1. Лютіжський плацдарм – Дорога Миру
Координатор проекту: Гончар Віталій Іванович
тел: +38 050 152 83 49
тел: +38 044 537 35 01
Партнер проекту:

2. Ми раді презентувати проект «Дорога Миру» в Україні.
Цей проект – це європейська вулиця скульптур, яка розкинулась від Нормандського узбережжя до Росії,
беручи свій початок в місті Санкт-Венделі.
Вулиця скульптур є символом Миру, Солідарності і Свободи, об’єднуючи народи Європи.
В даний час створюється велика інтернаціональна мережа скульпторів, художніх проектів, світових ініціатив,
благодійних об’єднань, міст, регіонів і країн. З цією метою об’єднані скульптурні шляхи Німеччини, Бельгії,
Франції, Люксембургу, Польщі та Росії.
Професор Лео восени 2010 року відвідав музейний комплекс «Битва за Київ у 1943 році», розташований
на території Лютіжського плацдарму, на околиці села Нові Петрівці Вишгородського району Київської
області, і загорівся ідеєю залучити Україну до проекту «Дорога Миру». Він запропонував розпочати реалізацію
цього проекту в нашій країні з композиції піраміди, встановленої в музейному комплексі.
Цей проект сприяє культурній інтеграції України до Європейської спільноти.
Просимо всіх небайдужих взяти участь в реалізації проекту «Дорога Миру» в Україні.
З повагою,
керівник проекту
Гончар Віталій Іванович
+38 050 152 83 49
Шановні, пані та панове!

3. Вступ
Європейська вулиця скульптур – це проект, що зобов’язаний своїм походженням в Санкт-Венделі
(St.Wendel) народженому скульптору проф. Леву Корнбрусту (Leo Kornbrust). Більш ніж 35 років тому
він організував там створення першого скульптурного симпозіуму в Саарланді. Спільно з іншими
колегами – скульпторами зі всього світу він розробив скульптури на вільному ландшафті.
Ці перші скульптури були інтегровані у 80-х роках у Вулицю скульптур, довжиною 25 км. Професор
Корнсбруст присвятив її єврейському скульптору Отто Фрейндліх, який були народжений у 1878 році
в м. Штольп – сьогодні це м. Слупськ в Польщі та помер у 1943 році в концтаборі. Незадовго до
депортації Отто Фрейндліх спільно зі своєю дружиною, художницею Jeanne Kosnick-Kloss, розробив
ідею двох скульптурних вулиць: перша – з Півночі на Південь, друга – із Заходу на Схід, на честь
Сезанна та Ван Гога.
Обидві вулиці скульптур повинні стати символом Миру, Солідарності та Свободи, що об’єднують
народи. За задумом Фрейндліх, вони повинні були перетинатися біля Парижу, в містечку під
назвою Auvers-sur-Oise. Тут мала бути побудована висока вежа - вежа Миру для семи узбереж, на
яку можна було б підніматися.

4. Тим часом вулиця скульптур розвивається вже як проект інтернаціонального значення. Ціллю
являється створення Західно-східної вулиці довжиною приблизно 3000 км, створення неперервного
ланцюга скульптур від Нормандського узбережжя до Росії, в знак мирного співіснування народів
Європи. На даний момент виникає велика інтернаціональна мережа скульпторів, художніх проектів,
мирних ініціатив, благодійних об’єднань, міст, округів та країн, щоб досягти цієї цілі.
З цією метою об’єднано вже багато існуючих скульптурних шляхів та скульптур не тільки Німеччини,
а й Бельгії, Франції, Люксембургу та Польщі. На цьому шляху продовжується спорудження нових
скульптур, число партнерів росте з кожним днем.

5. 8 травня в національному музеї-заповіднику “Битва за
Київ у 1943 році” відбулося урочисте відкриття
скульптури “Символ Миру” в рамках міжнародного
проекту “Європейська вулиця скульптур”.
Скульптуру встановлено за підтримки Київськьї
обласної та Вишгородської районної держадміністрацій,
Новопетрівської сільради, ТОВ “АЗБІ”, Національного
музею-заповідника “Битва за Київ у 1943 р.”
Автором скульптури “Символ Миру” в Україні є
скульптор Климик Василь Володимирович.
Лютіжський плацдарм – один із плацдармів на
західному побережжі річки Дніпро, в районі села Лютіж
(30 км північніше Києва), захоплений у вересні 1943
року військами Воронезького фронту (генерал армії
Н.Ф.Ватутін) у ході битви за Дніпро 1943 року.
З Лютіжського плацдарму 3
листопада 1943 року війська І-
го Українського фронту
розвернули Київську
стратегічну наступальну
операцію і 6 листопада 1943
року звільнили столицю
України м. Київ від
фашистських загарбників.
Саме на цьому місті знаходився
командно-спостережний пункт
Першого Українського фронту.
На заповідній території
площею 9,2 га збережено 650
м ходів сполучення, бліндажі і
командно-спостережні пункти
генерала армії Г. Ватутіна.
Сьогодні тут знаходиться
Державний музей-заповідник
«Битва за Київ у 1943 році».

6. Німеччина
Вулиця скульптур
у м. Санкт-Вендель
З ідеєю симпозіуму проф. Корнбруст познайомився в Австрії в м. Санкт
Маргаретен, куди він був запрошений у 1967-1970 рр. У літні місяці 1971-72 рр.
відбувся перший саарландський з’їзд скульпторів. У ньому прийняли участь 15
художників з 6 країн. На цьому й закінчився «Інтернаціональний з’їзд
скульпторів» у м. Санкт-Вендель.
«Трампліном» від з’їзду до Вулиці скульптур слугували дві події: по-перше, під час
екскаваторних робіт були виявлені блоки пісчанника, для яких потрібно було
знайти місце, по-друге, почалось будівництво туристичного маршруту в землі
Саарланд. За короткий час впродовж цього маршруту були покладені блоки
пісчанника – це й послужило створенню Вулиці скульптур.
У 1977 р. тут працювали два перших скульптора. В той же час Вулиця скульптур
була присвячена художнику Отто Фрейндліх. До 1988 р. в Санкт-Венделі
працювали 35 художників-скульпторів з 10 країн.
У 1993 р. робота була продовжена. Восени у рамках з’їзду скульпторів у Санкт-
Вендель прибули 15 молодих художників. Крім того, з 1996 по 2011 рр.
прибавилось ще 5 робіт. Сьогодні вже стоять 56 скульптур уздовж 25 км, створені
49 скульпторами з 13 різних країн. Bertrand Ney, скульптор з Люксембургу,
спорудив протягом літа на «Wendalinushof» (місце у Санкт-Венедлі) майже 6-
метрову кам’яну скульптуру. Художник Роберт Шад (Robert Schad) готується до
встановлення у Остерталі (округ м. Санкт-Вендель) 15-ти метрової скульптури.

7. Європейська Академія
в Отценхаузен
При в’їзді на територію Європейської Академії Otzenhausen (EAO)
відвідувачів вітають «Хвилі життя», створені у 1986 р. празьким
художником Ярославом Вацеком (Jaroslav Vacek). У 1997 р. цю
скульптуру привезли у Німеччину. Мармурово-сіра скульптура
символізує Надію та Мир для всіх народів.
Заснована у 1954 р. ЕОА являється самою великою установою
позашкільної політичної освіти Німеччини. Залишаючись вірною своєму
девізу – «Європа виникає через зустріч», вона веде світоглядно-
нейтральну освітню та дослідницьку роботу з основних питань
Європейської згоди, німецько-французької спільної діяльності,
спільного росту Великого регіону SaarLorLux та політичної освіти. При
цьому вона завжди тісно пов’язує свою освітню та культурну роботу.
Виставка картин, що їй належить, складається більш ніж зі 100 творів
сучасного мистецтва і доступна всім, хто нею цікавиться.
Симпозіум скульптур
зі сталі у м. Діллінген
Інтернаціональний симпозіум зі сталі у м. Діллінген (Dillingen),
розташованому на річці Саар, виник у 1990 р. з приводу
святкування 200-річчя цього міста. З початку 18 століття
виробництво заліза та сталі стали знаком цього міста. І сьогодні
місцевий металургійний завод являється символом цього міста: він
являється монументальним пам’ятником індустрії. Тому не дивно, що
основним матеріалом для симпозіуму стала сталь. Завдяки ініціативі
губернатора Gerhard Leonardy в той час виникли 5 сталевих
скульптур на відкритому ландшафті. Скульптори встановили свої
витвори в долині річки Саар і на вулиці, що веде у місто.

8. Каміння на кордоні
Заснований Паулем Шнайдером (Paul Schneider) скульптурний симпозіум на
німецько-французькому кордоні відноситься до самих відомих проектів
саарландських художників. Як і проф. Корнбруст, він запозичив цю ідею у
австрійського скульптора Карла Прантла (Karl Prantl). З 1986 р. на височині між
населеними пунктами Budingen та Wellingen (Саарланд) та селами Launstroff та
Scheuerwald (Лотарингія) виник унікальний скульптурний ландшафт, створений
30 скульпторами 15-ти різних національностей, що складається з 31
скульптури.
У 2003 р. два скульптурних симпозіуми «Каміння на кордоні» та «Скульптурна
вулиця у м. St.Wendel» були з’єднані за допомогою відновлення скульптур
обома ініціаторами в містечку Gehweiler на кордоні округів «Merzig-Wadern» та
«St.Wendel». На знак зустрічі та мирного подолання кордонів влітку 2005 р. при
спільній роботі були спорудженні скульптури ізраїльського та палестинського
скульпторів.

9. Скульптурний шлях
у Зальцгіттер-Бад
Скульптурний шлях в Зальцгіттер-Бад (Salzgitter-Bad), що складається з
восьми сталевих скульптур, який було втілено в життя за ініціативою Герда
Вінера (Gerd Winner) та місцевої організації транспорту, приєднався до ідеї
«Європейської скульптурної вулиці Миру» у 1990 р. Діалог мистецтва та
природи є вирішальною концепцією для скульптурного шляху Salzgitter-Bad.
Спостерігач має уявляти міський простір, не бачачи його. Природа й
ландшафт повинні відображатися в мові форм мистецтва, не відмовляючись
від матеріалу нашого століття. Завдяки заводському матеріалу – сталі,
скульптури стосуються також історії міста. Це являється доказом того, як
тісно взаємозв’язані місто та околиця, мистецтво та інтернаціоналізм,
взаєморозуміння народів та зустріч людей. При розмові з керівництвом
Зальцгіттерського концерну було розвинуто концепт, що сталь повинна
нагадувати про історію та про значення «сталевого» міста Salzgitter-Bad.
Берлін
Скульптурний фонд
Невдовзі після будівництва Берлінської стіни восени 1961 р. – влітку 1962 р. за
ініціативою Фрица Йоахіма (Fritz Joachim) та Еріка Рейке (Erich Reichke) при
спільній роботі з Карлом Прантлом (Karl Prantl) у Берліні відбувся перший з’їзд
скульпторів. Після цього на території між Конгресним залом та Рейхстагом 13-тю
скульпторами 7-ми різних національностей були встановлені кам’яні скульптури
в знак протесту проти будівництва Берлінської стіни.
Наступні 11 скульпторів продовжили цей проект у 1963 р. Після того, як
скульптури були забуті, для їх захисту та збереження був створений
Скульптурний фонд.

10. Сад у Вільтці
(Wiltz)
Рослини, тераси, вода, скульптури, шляхи та кам’яні майданчики
створюють живий витвір мистецтва площею приблизно 2,5 га,
який було створено спільною роботою інвалідів та безробітних,
учасників тимчасових проектів, ремісників та художників. Округ
Wiltz надав цю площу в їх розпорядження. Ініціаторами цього
проекту стали в 1983 р. художники з Люксембургу та інших країн.
У 1990 р. було організовано товариство COOPERATIONS. Це
товариство представляє організаторську платформу саду у Wiltz
та створює форум культурних та соціально-освітніх проектів.
Інтегрування інвалідів у професійну діяльність – одне з важливих
завдань цього суспільства. Сад відкритий кожен день.
Центр ініціативи
Centre d`Initiative et de
Gestion Regional Wlitz
Jean Leopold Isidore Richard, багатий дубильник з Вільтца,
планував 100 років тому санаторій для хворих туберкульозом, що
повинен був бути розташований на площі в 64 га у великому
парку. У листопаді1916 р. почалися будівельні роботи. Але через
смерть організатора у 1918 р вони були припинені, вдалося
закласти лише фундамент. А 10 років потому цей проект
припинив своє існування. Від нього залишилися лише руїни, що
заросли травою та кущами, у так званому місці «Kaul». У пам'ять
про цього представника благочинності з відомої сім’ї за рішенням
комунального господарства була названа вулиця, що знаходиться
поблизу містечка «Kaul». У 2006 р. там була встановлена
скульптура художника Edmee Marth.

11. Центр культури у
Rossignol-Tintigny
Селище Rossignol-Tintigny знаходиться в регіоні, що прославився жахливими
подіями під час Другої Світової війни. І розташований там Центр культури
звертає увагу на тему «Війна та Мир». Тому до цього мотиву схиляються і
художні ательє, що тут знаходяться. Щоб створити Поле Миру (Champ de la
Paix), Rossignol-Tintigny об’єднався з двома сусідніми селищами. Це поле
скульптур і ті скульптури, що вже там стоять, включені до проекту
«Європейської вулиці скульптур Миру». Наступна її станція виникає у Bastogne,
де вздовж старої залізної дороги між Bastogne та Wlitz встановлюються дві
скульптури на тему «Мир».
Музей Tavet-Delacour
Музей Tavet-Delacour у Pontoise розташований у гарному палаці кінця 15-го
століття. Поряд з історичними знахідками міста вони мають багату колекцію
витворів мистецтва 19-го та 20-го століття, наприклад твори художників
Matisse, Hans Arp, Gleizes, Geer van Velde, Jean Legros, Roger Chastel, Diego
Giacometti, Herbin, Gargallo. З 1968 р. музей зберігає саму значну колекцію
скульптур та картин Отто Фрейндліх. Ці твори визначають подальший розвиток
музейної колекції та теми виставок.

12. Всесвітній центр Миру
у м. Verdun
Verdun, місто, де під час Першої Світової війни проходили жорстокі
битви, сьогодні має інше обличчя. У 1965 р. Verdun став всесвітньою
столицею Миру. Тому тут, у колишньому соборі єпископа 18-го
століття, був розмішений «Всесвітній центр Миру та прав людини». З
дня його заснування у 1994р. він приймає участь у захисті та охороні
Миру. Завдяки багато численних заходів він пропонує відвідувачу
можливість поміркувати на тему Війни та Миру. Поряд з однією
постійною виставкою тут також організовуються змінні виставки,
театральні вистави, колоквіуми та семінари, книжкові ярмарки.
Цей центр являється місцем народження унікального концепту у
Франції: так званих «Класів Миру», в яких протилежні групи молоді
(наприклад, ізраїльської та палестинської чи католицької та
протестантської із Північної Ірландії) можуть вільно спілкуватися один
з одним.
15-го грудня 2006 р. з приводу святкування 90-річчя битви під Verdun
біля Всесвітнього центру були встановлені скульптури художника
Stephane Lallemand Christopher Rihs.
Польща
Слупськ – місто, де народився Отто Фрейндліх
У Mittelpommern, недалеко від Балтійського моря, посеред горбистого
узбережжя знаходиться м. Слупськ (раніше це було німецьке м.
Штольп). Це місто, в якому народився Отто Фрейндліх, що також
пов’язане з ідеєю «Європейської вулиці скульптур Миру» й по
можливості підтримує цей проект.
Восени 2007 р. у міському парку Отто Фрейндліх була встановлена
скульптура польського художника Jan S.Wojciechowski, яка також
приєднана до «Європейської вулиці скульптур Миру».

13. Скульптурний центр
в Оронско
Скульптурний центр в Оронско (Oronsko) – це єдиний в своєму роді Центр в
Польщі. Кожен рік тут працюють біля 200 художників в майстернях та ательє,
створюючи свої проекти з різних матеріалів. Посередині знаходиться вілла
Йозефа Брандта (Josef Brandt), будівля 19-го століття, що частково
використовується в якості музею. В парку, що оточує цей Центр, знаходяться
різні будівлі, в яких також проводяться виставки. Тут стоять скульптури
художників з усього світу.
Пам’ятне місце колишнього німецького
концтабір в Любліні-Майданеку
Концтабір на околиці м. Любліна, названого Майданек, виник за наказом Г.
Гімлера (Heinrich Himmler). В липні 1941 р. був створений табір для 25-50 тис.
військовополонених. Табір розташувався на території площею 270 га й існував
з жовтня 1941 по липень 1944 р.
За даними дослідження зі 150 тис. військовополонених табору в Майданеку
загинули 80 тис. людей, з них приблизно 60 тис. євреїв. Отто Фрейндліх
помер тут в день свого прибуття. В листопаді 1944 р. в Майданеку був
заснований Державний музей. Він знаходиться в безпосередньому
підпорядкуванні Міністерству культури та Національного надбання. В
обов’язки музею входить догляд за територією табору, а також за будівлями
та спорудами, що там знаходяться, а також, документація історії та
популяризація знань про табір.
Також музей організовує виставки, освітні та ознайомчі заходи.

14. Музей- заповідник «Битва за Київ у 1943 році»

15. Державний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році»
відновлює обставини знаменитої Лютіжської військової операції зі
звільнення столиці України від німецько-фашистських загарбників у
1943-44 рр. На території у 9 га збережені оборонні споруди,
бліндажі, виставлена бойова техніка, працює виставка уніформ та
зброї. Вражаюча діорама «Битва за Київ. Лютіжський плацдарм.
1943 року» відкрита в 1980 р.
Музей- заповідник «Битва за Київ у 1943 році»

16. У фондах музею є археологічні, етнографічні, фалеристичні, нумізматичні колекції, художні
витвори живопису, скульптури, фото й документи часів Великої Вітчизняної війни.
Колектив музею веде масштабну роботу з дослідження матеріалів часів війни. Вивчаються
матеріали з історії Київського Полісся, Межигірського Спасо-Преображенського монастиря –
головного монастиря Війська Запорізького у ХVІІ-ХVІІІ ст.
В музеї постійно створюються стаціонарні та пересувні виставки.
На території музею щорічно проводиться ряд акцій з ушанування пам’яті героїв Битви за
Дніпро, мітинги, зустрічі ветеранів, прийняття присяги та…
За час існування музей відвідало більше 10 мільйонів людей з 85 країн світу.
Музей- заповідник «Битва за Київ у 1943 році»