку. Він
ніколи не обманює, завжди дотримується даного слова, не займається
плітками, не вдарить слабшого, не звалить свою провину на когось,
ввічливий, вірний друг. Все життя школи - буденні і в святкові дні - це уроки
такої поведінки. І як себе вести у громадських місцях ти навчаєшся, перш за
все, у школі.
Пам’ятайте завжди слова грецького філософа Демокріта - правило,
найважливіше як для майбутніх леді, так і джентльменів: “Хорошими люди
22
23. стать не стільки від природи, скільки від тривалих і постійних вправ”. Отже,
відкриємо школу для справжніх леді та джентльменів. В кінці на вас
чекатимуть справжні “випробування” на знання законів джентльменства.
V. Закріплення правил ввічливості для хлопців і дівчат (у вигляді гри-
драматизації).
1. Про ввічливість людини (будь-якої статі) судять, перш за все, по тому,
чи вміє вона вітатись. У кожного народу на планеті – свої звички й традиції:
китайці, приміром, вклоняються один одному; калмики від щирого серця
труться носами, а ескімоси, висловлюючи повагу й шанобливість крутять
язиками на всі боки. Мешканцю нашої країни властиво зустрівши знайомого,
злегка, але чемно вклонитися й привітатися словами. Але може статися, що у
вас зараз поганий настрій. Як же бути в такому випадку? (Діти показують, як
привітно слід вітатися незалежно від настрою).
- Запам’ятайте, що люди, які хоча б раз у житті бачилися і були
рекомендовані одне одному вважаються знайомими на все життя - отже, і
мають вітатися обов'язково.
А тепер пригадайте хлопці і дівчата, чи завжди ви вітаєтесь при
зустрічі, чи може робите вигляд, що не побачили один одного? Років 100 тому
за це нечему могли б і на дуель викликати, бо це дійсно образа, неповага до
людини.
2. - До речі, як слід знайомитися? Наприклад, ви йдете з приятелем і
зустрічаєте незнайому людину, яка вітається з вашим супутником. Як бути?
Спробуємо розіграти цю ситуацію. (Так, треба чемно вклонитися
незнайомцеві, а ваш приятель - познайомить вас).
- Але тут постає ще одне важливе питання? Хто і кого з ким повинен
представляти? Продовжіть рядочки:
Молодшого завжди рекомендують... (старшому)
Чоловіка... (жінці).
- Часто знайомство завершується дружнім рукостисканням. Про-
стягають, до речі, пригадайте це, яку руку? (Праву). Чому праву? (Раніше
зброю завжди тримали у правиці. І коли воїн простягав іншій людині
неозброєну правицю, це означало, що він не має злих намірів і радий
зустрічі).
- А от хто мусить простягати руку перший. На цей випадок теж є
правило:
Першим руку простягає старший ... (молодшому).
Жінка ... (чоловікові).
- Чи можна вітатися сидячи? (Ні в якому разі).
- Куди треба дивитися коли ти з кимсь вітаєшся? (В очі цій людині).
Розігрування учнями сценки: в кімнаті сидять дівчатка і хлопці.
Входить дівчинка (потім хлопець). Діти закріплюють вивчені правила.
3. - Чи знаєте ви, чому чоловік, як правило (крім військових, яким
потрібно вітатися правою рукою) повинен йти ліворуч від жінки? (Місце
праворуч вважалось більш почесним. Раніше зліва завжди кавалери мали
23
24. зброю, вона могла заважати дамі. Хлопець теж повинен йти зліва від дівчини,
тому що люди у нас розходяться праворуч, нехай краще тебе штовхнуть
ненавмисно плечем, а не твою супутницю).
4. - Де коли і чому повинен чоловік знімати головний убір? (Зайшовши
до будь-якого приміщення, крім магазину). Діти розігрують сценки: у школі,
в магазині, на вулиці.
5. - Чи знаєте ви, звідки пішов звичай вітатися підіймаючи головний
убір (для чоловіків)? (Раніше руку лицарі підіймали до шолома, щоб
піднявши забрало, побачити того, з ким вони вітались. Зараз руку підіймають
до капелюха. Або такий звичай: неповністю підняти капелюх, ледве
доторкнутись до нього, вітаючи одне одного. Так раніше вітали раби своїх
господарів у Давньому Римі. Знімати капелюх потрібно було для того, щоб
показати оголену голову - знак рабства).
6. - Часи змінюються. Зараз вже ніхто перед королем не падає долу,
схиляючи голову в пилюку. Але якщо люди знімають кашкети, опускають
руки по швах солдати, салютують - саме так люди вітають прапор чи гімн
своєї країни.
7. - А от ще одне цікаве питання, яких правил у ставленні до жінки має
дотримуватись лицар?
Спробуємо їх перелічити:
- обов’язково відчинити двері перед жінкою;
- допоможе жінці зайти у транспорт, пропустивши її вперед;
- спускаючись сходами, чоловік йде на одні - двоє східець попереду
жінки, а піднімаючись - на одні - двоє східець позаду. Чоловік має бути
готовий завжди прийти на допомогу жінці у будь-який момент. До речі, у
театрі чоловік теж іде попереду жінки, показуючи дорогу до своїх місць
(обличчям до тих, хто сидить);
- не треба дозволяти комусь допомагати вашій супутниці вдягатись - це
теж повинні зробити ви самі.
VІ. “Жартома, але всерйоз”:
І. Про які правила ввічливої поведінки ніколи не повинні забувати
дівчата, майбутні леді? Аналіз вірша:
Джентльмен
Не подумайте, що Лідку
Я боюся більше Вовки!
З нею битися негоже
- Адже дівчинка вона!
Ну, а їй про це відомо,
От і дражниться навмисно!..
Знай: моєму джентльменству
Якось враз настане край!!
Ю.Нікітінський
24
25. - Запам’ятайте, дівчата: ніколи не повинні помічати і звертати увагу на
хлопців, які грубо поводять себе з ними: лаються, ображають б’ються. Але на
ввічливе запитання чи поведінку хлопця слід завжди теж відповідати
ввічливістю. Людина ніколи не повинна втрачати почуття гідності, поваги до
себе, до інших.
2. Учні розігрують сценку-загадку: “По дорозі йшла дівчинка. В одній
руці в неї портфель, у другій - важка сумка з продуктами і букет квітів.
Назустріч - однокласник Миколка. Порівнявшись з дівчинкою, він
здивувався: - Чого це ти так навантажилась?
- Мама захворіла. Треба їй допомогти, - відповіла дівчинка.
- А, ну молодець! - промовив хлопчик і пішов далі.”
- Чи можна назвати героя цієї загадки справжнім джентльменом? Чому?
Поясни.
VІІ. Конкурс на справжню шляхетну пані і лицаря.
а) навчальні тренувальні вправи для хлопців та дівчат.
- А зараз ми навчимось виконувати складні правила. (Клас
розподілений на чотири команди: 2 хлопчиків і 2 дівчаток.)
Виходить по два чоловіки – хлопчик і дівчинка. Їм даються малюнки, і
вони повинні догадатись, яке завдання мають виконувати.
1) малюнок стола. Хлопчик повинен посадити дівчинку за стіл.
2) малюнок дверей. Зайти в клас, відчинити двері і тримати їх.
3) малюнок вішалки з одягом. Одягнути дівчинку.
4) малюнок сумки. Допомогти нести важку сумку. (Всі ці речі
демонструють перед класом.)
5) Запитання для хлопців і дівчат.
- Як вести себе при вході в автобус або при виході з нього?
- Як поводитись в метро на ескалаторі, йдучи по східцях?
А далі на вас чекають справжні випробування на знання правил
поведінки, з якими ми щойно познайомились.
б) конкурс для шляхетних дівчаток.
А тепер перейдемо до випробувань „Конкурс для справжніх пані”.
Переможницею вийде та команда дівчат, яка по сходинках першою
підійметься на вершину. За кожну правильну відповідь підйом на сходинку:
1) сервірування столу – перевіримо, які ви майбутні господині
(контролери – члени із команд джентльменів);
2) конкурс слів – привітань (кожна команда по слову, хто останній, той і
піднімається на 1 сходинку);
3) конкурс моди.
Ви спішите в гості, часу на зачіску немає, а під руками є різні прикраси,
як би ви могли швидко зробити зачіску? (Дівчатка за дверима роблять зачіски,
а вчитель в цей час задає питання обом командам).
4) Якщо за обіднім столом треба поправити зачіску твої дії?
5) Де повинні бути руки під час обіду?
6) Тепер перевіримо, як ви справились з домашнім завданням.
25
26. „Ти господиня”
До тебе прийшли гості. (Діти показують, як вітаються, знайомляться,
приймають подарунки, дякують). Словами розповідають як розважають
гостей.
в) Історичні дані про джентльменів.
Тепер починаємо випробування для хлопчиків, майбутніх лицарів.
1) Гра „Чому”.
Чому джентльмен знімає кашкет?
Чому джентльмен знімає рукавиці?
Чому джентльмен іде ліворуч від жінки?
Чому ніж кладуть лезом до тарілки?
2) Конкурс джентльменів.
А тепер позмагаємося у іншому конкурсі.
а) Запитання: Навіщо джентльмену руки? Коли він обов’язково мусить
ними користуватися. Мабуть, не для того, щоб смикати за косичку чи битися?
(Кожна команда дає відповідь. Хто останній, той і піднімається на сходинку.)
3) Конкурс слів – вибачень.
(Хто більше, на кому зупиниться той і рухається на одну сходинку
вище.)
4) Як змінити настрій дами, якщо вона засумувала?
Вчитель: Пам’ятайте, що нав’язливим бути теж неприємно. (Діти
отримують дві піктограми з сумним обличчями і показують сценки в 2 – 3
варіанти. Це може бути цікава історія, подаровані квіти, гра, прогулянка,
смачні тістечка тощо.)
5. Перевірочний підсумковий тест:
- Знайдіть помилки у реченнях (за правильну відповідь учні
ставлять собі “+”, невірну: “- “:
Справжній джентльмен завжди:
1. Пропускає жінку першою у дверях;
2. Знімав капелюх в усіх приміщеннях;
3. Йде з жінкою завжди ліворуч;
4. Спускаючись сходами йде попереду жінки;
5. В гардеробі може дозволити жінці вдягнутись самій.
Підрахуйте свої результати. Якщо ти зумів знайти 4 помилки, з тебе
обов'язково повинен вирости джентльмен. Якщо менше, не впадай у відчай.
Вчись, не гаючи часу! Пам’ятай, щоб стати справжнім лицарем, треба бути
ним завжди! Сподіваємося, що і дівчата допоможуть вам у цій нелегкій
справі.
VІІІ. Підсумок заняття.
А на завершення турніру я порахую очки, а ви готуєте схематичні
малюнки, які б символізували дружбу, товариськість, теплі, дружні стосунки
один до одного і готують побажання. (Вчитель рахує бали, а діти малюють
малюнки.)
26
27. - А тепер ви можете ґречно привітати одне одного, висловивши при
цьому побажання, якими повинні бути справжні шляхетні пані - дівчатка і
лицарі – хлопці.
5) Нагородження команд переможців серед хлопців і дівчат.
- Привітайте один одного. (Діти потискують руки і аплодують. Звучить
музика.)
Додаток до заняття.
Стосунки хлопців з дівчатами.
Спілкування з дівчатами - окрема розмова. Ти хочеш познайомитись з
новою дівчинкою в класі, але у вас немає спільних друзів і ти не знаєш як
наважитись до неї підійти…
Прослухайте, будь ласка, „Казку про Снігура”, яка навчить тебе, як це
краще зробити. (Так само і дівчата можуть познайомитись з новими
хлопчиками у класі. Можна провести у вигляді гри-драматизації.)
Жив собі Снігур-Чепурун. Був він веселий та безтурботний, як і
більшість його однолітків. З самого світанку він зустрічався з друзями та
весело гасав по лісу.
Його улюбленим ділом було смикати пташок-дівчат за хвости та
дражнити їх.
- Дивись, яка маленька! А ота така товстенька! Ха-ха!
А якщо хтось з друзів намагався вступитися за дівчину, Снігур глузував
(тобто знущався):
- Що закохався? Хі-хі-хі
Та от одного разу все змінилось. У лісі оселилась нова пташка. Це була
маленька та гарненька Синичка. Все, що вона робила, подобалось Снігуру і
йому дуже захотілося з нею познайомитися. Але ж як це зробити? Він же
завжди насміхався над друзями, які спілкувалися з дівчатами.
Спочатку він намагався привернути увагу незнайомки своїм дзвінким
щебетом та кумедними, як йому здавалось витівками. Але синичка не
звертала на нього уваги. І він засумував… Батьки Снігура навіть почали
хвилюватися, чи не захворіло їх чадо.
Та от одного дня залетів до лісу старий Ворон… Старий Ворон одразу
зрозумів у чому справа і вирішив допомогти Снігуру.
Ворон підлетів до Синички на очах в Снігура і ввічливо спитав у неї:
- Пробач, ти не підкажеш мені, де можна швидко назбирати сухих
гілочок?
- Звичайно, підкажу. – І синичка пояснила. Де бачила багато гілочок.
- Дякую, ти така привітна і так добре знаєш ліс. Мабуть, ти давно тут
живеш?
- Та ні, навпаки! Зав’язалася щира розмова…
Снігур дуже зрадів, коли побачив розмову Ворона із Синичкою, бо
зрозумів, що старий птах своїм прикладом дав йому пораду. Наступного дня
Снігур старанно почистив пір’я і, коли побачив Синичку, сміливо підлетів до
неї…
27
28. Запитання до дітей:
Вчитель: Я навмисне перервала читання казки про Снігура. Спробуємо
замість автора придумати зміст розмови Снігура і Синички.
- Як повів себе Снігур? А як вела себе Синичка? Спробуємо уявити і
розіграти цю сценку.
- Так як же могли познайомитись Снігура та Синичка?
- Як ти гадаєш, чи могли вони стати справжніми друзями? Чому?
- Що допомогло Снігуру стати справжнім другом для Синички?
- Дівчатка, розкажіть чи є у вас справжні друзі серед хлопців у класі? За що
ви їх цінуєте? Як вони ставляться до вас? До інших дівчат? Як ви гадаєте
чому?
- А як ведуть себе інші хлопці в класі? (Аналогічні розповіді можна заслухати
про дружбу хлопців з дівчатами.)
Запам’ятай! Якщо з тобою хоче познайомитися дівчинка, навіть яка тобі не
подобається, - не відмовляй, не ображай людину. Це не ввічливо! Адже це
тебе ні до чого не зобов’язує. Ви можете бути лише приятелями або просто
добрими знайомими.
(Енциклопедія для юних джентльменів. С. 44-45.)
Тема 4. Вмієш сам – навчи інших (1 год.).
Мета: Вчити дітей знати коло своїх обов’язків та можливостей в школі,
вдома. Мати навички самообслуговування, виявляти бажання і готовність
допомогти іншому, навчити її щось робити. Вчити критично оцінювати свої
власні сили, можливості, робити висновки стосовно своїх у допомозі іншим,
шанобливо ставитись до праці інших, власної. Виявляти товариськість,
чуйність, взаєморозуміння, взаємодопомогу у ставленні до однолітків та
інших людей.
Хід заняття
І. Актуалізація знань учнів:
- Діти, спробуємо поміркувати над питанням, яке може деяким з вас
здатись дуже легким і простим: навіщо людині руки?
Висновок: Так, все вірно. Але головне – за допомогою рук ти можеш
навчитись багато чого робити корисного для себе, для людей. Те, чому ти
навчився сам, ти зможеш навчити інших.
ІІ. Ігри – драматизації за творами І. Кульської, О. Сенатович, В.
Семеняка:
Розподіл праці
В мене спішне завдання:
28
29. Сам не впораюсь я!
Ось підручники брудні,
Попаде за це мені!
Прошу тіточку Агату:
- Поможіть пообгортати!
Засушити ранні квіти
Можна сестрам доручити.
Замалювати карту слід.
Це найкраще зробить дід.
Як зім’явся галстук мій…
Мамо, випрасуй, мерщій!
Ще мені потрібен зошит!
Купить братик, він хороший!
Наче більше справ нема.
Не сидітиму дарма, -
Раз я вільний все одно,
То піду собі в кіно!
І. Кульська
Ледащо
Вставай, - кажу, - ледащо! –
А він питає: - Нащо
Вставати і вмиватись,
І їсти, і вдягатись? –
О мамою для нього,
Для ледаря такого
Я б не хотіла бути.
Встає він, позіхає,
Півдня штанці вдягає,
І сам, хоч вже великий,
Не взує черевики.
О ні, для нього дідом,
Ні татом, ні сусідом
Я б не хотіла бути.
Ворони, ні сороки
Не вижене толоки,
І навіть кошеняти
Не хоче наздогнати.
Ледащо, ну й ледащо!
Не хочеться нізащо
З ним гратися у жмурки.
О. Сенатович
Поважна причина
29
30. Сашко повернувся зі школи. Смачно пообідав. Важко зітхнув і, зручно
вмостившись у кріслі, став дивитися телевізор.
Допоможи, будь ласка, вимити посуд, - попрохала сестричка Надійка.
Обов’язково, - простогнав Сашко, перевертаючись на другий бік. – Але
я в школі так натомився, що й тарілки в руках не витримаю.
А що ж ви там робили? – здивувалася Надійка.
Знання штурмували.
Де болить?
- У голові гуде, ніби телеграфні проводи. Руки – ніби мотузки. Ноги
підломлюються.
Бідненький мій, - поспівчувала сестричка. – Ти мене вибач,
дорогенький.
Ти ж мене знаєш, двічі прохати не потрібно. Сам усе розумію. З кухні
знову долинув брязкіт посуду і дзюрчання води.
Та не встиг Сашко заспокоїтися, як Надійка знову подала свій
мелодійний голос:
Можливо, в квартирі підметеш? Це не важко.
Вигадаєш таке, - буркнув Сашко сердито. – Під – мес – ти. Та мене
трактором з місця не зрушиш.
А килимок вибити? Мабуть, я сама.
Звичайно. Ти ж не хочеш, щоб я завтра не пішов до школи. Тим більше
через якусь ганчірку. Увесь клас буде сміятися. Ти саме цього хочеш?
Ні! Вигадаєш таке. Відпочивай! Набирайся сил.
А ти частіше до мене звертайся по допомогу, - вже примирливо додав
Сашко. – Я завжди до твоїх послуг.
Можливо, задрімаєш?
Так потерплю.
Надійка знову взялася до роботи. Сашко теж заспокоївся. Та не встиг
він додивитися мультфільм, як раптом почув Надійчин голос:
Ой! – скрикнула сестричка. – Я забула! Зателефонував Миколка
Семененко. Запрошував тебе м’яча поганяти. Шкода, що ти заслаб.
Що ж ти мовчала! – підхопився Сашко, ніби його хто голкою штрикнув,
й, стрибаючи на одній нозі, став натягувати черевики.
Бач, що вигадала … Заслаб! – почулося з коридору.
В. Семеняка
Що можна сказати про Сашкову сестричку? Якою людиною виросте ця
дівчинка? Чому ти так вважаєш?
7 Яка ж хвороба замучила Сашка? Як називають таких людей?
Доберіть народні прислів’я до змісту оповідання:
Хліба ледачого ніде нема.
На чужу роботу дивиться – ситому не бути.
Маленька праця краще за велике безділля.
ІІІ. Робота над прислів’ями, приказками:
30
31. В роботі „ох”, а їсть за трьох.
Він би робив, та в нього рукава болять.
Їсть за вола, а робить за комара.
Кого нагадує вам герой вірша – розмови В.Ладиженця „До чого
охочий?”
Як тебе звуть?
8 Михайло.
А робити хоч?
Нехай–но!
А борщу?
Не хочу.
А пирога?
Хоч би й два!
(Вчитель може дати замість вірша прослухати учням запис пісні
В.Шаїнського „Антошка”.)
ІV. Розповідь вчителя „Малий господарик”:
- Ваші батьки старанно трудяться, щоб забезпечити сім’ю, своїх дітей
всім необхідним у житті. Завдяки їх зусилля ви маєте все необхідне для
життя, навчання, відпочинку. Частіше батьки більше турбуються про вас, ніж
про себе. А чи розумієте ви це, чи оцінюєте? Чи стараєтесь і самі віддячити
їм за їх працю, любов до вас? І зробити для дому користь, а батькам –
приємність, тим більше, що для цього тепер у вас сприятливий момент.
Тривають літні канікули. І роботи біля дому, в саду, на городі – не початий
край. А для цього особливої фізичної сили і навичок – не потрібно. Було б
лише бажання. Приміром, якщо є у вас сад, то пильнуйте, щоб не дати
пропасти жодному фрукту. Падалиці яблук, грушок, слив, слід добре помити,
почистити і висушити, таким чином заготувати на зиму сухофрукти ж для
узвару. Як цьому зрадіє ваша мама!
А чи погано навести порядок у хаті (квартирі) без нагадувань батьків?
Намагатись дещо і самому зробити: вимити посуд, сходити за хлібом,
почистити одежу, взуття, пришити ґудзика ( не тільки собі), зашити дірку? А
що ви завжди робите з цих справ самі, без нагадувань? Як це сприймають
ваші рідні? Що відчуваєте ви самі? Чому б ви могли навчити інших?
V. Тренувальні вправи для бажаючих з оволодіння навичок
самообслуговування, культури навчання („Як пришити ґудзик”, „Навчився
сам – навчи іншого”, „Як допомогти товаришеві у навчанні” тощо).
VІ. Гра „Надай допомогу”.
Вчитель читає речення не до кінця і пропонує дітям увійти в положення
того, про кого йдеться, назвати види допомоги йому. Виграє той, хто останнім
назве вид допомоги:
Оля допомагала мамі …
Мишко допоміг товаришеві …
31
32. Гра „Хто про кого потурбувався”.
Вчитель читає частину речення, називає дії і предмет, а учні
визначають, хто зробив ту чи іншу корисну справу і для кого. Виграє той, хто
дасть більше вірних відповідей.
(Мама) … спекла смачний пиріг … (для сім’ї).
(Бабуся) … зв’язала теплі рукавиці … (батькові).
VІІ. „Жартома, але всерйоз”.
1. Мати дочці:
9 Чому ти так пізно повернулась додому?
10 Я була в Марійки – допомагала їй робити уроки.
11 Та ж вона відмінниця!
12 Я допомагала Марійці робити мої уроки.
2. Хто молодець?
Я з гілок Підметати
Зробила віник, Допоміг.
Підмела Мама глянула
Світлицю й сіни. В віконце:
Ну, а потім - - Молодець
Раз і два! Ти в мене, доньцю!
Геть, пилюко - Ні, матусю,
Дворова! То вітрець,
Ще й вітрець Помічник мій -
Із гір прибіг Молодець!
С.Жупанин
3. Народна приказка про ледарів:
Батько хай їде орать – його коні знають, а я піду гулять – мене гості
чекають.
4. Ледача Тося
Дівчина чорнява Тося
В хаті залишає все,
Чеше в дзеркалі волосся,
Кикиричиться лише.
Братові її Миколі,
В голову не йде – дарма!
Чом сестра ледача в школі?
З неї користі нема.
Думає він, що робити?
Лінивця намалював,
Хоче вдачу їй змінити,
Тосю дуже налякав.
32
33. “Не малюй! – вона сказала,
адже я не лінивець…”
Тося образ той порвала,
Поламала олівець.
І змінила поведінку,
Працьовита – наче, чом
Не дармує ні хвилинку,
Щоб не стати лінюхом.
В. Гренджі – Донський
5. – Мамо, я уже великий!
Добре, синку. Що ж по тому?
Йду на Буг ловити рибку!
Щуку принесу додому!
Ти – великий? Для порядку
Спершу, ніж гуляти, сину,
Прополи цибулі грядку
І сходи до магазину.
Як додому ти повернеш
З манкою чим Геркулесом”,
Кроликам нарви люцерни, -
То біжи собі на плеса …
Забаганки син притлумав,
Дивиться з-під брів на неньку.
Каже: - Я вже передумав.
Мамо, я іще маленький.
В.Василашко
- Чи не нагадують герої цих жартівливих творів когось з вас?
- Як називають людей, які вміють і залюбки працюють?
- А як називають тих, хто нехтує працею?
- Спробуйте оцінити свої власні сили, можливості. Кому і в чому ти міг
би допомогти?
- А чиєї допомоги потребуєш ти сам?
VІІІ. Підсумок заняття.
- Чим працьовита людина відрізняється від ледачої?
- Якою людиною ти хочеш стати в житті?
Тест на самооцінку. Спробуй оцінити себе за наявністю у себе цієї
якості (можна запропонувати дітям п’ятибальну шкалу оцінки або драбинку
добра).
- Як ти гадаєш, яку оцінку могли б виставити тобі твої однокласники?
Чому?
33
34. - Як би тебе оцінив твій вчитель? (можна запропонувати вчителеві
сусідам по парті оцінити один одного і виставити відповідні бали, а
потім порівняти з своїми власними). Який висновок ти можеш
зробити? Над чим тобі ще слід працювати? Яких негативних рис
позбутись?
Додаток до заняття.
Жартома, але всерйоз.
- Кого нагадують вам герої вірша О.Пархоменко „Детимам і явсесам”?
Детимам і явсесам
Мала мати два сини,
Дивно звалися вони:
Трохи старший – Детимам,
А молодший – Явсесам.
Явсесам за кожне діло
Бравсь охоче, бравсь уміло:
- Вчусь робити я все сам!..
Детисам же тільки хниче
Та щоразу маму кличе:
- Я не вмію… Де ти, мам?..
Явсесам сьогодні зрана
Клеїв іграшки старанно –
Літаки та голуби.
Детимам сидів та хлипав:
- І мені таке зроби!
Детимаму мовить мама:
- Так негоже, Детимам.
Вчися, синку, в Явсесама,
Пробуй все робити сам.
Тема 5. Ти на світі не один (1 год.).
Мета: закріпити розуміння дітьми необхідності бути з людьми
ввічливими, доброзичливими; формувати вміння спілкуватись із різними
людьми, засвоїти правила такту та ввічливості; виховувати співчуття, вміння
вболівати за інших людей, вміння зважати на їх душевний стан; формувати
позитивно-емоційне ставлення до подібного стилю у взаєминах між людьми.
Хід заняття
I. Вступне слово вчителя.
- Уявіть собі, що на безлюдний острів потрапила людина. Якщо вона
зовсім самотня на острові, вона може дозволити собі робити все, що їй
заманеться, бо вона нікому не заважатиме. Але якщо з’явиться хоча б ще одна
людина, тоді кожен повинен поводитися вже як людина. Ввічливо, пристойно,
люб’язно. І це добре, що нас так багато на планеті, що всі ми живемо поруч, і
34
