Назва: Дитячий фольклор Відомості про автора: Круглова О. Г. Вихователь ДНЗ № 70, м. Київ

1. До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і
твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає з
того, що ігрові і ритміко-інтонаційні можливості дітей залежать від віку.
У ранньому віці (з перших днів народження і десь до трьох – трьох з
половиною років) емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини
лежить цілком на обов'язку дорослих. Дорослі виконують для дітей
раннього віку колискові пісні та різні забавлянки (утішки)…
Другу частину дитячого фольклору становлять твори, виконувані дітьми
середнього і старшого віку. До них належать твори, що співаються або
ритмічно промовляються: ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці,
заклички, жартівливі пісні, а також прозові приповідки, скоромовки,
загадки, казки. Частина з них складена дорослими для дітей, але велика
кількість – це творчість самих дітей .
1
Мета занять : Ознайомити дітей з мудрістю українського народу; дати
уявлення про різні види фольклору; викликати інтерес до народної
творчості; виховувати в дітях почуття любові, гордості до спадщини
української культури.
Круглова О.Г.
Група № 2 ДНЗ 80
Київ

2. Колискові пісні – жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і
форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці.
Визначальний у колисковій пісні не смисловий, а звуковий (ритмо-
мелодійний) компонент. Це переважно коротенькі пісеньки,
виконуються матір'ю (рідше батьком чи іншими членами родини) над
колискою дитини для того, щоб її приспати.
***
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик — воркотати.
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота.
А-а-а-а! А-а-а-а!
ХОЧЕ СПАТИ
Хоче спати гілка,
Хоче спати бджілка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить…
Хоче спати пташка
І мала мурашка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить…
Хоче спати кізка,
Хоче вже й берізка.
Хоче спати…
Хоче спати…
Спить…
ПРИВІЛЛЯ
— Гиля-гиля! — з гаю гілля
Вітер гонить на привілля.
А на гіллю — лю-лі! лю-лі!
Голуби — поснулі гулі.
— Гиля-гиля! Я гуляю,
З гаю спокій виганяю!..
Але гілля — лю-лі! лю-лі! —
Обняли поснулі гулі.
2

3. ***
Спи, засни, моя дитино,
Спи, моє маля,
Ніч іде в гаї, в долини,
Трави нахиля.
Хай тобі ця ніч насниться,
Що в огнях сія.
Будеш завтра в світ дивиться,
Зіронько моя!
Перша ніч твоя почата
В співах солов’я,
Дай же мамі рученята,
Зіронько моя.
Посміхнись до мене, сину,
І зрадію я,
Не хвилину і не днину —
Я навік твоя.
Сплять ліси, поля, криниці,
Шепіт ручая.
Ти відкрий, відкрий очиці,
Юносте моя.
Підеш ти по Україні,
Де життя буя.
Виростай, моя дитино,
Зіронько моя!
СПИ, МІЙ ХЛОПЧИКУ ПРЕКРАСНИЙ
Спи, мій хлопчику прекрасний,
Баєчки, баю,
Тихо світить місяць ясний,
Баєчки, баю.
Казочку тобі розкажу,
Баєчки, баю,
Тихо пісню проспіваю,
Баєчки, баю.
Оченята хай дрімають,
Баєчки, баю,
Устонька хай промовляють,
Баєчки, баю,
До синочка сон прилине,
Баєчки, баю,
І в колисочці спочине,
Баєчки, баю.
***
Спи, дитинко, спи,
Очка зажмури.
Будеш ти тихенько спати,
Над тобою твоя мати
Шепче молитви.
Спи, дитинко, спи.
***
3

4. ЕЙ, ЛЮЛЯЙ МІ, ЛЮЛЯЙ
Ей, люляй мі, люляй, сиви очка стуляй.
І я бим стуляла, кебим сиви мала.
А я мам сіреньки, бобуню маленький.
Буду ти співати — а ти будеш спати.
МАТИ ДОНЮ КОЛИСАЛА
Мати доню колисала,
Колихаючи, співала:
— Спи, дитинко, треба спати.
Коло тебе рідна мати.
— Спи, дитинко, треба спати.
Коло тебе рідна мати.
Я тебе нагодувала,
І накрила, і приспала.
Колишу тебе, співаю:
Спи, дитинко, баю-баю.
Колишу тебе, співаю:
Спи, дитинко, баю-баю.
СПАЛО ДИТЯ, СПАТИ БУДЕ
Спало дитя, спати буде.
Йому мати сторож буде,
А сестричка- до помочі,
Та як удень, так і вночі.
Щоб зростало маленятко,
Наче любе пташенятко.
Наче квітонька маленька,
Наче зіронька ясненька.
4

5. Забавлянки, або утішки, потішки, чукикалки – жанр дитячого
фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного,
жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують
(стимулюють) єдність слова та моторики дитини, не тільки
супроводяться відповідними рухами, а й розвивають мовлення
дитини. Незважаючи на свою простоту, забавлянки позначені
евфонічною культурою, сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям,
привчають до чуття прекрасного.
Потішки або утішки – невеликі віршики, які промовляють дитині перед
тим, як кладуть спати. Їхнє призначення – заспокоїти дитину, вплинути
на її психічний стан, щоб вона швидше заснула.
ТАПЦІ. РУЧКИ. ТАПЦІ
Коли дитина вже сидить, батьки заохочують її тапшати /плескати/ в
долоньки.
Маля такій забаві радіє і сміється.
Батьки приспівують:
Тапці, ручки, тапці!
Підемо до бабці.
Дасть нам бабка пиріжки
І ще миску замішки.
Тапці, ручки, тапці!
ЄДНА НІЖКА ДУБОЧЕ
Цією утішкою заохочують дитину до
танцю.
Беруть її за рученята і приспівують:
Єдна ніжка дубоче,
А другій ся не хоче.
Обі ножки, обi —
Помагайте собі!
5

6. ОТЕЦЬ І ДІТИ
Діти постають у кружілку. Всередині "отець". Діти крутяться і співають:
Отець Данило учив діти свої,
А мав їх всього п'ятдесят і двоє:
Гей діти, гей га,
Робіть так, як і я!
Отець робить якийсь рух. Наприклад, чешеться, миється, приклякає,
плеще у долоні... Діти мають так само робити. Котра дитина
забудеться, мусить іти до середини і стати "отцем".
НА ЗАЙЧИКА
Діти стануть у кружілку, але не
тримаються за руки.
В середині кружілки спить зайчик.
Діти співають:
Ой у лісі малі діти,
Що збирають красні квіти,
та й забаву учинили
/плещуть у руки/
Та й зайчика сполошили
/зайчик скаче/.
Ґулю! Зайчик утікає
/зайчик скаче поза колесо/
Та й лапками підкидає.
Як би ми так лапки мали,
Ми би також утікали!
ПЛАЧ, ПЛАЧ
Коли дитина плаче,
батьки її смішать такими утішками:
Плач. плач —
Купимo тобі кaлач.
Як не перестанеш,
Та 'го не дістанеш!
Не плач, малий, не плач —
Купимo тти клепати.
Як нам будеш плакати.
Будемо тти клепати!
6

7. ***
Підкидаючи на коліні:
Опа опа опапа
Дід картопельку копа
А баба цибульку
Дала діду дульку
***
Гопав вчора, гопав нині
Тай нагопав горнець дині.
***
Чики-чики баранчики
Вполювали рака
Усе м`ясо розхапали
А Назару ..... хвостик
***
***
Сидір, Мидір та Каленик
Та поставили куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
***
Чухикаючи:
Чуки-чуки, чуки-чук
Наловив дід щук
Поки баба їх пекла
Сковорідка потекла
Баба ізлякалася
Щуки розбігалися!
***
Гойдаючи на нозі або на
гойдалці:
Гойда-гойда-гойдаша
Де кобила, там лоша
На горі пасеться
Із гори трясеться
***
Підбиваючи стопу:
Кую кую чобіток
Подай бабо молоток
Не подаси молотка
Не підкую чобітка
Так само, для іншої ноги:
Кую, кую ніжку
Побіжим в доріжку
Треба ніжку підкувать
Щоб уміла танцювать
***
Кують, кують ковалі
і великі і малі.
Підкуй цього, підкуй того,
підкуй мого вороного.
***
Котьо, котьо, котьоло
Через море їхало,
Золото, срібло везло.
Подоляночко, вставай,
Свого перстеня шукай.
***
— Ласю-Парасю,
Де була?
— У лісі.
— Що їла?
— Горісі.
— Чим кусала?
— Зубами.
— Куди клала?
— До мами.
***
7

8. Забавлянки — музично-поетичні або ритмізовані твори, завдання
яких — впливати на фізичний та духовний розвиток дитини.
Забавлянки для дітей мають різноманітну тематику. Їх тексти прості,
близькі до дитячого світосприйняття.
***
Був дід Монька
Був дід Монька,
Тримався злегонька:
Шапочка капустяна,
Дашок солом'яний.
Сірі бички мав,
На припічку запрягав.
Гов, тпрр, до ярма!
Обернувся — та й нема.
***
Гойда-да, гойда-да
Гойда-да, гойда-да,
Добра в коника хода,
Поводи шовкові,
Золоті підкови.
***
Гойда, гойда, гойдаша
Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобила, там лоша,
А кобилка в лiсi,
А лошатко - в cтpici.
***
Ой без дуди, без дуди
Ой без дуди, без дуди
Йдуть ніженьки не туди.
А як дудочку почують,
Самі ніженьки танцюють.
***
Дибки, дибки!
Дибки, дибки!
Ходить котик по лавочці,
Водить кішку за лапочки:
Диб, диб, диб.
***
Їде пан
Їде, їде пан, пан
На конику сам, сам,
А за паном хлоп, хлоп,
На конику гоп, гоп.
Гоп-чук, чук-чук-чук,
Кращий хлопчик, дівчур:
I волики напасе,
I водички принесе.
***
Ладоньки-ладусі
Ладунки, ладусі!
А де були?
у бабусі.
А що їли?
Кашку.
А що пили?
Бражку.
А що на закуску?
Хліб та капустку.
8

9. ***
Печу, печу хлібчик
(Беруть у долоні дитячу голівку і,
злегка її перекидуючи з руки на руку,
роздільно проказують текст забавлянки)
Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик.
Меншичкому - меньший,
Більшичкому - більший.
(Після цього, нахиляючи голівку то
наперед, то назад, продовжують читати текст)
Шусть у піч!
Сажай - виймай,
Їжу, ріжу
Я, куштую -
Гам!
***
***
Пішла киця по водицю
Пішла киця по водицю
та й упала у криницю.
Пішов котик рятувати,
став за хвостик витягати.
Ой, цить, кицю, будь весела,
Та поїдемо на села,
Та купимо трана-рана,
А в барана спина драна,
А в корови крутi роги,
А у доці чорні брови.
***
Потягусі, потягусі
Потягусі, потягусі,
На Галю ростусі.
Щоб Галочка росла,
Росла-виростала,
Щоб Галочка своїй мамці
Скоріш в поміч стала.
У поміч стала,
Діток колихала
Й хату доглядала.
9

10. ***
Сорока-ворона
Сорока-ворона.
Діткам кашку варила.
На порозі студила.
Пiдiть, дітки, по водицю!
І цьому дам, i цьому дам,
А цьому не дам:
Biн дров не рубав,
В хату не носив, печі не топив,
Води не носив, дiжi не місив,
Каші не варив, хліба не ліпив,
В піч сажав, кашу доїдав.
***
Танцювала риба з раком
Танцювала риба з раком,
А петрушка - з пастернаком,
А цибулька - з часником,
А дівчина - з козаком.
А цибулька дивується,
Що так гарно танцюється.
***
Чуки, чуки, чуки, чук
Чуки, чуки, чуки, чук.
Наловив дід щук,
А бабуся плотву –
годувати дітвору,
А бабуся карасиків –
годувати Тарасиків.
А бабуся окуньків –
годувати молодців.
10

11. Заклички – короткі поетичні твори, пов'язані з вірою давніх людей в
магічну дію слова, в яких звучать звертання до природних явищ, стихій,
об'єктів, з метою вплинути на погоду, довкілля чи саму людину.
Іди, іди, дощику
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В зеленому горщику,
Поставлю на вербі,
Щоб винили горобці.
Я яєчком забілю,
А яєчко прісне,
А сонечко блисне
Бабочка, бабочка
Бабочка, бабочка,
Сядь на тину,
А я тебе уловлю,
Та побачу,
Та й пущу.
Вигрій, вигрій, сонечко
Вигрій, вигрій, сонечко,
На широке полечко,
На наше подвір'ячко,
На бабине зіллячко.
Там дід косить,
Сонця просить,
Хмару розбиває,
Сонця добуває.
Бий, дзвоне, бий!
Хмару розбий.
Вода, вода холодная
(Приказують після купання.)
Вода, вода холодная,
Стечи з мене,
Натрій мене.
А з кого не стече,
Того сонце спече.
Дощику, дощику, не мани, не мани
Дощику, дощику,
Не мани, не мани
Та ще лучче сипони,
сипони.
Журавель, журавель
Журавель, журавель,
Колесом, колесом!
Зав'яжем тобі очі
Красним поясом, поясом.
Журавель, журавель,
Кругом дороги!..
Як не скажеш:
«Помагайбі»,
Зв'яжем тобі ноги.
11

12. Зозуле рябенька
(Просячи зозулю вгадати тривалість
життя).
Зозуле рябенька,
Пташипо маленька!
Закуй мені по звичаю,
Доки жити в світі маю?
Коте, коте
Коте, коте!
Вилий воду на колоду —
Чи на грім, чи на дощ, чи на блискавку,
Чи на мене, молодую, як на ластівку.
При цьому дивляться на долоні: якщо
сухо, то — на блискавку чи зірницю, а
якщо вийшла вода, то — на дощ і грозу.
Лети, лети, зозуленько
Лети, лети, зозуленько,
Покажи ми доріженьку:
Чи угору, чи в долину,
Чи в понову муравину.
Мишко, мишко
(Коли в дитини випадав зуб,
його викидають через грядки
й примовляють):
Мишко, мишко,
На тобі кістяний зубок,
А мені дай залізний!
Мишко, мишко,
На тобі мій зуб старий,
А дай мені свій новий.
Ой дощику, поливайнику
Ой дощику, поливайнику,
Поливай, поливай,
Поливай, поливай
Та і нас не минай.
Сонечко, сонечко
Сонечко, сонечко,
Виглянь у віконечко,
Дітки гуляють,
Тебе виглядають.
Сонце світить
(Проказують під час
«сліпого» дощу.)
Сонце світить,
Дощик кронить,
Чарівниця масло робить.
Ходи, ходи, дощику
Ходи, ходи, дощику,
Зварим тобі борщику,
Зварим тобі галушок
Та виллємо на пісок.
12

13. Скоромовка - це коротка фраза з штучно ускладненою артикуляцією, що
містить складні для вимови поєднання звуків.
Скоромовки - це унікальні твори народної творчості, які являють собою
не тільки захоплюючу і веселу гру, а й нелегку працю. Скоромовки
використовуються батьками, вихователями, вчителями як засіб
виправлення вад мови у дітей.
Зайчик-братик
В темно-сірому жупані
Сидить заєць на дивані,
Зачинив свою хатинку
І гризе смачну морквинку.
***
Звідкіля ти, зайчику, звідкіля?
Зайчик засоромився: і здаля!
Перейду зозулинець, звіровій.
Там – гайочок заячий – тобто мій!
Лисичка-сестричка
Лис малий і більший лис
По гриби ходили в ліс.
Заздрить білка в лісі лису –
Лис лисички ніс із лісу.
***
Край узлісся на осичці –
Листя шелестіло,
Лисенятам і лисичці –
Стежинку золотило.
Їжачок-колюча спинка
Їжак, їжаченя,
Їздять по гриби щодня.
Їжачиха помагає,
Сироїжки їм збирає.
***
Корж зі маком – їжа з їж.
- Сядь, їжаче, з нами їж.
Скинь лише піджак-голчак!
- Я свій корж з’їм, вовче, й так.
Цап’яча сім’я
Цап на тина злізти хоче,
Цесарочка йде, цокоче.
***
Цап на лузі,
Ставши дибки,
Цвіркунову слухав скрипку.
***
Коза в лузі – лоза в тузі.
Бери лозу, жени козу.
Наша свинка
Свинка плащика купила,
З нього ґудзика згубила.
Свинка ґвалту наробила,
Поки ґудзик змінила.
13

14. Білочка руденька
Шепче вітер: "Ша-ша-ша!
Шубку білочка знайшла!"
Шелестить трава похила:
Шубку білочка купила!
Шепчеш ти і вірю я:
Шубка в білочки своя!
Барашки, баранчики
Туман в траві стеріг отару.
Не дасть отару на поталу.
А тут над ставом засвітало,
Отара – є, туман – розтанув.
***
Наш Пушок і сніжок
Гавкав у дворі Пушок,
Не на кицю – на сніжок,
Бо сніжок холодним пухом
Впав на носик і на вухо.
***
Рано-вранці в середу
Пригнав Прокіп череду.
А корови в череді
Рябі, чорні та руді.
***
Купив кріль пилку,
Поклав на узгірку.
Поки пилку шукав,
Комар пилку украв.
***
Ла-ла-ла: Алла дівчинка мала.
Ли-ли-ли: В гост ми до неї йшли.
Ло-ло-ло: В Алли тісто підійшло.
Ла-ла-ла: Пирогів вона спекла.
Л’є-л’є-л’є: Чаю Аллочка нал’є.
Лі-лі-лі: Ось лимони на столі.
Лю-лю-лю: Дуже кисле не люблю.
Ло-ло-ло: Снігом землю замело.
Ля-ля-ля: Стала білою земля.
Лі-лі-лі: Ось замети чималі.
Ра-ра-ра: Дуже рада дітвора.
Ар-ар-ар: Ми поїдем в зоопарк.
Ро-ро-ро: Доберемось на метро.
Ру-ру-ру: В зоопарку кенгуру.
Ру-ру-ру: Риє кріт собі нору.
Ру-ру-ру: Заєць обдира кору.
Ра-ра-ра: Закінчилася в нас гра.
Рі-рі-рі: Що ти бачиш угорі?
Рю-рю-рю: Бачу ясную зорю.
Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?
Ря-ря-ря: Небо синє, як моря.
Рі-рі-рі: Ще що бачиш угорі?
Ри-ри-ри: Там літають комари.
Ра-ра-ра: З комарами мошкара.
Ра-ра-ра: Розбігаймось до утра!
14

15. Ічка-ічка-ічка: Ось глибока річка.
Ачка-ачка-ачка: Пливла по річці качка.
Єчки-єчки-єчки: Знесла вона яєчки.
Чат-чат-чат: Навиводить каченят.
Чить-чить-чить: Плавать діточок навчить.
Ічці-ічці-ічці: Попливуть разом по річці.
Чок-чок-чок: Ось червоний бурячок.
Чу-чу-чу: Я капусту посічу.
Щок-щок-щок: В чавунці зварю борщок.
Чний-чний-чний: Получився борщ
смачний.
В
Виделкою Вова вареники їв,
А Вітя водиці з відерця відпив.
Вже весна і тане крига,
Врешті, весняна відлига.
Валя весело сміється,
По вітру волосся в’ється!
15

16. Г, Ґ
Гном в гаю гуляв годину,
Назбирав грибів корзину.
Йшла Ганнуся в гастроном,
Їй шагав назустріч гном.
Ніс с грибами він корзину,
Дав Ганнусі половину.
Говірка та горда Ганна -
Господиня бездоганна.
Гантелі й гирі підійма,
Сильніш за Гліба в нас нема.
Гриць газету покупає,
В ній кросворди розгадає.
І за розум, не за вроду,
Він отрима нагороду.
Стигле гроно винограду
Ганна принесла із саду.
Скільки важуть пироги?
Покладу їх на ваги.
Їх не треба рахувати,
Краще гостей пригощати.
Гусениця в лісочку
Гріла спину на грибочку,
Сонце гаряче пекло,
Їй голівку напекло.
Їй зроблю, коли навчусь
Із газети я картуз.
Ґава гудзик відшукала,
І в гніздо собі поклала.
“Я ґадзиня- мастериця,
Все в ґадзівстві знадобиться!”
Ґоель-моґель із яйця
На сніданок їсть вівця!
На ґринджолах із гори
Їхав натовп дітвори.
Ой! Мала упала Юля
І тепер на лобі ґуля.
Ґелґотів гусак на дворі,
Сиділа ґава на коморі,
На ґанку індик ґелґотав,
Ну, хто птахів порахував?
16

17. Д
По дорозі йду додому,
Все з дитинства тут знайоме:
Деревина-дуб стоїть,
В небо сивий дим летить,
У дворі гуляють діти,
В дім дверцята неприкриті:
Дім запрошує ласкаво:
Тут і деруни, і кава,
Добрі люди проживають,
Про добробут вони дбають.
Зі сметаною в обід
Дерунів об’ївся дід.
Да-да-да, ді-ді-ді,
Дерунів об’ївся дід.
Дудку дав Дмитро мені,
“Дуй у дірку до-ре-мі!”
Щось не дам її ладу,
Все виходить “ду-ду-ду”!
ДЖ, ДЗ
Кукурудза на городі
Дивувалась своїй вроді:
В дзеркало дивилася,
Дуже чепурилася.
Кукурудза на городі
Дивувалась своїй вроді:
Милувалась дуже-дуже
Наче в дзеркало в калюжу.
Білі зуби, коса довгенька,
Та сукня гарна, зелененька.
Джміль на склянку з джемом сів,
Гедзь до нього підлетів,
І дзвінка пішла розмова.
Першим гедзь промовив слово:
“Що, солодкий джем із грушки?”
“З’їм його я самотужки!”
Джміль дзижчав, що було сили,
Поки склянку не закрили.
Дзюрчить у лісі джерело,
Вода дзеркальна в ньому.
Допомагає джаз лісний
Перебороти втому.
День народження у джунглях
Відзначає Джонатан.
Одягнув нарядні джинси
Відбиває джаз у джбан.
Вдіну джемпер, джинси вдіну –
Джентельмен наполовину.
Ще вести себе навчуся,
Буде щаслива бабуся.
17

18. Ж
Життєрадісні жирафи
Узяли журнал із шафи.
Його жужмили і м’яли
…Все одно не прочитали.
Жук у житі зажурився,
Жвавий джміль десь забарився.
Жук жужжить: “Хвилююсь я,
Дружба в нас на все життя”.
Жвавий дід смалив у ліжку
І читав цікаву книжку.
Раптом діда сон зморив,
Він цигарку упустив.
Дим, пожежа, жар і жах
Вліз пожежник аж на дах.
Затушив живий вогонь,
Він жаркий, його не тронь.
Жалюгідний дід в журбі –
Це урок мені й тобі.
У калюжі вужик жив,
З жирной жабой не дружив,
Жабка його ображала:
“В тебе, вуж, немає жала!”
Жук з метеликом здружився,
З ним над квітками кружився.
Жужжить у Жені
Жук у жмені.
“Жу-жу-жу, жу-жу-жу!
Я з тобою не дружу!”
З
Бачила Зіна, як зірка упала,
Зразу бажання вона загадала:
“Взимку на землю хай випаде сніг,
Зіна хай буде завзятіша всіх,
Хай її до зоосаду
залюбки батьки ведуть,
Хай зефіру й мармеладу
завтра зранку їй дадуть”.
Їде Зоя в зоопарк,
Ось її зупинка.
Вийшла Зоя із таксі,
Засміялась дзвінко.
“Зебра, заєць, зубр, змія –
Тут їх всіх побачу я!”
Ми були в театрі. В залі
Там завісу відтуляли.
Взимку біла вся земля,
Ковзани бере маля.
Під березою в грозу
Заховав Захар козу.
18

19. 19
К
На городі в нас картопля,
Кавуни і кабачки.
Є калина, є капуста,
Є червоні бурячки.
В казаночку камбалу я варила чималу,
Перцем, сіллю задобрила,
юшкой друзів пригостила.
В калюжі купалась казарка,
Їй влітку у пір’ях так жарко!
Л.
З братом ми були у лісі,
Гриби збирали на узліссі,
Дві корзини чималі
Ми додому притягли!
М
В мисці масло й макарони,
З’їсть їх Марк, як охолоне!
Мухомор і білу мишу
Малював маленький Міша.
Мільйон мікробів на руках,
Під мікроскопом – просто жах!
Візьму мило, кран відкрию,
Руки я мерщій помию!
Р
Я на руку рукавицю
Одягаю брату Грицю.
Він незграбний, ще маленький,
Хай не мерзне мій рідненький.
Моркву, перець і гарбуз
Посадив старий дідусь.
Пестив їх та поливав –
Гарний урожай зібрав.
Трамвай, тролейбус і метро –
Це наш громадський транспорт.
Його ми мусим берегти,
Бо пішки прийдеться іти.
Я по воду на криничку
Поведу малу сестричку.
Хай відеречко бере,
Водички трохи набере.
Йшов по біру старичок,
Опирався на дрючок.
На городі у Марічки
Агрус, огірки, порічки.
В рукомийнику помию
Руки я брудні.
Хай подасть мерщій сестричка
Рушничок мені.

20. 20
Я зараз з “Р” один
Перерахую всіх тварин:
Риба, тигр, верблюд, барсук,
Рак з клешнями замість рук,
Рись, рисак і кенгуру,
Кріт до себе ліз в нору,
Нерпа і жирафа гарна,
Зебра, морж, корова, сарна,
Ще черепаха, носоріг,
Більш пригадати я не зміг!
Рута-м’ята розпустилась -
Ароматна і кріпка.
Бджоли та джмелі над нею
Наче пляшуть гопака!
Важив оранжеву моркву
На терезах продавець.
Фарбами пише портрети
Та натюрморти митець.
Рома та Рита співають у хорі,
Ввечорі разом гуляють надворі,
Разом додому ідуть, як пора.
Рома та Рита – це брат і сестра!
Варить борщ Борис-моряк:
Морква, помідор, буряк.
“Вийде борщ смачний у нас,
Пригощу я, друзі вас!”
С
Мій дідусь живе в селі,в нього сиві вуса.
Я сокирою рубати в дідуся навчуся.
Я навчусь траву косити і в сарай її носити.
Дідусю бракує рук – допоможе йому внук.
Садівник в саду працює,
Сапа в нього і граблі.
Він сапає й обгортає
Все, що лізе із землі.
І посилки, і листи носить листоноша.
Хоч від нас далеко пошта – це приємна
ноша.
Я подякую йому, чаю теплого наллю.
Співаків багато в лісі,
Кує зозуля на узліссі.
І солов’я пташиний спів
З зелених чути нам гаїв.
Ось приїхало таксі, ми поїдемо не всі.
Хай старий сіда дідусь, а я ніжками
пройдусь.
Сумно солов’ю у лісі,
Він сидить у нас на стрісі.
Так він солодко співає –
Весну й сонце прославляє!

21. 21
Ф
Фазан-футболіст дуже любить
футбол
Як форвард фазан забиває свій гол.
Х
Художник малює худобу і хату,
За це він отрима хвалу і зарплату.
Якось кухару на вухо
В кухні шепотіла муха:
“Хоч з тобою не дружу,
Хліб спекти допоможу”.
Хвастався хом’як пихатий:
“Є хазяйство в мене й хата,
В холодильнику харчі,
Три хлібини у печі”.
Хмара сонце заховала,
В хащі холодно всім стало.
Кухар в кухоль квас нал’є,
Хай хороший хлопчик п’є.
Ц
Гриць малює олівцем
Гусеницю з горобцем.
Цеберку цесарка в крамниці взяла,
В цеберку цесарка яєць нанесла.
У крамниці продавець
Загубив свій олівець.
Соня смажила млинці,
Ось і тісто на руці.
Як з роботи прийде тато –
Хай він з’їсть млинців багато.
В нас на ганку горобці –
Крихти їм несу в руці.
А сусідський хлопець Гліб,
Вчора їм приносив хліб.
Як на сцену на цеглину
Сів цвіркунчик біля тину.
Цвіринчить і цвіринчить,
Не на мить не замовчить!
Жив цар у палаці,
Спав цар на матраці,
Якось цар всю ніч не спав -
Йому цвіркунчик заважав.
Ну, а зранку у віконце
Вже заглядувало сонце.
Прокидайся цар, бо ранок -
На столі стоїть сніданок.
Там і яйця, і цукерки,
І цибулі пів цеберки!

22. Ч
Під кущем курча гуляє,
Черв’ячка собі шукає.
Мати-квочка поруч з ним,
З сином крихітним своїм.
Качка чотири яєчка знесла,
В червні вона каченят навела.
Ходить тепер вона з ними на річку
Їсть по дорозі смачненьку суничку.
Вліз у хату їжачок
І побачив бурячок:
“У цікавої цій штучки
Жодної нема колючки”.
Якось повз колючий тато,
На спині він ніс багато:
Лист, ожину, два грибочка
Для маленького синочка.
“Їж, мій любий хлоп’ячок!”
Вмовляє сина їжачок.
Своїх друзів пригощаю,
Наливаю в чашки чаю,
Ось варення із порічки,
А ось тістечко з сунички.
Ш
Шифер кришу прикрашає,
Від дощу її ховає.
Ми до школи швидко йшли,
Кущ шипшиновий знайшли.
На машині у гараж
Заїжджає батько наш.
Для машини це як дім,
Тепло й затишно у нім.
22

23. 25
***
Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
Ходи жито молотити!
Діти, діти, дітвора,
Утікайте із двора.
Хто не заховався,
Хай кричить: "Ура!"
Раз, два, три!
Раз, два, три!
Біжимо ми як вітри,
А жмурити будеш ти!
***
- Попіл, попіл, попільниця,
- А де ж твоя зозулиця?
Попід небом літає,
Сивим оком киває.
Хоч кивай, не кивай,
З цього місця утікай!
* * *
Сидить дід на кілку,
Курить люльку табаку,
А бабуля-лебедуха
Незлюбила того духа,
Раз, два, три - жмури!
* * *
Павлику-равлику
вистав роги
на чотири стоги.
Тобі два, мені два -
поділимось обидва.
Джибанець, воронець,
а хто вийде - молодець.
***
Їхала карета,
Дзвоном дзвонить.
Вийшла панi,
Лiчить конi:
Раз, два, три, вийди ти.
***
Повтори номери!
З лісу вибігла Лисичка.
Перший номер – одиничка.
А за нею мчить Сова.
Гляньте: в неї – номер два!
Їжачок – клубком з гори:
От так номер – номер три.
Най меткіша з усіх звірів
Білка з номером чотири.
Прудконогий – не спіймають:
Хто це? Зайчик – номер п'ять.
Залюбки медок він їсть –
Наш Ведмедик – номер шість.
Називає нірку дім
Кріт сліпенький – номер сім.
Жабка забрела до лісу.
Жабка має номер вісім.
Кіт розчісує хвоста:
Номер дев'ять у Кота.
Задрімав на сонці Песик.
А у нього номер десять!
Тут лічилочці й кінець.
А хто вивчив – молодець!

24. 26
Летів рій бджілок зі ста лічилок.
Зійшлися діти, давай лічити.
Бо кожна бджілка,
немов лічилка:
кого укусить - жмуритись мусить.
***
Раз і два.
Раз і два.
В нас лічилка - лісова!
В лісі - дерево дуплисте,
а в дуплі живе сова,
що жовтаві очі має,
Спить - удень. Вночі - літає.
Добрий сну, сові приснись!
Я - ховаюсь! Ти - жмурись!
Під дубочком - їжачок,
На дубочку - павучок.
Біля заростів лози -
Козенятко й дві кози.
Поспішають до ріки
Два горласті гусаки.
А ще п'ять качок під в'язом...
Полічи-но всіх їх разом.

25. 24
Сидить жаба під корчем,
зачинає рити,
На кого це слово впаде,
той буде жмурити.
***
Раз, два -
дерева
три, чотири -
вийшли звірі,
п'ять, шість -
падолист,
сім, вісім -
птахи в лісі,
дев'ять, десять-
це сунички
підвели червоні личка.
***
- Ласю-Парасю,
Де була?
- У лісі,
- Що їла?
- Горісі,
- Чим кусала?
- Зубами,
- Куди клала?
- До мами.
За горами, за лісами
cтоїть бочка з пирогами.
Раз, два, три -
то жмурити будеш ти!
***
Стоїть верба над потоком.
Похилилась трохи боком.
Похилилась до води,
Ти лови.
Тікав заєць через міст.
Довгі вуха, куций хвіст,
А ти далі не тікай,
рахувати починай,
раз, два,три - вийди ти.
***
Лізла баба по драбині
та й упало межи свині.
Не кусайте мене, свині,
буду ваша господиня.
- На чому стоїш?
- На камені,
- Що п'єш?
- Квас
- Ану злови нас.
***
Федір, Сидір і Каленик
Збудували тут куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
В нас вареників немає,
Хто жмуритись починає?
***
Біг заєць по льоду,
рвав траву лободу
Що набрав - то в пучок,
мій, мій сірячок.
Покололо, покотило,
по дорозі волочило.
Сонце, місяць і зірки -
на кілочку вийдеш ти.

26. Лічилка – один із жанрів дитячого фольклору, римовані лаконічні вірші
від п'яти до десяти (іноді – більше) рядків, призначені для розподілу
ролей під час гри, послідовності участі в ній. Виконуються в чіткому
ритмі.
Котилася торба
З великого горба.
А в тій торбі
Хліб-паляниця.
Кому доведеться,
Той буде жмуритися.
***
Бігли коні під мостами
З золотими копитами.
Дзень, брязь - вийшов князь!
***
Тут циганка ворожила,
Шматок сала положила.
Ось воно є - щастя твоє!
***
Летів рій бджілок
зі ста лічилок.
Зійшлися діти,
давай лічити,
бо кожна бджілка,
немов лічилка:
кого укусить -
жмурити мусить.
Раз, два, три, чотири, п'ять!
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п'ять.
Зараз я іду шукать!
***
Бiля двору - дві Федори,
біля ґанку - дві Тетянки,
а на лузі - дві Ганнусі,
біля річки - дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато.
Порахуйте їх, малята.
***
Ходить бусол по болоту
просить хлопців на роботу.
Хлопці кажуть:
- Не піду!
Бусол каже:
- Заплачу.
Котьо, котьо, котьоло
через море їхало,
золото, срібло везло.
Подоляночко, вставай,
свого перстеня шукай.
23

27. Найбільш імпровізованим жанром дитячої творчості є прозивалки –
невеликі римовані твори, що є дитячою реакцією в момент сварки чи
суперечки на якусь образу чи дію. Вони можуть супроводжуватись
різними жестами, гримасами або й діями і є проявом безпосередності
дитячого самовираження, її ставлення до іншої людини: гніву,
незадоволення, ворожості, розпачу і т. ін.
ГРИЦЬКО-ТИЦЬКО
Грицько-тицько
По болоту ходив,
Жабенята ловив,
Жабенята Давив,
Жабеня пищить,
Він у рот тащить.
АНТОН КОЗУ ВЕДЕ
Антон козу веде,
Антонова коза не йде.
Він її уздою,
Вона його гузою,
Він її віжками,
Вона його ріжками.
А ІВАН-БАРАБАН
А Іван-барабан
Запріг коні в шарабан
Та й поїхав до млина,
З'їв сирого кабана
І шістсот поросят,
Тільки ніжки висять.
ГАНДЗЯ-ГАНДЗЯ КУЧЕРЯВА
Гандзя-Гандзя кучерява
Під решетом ночувала.
Як там сім день побула,
Шкоди більш не робила.
КОЛЯ КОЛЮЧИЙ
Коля колючий
Котика замучив,
Волочив, волочив,
У борщі намочив,
А з борщу у кашу,
Полюбив Наташу.
ІВАНЮХА-ТРЕБУХА
Іванюха-требуха
З'їв корову і бика,
Сімсот поросят,
Дев'яносто гусят,
І чотири пташечки,
І горщичок кашечки,
І діжку борщу —
І ще їсти хочу,
Та ще й не наївся,
Бодай ти розсівся!
ЇХАВ ПАН ЧЕРЕЗ ЛАН
Їхав пан через лан,
Бричка гуркотіла,
А як Ганя сіла в бричку,
Бричка загуділа.
ГРИЦЬ МИШІ ЗЛЯКАВСЯ
Гриць миші злякався,
В кропиву сховався,
Бороною вкрився,
Щоб не пожалився.
27

28. В ДОМКИ, ДОМКИ
В Домки, Домки
Хто робити лінується,
Той б'є бомки. Домко, Домко,
Не бий бомки.
ДОНЬКА РЯБА
Донька ряба
Поїхала по дрова,
Зачепилась за пеньок,
Голосила весь деньок.
ВАСИЛЬ-КАБАСИЛЬ
Вавиль-кабасиль
Поросята подушив,
Сімдесят поросят,
Тільки ніжки висять.
ВАСИЛЬ ПЕЧЕРИЧКИ КОСИВ
Василь печерички косив
Та в борщ приносив.
Його мати Кулина
Печерички варила,
А сестра Пріська Печерички
тріска.
ВІТЯ, ВІТЯ, ВІТІКАР
Вітя, Вітя, Вітікар
Повів кози на базар.
Ніхто кози не купує,
Вітя сердиться й лютує,
ВІТЯ, ВІКТОРЕЦЬ
Вітя, Вік торець
Виліз на стілець,
В помиї упав,
Вуха позбивав.
Іди, Вітя, до хати,
Та будемо чіпляти.
ГАНКА-ДРАНКА КУЧЕРЯВА
Ганка-дранка кучерява
Під решетом ночувала.
Як решето подереться,
Ганка лиха набереться.
КОЛЯ КОЛЮНЧИК
Коля-Колюнчик
Розбив чавунчик,
Черепочки збира
Ними курочку га ця.
МАРІКА-КАЛІКА
Маріка-каліка
Пішла на долину,
Залізла в шипшину,
Погнала телицю,
Згубила спідницю.
А МАРУСЬКА З'ЇЛА БУЗЬКА
А Маруська з'їла бузька,
А мені не дала,
Бодай тоту Марусечку
Бідочка напала.
А МАРІЯ-КУКУРІЯ
А Марія-кукурія
Зарізала півня.
Всім дівчатам лусочки,
А хлопчикам пір'я.
ІВАН-БАЛАБАН
Іван-балабан
Усе в носі колуна.
Колупає, колупає,
Бо ума зовсім не має.
28

29. А ІВАН-ШЛОБАЙДАН
А Іван-шлобайдан
Повів коні на баштан,
А з баштану в ярину,
Порвав собі штанину.
КИРИЛО ЗАГНАВ БАТЬКА У БАРИЛО
Кирило загпав батька у барило,
А сестрицю — у кислицю,
Матір — в ятір,
А тітку — у клітку.
НАСТЯ-ХВАСТЯ
Настя-хвастя
По саду ходила,
Ротом мух ловила,
Сопельки губила.
БІГЛА КУРКА РЯБА
Бігла курка ряба,
Перебита нога.
Хто, хто перебив?
Чотири лозинки,
П'ята палка,
Приходи до нас, Наталка
Нашу кішку деруть,
Тобі лапку дадуть.
НАЗАРКА, НАЗАР
Назарка, Назар
Пішов на базар,
Купив порося,
Воно вирвалося.
ТЕТЯНО, ТЕТЯНО!
Тетяно, Тетяно!
їла з кувшина сметану;
В кувшин голову стромляла —
Гаразд сметани не достала.
НИЧИПОР, НИЧИПОР
Ничипор, Ничипор
Штани пор,
Сорочка дереться,
Ничипор сміється.
МОТРЯ, МОТРЯ
Мотря, Мотря
В помийниці мокла,
На припічку висихала,
А під піччю здохла.
ХОДИТЬ МАРКО ПО ЯРМАРКУ
Ходить Марко по ярмарку,
Не купує, не торгує,
Тільки кричить, пащекує.
МИКИТА-ВОЛОКИТА
Микита-волокита
Ходе, волочиться —
Робити не хочеться.
ОЙ МИКИТО, МИКИТО
Ой Микито, Микито,
Вигнав воли на жито,
А сам пішов до хати
Вареники вплітати.
МИКОЛА РОБИВ КОЛА
Микола робив кола,
А Микита сани.
Микола їздив кіньми,
А Микита псами.
А МИКОЛА - СПИНА ГОЛА
А Микола — спина гола,
Не боїться макогона,
Виліз на драбинку,
Забив собі спинку.
29

30. ФЕДІР, ФЕДІР
Федір, Федір
По припічку швендяв,
А з припічка та в куток,
Піймав мишку за пупок.
ХИМА, ХИМА-ХИМУЗА
Хима, Хима-Химуза
Наварила гарбуза,
Сама їсть, сама п'є,
А мені не дає.
ЮРКО-БУРКО
Юрко-бурко
Розлив молоко.
Його мати ложкою,
А він дрига ножкою.
ОЙ ЛІЗ ШВЕЦЬ ПО ДРАБИНІ
Ой ліз швець по драбині
Та впав межи свині.
Свиня йому шепче:
—Чого-с ту вліз, шевче?
—Свині, мої свині,
Скиньтеся ми по шерстині!
ПОЛЬКА, ПОЛЬКА, ПОЛЬКА, ЧІТ
Полька, Полька,
Полька, чіт,
Полька ходить без чобіт,
Якби Полька робила,
То б у чоботях ходила.
ПАВЛЮК ІЗЛІЗ НА ДРЮК
Павлюк ізліз на дрюк,
Дрюк уломивсь,
Павлюк убивсь.
ПЕТРО-РЕПЕТРО
Петро-репетро,
Полив'яне горщеня,
Сидить собі на печі,
Скавучить, як щеня.
САВКА-БУЛАВКА
Савка-булавка
Через тин гавка,
Тин провалився,
Савка вбився.
СІРКА-МІРКА
Сірка-мірка,
Сірчин брат
Роздер штани
Аж до п'ят.
А СТЕПАН-СТЕПАНОК
А Степан-Степанок
Поїв бабин медок
І сховався в куток.
БЕЗГУБ СВИНЮ СКУБ
Безгуб Свиню скуб,
Свиня кричить,
Він — за чуб.
СЛАВНИЙ ХЛОПЧИК
Славний хлопчик,
Славно зветься,
Зашмаркався
Та й сміється.
В ПОНЕДІЛОК ОРАВ
В понеділок орав,
В вівторок плуг поламав,
В середу волів погубив,
В четвер шукав,
В п'ятницю найшов,
В суботу додому пішов.
30

31. ПІД КОМОРОЮ СИДІЛИ
Під коморою сиділи,
Рябу сучку доїли.
Надоїли молока,
Годували Степанка.
Сорок сороків,
Сорок Степанків,
Сорок без шести,
Собачі хвости.
Де свині качались,
То там вони грались.
Де свині лежали,
Там Стьопку купали.
СТРИГА-МОКОТИРЯ
Стрига-м окотиря
Горох молотила,
Собаки дражнила.
Насипала в ложку
Та жменьку горошку:
Собаки за ложку,
Вона на дорожку.
РЕВА ПЛАЧЕ ТА КРИЧИТЬ
Рева плаче та кричить,
Рева крутиться й сичить,
Рева реве, як корова,
Гика, хника, кисне, слинить,
А здорова.
Стали реву сватати,
Стала рева плакати.
А я реви не віддам,
Нехай рева реве нам.
ЯВДОХА ЧОРНЯВА
Явдоха чорнява,
Брови як сметана.
Узялася в боки,
Ухоплять сороки.
А ПЕТРО-РЕПЕТРО
А Петро-репетро,
Куряча головка,
Не боїться ні сови,
Ні сірого вовка.
А КІНДРАТ СВИНЯМ БРАТ
А Кіндрат свиням брат,
Поросятам дядько.
Він поїхав на ставок
Та нарізав пищалок.
І якщо хто писне,
Тому в вухо свисне.
А В НАШОГО НЕСТІРКА
А в нашого Нестірка
Дітей шестірка:
Ти та я, та нас два,
Та ми з тобою,
Та ще ті чотири,
Що отам горох молотили,
Та ті п'ять,
Що в соломі сплять,
То оце й всі,
Та ще дванадцять у вівсі.
ЗАРІЧАНИ - ДОВГОП'ЯТІ
Зарічани — довгоп'яті,
Долиняни — кострубаті,
Зарічани — білогриві,
Орланівські — чорнобриві.
МАЗАНИЙ, МАЗАНИЙ
Мазаний, мазаний,
До колеса в'язаний.
А колесо крутиться,
А Василько лупиться.
31

32. СТАН — ЯК У БАБИ
Стан — як у бабИ|
Очі — як у жаби,
Без верхньої губи,
Як сміється — видно зуби.
Вуси, як у рака,
А сам рижий, як собака.
ВИДНО НА ВИД
Видно на вид,
Що хлопець Давид,
Сам як дуб,
Білий чуб.
ХРИСТЯ-МИСТЯ
Христя-мистя,
Вуха з листя,
Ніс — цибулька,
Зверху гулька.
АНТОНЕ, АНТОНЕ
Антоне, Антоне,
Собака втоне.
Тягни за вушка:
Буде добра юшка.
ОЙ ІВАНКУ, ІВАНКУ
Ой Іванку, Іванку,
Упадеш в солянку,
Краще пиши на листі
Та не роби мазанку.
ПАВЛЕ, ПАВЛЕ
Павле, Павле,
У болоті кача плавле.
Іди виганяти —
Будеш кача мати.
ОЙ МИХАЛКУ
Ой Михалку,
Засвіти скалку,
Ой піди до льоху,
Принеси гороху.
Горох кипить,
А Михалко рипить.
Горох збігає,
А Михалко з хати втікав.
Горох на миску,
А Михалко за лижку.
ОЙ НАТАЛКО, НАТАЛКО
Ой Наталко, Наталко,
Бери-но ти качалку,
Вранці покачай,
Вечеряти мамі дай.
А В НАШОГО ОМЕЛЬКА
А в нашого Омелька
Сімейка маленька:
Сім пішло, сім поїхало,
Сім дома зосталось.
ГРИЦЬКО ПИКАТИЙ
Грицько пикатий,
Соломою напхатий,
Гвіздочком прибитий,
Щоб не був сердитий.
ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ГРИЦЮ - САЛА
Грицю, Грицю, Грицю — сала,
Гриця цюця покусала,
Відкусила бульку з носа,
Грицю — сало із барбоса.
32

33. Мирилки – це короткі віршовані твори, які говорять діти на знак
примирення, за призначенням вони протилежні до прозивалок і
використовуються з метою відновлення товариських стосунків.
Мирилка летіла,
На плече сіла,
Сказала тихенько:
- Миріться швиденько!
***
Ти - не ворог, я - не ворог.
Нам сваритись просто сором.
Помирились, помирились,
Щоб ніколи не сварились.
***
Ти не плач, не плач, не плач
І скоріш мені пробач,
І на мене ти не сердься,
Бо у тебе добре серце.
Будемо завжди дружити
І ніколи не сваритись!
***
Дай скоріш мізинчик свій,
Зачепи його за мій.
Мізин-мізин-мізинець -
Помирив нас, молодець!
***
Подивися просто в очі;
Я сваритися не хочу.
Я образить не хотів,
Ненароком зачепив.
Просто в очі подивись
І зі мною подружись.
Грались, грались, розважались,
Веселились і сміялись.
Потім раптом посварились,
Сіли, стихли, зажурились.
Годі, годі сумувати!
Соромно ворогувати!
Не злостуй і схаменись,
Та до мене посміхнись.
Дам тобі назустріч руку.
Проженемо сварку-муку.
Настрій радісний, веселий
Хай панує у оселі.
***
Озирнися навкруги:
Дружать в річки береги,
Вітерець голубить квіти,
Бавляться довкола діти.
Годі сердитись!
Покладемо сварці край.
Бачиш - іграшки сумують,
Навіть фарби не малюють...
Помиримося швиденько,
Буде знову веселенько.
***
Не розлити нас водою,
За (ім’я) – я горою!
***
Посварились, поштовхались,
Над собою посміялись!
33

34. ***
Мізин- мізин – мізинець,
Помирив нас, молодець!
***
Мир, мир, миром,
Пироги з сиром,
Вареники з маслом,
Ми – подружки красні.
***
Трішки з братом посварились,
Знову дружньо помирились.
***
Мирилка летіла,
На плече сіла,
Сказала тихенько –
Миріться швиденько!
* * *
Подивися просто в очі;
Я сваритися не хочу.
Я образить не хотів,
Ненароком зачепив.
Просто в очі подивись
І зі мною подружись.
34