1. Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Криворізький національний університет»
Виконком Криворізької міської ради
КП «Інститут розвитку міста Кривого Рогу»
Українське географічне товариство (Криворізький відділ)
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ТУРИЗМ:
РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
МАТЕРІАЛИ
І Міжнародного
науково-практичного форуму
Кривий Ріг
Видавець Роман Козлов
2013
1
3. ЗМІСТ
Поступ до індустріального туризму ..........................................................................6
І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО
ТУРИЗМУ ТА ЙОГО ЗБАЛАНСОВАНИЙ РОЗВИТОК
Любіцева О. О. Індустріальний туризм: від дефініції до бренду ...........................7
Денисик Г. І., Стефанков Л. І., Чиж О. П. Туризм у сучасному ландшафті ......11
Казаков В. Л. Організація індустріального туризму: системний підхід .............17
Казаков В. Л., Нагорний А. І., Пацюк В. С. Теоретико-методологічні засади
«Програми розвитку промислового туризму в місті Кривому
Розі на 2013–2015 роки» .....................................................................21
Смаль І. В., Смаль В. В. Туризм виробничої спадщини у контексті
структуризації форм і видів туризму .................................................27
Таушканова А., Гизатова И. А. Особенности организации и развития
индустриального туризма ...................................................................35
Антонець В. Г. Латеральна диверсифікація діяльності промислових
підприємств з метою розвитку промисловго туризму ....................38
Вальчук-Оркуша О. М. Дорожні ландшафти в індустріальному туризмі ............42
Винничук А. І. Феномен екстремального туризму ..................................................45
Дутчак С. В. Ресурсна база розвитку індустріального туризму: теоретичні
аспекти, нинішні реалії та перспективи використання....................49
Калініченко О. О. Геотуризм як різновид індустріального туризму
(на прикладі Кривбасу) .......................................................................54
Семеряга О. П. Проблема використання белігеративних ландшафтів
Криворіжжя у воєнному туризмі........................................................58
Куразєєва Л. В. Економічні проблеми створення індустріально-туристичного
продукту на Криворіжжі .....................................................................62
ІІ. ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ
ІНДУСТРІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ
Зеленська Л. І. Іноземний «слід» в індустріальній спадщині регіону ..................65
Афанасьев О. Е., Пацюк В. С. Индустриальные объекты в списке
всемирного наследия ЮНЕСКО ........................................................68
Новиков В. С. Индустриальный туризм в России – философия развития ...........78
Балацький Л. Ю. Олександрійський цукровий завод як один із провідних
центрів сучасного індустріального туризму Кіровоградщини .......83
Євтєхов В. Д., Андрейчак В. О. Прояви соколиного і тигрового ока
в гірничих виробках і відвалах Криворізького басейну:
туристичний аспект .............................................................................85
3
4. Ігнатенко Є. В. Напрями розвитку індустріального туризму на базі
морських торгових портів одеського регіону .................................. 88
Задорожня Г. М. Похідні процеси та явища на території Кривбасу:
туристичний аспект ............................................................................ 92
Кирюханцев К. А., Гизатова И. А. Современные тенденции развития
промышленного туризма в Российской Федерации........................ 95
Килимчук А. Ю. Провальний колодязь шахти «ДніпропетровськаКомсомольська № 1», як полігон вивчення антропогенних
ландшафтів і об’єкт індустріального туризму ............................... 101
Лакомова О. Й. Формування туристичної діяльності в старопромислових
регіонах .............................................................................................. 107
Остапчук И. А. Рекреационные ресурсы Криворожского
природно-хозяйственного района ................................................... 113
Пацюк В. С. Особливості становлення індустріального туризму
в Кривому Розі................................................................................... 117
Ситник О. І., Ситник І. О. Об’єкти індустріальної спадщини штату
Квінсленд (Австралія) ...................................................................... 121
Троценко О. В. Інформаційно-орієнтована система туристичного маркування
об’єктів індустріального туризму міста Дніпропетровська ......... 128
Цвелих Є. М. «Індастрил морт» Києва як перспективний туристичний об’єкт .... 135
Шипунова В. А. Природно-рекреационные ресурсы Криворожья и их оценка..... 138
Шевцов А. О. Буровугільний розріз «Морозівський» як об’єкт навчального
та промислового туризму ................................................................. 141
Шиян Д. В. Екологічний та індустріальний туризм Придніпров’я:
протиріччя та точки дотику ............................................................. 143
Шуліка Ю. М. Навчально-пізнавальна геологічна екскурсія по долині ріки
саксагань (Криворізький басейн) .................................................... 147
ІІІ. ІНДУСТРІАЛЬНА СПАДЩИНА, ПРОБЛЕМИ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ
ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАСОБАМИ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ
Дук Н. М., Суматохіна І. М. Індустріальна спадщина у структурі
науково-освітнього туризму ............................................................ 151
Дворчук Е. В. Використання об’єктів індустріальної спадщини колишнього
рудоуправління ім. Карла Лібкнехта в промисловому туризмі ... 157
Вишневський В. І. Підземні системи водовідведення в Києві ............................ 160
Волошина В. В., Килимчук А. Ю. Антропогенна спадщина села Кудашівка
Криничанського району Дніпропетровської області .................... 165
Килимчук А. Ю. Об’єкти індустріальної спадщини рудника «Жовта Річка»
(як приклад відпрацьованого розвідувально-добувного
комплексу Криворізької ландшафтно-технічної системи) ........... 173
Рудько Г. И., Суматохина И. Н. Горнопромышленное наследие
и геотуризм: перспективы и проблемы развития .......................... 179
4
5. IV. ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ТУРИЗМ ЯК ІМІДЖЕВИЙ ЧИННИК РЕГІОНУ
Изотова М., Гизатова И. А. Промышленный туризм как інструмент
привлекательности регионов .................................................................186
Балабанов Г. В. Український ринок послуг вищої освіти в галузі туризму:
реалії та перспективи........................................................................ 189
Бутузов А. Г. Перспективы развития этнокультурного туризма
в промышленных регионах (на примере Днепропетровской
области Украины) ............................................................................. 195
Савчук А. В. Проблема розвитку ідеї туристичного бренду
міста Кривий Ріг ............................................................................... 203
Сметана О. М., Красова О. О., Долина О. О. Об’єкти промислової ботаніки
та елементи екомережі Криворізького регіону як аспекти
індустріального туризму .................................................................. 209
Колотуха О. В. Антропогенні об’єкти для цілей спортивного туризму ........... 212
Холошин І. В., Велика Н. В. Роль технологій тривимірної візуалізації
в пропаганді туристичного та екскурсійного потенціалів
Криворіжжя ....................................................................................... 218
Інформація про авторів ........................................................................................... 224
5
6. ПЕРЕДМОВА
ПОСТУП ДО ІНДУСТРІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ
Туризм – це динамічна та багатопланова діяльність, що є однією з
найперспективніших сфер економічного розвитку, важливою складовою іміджу
як країни, так і її регіонів. Проведення І Міжнародного науково-практичного
форуму з тематики індустріального туризму продиктоване реальними
практичними потребами життя. Урізноманітнення туристичних попитів
населення обумовлює заміну традиційних форм і напрямів туризму на
альтернативні. Одним з таких напрямів саме і є індустріальний туризм.
На сучасному етапі становлення туристичного ринку назріла необхідність
розвитку внутрішнього туризму в Україні з опорою на місцеві ресурси регіонів.
При потужній конкуренції в туристичному бізнес-середовищі виникає проблема
пошуків нових джерел та ресурсів для туризму, пропозиції інноваційних
туристичних послуг. Одним зі шляхів вирішення проблем розвитку туризму в
регіонах може стати використання нетрадиційних для туризму можливостей
території, що призведе до формування нових видів туризму.
Великого і часто визначального значення набуває пошук нових
можливостей для розвитку туризму в межах промислових регіонів, де
відзначається високий ступінь антропогенних перетворень природних
ландшафтів, різноманітна мережа працюючих промислових підприємств та
збережені об’єкти індустріальної спадщини. Все це може бути плацдармом для
розробки тематичних екскурсій та подальшого просування індустріальнотуристичного продукту. Таким чином, для промислових регіонів в Україні
найбільш значимі порівняльні переваги має індустріальний туризм. Потреби
сьогодення вимагають постановки задач визначення сутності цього явища в
галузі туризму, дослідження чинників його становлення, визначення ресурсної
бази та її регіональної оцінки, використання індустріального туризму як бренду
промислових регіонів, просування індустріально-туристичного продукту на
світовий ринок, що дозволить кардинально покращити імідж промислових
міст і цілих територій. Для розвитку індустріального туризму нагальною
потребою є обґрунтування та проведення регіональної політики розвитку
цього виду туризму.
Саме тому головною метою І Міжнародного форуму присвяченого
проблематиці індустріального туризму є започаткування обговорення
теоретичного та практичного досвіду у становленні індустріального туризму,
що дозволить з часом достеменно дослідити його феномен та визначити засади
розвитку. Це, в свою чергу, надасть можливість вивести індустріальний туризм
на серйозний та достойний щабель у регіональній та світовій сфері туризму.
Організаційний комітет форуму
6
7. І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ІНДУСТРІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ
ТА ЙОГО ЗБАЛАНСОВАНИЙ РОЗВИТОК
Любіцева О.О.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ТУРИЗМ: ВІД ДЕФІНІЦІЇ ДО БРЕНДУ
Пропонуються дефініції «індустріальний» та «промисловий» туризм. Пропонується
класифікація видів промислового туризму (за мотиваційною ознакою). Розглядаються
аспекти формування позитивного іміджу промислових регіонів шляхом розвитку
промислового туризму.
Ключові слова: індустріальний туризм, промисловий туризм, класифікація туризму,
туристичний імідж та бренд регіону.
Любицева О.А. Индустриальный туризм: от дефиниции к бренду
Предлагаются определения индустриального и промышленного туризма, а также
классификация видов промышленного туризма (за мотивационным признаком) и место в нем
туризма индустриального. Рассматриваются аспекты формирования позитивного имиджа
промышленных регионов путем развития промышленного, в том числе и индустриального,
туризма.
Ключевые слова: индустриальный туризм, промышленный туризм, классификация
туризма, туристический имидж и бренд региона
Lyubitseva Olga. Industrial tourism: from the definition of the brand
The proposed definition of industrial and industrial tourism, classification of industrial
tourism. It is defined in the industrial tourism. The formation of the image of the industrial regions
through the development of industrial tourism.
Keywords: industrial tourism, industrial tourism, classification of tourism, tourist image and
brand of the region.
Індустріальний туризм – вид туризму, який задовольняє пізнавальні
потреби населення із ознайомлення з виробництвом: виробничо-технологічними
процесами, результатами людської праці, артефактами виробництва минулих
та нинішніх часів.
Виробничі технології є здобутками культури людства. Саме завдяки
винайденню відповідних технологій людство протягом всієї історії свого
розвитку освоювало природне середовище, видобуваючи з нього все необхідне
для свого виживання та існування. Саме прискорений розвиток технологій
знаменує перехід від однієї форми природокористування до іншої, від одного
етапу розвитку людства – до іншого і власне цей прискорений розвиток
технологічних новацій визначається як науково-технічний прогрес, визнаний
основною рушійною силою сучасності. Різноманітність виробничих процесів і
технологій, динамічність і диверсифікованість цього процесу є основою для
7
8. формування мотивації до ознайомлення з ними, наслідками їх застосування.
Тобто, індустріальний туризм ми можемо розглядати як складову культурнопізнавального туризму, сформованого мотивацією пізнання технологій
природокористування в їх історичному розвитку.
Ознайомлення з результатами виробничої діяльності складало мотивацію
до здійснення екскурсій та турів на провідні виробництва з часів розвитку
індустріальної доби і відомо нам з початку, а особливо 1930-х років ХХ ст. у
провідних високорозвинених в індустріальному відношенні країнах (Німеччина,
Велика Британія). Згодом цей вид туризму охопив практично всі індустріальні
країни, а з другої половини ХХ ст. вчені почали ставити питання про визнання
виробничо-технологічних здобутків людстві – спадщиною та її збереження як
пам’ятки індустріальної доби.
Питання дослідження індустріальної спадщини в Україні розглядають в
своїх роботах Ю. Тютюнник, О. Бейдик, В. Казаков, в останні роки – В. Пацюк,
О. Пендерецький, Н. Гусєва. Слід зазначити також активізацію практичної
діяльності в туризмі, спрямовану на популяризацію індустріального туризму
серед різних верств населення.
Водночас в туризмології (туризмознавстві) не вирішеним залишається
питання класифікації і дефініцій окремих видів туризму. В першу чергу це
стосується індустріального туризму. При визначенні виду туризму ми
спираємося передусім на мотивацію туриста до здійснення подорожі (екскурсії).
Мотивація з ознайомлення з індустріальною спадщиною, за логікою, має
формувати індустріальний туризм, однак дуже часто цей вид туризму називають
«промисловим», трактуючи мотивацію як відвідування промислових підприємств
з метою ознайомлення з технологічними процесами та продукцією підприємств
певної галузі. Звідси й дефініція «промисловий туризм». Однак, заглянувши у
словники, виявляємо однокорінність слів «промисел» та «промисловість»,
тобто дефініція «промисловість» вийшла з дефініції «промисел» або додаткові
традиційні заняття населення (домашні промисли та ремесла), не пов’язані з
основною виробничою діяльністю (землеробством, скотарством). До традиційних
домашніх промислів і ремесел етнографи відносять: обробку вовни та волокна
(льону, конопель) – ткацтво тканин, килимів; деревообробку (бондарство,
стельмаство, теслярство, столярство, різьблення, плетіння); гончарство,
гутництво, обробку каменю та металу (ковальство), шкіри та рогу.
Додатковими видами виробничої діяльності в традиційному господарюванні
є мисливство, рибальство, бджільництво, а додатковими промислами: лісові,
такі як збиральництво (збирання ягід, грибів, горіхів, лікарських рослин),
виготовлення поташу, викурювання смоли та вигонка дьогтю, а також
видобування селітри, солі, виготовлення свічок, паперу [1]. Тобто, термін
«промисловість» відбиває етап переростання ремісництва, промислів у окремий
вид діяльності – галузь промисловості. Термін цей «прижився» в українській та
російській мовах при переході від традиційного (сільськогосподарського)
господарювання до індустріального (промислового). Але це не означає, що в
8
9. класифікації видів туризму ми мусимо повторювати такий шлях становлення
дефініції, навіть, якщо він видається класичним. Більше того, трактування
терміну «промисел» дає підстави для наступних пропозицій (рис.1).
ПРОМИСЛОВИЙ ТУРИЗМ
за районами
туризм традиційних промислів та
ремесел
за
промислами
та ремеслами
за районами
за галузями
промисловості
індустріальний туризм
форма турпродукту (екскурсії, тури; оглядові, тематичні)
Рис. 1. Місце індустріального туризму в структурі промислового туризму.
Щоб визначитись із терміном «промисловий туризм», слід спиратися на
певну класифікацію (а таких зараз в туризмології багато), чітко визначити місце
об’єкту дослідження в загальній системі, його специфіку та внутрішню структуру,
особливості даного виду рекреаційно-туристичного природокористування. В
першу чергу слід визначитись із науковими підходами. Класифікацію видів
туризму (за мотивацією) можна сформувати за наступним (класичним, що
сходить до К.Ліннея) принципом: а) класи туризму, де виділяємо два основні
класи: міжнародний і внутрішній; б) підкласи: для міжнародного: в’їзний та
виїзний; в) супервиди (за основною спрямованістю): оздоровчо-лікувальний,
розважальний, пізнавальний, активний, паломництво, діловий, сільський; г) види,
наприклад, для пізнавального: екскурсійний (ознайомлення з пам’ятками
природи, історії, культури, сьогоденням певної території, країни), промисловий
(ознайомлення з індустріальною спадщиною, традиційними промислами та
ремеслами краю), релігійний (ознайомлення із сакральними пам’ятками та
ритуалами релігій, поширених на певних територіях, серед певних етносів),
природничий (поглиблене ознайомлення з природними феноменами та
особливостями природного середовища певного краю) і т.д.; д) підвиди або
субвиди: для промислового туризму запропоновані на рис. 1.
Таким чином, дефініцію «промисловий туризм» пропонуємо вживати для
визначення групи видів туризму (супервидів). Це дозволить запобігти
термінологічній плутанині, впорядкувати поняттєво-термінологічний апарат
9
10. туризмології, а у практичній діяльності - розширити ресурсну базу та сприяти
підтримці традиційних промислів та ремесел, розвиткові місцевого сувенірного
виробництва, формуючи інший за змістом туристичний продукт.
Ще один аспект розвитку індустріального туризму можна зазначити як
ресурсно-багатоцільовий. Багатоцільове використання наслідків виробничої
діяльності в туризмі можливе у: а) спортивному туризмі (використання кар’єрів
для відпрацювання техніки скелелазіння, проведення спортивних змагань тощо);
б) туристсько-просвітницькій та виховній діяльності (проведення шкільних
екскурсій екологічного спрямування та екологічних акцій); в) діловому туризмі
(наукові та бізнесові форуми, конференції, семінари тощо).
Безумовно, прибутки від туристичної діяльності для підприємств, які
будуть задіяні в цій діяльності, мізерні в порівнянні з їхньою основною
діяльністю. Однак така діяльність в першу чергу слугує популяризації – власне
даного підприємства, його продукції та технологій, регіону його
місцезнаходження і, зрештою, країни; сприяє просуванню продукції на інші
ринки, популяризує певні професії серед населення. Суспільна корисність
індустріального туризму вбачається не в останню чергу й у його екологопросвітницькій діяльності. Розвиток індустріального виробництва сформував
на територіях гірничо-видобувної, важкої, хімічної промисловості,
промисловості будівельних матеріалів та в деяких інших галузях виробництва
певний тип ландшафту - індустріальний, який вирізняється як за структурою,
так і за пейзажними ознаками. В суспільній свідомості такі ландшафти не
користуються увагою, більше того, мають негативне сприйняття як екологічно
небезпечні, естетично непривабливі. Звідси, індустріальні регіони мають
негативний туристичний імідж, виправити (або покращити) який має розвиток
індустріального та промислового (в широкому розумінні) туризму.
Індустріальний туризм може стати іміджевим для регіонів, які
спеціалізуються на даних видах промислового виробництва. Саме розвиток
індустріального туризму у поєднані з іншими видами промислового туризму,
спрямованими на підтримку традиційних промислів та ремесел, малого та
середнього підприємництва сприяє формуванню туристичного іміджу регіону,
привабленню туристів, більш широкому ознайомленню населення з
особливостями життя і діяльності населення промислових регіонів, що загалом
має сприяти формуванню їх позитивного регіонального іміджу. Завдяки
просвітницькій діяльності туризму індустріальний бренд промислових регіонів
має отримати позитивне забарвлення, що, в свою чергу, привабить в ці регіони
як вітчизняних, так і іноземних туристів.
Список використаних джерел
1. Культура і побут населення України. Навч.посібник / В.І.Наулко (керівник),
Л.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко та ін.. – К.:, «Либідь», 1991.- 230с.
10
11. Денисик Г. І., Стефанков Л. І., Чиж О. П.
Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського
ТУРИЗМ У СУЧАСНОМУ ЛАНДШАФТІ
Розглянуто особливості розвитку сучасного туризму в структурі антропогенних
ландшафтів України та окремих її природно-господарських регіонів, роль та значення
художнього ландшафтознавства, а також фонових сільськогосподарських та промислових
ландшафтів у становленні сучасного та розвитку майбутнього туризму в Україні.
Ключові слова: сучасний туризм, антропогенний ландшафт, художнє
ландшафтознавство, промисловий ландшафт, природно-господарські регіони, індустріальний
туризм.
Денисик Г.И., Стефанков Л.И., Чиж О.П. Туризм в современном ландшафте
Рассмотрено место и значение антропогенного ландшафта в структуре современного и
будущего туризма, показаны возможности использования антропогенных ландшафтов в
туризме Украины и отдельных ее природно-хозяйственных регионах, обращено внимание на
роль сельскохозяйственного ландшафта в развитии современного и будущего туризма в
Украине.
Ключевые слова: современный туризм, антропогенный ландшафт, художественное
ландшафтоведение, промышленный ландшафт, природно-хозяйственные регионы,
индустриальный туризм.
Denisik G.I., Stefankov L.I., Chizh O.P. Tourism in the modern landscape
A place and value of anthropogenic landscape is considered in the structure of modern and
future tourism, possibilities of the use of anthropogenic landscapes are rotined in tourism of Ukraine
and in its separate naturally economic regions, appeal attention on the role of agricultural landscape
in development of modern and future tourism in Ukraine.
Keywords: anthropogenic landscape, agricultural landscape, manufacturing landscape,
industrial tourism, region, structure, rational nature using.
Наявність проблеми. Базою розвитку сучасного туризму є три
складових: наявність відповідної інфраструктури, туристи і ландшафт,
переважно антропогенний. Інколи вистачає і двох останніх. Безперечно, що до
цих складових можна добавити багато інших. Їх вивчають різні науки, зокрема
й антропогенне ландшафтознавство. Аналіз туристичної літератури дає змогу
зробити висновок, що як за кордоном, так і в Україні, екскурсоводи основну
увагу звертають на пам’ятки історії та архітектури, а також об’єкти (переважно
заповідні) природи. Поза увагою лише оригінальне, часто унікальне, поєднання
усіх цих пам’яток і об’єктів природи – ландшафт. Натуральний чи антропогенний,
незалежно від того в якому регіоні розвивається туризм, ландшафт є однією з
основних його складових і явно впливає на якість туристичних послуг. Це
дозволяє розглядати ландшафт у туризмі і туризм у ландшафті, як одну з
актуальних проблем розвитку сучасного і майбутнього господарства України.
Аналіз попередніх публікацій. Аналітичний огляд літератури з географії
та ландшафтознавства, а також частково туризму, дає можливість зробити
висновок, що тема «Ландшафт і туризм», як не дивно, залишається поза увагою
11
12. науковців. З цього приводу є лише окремі роздуми, вірніше побажання, у
працях Бейдика О.О. та ін., щодо використання поняття «ландшафт»,
Денисика Г.І. «антропогенний ландшафт» та В.Л. Казакова «техногенний
ландшафт» у туризмі, частково його значення та можливі шляхи кращого
сприйняття у процесі проведення екскурсій.
Мета: розглянути місце і значення антропогенного, зокрема
промислового, ландшафту у розвитку сучасного і майбутнього туризму на
прикладі окремих регіонів України.
Результати дослідження. Художнє ландшафтознавство і шкільний
туризм. Свідоме сприйняття і розуміння туризму людиною починається із
шкільних років. Для дітей туризм – найцікавіша сфера їх практичної діяльності.
Проте, як не дивно, саме в цей шкільний період, ми найбільше втрачаємо в
плані теоретичної підготовки учнів з туризму. Назвіть хоча б один підручник
або посібник з географії, краєзнавства і туризму для учнів шкіл де природа чи
ландшафти Землі, окремих її частин або країн були б описані з позиції
художньої географії або художнього ландшафтознавства: описані так, щоб
дитині захотілося обов’язково у майбутньому там побувати і побачити
натуральну красу описаного регіону. Немає таких описів і в хрестоматіях.
Скрізь лише стандартні відповіді на програмні питання, що не викликають
жодних емоцій. Жива, художня мова, художнє краєзнавство, художній опис
ландшафтів і туристичних маршрутів відсутні.
Можна заперечити сказане, враховуюче те, що поняття «ландшафт» надто
складне для розуміння дітей. Це дійсно так, якщо його вивчати у такому ж
типово шкільному стилі, як і компоненти природи. Разом з тим, до вивчення
ландшафтів будь-якого регіону, особливо рідного краю, можна підійти
використовуючи можливості художнього ландшафтознавства; тоді його
зрозуміти буде не важче, ніж поняття «клімат», «ґрунт» тощо. Це важливо ще й
тому, що саме в дитинстві на все життя формується цільний, ландшафтний, а не
геокомпонентний образ, зокрема рідного краю. І не важливо, що його природа,
на перший погляд, може здатися неоригінальною або не досить унікальною.
Важливо, як писав К. Паустовський, «… чем больше узнаешь ее, тем все больше,
почти до боли в сердце, начинаешь любить эту обыкновенную землю».
Антропогенний ландшафт і туризм. Якщо у 70-х роках ХХ ст. ще були
необґрунтовані зауваження щодо «так называемых антропогенных ландшафтов»,
то зараз антропогенні ландшафти узаконені у численних словниках та
енциклопедіях, різноманітних державних актах і включені у сферу активного
пізнання. Більшість науковців під антропогенним ландшафтом розуміють такі
геокомплекси «в которых на всей или на большей их площади коренному
изменению под воздействием человека подвергся любой из компонентов
ландшафта, включая растительность» [2. c. 53]. На початку ХХІ ст. загальна
площа антропогенних ландшафтів (за приблизними підрахунками) сягає 63-65%
території Землі (без Антарктиди). Сюди входять не лише сучасні антропогенні
ландшафти, але й ті, що так чи інакше були трансформовані людиною у
12
13. минулому, а зараз занедбані. Найбільш цілеспрямовано і надто швидкими
темпами антропогенізація ландшафтної сфери проходила упродовж минулих
170-150 років. У середині ХІХ ст. антропогенні ландшафти займали не більше
16-18% Землі. Зараз, навіть у не щільно заселених Південній Америці та
Австралії, антропогенні ландшафти займають 37-38%, у Росії – 35-40%, у
Західній Європі – 84%, в Україні – 92-94% їх території [1,3] (рис.1).
100
Південна Америка та
Австралія
80
Росія
60
Західна Європа
40
Україна
20
0
%
Рис. 1. Площі антропогенних ландшафтів Землі
Розвиток сучасного і майбутнього туризму неможливий без врахування
антрпогенізованої природи і наявності антропогенного ландшафту, його
структури, особливостей функціонування, екологічного стану тощо. Серед
антропогенних ландшафтів найбільші площі займають сільськогосподарські.
На Землі загалом, вони охоплюють 35% території, в Україні 67%, а в
окремих областях (Тернопільська, Кіровоградська та ін.) – до 84%. Під впливом
розорювання і надмірного пасовищного навантаження утворилися значні за
площею сільськогосподарські регіони, які раніше не були властиві ні нашій
планеті, ні окремим її регіонам. Яскравий приклад – територія України де
природні смуги широколистих і мішаних хвойно-широколистих лісів
перетворені в лісопольову, а степова – у польову зони. У межах цих зон,
розвивалось землеробство, що упродовж сторіч і зараз є символом української
культури, українського способу життя. У тому, що українська культура за
своїми витоками є переважно сільською, землеробською, немає нічого такого,
чого можна було б соромитися.
Більшість нині передових і розвинутих націй починали своє сходження із
землеробства. Етнографи і культурологи вважають, що саме землеробські
народи зробили найважливіший внесок у розвиток світової культури. Можна
також добавити, що завдяки їм сільськогосподарський ландшафтогенез набув
планетарних масштабів. Це необхідно враховувати в розвитку сучасного і
майбутнього туризму, особливо в Україні, де сільськогосподарські ландшафти
не лише база становлення «зеленого туризму», але є також фоновими для інших
13
14. видів туристичної діяльності. Разом з тим, це не означає, що в Україні необхідно
розвивати лише сільський і сільськогосподарський туризм. Кожний регіон має
свої специфічні природні, історичні й соціально-економічні особливості, що дає
змогу суттєво урізноманітнювати туристичну діяльність (табл.1).
Таблиця 1.
Природно№
Фонові антропогенні ландшафти,
господарські
п/п
що потребують детальних досліджень
регіони
1 Західне
Сільськогосподарські (власне польові,
Полісся
польові ландшафтно-інженерні
системи), лісові антропогенні й
частково промислові та рекреаційні
2 Українські
Лісові антропогенні, рекреаційні,
Карпати
частково промислові та
сільськогосподарські лучно-пасовищні
3
4
5
6
7
8
9
Поділля
Сільськогосподарські (польові й садові)
лісові антропогенні, селитебні, частково
промислові, рекреаційні й дорожні
Київське
Сільськогосподарські (польові й лучноПридніпров’я пасовищні), лісові антропогенні,
промислові, селитебні, радіаційні,
дорожні та водні
Лівобережне Сільськогосподарські (польові),
Придніпров’я частково лісові антропогенні,
промислові та селитебні.
Промислове Промислові, дорожні, водні
Придніпров’я антропогенні, сільськогосподарські
(польові), селитебні, частково лісові
Донбас
Промислові, селитебні,
сільськогосподарські (польові), дорожні,
частково лісові й водні антропогенні
Причорномор’я Сільськогосподарські (польові, садові,
лучно-пасовищні), рекреаційні
частково промислові дорожні й
белігеративні
Крим
Сільськогосподарські (власне польові,
польові ландшафтно-інженерні
системи, садові і лучно-пасовищні),
рекреаційні, селитебні, лісові й водні
антропогенні та дорожні
Провідні типи і види туризму
Сільськогосподарський та
лісогосподарський, частково
селитебний
Лісогосподарський, селитебний,
сільськогосподарський (лучнопасовищний), частково
промисловий
Сільськогосподарський (польовий
і садовий), сільський, частково
лісогосподарський і промисловий
Селитебний (міський і
сільський), промисловий,
частково сільсько- і
лісогосподарський та
белігеративний
Сільськогосподарський
(польовий), частково селитебний
та промисловий
Промисловий, водний
антропогенний, частково
сільськогосподарський,
селитебний, белігеративний і
дорожний
Промисловий і селитебний,
частково сільськогосподарський
і дорожний
Сільсько- і лісогосподарський,
селитебний (міський), частково
промисловий і белігеративний
Сільськогосподарський
(польовий і садовий),
селитебний, частково
лісогосподарський і дорожний
Промисловий ландшафт і туризм. Враховуючи особливості розвитку,
ландшафтну структуру, специфіку функціонування та вплив на природне
середовище і здоров’я людей, промислові ландшафти доцільно поділяти на
власне промислові та гірничопромислові.
14
15. Власне промислові ландшафти формуються навколо великих промислових
підприємств або в промислових районах. Серед науковців зростає зацікавленість
до староосвоєних, особливо старопромислових, регіонів, де антропогенні, зокрема
й техногенні, ландшафтні комплекси представлені найбільш яскраво. Частіше
старопромисловий район є складовою староосвоєного, але може формуватися й
функціонувати самостійно. Для старопромислових районів характерним є:
– здебільшого чіткі часові й просторові межі. Ця ознака дає можливість
прослідкувати процес розвитку старопромислового району, особливості й етапи
формування структури антропогенних (переважно техногенних) ландшафтів, їх
екологічний стан тощо. Однак, інколи часові межі формування старопромислового
району визначити важко. У межах Донбасу видобуток корисних копалин ведеться
з палеоліту, прослідковується упродовж тисячоліть, інтенсивно ведеться з
другої половини ХІХ ст. і до теперішнього часу. Залізні руди Кривбасу почали
активно розробляти лише з другої половини ХІХ ст., хоча відомо, що їх
частково використовували ще степові племена сабатинівської та білозерської
культур (епоха бронзи ІІІ-І тис. до н.е.). На Середньому Придністер’ї кремінь
інтенсивно видобували з пізнього палеоліту (40-35 тис. років тому), упродовж
мезоліту, неоліту, епох міді та бронзи (до ІІ тис. до н. е.), а в подальшому тут
переважали кустарні розробки і лише з другої половини ХХ ст. формувались
окремі промислові розробки пісковиків, вапняків, глин, фосфоритів та гіпсів. Чи
всі названі райони можна відносити до старопромислових? Чітке визначення
часових меж функціонування промислового району дає можливість встановити,
до якої часової категорії промислових районів він відноситься: стародавнього
освоєння, старого, нового чи новітнього;
– у старопромислових районах найбільш активно створюється і швидкими
темпами накопичується специфічний компонент – техногенна речовина. Вона тут
чітко виражена у всіх своїх варіантах, є суттю не лише різноманітних ландшафтних
комплексів техногенного походження, але й самого старопромислового району. У
старопромислових районах техногенна речовина формує техногенні горизонти:
підземний, ізоляційний та наземний. Своєрідним серед них є ізоляційний
горизонт, представлений асфальтовим і бетонним покриттям, ущільненими
породами (глинами, пісками, різноманітним щебенем), металом, гідроізоляцією
тощо. Разом горизонти формують оригінальний вертикальний техногеоекотон,
який теж притаманний, здебільшого, лише старопромисловим районам;
– виокремлюючою ознакою, характерною для промислових, особливо
старопромислових районів, а також селитебних, переважно міських,
ландшафтів, є наявність двохярусної (наземної і підземної) структури, часто
унікальних ландшафтних комплексів. У промислових районах свердловини,
шахти, штольні сягають глибин інколи першого десятка кілометрів, а кар’єрні
розробки наближаються до 1000 м. Ці параметри явно перевищують нижні межі
ландшафтної сфери Землі, і їх величини постійно зростають. Наявність
двохярусної структури ландшафтів не лише виокремлює старопромислові
райони в ранг унікальних, але й призводить до розвитку та активізації
15
16. небажаних похідних процесів і явищ, серед яких просідання поверхні, провали й
зсуви, часто з катастрофічними наслідками, підтоплення тощо. Усе разом
потребує неординарних підходів до вирішення проблем оптимізації ландшафтів
староосвоєних районів з двохярусною структурою. Тут часто на перший план
виходять не екологічні проблеми, а проблеми стабілізації розвитку поверхні;
– повна антропогенізація всіх геокомпонентів і ландшафтних комплексів та
формування надзвичайно динамічної, контрастної і своєрідної структури
антропогенних, з переважанням техногенних, ландшафтів, що сприяє і
стимулює розвиток активних парадинамічних і парагенетичних зв’язків з
прилеглими до старопромислових районів територіями. Межі прояву
парадинамічних зв’язків і процесів, мабуть можна вважати і межами впливу
старопромислових районів на прилеглі території;
– старопромислові райони потребують найбільших затрат коштів і часу для
їх оптимізації, розробки і реалізації заходів з раціонального природокористування
та врешті-решт й охорони. Повернути геокомпоненти й ландшафтні комплекси
старопромислових районів до попереднього, натурального стану неможливо. У
них є лише два шляхи розвитку: без втручання людини – поступове перетворення
в промислову пустелю, хоча у майбутньому така пустеля може стати й
унікальним промисловим ландшафтним парком, і другий – розбудова в межах
старопромислового району культурного ландшафту з оригінальними пам’ятками
індустріальної культури відповідної епохи, розвитком індустріального туризму,
тобто поступового переходу району із рангу старопромислового у ранг
селитебно-рекреаційного, заповідного тощо.
Висновок. У сучасному і майбутньому розвитку туризму як у світі
загалом, так і в межах України, суттєвою складовою (природною основою) є і
будуть антропогенні та, частково, натурально-антропогенні, не натуральні
ландшафти. Фоновими залишаться сільськогосподарські та лісові антропогенні
ландшафти, хоча головну роль відіграватимуть селитебні й водні, суттєво
зросте значення промислових, дорожних і белігеративних ландшафтів. У
процесі розвитку туризму і в туристичній діяльності, знання про антропогенні
ландшафти є такою ж необхідністю, як знання історії, архітектури, економіки та
екології окремої країни або частини світу, психології людей, традицій і звичаїв
тощо. Зацікавленість до пізнання антропогенних ландшафтів під час подорожей
необхідно прививати людям уже із шкільного віку. Це дасть їм змогу у
майбутньому свідоміше подорожувати, краще розуміти події та явища, що
відбуваються у сучасному світі або окремих країнах.
Список використаних джерел
1. Денисик Г.І. Лісополе України / Г.І. Денисик. – Вінниця: ПП «Видавництво «Тезис»,
2001. – 284 с.
2. Мильков Ф.Н. Человек и ландшафты. Очерки антропогенного ландшафтоведения /
Ф.Н. Мильков. – Москва: Издательство «Мысль», 1973. – 222 с.
3. Николаев В.А. Учение об антропогенных ландшафтах – научно-методическое ядро
геоэкологии / В.А. Николаев // Вестн. Моск. ун-та. Серия 5. География, 2005. - №2. – С. 35-44.
16
17. Казаков В. Л.
Криворізький національний університет,
КП Інститут розвитку міста Кривого Рогу
ОРГАНІЗАЦІЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД
На сучасному етапі розвитку туристичного ринку назріла необхідність
розвитку внутрішнього туризму в Україні з опорою на місцеві ресурси регіонів.
При активному господарському освоєнні території виникає проблема пошуків
нових джерел для туризму, наявне вичерпання або бідність існуючих
регіональних культурно-історичних і природних ресурсів . Виходом з такої
ситуації може бути використання нетрадиційних для туризму можливостей
території, що призведе до формування нових видів туризму.
Особливого значення набуває пошук нових можливостей для розвитку
туризму в межах промислових регіонів (наприклад Кривбасу), де відзначається
високий ступінь антропогенних перетворень природних ландшафтів,
різноманітна мережа промислових об'єктів, на основі яких можуть бути
розроблені екскурсії і надалі розроблений індустріально-туристичний продукт.
Для промислових регіонів одним з перспективних напрямів є індустріальний
туризм. Потреби сьогодення вимагають постановки задач визначення сутності
цього явища в галузі туризму, визначення ресурсної бази та її регіональної
оцінки, обґрунтування регіональної політики розвитку індустріального туризму.
Регіональний розвиток індустріального туризму (ІТ) має будуватися на
системній основі і враховувати кілька основних факторів. Їх реалізація на
практиці дозволить створити регіональні туристичні кластери, регіональні
туристичні комплекси, зміст та діяльність яких, сприятиме становленню ІТ, як
основного напрямку розвитку туристичної галузі в промислових регіонах. До
факторів , які визначають розвиток ІТ нами віднесені наступні: 1) науковий,
2) ресурсний, 3) інфраструктурний, 4) кадровий, 5) рекламний, 6) організаційний;
7) екскурсійно-методичного забезпечення.
1. Науковий фактор. Визначає розробки в галузі теорії, методології вивчення
феномену ІТ, визначає зміст основних понять в галузі туризму. Під індустріальним
туризмом розуміється процес тимчасового переміщення людей з місця свого
постійного проживання в іншу місцевість у вільний час, з метою відвідування
працюючих і законсервованих промислових та супутніх з ними антропогенних
ландшафтів, без заняття оплачуваною роботою у відвідуваному місці.
Головним мотивом в ІТ є зацікавленість туриста технологіями виробництва
і технічними артефактами. Різниця в мотивах людей до участі в турах обумовлює
орієнтацію ІТ у багатьох напрямках. Мотиваційний принцип дозволяє нам розділити
ІТ на 5 видів: 1)пізнавальний, 2)діловий (науковий, конгресовий), 3)екологічний;
4)спортивний (екстремальний), 5)навчальний (профорієнтаційний) [ 1 ].
2. Ресурсний фактор. Будь-який вид туризму розвивається на
використанні певного виду туристичних ресурсів. В ІТ туристичним ресурсом є:
17
18. 1)промислові ландшафти (працюючі і неробочі) – кар'єри, відвали, шахтні
поверхневі провали, шахтні підземні порожнини, об'єкти виробництва (заводи,
фабрики, шахтні споруди, комбінати, електростанції);
2)селітебні (робітничі та рудничні селища);
3)обслуговуючі (робочі лазні, адміністративні контори;
4)гідротехнічні (відвідні водойми, дамби ставків, підземні дериваційні
тунелі);
5)транспортні (відкотні рудничні та заводські залізниці, водостічні труби,
заводські мости, автодороги, шляхопроводи);
6)рекреаційні (сквери і парки на території підприємств або робітничих
селищ, музеї промисловості, скансени).
Найбільш перспективним центром розвитку ІТ в Україні по праву є – м.
Кривий Ріг. Це обумовлено тим, що тут зосереджено:
45 працюючих шахт з видобутку залізної руди;
41 кар'єр;
89 відвалів;
26 провальних зон і зон зсування в полях шахт підземних рудників;
15 шламосховищ рудників і гірничо-збагачувальних комбінатів;
34 спелестологічних об’єктів: 12 відкритих стволів шахт (однієї
буровугільної та решти залізорудних), 3 штреки (старої шахти «Червоний
Гірник», старого рудника Колачевського, обваленої шахти «КомсомольськаДніпропетровська-1»), 11 штолень (Кочубеївські, Рахманівські, Покровська та
ін.), 2 підземні виробки (на старому Кочубеївському руднику), 1 квершлаг
(шахти Північної Вентиляційної колишнього рудника ім. Фрунзе), 2 провальні
колодязі колишнього рудника ім. Р. Люксембург, 3 гезенки висхідних виробок
(в стелі квершлагу старої шахти Північної Вентиляційної колишнього РУ ім.
Фрунзе та на бортах провального колодязі шахти «КомсомольськаДніпропетровська-1») [ 3 ];
6 енергетичних підприємств;
5 металургійних підприємств (найбільший – ПАТ «АрселорМіттал
Кривий Ріг» та гірничо-збагачувальні комбінати);
28 машинобудівних заводів;
5 хімічних заводів (Криворізький суриковий завод та ін.);
14 будівельних підприємств і організацій;
9 деревообробних підприємств;
5 підприємств легкої;
12 підприємств харчової промисловості [ 4 ].
Для Кривого Рогу характерна багата індустріальна спадщина, що включає
залишки (більше 800!) виробничих об'єктів, старих залізниць, гідротехнічних
споруд, старих мостів, старих гірничопромислових ландшафтів, залишків
робітничих селищ і т.д. Якщо площа міста Кривого Рогу становить 425 км², то
тільки одні гірничопромислові ландшафти в ньому займають 48,8% території і
ця цифра продовжує зростати [ 2 ].
18
19. Найбільш атрактивними об’єктами для ІТ в Кривому Розі є: 1)шахта
«Родіна» як найглибша шахта Європи (1522 м глибини), шахта «Ювілейна»
глибиною 1500 м і всі інші шахти (глибини понад 1200 м), 2)кар'єр Південного
гірничо-збагачувального комбінату, Ганнівський і Первомайський кар'єри
Північного ГЗК, що є найбільшими в Україні (площа всіх кар'єрів у місті
становить 4,2 тис. га), 3)всі великі шламосховища (загальною площею 5,5 тис.
га), 4)всі великі відвали ГЗК (загальна площа 7,0 тис. га), 5)система найбільших
у Європі шахтних провалів ( глибиною 100-150 м , діаметром до 200-250 м) в
районі шахти Гвардійської та інших шахт (загальною площею 3,4 тис. га);
6)чотири найбільших у Європі гірничо-збагачувальних комбінати (Північний,
Центральний, Південний, Новокриворізький, Інгулецький); 7)металургійний
комбінат ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - найбільше в даній галузі
підприємство Європи; 8)музей гірничої техніки під відкритим небом і 7
промислових музеїв підприємств; 9)підземний швидкісний трамвай збудований
за всіма технологіями спорудження метрополітену; 10)підземний дериваційний
тунель річки Саксагань протяжністю 5,2 км з техногенним підземним
водоспадом висотою 24 м.
3. Інфраструктурний фактор. Визначає сегмент регіонального
індустріально-туристичного комплексу, що відповідає при організації турів за
наступні необхідні елементи: 1)готельне господарство для розселення туристів;
2)транспортне забезпечення туристичних поїздок; 3)організацію харчування
туристів; 4)заклади вечірніх анімаційних програм туристів. Аналіз даного
сегменту в м. Кривому Розі показує, що він вимагає значного вдосконалення і
значних інвестицій, територіальної реорганізації зважаючи на величезну
протяжність міста (100 км практично з півночі на південь) [ 4 ].
4. Кадровий фактор. Системний розвиток ІТ повинен бути забезпечений
відповідними підготовленими кадрами в галузі менеджменту туризму,
екскурсійної справи, готельно-ресторанного господарства, анімації. На даний
момент в Кривому Розі і всій Дніпропетровської області немає підготовки
фахівців у галузі соціального обслуговування в напрямку «Туризм», в 66-ти
турагентствах міста Кривого Рогу практично немає працівників дипломованих
за спеціальністю « Туризм».
За останні 20 років практично зникли традиції проведення місцевих
екскурсій в галузі ІТ, місто повністю був позбавлений цікавих і ерудованих
екскурсоводів. Рішення цієї проблеми лежить у площині вищої освіти. На базі
географічного факультету Криворізького національного університету розпочато
ліцензування спеціальності «Туризм», базова вихідна кафедра – кафедра фізичної
географії, краєзнавства і туризму. Цією кафедрою вже багато років ведуться
наукові розробки в галузі менеджменту ІТ, на цю тематику захищена кандидатська
дисертація (Пацюк В. С.), готується ще кілька дисертацій, в тому числі і
докторська. До 2017 року заплановано відкриття спеціальної кафедри туризму.
5. Екскурсійно-методичне забезпечення. Основою турпродукту в ІТ є
система екскурсій. Окремим питанням стоїть розробка особливих індустріальних
19
20. турів. Основними напрямками в розробці турів повинні бути наступні: шахтний
туризм (спуск в шахту), геологічний туризм (відвідування природних
геологічних пам’яток та геологічних музеїв під відкритим небом – наразі в місті
створені такі 2 музеї – в Першотравневому кар’єрі Північного ГЗК та у парку ім.
газети Правда), тури на кар’єри, тури на шахтні провали, виробничий туризм –
тури на працюючі підприємства, тури на відвали, тури по антропогенним
гідротехнічним об'єктам, тури по старовинним промисловим об'єктам, тури по
транспортним об'єктам, тури по музеях промисловості, комбіновані тури за
змістом і територією. Необхідна розробка системи екскурсій для різної цільової
аудиторії, мотивами, віком та ін. критеріям. Необхідно написання монографій,
брошур, путівників, розробка туристичних карт на тематику ІТ і т.д.
На сьогодні в місті Кривому Розі вже розроблені понад 30 екскурсійних
маршрутів різноманітної індустріальної тематики, які поступово впроваджуються
у життя.
6. Рекламний фактор. Реалізація даного чинника можлива, насамперед,
через створення інформаційних проектів з популяризації ІТ: окремого сайту,
сторінки на сайті міськвиконкому, сайтів окремих турфірм, які будуть
провідниками індустріального тупродукту на ринку туризму, підготовка
рекламних проспектів, буклетів, календарів, сувенірної продукції з виключно
вузькопрофільною промисловою тематикою, систематична участь у
туристичних виставках.
7. Організаційний фактор. Його вплив на розвиток ІТ відбувається у
наступних напрямках: прийняття програми розвитку ІТ яка регламентує
документа туристичної діяльності в місті, створення бази даних промислових
об’єктів, консервація і збереження старовинних (особливо дореволюційних)
промислових об’єктів, їх залишків або місць їх розташування, старіше 50-60 років
для організації історико-індустріального туризму; спрощення та прискорення
процедури оформлення пропускних документів на працюючі підприємства;
укладання тристоронніх договорів між власникам працюючих підприємств,
розробником турпродукту (наразі ним виступає відділ промислового туризму
КП Інститут розвитку міста Кривого Рогу) та турагенствами для вирішення
питання взаємодії з великими підприємствами на допуск туристів для огляду
об’єктів на своїй території; вирішення питання про створення комунального
підприємства «Криворізький центр промислового туризму» з 2015 року,
залучення інвестицій в місто з метою перетворення ІТ в Кривому Розі на
типовий приклад центру потужного в’їзного туризму.
Обраний системний підхід до організації ІТ в Кривому Розі вже на
сьогоднішній день дозволив реалізувати певні наукові та методичні напрацювання
в практику і зробити перші кроки у регіональному розвитку ІТ. На сесії
міськради Кривого Рогу 30.01.2013 р. була прийнята «Програма розвитку
промислового туризму в м. Кривому Розі на 2013-2015 роки» (рішення № 1680).
При комунальному підприємстві «Інститут розвитку Кривого Рогу»
(http://irm.kr.ua) з 1 березня 2013 року запрацював відділ промислового туризму
20
21. (керівник – к. геогр. н. Пацюк В. С.). Почалася системна реалізація цієї
програми, яка дозволить створити всі умови для того, щоб за наступні 3 роки
зробити з Кривого Рогу центр промислового туризму не тільки в Україні, але й
у всій Східній Європі.
Реалізація системного підходу до розвитку ІТ в Кривому Розі може
послужити хорошим прикладом того, як промисловий край можна перетворити
в туристичний регіон за допомогою індустріального туризму.
1.
2.
3.
4.
Список використаних джерел
Казаков В. Л. Мотиваційний підхід до класифікації індустріального туризму // Туризм
і гостинність в Україні: стан, проблеми, тенденції, перспективи розвитку. Матер. І
Міжнар. Наук.-практ. Конф. – Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2012. – с. 35-40.
Казаков В. Л. На шляху до повного вивчення гірничопромислових ландшафтів
Кривбасу // Теоретичні, регіональні, прикладні напрями розвитку антропогенної
географії та геології: матер. ІІІ міжнар. наук. конфер. – Кривий Ріг: Видавничий дім,
2011. – с. 35-47.
Казаков В. Л. Потенціал спелестологічних об’єктів Крив басу для цілей спортивного
спелеотуризму // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний
педагогічний університет ім. Г. Сковороди. Спец. Випуск. – Переяслав-Хмельн.: Видво ПХДПУ, 2011. – с. 135-143.
Пацюк В. С. Територіальна організація індустріального туризму Криворіжжя.
Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. географічних наук. – Київ: КНУ, 2011. –
24 с.
Казаков В. Л., Нагорний А. І., Пацюк В. С.
Криворізький національний університет,
КП Інститут розвитку міста Кривого Рогу
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
«ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ТУРИЗМУ
В МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ НА 2013-2015 РОКИ»
Вступ. Інтерес до традиційних видів туризму, якими є культурноісторичний та лікувально-оздоровчий, поступово знижується, тоді як
промисловий набирає стрімких обертів розвитку. Перспективність даного
напряму обумовлюється наявністю великої кількості промислових об’єктів у
місті Кривому Розі, які викликають інтерес у туристів. Кривий Ріг володіє цілим
рядом унікальних, у тому числі всесвітньовідомих, промислових підприємств та
може запропонувати потенційним туристам знайомство з потужним гірничометалургійним комплексом, що є найбільшим на Дніпропетровщині, в Україні
та Європі, тому доцільно говорити про перспективність розвитку даного
напряму в нашому місті.
Мета. Розкрити зміст прийнятої в місті на сесії міськради 30 січня 2013
року регіональної програми розвитку промислового туризму в місті Кривому
21
22. Розі на 2013-2015 роки. Дана програма є плодом багаторічних наукових
розробок науковців Криворізького національного університету, практичної
підготовки великих промислових підприємств з облаштування первинної
інфраструктури (оглядові майданчики, виставки, музеї) та рішучих дій місцевої
влади щодо організаційного забезпечення усіх передумов реалізації програми та
ідей промислового туризму на Криворіжжі.
Викладення основного матеріалу. Розвиток промислового туризму
істотно впливає на такі сектори економіки, як торгівля, транспорт, зв'язок,
громадське харчування, будівництво, індустрія дозвілля, виробництво товарів
широкого вжитку, і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної
перебудови економіки регіону. Співробітництво між промисловістю й
туристичною сферою повинне стати вигідним обом сторонам. Залучення в
туристичну сферу діючих підприємств, створення реєстру пам’яток
промислової архітектури, виявлення та облаштування для відвідування
історичних гірничопромислових ландшафтів сприятиме формуванню нового –
позитивного іміджу нашого міста та надасть додаткових можливостей у плані
залучення інвестицій.
Завданням міської влади є забезпечення становлення промислового
туризму в місті, як високорентабельної галузі економіки, важливого засобу
культурного і духовного розвитку громадян, що сприятиме підвищенню якості
їх життя, утворенню додаткових робочих місць, збільшення валютних
надходжень до міста, підвищенню його авторитету як в Україні, так і за її
межами. Ефективним засобом виконання цих завдань є комплекс заходів
Програми розвитку промислового туризму.
Основна проблема проекту. До теперішнього часу місто не мало
комплексу заходів, які були б спрямовані на розвиток промислового туризму,
його інфраструктури, системи маршрутів, екскурсій і турів, підготовки та
використання досвідчених кадрів, отримання прибутку від туристичної
діяльності.
Криворізький регіон має комплекс передумов становлення промислового
туризму, зокрема: потужні та різнопрофільні працюючі підприємства (4 гірничозбагачувальні комбінати, металургійний комбінат ПАТ «АрселоМіттал Кривий
Ріг», найглибші шахти в Європі глибиною понад 1,5 км), система унікальних
гірничопромислових ландшафтів європейського значення (шахтні провалля,
великі кар’єри), понад 800 історико-культурних об’єктів індустріальної
спадщини. На сьогоднішній день дані ресурси майже не задіяні в туристичній
галузі, хоча й володіють значним потенціалом, який було б необхідно
використати у перспективі.
Проблеми розвитку промислового туризму на Криворіжжі нерозривно
пов’язані з тим, що місто фактично невідоме як центр промислового туризму та
недостатньо позиційоване на туристичному ринку країни. На даний час
маркетинг туристичного потенціалу Кривого Рогу майже не проводиться.
Будучи одним з найбільших міст Дніпропетровщини, місто не здійснює
22
