для дистанциооного курса

1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ
УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра організації і безпеки дорожнього руху
Наглюк Іван Сергійович
Бажинов Анатолій Васильович
Бугайова Марина Олександрівна
Конспект лекцій з навчальної дисципліни
«БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ»
для здобувачів освітнього ступеня перший (освітньо-професійний) у
галузі 27 Транспорт, спеціальність 274 Автомобільний транспорт
Рекомендовано рішенням кафедри
«Організації і безпеки ДР»
(протоколзасідання кафедри
№ ____ від ________________)
Харків, ХНАДУ – 2021

2. ЗМІСТ
Вступ
1. Мета та завдання дисципліни. Основні проблеми організації
дорожнього руху. Вимоги до організації дорожнього руху. Дорожній рух як
система.
1.1 Загальні положення правил дорожнього руху
1.2 Порядок організації і забезпечення безпеки дорожнього руху
України
1.3 Основні проблеми організації дорожнього руху
1.4 Поняття про систему “Водій-автомобіль-дорога-середовище”
(ВАДС)
2. Нормативні документи і діяльність організацій в галузі організації
дорожнього руху.
3. ДТП. Класифікація ДТП. Облік ДТП. Механізм ДТП.
3.1 Класифікація дорожньо-транспортних пригод
3.2 Основні причини аварій
3.3 Оформлення ДТП в ДАІ. Картка реєстрації нещасного випадку
3.4 Аналіз дорожньо-транспортних пригод. Показники аварій
4. Основи автотехнічної експертизи
4.1 Завдання судової автотехнічної експертизи
4.2 Етапи експертизи та висновку експерта
5. Система державного управління безпекою дорожнього руху. Задачі
щодо підвищення рівня безпеки руху
5.1 Державна програмапідвищення рівня безпеки дорожнього рухув
Україні
5.2 Міжнародні програми
5.3 Проект технічної допомоги «Модернізація та підвищення безпеки
дорожньої мережі в Україні»
6. Безпека транспортних засобів та її види. Активна безпека
транспортних засобів.

3. 6.1 Безпека транспортних засобів та її види
6.2 Активна безпека транспортних засобів
6.3 Основні вимоги, що пред'являються до систем активной
безопасности
7. Пасивна та післяаварійна безпека. Інформативність транспортних
засобів
7.1 Пасивна безпека
7.2 Інформаційна безпеки
7.3 Екологічна безпека
7.4 Післяаварійна безпека
8. Дорожні умови та безпека на автомобільних дорогах
8.1 Елементи дороги
8.1.1 Поперечний профіль дороги
8.1.2 План траси
8.1.3 Поздовжній профіль дороги
9. Транспортний потік. Основні параметри транспортного потоку.
Основна діаграма транспортного потоку
10. Вплив елементів дороги на безпеку дорожнього руху
10.1 Оцінка відносної небезпеки ділянок доріг та виявлення
небезпечних місць методом «відносного коефіцієнта аварійності»
10.2 Виявлення небезпечних місць методом «коефіцієнтів безпеки»
11. Пішохідній потік, визначення параметрів пішохідного потоку.
Відповідальність водія та пішохода в організації дорожнього руху
12. Психофізіологічні основи роботи водія.
13. Пропускна спроможність перехресті та автомобільної дороги
14. Аналіз та забезпечення безпеки руху на магістралях.
15. Забезпечення безпеки руху в населених пунктах та на перехрестях.
Забезпечення безпеки руху пішоходів. Заходи щодо зменшення наслідків
ДТП.

4. ВСТУП
Навчальна дисципліна «Безпека дорожнього руху» відноситься до
вибіркової згідно з для здобувачів освітнього ступеня перший (освітньо-
професійний) у галузі 27 Транспорт спеціальність 274 Автомобільний
транспорт
Метою є підготовка фахівців, здатних розв’язувати складні
спеціалізовані задачі та вирішувати проблеми при організації дорожнього
руху: на вулицях населених пунктів і шляхах загального користування з
використанням теорій і методів сучасної науки та їх урахуванням
комплексностіта невизначеностіумов функціонування транспортнихсистем.
Предмет: складний процес формування комплексу заходів з
вдосконалення процесів організації перевезень вантажів та пасажирів,
підвищення безпеки руху та зменшення шкідливого впливу транспорту на
навколишнє середовище.
Основними завданнями вивчення навчальної дисципліни є:
- ознайомлення з параметрами транспортного потоку та впливу
параметрів на навколишнє середовище;
- ознайомлення з методами управління і регулювання на
транспорті;
- ознайомлення з нормативно-правовою базою організації
дорожнього руху та використовувати їх для прийняття рішень щодо безпеки
та регулювання дорожнього руху;
- оволодіння знаннями щодо основних видів конфліктних точок,
принципових схем організації дорожнього руху та заходів з підвищення
безпеки за допомогою організації дорожнього руху;
- оволодіння знаннями щодо методів аналізу ДТП та
використовувати їх для оцінки аварійності вулично-дорожньої мережі міста;
 формування навичок організації самостійної науково-
дослідницької роботи і презентації результатів наукових досліджень

5. пов’язаних з організацією безпеки дорожнього руху на автомобільному
транспорті.
Компетентності, яких набуває здобувач:
Загальні компетентності:
ЗК 2. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.
ЗК 3. Здатність здійснювати безпечну діяльність.
ЗК 4. Здатність діяти соціально відповідально та свідомо.
ЗК 6. Здатність використовувати інформаційні та комунікаційні
технології.
ЗК 10. Здатність до адаптації та дії в новій ситуації.
Спеціальні (фахові) компетентності:
ФК 1. Здатність використовувати у професійній діяльності знання
нормативно-правових, законодавчих актів України, Правил технічної
експлуатації автомобільного транспортуУкраїни, інструкцій та рекомендацій
з експлуатації, ремонту та обслуговування об’єктів автомобільного
транспорту та їх систем.
ФК 8. Здатність організовувати ефективну експлуатацію об’єктів
автомобільного транспорту, їх систем та елементів.
ФК 13. Здатність аналізувати техніко-експлуатаційні показники
автомобільних транспортних засобів, їх систем та елементів з метою
виявлення та усунення негативних чинників та підвищення ефективності їх
використання.
ФК 14. Здатність брати активну участь у дослідженнях та
експериментах, аналізувати, інтерпретувати і моделювати окремі явища і
процеси у сфері автомобільного транспорту.
Результати навчання відповідно до освітньої програми:
ПРН 1. Мати концептуальні наукові та практичні знання, необхідні для
розв’язання спеціалізованих складних задач автомобільного транспорту,
критично осмислювати відповідні теорії, принципи, методи і поняття.
.ПРН 4. Відшуковувати необхідну інформацію в науково-технічній

6. літературі, базах даних та інших джерелах; аналізувати та оцінювати цю
інформацію.
ПРН 6. Приймати ефективні рішення, аналізувати і порівнювати
альтернативні варіанти з урахуванням цілей та обмежень, питань
забезпечення якості, а також технічних, економічних, законодавчих та інших
аспектів.
ПРН 8. Розуміти і застосовувати у професійній діяльності нормативно-
правові та законодавчі акти України, міжнародні нормативні документи,
Правила технічної експлуатації автомобільного транспорту України,
інструкції та рекомендації з експлуатації, ремонту та обслуговування
автомобільних транспортних засобів, їх систем та елементів.
ПРН 9. Аналізувати та оцінювати об’єкти автомобільного транспорту,
їх системи та елементи.
ПРН 24. Застосовувати математичні та статистичні методи для
побудови і дослідження моделей об’єктів і процесів автомобільного
транспорту, розрахунку їх характеристик, прогнозування та розв’язання
інших складних задач автомобільного транспорту.

7. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
БДР – безпека дорожнього руху;
ТП – транспортні потоки;
ТЗ – транспортні засоби;
ВДМ – вулично-дорожня мережа;
ПДР – правила дорожнього руху;
ДР – дорожній рух;
АТ – автомобільний транспорт;
ПЧ – проїзна частина;
ДТП – дорожньо-транспортні пригоди;
ВАДС – водій –автомобіль-дорога-середовище;
ПЗ – пропускна здатність.

8. 1. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ.
ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ. ДОРОЖНІЙ РУХ
ЯК СИСТЕМА
1.1 Загальні положення правил дорожнього руху.
Безпека дорожнього руху (БДР) – це багатогранне та складне питання.
Серед множини визначальних факторів можна виділити:
- створення надійних в експлуатації автотранспортних засобів (АТЗ) з
високим рівнем активної та пасивної безпеки;
- їх своєчасне та якісне обслуговування;
- психофізіологічні властивостіта рівень професійної підготовки водіїв;
- якість та стан проїзної частини (ПЧ).
Автомобіль – засіб підвищеної небезпеки. Щороку сотні тисяч людей
гинуть і мільйони зазнають травм у дорожньо-транспортнихпригодах (ДТП).
Економіці завдано величезних матеріальних збитків. За останні п'ять років в
Україні зареєстровано 173,2 тисячі ДТП, у яких майже 28 тисяч людей
загинуло та понад 191 тисяча отримали травми. Для запобігання аварії
важливо, щоб водії та всі офіційні особи, відповідальні за експлуатацію
транспортних засобів (ТЗ), мали всебічні знання про БДР.
Проте здобути такі знання непросто. У нашій країні державна
транспортна політика у сфері БДР реалізується за допомогою законодавства
України, нормативно-технічної бази, удосконалення системи державного
управління, управління державним майном (інфраструктурою,
транспортними підприємствами) та державного регулювання у сфері
відносин та діяльності. бізнес-проекти. Міністерство транспорту та його
територіальні органи несуть відповідальність за дотримання транспортного
законодавства, правил перевезення та безпеки. Регулювання дорожнього
руху (ДР), дотримання водіями правил дорожнього руху (ПДР)– ДР –
природна функція служб МВС.

9. 1.2 Порядок організації і забезпечення безпеки дорожнього руху
України
Надання БДР – складне завдання, пов'язане з діяльністю багатьох
міністерств та відомств.
Міністерство транспорту України є основним (керівним) органом у
системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію
державної політики у галузі транспорту та шляхового господарства,
використання повітряного простору України та навігаційно-гідрографічного
забезпечення навігації.
Основними завданнями Міністерства транспорту України є:
- державне управління транспортним комплексом та дорожнім
господарством України;
− організація безпечної роботитранспортного комплексу та шляхового
господарства України;
- забезпечення реалізації державної політики щодо формування та
розвитку транспортного комплексу та шляхового господарства України,
національної мережі міжнародних транспортних коридорів для своєчасного,
повного та якісного задоволення потреб населення та громадського
виробництва у перевезеннях усіма видами транспорту;
- забезпечення взаємодії та координації автомобільного, повітряного,
залізничного, морського та річкового транспорту, шляхового господарства,
реалізація заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України;
- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності
транспортних підприємств усіх форм власності;
- створення умов для інтеграції транспортного комплексу та шляхового
господарства України до європейської та світової транспортної системи.
У випадках, передбачених законом, рішення Міністерства транспорту
України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими
виконавчими органами, органами місцевого самоврядування,

10. підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та
громадянами.
Державний департамент АТ (Укравтотранс) є державним органом
державного управління у сфері АТ, діє в рамках Міністерства транспорту та
підзвітний йому. Основними завданнями Укравтотрансу є:
- участь своєї компетенції у реалізації державної політики у галузі
пасажирських та вантажних перевезень АТ;
- реалізація встановленого порядкууправління у сфері АТ, у тому числі
встановлених Мінтрансом, управління майном підприємств, установ та
організацій, що входять до сфери управління Мінтрансу;
- виконання відповідно до законодавства контрольно-наглядових
функцій у сфері АТ;
- організація дотримання вимог законодавства про надання БДР;
Основними завданнями відділів є забезпечення державного
регулювання діяльності АТ та контроль за дотриманням господарюючими
суб'єктами всіх форм власності, що здійснюють перевезення пасажирів та
вантажів АТ, вимог нормативних документів, стандартів та норм, що
регулюють перевезення вантажів та пасажирів АТ.
Управління:
- розробка проектів нормативно-технічної документації щодо
регулювання діяльності АТ, удосконалення контролю за виконанням
транспортного законодавства;
- забезпечувати відповідно до законодавства державне регулювання
діяльності та контроль за виконанням суб'єктами господарювання правил
перевезення пасажирів і вантажів, вимог законодавства про безпеку
транспортного процесу, інших нормативно-правових актів, що визначають
порядок функціонування акціонерного товариства;
- здійснювати у випадках, передбачених законодавством, атестацію
транспортних послуг з перевезення пасажирів на регулярних автобусних
маршрутах;

11. - проводити конкурси з перевезення пасажирів АТ на міжміських та
приміських маршрутах;
− перевірити відповідність облаштування автобусних маршрутів та
АТС вимогам «Правил надання пасажирських послуг АТ» та погодити
відкриття маршрутів.
Робота щодо забезпечення БДР, запобігання аварійності в
міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, підприємствах,
їх об’єднаннях, установах та організаціях, що мають транспортні засоби,
здійснюється залежно від кількості працівників, зайнятих на експлуатації цих
транспортних засобів, відповідним структурним підрозділом - служби БДР
або окремих спеціалістів з цих питань.
Служба БДР міністерств та інших центральних органів державної
виконавчої влади підпорядковується безпосередньо їх керівникам або за
рішенням керівника одномуз його заступників. Їх керівникам безпосередньо
підпорядковується служба БДР підприємства, об'єднань підприємств,
установ, організацій.
Служба БДР прирівнюється до основних виробничо-технічних служб і
у своїй діяльності взаємодіє з відповідними підрозділами Державтоінспекції
МВС та іншими органами, діяльність яких пов’язана з БДР.
Основними завданнями служби БДР є:
- проведення заходів, спрямованих на забезпечення БДР;
- контроль за дотриманням працівниками вимог законодавчих актів та
інших нормативних документів про БДР;
- аналіз стану аварій та фактів порушення вимог БДР, розроблення
спільно з відповідними структурними підрозділами заходів щодо їх
запобігання та контроль за виконанням цих заходів;
- облік та подання в установленому порядку до органів державної
виконавчої влади та організацій звітності про нещасні випадки та їх наслідки.

12. 1.3 Основні проблеми організації дорожнього руху
Значне збільшення кількості ТЗ за останнє десятиліття у місті призвело
до погіршення БДР на всіх категоріях доріг та вулиць, техніко-експлуатаційні
показники яких потребують покращення шляхом впровадження заходів щодо
забезпечення БДР.
Транспортний потік (ТП), що щоденно рухається автомагістралями та
міськими вулицями, створює велике навантаження на інфраструктуру міста
та погіршує дорожню ситуацію, що характеризується виникненням
небезпечних ділянок та місць концентрації аварій, в яких травмуються водії
та пішоходи. Затори на окремих ділянках доріг та вулиць міста в годину пік
створюють умови для підвищення рівня шкідливих речовин та забруднення
навколишнього середовища, що також негативно впливає на безпеку життя
та здоров’я всіх учасників ДР зокрема та на БДР у м. загальний.
Тому вирішення цих проблем потребує комплексу заходів,
спрямованих на підвищення загального рівня БДР та безпеки всіх категорій
користувачів міської дорожньої мережі, зокрема водіїв, велосипедистів,
пішоходів, у тому числі людей похилого віку, інвалідів, школярів, дітей та ін.
Досвід показує, що систематична робота з надання БДР дає змогу
вирішувати основні завдання:
- створення безпечних та комфортних умов для водіїв транспортних
засобів та пішоходів;
- досягнення та постійне підтримання техніко-експлуатаційних
показників вулично-дорожньої мережі (ВДМ) міста на належному рівні та
зменшення кількості доріг та вулиць, що не відповідають вимогам БДР;
- запровадження постійного контролю за технічним станом засобів
регулювання доріг і вулиць міста;
- проектування та встановлення засобів регулювання АТ у місцях
концентрації ДТП та на аварійно небезпечних ділянках автомобільних доріг і
вулиць міста;

13. - зменшення кількості ДТП та кількості загиблих та травмованих
учасників ДР.
1.4 Поняття про систему “Водій-автомобіль-дорога-середовище”
(ВАДС)
Перед тим як ознайомитись з системою ВАДС, необхідно дати
визначення терміну “дорожній рух” стосовно автомобільних доріг.
Динамічна система, що являє собою сукупність взаємодії пішоходів і
ТЗ та в якій дії учасників регламентовані спеціальними правилами
(законами), називається “дорожнім рухом”.
Термін дорожній руху вперше був широко введений в міжнароднк
практику Конвенцією про ДР, яку прийняли в рамках ООН це у 1949 році.
Дорожній рух - процес руху по дорогах ТЗ та ДР, сукупність
суспільних відносин, що виникають у процесі переміщення людей і вантажів
за допомогою ТЗ або без таких у межах дороги.
Учасник ДР - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на
дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин.
Відомо, що ефективність ДР обумовлена по перше чергу, швидкістю і
безпекою, а його спе специфічні особливості і проблеми визначаються,
насамперед, системою ВАДС. Використовуючи елементарні поняття теорії
множин, структуру системи ВАДС можна показати у вигляді схеми, як це
зроблено на рис. 1.1.

14. A
Д
В
АД
ВД
ВА
АВД
Середовища
руху
Рисунок 1.1 – Система ВАДС
Система ВАДС визначає вимоги, що пред'являються до водія,
автомобіля і дорогою. Система ВАДС складається з семи основних
елементів.
1. Джерела інформації - дорога, її облаштування та оточення, знаки
і сигнал, а також показання приладів, шуми, коливання автомобіля.
2. Сполучна ланка між джерелами інформації та водієм, передає
інформацію до його тіла, вух і очей.
3. Обробкаінформації, що надходить мозком водія і видача команд
його руках і ногах.
4. Зв'язок між водієм і автомобілем - передача команд органам
управління.
5. Передача команд від органів управління механізмів приводу.
6. Зв'язокміж автомобілем і дорогою - виконання команд колесами,
двигуном, приладами і т.п.
7. Зміна напрямку або швидкості руху автомобіля.
ДТП можна охарактеризувати як порушення взаємодії ланок системи
ВАДС. Причини виникнення ДТП можна згрупувати по кожній ланці
системи ВАДС:

15.  по ланці «водій» - невиконання водіями встановлених ПДР
вимог; зниження працездатності водія внаслідок перевтоми, хвороби і т.п;
 по ланці «автомобіль» - незадовільний технічний стан автомобіля
або його агрегатів;
 неправильне технічне використання і обслуговування автомобіля
або його агрегатів;
 по ланці «дорога» - незадовільний стан дороги і окремих її
елементів, неправильна організація руху і т.п.
Водій є головною ланкою системи ВАДС. Професійна діяльність водія
оцінюється двома взаємопов'язаними вимогами;
 водій повинен працювати ефективно, тобто швидко виконувати
доручені завдання;
 водій не повинен порушувати вимоги безпеки руху, тобто
зобов'язаний працювати надійно.
Зупинний шлях — відстань, яку проходить ТЗ з моменту виявлення
водієм небезпеки до повної зупинки. Необхідно не плутати з поняттям
гальмівний шлях. Зупинний шлях включає відстань пройдену автомобілем за
час реакції водія, час спрацьовування гальмівної системи і час гальмування з
сповільненням, що встановилося (рисунок 1.2).

lа - довжина автомобіля; L1 - шлях за час реакції водія; L2 - шлях за час
спрацювання приводу; Lг - гальмівний шлях; Lз - зупиночний шлях; l0
- зазор безпеки; Lб - дистанція безпеки.
Рисунок 1.2 – Зображення процесу зупинки автомобіля
L L l
l
L
L
L
а 1 2
г
з
б
0
L L l
l
L
L
L
а 1 2
г
з
б
0

16. Розрахунковадовжинадистанції безпеки Б
L для випадку, коли під час
руху автомобіля перешкода виникає миттєво (наприклад пішохід) буде
визначатися зупиночним шляхом автомобіля із доданням зазору безпеки 0
l
(приймається рівним 1 м). Тобто
0
З
Б l
L
L 
 , (1.1)
Час зупинки автомобіля, 0
Т , с, розраховується за формулою









g
К
V
t
t
t
Т
6
,
3
5
,
0 е
а
3
2
1
З , (1.2)
де 1
t – час реакції водія, с;
2
t – час запізнювання спрацювання гальмівного приводу, с;
3
t – час зростання сповільнення, с;
е
K – коефіцієнт ефективності гальмування;
– коефіцієнт зчеплення;
а
V – швидкість руху автомобіля, км/год.
Зупиночний шлях автомобіля, м, визначається за формулою [3]










g
К
V
V
t
t
t
L
26
6
,
3
)
5
,
0
(
е
а
2
a
3
2
1
З , (1.3)
У випадку, коли автомобілі рухаються один за одним і автомобіль, що
рухається попереду, почав екстрене гальмування, то наступний за ним
автомобіль також здійснює гальмування, але починає його пізніше від
попереднього автомобіля на час реакції водія. В таких випадках довжина

17. дистанції безпеки не включає довжину гальмового шляху автомобіля 1
Б
L .
Тоді розрахункова довжина дистанції безпеки визначається за формулою:
0
1
0
1
Б
6
,
3
1
l
t
V
l
l
L a




 , (1.4)
2. НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ І ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЙ В
ГАЛУЗІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ
В Україні прийнято значну кількість нормативно-правових актів та
нормативних документів, які регулюють питання БДР. Ці документи певною
мірою ґрунтуються на міжнародному праві (зокрема, багатосторонні
конвенції, угоди, та двосторонні угоди України з іншими державами) і
охоплюють різні аспекти у цій сфері, зокрема водіїв, ТЗ, перевізників, їх
персоналу, перевезення пасажирів і вантажів, страхування відповідальності,
медичне забезпечення БДР, юридична відповідальність та інші.
Національні нормативно-правові акти та нормативні документи, що
стосуються зазначеної сфери, можна поділити ієрархічно та за видами таким
чином:
- Конституція України;
- міжнародні договори України (конвенції, багатосторонні та
двосторонні угоди, протоколи);
- кодекси України;
- закони України;
- акти Президента України (укази);
- акти Кабінету Міністрів України (постанови, розпорядження);
- акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади
(накази);
- акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого
самоврядування (розпорядження, розпорядження, рішення);

18. - нормативні документи (міжнародні, регіональні та національні
стандарти).
Основний Закон, що регулює суспільні відносини у сфері ДР та його
забезпечення, визначає права, обов'язки та відповідальність суб'єктів - членів
ДР, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань,
підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності. та
управління, є Закон України «Про дорожній рух».
Іншим, не менш важливим, є Закон України «Про автомобільний
транспорт», який визначає принципи організації та діяльності АТ і є
спеціалізованим законом, що включає правила державного регулювання та
контролю АТ, принципи розвитку цієї галузі, а також персонал, ТЗ,
автомобільні перевізники, загальні положення про перевезення пасажирів і
вантажів (як внутрішніх, так і міжнародних), відповідальність перевізників за
порушення законодавства АТ.
Міжнародні угоди України у цій сфері є визначальними для перевезень
АТ на маршрутах перетину державного кордону.
Серед видів міжнародних договорів України виділяють такі:
- за значенням - міждержавні (за дорученням України), міжурядові (за
дорученням УрядуУкраїни) та міжвідомчі (за дорученням міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади, державних органів);
- за назвою - договір, угода, конвенція, протокол, декларація,
меморандум, статут тощо;
- за кількістю підписантів - багатосторонні та двосторонні.
Багатосторонні міжнародні угоди розробляються міжнародними
організаціями, у тому числі з транспортних питань, і укладаються на
багатосторонній основі з договірними сторонами - як правило, державами-
членами цих організацій.
Важливу роль у розвитку міжнародних автомобільних перевезень та
БДР відіграють такі міжнародні організації:

19. - Міжнародна організація з запобігання ДТП (франц. - La Prevention
routiere international / PRI, заснована в 1901 р.);
- Міжнародна автомобільна федерація (франц. - Federation internationale
de l’automobile / FIA, заснована в 1904 р.);
- Всесвітня асоціація автомобільних доріг (PIARC, заснована в 1909 р.);
- Міжнародна федерація автомобільних доріг (IRF, заснованав 1948 р.);
- Міжнародний союз доріг і транспорту (IRU, заснований у 1948 р.);
- Transfrigoroute International, міжпрофесійна організація з
обслуговування транспорту та логістики з контрольованим температурним
режимом (заснована в 1955 р.);
- Європейська рада з БДР (ETSC, заснована в 1993 році);
- Глобальне партнерство з БДР (GRSP, засноване в 1999 році).
Одним із найвпливовіших для розвитку АТ є Комітет внутрішнього
транспорту Європейської економічної комісії ООН (ЗВТ ЄЕК ООН), який є
платформою для розробки та прийняття міжнародних документів з різних
транспортних питань з державами-членами ООН та міжнародні організації,
асоціації, спеціалісти та експерти. У рамках діяльності ITC ЄЕК ООН за весь
час існування з метою створення умов та врегулювання міжнародних
вантажних і пасажирських перевезень було розроблено понад 40 конвенцій,
угод та інших міжнародних договорів, що стосуються різних аспектів у цій
сфері (Україна приєдналася до 18 таких договорів).
На національному рівні відповідно до міжнародних договорів та
законів України діє низка підзаконних нормативно-правових актів, що
регулюють БДР та перевезення пасажирів і вантажів АТ в Україні -
постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази
Мінінфраструктури України.

20. 3. ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНІ ПРИГОДИ, ЇХ ОБЛІК І АНАЛІЗ
3.1 Класифікація дорожньо-транспортних пригод
Визначення, класифікація та порядок реєстрації ДТП регулюються
спеціальними Правилами обліку ДТП, затвердженими постановою Кабінету
Міністрів України від 30 червня 2005 р. № 538. Вони встановлюють єдиний
порядок державної та внутрішньодержавної реєстрації ДТП. ДТП і є
обов’язковими для виконання на всій території України.
ДТП – це подія, що сталася під час руху ТЗ, внаслідок якої загинули чи
отримали тілесні ушкодження люди чи завдано матеріальних збитків. Слід
зазначити, що в даному випадку до склада ТЗ входять автомобілі, мотоцикли,
скутери, інвалідні візки, мопеди, трамваї, тролейбуси, трактори та ТЗ (крім
коней та в’ючних тварин).
Облік аварій ведеться з метою оцінки стану аварій, аналізу причин
аварій та вжиття заходів щодо їх усунення. Державний облік ДТП ведеться
правоохоронними органами. Відомчий облік ведуть міністерства, відомства,
підприємства, об’єднання, установи та організації незалежно від форм
власності, а також дорожні та комунальні організації. Лікувально-
профілактичні заклади ведуть облік постраждалих у ДТП.
У державну статистичну звітність міститься інформація від
правоохоронних органів про всі ДТП, а не лише про загиблих чи
травмованих, як це було раніше. Померлими вважаються особи, які померли
від травм, отриманих на місці нещасного випадку або протягом 30 діб;
поранені - особи, які отримали тілесні ушкодження (незалежно від їх
тяжкості).
ДТП поділяються на такі види таблиця 3.1.

21. Таблиця 3.1 – Види ДТП
Вид ДТП Визначення Опис (фото)
1 2 3
Зіткнення аварія, під час якої ТЗ,
що рухаються,
зіткнулися один з
одним або рухомим
складом залізниці або
коли один із ТЗ
раптово зупинився.
Перекидання пригода, під час якої
перекинувся рухомий
ТЗ. До цього типу не
відноситься
перекидання, якому
передували інші види
пригод;
Зіткнення з ТЗ,
що стоїть
ДТП, під час якого ТЗ,
що рухається,
зіткнувся з
припаркованим ТЗ, а
також з причепом або
напівпричепом;
Зіткнення з
перешкодою
ДТП, під час якої ТЗ
зіткнувся або вдарився
об нерухомий об'єкт
(опора мосту, стовп,
паркан, дерево, щогла,
будівельні матеріали
тощо)

22. Продовження таблиці 3.1
1 2 3
Наїзд на
пішохода
ДТП, під час якого ТЗ
(у тому числі вантаж,
що перевозиться)
зіткнувся з людиною
або вона сама
зіткнулася з ТЗ, що
рухається
Зіткнення з
велосипедистом
ДТП, при якому ТЗ
зіткнувся з
велосипедистом або
він сам зіткнувся з ТЗ,
що рухається
Наїзд на
гужовий
транспорт
ДТП, при якому ТЗ
зіткнувся з
запряженою твариною
або візком, який вони
перевозили, або
запряжена тварина чи
віз, який вони
перевозили, зіткнулися
з ТЗ, що рухається
Наїзд на тварин ДТП, під час якого ТЗ
зіткнувся з птахами,
дикими чи свійськими
тваринами (у тому
числі в'ючними та
верховими) або ці
тварини чи птахи
врізалися в АТЗ, що
спричинило травми чи
матеріальні збитки

23. Продовження таблиці 3.1
1 2 3
Падіння
пасажира
ДТП, під час якого
особа випала з ТЗ, що
рухається, або впала в
салон ТЗ;
Падіння
перевезеного
вантажу
нещасний випадок, в
якому люди отримали
травми внаслідок
падіння вантажу, що
перевозиться, або
відкинувся колесом
механічного ТЗ.
До нещасних випадків не належать:
- інциденти з тракторами, іншими самохідними машинами та
механізмами під час їх основних виробничих операцій, для яких вони
призначені (оранка, копання траншей, збирання сільськогосподарської
продукції на полях, лісозаготівля, кар'єрні роботи, вантажно-
розвантажувальні роботи, що виконуються автокранами або самоскидами,
встановлення щогл, опор тощо), внаслідок порушення правил експлуатації та
техніки безпеки;
- нещасні випадки, спричинені пожежами на ТЗ, що рухаються,
виникнення яких не пов'язане з технічною несправністю останнього;
- аварій, спричинених стихійним лихом;
- інциденти, що сталися внаслідок умисних дій, спрямованих на
позбавлення життя або заподіяння шкоди здоров'ю чи майну людей;

24. - нещасні випадки, що сталися внаслідок замаху потерпілого на смерть;
- нещасних випадків, скоєних під час мото- або мотоциклетних змагань
(змагань, тренувань тощо), коли отримали травми спортсмени, судді чи
інший персонал, що обслуговує спортивні змагання;
- інциденти, скоєні на територіях підприємств, організацій, аеродромів,
військових частин та інших об'єктів з прохідною системою в'їзду-виїзду, які
огороджені та охороняються;
- ДТП, спричинені порушенням правил безпеки та правил експлуатації
ТЗ за відсутності водія за кермом (запуск двигуна пусковою рукояткою, у
тому числі при включеній коробці передач);
- нещасні випадки, що сталися під час зчеплення-розчеплення
транспортних засобів з причепами, тракторними санчатами та
сільськогосподарськими знаряддями тощо).
3.2 Основні причини аварій
Кількісні показники та причини аварій на окремих компонентах
системи ВАДС характеризуються такими даними:
- ДТП з вини водіїв - до 60% (сюди входять: перевищення швидкості,
порушення правил обгону та виїзду на зустрічну смугу, недотримання
порядку перехрестя, недотримання дистанції, експлуатація технічно
несправних ТЗ, рух порушення та світлофора, сон водіння, порушення
правил проїзду зупинок громадського транспорту, засліплення фар,
порушення правил проїзду залізничних переїздів тощо)
- ДТП з вини пішоходів та інших учасників ДР - до 25% (у тому числі з
вини пасажирів - до 1%, через велосипедистів - до 4%).
- Аварії в результаті несприятливих умов – до 12%.
- ДТП внаслідок технічних несправностей ТЗ - до 3%.

25. 3.3 ОформленняДТПв ДАІ. Картка реєстрації нещасного випадку
ДТП реєструються правоохоронними органами за місцем їх
виникнення та за місцем реєстрації транспортного засобу. Враховуючи, що
підготовка первинних матеріалів ДТП вимагає виїзду на місце Національної
поліції та що оформлення та аналіз ДТП охоплює великий обсяг робіт, повне
оформлення документації та звітування в Державтоінспекцію є не для всіх
ДТП, але тільки для поранених і вбитих.
За кожним нещасним випадком, що підлягає включенню до даних
державної статистики, заповнюють картку обліку нещасного випадку. Він
зберігається в поліції на місці ДТП протягом трьох років. Додаткова копія
картки складається на ДТП за участю ТЗ, зареєстрованого в іншій області
(районі, місті), в результаті якого є поранені або загиблі. Його направляють
до поліції за місцем реєстрації ТЗ.
ДТП з матеріальними втратами без потерпілих враховуються та
аналізуються міськими, районними правоохоронними органами та
військовими частинами ДАІ.
При надходженні повідомлення про ДТП за участю ТЗ, зареєстрованих
у зоні обслуговування, органи внутрішніх справ передають (письмово, по
телефону) інформацію про ці ДТП до адміністрації підприємств та
організацій - власників ТЗ. Інформація про ДТП внаслідок незадовільної
дорожньої обстановки передається в дорожні та комунальні організації.
Органи внутрішніх справ не рідше одного разу на місяць надають
можливість звіряти дані про ДТП представникам органів, ДТП, комунальних
служб за показниками, передбаченими формою звітності, та засвідчувати
достовірність цих даних.
Картка обліку ДТП складається на підставі первинних документів, які
видаються черговою групою ДАІ на місці ДТП. Це такі документи: акт або
довідка про нещасний випадок; схема аварії; протокол перевірки АТЗ; акт
огляду місця аварії; пояснення водіїв; показання свідків.

26. Надалі він служить основним вихідним документом для аналізу ДТП.
Картка обліку ДТП містить дев'ять пунктів:
1) загальні відомості(номер і тип карти, вид пригоди, дата, день тижня,
година);
2) місце аварії в населеному пункті (статус населеного пункту, місто,
район, населений пункт, вулиця, номер будинку);
3) місце ДТП на дорозі (вартість дороги, дороги, кілометр + метр);
4) дорожні умови (тип покриття, освітлення, елемент вулиці, дороги,
умови, за яких скоєно ДТП);
5) відомості про винних (кваліфікація, вік, стать, стаж роботи, час
керування до ДТП, профспілка автомобілістів, порушення ПДР); також для 2-
го, 3-го водія;
6) відомості про ТЗ (наявність причепа, напівпричепа, несправності
транспортного засобу, що виникли в момент ДТП); також для 2-го, 3-го ТЗ;
7) право власності на ТЗ (ПІБ, номер посвідчення, марка (модель),
номерний знак, номер технічного паспорта, міністерство, відомство); також
для 2-го, 3-го ТЗ;
8) відомості про потерпілих (загиблих в ДТП, постраждалих у ДТП,
категорія учасника дорожньогоруху, стать, вік, порядковийномер ТЗ, ремені
безпеки, шолом, ім'я потерпілого, де вказано, характер травми) для шести.
Люди;
9) опис і схема аварії.
В кінці вказуються реквізити відповідального поліцейського, який
заповнював картку, номер МРТ, дата тощо.
Сьогодні дані з такої карти заносяться в комп’ютер, що дозволяє за
допомогою відповідної програми швидко проаналізувати ДТП.

27. 3.4 Аналіз дорожньо-транспортних пригод. Показники аварійності
Аналіз ДТП полягає у виявленні причин їх виникнення. Відповідно до
цілей і завдань аналізу виділяють три основні методи:
1) кількісний аналіз аварій;
2) якісний аналіз аварії;
3) топографічний аналіз аварії.
Кількісний аналіз характеризує рівень аварійності на місці (перехрестя,
траса, місто, область, країна) та період, протягом якого відбуваються аварії
(година, день, тиждень, місяць, рік).
Існує:
1) абсолютні показники (загальна кількість ДТП, кількість
постраждалих і загиблих, загальні збитки від аварій);
2) питомі показники, що представляють собою відношення однієї
абсолютної аварійності до іншої (питома частка аварій, скоєних у стані
алкогольного сп'яніння, до загальної кількості аварій, частка зіткнень,
перекидання тощо в загальній кількості аварій). , частка постраждалих водіїв,
пішоходів, дітей у загальній кількості постраждалих);
3) відносні показники (кількість ДТП на 100 тис. жителів, на 1000 ТЗ,
на 1000 водіїв, на 1 млн. км та інші).
Абсолютні показники дають загальне уявлення про рівень аварійності,
дозволяють провести порівняльний аналіз у часі для конкретного регіону і
показують тенденцію зміни цього рівня. Набір конкретних показників
аварійності характеризує їх структуру і дозволяє порівнювати різні регіони
між собою.
Натомість більш ефективними є відносні показники, які дозволяють
проводити порівняльний аналіз рівня аварійності різних країн, регіонів, міст,
магістралей тощо. Серед перерахованих показників найбільш поширеним і
об’єктивним вважається показник відносної аварійності Ка, який враховує
пробіг ТЗ:

28. ДТП
а
n
К
L


(1.1)
де ДТП
n - кількість ДТП за розрахунковий період;
L
 - сумарнийпробіг ТЗ за той же період, км.
З метою обліку тяжкості наслідків, при порівняльній оцінці аварійності
використовують коефіцієнт тяжкості ДТП, який визначається відношенням
числа загиблих ( З
n ) до числа поранених ( П
n ) в ДТП за визначений період
часу і розраховується за формулою:
П
n
n
К З
Т  , (1.2)
Тяжкість наслідків від ДТП може бути охарактеризована крім того,
відношенням числа загиблих ( З
n ) або поранених ( П
n ) до загальної кількості
ДТП (n):


n
n
К З
Т
/
, (1.3)


n
n
К П
Т
//
, (1.4)



n
n
n
К П
З
Т
///
, (1.4)
де n – сумарна кількість ДТП на визначеній ділянці за визначений
проміжок часу.
МЗ
П
З n
n
n
n 


 . (1.6)

29. Один з найбільш розповсюджених відносних показників – показник
відносної аварійності [3]:

 

L
n
К
6
а
10
, (1.7)
де n – загальна кількість ДТП за розглядає мий період;
L – загальний пробіг ТЗ за той же період, км.
Або
l
N
n
К
d 




365
106
а , (1.8)
де d
N – середньодобова інтенсивність руху на ділянці, авт./добу;
l – довжина ділянки магістралі, км.
Для перехресть формула коефіцієнту відносної аварійності набуває
вигляду:
пер
7
а_пер
365
10
d
N
n
К



 . (1.9)
Отримавши значення а
К , робимо висновки про небезпеку перехрестя
та ділянок руху. Якщо 3
а 
К , то перехрестя є безпечним; якщо 8
3 а 
 К -
перехрестя майже безпечне; якщо 8  12
а 
К – перехрестя небезпечне і
якщо 12
а 
К - перехрестя дуже небезпечне.
Через різну ступінь тяжкості наслідків ДТП для їх порівняння та
аналізу використовуються такі показники, як кількість загиблих у ДТП на
100 постраждалих та кількість загиблих на 100 ДТП.

30. Кількісний аналіз проводиться також за матеріальними втратами, які
поділяються на прямі та непрямі. До прямих належать:
- знищення матеріальних цінностей (ТЗ, вантажів, технічних засобів
ОДР, доріг тощо);
- перевезення та відновлення ТЗ;
- ремонт дорожніх споруд та елементів облаштування доріг;
- забезпечення догляду та лікування людей;
- виплати грошової допомоги та пенсій потерпілим та їхнім родинам;
- затримки руху (втрата часу транспортом, перевитрата пального,
втрата часу пасажирами).
Якісний аналіз аварій використовується для встановлення причин і
факторів їх виникнення, а також ступеня впливу останніх на аварії. Цей
аналіз дозволяє виявити причини та фактори аварій для кожного з
компонентів системи ВАДС.
У більшості країн громадська думка та офіційна статистика органів
часто вбачають головну причину аварій у помилках та недбалості учасників
ДР (водіїв, пішоходів) чи несправності автомобілів.
Аналіз причин аварій дозволяє звести їх до таких однорідних за
характером груп:
1) недотримання ПДР учасниками цього ДР, тобто водіями,
пасажирами, пішоходами;
2) вибір водіями неправильних режимів водіння, при яких вони
унеможливлюють ДР;
3) зниження психофізіологічних функцій учасників ДР внаслідок
перевтоми, хвороби, вживання алкоголю, наркотиків або під впливом
факторів, що сприяють зміні нормального стану (сімейні обставини,
проблеми на роботі);
4) незадовільний технічний стан ТЗ;
5) незадовільне влаштування та утримання доріг, їх елементів або
незадовільний стан доріг;

31. 6) незадовільна ОДР.
Аналізуючи аварію, найпростіше віднести причину до водія, який, як
вважають, зобов’язаний негайно реагувати на зміни дорожньої ситуації та
компенсувати інші компоненти системи ВАДС. Однак така впевненість
недостатньо обґрунтована. Багато нещасних випадків стаються через
нечесність чи недбалість тих чи інших посадових осіб. Зокрема, це можуть
бути ДТП через несправності ТЗ, через погане вуличне освітлення,
незадовільний стан проїжджої частини, неправильну розмітку вулиць та
встановлення дорожніх знаків або через їх незадовільний стан. Тому
достатньо найменшого непорозуміння водієм дорожньої ситуації, щоб
виникла загроза ДТП.
Топографічний аналіз проводиться для виявлення місць концентрації
аварій на певній території (перехрестя, ділянка дороги, магістралі, міста,
області).
Існує три типи топографічного аналізу:
1) картка нещасного випадку;
2) лінійний графік аварії;
3) масштабна схема (ситуаційний план) аварії.
Карта ДТП може бути складена у вигляді звичайної карти міста,
району, області, області у відповідному масштабі, на якій умовними знаками
вказано місця аварії. Причому залежно від мети топографічного аналізу на
карті можуть бути умовно позначені види аварій, тяжкість їх наслідків тощо.
Рисунок 3.1 – Карта розташування міст ДТП
- ДТП із загибеллю людей; - ДТП із пораненням людей.

32. Розклад ліній зазвичай складається для ділянки або для всієї магістралі.
У порівнянні з картою ДТП масштаб зображення збільшений. Це дозволяє
більш детально класифікувати пригоди, наносячи їх на діаграму.
Концентрація ДТП на графіку свідчить про незадовільний стан доріг у місцях
їх скупчення.
Рисунок 3.2 – Лінійний графік ДТП
- ДТП із загибеллю людей; - ДТП із пораненням людей.
Масштабна схема — це на практиці схема ДТП на перехрестях,
площах, ділянках дороги тощо. Зроблено у великих масштабах. На ньому
наносяться символічні зображення ТЗ, учасників ДТП, напрямків їх руху,
тяжкості наслідків ДТП. Крім того, можуть бути вказані дата і час аварії.
Схема дозволяє прийняти рішення про необхідність покращення ОДР на
певній ділянці ВДМ.
Рисунок 1.4 – Масштабна схема ДТП на перехресті
- ДТП із загибеллю людей; - ДТП із пораненням людей.
- з матеріальними збитками.

33. 4. ОСНОВИ АВТОТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ.
Експертиза – це дослідження будь-яких матеріальних об’єктів,
процесів, явищ, яке здійснюється за дорученням спеціаліста певної галузі
знань (експерта) для вирішення питань, що відносяться до цієї галузі, з
мотиваційним висновком.
Експертиза аварії - це комплексне науково-технічне дослідження всіх
аспектів аварії, яке виконується особами зі спеціальними знаннями. Для
об’єктивноговстановлення всіх причинних факторів ДТП та дій її прямих чи
опосередкованих учасників експертиза потребує використання відомостей із
різних галузей знань, зокрема права, кримінології, медицини, психофізіології,
проектування, теорії та розрахунку транспортних засобів, технології ,
утримання та ремонту, проектування, будівництва та експлуатації доріг,
організації та безпеки дорожнього руху та ін. Залежно від відомчої
належності організації, яка розслідує ДТП, розрізняють два види експертизи:
1) судово-медична експертиза;
2) службова експертиза (службове розслідування).
Судово-медичнаекспертизапроводиться, як правило, у разі нещасного
випадку з тяжкими наслідками, коли необхідно встановити ступінь вини
кожного з учасників ДТП. Здійснюється відповідно до закону за дорученням
слідчих і судових органів, які беруть участь у кримінальних і цивільних
справах. Судово-медична експертиза має дати відповідь на питання: ДТП є
ДТП чи наслідком дій її учасників, які порушили ПДР. Експертизи
проводяться експертними установами відповідно до регіональних зон
обслуговування.
Строкипроведення експертизивстановлюються керівником експертної
установи протягом десяти днів - для матеріалів з невеликою кількістю
об'єктів і не складних за характером експертиз; один місяць на матеріали з
великою кількістю об’єктів або складні дослідження. Якщо експертиза не

34. може бути проведенау встановлені строки, більший строк встановлюється за
погодженням з органом або особою, які призначили експертизу.
За складом учасників судово-медичні експертизи поділяються на:
1) одноособовий(одноособовийогляд проводиться у відносно простих
випадках);
2) комісії (комісія - призначається при розслідуванні складних аварій з
великою кількістю учасників і транспортних засобів, а також за наявності
обставин, що викликають суперечки серед експертів з однієї спеціальності);
3) комплексна (комплексна експертиза призначається у випадках, коли
виниклі питання не можуть бути вирішені спеціалістами одного роду і
потребують осіб різних спеціальностей: лікарів, економістів, трасологів,
криміналістів тощо).
Крім того, судово-медична експертиза в порядку проведення
класифікується як:
а) первинний (проводячи первинний огляд, експерт відповідає на
конкретні питання, які є в постанові слідчого або в ухвалі суду);
б) додаткова (додаткова експертиза призначається у разі недостатньої
якості або при неповному висновку експерта. Додаткове дослідження
пояснює висновок первинної експертизи);
в) повторна експертиза (повторна експертиза може бути призначена за
наявності сумнівів щодо кваліфікації експерта, правильності проведення
експертизи тощо).
4.1 Завдання судової автотехнічної експертизи
Основними завданнями автотехнічної експертизи є:
- виявлення несправностей транспортних засобів, що загрожували
безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до або після ДТП),
можливості виявлення несправностей загальноприйнятими методами

35. контролю технічного стану транспортного засобу; визначення ступеня та
механізму впливу несправності на виникнення та розвиток аварії;
- встановлення механізму ДТП та його елементів: швидкості (за
наявності слідів гальмування), гальмівного та гальмівного шляху, траєкторії,
шляху, пройденого ТЗ за певні проміжки часу, та інших просторово-
динамічних характеристик ДТП;
- встановлення того, як водій ТЗ повинен був діяти в цій дорожньо-
транспортній ситуації відповідно до вимог ПДР та чи мав він технічну
можливість запобігти ДТП з моменту небезпеки. До проведення технічної
експертизи можуть ставитися й інші питання, вирішення яких пов’язане з
вивченням технічного стану ТЗ, дорожньоїобстановки та дій учасників ДТП.
Для проведення судово-автотехнічної експертизи експерту необхідно
надати такі основні матеріали:
- постанова слідчого (ухвала суду) про призначення експертизи;
- акт огляду ДТП;
- план аварії;
- протокол огляду та огляду технічного стану ТЗ;
- довідка про нещасний випадок та додаткові:
- протокол слідчого експерименту (якщо він проводився);
- довідка метеорологічної служби про погоду;
- довідка про форму та стан дорожнього покриття в районі ДТП;
- відомості про роботу світлофорів;
- протоколи допиту свідків.
У постанові про призначення експертизи зазначаються такі відомості:
- місце і дата постанови чи рішення;
- посада, звання та прізвище особи, назва суду, який виніс рішення
(ухвалу);
- назва справи та її номер;
- обставини справи щодо проведення експертизи;

36. - підстави для призначення експертизи; найменування експерта або
найменування установи, експертам якої доручено проведення експертизи;
- запитання експерту;
- перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, порівняльні матеріали,
а також матеріали, надіслані експерту для ознайомлення, або посилання на
такі переліки, що знаходяться в матеріалах справи;
- інші дані, важливі для проведення експертизи.
У разі проведення додаткової або повторної експертизи, крім
вищезазначених матеріалів, експерту надсилаються також висновки
попередніх експертиз з усіма додатками, а також додаткові матеріали, що
стосуються предметаекспертизи, які були зібрані після первинного висновку.
У постанові (рішенні) про призначення додаткової та повторної експертизи
зазначаються причини та підстави їх призначення.
Акт огляду місця ДТП містить опис та опис усіх елементів місця ДТП,
який складається черговим ДАІ або інспектором дорожньо-патрульної
служби, який повинен прибути на місце ДТП.
Схема аварії являє собою план місцевості з графічним зображенням
аварії. Він фіксує не тільки координати транспортних засобів і пішоходів
після ДТП, їх приблизне місцезнаходження до ДТП, а також напрям
(траєкторію) руху.
Схема повинна бути виконана в масштабі. У протоколі огляду та
огляду технічного стану ТЗ фіксуються технічні несправності та
пошкодження, виявлені під час огляду цих ТЗ. Причиною аварії можуть бути
несправності, а наслідком – пошкодження. Особлива увага приділяється
технічному стану вузлів і систем автомобіля, які безпосередньовпливають на
безпеку: рульове управління, шини, гальмівна система, підвіска, освітлення
та сигналізація.
Свідоцтво про ДТП містить відомості про час і місце ДТП, адресу
медичного закладу, куди направлено постраждалих, їх прізвища та місця
проживання, відомості про автомобілі, які причетні до ДТП, та їх водіїв.

37. Використовуються дані, отримані в результаті огляду місця ДТП, а також
опитування учасників ДТП, свідків.
4.2 Етапи експертизи та висновку експерта
Експертне дослідження є поєднанням логічного аналізу та інженерних
розрахунків. У більшості випадків процес судово-технічної експертизи
можна розділити на наступні етапи:
1) ознайомлення з постановою, вивчення матеріалів справи;
2) побудова інформаційної моделі досліджуваної аварії;
3) розрахунки, складання графіків і схем;
4) оцінка проведених досліджень, уточнення вихідної (первинної)
моделі ДТП;
5) формулювання висновків та оформлення акта експертизи.
Отримавши постанову про призначення експертизи, технік-експерт
знайомиться з її змістом, досліджує сюжет нещасного випадку в тому
вигляді, в якому він поданий слідчим (судом), та питання, на які необхідно
відповісти. Далі експерт аналізує матеріали кримінальної справи та
упорядковує їх у зручній для подальшого дослідження послідовності.
За постановою та матеріалами справи викладено приблизну модель
розслідуваної пригоди. Розслідуючи ДТП, експерт-автомеханік проводить
розрахунки для визначення параметрів пішоходів та транспортних засобів.
Він бере необхідні дані з постанови (рішення), а також довідників, положень,
інструкцій та інших джерел.
У розрахунках можуть використовуватися аналітичний,
графоаналітичний та графічний методи. При оцінці результатів, отриманих
на основі розрахунків, експерту іноді доводиться змінювати вихідну модель
аварії або зовсім відмовитися від неї і розробити нову модель, яка б
узгоджувалася з результатами дослідження.
Висновок (акт) експертизи складається з трьох частин:

38. 1) вступний;
2) предмет;
3) висновки дослідження.
У вступній частині вказується назва експертизи, її порядковий номер,
вид (комісійна, додаткова, повторна тощо), особа чи орган, який призначив
експертизу, відомості про експерта (посада, ПІБ, освіта, стаж роботи тощо).
.), дата надходження матеріалів та підписання висновку, назва матеріалів,
наданих на експертизу, обставини справи, питання, що вирішуються
експертом, попередження експерта про кримінальну відповідальність за
завідомо неправдивий висновок, довідкові та методичні документи.
літературу, яку використовує експерт при вирішенні питань.
Дослідницька частина експертного висновку описує процес
дослідження та його результати, а також обґрунтовує висновок експерта.
Кожне питання, вирішене експертом, має відповідати певному розділу
дослідницької частини.
У заключній частині висновки дослідження викладаються у вигляді
відповідей на запитання в тому порядку, в якому вони викладені у його
вступній частині. На кожне із поставлених запитань необхідно дати відповідь
по суті або вказати, чому його не можна вирішити.
5. СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ
ДОРОЖНЬОГО РУХУ. ЗАДАЧІ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ
БЕЗПЕКИ РУХУ
5.1 Державна програма підвищеннярівня безпеки дорожнього руху
в Україні
Національна транспортнастратегія України на період до 2030 року, яка
спрямована на розвиток безпечного, екологічно чистого та
енергоефективного транспорту.

39. Стратегія підвищення рівня БДР на період до 2020 року, яка
спрямована на зниження смертності на дорогах на 30% до 2020 року.
Тяжкості ДТП для учасників ДР та зменшення соціально-економічних втрат
від дорожньо-транспортного травматизму, а також запровадження
ефективної системи управління БДР для забезпечення захисту життя та
здоров’я населення.
Реалізація Державної програми забезпечить:
- підвищення рівня БДР, зменшення негативних наслідків (соціально-
економічних втрат і збитків) від аварій на дорогах державного значення;
- підвищення ефективності державної системи управління БДР;
- ефективне використання людських ресурсів та наявних технічних і
фінансових ресурсів для реалізації заходів у сфері БДР;
- підвищення ефективності доріг і вулиць щодо параметрів безпеки та
їх відповідності високим світовим та європейським стандартам;
- покращення умов руху ТЗ та всіх інших учасників ДР на ВДМ;
- підвищення ефективності системи підготовки водіїв ТЗ та інших
учасників ДР;
- підвищення рівня дотримання правил ДР його учасниками, їх
правосвідомості та відповідальності;
- безпека експлуатації ТЗ та зменшення їх негативного впливу на
навколишнє середовище, особливо в населених пунктах;
- покращення роботи рятувальних та медичних служб у разі аварії.
5.2 Міжнародні програми
Проект технічної допомоги AASISTS 2 «Подальша підтримка
імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та Національної
транспортної стратегії в Україні»

40. Проект технічної допомоги AASISTS 2 за підтримки Представництва
Європейського Союзу в Україні реалізує Компонент 3 – Допомога у
покращенні БДР.
У цій частині проект має на меті покращити БДР в країні відповідно до
політики ЄС та глобальних стратегій щодо зменшення кількості загиблих і
втрат внаслідок ДТП.
Планується, що впровадження цього компонента дозволить досягти
наступних результатів, пов’язаних з БДР:
- затвердження та реалізація Стратегії підвищення БДР та Плану дій з
реалізації Стратегії (2021-2030);
- Поліпшення інституційної спроможності для збільшення БДР на
центральному та місцевому рівнях для забезпечення кращої реалізації
стратегій та покращення моніторингу їх виконання.
Ця Стратегія має базуватися на підході «Довгострокова безпечна
система/Vision Zero» та встановлювати амбітні цілі щодо зниження
смертності та серйозних травм на дорогах відповідно до Національної
транспортної стратегії до 2030 року та з урахуванням нещодавно прийнятих
цілей. в ЄС.
Компонент також планує:
- запровадити інноваційний фінансовий інструмент для залучення
інвестицій з метою збільшення БДР;
- запровадити стійкий механізм покращення координації та співпраці у
сфері БДР;
- провести комунікаційну кампанію з БДР.
5.3 Проект технічної допомоги «Модернізація та підвищення
безпеки дорожньої мережі в Україні»
Основними напрямками діяльності БДР в Україні у сфері дорожньої
інфраструктури є участь у фінансуванні будівництва/розвитку доріг через

41. кредити в різних пакетах під назвою «Європейські дороги I» (з 2005 року),
«Європейські дороги II» (у 2009 році), а потім за Програмою реконструкції
доріг та підвищення безпеки дорожнього руху України (у 2013 р.).
Враховуючи те, що дороги, побудовані за цими програмами, були
менш безпечними, ніж очікувалося, а іноді навіть менш безпечними, ніж до
їх відкриття, було прийнято рішення запустити проект технічної допомоги
«Модернізація та БДР в Україні». фінансується Трастовим фондом технічної
підтримки Східного партнерства (EPTATF).
Загальна мета проекту технічної допомогиполягає в тому, щоб сприяти
значному зниженню смертності та травматизму на дорогах України, від
покращення умов на українських дорогах, які фінансуються ЄІБ/ЄС та інших
фінансових фінансових організацій, до покращення цих умов на всіх
українських дорогах.
Проект технічної допомоги також сприятиме досягненню основних
цілей пов’язаних з ним інвестиційних проектів, а саме:
- Підвищення рівня безпеки та управління дорожньою
інфраструктурою по всій дорожній мережі України;
- Покращення відносин між ЄС та східними сусідами;
- Сприяння соціально-економічному розвитку України;
- Підвищення безпеки доріг загального користування в Україні за
підтримки ЄС та Світового банку, при цьому ЄІБ зосереджується на
покращенні дорожньої інфраструктури.
6. БЕЗПЕКАТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇЇ ВИДИ. АКТИВНА
БЕЗПЕКА ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
6.1 Безпека транспортних засобів та її види
Основними факторами є: активна, пасивна, інформаційна, екологічна,
дорожня та після аварійна безпека автомобіля. Підвищення БДР є серйозною