3. План
Крах політики самоізоляції
Громадянська війна і революція Мейдзі
Економічні та суспільно-політичні реформи
Економічне зростання країни
Конституція 1889р.
Особливості політичного життя
4. Крах політики самоізоляції
Особливості розвитку Японії
Світська влада в Японії належала сьогуну, в руках якого знаходилися державне управління,
військові справи і дипломатія.
Імператор вважався “священною особою”, був відчуженим від реальної влади, був затворником у
своєму палаці і володів лише релігійною владою.
Відбувалося розкладання режиму сьогунату
Князі (великі землевласники), які повністю знаходилися під контролем сьогунів, виявляють
самостійність;
Самураї (дрібні дворяни) , існували за рахунок панщини та оброку селян, бідніють,
розорюються, лишаються без засобів до існування.
Продовжується обезземелення селян, що призводить до заворушень.
Чітка регламентація ремісничих цехів стримувала розвиток промисловості.
Відбувається процес накопичення капіталу, розвиваються товарно – грошові відносини між
містом та селом, розвиваються мануфактурне і ремісниче виробництво, проте на шляху до
розвитку капіталістичних відносин перешкоджала феодальна регламентація і вузькість
внутрішнього ринку.
Крах самоізоляції
Під натиском США Японія відкрила свої порти для іноземних держав, і згодом заключила торгові
договори.
САМОІЗОЛЯЦІЇ БУВ ПОКЛАДЕН КРАЙ. Насильницьке відкриття Японії відкрило країну для
морської торгівлі і комерційної діяльності іноземців, що призвело до подальшого розорення
ремісників і купців.
Самураї – військово-феодальний прошарок дрібних дворян
Сьогунат – форма управління країною великими феодалами, за якої імператор був
позбавленим реальної влади в державі
6. Громадянська війна і революція Мейдзі
Формування Антисьогунського руху,який очолили князі економічно -
розвинених південно-західних князівств
Громадянська війна і революція
У 1866 р. князі з пд.-зх. князівств уклали воєнний союз, проти
сьогуна.
9 листопада 1867р. сьогун Токугава Есинобу передав свої
повноваження імператорові Муцухіто.
Запанувала абсолютна монархія.
Указ про
реставрацію
Імператорського
правління
Сьогун
Токугава
Есинобу
7. Економічні та суспільно-політичні реформи
Імператор Муцухіто відразу ж оголосив політику перетворень і реформ
Станова реформа: Населення поділили на: вищу знать(аристократія,
дворянство), самураї і простий народ (решта населення).
Військова реформа: Самураїв позбавили привілеїв, армія
перебудувалася за еврозразком, в академіях викладали британські та
французькі офіцери, армія мала зброю еврозразка.
Аграрна реформа: земля могла вільно продаватися і купуватися.
Селяни могли мати стільки землі скільки могли обробити, але був
великий податок.
Фінансова реформа: Були вилучені старі монети і запровадження ієна
– нова грошова одиниця. У 1872р. Був створений Державний Банк.
Податкова система: Нові податки стягувалися в грошовій формі.
Релігійна Реформа: Замість Буддизму був оголошений синдуїзм.
У 1876р. – повна віротерпимість
Судова реформа: Судова процедура базувалася на європейських
принципах.
Освітня реформа: Була започаткована початкова освіта.
8. Економічне зростання країни
Роль держави в економічному розвитку
Держава засновувала приватні підприємства за рахунок різних податків
Будувалися залізниці морські судна,телеграфні лінії. Розвивалася торгівля.
Скасовані кордони між князівствами. У 80-х рр. ХІХ ст. – промислова
революція.
Посилення приватного капіталу
Підприємцям надавалися пільги та субсидії. У 1868-1885 рр. приватним
капіталом побудовано 1300 підприємств, зміцнювалися економічно-політичні
зв'язки між буржуазією та державою.
Вихід на передові рубежі
Темпи розвитку японської економіки стали одними з найвищих у світі. За
обсягом виробництва Японія залишала позаду себе Італію та інші європейські
держави і наблизилась до Франції та Великої Британії.
9. Конституція 1889р.
Передумови ухвалення конституції
У 1881 р. був опублікований указ про те,що у 1890 р. буде скликаний парламент.
Створювалися політичні партії. Найвпливовішими були:
Ліберальна партія – виражала інтереси нових поміщиків і сільських підприємців.
Партія реформ і прогресу – виражала інтереси буржуазії та інтелігенції.
Вони виступали за ухвалення конституції.
Ухвалення Конституції Японії
У 1889 р. уряд під тиском опозиції опублікував Конституцію, за німецьким зразком.
Японія проголошувалася монархією на чолі з імператором. Конституція
проголошувала демократичні свободи і громадянські права громадян країни.
Сторінка з Конституції 1889р.;
Справа імператорська печатка і підписи
Міністрів.
10. Особливості політичного життя
Повноваження імператора
Конституція надавала імператорові дуже великі права і повноваження:
Законодавчі повноваження: видання законів за згодою парламенту, вето на всі
рішення парламенту, утвердження і обнародування законів. Він міг скликати і
розпускати парламент.
Виконавчі повноваження: він мав право видавати виконавчі розпорядження,
призначати і звільняти чиновників,керував армією і флотом.
Склад і повноваження парламенту
Парламент складався з двох палат. Верхня палата – Палата перів, її складали
члени імператорського дому, представники аристократії, та також найбільші
підприємці і поміщики. Нижня палата – Палата представників – обралася на 4
роки. Але могла бути розпущена імператором, Парламент затверджував бюджет
країни
Виборче право
Виборчим правом користувалися чоловіки старше 25 років, що платили податок.
Були обмеження для військовослужбовців, студентів. У 1898 р. виборців
складала
1,2% від всього населення
За Конституцією 1889 р. Японія стала конституційною монархією.