Найцікавіші міста Миколаївщини : (краєзнавчо-пізнавальний тревелог-екскурсія для учнів 5-9 класів) Наша рідна Україна славиться безліччю дивовижних скарбів – природних об’єктів, пам’яток культури та визначних місць. Ми пропонуємо тобі долучитися до нового цікавого інтерактивного проєкту від Національної бібліотеки України для дітей «Подорож містами України», у якому ти відкриєш для себе найкращі краєзнавчі перлини Батьківщини. Третя зупинка присвячена Миколаївській області – регіону Південної України, благодатного краю, де спекотний степ зустрічається з прохолодою чорноморських хвиль, терпкі аромати чебрецю й полину змішуються із солоним вітром морських просторів. Тож вирушай у чудову мандрівку найбільш знаними містами Миколаївщини, черпай знання про їх історію, традицію, унікальні природні куточки та культуру.

1. (краєзнавчо-пізнавальний тревелог-екскурсія для учнів 5-9 класів)
Найцікавіші міста
Миколаївщини
Міністерство культури України
Національна бібліотека України для дітей

2. Умовні позначки:
Наша рідна Україна славиться безліччю дивовижних скарбів – природних об’єктів, пам’яток культури та
визначних місць. Ми пропонуємо тобі долучитися до нового цікавого інтерактивного проєкту від
Національної бібліотеки України для дітей «Подорож містами України», у якому ти відкриєш для себе
найкращі краєзнавчі перлини Батьківщини. Третя зупинка присвячена Миколаївській області –
регіону Південної України, благодатного краю, де спекотний степ зустрічається з прохолодою
чорноморських хвиль, терпкі аромати чебрецю й полину змішуються із солоним вітром морських
просторів. Тож вирушай у чудову мандрівку найбільш знаними містами Миколаївщини, черпай знання
про їх історію, традицію, унікальні природні куточки та культуру.
– читай
Юний друже!
– дивись відео – 3D-екскурсія
Місто
Вознесенськ
Місто
Первомайськ
Місто Очаків
Місто Миколаїв Місто Новий Буг
– аерозйомка
Краєзнавчий
ігроленд
Краєзнавча
читальня
Цікавинки
Миколаївщини

3. Миколаїв
Герб міста
На степових просторах півдня України – там, де зливаються річки Інгул і
Південний Буг, за 65 кілометрів від Чорного моря, розкинулося місто обласного
значення — Миколаїв. Це дев’яте місто за чисельністю населення в Україні, тут
мешкає понад 487 тис., його площа становить 253 км2. Історія міста починає
свій відлік від далекого 1789 року, коли розпочалося будівництво верфі під
керівництвом князя Г.А. Потьомкіна. У центрі міста є пам’ятник Святому Миколаю,
якого моряки вважають своїм покровителем, який знаходиться в Каштановому сквері.
Сьогодні Миколаїв є великим транспортним, промисловим, суднобудівним,
туристичним центром України. У Миколаєві з дня його заснування базувався могутній
інтелект, тут народилися астроном Ф. Бредихін, флотоводець-винахідник, адмірал
С. Макаров, поети Л. Вишеславський і М. Лисянський, жили та працювали філолог
В. Даль, історик і композитор М. Аркас, народні художники України А. Антонюк,
М. Бережний. Цей край — батьківщина корифеїв українського театру М. Садовського,
І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського, М. Кропивницького.
Миколаїв має декілька власних рекордів. Це Інгульський міст, підйомна частина
якого найбільша в Європі, Варварівський міст — єдиний міст в Україні, розведення якого
виконується горизонтально з поворотом на 90 градусів; яхта «Ікар», яку розробили
студенти та співробітники Морського технічного університету, і вона стала першою в
Україні яхтою, що здійснила навколосвітнє плавання. А ще тут знаходиться найдовша в
Україні пішохідна вулиця Соборна. Окрасою міста є чудові парки, сквери, де можна
побачити секвою з Північної Америки, японську сакуру, деревовидну півонію з Китаю.
Місто має свій день народження - це друга субота вересня. У 2001 році серед імен
малих планет з'явилася планета номер 8141 Nikolaev, названа на честь міста.
Прапор міста

4. Миколаїв – корабельна столиця України
Музей суднобудування і флоту
Дитяче містечко “Казка”Флотський бульвар
Миколаївський зоопарк
Астрономічна обсерваторія
Миколаївський обласний художній
музей ім. В.В. Верещагіна
Миколаївський обласний
краєзнавчий музей
Шуховська вежа
Миколаївський академічний
обласний театр ляльок

5. Музей суднобудування і флоту
Візитівкою Миколаєва є музей суднобудування і флоту. Унікальний музей
було відкрито 1978 року в день Військового-Морського флоту у реставраційному
приміщенні Адміральського палацу — пам'ятці архітектури XVIII-XIX ст., її
відвідали безліч відомих людей, які залишили свій слід в історії розвитку
кораблебудування.
У музеї зібрано близько 100 моделей кораблів, від вітрильників до авіаносців,
що сходили з миколаївських стапелів упродовж XVIII-XX ст. Експозиція музею
налічує близько 3000 предметів, розташованих у 12 тематичних залах. Вона
демонструє історію суднобудування України, починаючи від часів Київської Русі і
до сьогодні. 14 тисяч експонатів зберігаються у фондах закладу: навігаційні
прилади, адміралтейський якір, карти, документи, які є перлинами колекції. Серед
них макет фрегата «Святий Миколай» - першого судна, збудованого на першій
корабельні Миколаєва.
Родзинкою музею можна вважати зал, який присвячений виробництву
підводних човнів, що були на озброєнні Чорноморського, Північного і навіть
Тихоокеанського флоту. У цьому залі можна побачити макети та фото підводних
човнів, відомих як «Малютка», «Щука», що сходили з конвеєра саме в Миколаєві.
Цікавинкою є діорама «Будівництво кораблів на Миколаївському адміралтействі у
першій чверті XIX ст.». Її автор та виконавець – лауреат Шевченківської премії
(1981 р.) художник В. Семерньов.
Музей відвідують тисячі туристів із різних куточків світу. Він вважається одним
найцікавішим туристичним об’єктом України і гордістю корабельного краю.

6. Миколаївський зоопарк
Історія Миколаївського зоопарку розпочалася ще у 1901 році.
Його засновником був Микола Леонтович. Першими мешканцями
зоопарку стали акваріумні рибки. Пізніше з’явився зоосад, який
постійно поповнювався новими видами тварин і перетворився на
повноцінний зоопарк. До 1925 р. розташовувався в будинку
Леонтовича, згодом розширився, а з 1978 р. обіймає територію
сучасного зоопарку.
Перед центральним входом в зоопарк знаходиться скульптура
«Мауглі і Багіра», яка згодом стала емблемою закладу. Також на
території парку можна побачити двох мармурових левів, яких
спеціально виготовили китайські майстри для звіринця. Прогулюючись
поміж вольєрами, можна побачити безліч екзотичних тварин, більшість з
них мешкають лише у цьому зоопарку. Тут є величезні слони і
бегемоти, які вразять розмірами, тигри й леви, які зачарують грацією,
лемури та сурикати, які розвеселять навіть найпохмуріших гостей. У
2002 р. зоопарк був відзначений Почесним Дипломом Міжнародного
академічного рейтингу популярності і якості «Золота фортуна».
Наступного року зоопарк першим в Україні увійшов у Всесвітнью
асоціацію зоопарків і акваріумів. У 2006 р. у зоопарку відкрито колекцію
«Сад живих тропічних метеликів».
Миколаївський зоопарк - один із найбільших в Україні, він входить до
трійки зоопарків Європи за видовим розмаїттям. Його площа займає 19 гектарів.
Тут мешкає більше 460 видів тварин (понад 5600 особин), з яких 220
занесені в Міжнародну Червону книгу. Більше 90 видів тварин серед українських
зоопарків представлені тільки тут. Зоопарк бере участь в 28 європейських
програмах з розведення рідкісних видів тварин.
Схема зоопарку

7. Дитяче містечко «Казка»
Дитяче містечко «Казка» – це унікальний культурно-ігровий
комплекс, якому немає аналогів в Україні. Він розташований у центрі
міста і займає площу 2,5 га. Тут є місця для прогулянок та
театралізованих вистав, безліч атракціонів, ігрових майданчиків,
фонтанів та цікавих декоративних об’єктів. Його часто називають
українським «Діснейлендом», оскільки усі атракціони пов’язані з
казками. Автором проєкту забудови, головним архітектором та художнім
оформлювачем є Вадим Попов. Вперше ворота Дитячого містечка
«Казка» відкрилися 19 травня 1982 р.
У цьому комплексі є великий павільйон з амфітеатром, де
проводяться концерти; середньовічний кам'яний замок і його секретні
сходи, які запрошують до пригод. Також можна помилуватися
декоративним басейном з фонтаном, справжнім паротягом, маяками,
каруселлю з відомими героями казок О. Пушкіна. Взяти участь у
пізнавальних та ігрових програмах, пограти в настільні ігри (футбол,
більярд, хокей, шашки, шахи, мозаїка); стати глядачем турнірних боїв за
участю середньовічних лицарів. Для відвідувачів будь-якого віку працює
автодром. У цьому українському «Діснейленді» діє «Українська хатинка»,
в якій зібрані кращі декоративно-прикладні та художні роботи дітей міста
Миколаєва. Їхні фантазія і творчість гідні захоплення!

8. Шуховська вежа
Творінню відомого інженера В.Г. Шухова – водонапірній
башті - гіперболоїдної конструкції вже більше ста років. Це
найстаріша водонапірна вежа в Європі. За проєктом
В.Г. Шухова в Україні побудовано кілька таких ажурних
веж, але саме миколаївська стала першою в системі
міського водопостачання. Таких у світі збереглося усього
13. Її побудовали у 1907 р. Її висота — 32 м. і знаходиться
на найвищій точці міста. У 1944 р. вежу знищили німецькі
війська. Згодом її відновили і використували до середини
1958 р. Нині має статус пам'ятки історії та культури
місцевого значення як унікальний об'єкт інженерної
спадщини України, але, на жаль, сьогодні вона вимагає
реконструкції.
В.Г. Шухов першим у світі застосував для зведення
будівель і башт сталеві сітчасті оболонки, які увійшли в
сучасну практику будівництва, і в XXI ст. стали одним із
головних засобів формоутворення авангардних будівель.
Будівництво вежі

9. Астрономічна обсерваторія
Астрономічна обсерваторія одна з найдавніших обсерваторій в Україні
та Східній Європі. Нині це пам'ятка архітектури загальнонаціонального
значення, яку у 2007 р. було включено до Попереднього списку об'єктів
Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО від України. Адмірал Олексій Грейг
заснував обсерваторію у 1821 р. як морську з метою забезпечення
Чорноморського флоту часом, картами та навчанням морських офіцерів
астрономічним методам орієнтування. Її збудували за проєктом
архітектора Чорноморського адміралтейства Федора Вунша, і до наших
днів вона збереглася у незмінному вигляді. Територія обсерваторії
обіймає площу 7,1 га.
У 1992 р. обсерваторія здобула статус самостійної наукової
установи. У 2002 р. отримала офіційний статус науково-дослідного
інституту, який крім науково-дослідної роботи, також займається
просвітницькою діяльністю. З метою популяризації астрономії
кілька поколінь співробітників зберігали старі астрономічні
інструменти, колекцію астрономічних годинників, старовинні
книги, фотографії, картини, карти. Усе це зібрання і становить фонд
музею обсерваторії. На даний час тут знаходиться понад 150
експонатів. Експозиція розміщується в Круглому залі Головної
будівлі і двох астрономічних павільйонах.
Сьогодні Миколаївська астрономічна обсерваторія – це історичне
та наукове надбання України, що немає аналогів у нашій державі. Її
можна порівняти лише з Королівською Обсерваторією у
Великобританії та Морською Обсерваторією в США.

10. Миколаївський обласний художній музей імені В.В. Верещагіна
Миколаївський обласний художній музей ім. В.В. Верещагіна є одним із
найстаріших художніх музеїв України. Відкриття музею відбулося 6 червня 1914
року — в день 10-річчя трагічної смерті на броненосці «Петропавловськ» віце-
адмірала С.Й. Макарова і художника-баталіста В.В. Верещагіна. Основу музейної
експозиції склали 148 різних творів В.В. Верещагіна (картин, етюдів та
малюнків), які отримали від Російського музею імператора Олександра ІІІ.
З 1986 року музей розташовано у приміщеннях старовинної будівлі початку
ХІХ ст. Нині зібрання музею налічує близько 10 тис. експонатів, які являють
собою своєрідний художній літопис краю, України та багатьох інших країн.
Музей є учасником багатьох вітчизняних та зарубіжних програм, активно
впроваджує в роботу власно розроблену програму «Повернення шедеврів»,
завдяки чому музейні колекції поповнюються та відроджуються.
Щорічно його відвідує понад 150 тис. гостей та жителів міста. У залах
музею постійно експонуються цікаві та пізнавальні виставки. Тут можна
переглянути твори вітчизняного мистецтва, включаючи такі жанри, як живопис,
іконопис, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво, графіку. Справжні
поціновувачі живопису можуть насолодитися чудовими шедеврами К.
Брюллова, В. Сєрова, К. Трутовського, А. Куїнджі, С. Світославського, М.
Ярошенка тощо.

11. Миколаївський обласний краєзнавчий музей
Миколаївський обласний краєзнавчий музей
офіційно було засновано 1913 року, коли за
ініціативою юриста С.І. Гайдученка було відкрито
Миколаївський міський природничо-історичний
музей. Хоча історія самого музею починається з
1803 року, коли при Чорноморському депо карт
було створено кабінет рідкісних речей. Сьогодні
він є важливим музейним об’єднанням, справжнім
центром краєзнавчих досліджень, до складу якого
входять ще чотири музеї міста та області.
Стара будівля музею на
вул. Декабристів, 32
З 2012 року він розміщується в будівлі-пам’ятці
національного значення «Старофлотські казарми». Нині
загальна кількість основного фонду музею налічує понад 160
тис. одиниць збереження, що включає в себе унікальні
колекції предметів археології та етнографії, зброї та
стародруків, документальних джерел та пам’яток природи.
Експонати поділені на тематичні виставки. В основному це
предмети античності з Ольвії, інструменти Київської Русі,
зброя козаків і безліч інших цінних об’єктів.
Щороку через експозицію проходить понад 50 тисяч
відвідувачів, для них проводиться більше 1600 екскурсій.

12. Флотський бульвар
Флотський бульвар — одна з найважливіших історичних вулиць
Миколаєва та красиве місце для прогулянок жителів міста та його
гостей. Заснували бульвар у ХІХ ст. Урочисте відкриття пам’ятки
відбулося у 1826 році. Спочатку бульвар носив ім'я Інгульський,
оскільки проходив вздовж річки Інгул. Відтворено його за зразком
Приморського бульвару в Одесі. Завдяки чудовому краєвиду на річку,
який відкривався звідси на пристань, він став називатися Морський. У
1976 році було проведено реставраційні роботи, після чого бульвар
перейменували у Флотський, щоб підкреслити важливість Миколаєва
та його зв’язок з Чорноморським флотом.
На відкритих майданчиках знаходяться багато цікавих речей:
старовинна гармата - пам'ятний знак на честь заснування міста;
пам’ятник полковникові М. Фалєєву, який керував будівництвом міста і
верфі; пам’ятник адміралу С. Макарову, відомому вченому і
флотоводцю.
Гармонійним вкрапленням у морську стилістику бульвару є зелені
насадження білих акацій, лип, тополь та інших дерев, що дарують
прохолоду і рятівну тінь у літній спекотний день. Особливо приваблює
невеликий за розмірами фонтан «Лев». За зовнішнім виглядом здається,
що це шматочок із середньовіччя. Композиція фонтана складається з
кам’яної стіни і чаші. Зі стіни на городян дивиться голова лева, з пащі в
чашу ллється струмінь прохолодної води.
Монумент М. Фалєєву Монумент С. Макарову
Вся архітектура бульвару присвячена морським орнаментам і духу суднобудування, ці знаки можна побачити і в ліхтарях,
що розташовані вздовж бульвару, і в якорі, що символізує собою міць військово-морського флоту, а також у чудових білих
яхтах, що належать Миколаївському яхт-клубу.

13. Миколаївський академічний обласний театр ляльок
Миколаївський академічний обласний театр ляльок входить до
п'ятірки найкращих театрів України. Був заснований у 1970 році, і вже у
листопаді 1971 року відкрито перший театральний сезон виставою
«Восставшие джунгли». Вдруге театр святкував своє відкриття у 1996 році
після капітального ремонту, який відродив напівзруйноване театральне
приміщення. Театральний колектив неодноразово був учасником
міжнародних, всеукраїнських фестивалів та конкурсів. Зокрема, брав
участь у міжнародних фестивалях «Кришталеві вітрила», «Золотий
Телесик» (м. Львів), «Інтерлялька-97» (м. Ужгород), «Подільська лялька»
(м. Вінниця) та інші.
Кожного сезону в театрі здійснюється від двох до
чотирьох прем'єрних вистав у постановках кращих режисерів
- лялькарів України. Кращі вистави театру - це «Гадкий
утёнок», «Квітка-семицвітка», «Снежная королева»,
«Принцесса на горошине», «Іванкова сопілка», «Коза-
дереза», «Курочка ряба», «Пан Коцький», «Мауглі», «Котик та
півник» тощо. Щорічно в театрі проходить 650 вистав, які
відвідують 45 тисяч глядачів.
У 2013 році за ініціативи колективу було започатковано
гастрольний тур «Театри світу – дітям», а восени 2017 року —
Відкритий регіональний фестиваль театрів ляльок та студій
лялькового мистецтва «Кришталева лялька». Створена
лялькова мапа України, яка щороку поповнюється ляльками
учасників фестивалю.

14. Вознесенськ
Вознесенськ - місто обласного значення, один із промислових, культурних та
історичних центрів Миколаївської області. Розташоване в південній частині Миколаївщини.
Населення міста складає 37,3 тис. жителів. Площа міста складає 2256 га. На території
міста протікає річка Південний Буг з притокою Мертвовод, що є важливими транспортними
артеріями області. Під містом знаходяться унікальні великі прісні озера питної води, з яких
за допомогою 30 свердловин здійснюється водопостачання. Також розроблені дві
свердловини з яких здійснюється видобуток мінеральної води.
Історія міста бере початок у ХV столітті, коли на високій горі південної
околиці сучасного Вознесенська було побудовано турецьку фортецю
Чичаклей. На початку ХVІІІ ст. на цьому місці був козацький замовник
«Соколи». У 1789 році князь Г. Потьомкін запропонував Катерині ІІ
збудувати на місці «Соколів» нове місто і назвати його Вознесенськом на
честь церковного свята Вознесіння Господнього. 27 січня 1795 року було
видано указ про заснування Вознесенського намісництва і будівництво його
центру - міста Вознесенськ.
Прапор міста
Герб міста
У місті розташовано 18 основних промислових
підприємств, 78% з них відносяться до легкої
промисловості. Вознесенськ дав країні не одне славне
ім’я. У 1883 році тут народився і навчався в гімназії
відомий учений-біолог, колишній віце-президент
Академії наук УРСР А. О. Сапегін. У 20-х роках ХХ ст.
розпочав свій творчий шлях народний артист
Г.П. Глєбов (Сорокін). Тут народився український
композитор і диригент В.Г. Смекалін. У місті є декілька
пам'яток архітектури ХІХ ст., міські парки, художній
музей імені Є.А. Кібрика тощо.

15. Вознесенськ – незвідане місто півдня України
Царська ротонда
Вознесенський художній
музей імені Є. А. Кібрика
Вознесенський краєзнавчий музей
Трикратський ліс
Актівський каньйон

16. Проста краса альтанки і досі привертає увагу багатьох людей
та є найулюбленішим місцем відпочинку жителів міста і туристів.
Тут багато зелені і затишних алей. В парку майже поряд із
ротондою знаходиться підземний хід. За переказами старожилів
він веде в район Мар’їного гаю.
Царська ротонда
Справжньою окрасою та перлиною Вознесенська є
Царська ротонда або альтанка – найвідоміша архітектурна
пам’ятка Вознесенська, що стала візитівкою міста.
Альтанка збереглася до наших часів та своїми колонами
розповідає про загадкове минуле міста.
Цій історичній пам’ятці – понад 170 років.
Це сферична альтанка з 8 колонами, яка
оточена трьома кільцями терас. Вона була
споруджена в 1837 році і встановлена на
центральній алеї парку Січової Слави, на
високому штучному пагорбі. Легкості образу
ротонди надає білий колір. Споруда була
збудована для прийому царем та його
свитою гостей – послів, дипломатів,
керівників різних держав Європи.
Ротонда у 1970-ті роки

17. Вознесенський художній музей ім. Є.А. Кібрика
Вознесенський художній музей імені Є.А. Кібрика було
відкрито в жовтні 1985 року як структурний підрозділ
Миколаївського обласного художнього музею імені В.В. Верещагіна.
Це унікальний персональний музей художника, і за розмірами, і за
кількістю одиниць зберігання. Тут відображено весь творчий шлях
художника-графіка Євгена Кібрика. Сьогодні цей музей має статус
муніципального.
Він розташований в центрі міста у двоповерховій будівлі, де
перший поверх займає виставковий зал, призначений для лекцій, і
бібліотека. На другому поверсі приміщення розміщується музейна
експозиція, в якій представлено роботи художника і все, що
пов’язано з ім’ям видатного діяча.
В зібранні музею 2240 творів мистецтва. Тут представлені особисті
речі Є.А. Кібрика, які відтворюють частину інтер’єру його майстерні. На
стендах фотознімки, листи, документи, що відображають окремі моменти
з його життя і допомагають зрозуміти творчу індивідуальність художника,
сприйняти його не тільки як майстра книжкової ілюстрації, але й як
людину, яка присвятила своє життя служінню мистецтву та педагогічній
діяльності. Є.А. Кібрик упродовж 25 років був професором, керівником
майстерні станкової графіки художнього інституту імені В. Сурікова. В
музеї працюють виставки, присвячені класичному та сучасному
мистецтву. Музей відомий не лише в Україні, а і за її межами. Радимо і тобі
торкнутися цього чарівного світу картин у Вознесенську.

18. Вознесенський краєзнавчий музей
Краєзнавчий музей заснований в 1965 році. Розташований у
центральній частині міста. Основним завданням музею є збереження
та примноження відомостей про історію краю, цінні духовні
традиції та звичаї населення, яке раніше проживало на сучасних
землях Вознесенська. Тут зібрано матеріали, що розповідають про
історичне минуле міста та району, починаючи з найдавніших часів,
період заселення краю та заснування міста, його історичний
розвиток та сучасне життя в період незалежності. Експозиція
налічує близько 2000 експонатів, які зберігаються в 7 залах музею.
Найбільша частина експозиції – це історія міста в радянський час.
Тут зібрані різноманітні предмети побуту, документи і фотографії,
зброя і знаряддя праці.
Нині у музеї проводяться уроки історії для школярів. Щорічно в ньому
демонструється виставка прикладного мистецтва «Барвиста писанка». Виставка
є традиційною. З кожним роком у ній бере участь все більше народних умільців.

19. Неподалік від Вознесенська знаходиться лісовий оазис –
Трикратський ліс. Це справжнє багатство посушливих південних
степів у поєднанні зі столітніми дубами. Він розташувався у
північній частині району, поблизу річки Мертвовод. Ліс закладено
1819 року графом Віктором Скаржинським. На початку ХІХ
сторіччя він розбив у маєтку «Трикрати» недалеко від
Вознесенська сад, дендрарій, організував лісові розсадники. З
часом ліс розрісся, змужнів, насадження збільшувалися та
розвивалися, і з'явився повноцінний ліс зі своєю цікавою
історією та мальовничими краєвидами. Нині Трикратський ліс
входить до національного природного парку «Бузький Гард». Це
добре доглянутий лісовий масив. Він цінний як первісток
степових лісів півдня України. Складається Трикратський ліс з
двох урочищ – «Лабіринт» і «Василева пасіка». Обидва вони
охороняються законом, а з 1972 року отримали категорію
державних заповідних урочищ.
Трикратський ліс
Урочище «Лабіринт» – парк графа Скаржинського, з вузенькими
стежками, каналами, містками через водойми. Тут зібрано рідкісні дерева, є
березовий гай, також росте більше трьохсот могутніх дубів, багато з них
налічують понад 150 років. Тут мешкають бізони, олені, лані, косулі.
Густі зарості «Василевої пасіки», нагромадження скель, джерела з
холодною кришталево-чистою водою надають їй неповторної краси. Тут
росте багато лікарських рослин: валеріана, звіробій, чистотіл.

20. Актівський каньйон
Поблизу Трикратського лісу розташований Актівський каньйон
справжня перлина Вознесенщини. Це унікальний природний комплекс
лісової та водної екосистем у поєднанні з комплексом скель та гранітних
валунів. Його глибина досягає 50-70 метрів, а площа - близько 250
гектарів. Він є частиною регіонального ландшафтного парку «Гранітно-
степове Побужжя», входить у список природних див України і вважається
однією з найстаріших євразійських ділянок суші.
За величезні гранітні скелі та обриви каньйон прозвали Долиною Диявола. Вважається, що каньйон був
сакральним центром Скіфії, де в давнину люди проводили ритуали і молилися своїм богам. Цей куточок
землі славиться далеко за межами району не лише своїм вражаючим тваринним та рослинним світом, а й
чудовими пейзажами, створеними природою. У каньйоні можна побачити унікальні «сковорідки», «тещин
язик» та сонячну долину. Тут близько тисячі видів рідкісних рослин, частина з яких занесена до «Червоної
книги». Через свій ландшафт і оригінальну геологію Актівський каньйон нагадує «Гранд-каньйон» в Америці.

21. Первомайськ – дивовижне місто з багатою історією, цікавими
пам'ятками і просто казковою природою. З висоти пташиного польоту
створюється враження, ніби місто оповите смарагдовою ковдрою, а річки,
немов вени, наповнюють його життєвою силою. Населений пункт має
досить неповторну історію, яка немає аналогів в Україні. Тут колись
сходилися кордони Речі Посполитої, Туреччини та Війська Запорізького.
Згодом виникло три поселення: Ольвіопіль, Голта і Богопіль. У 1919 році
ці поселення об’єднали в одне, і воно отримало назву – Первомайськ. Нині
це місто обласного значення та районний центр у Миколаївській області,
друге за чисельністю населення місто в області, розташоване на межі
степу та лісостепу. Рельєф міста - це хвиляста рівнина, розрізана
долинами і балками на окремі водорозділові плато. Середня висота над
рівнем моря 200 м. Площа, яку займає місто, дорівнює 25,13 кв. км.
Населення міста складає близько 67 тисяч осіб.
Первомайськ
Первомайськ пов'язаний із великою кількістю історичних подій та
персоналій. У Первомайську виборювали свободу загони ватажка
гайдамаків Максима Залізняка, звідси походить персонаж українського
фолькльору – козак Мамай. У цьому місті народилися відомий
український письменник Микола Вінграновський, народний художник
України Андрій Антонюк. Тут тривалий час проживала відома українська
актриса та співачка Єфросинія Зарницька. Вона зіграла значну роль у
становленні Первомайського народного театру. Родом звідси і відомий
полярний пілот, дослідник Антарктиди і Арктики Іван Черевичний.
Прапор містаГерб міста

22. Первомайськ – місто на кордоні трьох держав
Первомайський краєзнавчий музей
Музей Ракетних військ
стратегічного призначення
Мигійський каньйон
Гранітно-степове Побужжя

23. Первомайський краєзнавчий музей
Первомайський краєзнавчий музей відкрито 18 грудня 1927 року.
Його засновником та першим директором був відомий вчений археолог
П.В. Харлампович. На початку Другої світової війни у фондах музею
нараховувалось близько 20 тисяч експонатів. Значну частину складала
археологічна колекція, яку зібрали під час Південно-Бузької
археологічної експедиції, що проводилася в 1928-1932 роках на
берегах Південного Бугу та його притоках. На жаль, у 1941 році
експонати музею не встигли евакуювати, і всю колекцію було
втрачено. А у березні 1944 року було спалено й будівлю музею. І лише
влітку 1985 р. його було знову відкрито для відвідування. З 1986 року
музей став державним. Сьогодні він є філією Миколаївського обласного
краєзнавчого музею. Зараз у ньому представлено 15 експозицій, що
знайомлять з історією Первомайщини від кам'яної ери і до сучасності.
Цікавість у відвідувачів викликає експозиція
«Селянська хата» та постійно діюча виставка голограм,
на якій представлені предмети з найвідоміших музеїв
України. У двох залах розташована експозиція,
присвячена природним багатствам краю. Працюють три
виставкові зали, в яких постійно експонуються твори
майстрів вишиваного мистецтва, місцевих художників.

24. Музей Ракетних військ стратегічного призначення
Музей Ракетних військ стратегічного призначення – це винятковий
музей, єдиний у Європі та країнах СНД. Спрямованість його експозиції
нагадує, яка небезпека і сьогодні ще загрожує світові. Був заснований 8
листопада 2000 року як філія Національного військово-історичного
музею України. Для створення музею використані бойова позиція і
командний пункт ракетного полку 46 ракетної дивізії Ракетних військ
стратегічного призначення. Тут знаходиться вся техніка і засоби, які
використовувалися при обслуговуванні ракетних комплексів, унікальні
ракети, ракетні двигуни, системи космічного зв'язку, а в приміщеннях
казарм, штабу - експозиційні зали. Нині в музеї нараховується майже 2000
експонатів, кількість яких постійно зростає і урізноманітнюється.
Зважаючи на географію місць, з яких приїжджають відвідувачі, музей вже
відомий не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Загальна кількість
відвідувачів за весь період існування становить майже 22 тисячі осіб.

25. Мигійський каньйон
Мигійський каньйон – вузька каньйоноподібна долина з
високими скелястими берегами та порожистим руслом – справжня
туристична перлина Первомайщини. У народі цей мальовничий
гірський ландшафт серед степової рівнини називають ще «Бузькою
Швейцарією». За багатством рослинного і тваринного світу згаданий
куточок не має собі рівних у Північно-Західному Причорномор’ї.
Територія каньйону входить до складу національного природного
парку «Бузький Гард». Легендарні місця Мигійського каньойну –
скеля Пугач, Турецький стіл, Гайдамацький острів, пороги Гард –
відображають історію краю, пам’ятають скіфів і стародавніх греків,
гайдамаків, запорозьких козаків і турецьких завойовників.
Найбільш виразно «чудовість» природного об'єкту виявляється в
наявності вируючої води, що мчить через знамениті пороги від Мигії до
Южноукраїнська. Серед них найбільші – Компанійська Брояка і Запорізька
Брояка. Запорізька Брояка – величезна скеля, висотою понад 32 метри і
завширшки близько 21 метра, яка ніби штучний міст поєднує два береги.
У верхній частині Мигійського каньйону ландшафт долини овіяний
славою гайдамацького руху: острів Козака Мамая, скеля Гайдамацьке
Сидіння, Турчинова Могила, скеля Голова Пугача та інші. Завдяки
унікальному рельєфу та клімату тут можна займатися яхтингом,
рафтингом, кайтингом, віндсерфінгом, велосипедними та пішими
прогулянками, відвідувати екскурсії, знайомитися з неймовірно гарними
куточками природи, вдихати цілющі аромати безкрайніх степів.

26. Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»
Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» –
справжня гірська країна серед Українського степу, належить до
7 природних чудес України. Це одна з найдавніших ділянок суші
Євразії, яка не поринала у морські глибини вже протягом 60 мільйонів
років. До комплексу парку входять: унікальна екосистема Південного
Бугу у межах між містами Первомайськ (на півночі) та Южноукраїнськ
(на півдні), а також містичний Актівський каньйон, річка Гарбузинка з
Трикратським лісом. Утворений парк 1994 року, його площа – 6267 га.
Цю місцевість можна по праву вважати неповторною симфонією барв.
Це справжня знахідка для поціновувачів квітів і трав. Результати
біогеографічних досліджень вказують на наявність на території значної
кількості видів рослин і тварин середземноморських та гірсько-
альпійських за походженням. Тут виявлено 86 представників флори і
фауни, занесених до Червоної книги України та Європейського
Червоного списку.
Гранітно-степове Побужжя має унікальний рекреаційно-
оздоровчий потенціал. Тут зосереджені значні запаси лікувальних
радонових вод. Вже багато років Бузькі пороги є Меккою водних
туристів. В урочищі Протич розташована одна з найкращих в Європі
природних трас водного слалому. Прямовисні скелі каньйону –
улюблене місце змагань скелелазів.

27. Новий Буг
Прапор містаГерб міста
Новий Буг (в минулому – Куца Балка, Семенівка,
Новопавлівка) – місто районного підпорядкування
адміністративний центр Новобузького району Миколаївській
області. На території сучасного Нового Буга знайдено залишки
поселень доби неоліту і пізньої бронзи та скіфські поховання (VI
століття до нашої ери). У середині XVIII ст. тут містився зимівник
запорізького козака А. Куцого, звідси первинна назва поселення –
Куца Балка. На рубежі XVIII—XIX ст. уподовж Куцої Балки
виникло декілька хуторів, заснованих переселенцями з
Полтавщини, Чернігівщини, Бессарабії. Хутори поступово
злилися з селом Куца Балка, яке стало називатися по імені
одного з поселенців Семенівкою. У 1810 році біля цього села
оселилися заможний господар Павло Тріска. Новоутворене
поселення об'єдналося з Семенівкою і отримало найменування
Новопавлівка. Нова назва міста – Новий Буг була заснована 1832
року. Саме з цієї дати розпочався стрімкий розвиток міста. Площа
його 1,3 тис. кв. км, населення понад 15 тис. чоловік.
У місті народилися такі відомі особистості, як український поет і
літературознавець С.А. Крижанівський; письменник І.С. Черкасенко,
скульптор В.X. Федченко, доктор геологічних наук, професор Одеського
університету І.Я. Яцько, доктор біологічних наук В.П. Коваленко.

28. Новобузька гімназія
Новобузький педагогічний коледж
Новобузький народний історичний музей
Новобузький коледж
Миколаївського національного
аграрного університету
Регіональний ландшафтний парк
«Приінгульський»
Свято-Михайлівський
Пелагеївський жіночий монастир
Новий Буг – маленька перлина Миколаївщини

29. Новобузька гімназія
Новобузька гімназія – загальноосвітній навчальний заклад, що
забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загальнокультурну
підготовку обдарованих і здібних дітей віком 10-18 років. Термін
навчання 7 років. Гімназистом може стати кожна гармонійно
розвинена людина, впевнена в собі, здатна обернути міць
людського інтелекту в творчість. Гімназія існувала ще з 1892 року.
Вступ до неї обмежувався становою приналежністю до панських
верств населення. Пізніше тут була створена учительська семінарія,
у якій навчався видатний письменник і драматург Спиридон
Черкасенко. За дореволюційний час семінарія підготувала понад
тисячу вчителів початкової школи. Серед випускників були
український педагог і освітній діяч Я.Ф. Чепіга-Зеленкевич та
український видавець, засновник першого в Україні педагогічного
видавництва «Український учитель» і першого українського
педагогічного журналу «Світло» Г.П. Шерстюк. У 1920 році на базі
колишньої гімназії була відкрита семилітня неповна школа № 1. З
1977 до 2001 року в приміщенні знаходився навчально-виробничий
комбінат. А тепер у будинку, архітектурній пам’ятці, розміщується
перший навчальний заклад нового типу – гімназія. Історичне
відкриття гімназії відбулося у 2001 році.

30. Історія закладу розпочинається з 12 січня 1945 року в якості педагогічного
училища. Більше як півстоліття педагогічне училище готувало дипломованих
спеціалістів-учителів початкових класів та вихователів дошкільних закладів. З його
стін вийшло понад 13 тисяч спеціалістів-освітян. В серпні 1997 р. педагогічне училище
було ліквідовано і на його місці створено педагогічний коледж Миколаївського
державного педагогічного інституту, а в 2006 р. його перейменовано у вищий
навчальний заклад «Новобузький педагогічний коледж». З 12 квітня 1990 року і
до теперішнього часу заклад очолює Олександр Андрійович Скорина – викладач
математики, відмінник народної освіти.
Новобузький педагогічний коледж
На базі педагогічного коледжу працює заочне відділення, яке було відкрито у 1980 р. Великий внесок в
організацію успішної роботи заочного відділення закладу в різні роки зробили С.Ф. Орлянський, М.Т. Осипчук,
М.С. Вишневська, Л.І. Савченко, Л.П. Ночовська, В.Г. Короткова, Л.М. Кучерявенко, В.В. Скорина. Гордістю закладу
є його випускники: Яків Чепіга – письменник і педагог, Спиридон Черкасенко – письменник, Людмила Зубова-
Кульчицька – редактор газети “Вперед”, Микола Пихтін – генерал-майор МВС, Микола Шитюк – академік,
заслужений діяч науки і техніки України, відмінник освіти України, лауреат премії М. Аркаса, доктор історичних
наук, професор.
Із жовтня 2001 року з метою розвитку творчої особистості студентів, залучення їх до науково-дослідницької
роботи, виявлення обдарованих дітей створено науково-студентське товариство. У закладі активно працюють
гуртки: виразного читання, «Природолюби», гуртки декоративно-прикладного мистецтва, хорового співу,
естрадного та сольного, образотворчого мистецтва, музичний лекторій, клуби «Я – педагог», «Майбутній
вихователь», «Право», «Сократ», «Ерудит», КВК.

31. Новобузький народний історичний музей
Історичний музей в місті діє з 1980 року. Розташований він на центральній
площі міста у приміщенні районного Будинку культури. В музеї зібрано
експонати, які широко і повно розкривають історію рідного краю, оповідають
про життя людей у різні епохи. У виставленій на огляд експозиції
представлені матеріали щодо життя козаків, часів Другої світової війни та
інших важливих історичних подій аж до сучасності. Вони оповідають про
життя не лише Нового Бугу, а й інших міст Миколаївської області. В музеї
співробітники розкажуть про історію експонатів, їх значення й походження, а
також проведуть екскурсії для дітей, підлітків і дорослих.

32. Новобузький коледж Миколаївського національного аграрного університету
Новобузький коледж – один із найстаріших сільськогосподарських
навчальних закладів на Миколаївщині. Спочатку в 1924 році у приміщенні
розформованої ще у 1920 році учительської семінарії почала роботу
агропромшкола з трирічним терміном навчання. За п’ять років її колектив
підготував 200 спеціалістів. У 1930 році на її базі було створено технікум
механізації сільського господарства, реорганізований через рік в технікум
соцобліку, а згодом – в агрономічний. За десять довоєнних років тут
підготовлено понад 400 сільських бухгалтерів та агрономів рільництва.
З 1984 року у технікумі почали навчати студентів за спеціальністю «Будівництво та
експлуатація будівель і споруд». Сьогодні на цьому відділенні понад 200 студентів. У
2003 році технікум введений як структурний підрозділ до Миколаївського державного
аграрного університету. В березні 2004 році технікум отримав статус коледжу і був
перейменований у Новобузький коледж Миколаївського державного аграрного
університету. За всі роки існування навчального закладу підготовлено понад 20 тисяч
спеціалістів, які працюють у різних регіонах України та в країнах ближнього зарубіжжя.
Під час окупації Нового Бугу (серпень 1941–березень 1944) технікум не працював. Підготовку і випуск
агрономів у технікумі продовжили 1944 року після відновлення його діяльності. У 1947 році заклад було
реорганізовано в технікум механізації сільського господарства, в якому стали готувати техніків-механіків
шляхом стаціонарного навчання, а з 1953 року – і заочного. У 1983 році було введено в експлуатацію новий
навчальний корпус на 920 учнів. При навчальному закладі у 1965 році відкрито нове відділення
«Електрифікація сільського господарства». За 39 років технікум підготував близько двох тисяч техніків-
електриків. Нині на відділенні навчається більше двохсот студентів.

33. Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський»
Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський» – один із семи природних чудес
Миколаївської області, справжня перлина Новобузького району. Входить до природно-
заповідного фонду України, що є загальнонаціональним надбанням. Парк створений у
2002 році. Його площа становить понад 3 тис. гектарів, протяжність - 25 км. Ця місцевість
відома своїми чудовими пейзажами. На території парку протікає Річка Березівка – єдина в
Україні, яка не має жодної дамби. Ми маємо рідкісну можливість бачити водойму такою,
якою її створила сама природа. Найбільш цікавими для відвідування є плато «Чортів
міст», скеля Стовп, штучний каньйон, Садиба Тропіних, Щорсівський парк, підвісний міст
через річку Інгул та інші. Основу парку складає Софіївське водосховище. Тут
розташований найбільший на Миколаївщині штучний водоспад. Сама водойма має статус
гідрологічного заказника. Найпривабливішим місцем заповідника є Берег кам’яних химер.
Під впливом води та вітру тут утворилися чудернацькі фігури – кам’яна черепаха, риба,
крокодил, спляча красуня, біла фортеця тощо.
Флора території парку налічує близько 600 видів рослин, у
тому числі 20 видів, що занесено до Червоної книги України,
5 – у Світовий червоний список, 12 видів – до Регіонального
списку охорони Миколаївської області. Тут можна зустріти
такі рідкісні види, як сон чорніючий, гіацинтик блідий,
волошка сумська, ауринія скеляста, таволга Літвінова,
гвоздика прибузька. Тваринний світ цього регіону
представлений 2100 видами. Це комахи, земноводні,
рептилії, птахи, гризуни. Також багато лисиць, вовків, кабанів,
косуль. З пернатих найчастіше можна бачити фазанів, орлів,
зустрічається лелека біла, лебідь-шипун, журавель сірий, сова
болотяна і багато інших.

34. Свято-Михайлівський Пелагеївський жіночий монастир
Свято-Михайлівський Пелагеївський жіночий монастир –
рукотворне диво, визначна пам’ятка Новобузького краю
початку XX століття з неповторними архітектурними
рішеннями в стилі модерн. Понад сто років він височіє над
річкою Інгул, схожий на велетенську свічку, і розташований
далеко від шумних трас та мегаполісів, серед степу та
первісної природи на території Приінгульського
ландшафтного парку.
Це трьохпристольна, дванадцятикупольна церква. Храм, з червоної
цегли, заввишки 47 метрів, в хрести якої вмонтовано вузькі смужки
гранованих дзеркал, які виблискують на багато верст навкруги.
Пелагеївську церкву відкрили 19 серпня 1904 року. ЇЇ зводили брати
Андрій і Михайло Дуриліни в пам’ять про свою матір Пелагею, яка
трагічно загинула. Церква була несхожа на навколишні храми і стала
місцем паломництва для людей із різних місцевостей. Церковна служба
проводилася до 1932 року, далі, аж до 1986 року, храм використовувався
як комора-зерносховище, завдяки чому його і не зруйнували під час
Німецько-радянської війни. У 1994 році храм було відновлено. У тому ж
році тут було засновано жіночий монастир. Зображення монастиря є
елементом гербу та прапора Новобузького району. У храмі три
прибудови: Святого Архистратига Михаїла, Преподобної Пелагеї та
Мученика Андрія Стратилата.

35. Очаків місто з давньою та багатою історією. Це одне із найбільш
старовинних міст Миколаївської області. Біля нього розташовані
легендарний острів Березань, недалеко від Очакова також можна знайти
залишки давньогрецького міста Ольвії. Крім історичної цінності Очакова і
прилеглих земель туристів вражає місцева природа. На відстані 32 км.
від міста розташовані два ландшафтні парки - Тендерівська та
Кінбурнська коси. Також Очаків відомий як курорт із розвиненою
інфраструктурою, багатий ресурсами мінеральних вод і лікувальних
грязей. Гостей міста з радістю зустрічають понад сто санаторно-
курортних установ, теплі води моря і лиману, цілюще повітря,
наповнене ароматами степових трав, піщані пляжі та мілководні затоки.
Очаків
Прапор містаГерб міста
Очаків – місто районного підпорядкування, адміністративний центр у
Миколаївській області, розташоване на правому березі Дніпровсько-Бузького
лиману біля впадіння його в Чорне море. Вважається, що місто Очаків було
засноване в 1492 році кримським ханом Менглі-Гіреєм на місці литовської фортеці
Дашів. Його назва походить від турецької назви міста Ачі-Кале тур, що в перекладі
означає «фортеця біля моря». Площа міста – 1249 га. Станом на 2017 рік кількість
населення становить 12,6 тис. мешканців.
Найцікавішими архітектурними об’єктами міста є храм святого
Миколая, військово-історичний музей імені О. В. Суворова та музей
мариністичного живопису імені Р. Г. Судковського.

36. Очаків – старовинне місто Північного Причорномор'я
Свято-Миколаївський собор
Музей мариністичного живопису імені
Р.Г. Судковського
Військово-історичний музей
імені О. Суворова
Острів Березань
Національний історико-археологічний
заповідник «Ольвія»
Регіональний ландшафтний
парк «Кінбурнська коса»

37. Свято-Миколаївський собор (колишня мечеть)
Свято-Миколаївський собор є пам’яткою архітектури початку
XIX ст. Це найвідоміший і древній храм на території міста, єдина
будівля, що збереглася з турецьких часів. Існує версія, що він був
перебудований із мусульманської мечеті після взяття російськими
військами фортеці турків Ачі-Кале у 1788 році. У 1804-1807 роках
кам’яний мінарет перебудували на дзвіницю та добудували кам’яний
вівтар, паперть і притвор. Зараз про мечеть вже нічого не нагадує. За
радянських часів храм не використовувався за призначенням, цінності
були вивезені, а приміщення було віддано під військово-історичний
музей імені О.В. Суворова.
На початку 1990-х років, після здобуття Україною
незалежності, собор повернули вірянам, провели
реконструкцію, відреставрували та прибудували
купол та дзвіницю. Відтепер у храмі постійно
проводять богослужіння. На території Миколаївського
собору похований очаківський художник-мариніст
Р. Судковський, тут же встановлено пам’ятник на його
честь. На церковному подвір’ї розташована могила
коменданта міста – А. Щетиніна.
Пам'ятник Р. Судковському

38. Музей мариністичного живопису імені Р.Г. Судковського
Експозиція побудована за хронологічним принципом.
Подані живописні та графічні твори, виконані у ХІХ-ХХ ст.
Фонд музею налічує понад 600 творів. У мариністичному музеї
три зали. Знайомство з представленими експонатами
починається із залу Р.Г. Судковського. До його експозиції
входять портрети художника, етюди, картини, малюнки
олівцем, особисті речі, архівні документи, відгуки преси. Тут
виставлено 17 робіт художника, створених в різні періоди його
18-річної творчості. Друга зала – зала мариністичного
живопису другої половини ХІХ століття-початку
ХХ століття. Особливе місце в експозиції посідають картини
І.К. Айвазовського. У третій залі представлені твори
художників–мариністів ХХ ст.
Єдиний в Україні музей мариністичного живопису
відкритий на батьківщині художника у 1982 році. Нині це
територіально-відокремлений відділ Миколаївського обласного
художнього музею імені В.В. Верещагіна. Основа колекції –
твори всесвітньо відомого художника Руфіна Гавриловича
Судковського (1850-1885).
Р.Г. Судковський
Колекція музею мариністичного живопису Р.Г. Судковського постійно
поповнюється новими творами. Музей по праву вважається кращим в
Україні. У ньому часто проводять виставки художників і скульпторів
Миколаївщини.

39. Військово-історичний музей імені О. Суворова
При вході в музей встановлені погруддя відомих полководців М. Кутузова,
Ф. Ушакова, А. Головатого, П. Багратіона, М. Барклай-де-Толлі, М. Платова – героїв
облоги та штурму фортеці Очаків 1788 року. На відкритому оглядовому майданчику
музею розміщене обладнання з військових кораблів XVIII ст., корабельні гармати та
морські боєприпаси періоду Першої та Другої Світових війн.
Військово-історичний музей імені О. Суворова є філією
Миколаївського обласного краєзнавчого музею. Експозиція присвячена
різним періодам російсько-турецьких війн. Також тут представлені
матеріали, що розповідають про Кримську війну 1853-1856 років, драматичні
події на Очаківщині в роки громадянської війни, знайомлять з бойовою
славою міста в період Другої Світової війни. Музей було відкрито у 1972
році. Спочатку він знаходився в приміщенні Свято-Миколаївського собору
(колишня мечеть). З 2000 року музей був переміщений в центральну
адміністративну будівлю.
У фондах музею зберігається більше 18 тисяч експонатів. Усі вони унікальні. Це
ордени і медалі (оригінали) періоду Кримської війни, рідкісні книги, зброя ХVІІІ
століття, особисті речі легендарних людей, архівні документи періоду Другої
світової війни, є зала археологічних знахідок із острова Березань. Головним
експонатом вважається автентична діорама, яка відображала штурм фортеці Очаків
6 грудня 1788 року. Але для оновлення показу діорами потрібна спеціальна зала.
Зараз вона знаходиться в законсервованому вигляді, але відвідувачі мають нагоду
ознайомитися з її репродукцією.

40. Острів Березань має трикутно-клиновидну форму і знаходиться в теплих
обіймах Чорного моря неподалік від Очакова. На невеличкому клаптику суші,
який в довжину навіть не сягає одного кілометра, зосередилися безцінні
історичні пам’ятки. Березань є унікальним місцем, де збереглися свідчення
тисячолітньої історії краю. Ще в VII столітті до нашої ери на цьому місці
було стародавнє поселення греків. З того часу збереглися залишки житлових
будівель, кераміки, монет. За часів Київської Русі острів був одним із портів на
шляху із варяг у греки, місцем, де купці відпочивали перед подоланням
морської ділянки шляху. Пізніше тут діяла турецька фортеця. Причалювали
до цього берега і запорізькі козаки. У Першу світову війну тут розташовувався
форт, з якого військові перекривали морські підступи до Очакова. Тут
ведуться археологічні розкопки, які щоразу приносять нові знахідки.
Острів Березань
Існує дві версії походження назви острова. За першою, стародавні греки
називали нинішню Березань, яка була тоді ще півостровом, Борисфеном, як Дніпро.
Турки, захопивши його, назвали співзвучним словом Бюрюзень-Ада – «острів вовчої
річки». Однак більш вірогідним є друге пояснення: назву острову дали скіфи, вона
походить від іранського березант, що означає «високий». Пізніше українці
переосмислили цю назву як більш зрозуміле слово, похідне від кореня береза.
Острів дав назву лиману і річці, що впадає в нього, і напевно селу Березань та смт
Березанка.
Нині острів є частиною Національного історико-археологічного заповідника
«Ольвія». З висоти пташиного польоту він схожий на корабель із двома щоглами:
одна – пам’ятник лейтенанту Шмідту, інша – ажурний березанський маяк. Кожного
року острів відвідує близько 40 тисяч відпочивальників.

41. Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія»
Антична Ольвія, що розміщена на території Бузького лиману в
Очаківському районі біля села Парутине, складає невід’ємну частину
культурної спадщини України. Вона була однією з чотирьох найбільших
античних держав Північного Причорномор’я. В перекладі з давньогрецької
«Ольвія» означає «щаслива». Це офіційна назва міста, засвідчена у виданих
ним декретах, написах на монетах, в більшості літературних джерел. Ольвія
була заснована грецькими переселенцями на початку VI ст. до н.е. і
проіснувала майже тисячу років - до IV ст. н.е.
Основу господарства Ольвії складало землеробство, скотарство,
рибальство, виноградарство. Ольвія була рабовласницькою республікою.
Управляли Ольвією Народні збори та Рада. Її мешканці надавали велику
увагу благоустрою своїх домівок. У гончарних майстернях виготовлявся
посуд. Торгівельні відносини будувалися на місцевій монетній системі. Одяг
був подібний до вбрання жителів Стародавньої Греції. Більшість громадян
Ольвії знали грамоту. В школу ходили тільки хлопчики, а дівчатка займалися
освітою вдома.
Заповідник було засновано у 1926 році, тут проводяться археологічні
розкопки. У 2002 році йому було надано статус національного. На сьогодні
він обіймає площу 300 гектарів. Заповідник має власний музей, фонди
археологічних матеріалів (понад п'ятдесят тисяч одиниць зберігання),
наукову бібліотеку, експозицію архітектурно-будівельних залишків античної
доби. Крім того, знахідки Ольвії можна побачити також у Національному
музеї історії України, Одеському археологічному музеї, Британському музеї
(Великобританія), Луврі (Франція) тощо.

42. Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса»
Кінбурнська коса – одне з найцікавіших місць Північного Причорномор’я,
унікальний півострів-заповідник з піщаними пляжами, зеленими лісами, казковими
природними ландшафтами. Це територія Очаківського району, що тягнеться зі сходу
на захід паралельно материку, відокремлюючи Дніпровсько-Бузький лиман від
Чорного моря. З метою збереження біологічної розмаїтості у 1992 році на території
півострова був створений регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса». Його
площа понад 200 га. Довжина коси – біля 40 км, у найширшому місці вона нараховує
24 км, а далі вона звужується майже до метра. Звідси і назва коси, яка у перекладі з
тюркської означає «волосовидний мис».
Синіми очима Кінбурнської коси називають озера, яких тут близько 150. Вони,
здебільшого, мілководні. Декілька озер мають цілющі грязі. Є озера, де видобувають
сіль. Озера створюють унікальні за красою оазиси, які приваблюють птахів та тварин.
Рослинний світ коси представлений сотнями видів різних трав і квітів
(більше 620), які вражають будь-яку уяву. У первісному вигляді тут
зростають реліктові рослини. Серед них більше 30 дуже рідкісних видів,
занесених до Червоної Книги України. Близько 150 видів мають наукову
цінність та практичний інтерес. На території коси живуть близько 300
видів птахів, 50 видів ссавців, 9 видів рептилій, 5 видів амфібій, 40 видів
риб, тисячі видів комах. Тут можна зустріти дикого кабана, вовка, лисицю,
зайця, плямистого оленя, косулю, єнотоподібну собаку, борсука, їжака,
куницю, бобра, крота, норку. Справжнім пташиним царством стали
внутрішні водоймища Кінбурнської коси. Природа створила ідеальні
умови для лебедів і рожевих пеліканів, гусей і чапель, фазанів і орланів-
білохвостів та інших птахів.

43. ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО МИКОЛАЇВЩИНУ
«Адміральський палац» - є пам’яткою архітектури національного
значення, зведений у Миколаєві в класицистичному стилі у 1794 році
за проєктом та під керівництвом архітектора Петра Нейолова. Цей дім
більше століття одночасно слугував приміщенням для штабу
Чорноморського флоту та житлом для головних командирів флоту або
військових губернаторів. Тут жили відомі адмірали Микола
Мордвинов, Іван де-Траверсе, Олексій Грейг, Михайло Лазарєв,
Богдан фон Глазенап та Микола Аркас.
На річці Південний Буг нижче за течією Варварівського мосту
знаходиться єдиний на Чорному морі Миколаївський яхт-клуб,
який з дня заснування зберіг назву і своє призначення, а також не
змінив місця розташування. Яхт-клуб – один з найстаріших у нашій
країні. Заснований у 1889 році за ініціативою командира
Чорноморського флоту Є. Голікова. Привабливими є не лише яхти і
можливість ними скористатися, а й унікальна будівля клубу у стилі
італійського ренесансу.
Інгульський міст — це перший міст в Миколаєві, що
розташувався на злитті річок Інгул та Південний Буг. Міст
розвідний, а його підйомна частина – найбільша в Європі.
Варварівський міст, що з’явився наступним, був збудований на
місці переправи. Сьогодні це єдиний в Україні міст, розведення
якого виконується горизонтально з поворотом на 90 градусів.

44. ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО МИКОЛАЇВЩИНУ
Чорноморський біосферний заповідник
розташований на території Херсонської та
Миколаївської областей. Створений 14 липня 1927
року. Площа в межах Миколаївської області скаладає
близько 700 га. Заповідник є одним із найбільших в
Україні. Його територія складається з декількох
ділянок, які представляють різні ландшафти
приморського півдня України. Головною метою
заповідника є охорона зимуючих гніздових і
перелітних птахів, а також унікальних комплексів
піщаних арен і пустельних степів.
Тилігульський лиман - водна перлина двох областей України:
Миколаївської та Одеської. Це найбільша водойма північного
Причорномор’я. Його довжина сягає 60, а ширина 4,5 км. Це
ще й найглибша закрита водойма регіону - понад 20 метрів.
Крім того, тут неймовірно чиста вода, прозорість якої досягає
семи метрів. Але найбільша унікальність Тилігулу в тому, що
його вода має океанічну солоність – 30-32 проміле, тоді як у
Чорному морі цей показник досягає тільки 17-18.
«Рацинська дача» є унікальною пам’яткою природи, знаходиться біля села Трудове на
території Вознесенського району Миколаївської області. Площа заповідного об’єкту складає
1782 га. З 1974 року охороняється законом як пам’ятка степового лісорозведення і за рішенням
Миколаївського облвиконкому переведена в категорію державного заказника. Тут ростуть
переважно дуби, у домішці — клен гостролистий, ясен, акація біла, гледичія колюча, терен,
зростають ялівець звичайний та віргінський, клен польовий, глід криваво-червоний тощо.