Учебники

2. УДК 373.5:821.161.2.09+821.161.2.09] (075.3)
ББК 83.34УКРя721
У45
Упорядники: Надія Володимирівна Левчик,
Ольга Анатоліївна Камінчук,
кандидати філологічних наук
Схвалено для використання у навчально-виховному процесі
(Витяг з протоколу № 3 засідання комісії з української
літератури Науково-методичної ради з питань освіти МОН України
від 29 червня 2006 р.)
© ТОВ «ЛДЛ», 2006
© Левчик Н. В., Камінчук О. А.,
упорядкування, 2006
© Железняк С. М., обкладинка,
КВЫ 966-8601-08-4 2006

3. УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
Вивчаючи фольклорні багатства нашого народу у попе­
редніх класах, ви переконалися, що Україна з давніх давен
славилася піснями. Пісня —душа народу, і український народ
словами пісень заявив про себе світові як життєлюбна, краси­
ва душею і помислами нація — багата духовною культурою,
славною історією боротьби за свободу і незалежність, перемо­
гою сил Правди, Краси і Любові. Щира, задушевна і лірична
українська пісня відзначається жанровим і тематичним роз­
маїттям. Ви ознайомилися з текстами суспільно-побутових
пісень: козацькимїіфчумацькими, піснями часів кріпаччини,
рекрутськими, солдатськими, бурлацькими, наймитськими,
заробітчанськими, історичними піснями. На сьогодні біль­
шість цих пісень не є широко відомими, оскільки життя лю­
дини XX і XXI століть далеке від обставин, за яких і у зв’язку з
якими ці пісні створювались.
Родинно-побудові пісні належать до найвідоміших і найпо-
пулярніших в наш час, оскільки стосуються вічних тем вжитті
людини, кохання, родинного, сімейного життя. В українській
народній ліриці кохання як поетичне, романтичне, доленосне
почуття поставлене на найвищу сходинку духовного підне­
сення в житті особистості. І не важливо, чи то є обопільна лю­
бов і згода, чи почуття не взаємне, без відповіді. Прагненням
людини любити і бути любимою створено сотні ліричних ше­
деврів.
Як і народні думи, пісні родинно-побутової тематики ста­
ли «вічними співами» (Леся Українка), що здавна надихали
митців на творчість, були джерелом сюжетів, скарбницею об­
разів та ритмомелодики для художніх творів. У народній пісні,
як у краплині води глибокої річки, віддзеркалене не лише
життя українського народу, а й вселюдські виміри дум, праг­
нень, настроїв, переживань людини. Дуже часто тексти на­
родних пісень вводяться до художніх творів, або стають темою
З

4. цілого літературного твору. Так, у п’єсі Івана Котляревського
«Наталка Полтавка» головна героїня виконує народну пісню
«Віють вітри, віють буйні», свого часу створену народною по­
етесою Марусею Чурай. За мотивами пісень написані драми
М. Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»,
«Маруся Богуславка», повість О. Кобилянської «У неділю
рано зілля копала».
Інколи буває і навпаки, коли пісня, написана письменни­
ком, з часом сприймається як народна. Народною стала пісня
на слова Михайла Старицького «Ніч яка місячна, ясная, зоря­
на. Видно, хоч голки збирай...», пісні Віктора Забіли «Гуде ві­
тер вельми в полі», «Не щебечи, соловейку», Івана Котляревського
«Сонце низенько, вечір близенько». Такі пісні мають декілька
варіантів співу у різних місцевостях, іноді додаються цілі куп­
лети. Так, пісня «Сонце низенько, вечір близенько», яка про­
звучала у п’єсі Івана Котляревського «Наталка Полтавка» як
арія Петра —коханого Наталки, у народних варіантах допов­
нена куплетами для дуетного співу:
«Ой, прийди, прийди,
Не вчиню кривди.
Як буде кривда,
Я буду винна.
Ой, прийди, прийди,
Мій голубочку,
Я впущу тебе
У коморочку».
Ой, як впускала.
То й цілувала.
Як випускала,
Тяжко зітхала.
Як відомо, народна пісня не має постійного (канонічного)
тексту, вона з плином часу виконавцями оновлюється,
змінюється, має декілька варіантів. Іноді ці варіанти суттєво
різняться між собою.
Народна пісня, фольклор в цілому, як і душа народу, не
старіє, а залишається невичерпним джерелом народної муд­
рості, досвіду поколінь, могутнім культурним пластом. Пі­
сенна спадщина українського народу збережена завдяки
зусиллям не лише фольклористів та етнографів, а й пись­
менників. Активними збирачами родинно-побутових пісень
у XIX ст. були І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко,
Марко Вовчок, П. Куліш, Т. Шевченко, С. Руданський,
І. Нечуй-Левицький, І. Франко, Леся Українка,. О. Марко-
4

5. вич, Б. Грінченко та багато інших. Робота по збиранню і за­
писуванню народних пісень проводиться і сьогодні.
Координатором цієї важливої діяльності є Інститут мистец­
твознавства, фольклористики та етнології Національної
Академії наук України.
Родинно-побутові пісні
ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА
Тече річка невеличка,
Схочу,, перескочу,
Віддай мене, моя мати,
За кого я хочу.
Віддай мене, моя мати,
За кого я важу,
Най ми буде за ним лихо,
Я тобі не скажу.
Ти би хтіла і зичила,
Щоби я кохала
Багатого, а не того,
Що-м собі обрала.
Але з твоєй власней волі
Нічого не буде,
Бо моєго миленького
Серце не забуде.
А він, мати, небагатий,—
Не боюся того,
Бо то мене той кохає,
Що піду за нього.
Не кажи ми, матусенько,—
«Те бути не може!»
Ой той мене буде кохав,
Благослови, Боже!
МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре. (2)
Пісня та мила, пісня та люба —
Все про кохання, все про любов,
Як ми любились та й розійшлися,
Тепер зійшлися навіки знов. (2)
Ой очі, очі, очі дівочі,
Темні, як нічка, ясні, як день.
Ви ж мені, очі, вік вкоротили.
Де ж ви навчились зводить людей? (2)

6. ЦВІТЕ ТЕРЕН, ЦВГТЕ ТЕРЕН
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає,
Хто в любові не знається
Той горя не знає.
А я, молода дівчина,
Вже горя зазнала,
Вечероньки не доїла,
Нічки не доспала.
Ой візьму я кріселечко,
Сяду край віконця,
Іще очі не дрімали, ,~Ч
А вже сходить сонце.'
Хоч дрімайте, не дрімайте —
Не будете спати,
Десь поїхав мій миленький ,у
Іншої шукати.
Нехай їде, нехай їде,
Нехай не вернеться,
Не дасть йому Господь щастя, ^ч
Куди повернеться.
Очі мої, очі мої,
Що ви наробили,
Що всі люди обминали,
А ви полюбили?
СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО
Сонце низенько, вечір близенько.
Спішу до тебе, моє серденько.
Ти ж обіцяла мене любити,
Ні з ким не знатись, для мене жити.
Серденько моє, як ми обоє
Кохались вірно, чесно, примірно.
Ой як я прийду, тебе не застану,
Зломлю рученьки —жить перестану.
«Ой прийди, прийди, не вчиню кривди.
Як буде кривда, я буду винна.
Ой прийди, прийди, мій голубочку,
Я впущу тебе у коморочку».
Ой як впускала, то й цілувала.
Як випускала, тяжко зітхала.
В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ,
ЩО Я ПОСАДИЛА
В кінці греблі шумлять верби, що я посадила,—
Нема ж того козаченька, що я полюбила!
Ой немає козаченька — поїхав за Десну:
«Рости, рости, дівчинонько, на другую весну!»
Росла, росла дівчинонька да й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька да й плакати стала.
«Ой не плачте, карі очі, така ваша доля:
б

7. Полюбила козаченька, при місяці стоя!
Зелененькі огірочки, жовтенькі цвіточки!
Нема мого миленького, плачуть карі очки!
Болять, болять мої очки, серденько понило.
Не бачу я миленького — і діло не мило!»
ЗА ГОРОДОМ КАЧКИ ПЛИВУТЬ
За городом качки пливуть, каченята крячуть.
Вбогі дівки заміж ідуть, а багаті плачуть. (2)
Вбогі дівки заміж ідуть з чорними бровами,
А багаті дівки сидять з кіньми та волами. (2)
«Чи чула ти, дівчинонько, як я тебе кликав,
Через твоє подвір’ячко сивим конем їхав?» (2)
«Ой хоч чула, хоч не чула — не обзивалася:
Темна нічка-петрівочка — вийти боялася!» (2)
«Ой не бійся, дівчинонько, не бійся нічого,
Бо я, хлопець молоденький, не зрадив нікого!» (2)
«Ой не хоче твоя мати мене, бідну, знати,
Хоче собі багатую невістку шукати!» (2)
«Нащо мені на подвір’ї воли та корови,
Як не буде в моїй хаті любої розмови!» (2)
Ой десь гуде, ой десь грає, скрипка витинає:
Оце вдова своїй доні весілля справляє. (2)
Нехай знають, нехай знають, де музики грають,
Нехай знають, нехай знають, як*бідні гуляють. (2)
СВІТИ, СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ,
ТА Й НА МІЙ ПЕРЕЛАЗ
«Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз, (2)
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоть раз».
«Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший іде, (2)
Єсть у мене друга дівчина, вона на мене жде».
«Ой коли б я крила мала ще й солов’я очі, (2)
Я б до тебе прилетіла серед опівночі.
Я б до тебе прилетіла, біля тебе сіла, (2)
Я б з тобою, мій миленький, розмову повела.
Як з тобою кохалися — сухі дуби цвіли, (2)
А як стали розлучатись — зелені пов’яли.
Щоб ті трави повсихали, що так рано цвіли, (2)
Щоб ті люди щастя не мали, що нас розлучили».
7

8. ПУТОМ ІДУ, КОНЯ ВЕДУ, РОЗВИВАЙСЯ, ЛУЖЕ
«Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже.
Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже. (2)
Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала, що ти залицявся». (2)
«Ой коли б ти, дівчинонько, була багатенька,
Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька». (2)
«Ой коли б я, козаченьку, була багатенька,
Наплювала б я на тебе і твого батенька. (2)
Ой коли б я, козаченьку, та й забагатіла,
То я б тебе, ледачого, й за харч не схотіла». (2)
«Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як край битої дороги рута-м’ята зійшла». (2)
«Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у млині на камені кукіль уродився». (2)
Не журися, дівчинонько, рута зелененька:
Цей покинув, другий буде, — ще ж ти молоденька! (2)
Цей покинув, другий буде, другий буде кращий,
А цей буде у болоті над чортами старший. (2)
Край битої доріженьки рута-м’ята зійшла.
Молодая дівчинонька та вже й заміж вийшла. (2)
А у млині на камені кукіль не зіходить.
Старий козак, як собака, по вулицях ходить. (2)
Ой у млині на камені кукіль не вродився.
Старий козак, як собака, й досі не женився. (2)
ЗАПИТАННІ) І ЗАВДАННЯ
1. Назвіть декілька пісень про кохання.
2. Що характерно для пісень літературного походження?
3. Хто автор пісні «Дивлюсь я на небо»?
4. У чому відмінність суспільно-побутових пісень і родинно-
побутових? Проілюструйте свою думку пісенним матеріалом.
Поетика народної пісні багато у чому відрізняється від літе­
ратурних творів цього жанру. Текст і будова народної пісні найпер­
ше пов’язані з мелодією. Народна пісня складається з куплетів
(строф). Кожен пісенний рядок — рівноскладовий і симетричний,
має однакову кількість складів. Кількість наголошених складів, у
рядках визначена, алеу силабічній групі (коліні) місце їх може бути
різне. Окремі слова народних пісень звільнені від наголосів, іноді
вводяться вигуки. Тому, крім граматичних наголосів є ще ритмічні,
які не завжди збігаються з граматичними. Пісенні строфи різно­
8

9. манітні за будовою, найчастіше зустрічається двовірш. Пошире­
нимдля народної пісні є коломийковий вірш з групуванням складів
(4+4+6) і дворядковою строфою, десятискладовий вірш багатьох
колядок має два коліна (5+5), одинадцяти-, тринадцяти-, сії^над-
цятирядкові вірші весільних пісень, як правило, складаються з
трьох колін (4+4+3), (5+5+3), (5+5+7).
ВЕСІЛЛЯ
Українське весілля як важливий складник духовної куль­
тури народу, провідний жанр родинно-обрядової творчості є
досить складним дійством, своєрідною пишною багатоакт­
ною драмою. У ній беруть участь багато дійових осіб: моло­
дий і молода, їх батьки і родичі, дружки, світилки, бояри,
свати і свашки, старости і підстарости. Дослідник україн­
ського фольклору Микола Сумцов писав, що дуже пошире­
ний вираз «грати весілля», причому слово «грати» вказує на
вияв вакхічного екстазу і сильне напруження життєвих сил.
Інший дослідник народної творчості — Філарет Колесса —
підкреслював, що учасники весілля «грають подію власного
життя».
У різних регіонах України весільне дійство має певні
відмінності в сюжеті і триває від двох-трьох до семи днів. До
визначальних моментів цієї урочистої події можна зарахувати
заручини, сватання, випікання (бгання) короваю, звивання
гільця, дівич-вечір, шлюб, вінчання, покриття молодої.
Заручини відбуваються за взаємною згодою хлопця і дівчи­
ни. Удавніші часи заручини могли бути не лише безпосеред­
ньо перед одруженням, а й за багато років до шлюбу:
Заручила мене ненька,
Як я була ще маленька.
Заручити заручила,
А робити не навчила —
співається у старовинній народній пісні.
Сватання — найцікавіший момент українського весілля.
Його видовищність, красу, поетичність змальовано у багатьох
художніх творах («Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар
Стодоля» Т. Шевченка, «Орися» П. Куліша, повістях і рома­
нах М. Стельмаха, У. Самчука та ін.). Сватали як годиться, у
святковий чи вихідний день. Головні дійові особи сватання —
старости і від їх красномовства, вправності, поорієнтованості
у перебігу дійства часто залежав успіх справи. Відбувалося
9

10. сватання в хаті молодої. Свати приходили з хлібом-сіллю,
віталися. Молодий залишався стояти біля дверей. Між свата­
ми і господарями починалися «переговори».
Батько молодої звертався до старостів з такими словами:
«А що ви за люди і відкіля вас Бог приніс? Чи здалека, чи
зблизька? Може ви охотники які, а може вольні козаки?»
Старости відповідали: «Ми люди німецькі, ідемо з землі
турецької. Раз удома, у нашій землі, випала пороша. Я й кажу
товаришеві: що нам дивиться на погоду, ходім лишень шукать
звіриного сліду. От і пішли. Ходили, ходили і нічого не знай­
шли; аж —гульк! Назустріч іде наш князь, підніма угору плечі
і говорить нам такі речі: “Ей ви, хлопці, добрі охотники! Будь­
те ласкаві, покажіть дружбу мені. Трапилась мені куниця,
красная дівиця. Не їм, не п’ю і не сплю од того часу, та все ду­
маю, як її достати? Поможіть її мені піймати”. От ми й пошли
по слідах, по всіх городах, а все куниці не знайшли. От як у це
село ввійшли, тут уп’ять випала пороша: ми вранці встали і
таки на слід напали. Вірно, що звір наш та пішов у двір ваш, а
з двору у хату та й сів у кімнату. Тут і мусимо його поймати.
Тут застряла наша куниця. Оце ж нашому слову конець, а ви
дайте ділу вінець: оддайте нашому князю куницю — вашу
красную дівицю. Кажіть же ділом, чи віддасте, чи нехай
підросте?»
Після цієї промови старости батько запитував дочку, що
йому робити. Дочка в цей час підходила до печі і мовчки колу­
пала її (ознака згоди). Батько звертався до старостів тра­
диційними словами:
— Бачте, люди добрі, чого ви натворили: мене, старого, з
дочкою пристидили. Так ось же що зробимо: хліб і сіль прий­
мемо, доброго слова не цураємось, а за те, щоб ви нас не ляка­
ли, що ми передержуєм куницю або красну дівицю, вас
пов’яжемо.
Потім звертався до дочки:
—Чуєш, дочко? Годі тобі піч колупати —давай чим оцих
молодців пов’язати. А може, і рушників нема? Може, нічого
не придбала? Не вміла прясти, не вміла шити? В’яжи ж чим
хоч, хоть мотузком.
Молода виносила рушники і хустку. Рушники подавала
старостам, які перев’язували ними один одного через плече,
хустку ж молода затикала молодому («князю») за пояс. Далі
пригощались, танцювали1.
Так закінчувалось сватання — маленьке весілля.
1Весілля.— Том. І.— С. 16—17.
10

11. Власне весільнедійство, як правило, починалось вп’ятни­
цю випіканням весільного хліба —короваю. Бгали (випікали)
коровайстарші, заміжні жінки (свашки). Весільний коровай є
символом сімейного добробуту, щастя, достатку. Всі етапи
випікання короваю супроводжувались урочистими примов­
ляннями, піснями:
Благослови, Боже, і отець, і мати,
Своєму дитяті коровай розчиняти.
Старша коровайниця,
Подивись у віконечко —
Яке сонце ясне!
Щоб же був такий коровай красний!
Міси, сестро, коровай,
Та нічого не думай.
Тільки думай та гадай,
Щоб був добрий коровай!
Ніхто не вгадає,
Що у нашому короваї:
З трьох млинів мукиця,
З трьох криниць водиця,
З-під трьох курок яйця
Для нашого коровайця.
«Ладо моє, Ладо моє, що є на тім короваї?» —запитують в
старовинній пісні. Відповідь була, що коровай прикрашають
зорі, місяць, райські птахи, житнє колосся, вишні, черешні і
білі обруси. Ці образи-символи надзвичайно влучно і містко
окреслювали не лише український побут, а й національний
характер, менталітет — схильність до романтичного світо­
сприйняття, поетизації і ліризації дійсності.
Після того, як коровай був спечений свашки співали:
Благослови, Боже, і отець, і мати
Своєму дитяті коровай витягати.
Витягнувши коровай свашки носять його на рушнику по
кімнаті і співають:
Ой, де ж ти бував, Ой, бував же я,
Ой, що ж ти чував, Ой, чував же я
Грішний короваю? Про двох голуб’яток:
11

12. Одне голуб’я —то Ваня-дитятко,
Друге голуб’я —то Галя-дитятко.
Усуботузранку гарно вбрана молода у супроводі найкращої
подружки (весільна старшадружка) обходиладівчат і запрошу­
вала на дівич-вечір вити гільце. Про вибір дерева для гільця
йдеться у багатьох весільних піснях (наприклад, пісня «До
бору, дружечки, до бору»). Гільце приносив у хату нареченої
молодий ідівчата прикрашали його різнокольоровими стрічка­
ми, квітами (барвінком, васильками), кетягами калини, колос­
ками. Це обрядове деревце символізувало бога Рода, було ніби
праобразом райськогодерева і означало, що водне ціле з’єдну­
ються два роди, створюється нова родина, нова сімейна пара
в’є, такби мовити, собі гніздечко. Гільце залишалосьстояти на
столі впродовж всього весілля, пізніше його прибивали на во­
ротах, щоб було видно, де відбуваються урочистості.
Зібравшись на дівич-вечорі дівчата-дружки вибирали
світилку —меншу віком дівчинку, яка сідала на покуті і три­
мала на заквітчаній калиною козацькій шаблі, запалену
трійчасту свічку. Чекали на прибуття нареченого. Дружки
співали журливих пісень, адже наречена прощалася з безтур­
ботним дівочим життям (наприклад, пісню «Летять галочки у
три рядочки...»)
Для молодої дівчата сплітають красивий вінок. Прибуває
молодий. Він обдаровує наречену, викупляє її гільце. Дівча­
та-дружки співають:
Благослови, Боже, і отець, і мати
Своєму дитяті на посад сідати.
Всі веселяться, вечеряють, танцюють і йдутьподомівках.
У неділю вранці удомі молодого і вдомі молодої готуються
до шлюбу. Наречену садять посеред хати на лавку на подушку
чи кожух і починають розплітати косу. Зазвичай це роблять
мати —головна дійова особа весілля вукраїнців (в росіян, на­
приклад, це —батько), або брат. Свашки супроводжують об­
ряд розплітання коси співом:
Благослови, Боже, і отець, і мати,
Своєму дитяті косу розплітати.
Ой дайте нам стільця,
Дайте нам гребінця,
Дайте нам кожуха, Ой, тихо, тихо. Дунай водоньку несе,
Щоб сіла молодуха. А ще тихіше брат сестрі косу чеше.
12

13. Приходить молодий з боярами та музикою. Молоді і ро­
дичі обмінюються подарунками. Виводять загір’я: староста
веде за руку молоду, молода старшу дружку, та —всіхдружок і
гостей на подвір’я. Грає музика, всі разом танцюють. Мати
обсипає молодих хмелем і вони у супроводі дружок і боярів
йдуть (чи їдуть) до церкви вінчатися.
Після вінчання молодий забирає молоду, дружок, боярів і
сватів до себе обідати. Йдучи до молодого, співають:
Свекрушечко-голубочко, Метіль мете замітається,
Подивися у віконечко, Йде невістка усміхається. ,
Чи це метіль мете, Вийди, мати, з хати
Чи невісточка'йде, Невістку стрічати,
Метіль мете вуличками, Невістку стрічати,
Йде невістка з дружечками. Добре слово сказати.
Свекруха і свекор виходять з хлібом-сіллю. Молоді кланя­
ються їм, цілують хліб і батьків. Заходять до хати. Співають:
На день добрий тому, Старому, малому,
А хто в цьому домі: Богові Святому.
Після цього сідають обідати і співають:
Ой, у лузі калинонька, Дай, Боже, здоров’ячко
Цвіт калину в’є, Вашому роду.
А свекруха до невістки Прийміть мене молодую
Першу чарку п’є. За рідну дочку.
Знову виводять загір’я: староста веде за руку молодого, він —
молоду, дружок, світилку, боярів —всі танцюють у дворі. Мати
обдаровує молодих і вони йдутьдо молодої. Свекруха проводжає
молодих хлібом-сіллю. По дорозі до молодої співають:
Були ми у ненечки, Були ми в молодого
їли ми варенички, Не їли нічого.
По столі качалися, Не давали їсти-пити.
В сметану мачалися. Ще й хотіли бити —
Наварили нам полови,
Ми язики покололи.
Підійшовши до двора молодої, співають:
Вийди, мати, з хати, 3 далекої доріженьки
Не дай нам стояти. Болять нас ніженьки.
У дворі молодої стоїть стіл, на столі відро з водою. Мати і
батько беруть чарки, в яких налита вода, а на дні — гроші.
13

14. Воду п’ють, залишки назад себе виливають. Заходять у хату,
частують усіх гостей. Знову виводять загір’я і мати обдаровує
молодих. Зять взуває тещу в чоботи. Мати танцює в чоботах,
приспівуючи:
Чоботи, чоботи, ви мої, Оце тії чоботи, що зять дав,
Наробили клопоту ви мені. А за ції чоботи дочку взяв.
Всі йдуть до хати, сідають, за стіл. Сваха ріже коровай.
Співають жартівливих пісень:
Наш дружба прибрався, Перевеслом підперезався,
Сім літ не вмивався, До короваю взявся.
Восьмого року Дивися, дружбо,
Повели його на толоку. Що твої бояри роблять:
Там його дружки вмили, Під стіл нахиляються
Череслом поголили, Короваєм запихаються.
То в кишені, то в рукавиці
Дівчатам на вечорниці.
Ще й нам надавали,
Щоб ми не казали.
Всі гості обдаровують молоду. Кожному підносять чарку
горілки і шматок короваю — за перепій, тобто, за обдарову­
вання. Потім співають:
Благослови, Боже, і отець, і мати
Своєму дитяті бинди здирати.
Приступи, матінко, до дочки,
Здери, матінко, биндочки.
Нехай походять дружечки
У меншії сестрички.
Молодий покриває молоду хусткою, яку вона два рази ски­
дає і лише за третім разом залишає. Молода готується йти до
дому молодого. У піснях, що супроводжують її від’їзд до свек­
рухи іноді звучить тривога, острах за свою долю в домі чо­
ловіка (другий варіант весільної пісні «Ой, ненько моя, не гай
мене»). Молодята тричі стають перед батьками молодої і мо­
лодого на коліна для прощення і благословення і від’їжджа­
ють (чи йдуть) до дому молодого. Гості розходяться по
домівках.
14

15. У понеділок родичі молодої приносять сніданок до моло­
дого. Весільне дійство вважається завершеним:
За своїм змістом і формою весілля було і залишається важ­
ливою доленосною подією в житті людини і сприяє збережен­
ню національних звичаїв і традицій народу. Режисура цієї
урочистої і радісної події увіковічена в народних піснях, пере­
казах, художніх творах, малярських полотнах. Вже сам перелік
весільних тематичних пісень (цього найдавнішого пласту
пісенності народу) говорить про надзвичайно велику увагу і
зацікавленість суспільства цією подією:
весільні пісні на заручинах,
під час сватання,
під час готування короваю,
запрошуючи в дружки,
звиваючи гільце і вінки,
на дівич-вечорі,
на дівич-вечорі для сироти,
посилаючи сорочку в дарунок молодому,
під час вибирання молодого зі своєю дружиною до моло­
дої,
під час приїзду до молодого з корогвою чи деревцем,
коли молода і молодий на посаді,
під час розплітання коси у молодої,
під час виряджання молодих до шлюбу,
під час вінчання,
після вінчання,
під час обіду у молодого,
під час обдарування і викупів,
під час вечері і проводжання старшої дружки,
під час покривання молодої,
під час їзди до свекрухи,
при перепою, рядженні та інших актах весільної драми.
Зародившись у прадавні часи як частина релігійного свя-
та-дійства, обряд весілля удещо зміненій формі відбувається і
в наш час.
До інших, менш поширених і популярних на сьогодні
творів народної драматургії можна зарахувати обрядові ігри,
театралізовані сценки, жартівливі діалоги —«Просо», «Явтух»
та ін.
15

16. Весільні пісні
ТРОЙЦЯ ПО ЦЕРКВІ ХОДИЛА
(Як коровай роблять)
Тройця по церкві ходила,
Спаса за руку водила:
—Да ходи, Спасе, до нас,
Да в нас тепер гаразд:
Сам Бог коровай місить,
А Пречистая світить,
Янголи воду носять,
Господа Бога просять.
ДО БОРУ, ДРУЖБОНЬКО, ДО БОРУ
-До бору, дружбонько, до бору
Та рубай же сосну здорову.
Та рубай же її на заміт,
Славне наше гіллечко на весь світ.
Гільце-деревце з ялини,
Із червоної калини,
Із хрещатого барвінку,
Із запашного васильку.
А БРАТ СЕСТРИЦЮ ТА Й РОЗПЛІТАЄ
А брат сестрицю та й розплітає.
Все рожу споминає.
— Не іди, сестрице молода, замуж,
Ще й рожа процвітає.
— Вже ж мені, брате, рожі не рвати,
Барвінку не щипати.
А запашного та васильочка
В ручках не в’ялити.
А з хрещатого та й барвіночку
Не ходити у віночку.
16

17. РОЗВИЙ, СОСНО, СІМСОТ КВІТОК, РАНО-РАНО
Розвий, с о с н о , сімсот квіток, рано-рано,
Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько.
Всім буярам по квіточці, рано-рано,
Всім буярам по квіточці, та ранесенько.
А Іванові не стало квітки, рано-рано,
А Іванові не стало квітки, та ранесенько.
У нього квітка — Марійка-дівка, рано-рано,
У нього квітка — Марійка-дівка, та ранесенько.
ЛЕТЯТЬ ГАЛОЧКИ У ТРИ РЯДОЧКИ
Летять галочки у три рядочки,
Зозуля попереду.
А всі галочки защебетали,
Зозуля закувала.
Ідуть дружечки у три рядочки,
Марійка попереду.
А всі дружечки на лавах сіли,
Марійка на посаді. .
А всі дружечки та й заспівали,
Марійка заплакала.
*—Ой чого плачеш, чого жалуєш,
Молода Марієчко?
Ой чи жаль тобі батька старого,
Чи подвір’ячка його?
— Ой не жаль мені батька старого,
Ні подвір’ячка його.
Тільки жаль мені русої коси
Та дівочої краси.
17

18. Дівки гуляють, кісками мають,
А мене не приймають.
ОЙ МАТІНКО, ТА НЕ ГАЙ МЕНЕ
( І варіант)
Ой матінко, та не гай мене,
В доріженьку виряджай мене.
Бо вже нічка та темненькая,
Доріженька та далекая.
їхать лісом та все коренистим,
їхать шляхом та все кам’янистим.
Щоб з доріжки не зблудитися,
Дівчиноньці не згубитися.
ОЙ НЕНЬКО, ТА НЕ ГАЙ МЕНЕ
( II варіант)
Ой ненько моя, та не гай мене,
Та до свекорка виряджай мене.
Буде мені від свекра наруга,
Од свекрухи буде мені друга.
Діло зроблю — вона переробе,
Слово скажу — й те переговоре,
Хліба вріжу -г- вона скоса гляне,
їсти хочу — аж серденько в’яне.
Ой якби ж це моя ненька знала,
Вона б мені вечерять послала,
А хоть місяцем, хоч зірницею,
Та хоч братіком, хоч сестрицею
А братіка та дома немає,
А сестриця дороги не знає.
А братіка та довго не буде,
А сестриця та з дорожки зблуде,
Уже мені вечері не буде.
18

19. ОБРЯДОВА ГРА «ПРОСО»
(І варіант)
Ставши в два ряди, лицем один напроти одного, дівчата по черзі
кланяються і співають:
1-й ряд
Ой ми в поле виїдем, виїцем —
Ой ми з ладом1виїдем, виїдем.
2-й ряд
А ми нивку виорем, виорем —
Ой ми з ладом виорем, виорем.
1-й ряд
А ми проса насієм, насієм.
2-й ряд
А ми коні пустимо, пустимо.
1-й ряд
А ми коні займемо, займемо.
2-й ряд
А ми коні викупим, викупим.
1-й ряд
Ми на купчу не глянем, не глянем.
2-й ряд
Ми сто рублів кладемо, кладемо.
1-й ряд
На сто рублів не глянем, не глянем.
2-й ряд
Ми бабусю додамо, додамо.
1-й ряд
Ми бабусі не хочем, не хочем.
*•Приспів «Ой ми з ладом» з останніми словами кожного рядка
співається протягом всієї гри.
19

20. 2-й ряд
Ми дівочку додамо, додамо.
1-й ряд
За дівочку ні слова, ні слова.
2-й ряд
Бувай, дівка, здорова, здорова!
Після цього одна дівчина переходить у перший ряд, до якого
звертаються:
їдьте, поїдьте до нас!
Перший ряд відповідає (речитативом):
Нема короля дома,
Поїхав по дрова,
Пиво варити,
Сина женити,
Дочку давати,
Нас на весілля звати!
ОБРЯДОВА ГРА «ПРОСО»
( II варіант)
—А ми просо сіяли, сіяли,
Ой див, ладо1, сіяли, сіяли.
—А ми просо витопчем, витопчем,
Ой див, ладо, витопчем, витопчем.
— Та як же ви втопчете, втопчете?
—А ми коні випустим, випустим.
—А ми коні злапаєм, злапаєм.
— Та чим же вам лапати, лапати?
— Ой шовковим неводом, неводом.
—А ми коні викупим, викупим.
—А за що вам викупляти, викупляти?
—А ми дамо сто срібних, сто срібних.
— Не возьмемо й тисячі, тисячі.
—А ми дамо дівчину, дівчину.
—А дівчину возьмемо, возьмемо.
1Приспі-в «Ой див, ладо» повторюєтся з останніми двома словами
кожного рядка.
20

21. ОБРЯДОВА ГРА «МАК»
Дівчата стають у коло і беруться за руки, двоє виламують собі
палички і сідають серед кола. Ті, що сидять, звуться маківночки.
Дівчата співають:
Ой по горі лен, лен,
По долині мак, мак;
Любі наші маківночки,
Просили вас соколочки:
Оріть же го так, так!
Дівчата з кола показують маківночкам, як треба робити, ті
роблять, а всі далі співають:
' Сійте, ой, по горі лен, лен,
По долині мак, мак;
Любі наші маківночки,
Просили вас соколочки:
Сійте же го так, так... і т. д.
Подальші строфи починаються з слів: політь, сапайте, жніть,
в’яжіть, складайте, возіть, молотіть, війте, продайте, а за кожним
словом «ой по горі лен, лен» і т. д. усі маківночки показують, як
сіяти, волочити, полоти, сапати, жати, в’язати тощо.
Як уже «продадуть», співають:
— Горобелю, горобелю,
Де-с бував, де-с бував?
—А в садочку на листочку.
— Що-с чував, що-с чував?
Чи-с не видів, горобелю,
Як мак труть, як мак труть?
— Ой я видів, ой я бачив,
Що в долоні б’ють, що в долоні б’ють.
Всі дівчата плескають у долоні і розбігаються.
ЖАРТІВЛИВИЙ ДІАЛОГ «ЯВТУХ»
—Та куди їдеш, Явтуше,
Та куди їдеш, мій друже?
— Не скажу!
—Та коли ж твоя та добрая ласка,
21

22. То й скажеш!
— На базар!
— Підвези ж мене, Явтуше,
Підвези ж мене, мій друже.
— Не хочу!
—Та коли ж твоя та добрая ласка,
То й схочеш!
— Сідай, та скраєчку!
— Ой що везеш, Явтуше,
Ой що везеш, мій друже?
— Не скажу!
—Та коли ж твоя та добрая ласка,
То й скажеш!
— Груші!
— Ой дай мені Явтуше,
Ой дай мені, мій друже!
— Не дам!
—Та коли ж твоя та добрая ласка,
То й даси!
— Візьми, та гниленьку!
— Обніму ж тебе, Явтуше,
Обніму ж тебе, мій друже!
— Не хочу!
—Та коли ж твоя та добрая ласка,
То й схочеш!
— Обніми, та не задуши!
— Поцілую ж тебе, Явтуше,
Поцілую ж тебе, мій друже!
— Не хочу!
—Та коли ж твоя та добрая ласка,
То й схочеш!
— Поцілуй, та не вкуси!
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. До якого жанру фольклору належить весілля?
2. Назвіть основні етапи весільного дійства.
3. Уякиххудожніх творахXIXст. змальовано обряд сватання?
22

23. 4. Що символізує весільне гільце?
5. Символом чого є весільний коровай?
6. Опишіть, як проходить весільне дійство у місцевості, де ви
проживаєте.
Народна драма — це різноманітні форми театралізованих,
драматичних дійств, які жили в усній традиції і виконувались са­
модіяльними акторами. Першопочатки цих драм в обрядових
іграх і танцях (купальські ігри, «Мапанка», весільна драма, діалог
«Явтух»та ін.). УXVII— XVIII ст. цетакож вертеп— ляльковий театр з
інтермедіями, або «живий вертеп», коли ролі виконували са­
модіяльні актори, а не ляльки.
НАРОДНІ БАЛАДИ
БОНДАРІВНА
У містечку Богуславку Каньовського пана
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
У містечку Богуславку сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна, як сива голубка.
Прийшов до них пан Каньовський
та й шапочку ізняв,
Обійняв він Бондарівну та й поцілував.
«Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!»
Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:
«Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!»
Ой тікала Бондарівна з високого мосту;
Сама ж вона хорошая, хорошого зросту.
Ой тікала. Бондарівна помежи горами,
А за нею два жовніри з голими шаблями.
Ой повели Бондарівну помежи крамниці,—
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці:
«Ой чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити,
А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?»
23

24. «Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій-землі гнити,
Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!»
Ой як тільки Бондарівна та цеє сказала,
Ой вистрілив пан Каньовський — Бондарівна впала.
«Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати:
Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!»
Ой посунув пан Каньовський по столу таляри:
«Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне!
Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку,—
Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!»
Ударився старий Бондар в стіну головою:
«Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!»
Ой поклали Бондарівну на тесову лавку,
Поки звелів пан Каньовський викопати ямку.
Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину,
Поки звелів пан Каньовський зробить домовину.
Ударили в усі дзвони, музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!
ОЙ ЛЕТІЛА СТРІЛА
Ой летіла стріла Третя прилетіла
З-за синього моря. Та в ніженьках сіла.
Ой де ж вона впала? Що в головках сіла —
— На вдовинім полі.— То матінка рідна;
Кого ж вона вбила? Сіла край серденька —
— Вдовиного сина.— То його миленька;
Немає нікого А в ніженьках сіла —
Плакати по ньому. То його сестриця.
Летять три зозуленьки, Де матінка плаче,
І всі три рябенькі: Там Дунай розлився;
Одна прилетіла, Де плаче сестриця,
В головоньках сіла; Там слізок криниця;
Друга прилетіла, Де плаче миленька —
Край серденька сіла; Там земля сухенька.
24

25. Ой матінка плаче,
Поки жити буде;
А сестриця плаче,
Поки не забуде;
А миленька плаче,
Поки його бачить...
ОЙ НА ГОРІ ВОГОНЬ ГОРИТЬ
Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
Порубаний, постріляний,
Китайкою покриваний.
Накрив очі осокою,
А ніженьки китайкою.
А ніженьки китайкою,
А рученьки нагайкою.
Що в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче.
«Ой коню мій вороненький,
Товаришу мій вірненький!
Не плач, коню, надо мною,
Не бий землі під собою.
Біжи, коню, дорогою,
Степовою широкою.
Та прибіжиш під батьків двір,
Та вдаришся об частокіл.
Як прибіжиш під ворота,
Стукни-грюкни коло плота.
Вийде сестра —розгнуздає,
Вийде мати —розпитає:
— Ой, коню мій вороненький,
А де ж мій син молоденький?
— Не плач, мати, не журися,
Та вже ж твій син оженився.
Та взяв собі паняночку,
В чистім полі земляночку».
КОЗАКА НЕСУТЬ
Козака несуть Ой ломи, ломи
І коня ведуть, Білі рученьки
Кінь головоньку клонить. До єдиного пальця!
А за ним, за ним А де знайдеш ти,
Його дівчина Та дівчинонько,
Білі рученьки ломить. Над козака коханця!
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Яка тематика баладних творів? Назвіть баладу, у якій кра­
сива молода дівчина гине не бажаючи бути за нелюбом.
2. Розкрийте поетику баладних творів.
3. Назвіть найвідоміші сюжети українських балад.
25

26. Балада — жанр народної і літературної ліро-епічної поезії,
якому властиві драматична гострота сюжету й емоційна насна­
женість оповіді. Характерними для балади є невелика кількість
персонажів і відсутність деталізації.
У народних і літературних баладах використовуються мотиви
фантастичних перетворень, оживаючих мерців, зображається
бурхлива стихія природи. Народні балади поділяються на родин-
но-побутові та історичні. Серед найвідоміших сюжетів — балади
про братів-розбійників і невпізнану сестру, невістку-тополю, Ли-
мерівну, Бондарівну, татарський або турецький полон, смерть ко­
зака тощо.
Віршовою формою українських балад найчастіше був ямб,
чотирнадцятирядковий народний вірш і амфібрахій. Матеріал
фольклорних балад широко використовується у літературних
баладах («Маруся» Л. Боровиковського, «Тополя»Т. Шевченка).
26

27. ПРАДАВНЯ
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Велесова книга —найдавніша пам’ятка V—IX ст. дохристи­
янської Русі-України, книга буття українського народу в пра­
давні часи (І тис. до н. е. — І ст. н. е.). Знайдена 1919 р. на
Харківщині. Оригінал пізніше загублено, залишилися списки.
Написана (випалена) грецькими і глаголичними літерами
на дерев’яних дощечках, найвірогідніше різними авторами і в
різний час. Система позначок, нумерації (7, 7а, 8(2) та ін.) ще
повністю не розшифрована.
«Велесова книга» —це історія праукраїнців —укрів. Пам’ят­
ка дає відповідь, хто такі укри, де вони мешкали, як жили, чим
займались, якими були їхні звичаї, вірування, світорозуміння.
За «Велесовою книгою», прабатьківщина укрів — береги
Дніпра. Предки — праслов’яни (осідлий хліборобський на­
род —орії, арії). Засновники племен —Кий, Пащек, Горова-
то. Праотець Ор є батьком Кия, Щека і Хорива. Родовід
українців повів Кий —син Ора, внукДажбога. Основні боги —
Перун, Дажбог, Велес, Сварог, Стрибог, Купало, Берегиня.
Зазвичай, богів славили, а не просили. Усі боги —іпостасі од­
ного бога —вічного, всюдисущого, незмінного. Цікавою була
космологічна теорія укрів (тобто поняття про світобудову):
простір, наповнений енергією, три світи —Нава, Права, Ява,
які взаємозв’язані, душа людини —безсмертна. Про гуманізм
оріїв свідчила віра, яка не потребувала людських жертв. Існу­
вав культ сури —жертовного напою: «Се жертва наша є мед,
сура одев’ясилі і щавлі удіяна, на сонці настояна три дні, а по­
тім крізь вовну ціджена» (24в). Чільне місце в житті мала
Мати-Птиця, яка принесла людині від богів огонь.
Чому пам’ятка одержала таку назву? Велес —слов’янський
бог землеробства, скотарства, ремесла, охоронець світла й
природи. В одній із дощечок мовиться: «Велесу книгу цю по-
честимо, богу нашому, в якому бо є пристанища сила» (16).
27

28. На сьогодні дискусії про автентичність (непідробність,
справжність) пам’ятки тривають. Нижче подаємо уривки із
книги.
ВЕЛЕСОВА КНИГА
І. Хто ми і куди йдемо
1
Даремно згадали доблесні наші старі часи, 1
бо йдемо куди — невідомо.
А так оглядаємось і говоримо,
що соромимося Наву, Праву і Яву знати
й обаполи тирла відати і думати.
Се бо Дажбо створив нам яйце, що є світ-зоря, яка нам сяє.
І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу,
аби тая удержана була.
Так се душі пращурів суть.
І ті світять зорями нам од Іру...
...Однак греки напали на Русь,
чинячи злеє в ім’я богів.
Ми ж не знали вже, куди тікати і що творити...
Права бо є таємно уложена Дажбогом,
а по Ній, як пряжа, тече Ява,
і та створила життя наше.
А тоді, коли одійде, смерть наступає.
Ява тече і твориться в -Праві.
Нава бо є після них.
Доти є Нава і по тому є Нава,
а в Праві ж є Ява.
Поучившись старому, зануримо душі наші в нього, бо є
те наше,
яко се бо вже найшло на коло нам.
Творящу богом силу узріли в собі,
бо то дано дар богів,
і не потребуємо бо се напраснити.
Се душі пращурів наших од Іру зрять на нас
і там з жалю плачуть і виказують нам,
що не берегли ми Праву, Наву і Яву,
не берегли того, а ще й глузували.
Істинно, що не достойні бути Дажбожими внуками.
Отож, молячись богам,, матимемо чисті душі і тіла наші,
матимемо життя з праотцями нашими, які з богами
злились воєдино.
28

29. Правда така, що ми Дажбожі внуки ко уму,
а ум великий божий є єдиний з нами,
і тому творимо і говоримо з богами воєдино.
Бренне бо є наше життя і ми самі також,
де князям нашим працювати, живучи в землі з тілом овна,
і худоба наша од ворогів утікає на Свередзь.
2а
Муж, ідучи додому, не правий,
якщо лише заявляє про права;
і правий, якщо слова його з ділами збігаються.
Тому сказано здавна, аби ми творили були добро.
Як і діди наші казали: тут є і буду так же.
За часів злославних і бусих Русь була потята рукою ворожою.
І злочини творилися.
І князь тоді немічний був.
І услав синів своїх до брані.
А ті варягам піддалися, знехтувавши рішення віча,
і на те, що речено вічем, не зважили.
Тому ж бо ви розторгнуті і в неволю взяті.
І коли речемо нині, що маємо своїх князів,
то не є так.
До південних країв ходили, щоб узяти землю нам і дітям
нашим.
А там греки напали на нас, бо ми всілися на їхню землю.
І була січа велика і багато місяців.
Стократ починала Русь
і стократ розбита була од півночі до півдня...
Отож худобу повели праотці наші,
і були отцем Орієм до краю руського ведені,
тому що завжди там перебували.
Багато злигоднів приніс ранній холод.
Отак відійшли сюди й оселились огнищанами на землі
Руській.
І все те сталося за дві теми до суть.
А по тих двох темах варяги прийшли
і землю забрали од хозарів до рук своїх.
Тим бо відробляли в неволі.
Був народ родичем з ільмерцями,
з єдиного кореня постали роди наші.
Хто дрийшов пізніше на Руську землю,
то і селився серед ільмерців,
бо суть братчики наші і подібні до нас,
29

30. і в небезпеці обороняли нас од зла.
Віче мали: що віче вирішить, то так і є;
а що не рішено — не повинно бути.
Вибирали князів од полюддя до полюддя, і так жили.
Ми ж їм допомогу давали, і так було.
Зілля бо знали робити, посуд, печений у вогнищах,—
і суть бо гончарі умілі.
Землю орати чи худобу доглядати ті бо розуміли.
Такі й наші отці суть.
А прийшов рід злий на нас, напав.
І тому змушені були відійти в ліси.
4г
Сурожу бо святому бути над нами.
А йдемо куди — знаємо: по землі на гори і в луку моря.
А і то всякий день звертаємо погляд свій на богів, які є світ,
його ж звемо Перун, Дажбо, Хоре, Яр та іншими іменами.
Так співаємо славу богам і живемо милістю божою,
допоки й життя.
Се лишилися Сурожа —там вороги наші,
які у темній ямі повзають і погрожують нам хворобами,
Маром-Марою і кінцем життя всім.
Явитися богові сильному і бити пітьму мечем-блискавкою.
Хай та здохне, хай сяйво світить на нас і до нас і видно всім.
Перша слава Сурію стлудіду є, той прогонить зло.
Із тієї темені ізійшло, іздибилося зле плем’я дасуво.
А те зле племено на пращурів наших набігло, напало,
І багато людей було забраних і померлих.
А той Ор-старотець казав:
«Ідімо од землі цієї, де гуни братів наших убивають.
Тоті бо криваві хвостаті звірі нашу худобу крадуть і дітей
убивають».
То бо той старотець казав: «А підемо до іншої землі,
в якій течуть меди і молоко, і та земля є».
І рушили всі і троє синів Орієвих — Кий, Пащек і Горовато,
звідки і три славні племена виникли.
Сини були хоробрі, вожді дружинам.
Отак сіли на коней і рушили.
За ними їхали молодші дружини;
йшла худоба — корови, пов’язані бики, вівці;
їхали діти, старотці і матері, жінки, як марні люди.
І так просувалися до півдня, до моря, мечами разячи ворогів,
ішли до Гори великої, до долини травної, багатої злаками.
ЗО

31. Там і оселився Кий, що був засновником Києва.
Та .то був престол руський.
Багато крові коштував той похід слов’янам.
Анти не зважали на зло і йшли, куди Ор указував.
Бо кров є свята.
А кров наша про те каже, що ми русичі всі.
Не слухайте ворогів, які кажуть: нема у вас доблесті.
Од отця Орія походимо,
і той час од часу народжується серед нас;
і пов’язано се сяк бо є до самої смерті...
Не забудемо також ільмерців, які нас охороняли.
Були не окремі, а з нами злилися
і кров свою давали і за нас.
Давно були на Русі хозари, зараз варяги;
ми ж русичі, аж ніяк не варяги...
Залишимо на суру молоко наше в травах на ніч,
додамодо нього щавлю й Іншихтрав, як говорили прастаротці,
і даймо се суритися.
І пиймо тричі на славу богам і п’ять разів щодня.
То бо наше старе почитання богам повинні потребити,
і треба та буде пов’язом поміж нами.
Ані Мара, ні Морока не сміємо славити.
Ті бо то диви є нашим нещастям...
Наші діди в небесах...
III. Війни з готами і гунами
6а
Од Ора були наші отці спільно з борусами до приходу
на Рай-ріку, на Дніпро
і до Карпатської держави.
По родах ті правили від імені родичів і віча.
І всяк рід називався іменем своїх родичів, які правили,
і звідки прийшли до Гори також.
А князі і воєводи-отці вели людей битися з ворогами во
славу Перунову.
І се Дажбожа допомога наверталася на нас;
і була держава та Руська од русів.
А борусичі билися, і безперервна війна йшла всяк час
і многі січі-битви, що вороги починали,
і жодна не була пережита до кінця, як з римлянами, так
і з готами.
Тут Германаріх прийшов до нас і напав на нас.
31

32. Отож розбиті ми були римлянами і настигнуті готами
і (лишились) між двома огнищами тліти і згорати.
А тут настала велика біда: жнива наші спалені,
і нічого не лишилося, крім диму і попелищ.
Тут бо прилетіла до нас птиця божеська і сказала:
«Відійдіть на північ і нападете на ворогів, коли вони
підуть на села наші».
Опісля так і було. Зробили вигляд, що йдемо на північ,
а (потім) напали на них і розбили їх.
Подолавши їх, пішли до них і стали станами по Дунаю.
І римляни напали на нас, і побили багатьох.
Хоч спішили вони нас обезглавити, атако ми обезглавили їх.
І тьма воїнів була обезглавлена...
Великі сніги, холоди, голод мучили наших людей.
Лише стаючи втікачами і лишаючись безо всього,
вони немало натерпілися,
бо незалеглести мали і ту творили...
IV. Мусимо дбати про вічне
7а
Слава богам нашим!
Маємо істинну віру, що не потребує людської жертви.
А тая се діє у варягів, які завжди приносили її,
іменуючи Перуна Паркуною,
і тому приносили жертву.
Ми ж польову'жертву даємо і від трудів наших —
просо, молоко, а також тук.
То бо покропимо ягням на коляди і на русалії
в день весняний і на честь Красної Гори.
Ту бо даємо на спомин про гори Карпатські;
в той час називався рід наш карпини.
А стали жити в лісах, то мали назву древичі,
а в полі були, то й звалися полянами.
Ото греки всяке наговорюють на нас,
що приносимо в жертву людей.
А то брехлива річ, бо не відповідає істині;
у нас інший звичай.
І той, хто хоче іншого вразити, рече зле,
а нерозумний не бореться проти цього;
а й так є, що інший говорить так само.
Довго се правили родами.
А старі отці венедського роду йшли судити родичів біля
32

33. Перунового дерева.
В той день мали також ігрища перед лицем старотців і
силу юну показували.
Юнаки бігали, співали, танцювали на їхню честь.
В той день огнищани ходили на полювання
і приносили дичину старотцям,
які ділили тую решті людей.
І волхви жертву приносили богам, хвалу і славу.
Говорили про часи, коли готи і новоявлені варяги
вибирали наших отців князями,
і ті вели юнаків до січі лютої.
А римляни поглядали на нас і задумали зле на нас.
І прийшли з возами своїми і залізною зброєю і посунули
на нас.
І тому довго билися з ними і відігнали їх від землі своєї.
76
І римляни, знаючи, які ми відважні,
коли боремося за життя, полишили нас.
Так і греки хотіли підкорити нас біля Хорсуна,
і билися ми проти рабства нашого.
І була та боротьба і битва велика тридцять літ;
і ті лишили нас у спокої.
І тоді греки пішли на торги наші
і казали нам обміняти корови наші на масть і срібло,
бо ті потрібні жонам і дітям.
Отож і торгуємо так до цього часу,
хоч і пізніше греки шукали в нас слабинку,
шукали можливості в неволю взяти.
А тому не послабляймося і не дамо землі нашої,
як і землі Трояні не дали римлянам.
І хай не встане Обідоносиця Дажбожим внукам,
які в яругах про ворогів дбали,
та й ми зараз не по хулі, як і отці наші.
Це ж у синє море скинули з берега готів тих
і проспівали над ними переможну пісню хвали.
І Мати співала, тая красная птиця,
яка несла пращурам нашим огінь для домівок їхніх.
І ягницю надивимось ми до того, і одержали ми сили;
і мали ми ворогів порубати і залишити їм ганьбу псину.
То глянь, народе мій, який ти захищений і численний,
і не збочив через втрати свої, і не спустився до ряду.
Аби ми ворогами погонили, щоб біди позбавитись і
2 Укр. літ., 9 кл. 33

34. життя інакше мати.
Бо ми стали гордими і не уникали ворогів.
І ще тяжчою буде їхня поразка.
І так усі тисячу п’ятсот літ, як ведемо численні війни і
битви,
і живі-таки завдяки жертві юнацькій і дівочій.
XIX. З минулого. Після Кия
37а
Се б’є крилами Мати-Птиця, що браманове йдуть на нас.
І ті роги на чоло натягають ітак посуваючись, напали на нас.
А се тече туга велика в краю нашім,
яко димове стеци наповнили до неба,
і жаль плаче за нами,
і Мати кличе до Вишнього, що дав їй вогонь до вогнищ
наших,
і той прибув з допомогою.
І се міць свою кинув на ворогів.
І се Геманаріх відступив, і се готи всілися на Калицю Малу
і рушили до берегів морських,
і ті землі взяли до Дону.
І по тому Дону є Калка Велика, що є межею між нами й
іншими племенами.
І там готи се билися чотири сотні літ зі своїми ворогами.
І тому зайняли се. ми землю нашу і порядкуємо на ній
спокійно.
І з еланами торгували, обмінюючи худобу, шкури і жир
на срібні і золоті кільця, і питво, і їжу.
Була шкура — і життя наше о тій порі було спокійне і
мирне.
І се готи напали на нас ще, і була війна десять літ,
і се втримали землю нашу.
Отож маємо боронитись од ворогів, які йдуть із трьох
кінців світу,
тоді, коли свята наближаються до нас.
І ті свята: перше — Коляда, а друге —Яр і Красна гора
осіння, велика і мала.
Йдуть ті свята, як муж іде з города до села огнищанського.
І тими землями мир гряде од нас до інших і од інших до нас.
34

35. 376
Рушайте, браття наші, племено за племеном, рід за родом
і бийтеся за себе на землі нашій,
яка належить нам і ніколи іншим.
Се бо ми, русичі, славимо богів наших співами нашими,
і танцями, й ігрищами, і видовищами на славу їм.
Се бо сядьмо на землю
і візьмемо її до рани своєї,
і натовчем (землю) до неї.
А як по смерті своїй станемо перед Мар-Морією,
то щоб сказала (та): «Не можу винити того,
яко наповнений землею,
і не можу його одцілити од неї».
І боги, що там є, скажуть тоді:
«Се русич і залишиться ним,
бо взяв землю до рани своєї
і несе її до Нави».
В ті часи, після Кия, князями обирали багатьох отців,
а князі окремі і всякі після князювання ставали на вічі
простими мужами.
І так ставала земля розквітлою,
і вибрані князі дбали про людей і хляби,
одержували і їжу, і всякий пожиток од людей своїх.
Нині маємо інше: і князі полюддя беруть,
і синам владу передають —
од отця до сина і аж до правнука.
Ритмічний переклад Бориса Яценка
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Первісний текст на дощечках був злитим, суцільним — без
поділу на слова, речення і без розділових знаків. Ознайомтесь,
як виглядає автентичний текст, тобто текстдо перекладу «Веле-
совоїкниги». Дослідниками він уже поділений на слова та речен­
ня і в ньому розставлені розділові знаки.
Вотсче оупамятохом добля наша стары часы
да ідемо камо не весте.
А тако сьмы зремо воспять а рчемо
же бо есьмы стьідіхомся Наве, Праве, Яве знаті
а обаполо тьрла ведете а доуміті.
Се бо Да(ж)бо створяш(е) намо вейце,
яково же іесте свет зоре наме сяще.
2* 35

36. Розгляньте малюнок — дерев'яну дощечку (16) зі злитим
письмом:
2. Чим зацікавила вас «Велесова книга»?
3. Поміркуйте, чи не нагадують космогонічні уявлення оріїв
відому теорію біогеохіміїукраїнського вченого В. Вернадського?
4. На основі прочитаних уривків із «Велесової книги» роз-
кажіть про Матір-Птицю, щодала людям вогонь. Аналогію з яким
міфологічним героєм можна тут провести?
5. Чи є докази на користь гіпотези, що «Велесова книга» —
пам’ятка не підроблена?
36

37. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Українська середньовічна література
ХІ-ХУ ст.
ПЕРЕКЛАДНА ЦЕРКОВНА ЛІТЕРАТУРА
Біблія (від 'грецьк. рфкіа — книги) — Книга книг — скла­
дається з багатьох окремих книг різних авторів, різного часу на­
писання, різних жанрів і стилів. Перша частина Біблії — Старий
Заповіт — складалася протягом І тис. до н. е., друга частина —
Новий Заповіт — протягом І— іі ст. н. е.
Біблія — священна книга християн та іудеїв (Старий Заповіт).
Твори, що складають Біблію, канонізовані Церквою, визнані бо-
гонатхненними, автентичними — справжніми, несфальсифікова-
ними. Християнський канон містить у Старому Заповіті — 47, у
Новому — 27 книг.
За змістом Старозаповітна частина Біблії включає історичні
книги (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзакония), відомі ще як
п’ятикнижжя Мойсееве, поетичні повчальні книги (Книга Іова,
Книга Псалмів, Книга Приповістей Соломонових, Книга Екле-
зіаста, Книга Пісні Пісень та ін.), пророчі книги (пророка Ісайї,
пророка Єремії та ін.). Новозаповітні книги — це історичні (Єван­
гелія від Матвія, від Марка, від Луки, від Іоана та Апостольські
діяння), повчальні книги (Послання Апостолів) та пророча кни­
га — Одкровення (Апокаліпсис).
Старозаповітна частина є цікавим викладом історії світу та
людини, створених Богом (тут — Ягве): оповідання про сотво­
рения світла, неба, землі, риб, птахів, тварин і перших людей —
Адама і Єви (про їхнє гріхопадіння, вигнання з раю), про потоп
на Землі і Ноїв ковчег, Вавилонську вежу, утворення різних
царств тощо.
Новозаповітні книги розповідають про Ісуса Христа — Сина
Божого, який за велінням Бога-Отця зійшов з неба на землю і,
нововтілений, новонароджений Дівою Марією, жив серед лю­
дей, навчаючи їх заповідей Нового Заповіту. Спокутуючи перво-
родний гріх людини, Ісус Христос приймає страдницьку смерть
(розп’яття на хресті). Після воскресіння із мертвих Син Божий і
Людський возноситься на небо. Біблія провіщає другий прихід
Ісуса Христа (Месії) на Землю — в день Страшного суду.
За християнським віровченням Ісус Христос — засновник і
проповідник християнства. Викупна жертва Ісуса відкрила лю­
дям шлях до спасіння — дару Божого на зцілення душі й тіла,
37

38. вічного життя, що е нагородою віруючому, який поєднався з Бо­
гом, покаявся в гріхах і робить добрі діла на землі. Важливою те­
зою цього вчення є повсякчасна любов до людини, до
ближнього («Нагірна проповідь» Христа), інші заповіді: не вбий,
не вкради, не лукав, вір у Бога, шануй батька й матір, не покло­
няйсь ідолам та ін.
Як визначна пам’ятка світового письменства, Біблія завжди
привертала і привертає увагу митців: письменників, художників,
композиторів. Тематичні, сюжетні, мотивні, образні ремінісцен­
ції (дослівні чи приблизні згадки) з Біблії є в переважній біль­
шості творів української літератури.
Найчастіше письменники зверталися до поетичної біблійної
книги «Пісня пісень», переспівували «Псалми» (С. Руданський,
Т. Шевченко, П. Куліш, і. Франко), використовували біблійні
оповідання, притчі, змальовували образи Матері Божої, Ісуса
Христа (поема Т. Шевченка «Марія», новела В. Стефаника
«Марія»), пророка Мойсея (поема І. Франка «Мойсей»), опрацьо­
вували сюжети біблійної історії (поезія Лесі Українки «І ти колись
боролась, мов Ізраїль...»), мотив першого братовбивства на
землі (повість О. Кобилянської «Земля»), мотив зради Ісуса Хрис­
та Іудою (драматична поема Лесі Українки «На полі крові»).
Біблійні мотиви звучать у прекрасній музиці композиторів
Максима Березовського («Літургія»), Артемія Веделя («Всенощ-
на», «Херувимська»), Миколи Лисенка («Давидів псалом»).
Біблійні теми (святе сімейство, розп’яття, Мати Божа, святий
Йосип, повернення блудного сина, явлення Ісуса Христа наро­
дові, Святий Себастіан та ін.) зображені багатьма українськими
художниками.
Для всіх поколінь «Книга книг» цінна як скарбниця життєвої
мудрості, прагнення людської спільноти йти шляхом добра, лю­
бові і справедливості.
Часткові переклади з Біблії на українську мову відомі ще з
XVI ст. Перший повний переклад Біблії розпочав здійснювати
Пантелеймон Куліш разом з Іваном Пулюєм (грецькі тексти), за­
вершив переклад по смерті Куліша Іван Нечуй-Левицький.
Одним із кращих українських перекладів є також переклад Біблії
Іваном Огієнком.
38

39. БІБЛІЯ
(Фрагменти)
СТАРИЙ ЗАПОВІТ
П’ятикнижжя Мойсееве
Перша книга Мойсеева: Буття
СТВОРЕННЯ СВІТУ
Спочатку Бог створив небо і землю. Земля була порожня і
темна. Лише Дух Божий ширяв над поверхнею води.
І сказав Бог: «Хай станеться світло!»
І сталося світло.
Бог назвав світло днем, а темряву —ніччю. І був вечір, і був
ранок: день перший.
Сказав Бог: «Нехай станеться небо, щоб відокремити воду
в хмарах від води на землі».
І сталося так. І був вечір, і був ранок: день другий.
Сказав Бог: «Нехай серед вод з’явиться суходіл».
І назвав Бог суходіл землею, а зібрання вод —морями.
Сказав Бог: «Нехай на землі виросте усіляка зелень: трава
й дерева».
І сталося так. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був
ранок: день третій.
Сказав Бог: «Нехай будуть світила на небі, щоб відокреми­
ти день від ночі».
Створив Бог зірки й два світила: велике —для дня і мен­
ше —дня ночі. Й побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був
ранок: день четвертий.
Сказав Бог: «Нехай у водах народиться життя, і нехай пта­
хи полетять над землею попід небом».
І створив Бог риб та усі морські істоти, та усіх птахів. І по­
бачив Бог, що це добре. І був вечір, і був ранок: день п’ятий.
Сказав Бог: «Нехай земля народить звірів і різних тварин».
І сталося так. І побачив Бог, що це добре.
Так створив Бог небо й землю, іусе, що на землі. Але не бу­
ло щелюдини, яка могла б обробляти землю й поратись на ній.
ПРО ПЕРШИХ ЛЮДЕЙ АДАМА І ЄВУ
На шостий день Бог сказав:
«Створімо людину за образом Нашим і за подобою На­
шою. І нехай панують люди, яких Ми створимо, над рибами
39

40. морськими й над птахами небесними, й над усіма тваринами,
й над усією землею».
Так Бог і зробив: Він створив чоловіка за Своїм образом і
подобою. Він створив чоловіка з пороху земного, а потім по­
дихом життя дмухнув йому в обличчя — і той ожив.
Потім Бог привів до чоловіка усіх тварин, щоб той дав
їм імена. І чоловік назвав усіх тварин і дав імена птаству
небесному та польовій звірині. Однак Господь Бог ще
хотів, аби чоловік мав собі друга, який у всьому допомагав
би йому. «Негаразд чоловікові бути самотнім»,— сказав
Бог.
Проте серед усіх тварин не знайшлося помічника, що
дорівнював би чоловікові. І вчинив Господь Бог, що на чо­
ловіка спав міцний сон; коли той заснув, Бог вийняв одне з
його ребер, створив з цього ребра жінку, і привів її до Адама.
І промовив чоловік:
«Так* оце кістка від кісток моїх і тіло від тіла мого. Нехай
вона називатиметься чоловіковою1».
Відтоді й повелося, що чоловік залишає своїх батьків і
живе зі своєю дружиною. І стають вони обоє як одна людина.
Поблагословив їх Бог і сказав їм: «Плодіться на землі й на­
повнюйте її, володійте землею, пануйте над морськими риба­
ми і над птаством небесним. До їжі Я даю вам різну ярину й
плоди дерев. І усьому живому на землі Я даю на поживу
траву».
І побачив Бог, що все, що Він створив,—добре. І був вечір,
і був ранок: день шостий.
І скінчив Бог сьомого дня творити світ. Тому Він побла­
гословив сьомий день і освятив його, бо в нім відпочив він від
усієї праці Своєї.
Коли Господь Бог творив світ, Він вибрав особливе місце
на сході й насадив там райський сад. Там текли річки й росли
дерева. Багато було чудових дерев, і їхні плоди були придатні
для їжі, але серед них було два особливих дерева. Одне з них —
Дерево життя, а інше —Дерево пізнання добра й зла.
Там оселив Бог чоловіка, аби той плекав цей сад і беріг
його. І сказав Господь Бог чоловікові: «У цьому саду ти мо­
жеш їсти плоди з будь-якого дерева. Тільки плоди з Дерева
пізнання добра й зла не їж ніколи. Бо як зірвеш цей плід і з’їси
його,— помреш».
Адам і його дружина тоді ще не носили жодного одягу й хо­
дили голі, але не соромилися цього. ,
1 Чоловікова, ноловінниця — жінка.
40