Презентація Світлани Міщенко (2015) підготовлена на основі матеріалів Музею історії та розвитку Запорізького національного університету.

1. Університетське
містечко ЗНУ:
подорож крізь
десятиліття
Виконала:
Студентка групи 7. 33315
Спец.: Видавнича справа та редагування
Міщенко Світлана

2. Запорізький національний університет,
з його історичною величчю, красою
корпусів, багатством студентського
містечка – справжня окраса нашого
міста Запоріжжя. 8 чудових корпусів, 2 з
яких, 1-й і 3-й є архітектурними
пам’ятками місцевого значення!
А на території студмістечка кожного
зустрічає «Дерево бажань», «Підкова
щастя», символ добробуту і щастя в
родині «Лелеки» та пам’ятник Йосипу
Гладкому, що символізує відвагу,
справжню честь і нашу гордість.

3. У жовтні 1902 року в місті починає діяти торгова школа, яку три роки потому
реорганізовано в семикласне комерційне училище.
На початку вересня 1908 року училище переїздить у нову навчальну будівлю,
споруджену за проектом архітектора Тіссена. Зараз там розташований другий
навчальний корпус університету. З новосіллям колектив викладачів привітали Нью-
Йоркське центральне училище, міністр торгівлі, граф С. Вітте, ім’я якого й носив
навчальний заклад.

4. На початку 1910 року міністерство торгівлі і промисловості дає згоду на
реорганізацію училища із семикласного у восьмикласне. Для вступу до
першого загального класу вимагалися знання в обсязі першого класу
реального училища, зараховувалися особи віком 10-12 років, а плата за
навчання складала 100 карбованців на рік. До училища приймалися діти
постійних мешканців Олександрівська. Якщо ж залишалися місця, то й діти
мешканців інших міст.
Олександрівська чоловіча
гімназія. Заснована у 1909 р.
Нині це 1-й навчальний корпус
ЗНУ.

5. Окрім загальних прав, які надавав тоді середній навчальний заклад, випускники
училища отримувалися звання Особистого почесного громадянина, а випускники
відмінники – звання Кандидата комерції.
Відмінники навчання і поведінки отримували золоті та срібні медалі.
Повітове училище, відкрите у 1808 році

6. В комерційному училищі викладали
загальну й комерційну арифметику,
бухгалтерію й кореспонденцію,
природознавство й товарознавство,
російську історію та Закон Божий,
німецьку та французьку мови тощо.
Педагогічний комітет ухвалив рішення
про видання учнівського збірника статей.
Цікавим було і позакласне життя учнів.
Для них проводилися сімейні вечори,
екскурсії та прогулянки околицями міста.
У статуті училища відзначено, що при
навчальному закладі діяла бібліотека, в
якій було зібрано необхідні посібники з
географії, природної історії, малювання.
Також учні могли користуватися
колекцією зразків товарів і предметів
торгівлі, діяли фізичний кабінет та хімічна
лабораторія.
Педагогічний технікум, свідоцтво про
закінчення

7. Олександрівське міське комерційне училище імені статс-секретаря графа С. Вітте
було одним із трьох навчальних закладів, що стали основою створення нашого
університету, ще на початку ХХ століття.
Будівля перейшла у власність Запорізького державного педагогічного інституту у
1930 році. Під час Другої світової війни будинок зруйнували вщент. А в 1967 році на
цьому місці звели другий навчальний корпус.

8. 1 грудня 1921 року в Запоріжжі було відкрито трирічні педагогічні курси, які
мали статус вищого навчального закладу, а в середині 20-х років вони були
реорганізовані в педагогічний технікум.

9. З будівництвом ДніпроГЕСу та інтенсивним розвитком міста наприкінці 20-х та
на початку 30-х років виникла проблема відсутності педагогічних кадрів.
Педтехнікум уже не справлявся з навантаженням, тому в 1930 році
педагогічний технікум було реорганізовано в Інститут соціального виховання з
двома секторами — соціального виховання та професійної освіти.
На 1 січня 1931 року в інституті навчалися 318 студентів, працювали 30
викладачів.
У1933 році він отримав нову назву — Запорізький державний педагогічний
інститут.

10. Пріоритетним завданням ВНЗ була
підготовка вчителів для семирічних шкіл і
професійних навчальних закладів. Пізніше
у складі інституту були створені два
факультети: соціально-економічний (з
історико-економічним і літературно-
лінгвістичним відділеннями) і техніко-
математичний (з фізичним і математичним
відділеннями). Інститут готував викладачів
для робітфаків, ФЗУ і технікумів. А з
серпня 1933 року на чотирьох факультетах:
історичному (з історичним і економічним
відділеннями), мови і літератури, фізико-
математичному і природничому (з
біологічним і хімічним відділеннями) —
велася підготовка вчителів для середніх
загальноосвітніх шкіл. Розташовувався
інститут у приміщеннях колишніх
чоловічої та жіночої гімназій і
комерційного училища.
У передвоєнному 1940/41 в університеті
навчалося 4062 студенти, працювало
86 викладачів.
У повоєнні роки в інституті готували
філологів, фізиків, математиків, хіміків та
біологів. 60-ті роки внесли нові зміни у
структурі інституту — почалася підготовка
вчителів музики та співів, англійської,
німецької, французької мов, фізичної
культури. На початку 70-х років почав
працювати історичний факультет.

11. Гарнізонна школа, де навчалися діти нижчих чинів полонених а також татар і
турок, що прийняли православ’я.

12. Корфовські школи

13. Микола Олександрович Корф
засновник шкіл

14. Сусіди - механіко-технічне училище (нині ЗНТУ)

15. Олександрівська вчительська семінарія

16. У 1944 р. директор інституту
– Дмитро Євдокимович
Лобер

17. У 1952 році інститут очолив
Микола Борисович Шакало

18. У 1954 р. наукова робота інституту
була підсумована виданням
«Наукові записки»

19. У 1954 р. наукова робота інституту була
підсумована виданням «Наукові записки»

20. Георгій Олексійович Волков
Директор Запорізького педагогічного
інституту з 1934 року

21. Студенти залучалися до різних
суспільних робіт

22. У 1968 році було обрано
нового ректора інституту -
Анатолія Миколайовича
Черненка

23. Відкриття ЗДУ

24. Перший навчальний корпус
ЗНУ

25. Перший навчальний корпус ЗНУ побудували в 1909 році. Тоді це була
чоловіча гімназія, у якій, до речі, знаходилася, крім навчальних приміщень, і
домова церква. Запорізький педінститут зайняв цю будівлю в 1938 році. А
через три роки, у травні 1941-го, біля будівлі першого корпусу спорудили
пам’ятник українському Кобзареві Тарасу Григоровичу Шевченку!

26. Під час війни частину цього корпусу, а також і пам'ятник великому українському
письменнику, зруйнували. По війні, тогочасні газети писали про вимогу обласних
організацій до керівництва тресту № 317 - відбудувати зруйновану німцями будівлю.
Вже у 1955 році корпус повністю відреконструювали. У 50-70-х роках навколо
першого корпусу була огорожа: на цій території знаходився розкішний розарій, а
поруч - метеорологічний майданчик. Вже у 70-х роках, коли почали будувати
спортивний комплекс, розарій та майданчик знищили на користь новобудови.

27. Перший навчальний корпус є історичною пам'яткою місцевого значення (взятий на
облік рішенням облвиконкому № 138 від 14 квітня 1987 року).
Розпочали будівництво корпусу у 1910 році, приміщення призначалося для
Олександрівської чоловічої гімназії, яка була створена за рік до того. Автором
проекту та будівничим був цивільний інженер М.Кондратьєв, який тоді завідував
усім новим міським будівництвом. Цеглу на побудову гімназії постачали із
відомого в місті цегельного заводу Д. Мінаєва.
Уже на жовтневій сесії міської думи 1910 року заслухано прохання дирекції
міської чоловічої гімназії до Єпископа Катеринославського та Таганрозького про
надання благословення на спорудження домової церкви в гімназії.
У Запорізькому міському архіві зберігається документація, завдяки якій можна
встановити початкове розташування приміщень у корпусі.
Спочатку на першому поверсі знаходилися квартира директора гімназії та
бібліотека. Крім того, там розмістили приміщення кухні та їдальню.
На другому поверсі, крім гімназійних класів, запланували рекреаційну залу,
кабінет директора та канцелярію.
Третій було відведено під велику актову залу, церкву, малювальний та фізичний
кабінети, хімічну лабораторію. Внутрішнє розташування приміщень, за винятком
домової церкви, яка була ліквідована після Жовтневого перевороту, збереглося до
наших днів.

29. У роки Другої світової війни від артилерійських обстрілів постраждали фрагменти
головного фасаду будинку з боку вулиці Лєпіка. Тому в 1950 році, під час
відновлювальних робіт, було, змінено фасад будинку: первісне трактування фасадів у
стилі модерн замінили на неокласицизм радянського часу. Головний фасад
прикрасили трикутними фронтонами, змінили архітектурне оформлення вікон,
карнизів та інших елементів. Над третім поверхом добудували приміщення
обсерваторії для ведення астрономічних спостережень. Кругла у плані обсерваторія
увінчалася напівсферичним куполом для телескопа.
У своєму первісному вигляді будівля презентувала новаторські віяння пізнього
модернізму. В той же час, це - одна із перших споруд, що започаткувала
функціональний підхід в архітектурі України. Після відновлення головного фасаду,
постраждалого під час Другої світової війни, його естетичний вигляд знівелювало
класичне архітектурне вирішення, через яке його композиція повторює форми
адміністративних та навчальних закладів радянського періоду. Вікна прямокутної та
арочної форми об'єднані у яруси пілястрами, між ними - рельєфні вставки із
зображенням книг - символів знань.
Остаточно завершили реконструкцію корпусу в 1955 році. Після чого до нових
приміщень перевели всі інститутські служби ЗДПІ та два факультети (із 1950 по 1960
рік в інституті діяло два факультети: фізико-математичний та факультет мови та
літератури, який у 1955 році перейменували на філологічний).

30. 1-й корпус ЗНУ сьогодні

33. Другий навчальний корпус ЗНУ

34. Сучасний другий навчальний корпус ЗНУ побудували в 1967 році.
Цікаво, що на цьому ж місці знаходилася будівля колишнього
Олександрівського комерційного училища, збудованого 1905 року.
Педінститут тут розташувався вже з 1930-го. Під час війни будівлю
колишнього комерційного училища було повністю зруйновано.
I на цій же території, яка пустувала більш ніж 20 років по війні,
з'явилася нова будівля другого корпусу.

35. Будівництво нового приміщення для комерційного училища міста
Олександрівська розпочалося у 1905 році і тривало три роки.
Із архівних матеріалів відомо, що керував роботами архітектор Тіссен,
автор проекту будинку. У результаті на початку вереня 1908 року училище
перебирається до цієї будівлі, яка, за свідченням архівних даних,
вважалася «чудовим, гарно обладнаним будинком, архітектура котрого
цілком відповідала його призначенню».
У 1930 році будівля перейшла у власність Запорізького державного
педагогічного інституту.
Під час Другої світової війни будинок зруйнували вщент. У 1967 році на
цьому місці вибудували другий навчальний корпус. Зараз важко уявити, з
якими труднощами довелося зіштовхнутися представникам нашого ВНЗ
під час цього будівництва.
Зокрема, вже під час його завершення з'ясувалося, що корпус можуть не
прийняти до експлуатації через відсутність у ньому системи комунікацій:
необхідно було терміново дістати різні дроти, щоб підключити будинок до
загальної системи університету.
До речі, бильця сходів у другому корпусі замінили лише через 39 років
після встановлення.

36. Комерційне училище
Засноване в 1905 р.
Нині на цьому місці 2-й навчальний корпус ЗНУ

37. Для всього колективу ЗДПІ стало справжнім святом введення в
експлуатацію нового навчального корпусу. До цієї будівлі переїхали
філологічний факультет і факультет іноземних мов.
Там розпочав свою роботу музично-педагогічний факультет,
який у 1985 році перевели до Мелітополя. Також тут знаходилися
всі загальноуніверситетські кафедри та комітет комсомолу,
профспілки студентів та викладачів і співробітників.
У 1973 році була створена редакція інститутської газети
«Педагог», перейменованої потім на «Запорізький університет»,
якій виділили приміщення в другому корпусі. Інститутську
бібліотеку також перевели з першого корпусу сюди, до спеціально
побудованого для неї приміщення. Цікаво, що весь чималий
книжковий фонд довелося перевозити на конях.
З 1989 по 1992 рік в цьому приміщенні знаходився історичний
факультет. У 1991 році тут розташувався щойно створений
факультет соціальної педагогіки та психології.

38. Будівництво 2-го корпусу ЗНУ

39. У 2005 році від філологічного
факультету відокремився
факультет журналістики, який
теж залишився у другому корпусі.
Після ремонту четвертого
навчального корпусу у 2000 році
туди переїхали майже всі
загальноуніверситетські кафедри,
профспілки студентів,
а також викладачів і
співробітників. Редакція газети
«Запорізький університет»
спершу перемістилася до
четвертого корпусу,
а потім - до гуртожитку № 4.

40. 2-й корпус ЗНУ сьогодні

43. Третій навчальний корпус ЗНУ

44. Третій навчальний корпус ЗНУ - це приміщення колишньої жіночої гімназії,
збудованої 1897 року. Вона, як і чоловіча гімназія (нинішній перший корпус
ЗНУ), містила в собі домову церкву. У 1930 році будівлю віддали педінституту.
Ліворуч від неї знаходився старий цвинтар, на якому були поховані, серед
інших, відомий діяч народної освіти Олександрівською повіту, археолог,
етнограф Яків Новицький та козак Платнирівського куреня, останній кошовий
отаман Запорозької Задунайської Січі - Осип Гладкий. Його могила і зараз
знаходиться на території студмістечка університету.

45. За спогадами свідків, у сучасному
третьому корпусі під час війни
розташувався штаб німецької групи
армії «Південь» Манштейна Еріха фон
Левінскі. Саме сюди в 1943 році
приїздив Адольф Гітлер.
Після війни у третьому корпусі
знаходилася середня школа № 65.
I тільки 1979-го Запорізькому
педінституту повернули цю будівлю.
Спершу в ньому знаходився факультет
фізичного виховання, потім –
історичний.
З 1987 року і до сьогодні тут розміщено
біологічний факультет.

47. Приміщення третього навчального корпусу взято на облік як пам'ятник
архітектури місцевого значення рішенням облвиконкому № 138 від 14 квітня
1987 року. А ще раніше - 10 лютого 1971 року - рішенням Запорізької обласної
ради № 5 його взяли на облік охорони пам'ятників історії.
Третій корпус будували як приміщення для Олександрівської жіночої
гімназії. Вона була створена 1897 року, але свого приміщення не мала, тому
змушена була орендувати його. I лише в 1897 році у місті порушили питання
про будівництво власного приміщення.
23 грудня 1900 року повітове земство асигнувало в міську управу для
будівництва жіночої гімназії 5.000 карбованців. Основні будівельні роботи
припали на 1902-1903 роки. Підрядниками виступили власники цегляних та
черепичних заводів брати Мінаєви. Загалом, на спорудження приміщення
гімназії витратили 100.000 карбованців - значну, як на ті часи, суму.
У 1911 році до внутрішнього корпусу добудували домову церкву. Після
переходу будівлі у власність педінституту кімнату переробили у спортивний
зал, зараз у цьому приміщенні розташований зоологічний музей.
У 1920 році в нинішньому третьому корпусі розмістили червоний штаб 30-ї
стрілецької дивізії, яка прибула до Олександрівська з Уралу.
А з 1921 року значну частину приміщень колишнього навчального закладу
займав військовий шпиталь.

49. Жіноча гімназія
Заснована в 1897 році
Нині – 3-й навчальний корпус ЗНУ

50. Лише 1926 року будинок знову почали використовувати як приміщення
навчального закладу: тоді його було передано Запорізькому педагогічному
технікуму, а у 1930 будівля перейшла у власність Запорізького державного
педінституту.
У стильовому плані третій навчальний корпус ЗНУ - це яскравий приклад
архітектури пізнього історизму (еклектики), за часів якого максимально
використано риси «цегляного» стилю.
Композиція головного фасаду двоповерхового будинку, що має Т-подібну форму,
повторює класичні форми адміністративних та навчальних закладів XIX
століття: центрально-осьова, з широким виступом ризоліту, акцентованого
аттиковим парапетом та широким арочним порталом головного входу з
окресленими парапетом сходами. Бічні ризоліти, франковані широкими
наріжними стовпами, надають їй рівноваги. Арочні віконні прорізи створюють
чіткий вертикальний ритм, а суворість композиції значно пом'якшує багатство
декоративних деталей, у яких сполучені елементи неоренесансу та
неоросійського стилю, виконані, як і самі площини фасаду, з високоякісної
вохристої керамічної цегли.

51. 3-й корпус, 1979 рік

52. 3-й корпус ЗНУ сьогодні

57. Четвертий навчальний корпус
ЗНУ

58. Четвертий навчальний корпус ЗНУ раніше складався з двох
окремих будівель: в одній знаходився гуртожиток (який
належав педінституту), а в іншій - Інститут удосконалення
вчителів. Його передали Запорізькому педагогічному
інституту лише 1981 року.

59. 4-й корпус ЗНУ сьогодні

61. П'ятий навчальний корпус ЗНУ

62. П'ятий навчальний корпус ЗНУ
спорудили у 1950-ті роки.
Спочатку тут знаходилося
приміщення «Укрводоканалу»,
обласний відділ народної освіти,
потім - так званий «Агропром».
У той час студенти Запорізького
державного педагогічного
інституту навчалися в
приміщенні, де сьогодні
знаходиться студентська
поліклініка, на фасаді якого
тоді висіло панно «Маркс -
Енгельс - Ленін - Сталін».

64. Випускники тих років згадують,
що часто на заняттях доводилося
сидіти у верхньому одязі: в
аудиторіях було дуже холодно.
I взагалі цей будинок був
малопридатним для навчального
процесу.
Запорізький державний
університет прийняв на свій
баланс будівлю «Укрводоканалу»
в 1991 році.
З того часу тут знаходилися
історичний, математичний,
юридичний та економічний
факультети.

65. 5-й корпус ЗНУ сьогодні

68. Шостий навчальний корпус
ЗНУ

69. Шостий навчальний корпус ЗНУ раніше повністю був гуртожитком,
навіть зараз у його інтер`ері збереглися коридорна система та
традиційне розташування кімнат.

71. Спортивний комплекс

72. Корпус побудували в 1982 році
на місці, де раніше проходила
вулиця Жуковського.
На цій території, у зв'язку з
будівництвом, вирубали багато
дерев, знищили розарій,
метеорологічний майданчик, а
також пам'ятник студентам та
викладачам, які загинули під
час Великої вітчизняної війни -
велику стелу, побудовану по
війні. Зараз на цьому місці
відновлено відповідний
пам'ятник, але вже менших
розмірів.

73. На місці майбутнього спортивного
коплексу
Метеорологічний майданчик, 1951 рік

74. У 1982/83 навчальному році до експлуатації ввели спортивний комплекс
Запорізького національного університету. Зараз важко уявити студмістечко без
цієї споруди, тому мало хто замислюється над тим, яким святом для
викладачів, співробітників та студентів ЗДПІ було її відкриття чверть століття
тому. У тогочасному друкованому органі нашего ВНЗ - газеті «Педагог» -
розміщена стаття тодішнього четвертокурсника історичного факультету
Едуарда Бобровицького.
У ній згадується, що спорткомплекс викликав заздріть у студентів інших вишів
міста та закономірну гордість у представників ЗДПІ. На його будівництво
витратили 1 мільйон 300 тисяч карбованців (на той час чимала сума) і, головне,
на його спорудженні працювали не лише професійні будівельники, а й самі
викладачі та студенти. Зокрема, представники факультету фізичного
виховання, які найбільше були зацікавлені в результаті й почали опробовувати
нові спортивні зали ще у серпні, до офіційного відкриття спорткомплексу.
Так, команда борців почала активно готуватися до участі в II Спартакіаді
спортклубів вишів України, у якій і виступила з гарним результатом.
До цього тренування з волейболу та баскетболу відбувалося у спортзалах
другого та третього навчальних корпусів, а заняття з гімнастики та боротьби
проходили в орендованих приміщеннях.

75. Відкриття спортивної алеї слави, 2002 рік

76. Спорткомплекс ЗНУ сьогодні

80. Восьмий навчальний корпус
ЗНУ

81. Восьмий навчальний корпус ЗНУ - це колишнє приміщення Будинку культури
імені Дроб'язка, який належав Запорізькому електровозоремонтному заводу.
У 2004 році будівлю передали Запорізькому національному університету. Зараз
це Студентський палац культури, який, в основному, є базою для роботи
факультету соціальної педагогіки та психології.

83. Колишнє приміщення Будинку культури імені Дроб'язка, який належав
Запорізькому електровозоремонтному заводу.

84. У 2004 році будівлю передали Запорізькому національному університету.

85. Пам'ятники студмістечка

86. «Підкова щастя»

87. Встановлено: 1 вересня 2009 року.
Вага: біля півтони.
«Підкову» було відкрито 1 вересня 2009 року. Пам’ятник відкривав
ректор університету та секретар Запорізької міської ради Юрій Каптюх.
Це – подарунок адміністрації ЗНУ першокурсникам, які вперше
переступили університетський поріг у 2009 році. Справа в тому, що
випускники 2009 року започаткували нову традицію благоустрою
студмістечка, подарувавши рідному університету «Дерево бажань»
(встановлене біля спорткомплексу).
Підкова – це своєрідна чаша, яка повинна бути повною перш за все
щастям. Підкова – це символ великої дружньої університетської родини,
що приносить успіх й мужність, символом чого є дубові листочки, якими
прикрашено пам’ятник.
До того ж підкову встановили на тому самому місці, де колись стояло
справжнє «Дерево бажань», тому місце наповнено найкращою
енергетикою. Щоб отримати заряд енергії, потрібно стати в центрі
підкови й взятися обома руками за обидві її частини.

89. «Дерево бажань»

90. Відкрито 8 липня 2009 року.
Відкриття «Дерева бажань» – це
початок чудової традиції,
благоустрою студмістечка.
«Дерево бажань» рідному вишу
презентували випускники –
спеціалісти та магістри 2009 року, а
це біля 5000 чоловік.
Дерево ніби проросло крізь камінь,
чим символізує силу і міць
студентства, та, звісно, силу їхньої
віри і бажань.
Отож, для того, щоб бажання
збулося, необхідно з вірою
пов’язати символічну стрічку на
гілках дерева.

91. «Лелеки»

92. Відкрито 17 грудня 2009 року.
З прадавніх часів в Україні білі
лелеки були символом
щиросердності, щастя й добробуту.
Якщо на подвір`ї хати звивали своє
гніздо лелеки, то всі знали, що в цій
хаті панують мир та щастя. А ще
наші прадіди – запорозькі козаки –
вірили, що в білих лелек вселяються
душі воїнів, які віддали своє життя
за Вітчизну.
Ми віримо, що пройде час і перед
кожним навчальним корпусом
Запорізького національного
університету з’являться народні
символи нашої прекрасної держави
– України.

93. Використані джерела:
1. http://sites.znu.edu.ua/museum/889.ukr.html
2. https://uk.wikipedia.org/
3. http://www.osvita.com.ua/ua/universities/238/
4. http://znu.edu.ua
5. http://vuz.online.ua/region/8/124/
6. http://life.zp.ua/category/edu/universitety/znu
7. http://zaporozhye.ucoz.ua/photo/foto_zaporozhja/foto_nashego_goroda/znu/3-0-414
Дякую за увагу!