Проект Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року

1. Національна
транспортна
стратегія
України
на період до 2030 року

2. 3
Сьогодні я маю за честь презентувати від імені Міністерства інфраструктури
України Національну транспортну стратегію до 2030 року.
Цей документ відображає бачення Міністерства інфраструктури України щодо
подальшого розвитку системи транспортної інфраструктури України та визна-
чає цілі наступного десятиліття. Він встановлює багато складних завдань: імпле-
ментація директив ЄС в рамках Угоди про асоціацію, впровадження принципів
корпоративного управління та прозорості прийняття рішень, розвиток конкурен-
ції та лібералізація ринків, забезпечення належного фінансування модернізації
транспортної інфраструктури, мінімізація впливу на навколишнє середовище,
запровадження нових стандартів безпеки руху, підвищення рівня транспортних
сервісів.
Інфраструктура — рушійна сила української економіки, яка дозволяє Україні ре-
алізувати свої економічні можливості. Швидке, вчасне, надійне і безпечне пере-
везення вантажів та пасажирів має життєво важливе значення для економічного
зростання країни. Ефективна система мультимодальних перевезень дасть мож-
ливість знизити витрати, вдосконалити ефективність транспортних послуг від-
повідно до європейських стандартів, впровадити інноваційні підходи — усе це
стане фундаментом для зони вільної торгівлі з Європейським Союзом.
Національна транспортна стратегія визначає цілі, до роботи над якими мають до-
лучитися усі зацікавлені сторони. Усі проблеми можна подолати, залучивши між-
народну експертизу та об’єднавши зусилля влади на національному, регіональ-
ному і місцевому рівнях, а також користувачів транспортних послуг і операторів.
Міністр інфраструктури України
Володимир Омелян
ПЕРЕДМОВА

3. 5
Національна транспортна стратегія України на період до 2030 року
Сектроральний АНАЛІЗ
1 РОЛЬ ТРАНСПОРТУ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
2 ПОПИТ НА ПОСЛУГИ. КОРИСТУВАЧІ ТРАНСПОРТУ
3 АДМІНІСТРАТИВНА ТА ІНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМИ ТА БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ
4 ТРАНСПОРТНІ МЕРЕЖІ ТА РУХОМИЙ СКЛАД
5 ФІНАНСУВАННЯ ГАЛУЗІ ТРАНСПОРТУ
6 ВАНТАЖНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
7 ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
8 БЕЗПЕКА НА ТРАНСПОРТІ ТА ОХОРОНА
9 ТРАНСПОРТ ТА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ
10 ТРАНСПОРТ ТА ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
11 ДОСЛІДЖЕННЯ У ГАЛУЗІ ТРАНСПОРТУ, РОЗВИТОК ГАЛУЗІ ТА НАВЧАННЯ
12 ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ
13 SWOT0-АНАЛІЗ ТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ
14 ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМКІВ ГАЛУЗІ
15 ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
6
34
34
38
60
64
80
88
102
108
114
118
122
128
132
138
144
ЗМІСТ
Національної транспортної
стратегіЇ України на період
до 2030 року

4. 6 7
Загальна частина
Транспортна галузь України має розгалужену залізничну мережу, розвинуту мере-
жу автомобільних шляхів, морські порти та річкові термінали, аеропорти та ши-
року мережу авіаційних сполучень, мережу маршрутів громадського пасажирсь-
кого транспорту, автобусних станцій та вантажних митних терміналів. Це створює
необхідні передумови для задоволення потреб населення у наданні транспортних
послуг та розвитку бізнесу.
Так, у Чорноморському та Азовському басейнах, а також дельті Дунаю працюють
13 морських портів, сукупна потужність вантажообробки яких становить близько
230 млн тонн на рік. Територією України простягається 1 562,6 тис. км судноплав-
них водних шляхів. Функціонує розвинута мережа паромного сполучення, морсь-
ких контейнерних ліній, що з’єднують Україну з країнами-партнерами в Чорномор-
ському регіоні. Національна мережа автомобільних доріг загального користування
становить 169 643 км. Залізнична мережа України є однією з найбільших у Європі
та сягає близько 19 790 км, з яких 9 354,8 км (47,3%) електрифіковані. Наявна ди-
ференціойована мережа авіаційних сполучень.
Галузь транспорту є важливою частиною економіки, що забезпечує обслуговуван-
ня як внутрішніх, так і експортних/імпортних та транзитних перевезень вантажів і
пасажирів. Транспорт є невід’ємною складовою загальної державної економічної
політики та забезпечення обороноздатності країни.
Пріоритетним завданням для України є реалізація її транспортного потенціалу та
створення транзитного транспортного мосту, що поєднуватиме країни Європи, Азії
та Сходу.
У 2016 році на транспорт, складське господарство, поштову та кур’єрську діяль-
ність припадало близько 6,7% ВВП і 6% загальної кількості зайнятого населення.
Найбільш залежними від транспорту галузями є сільське господарство, металур-
гійне виробництво, вугільна промисловість, видобуток нафти і газу, роздрібна тор-
гівля, зв’язок і поштові послуги та оборона.
Останніми роками обсяг транспортних послуг відповідав тенденції розвитку україн-
ської економіки. Зростання ВВП у 2016 році й оптимістичний сценарій та прогноз
економічного розвитку найближчими роками вимагатиме подальшої фінансової
підтримки транспортної галузі відповідно до зростання ВВП.
Сучасна інфраструктура, добросовісна ринкова конкуренція, розвиток і координа-
ція між різними видами транспорту, разом із впровадженням ефективної системи
управління, забезпечать основу для розвитку та функціонального зростання націо-
нальної транспортної системи України.
Покращення якості та рівня надання транспортних послуг стимулюватиме україн-
ський експорт і сприятиме розвитку внутрішньої торгівлі. За оцінкою експертів,
потенційна вигода (пряма та непряма) від інвестицій у галузь транспорту для еко-
номіки України становить близько 8-10 млрд доларів на рік.
Національна транспортна стратегія України до 2030 року (далі – Стратегія) визначає
напрями покращення якості надання транспортних послуг, передбачає наближення
рівня їх надання та рівня інфраструктури до європейських стандартів, підвищення
рівня безпеки транспортних перевезень, антикорупційної політики, враховує не-
обхідність децентралізації завдань та функцій центральних органів виконавчої вла-
ди, запровадження принципів корпоративного управління у державному секторі
економіки.
Під час розробки Стратегії використано збалансований підхід, що реагує на май-
бутнє зростання і зміну попиту на транспортні послуги, сприяючи економічному ро-
звитку, підвищенню якості життя населення і ефективному використанню ресурсів.
Стратегія відповідає положенням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сто-
рони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії
і їхніми державами-членами - з іншої сторони, а також Стратегії сталого розвитку
«Україна - 2020», затвердженої Указом Президента України від 12.01.2015 №5/201,
та Середньостроковому плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року. Зменшення
кількості загиблих та травмованих внаслідок аварійних подій на транспорті.
Мета Стратегії та основні напрями її реалізації
Стратегія забезпечує комплексне бачення глобальних пріоритетів трансмодаль-
ної політики і визначає напрями розвитку галузі на період до 2030 року.
Загальна мета Стратегії полягає у визначенні концептуальних засад форму-
вання та реалізації державної політики в галузі транспорту, спрямованих на ство-
рення інтегрованого до світової транспортної мережі ефективного транспортного
комплексу України, підвищення інвестиційної привабливості транспортної галузі,
задоволення потреб населення у перевезеннях та покращення умов ведення біз-
несу задля стійкого економічного та соціального розвитку країни.
Національна транспортна
стратегія України на
період до 2030 року

5. 8 9
Для досягнення цієї мети будуть реалізовані стратегічні цілі за такими пріоритет-
ними напрямами:
Пріоритетний напрям 1. Впровадження ефективного державного управління
в транспортній галузі.
Пріоритетний напрям 2. Забезпечення надання якісних транспортних послуг
та інтеграція транспортного комплексу України до міжнародної транспортної ме-
режі.
Пріоритетний напрям 3. Забезпечення сталого фінансування транспортного
комплексу.
Пріоритетний напрям 4. Підвищення рівня безпеки на транспорті.
Пріоритетний напрям 5. Досягнення міської мобільності та регіональної інте-
грації в Україні.
Пріоритетний напрям 1. Впровадження ефективного
державного управління в транспортній галузі.
Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європей-
ським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми держа-
вами-членами, з іншої сторони, необхідне впровадження нових принципів фор-
мування та координації державної політики в галузі транспорту, створення умов
задля забезпечення контролю за якістю виконання функцій відповідних органів
виконавчої влади.
Посилення взаємодії державного та приватного секторів, органів державної вла-
ди та органів місцевого самоврядування, запровадження децентралізації, особ-
ливо шляхом скоординованих ініціатив державної політики, може забезпечити
міцну основу сталого розвитку транспортної галузі України і створення вільного
та конкурентного ринку транспортних послуг.
Загальні проблеми, що потребують розв’язання:
- недосконалість нормативно-правового регулювання в транспортній галузі;
- нечітке розмежування функцій регулювання, управління та операційної діяль-
ності між органами виконавчої влади та підприємствами;
- недосконала система управління розвитком транспортної інфраструктури;
- суміщення окремими суб’єктами господарювання у сферах залізничного та мор-
ського транспорту функцій державного управління та господарської діяльності;
- недосконала кадрова політика;
- відсутність систем контролю за ефективністю прийняття управлінських рішень;
- недостатня прозорість у діяльності органів державної влади та суб’єктів госпо-
дарювання державного сектору економіки у сфері транспорту;
- недосконала тарифна політика у сфері надання транспортних послуг;
- невідповідність європейським вимогам доступу до ринку транспортних послуг.
Розв’язання проблем буде досягнуто в рамках реалізації таких цілей:
1.1 Удосконалення нормативно-правового регулювання з питань фор-
мування системи ефективного управління.
Продовження гармонізації законодавства України до норм правової системи ЄС в
галузі транспорту відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторо-
ни, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і
їхніми державами-членами, з іншої сторони, зокрема, шляхом:
- зміцнення інституціональної спроможності органів державної влади, що прямо
або опосередковано здійснюють регулювання ринку транспортних послуг та ви-
конують заходи державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті:
- впровадження нового підходу до ліцензування перевізників з передбаченням,
зокрема, вимог щодо доброї репутації, фінансової спроможності, професійної
компетентності персоналу;
- створення нової організаційно-правової та економічної моделі управлін-
ня залізничною сферою, зокрема утворення центрального органу виконавчої
влади, який виконуватиме функції регуляторного органу у сфері залізничного
транспорту;
- створення центрального органу виконавчої влади, який виконуватиме функції
Морської адміністрації України;
- позбавлення невластивих функцій державного управління Адміністрації морсь-
ких портів;
- завершення трансформації ПАТ «Укрзалізниця» шляхом запровадження
вертикально інтегрованої системи управління з належним плануванням ре-
сурсів у короткостроковій перспективі, при цьому забезпечивши при цьому
відокремлення оператора інфраструктури, вантажних та пасажирських пе-
ревізників;
- удосконалення державної системи управління безпекою судноплавства від-
повідно до міжнародних стандартів;
- реформи дорожнього господарства, яка має бути впроваджена шляхом децен-
тралізації державного управління дорожнім господарством, структури ефектив-
ного управління та розподілу повноважень і відповідальності у сфері дорожнього
господарства;

6. 10 11
- гарантування операторам рівноправного, відкритого та прозорого доступу до
транспортної інфраструктури.
1.2. Реалізація програм зміцнення потенціалу органів державної влади
шляхом підвищення професійного потенціалу та продуктивності праці
(система підготовки та розвитку персоналу).
1.3. Забезпечення прозорості під час прийняття управлінських рішень.
Підвищення відповідальності та прозорості під час прийняття управлінських рі-
шень, зокрема, шляхом:
- впровадження структур корпоративного управління (наглядові ради та інші) на
підприємствах державного сектору економіки, систем управління ресурсами під-
приємств, публічного моніторингу діяльності;
- забезпечення прозорості публічних закупівель;
- впровадження системи відкритих даних, електронних сервісів та інших заходів
із запобігання та протидії корупції в транспортній галузі;
- впровадження електронного врядування з метою зниження навантаження і
спрощення адміністративних процедур для бізнесу;
- розвиток сервісів доступу до публічної інформації;
- посилення діалогу між споживачами послуг та органами державної влади, орга-
нами місцевого самоврядування, громадянським суспільством.
1.4. Удосконалення тарифного регулювання ринку транспортних по-
слуг.
Впровадження прозорих і ефективних тарифних моделей, перехід до ринко-
вої практики встановлення тарифів на перевезення вантажів здійснюється
шляхом:
- розроблення та затвердження методики нарахування портових зборів, пере-
гляду їх розміру, що забезпечить відшкодування витрат на утримання та сталий
розвиток стратегічних об’єктів портової інфраструктури;
- перегляд політики формування річкових тарифів та зборів з метою стимулюван-
ня розвитку внутрішніх водних шляхів;
- проведення реформи тарифного регулювання у сфері надання послуг залізнич-
ного транспорту відповідно до європейського права;
- формування гнучкої системи тарифоутворення, яка давала б змогу вчасно реа-
гувати на зміну ситуації на ринку транспортних послуг.
Пріоритетнийнапрям2.Забезпеченнянаданняякісних
транспортних послуг та інтеграція транспортного
комплексу України до міжнародної транспортної
мережі.
Транспортна галузь України задовольняє основні потреби економіки і населення в
перевезеннях. Водночас рівень якості надання послуг пасажирських і вантажних
перевезень, обсяг споживання енергії та вплив на навколишнє природне середо-
вище не відповідають сучасним вимогам.
Низький рівень транспортно-логістичних технологій і мультимодальних перевезень зни-
жує конкурентоспроможність транспортного середовища, про що свідчать такі дані: за
11 місяців 2016 року обсяг транзитних вантажів, перевезених залізничним транспортом,
становив 15,5 млн тонн, що на 30,8% менше за показники аналогічного періоду 2015
року. Перевалка транзитних вантажів морськими портами України у 2016 році становила
10,3 млн тонн, що на 35,1%, або 5,6 млн тонн, менше порівняно з 2015 роком.
Для максимального використання географічного положення України як транзит-
ної країни необхідно терміново вжити заходів, зокрема, в частині забезпечення
організації вантажних перевезень між країнами Європи, Азії та Сходу.
Покращення якості послуг дасть змогу отримати синергетичний ефект від ефек-
тивного поєднання потенційних можливостей усіх видів транспорту на основі пар-
тнерсько-конкурентних засад під час здійснення перевезень.
З огляду на швидкий розвиток міжрегіональної транспортної, торговельної та
інформаційної інфраструктури набуває великого значення використання науко-
во-технічного потенціалу України. Сучасний розвиток транспортного комплексу
країни повинен враховувати не тільки необхідність адаптації до європейських
стандартів технічних умов, принципів управління тощо, а й те, що інновації та
втілення високих технологій мають вирішальне значення під час формування но-
вої моделі управління розвитком транспортно-дорожнього комплексу України.

7. 12 13
Загальні проблеми, що потребують розв’язання:
- низький рівень надання транспортних послуг;
- відсутність системного підходу до розвитку всіх видів транспорту;
- недостатній рівень конкуренції на ринку надання транспортних послуг;
- неефективне впровадження систем управління якістю та моніторингу їх до-
тримання;
- високий рівень зношеності основних фондів;
- недостатня кількість рухомого складу;
- втрата традиційних транзитних вантажопотоків;
- відсутність комплексного підходу до розвитку мультимодальних перевезень,
низький рівень контейнеризації;
- недостатній рівень впровадження інтегрованих інформаційних систем для паса-
жирів та вантажовласників;
- недостатній рівень координації та планування видів транспорту;
- низький рівень впровадження сучасних технологій та реалізації інноваційної
політики в галузі транспорту;
- низький рівень впровадження енергозберігаючих технологій;
- тенденція до зниження ефективності використання пропускної спроможності
залізничної інфраструктури;
- відсутність ефективної системи габаритно-вагового контролю та належного рів-
ня відповідальності за порушення вимог щодо габаритно-вагового контролю;
- недостатній рівень та невідповідність глибин в окремих морських портах та на
окремих ділянках внутрішніх водних шляхів паспортним характеристикам;
- низька економічна привабливість використання судновласниками українсько-
го прапора;
- неоптимальна структура парку автобусів та вантажних автомобілів;
- транспортні засоби є переважно застарілими за конструкцією, неефективни-
ми, екологічно небезпечними;
- недостовірна статистика автомобільних перевезень.
Розв’язання проблем буде досягнуто в рамках реалізації таких цілей:
2.1. Розвиток ефективної транспортної логістики.
Підвищення ефективності функціонування транспортної мережі та логістики пе-
ревезень, відновлення транзитного потенціалу України та її участі у глобальних
транзитних маршрутах, збільшення обсягів транспортних послуг, які надають
українські транспортні підприємства на міжнародному ринку транспортних по-
слуг, здійснюватиметься шляхом:
- створення на системному рівні взаємозв’язку між усіма видами перевезень з
урахуванням розвитку галузі економіки та регіональних ринків споживання;
- усунення адміністративних і технічних бар’єрів, впровадження комплексного
підходу до розвитку всіх галузей транспорту, зокрема, з урахуванням розвитку
мережі автомобільних доріг і залізничних колій пропорційно до розвитку морсь-
ких портів і оновлення стратегічних об’єктів портової інфраструктури;
- модернізації системи планування перевезень усіма видами транспорту з ураху-
ванням прогнозування потенційних вантажних і пасажирських потоків;
- удосконалення умов організації мультимодальних перевезень, зокрема, шляхом
формування мультимодальних транспортно-логістичних систем та впровадження
прогресивних схем транзитних перевезень;
- поступового збільшення частки контейнерних перевезень;
- створення сучасних терміналів та пунктів обробки/передачі вантажів;
- скорочення часу доставки вантажів;
- спрощення адміністративних процедур і формальностей під час перетину кор-
дону і митного оформлення відповідно до європейських стандартів;
- покращення взаємозв’язку та інтеграції видів транспорту з логістичними центрами;
- стимулювання впровадження інноваційних технологій (смарт-інфраструктури та
смарт-мобільності) та інтелектуальних транспортних систем;
- підтримки та практичного впровадження досліджень у галузі транспорту, у тому
числі шляхом міжнародного науково-технічного співробітництва;
- стимулювання конкуренції на транспорті, прийняття нормативно-правових актів
щодо недискримінаційної відкритої конкуренції на залізничному, автомобільному,
авіаційному, річковому та морському транспортних ринках відповідно до вимог ЄС;
- збільшення транзитних потоків у середньо- і довгостроковій перспективі, на-
самперед підвищивши ефективність внутрішньої логістики, що з’єднують морські
порти з європейськими транспортними коридорами;

8. 14 15
- поліпшення логістики перевезень, зокрема, зернових вантажів;
- розроблення Національної транспортної моделі;
- впровадження новітніх технологій та інформаційного супроводу перевезень.
2.2. Розвиток залізничного транспорту
Забезпечення розвитку залізничного транспорту здійснюватиметься шляхом:
- лібералізації ринку залізничних перевезень на основі рівноправного досту-
пу до залізничної інфраструктури та справедливої конкуренції між перевіз-
никами;
- забезпечення інтероперабельності;
- поступового оновлення тягового та іншого рухомого складу залізничного
транспорту, продовження поетапної модернізації і подальшого розвитку заліз-
ничної мережі, забезпечення сумісності з TEN-T і регіональними залізничними
мережами ЄС.
2.3. Розвиток авіаційного транспорту
Забезпечення розвитку авіаційного транспорту здійснюватиметься шляхом:
- лібералізації ринку авіаційних перевезень відповідно до очікуваної Угоди з ЄС
про Спільний авіаційний простір (САП) з одночасною лібералізацією ринку авіа-
ційних перевезень з державами СНД, Близького Сходу, Азії та Африки;
- гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС відповідно до
положень Угоди про САП, спрощення процедури впровадження актів законодав-
ства ЄС в національне законодавство України у галузі цивільної авіації;
- забезпечення членства України в Раді IКAO;
- технічного удосконалення аеронавігаційної системи України, підвищення ефек-
тивності пропускної спроможності повітряного простору України;
- розбудови термінальних пасажирських та вантажних комплексів із забезпечен-
ням міжнародних стандартів якості обслуговування пасажирів, у тому числі осіб з
обмеженою рухливістю або осіб з інвалідністю;
- підвищення конкуренції на ринку авіаційних перевезень та наземного обслуго-
вування;
- залучення нових, у тому числі «бюджетних», та стимулювання наявних авіапе-
ревізників з метою посилення конкуренції на ринку авіаперевезень та, як наслі-
док, зменшення вартості авіаперевезень.
2.4. Розвиток дорожнього господарства
Покращення стану автомобільних доріг забезпечується шляхом:
- збільшення обсягів дорожньо-будівельних робіт;
- забезпеченння коротко-, середньо- та довгострокового планування виконання
дорожньо-будівельних робіт;
- створення конкурентного середовища для виконавців дорожньо-будівельних і
ремонтних робіт;
- реструктуризації державних компаній з метою комерціалізації і відкритої конку-
ренції, підвищення прозорості та ефективності управління;
- посилення відповідальності учасників дорожніх перевезень за порушення габа-
ритно-вагових параметрів транспортних засобів;
- впровадження системи незалежного контролю якості дорожніх робіт;
- впровадження сучасних дорожніх будівельних технологій;
- підвищення пропускної спроможності дорожньої мережі шляхом впровадження
інтелектуальних транспортних систем;
- визначення ключових показників ефективності управління дорожнім господар-
ством та системи моніторингу їх виконання;
- стимулювання переходу вантажних перевезень від автомобільного на залізнич-
ний та водний транспорт через введення плати з вантажних транспортних засобів
відповідно до Директиви ЄС 1999/62;
- розбудови мережі пунктів дорожнього сервісу для забезпечення дотримання
вимог режимів праці та відпочинку водіїв відповідно до Європейської угоди про
працю та відпочинок екіпажів колісних транспортних засобів та регламентів.
2.5. Розвиток автомобільного транспорту та вдосконалення авто-
мобільних перевезень
Розвиток автомобільних перевезень забезпечується шляхом:
- поступової лібералізації міжнародних автомобільних вантажних перевезень;
- забезпечення процедури доступу до ринку автомобільних перевезень відповід-
но до Регламенту ЄС 1071/2009;
- запровадження системи підтвердження професійної компетентності водіїв та
персоналу автомобільного транспорту відповідно до Директиви ЄС 2003/59 та
Регламенту ЄС 1071/2009.

9. 16 17
2.6. Розвиток морського транспорту
Держава має покращити портову інфраструктуру, сприяти збільшенню заван-
таженості нинішніх термінальних потужностей українських портів і введенню в
експлуатацію нових перевантажувальних терміналів. Розвиток морського транс-
порту забезпечуватиметься шляхом:
- системного підходу до аналізу та забезпечення виконання Україною своїх
обов’язків за міжнародними договорами у сфері торговельного мореплавства;
- оновлення морського торговельного флоту, днопоглиблювального та буксирно-
го флоту, стимулювання конкуренції на ринку спеціалізованого флоту;
- поступового виходу держави із сегменту стивідорної діяльності в морських пор-
тах і передачі в установленому порядку такої діяльності до приватного сектору;
- формування планів розвитку морських портів, зокрема, шляхом гармонічного
управління земельними ресурсами для їх розвитку із залученням органів місце-
вого самоврядування та органів державної влади;
- забезпечення підготовки та проходження аудитів Міжнародної морської органі-
зації (ІМО) шляхом прийняття стратегії виконання Україною своїх обов’язків та
зобов’язань як держави прапора, порту та прибережної держави;
- спрощення процедур реєстрації суден під Державним прапором України;
- спрощення і підвищення ефективності системи дипломування українських мо-
ряків, забезпечення дотримання міжнародних стандартів підготовки та оцінки
кваліфікації;
- розбудова інфраструктури глибоководних морських портів;
- будівництво спеціалізованих перевантажувальних комплексів;
- стимулювання розвитку пасажирських перевезень морським і річковим транс-
портом;
- гармонізація розвитку портової інфраструктури з розвитком залізничної та до-
рожньої інфраструктури.
2.7. Розвиток внутрішніх водних шляхів
Забезпечення розвитку внутрішнього водного транспорту здійснюватиметься
шляхом:
- модернізації річкової інфраструктури;
- скорочення річкових транспортних витрат;
- інтеграції внутрішніх водних шляхів у загальну логістичну мережу, зокрема діля-
нок річки Дніпро та річки Дунай у мережу ЄС TEN-T;
- розвитку європейського водного коридору E-40, який має з’єднати Чорне море
з Балтійським морем у довгостроковій перспективі;
- спрощення процедури доступу до судноплавства внутрішніми водними шляхами
суден під іноземним прапором.
Пріоритетний напрям 3. Забезпечення сталого
фінансування транспорту.
Відсутність останніми десятиліттями сталого фінансування транспорту призвело
до масштабного зносу основних фондів транспортної інфраструктури.
Станом на 01.01.2017 обсяги фінансування транспортного сектору та дорожньо-
го господарства за загальним та спеціальним фондами державного бюджету ста-
новлять 17,57 млрд грн, або 2,57% до фактичних видатків зведеного бюджету
України.
Державне фінансування оновлення і технічного обслуговування автомобільних
доріг загального користування є недостатнім (лише 16,5% загальної потреби)
порівняно з поточними потребами дорожнього господарства. Станом на 2017 рік,
за оцінкою Укравтодору, потреби дорожнього господарства становлять 40 млрд
грн на рік.
Державний дорожній фонд України, утворений Законом України в листопаді 2016
року, почне повноцінно функціонувати з 1 січня 2018 року.
У 2016 році доходи ПАТ «Укрзалізниця» становили 78 млрд грн, прибуток – 320
млн грн. При цьому 75% чистого прибутку було спрямовано до державного бюд-
жету. Решту чистого прибутку спрямовано до фонду розвитку товариства. У ціло-
му державний бюджет отримав від ПАТ «Укрзалізниця»

10. 18 19
6,8 млрд грн податків і обов’язкових платежів, ще 8,4 млрд грн було перерахова-
но до інших цільових фондів і місцевих бюджетів.
Неотримання в повному обсязі компенсації за пільгові перевезення залізничним
транспортом спричиняє збитковість пасажирських залізничних перевезень.
Загальна потреба коштів на оновлення рухомого складу
ПАТ «Укрзалізниця» становить 108,3 млрд грн, потреба коштів на інфраструктуру
залізничного транспорту - 196,7 млрд грн.
У 2015 році чистий прибуток державного підприємства «Адміністрація морських
портів України» (далі – ДП «АМПУ») становив 3,847 млрд грн, 75% було сплачено
до державного бюджету. У 2016 році чистий прибуток ДП «АМПУ» становив 3,854
млрд грн, а чистий дохід від реалізації – 7,298 млрд грн. Інвестиції в інфраструкту-
ру досягли 650 млн грн (на 55% більше, ніж у 2015 році).
На реалізацію інвестиційних проектів у морській галузі планується залучити по-
над 1,2 млрд дол. США. Водночас ДП «АМПУ» розпочало та реалізує ряд інфра-
структурних проектів із модернізації та створення стратегічних об’єктів портової
інфраструктури на загальну суму 16 млрд грн.
Міжнародні фінансові інституції відіграють вирішальну роль у розвитку транс-
портної інфраструктури. Протягом 1994-2016 рр. реалізовано
8 проектів з фінансуванням від ЄБРР, ЄІБ, МБРР загальною вартістю
1 368,1 млн євро, з яких обсяг кредитних коштів становив 1 024,37 млн євро.
Нині на стадії реалізації перебуває 5 спільних проектів з ЄБРР, ЄІБ, МБРР, за-
гальний обсяг кредитних коштів яких становить 2 479,08 млн євро, власні кошти
– 94,86 млн євро, кошти державного бюджету - 250 млн євро.
Транспортна інфраструктура в Україні потребує понад 30 млрд євро інвестицій
для забезпечення ефективності безпеки й обслуговування зростаючого попиту
на транспортні послуги. Більша частина коштів для поліпшення інфраструктури
очікується від зовнішніх ресурсів, головним чином, від міжнародних фінансових
інститутів, приватних інвесторів і проектів державно-приватного партнерства.
Загальні проблеми, що потребують розв’язання:
- брак фінансування транспортного сектору державної форми власності;
- недосконала фіскальна політика, яка призводить до відтоку коштів з підприємств
транспортної галузі, зокрема державної форми власності, та не сприяє розвитку галузі;
- недостатній рівень приватних інвестицій у транспортний сектор, обмеженість
інструментів для приватного інвестування в об’єкти інфраструктури, низький
рівень інвестиційної привабливості транспортних підприємств;
- неефективне нормативно-правове регулювання з питань державно-приватного
партнерства;
- значне фінансове навантаження на транспортні підприємства, що пов’язані зі
здійсненням соціальних пасажирських перевезень;
- невизначеність порядку залучення приватного капіталу для будівництва та ре-
конструкції доріг;
- відсутність механізму контролю ефективності використання коштів, передбаче-
них на ремонт, реконструкцію та будівництво дорожньої інфраструктури;
- відсутність ефективного податкового механізму стимулювання оновлення флоту;
- відсутність механізмів компенсації інвестицій у стратегічні об’єкти портової ін-
фраструктури.
Розв’язання проблем буде досягнуто в рамках реалізації таких цілей:
- впровадження довгострокового фінансового планування відповідно до страте-
гічних пріоритетів, термінів реалізації та життєвого циклу об’єктів, з пріоритеза-
цією проектів, що пов’язані з мережею TEN-T;
- забезпечення публічності інформації про фінансове планування і використання коштів;
- забезпечення ефективного та цільового використання коштів відповідно до
прозорого механізму визначення пріоритетів, зафіксованої економічної вигоди,
аналізу витрат і доходів і прозорих правил публічних закупівель;
- забезпечення ефективного нормативно-правового регулювання з питань реалі-
зації проектів державно-приватного партнерства в галузі транспорту;
- залучення приватних інвестицій у розвиток транспортної галузі, у тому числі за
проектами державно-приватного партнерства, та коштів міжнародних фінансо-
вих організацій (інституцій);
- розроблення і коригування інноваційних фінансових інструментів і механізмів
для залучення приватних інвестицій у транспортну галузь (зелених інвестицій,
проміжного фінансування, проектного фінансування, включаючи облігації й ос-
новні інструменти розподілу ризиків і приросту вартості) з державною підтрим-
кою або підтримкою міжнародних фінансових інститутів;
- забезпечення цільового фінансування транспортної галузі;
- створення економічних механізмів, що сприятимуть оновленню рухомого складу;
- забезпечення стабільного фінансування утримання доріг місцевого значення за
рахунок коштів місцевих бюджетів та з частковим фінансуванням з Державного
дорожнього фонду;

11. 20 21
- запровадження дієвого податкового механізму стимулювання оновлення флоту;
- залучення приватного капіталу в розвиток внутрішнього водного транспорту,
зокрема підтримки довгострокових інвестицій в оновлення та будівництво річко-
вих суден;
- визначення стабільних джерел фінансування для обслуговування та експлуата-
ції судноплавних шлюзів.
Пріоритетний напрям 4. Підвищення безпеки на
транспорті
Протягом останніх десятиліть у світі спостерігається стрімке збільшення кіль-
кості транспортних засобів та підвищення інтенсивності руху, що призводить до
збільшення кількості транспортних випадків та їх негативних наслідків.
У період 2011-2016 років у дорожньо-транспортних пригодах загинуло близько
26,5 тисяч осіб, у 43% випадків, жертвами ставали пішоходи та велосипедисти.
За оцінкою Світового банку, щорічні втрати в результаті дорожньо-транспортних
пригод в Україні становлять близько 4-5 млрд доларів.
Підвищення безпеки на транспорті передбачає скорочення рівня смертності на
50% та зменшення в 4 рази кількості постраждалих унаслідок дорожньо-транс-
портних пригод до 2030 року.
За даними Світової організації охорони здоров’я, Україна посідає перше місце у
світі за рівнем смертності на душу населення, спричиненої забрудненням атмос-
ферного повітря: 120 людей на 100 тис. мешканців за рік.
Причому 90-95% викидів забруднюючих речовин у повітря міст, у місцях скупчен-
ня людей припадає на автомобільний транспорт.
Загальні проблеми, що потребують розв’язання:
- недосконалість правових механізмів та нормативно-правового регулювання у
сфері безпеки;
- недосконалість державного нагляду (контролю) на транспорті;
- недосконалість систем управління безпекою на транспорті;
- недостатньо чіткий розподіл функцій та повноважень, а також низький рівень
координації дій та інституційної спроможності органів державної влади щодо пла-
нування і проведення дій у сфері безпеки дорожнього руху;
- високий рівень смертності та травматизму в результаті дорожньо-транспортних пригод;
- відсутність систем моніторингу дорожньо-транспортних пригод, їх статистики
та управління ризиками;
- відсутність єдиного координаційного державного органу управління безпекою
дорожнього руху, що має наслідком відсутність цілісної системи державного
управління безпекою дорожнього руху;
- незадовільний стан домедичної допомоги в першу годину дорожньо-транспорт-
ної пригоди;
- велике антропогенне навантаження, високі рівні забруднення атмосферного
повітря і шуму від автомобілів у місцях життєдіяльності людей;
- невирішеність проблем утилізації зношених шин, відпрацьованих олив та самих
транспортних засобів;
- значний вплив автомобільного транспорту на глобальну зміну клімату, врахову-
ючи, зокрема, результати аналізу причин дорожньо-транспортних пригод з тяж-
кими наслідками.
Розв’язання проблем буде досягнуто в рамках реалізації таких цілей:
4.1. Безпека на транспорті забезпечуватиметься шляхом:
- імплементації у національне законодавство України європейських норм та стан-
дартів у сфері безпеки на транспорті та технічного регулювання;
- запровадження дієвого механізму державного нагляду і контролю на транспорті;
- забезпечення розподілу функцій з розслідування, ліцензування, сертифікації та
контролю на транспорті;
- запровадження систем збору статистичної інформації про аварійні транспортні
події, їх аналіз;

12. 22 23
- запровадження дієвих систем управління безпекою на транспорті;
- забезпечення впровадження європейських вимог у сфері перевезення небез-
печних вантажів, у тому числі з урахуванням принципів мультимодальності.
4.2. Безпека дорожнього руху забезпечуватиметься шляхом:
- затвердження та реалізації Державної програми підвищення рівня безпеки до-
рожнього руху;
- утворення міжвідомчого органу з координації у сфері безпеки дорожнього руху;
- інтеграції модулів з безпеки дорожнього руху до системи освіти;
- утворення місцевими державними адміністраціями консультативно- дорадчих
органів у сфері безпеки дорожнього руху;
- використання інноваційних технологій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
- реалізації програм та заходів, спрямованих на істотне підвищення рівня безпеки
руху найуразливіших учасників дорожнього руху;
- покращення пішохідної інфраструктури, паркувальних зон, обмеження швид-
кості руху транспортних засобів та розвитку велосипедної інфраструктури;
- визначення інфраструктурних факторів у місцях концентрації дорожньо-транс-
портних пригод, проведення оцінки безпеки наявної дорожньої інфраструктури
та запровадження інженерних дій щодо покращення показників безпеки, проек-
тування доріг з урахуванням швидкісних режимів;
- запровадження проведення аудиту безпеки доріг згідно з Директивою 2008/96/
ЄС та перевірки показників безпеки усіх інфраструктурних проектів згідно з кри-
теріями Додатка 2 до Директиви 2008/96/ЄС;
- запровадження перевірки технічного стану транспортних засобів під час їх експлу-
атації на дорозі з метою контролю якості проведення регулярних технічних оглядів
та виявлення транспортних засобів з незадовільним технічним станом, у тому числі
тимчасово ввезених на територію України, згідно з Директивою ЄС 2014/45;
- запровадження технічної придорожньої перевірки придатності до експлуатації
комерційних транспортних засобів згідно з Директивою ЄС 2014/47;
- проведення національної кампанії з метою створення корпоративної соціальної
відповідальності компаній-перевізників шляхом запровадження програм трену-
вання - водіння взимку, захищене водіння, транспортування небезпечних ван-
тажів, домедична допомога тощо;
- посилення відповідальності автомобільних перевізників і водіїв за порушення
вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.
4.3. Безпека польотів, судноплавства, залізничних перевезень.
Безпека у сфері авіаційних та залізничних перевезень, судноплавства забезпечу-
ватиметься шляхом:
- впровадження новітніх технологій авіаційної безпеки, зокрема сканерів, детек-
торів нових вибухових речовин, інтелектуальних чипів;
- реформування системи державного нагляду (контролю) за безпекою судноплав-
ства маломірних/малих суден;
- створення національного сегменту системи обміну інформацією щодо руху су-
ден та діяльності суб’єктів господарювання у сфері морського судноплавства;
- перегляду повноважень, завдань та функцій капітанів морських портів;
- визначення суб’єктів, відповідальних за здійснення аварійно-рятувальних за-
ходів, заходів з ліквідації розливів нафтопродуктів та інших наслідків забруднюю-
чих речовин у зоні відповідальності України.
4.4. Екологічна безпека
Екологічна безпека на транспорті забезпечуватиметься шляхом:
- прийняття Плану заходів зі зниження впливу транспорту на довкілля, що пози-
тивно корелюється із впровадженням енергозберігаючих технологій, застосуван-
ням альтернативних моторних палив, відновленням та розширенням можливо-
стей використання електротранспорту;
- стимулювання використання екологічно більш чистих видів транспорту, зокрема
електромобілів;
- реалізації комплексу регуляторних і фіскальних заходів, зокрема, запровадження
міжнародних екологічних норм для транспортних засобів, удосконалення механіз-
му використання альтернативних моторних палив, диференціація оподаткування
транспортних засобів залежно від енергоефективності та екологічної безпечності;
- створення на базі нотифікованої ООН технічної служби України науково-дослід-
ного випробувального центру перспективних технологій безпечного, екологічно
сприятливого та енергоефективного транспорту.
Пріоритетний напрям 5. Підвищення міської
мобільності та регіональна інтеграція
На сьогодні управління розвитком регіонального транспортного сполучення є ма-
лоефективним.
Безпрецедентна для країн СНД та світу кількість пільгових пасажирів (14 млн
осіб) спричинила значну деградацію громадського пасажирського транспорту. У
багатьох містах зупиняється трамвайний та тролейбусний рух.

13. 24 25
Саме тому необхідним є підвищення мобільності населення, що передбачає по-
кращення сільського, регіонального і столичного сполучення, зокрема, для осіб з
інвалідністю або осіб з обмеженою рухливістю.
Державні зобов’язання щодо пасажирських перевезень мають спрямовуватися
на впровадження високих стандартів обслуговування.
Низька якість перевезень призводить до збільшення трафіка приватного авто-
мобільного транспорту порівняно з транспортом загального користування через.
Загальні проблеми, що потребують розв’язання:
- низька якість пасажирських перевезень;
- зменшення провізної спроможності транспорту загального користування;
- зниження рівня життя 23% мешканців сільських районів через відсутність ре-
гулярного забезпечення їх транспортними послугами;
- низький рівень доступності транспорту та транспортної інфраструктури для осіб
з інвалідністю та осіб з обмеженою рухливістю;
- домінування у міських та регіональних перевезеннях видів транспорту з висо-
ким рівнем викидів вуглецю та сірки;
- збитковість приміських пасажирських перевезень залізничним транспортом та
їх субсидування за рахунок вантажних;
- відсутність системи замовлення суспільно важливих послуг з перевезення па-
сажирів;
- велика кількість пільгових категорій пасажирів;
- відсутність законодавчого регулювання ринку таксомоторних перевезень;
- обмежене бюджетне фінансування витрат, пов’язаних з наданням громадських
пасажирських послуг, недосконалість процедури проведення конкурсів та укла-
дання договорів щодо їх надання;
- відсутність державних соціальних нормативів транспортного забезпечення на-
селення і критеріїв оцінки рівня якості послуг пасажирського автотранспорту, що
не дає змоги здійснювати об’єктивну оцінку послуг, що надаються;
- відсутність системного контролю з боку організаторів перевезень за виконан-
ням перевізниками умов договору про надання послуг на автобусних маршрутах
загального користування, що не гарантує надання пасажирам якісних і безпечних
послуг;
- незадовільний рівень статистичної звітності про обсяги перевезень вантажів та
пасажирів автомобільним транспортом;
- недостатня мотивація перевізників щодо інвестування для здійснення заходів з
підвищення рівня якості та комфортності перевезень на автобусних маршрутах
загального користування;
- неефективна і неконтрольована система збору плати за проїзд з пасажирів на
автомобільному транспорті;
- наявність недобросовісної конкуренції (нелегальні перевезення), що стримує
інвестування перевізників у заходи з підвищення якості послуг пасажирського
автотранспорту;
- формування мережі автобусних маршрутів переважно без попереднього оціню-
вання пасажиропотоків, що призводить до нераціональних витрат;
- нелегальні пасажирські автомобільні перевезення, тіньовий ринок праці та обігу
готівки як результат значущості «сірої» економіки;
- нерозвинена мережа внутрішніх авіаційних перевезень;
- висока тривалість надання послуг з перевезень пасажирів.
Розв’язання зазначених проблем буде досягнуто в рамках реалізації
такої цілі:
5.1. Мобільність і сучасний пасажирський транспорт
Забезпечення мобільності та функціонування сучасного пасажирського транс-
порту забезпечуватиметься шляхом:

14. 26 27
- лібералізації та дерегуляції ринку пасажирських автомобільних перевезень;
- забезпечення доступності транспортних послуг для всіх громадян, у тому числі
для осіб з інвалідністю та інших малорухливих груп населення, шляхом створен-
ня для них доступного середовища для вільного пересування і безперешкодної
комунікації;
- збільшення частки використання громадського транспорту з метою підтримки
вразливих груп населення;
- запровадження механізму організації надання суспільно важливих послуг з пе-
ревезення пасажирів відповідно до Регламенту ЄС 1370/2007;
- створення ефективних економічно обґрунтованих моделей для надання послуг
громадського транспорту між регіонами і в сільській місцевості;
- запровадження стратегічного транспортного планування в містах, приміських і
міських районах як складової частини їх стратегічного планування;
- використання нових технологій та інтелектуальних транспортних систем для по-
кращення якості надання транспортних послуг, систем інформування про надані
послуги, впровадження електронної та інтегрованої автоматичної системи збору
плати за проїзд;
- оновлення рухомого складу громадського транспорту і заміни видів транспорту
з вуглецевими викидами, просування зелених видів транспорту, заміни концепції
міні-автобуса на більш гнучкі й екологічно чисті системи, обладнані для переве-
зення осіб з інвалідністю;
- запровадження дієвого контролю за наданням статистичної звітності на ав-
томобільному та залізничному транспорті всіма суб’єктами господарювання та
підвищення їх відповідальності за ненадання звітності;
- розвитку мережі прискорених та високошвидкісних пасажирських залізничних
перевезень;
- забезпечення доступності внутрішніх пасажирських перевезень авіаційним та
водним транспортом.
Організаційне забезпечення та моніторинг реалізації Стратегії
Реалізація Стратегії здійснюється в межах повноважень Кабінету Міністрів України,
Міністерства інфраструктури України, інших центральних та місцевих органів влади,
за участю громадських організацій та об’єднань підприємців, міжнародних організацій.
З метою реалізації Стратегії буде розроблено Програму (План заходів) реалізації
Стратегії, утворено Моніторинговий комітет, до складу якого буде включено пред-
ставників заінтересованих органів влади, громадських організацій, представників
бізнесу, засобів масової інформації.
У рамках здійснення моніторингу передбачається підготовка та оприлюднення
щорічного звіту про стан виконання Програми (Плану заходів) реалізації Стратегії.
Забезпечення ефективної реалізації Програми (Плану заходів) реалізації Стратегії
здійснюватиметься з використанням відповідних інструментів моніторингу клю-
чових показників ефективності та посилення інституційної спроможності Міні-
стерства інфраструктури України, інших центральних органів влади, діяльність
яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра
інфраструктури України.
Очікувані результати
Очікуваними результатами реалізації Стратегії є:
у пріоритетному напрямі 1 «Впровадження ефективного державного
управління в транспортній галузі»:
- гармонізація національного законодавства з актами Європейського Союзу;
- впровадження ERP-систем та планування ресурсів підприємств, використання
найкращих світових практик управління у Міністерстві інфраструктури України та
на державних підприємствах, що належать до сфери його управління;
- розмежування діяльності з управління інфраструктурою, вантажними, пасажир-
ськими перевезеннями;
- впровадження у короткостроковій перспективі перехідної структури Міністерства ін-
фраструктури України та надалі нової структури Міністерства інфраструктури України,
розроблених на основі функціонального обстеження, проведеного фахівцями ЄС;
- створення ефективної моделі управління залізничним транспортом, утворення
та функціонування органу з питань управління залізничним транспортом;
- створення вертикально інтегрованої (за видами бізнесу) системи управління ПАТ
«Укрзалізниця»;
- розроблення та затвердження нових методик розрахунку складових тарифів на
транспортні послуги;
- запровадження електронного урядування;
- впровадження сервісу електронного надання адміністративних послуг;
у пріоритетному напрямі 2 «Забезпечення надання якісних транспорт-
них послуг та інтеграція транспортного комплексу України до міжна-
родної транспортної мережі»:
- збільшення обсягів перевезень вантажів територією України, зокрема, шляхом
створення конкурентного середовища;

15. 28 29
- функціонування Національної транспортної моделі;
- отримання синергетичного ефекту від ефективного поєднання потенційних мож-
ливостей транспортної галузі України під час здійснення транзитних перевезень
усіма видами транспорту;
- розвиток підприємств транспорту на основі партнерсько-конкурентних засад
під час здійснення міжнародних перевезень територією України, забезпечення
збалансованої взаємодії всіх учасників перевезень та суб’єктів господарювання;
- розвиток інноваційних процесів з урахуванням ринкових вимог сучасного транс-
портного сектору економіки;
- забезпечення сталого діалогу та проведення регулярних консультацій між на-
уково-дослідницькими організаціями, фінансовими установами, підприємствами
галузі транспорту та органами виконавчої влади;
- розроблення та реалізація спільних програм навчальних закладів, бізнес-секто-
ру та органів державного управління з питань розвитку діяльності транспортного
комплексу України;
- зняття обмежень на паритетних засадах щодо кількості призначених авіапід-
приємств, пунктів та частоти виконання польотів між Україною та державами ЄС,
з одночасною лібералізацією ринку авіаційних перевезень з державами СНД,
Близького Сходу, Азії;
- підписання Угоди про спільний авіаційний простір з ЄС;
- упорядкування організації та фінансування соціально важливих пасажирських
перевезень;
- приведення аеропортової інфраструктури у відповідність із міжнародними вимо-
гами шляхом її модернізації зі збереженням у державній власності аеродромів та
аеродромних об’єктів, а також впровадженням системи ефективного управління
державним майном;
- перехід до моделі управління морськими портами з максимальним усуненням
держави від здійснення операцій з обробки вантажів у морських портах – стиві-
дорної діяльності;
- впровадження спрощених умов реєстрації суден під Державним прапором
України;
- впровадження інноваційних рішень та кращих світових практик здійснення мит-
них та інших контрольних процедур під час здійснення перевезень;
- висока якість виконання будівельних та будівельно-ремонтних робіт у галузі
транспорту;
- поступове відновлення експлуатаційних характеристик дорожньої мережі;
- створення умов для лібералізації ринку автомобільних перевезень;
- утворення допоміжного органу при Кабінеті Міністрів України з питань з логі-
стики;
- впровадження Хартії якості міжнародних автомобільних вантажних перевезень
у системі багатосторонньої квоти ЕКМТ;
- прийняття Стратегії виконання Україною своїх обов’язків та зобов’язань як дер-
жави прапора, порту та прибережної держави;
- забезпечення виконання документів ІМО;
- прийняття Морської доктрини до 2038 року;
- часткова переорієнтація вантажних перевезень на внутрішній водний транспорт:
- відкриття внутрішніх водних шляхів для суден під прапором третіх країн;
у пріоритетному напрямі 3 «Забезпечення сталого фінансування транс-
порту»:
- створення уніфікованої системи координації, планування, залучення та моніто-
рингу міжнародної допомоги для ефективного розподілу інвестицій за пріоритет-
ними напрямами транспортної галузі;
- залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, рухомого складу,
підвищення якості надання послуг;
- економія державних коштів шляхом запровадження прозорої системи держав-
них закупівель;
- запровадження системи оприлюднення фінансової та операційної інформації
державних підприємств;
- розроблення нової системи державного регулювання діяльності ринку залізнич-
них перевезень, розроблення та прийняття нормативно-правових актів з питань
доступу на ринок залізничних перевезень нових учасників ринку;
- забезпечення прозорості фінансових потоків ПАТ «Укрзалізниця»;
- перехід від «залишкового принципу» фінансування дорожнього господарства
до планового фінансування з чітким розумінням стану дорожньої мережі у серед-
ньо- та довгостроковій перспективі;
- відновлення роботи судноремонтних та суднобудівельних підприємств;

16. 30 31
- забезпечення функціонування Державного дорожнього фонду та цільового ви-
користання коштів;
у пріоритетному напрямі 4 «Підвищення безпеки та надійності транс-
порту»:
- впровадження систем електронного моніторингу за трафіком, управління ризи-
ками на транспорті, геоінформаційних систем;
- зменшення на 50% рівня смертності внаслідок дорожньо-транспортних пригод;
- приведення нормативно-правових актів у сфері безпеки у відповідність із стан-
дартами, нормативами та директивами ЄС;
- належний рівень безпеки під час перевезення небезпечних вантажів;
- вжиття заходів для забезпечення безпеки судноплавства, проведення необхід-
них днопоглиблювальних робіт;
- створення умов, які забезпечать дотримання учасниками дорожніх перевезень
габаритно-вагових параметрів транспортних засобів;
- децентралізація та передача відповідальності за стан доріг місцевого значення
до місцевих органів виконавчої влади;
- збільшення у короткостроковій перспективі кількості вагових комплексів з 34
наявних до 112 одиниць, впровадження електронного контролю ваги;
- гарантування прохідної осадки для суден на р. Дніпро на рівні 3,65 м;
- створення українського сегменту SafeSeaNet;
- узгодження технічних вимог українських річкових інформаційних систем із ви-
могами європейських стандартів;
- безпечне функціонування гідротехнічних споруд на внутрішньому водному
транспорті;
- збільшення частки використання електротранспорту та електромобілів;
- зменшення викидів парникових газів відповідно до Паризької Угоди 2015 року в
рамках Конвенції ООН про захист клімату;
у пріоритетному напрямі 5 «Досягнення міської мобільності та регіо-
нальна інтеграція»:
- задоволення потреб національної економіки і населення у перевезеннях, надан-
ня населенню високоякісних та доступних транспортних послуг незалежно від
місця проживання;
- упорядкування організації та фінансування соціально важливих пасажирських
перевезень;
- розвиток мережі регіональних маршрутів;
- вихід із «тіні» ринку послуг громадського пасажирського транспорту;
- запровадження електронних систем оплати проїзду у громадському транспорті.

17. 32 33
РОЛЬ
ТРАНСПОРТУ
В ЕКОНОМІЦІ
УКРАЇНИ
секторальний
аналіз