...

1. http://apostrophe.ua/article/society/2017-02-16/50-dney-na-samoubiystvo-kak-
uberech-rebenka-ot-opasnyih-onlayn-igr/10298
Ознаки, за якими можна визначити, що ваша дитина потрапила в гру
«Синій кит»:
1. Безпричинна зміна поведінки. Був спокійним - став нервовим. Або був
агресивним, задирливим, а став «гальмівним» або нарочито ввічливим.
2. Порушення сну: сонливість або безсоння. Поверхневий сон: дитина начебто
спала досить довго, але відчуває сонливість і втому в момент пробудження.
3. Комунікабельний підліток стає раптом замкнутим, використовує в спілкуванні
односкладові відповіді.
4. Зневажливе ставлення до своєї зовнішності. Стосується особливо тих
підлітків, які раніше не були в цьому помічені: син або дочка перестає вмиватися,
чистити зуби, одягається неохайно.
5. Депресивні пости в соцмережах. Публікації на своїй сторінці похмурих
образів або цитат, пов'язаних зі смертю.
6. Вживання спиртного і наркотиків тими, хто раніше не зловживав ними.
7. Явна сповільненість темпу мови, монотонність.
8. Дії, які можна трактувати як прощання, завершення: незвичні розмови про
любов до батьків, спроби закінчити проекти і справи, раздарювання улюблених речей
друзям.
Що робити, якщо ви підозрюєте, що дитина знаходиться під впливом груп
смерті:
1. Поставте дитині нейтральне питання, чи чула про гру. Якщо нічого про неї не
знає – добре. Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо в ній повно подробиць і
деталей, про які не пишуть у мережі, то є ризик, що ваша дитина в грі.
2. Немає сенсу говорити, що такі ігри небезпечні – на підлітків це не діє.
Набагато ефективніше сказати, що ними маніпулюють.
3. Завдання вашої розмови – навчити підлітка мислити критично і питати себе
про мету того чи іншого вчинку, обмірковувати все, що з ним відбувається.
4. Багато батьків у паніці вирішують встановити тотальний контроль над
дитиною – забрати телефон, закрити вдома. У цьому теж немає сенсу – в XXI столітті
підліток, якщо захоче, завжди знайде ґаджет і доступ до мережі. Що більше його
обмежувати – то більше способів обійти заборони знаходитиме. Ваше завдання – не
контролювати, а дати підтримку, щоб дитина прийшла до вас з проблемою, а не
приховувала її до останнього.
5. Зараз як ніколи важливий емоційний зв'язок із дитиною. Більше обіймайте її,
розповідайте, що в її віці теж помилялися, встрявали в якісь небезпеки, і вам допоміг
хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть її «ідеальні» батьки теж
оступалися. Це нормально, так само як і нормально просити допомоги у інших.

2. 6. Якщо розумієте, що дитина в грі, не лайте. Проявіть інші емоції – покажіть, як
сильно ви засмучені і як за неї хвилюєтеся.
«Синій кит»: як врятувати дитину від самогубства через онлайн-гру
"Синій кит" - онлайн-гра, яка доводить підлітків до суїциду, добралася і до
України. Гра починається, коли дитина добровільно вступає в деяку Інтернет-
спільноту. Куратори пропонують їй виконувати завдання (наприклад, зробити порізи
на своєму тілі) і надати докази у вигляді фото або відео. І хоча відмова від виконання
дій на початкових етапах гри загрожує тільки виключенням з неї, то до її кінця
куратори вже не дають кинути гру, погрожуючи самій дитині і членам її сім'ї.
Тривалість проходження гри в середньому - 50 днів, а кінцевий результат -
самогубство. Підліток, який бере участь в такій грі, ретельно приховує дії від
оточуючих, тому батьки не завжди встигають помітити, що з їхньою дитиною щось
не так. Що ж важливо знати, щоб уберегти своє чадо від участі в смертельно
небезпечній грі, розповідає психолог Дар'я Отич для сайту «Апосторф».
Чого не варто робити батькам
1. Влаштовувати перевірки і огляди - дитина тільки закриється і навчиться краще
приховувати свої дії. Підлітку потрібна своя територія, приватне життя. Онлайн-
розмови - це саме інтимне, що може бути у нього, тому батьки не мають права їх
читати. Вторгаючись в особистий простір дитини, дорослий виявляє свою неповагу і
неприйняття підлітка як повноцінно функціонуючу людину.
2. Забороняти спілкування в соціальних мережах. Саме онлайн проходить значна
частина життя дитини, і вона буде не готова з нею розлучитися. Щоб продовжити
спілкування, підліток може потайки заходити в Інтернет. Це привчить його
обманювати. Якщо ж дитина дуже слухняна і не буде порушувати заборону - то
розуміння, що віртуальне життя друзів проходить повз - зробить підлітка нещасним.
3. Лаяти дитину і кричати на неї. Краще викласти переживання спокійно,
називаючи почуття і стани, що відчувають батьки. Це задовольнить потребу підлітка
в "глибокому" і розуміючому спілкуванні, дозволить налагодити контакт, розібратися
в ситуації і зрозуміти позицію дорослого. Крім того, промовляючи свої стани,
дорослий показує, яким чином він регулює свої емоції, що дозволить підлітку
навчитися робити те ж саме.
4. Тиснути на підлітка. Не варто очікувати від дитини, що вона повинна
відповідати очікуванням батьків. Важливо пояснити їй, що навіть якщо підліток не
буде підходити під всі критерії успішної людини, батьки все одно люблять його і
готові підтримати.

3. 5. Порівнювати з іншими. Порівнюючи підлітка з іншими, дорослі відкидають
його таким, яким він є. Це порушує самоідентичність підлітка (я не такий, як треба) і
розвиває в ньому відчуття самотності, непотрібності і своєї неповноцінності.
6. Лякати невідомістю (фрази типу "тільки спробуй"). Незрозумілі покарання
розвивають фантазії на тему "що ж це могло б бути". Такі фрази посилюють тривогу,
що може стати для дитини нестерпним (і спровокувати небажані дії). Якщо ж після
скоєння заборонених дій покарання дитини виявилося занадто незначним або й не
було взагалі - то батьки втрачають авторитет.
7. Ігнорувати маніпулятивні фрази дитини на тему його смерті ("краще б я
помер...", "що б ви сказали на моїх похоронах?" і т.д.). Дуже важливо, щоб дорослі
говорили про смерть з дитиною: про те, що вона може бути жахлива, некрасива, що
чекає людину після неї (залежно від релігійної приналежності сім'ї). Така тема бесіди
змусить задуматися про смерть і побачити її не тільки своїми очима. Звичайно, не
варто з подібними розмовами перестаратися - вони налякають дитину. Але саме
таким чином підкріплюється страх смерті.
Що можна робити батькам
1. Поговорити про подібні спільноти в Інтернеті. Пояснити, що підлітками
маніпулюють інші люди, які переслідують свої цілі. Проблеми дитини для кураторів
гри не важливі.
2. Створити можливість для підлітка звернутися за допомогою. Важливо, щоб
дитина розуміла, що є цілий ряд дорослих, які можуть допомогти йому - батьки,
вчитель, шкільний психолог, працівник соціальної служби, телефон довіри або
священик (якщо сім'я віруюча) та ін.
3. Не залишати дитину наодинці з її проблемами. Цікавлячись її життям, батьки
показують свою любов і турботу. Обговорюючи ситуацію з дитиною, дорослий вчить
дивитися на неї з різних сторін, що сприяє її ефективному вирішенню. Батьки вже
були в підлітковому віці і мають досвід вирішення деяких труднощів. Але не варто
перетворювати бесіду в монолог "А в наш час...".
4. Описати свої почуття. Таким чином дорослий покаже, як йому важлива
дитина і її внутрішній світ. Обмін емоціями дозволить встановити контакт і
зорієнтуватися підлітку у ситуації, що виникла.
5. Знати цінності дитини. Для цього цілком достатньо просто поговорити про
них. Можна розпитати дитину про те, що її хвилює, ким хоче стати, чого досягти і що
б вона хотіла отримати в результаті рішення своїх проблем. Вводити нові цінності
слід дуже акуратно, без натиску, не висміюючи, а обережно переконуючи підлітка в
їх необхідності.

4. 6. Вміти попросити вибачення, якщо неправі. Цим дорослий покаже, що поважає
почуття дитини, а також дає і їй право на помилку. Адже ідеальних людей немає.
Звичайно, інтереси підлітків змінюються досить швидко і увага до подібних
онлайн-ігор незабаром спаде, але важливо пам'ятати, що участь батьків у житті своїх
дітей може захистити їх від чималої кількості небезпек.