1. ПРОЕКТ
ТЕМА: “БАТЬКИ, ДІТИ ТА
НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ”
“ВЗАЄМОДІЯ
ВИХОВАТЕЛЯ ДНЗ З
БАТЬКАМИ”
“ПІКЛУЄМОСЬ РАЗОМ”
2. ГРУПА № 8
НАШЕ ЖИТТЯ КОЛЬОРОВЕ,
І ВЕСЕЛЕ ЯК ГОЙДАЛКИ Й
ГІРКИ
МИ ЖИТТЄРАДІСНІ І
ЗДОРОВІ,
НАМ РІДКО БУВАЄ ГІРКО
3.
4. БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ
1.
Знайомство з
вимогами програми
―Дитина‖.
2.
Батькам про
фізичний розвиток
дитини.
3.
Батьківська
вітальня ―
Емоційно-ціннісний
розвиток дитини та
її здоров’я‖ .
4.
Загартовуючі
процедури вдома.
5. ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ
Консультація для
батьків
ЙДЕМО В САДОК БЕЗ СЛІЗ
Сльози крихти вранці при розставанні з батьками в
дитячому саду нікого ніколи не залишають байдужими. Тому
необхідно розібратися, чому дитина не хоче ходити в садок, і як
допомогти йому відчувати себе там комфортно. Існують різні
проблеми, з якими стикається дитина в колективі. Тому батькам
необхідно навчитися правильно реагувати на тривожні сигнали
і впливати на ситуацію непомітно.Перше випробування крихти звикнути до дітей, вихователям, режиму і правилам.
Найголовніше - налагодити контакт з дітьми, а це не завжди
виходить, адже з новенькими діти часом не дуже хочуть грати,
ділитися іграшками, а буває, що взагалі не звертають увагу на
новачка ... - Розпитуйте малюка з ким з хлопців він грає, хто
йому подобається в дитячому саду. Подружіться з мамами
діточок, домовляйтеся разом трохи погуляти після садка, щоб
діти могли подружитися і тоді їм вже буде цікаво і весело грати
один з одним у дитячому садку.
Дуже багато залежить і від працівників дитсадка, бо саме в
цьому віці у дитини формується бажання вчитися. У малюка
має бути взаєморозуміння з вихователькою. З вашого боку,
просіть поради у співробітників дитячого саду, пропонуйте свою
допомогу. Але ніколи не обговорюйте і не критикуйте
виховательку при дитині.
Обов'язково поцікавтеся, яке харчування в дитячому садку,
чи сильно вона відрізняється від тих страв, які дитина звикла
їсти вдома. В ідеалі, вам слід протягом 1-2 тижнів до того, як
дитина піде перший раз в садок, готувати йому такі блюда, як в
саду.
Допоможіть своєму малюкові стати сміливіше і впевненіше.
І тоді в садку йому буде комфортно.
6.
Анкетування
АНКЕТА
Шановні батьки! Пропонуємо Вам вибрати відповідь на
запитання:
Де ви берете інформацію про виховання дитини?
Інтуїція
Педагогічна та психологічна література
Вихователь дитячого садка
Психолог дитячого садка
Власний досвід
Поради інших батьків
Інше.
Що б ви хотіли отримати від дитячого садка?
Повну інформацію про дитину
Педагогічні поради
Психологічні консультації
Рекомендації щодо літератури про виховання дитини
Інше
Труднощі, які ви відчуваєте, виховуючи дитину:
Дитина погано їсть
Не слухається батьків
Не знаєте чим займатись з дитиною вдома
Інше
Чи зверталися ви за допомогою до працівників
дитячого садка?
Якщо ні,то чому не зверталися?
Не звертаєте на це особливої уваги
Вважаєте це незручним
Відчуваєте труднощі в спілкуванні з працівниками дитячого
садка
Вважаєте,що можете впоратися самостійно
Інше.
7. АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ«БАТЬКИ І ДІТИ, ЧИ
НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ У НАШОМУ ЖИТТІ»
ПІБ дитини
Чи оснащені електророзетки в Вашій квартирі заглушками?
Чи має Ваша дитина доступ до газових та електричних
приладів?
Чи дозволяєте ви своїй дитині:
Самостійно вмикати телевізор?
Переглядати телепередачі на самоті?
Чи користується Ваша дитина ліфтом без супроводу
дорослих?
Де Ви зберігаєте небезпечні для дітей предмети:ліки,сірники,
запальнички
гострі та ріжучі інструменти
Які ігри любить Ваша дитина?
Коли Ваша дитина гуляє у дворі сама, які заходи безпеки Ви
передбачаєте?
нагадуєте дитині правила поведінки на вулиці,часто
поглядаєте з вікна
доручаєте догляд тим батькам, які гуляють зі своїми дітьми
прохаєте про догляд старших дітей
довіряєте своїй дитині і впевнені, що вона знайде вихід із
будь – якої ситуації інший варіант
Чи можете Ви називати свою поведінку в оточуючому
середовищі зразком для власної дитини?
Чи буває, що Ви в присутності своєї дитини проявляєте
безпечність, недбалість:
на дорозі,на природі,у побуті
Наскільки Ваша дитина соціально адаптована?
чи може звернутись за допомогою якщо загубиться?
чи зможе втриматись від спокуси взяти щось із рук
незнайомця?
чи може здійняти галас, якщо хтось змусить іти з собою?
чи знає Ваша дитина номери телефонів безпеки
Які консультації на тему безпеки дитини Ви хотіли б
одержати в нашому дошкільному закладі?
чи зможе втриматись від спокуси взяти щось із рук
незнайомця?
чи може здійняти галас, якщо хтось змусить іти з собою?
чи знає Ваша дитина номери телефонів безпеки
01,02,03,04,09
Які консультації на тему безпеки дитини Ви хотіли б
одержати в нашому дошкільному закладі?
Ваші думки щодо виховання безпечної поведінки у дітей в
домашніх умовах:
Ваші побажання та пропозиції.
Чи буває, що Ви в присутності своєї дитини проявляєте
безпечність, недбалість:
на дорозі,на природі,у побуті
4вввввввввЯкщо таке буває, то як Ви виправдовуєте свою
поведінку в очах дитини?
Чи довіряє Вам Ваша дитина?ставить питання ділиться
секретами,
розповідає про своїх друзів
знайомить зі своїми проблемами
Наскільки Ваша дитина соціально адаптована?
чи може звернутись за допомогою якщо загубиться?
чи зможе втриматись від спокуси взяти щось із рук
незнайомця?
чи може здійняти галас, якщо хтось змусить іти з собою?
чи знає Ваша дитина номери телефонів безпеки
01,02,03,04,09
Які консультації на тему безпеки дитини Ви хотіли б
одержати в нашому дошкільному закладі?
Ваші думки щодо виховання безпечної поведінки у дітей в
домашніх умовах:
Ваші побажання та пропозиції.
8. ПОРАДИ БАТЬКАМ ДОШКІЛЬНЯТ!
П’ять основних правил,
якими варто керуватися у вихованні дошкільнят
(з досвіду батьків і педагогів)
Менше сварити - більше хвалити!
Менше карати
- більше любити!
Менше вимог
- більше послідовності!
Менше скарг
- більше життєлюбства!
Менше погроз
- більше радості!
Правила покарання
1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному,
ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.
2. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо
Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої
«профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».
3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків
скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все
одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із
покарань – це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не
за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину
без нагороди і любові, на які вона заслуговує.
4. Строк давності. Краще не карати, ніж карати із
запізненням.
5. Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку
перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині
розпочати життя спочатку.
6. Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була
провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як
ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина
вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.
7. Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися
не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.
Коли не можна карати і сварити
1. якщо дитина хвора;
2. якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;
3. якщо дитина їсть;
4. після сну;
5. перед сном;
6. під час гри;
7. під час виконання завдання;
8. одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка,
погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий
біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);
9. якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з
рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але
щиро намагається його подолати;
10. у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;
11. якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або
найстрашніших порушень вам не відомі;
12. якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо
роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.
Коли не потрібно хвалити
1. Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було
багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може
виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо,
страждання.
2. Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею
(фізичною, розумовою, душевною).
3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за
що хвалити.
4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма
похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.
Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або
душевно, хваліть її кожен день
Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога
раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не
зашкодить…
10. ШАНОВНІ БАТЬКИ! ЖИТТЯ ПОТРЕБУЄ ВІД НАШИХ ДІТЕЙ ВМІННЯ
ОРІЄНТУВАТИСЬ І ЗНАХОДИТИ ВИХІД З НЕПЕРЕДБАЧЕНИХ СИТУАЦІЙ. ЧИМ
МЕНШЕ У ДИТИНИ ЗНАНЬ, ТИМ БІЛЬШЕ НЕБЕЗПЕКИ З БОКУ ОТОЧУЮЧОГО
СЕРЕДОВИЩА. ЩОБ ВБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД БІДИ, ТРЕБА ПАМ’ЯТАТИ ТА
ДОТРИМУВАТИСЬ НАСТУПНИХ ПРАВИЛ:
- не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;
– вчити дитину користуватися дверним вічком;
– не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;
– вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;
– забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;
– забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;
– не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;
– запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;
– не дозволяти дражнити тварин;
– не дозволяти вмикати електроприлади за відсутності дорослих;
– не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;
– не дозволяти визирати у відчинене вікно;
– вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;
– вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.
Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти
своє життя та здоров’я!
11. ЗАПОБІГАННЯ ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ
Народження дитини приносить у сім’ю радість нові
приємні турботи. Це природно, адже діти є продовженням
батьків, які покладають на них великі надії. З появою на світ
маленької людини, перед батьками постають, різноманітні і
складні завдання пов’язані в подальшому, щоб їх дитина
росла здоровою і вихованою. Щоб дитина розвивалася
гармонійно, була життєрадісною, щоб виросла повноцінним
громадянином, вона повинна в першу чергу бути здоровою
морально і фізично. Тому у нашій країні приділяється велика
увага підростаючому поколінню. Поліпшення житловопобутових умов і підвищення життєвого рівня, раціональна
організація дитячого відпочинку, сприяють різкому зниженню
захворюваності. Зменшилася й кількість нещасних випадків
серед дітей, але на жаль ще й зараз вони загрожують
здоров’ю, а інколи і життю дитини. Аналізуючи причини
нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що в
більшості нещасних випадків можна було б запобігти. І
профілактична робота буде ефективною коли в цьому будуть
брати участь батьки та громадськість. Отже, вони не тільки
повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і
заходи щодо їх запобігання, але й зуміти при необхідності
надати правильну першу допомогу. Термін ―травма‖ походить
від латинського слова і в перекладі воно означає тілесне
пошкодження при поранені. Пошкодження, які
повторювались у певній групі населення називається
травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти
сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного
віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто.
Дитячий травматизм має багато характерних особливостей.
Дитяті травматизми поділяються на грудний (з моменту
народження до 1 року), перед дошкільний (від 1 р. до 3 р.)
дошкільний (від 3 р. до 7 р.), і шкільний (від 7 р. до 16 р.). На
першому році життя у дитини швидко розвивається нервова
система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив
навколишнього середовища позначається на роботі кори
головного мозку
В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з
великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим що оточує
її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота. Тому
в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні
предмети, не рідко спостерігаються опіки стравоходу, та органів
дихання. У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий
апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому
віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані
з падінням дитини. У дітей від 3 до 12 років з’являються нові
інтереси, формується своє ―я‖. Допитливість з відсутністю
необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально
оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко
призводить до нещасних випадків. Старші діти у своїх
поступках стараються наслідувати старших, стараються
звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість, і
при цьому не вміючи правильно оцінити свої вчинки часто
стають на хибний шлях. Щоб довести свою сміливість і
самовпевненість, перед іншими, підлітки не задумуючись над
наслідками часто переходять вулицю у небезпечних місцях,
чіпляються за машини, вилазять на пожежні драбини на дахи
високих будинків не думаючи про наслідки. Щоб визначити
характер травми та її наслідки важливу роль відіграють і
анатомічні особливості дитячого організму шкіра у немовлят
дуже ніжна тому її дуже легко поранити і при цьому виникають
гнійно-запальні процеси і фурункули, абсцеси та інше, але зате
підшкірно-жировий прошарок, навпаки у дітей розвинений
краще і при падінні дітей, оберігає тканини й органи від
ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і
містять в собі мало солей. Окістя товще і пластичніше. Тому у
дітей швидше загоюються рани, зрощуються переломи кісток,
відновлюються діяльність органів значно швидше ніж у
дорослих.
12. швидше ніж у дорослих. Травматизм поділяють на: побутовий, транспортний, шкільний і спортивний. Буває ще вуличний, вогнепальний,
сільськогосподарський, виробничий, родовий травматизм, нещасний випадок на воді, задушення та отруєння. Саме частіше зустрічається
побутовий травматизм. Побутовий травматизм вважаються ушкодження, які діти отримали вдома у квартирі у дворі чи саду. Ушкодження
при цьому найрізноманітніші, але самі небезпечні з них це опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. Причини побутового
травматизму різноманітні, але найчастіше з них це недостатній догляд батьків. Такі здавалося б на перший погляд дрібниці, як залишені у
доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв, а іноді і смерті. Це ж саме стосується і газових плит, оголених проводів електромережі,
відчинених вікон, сходів і за свою необережність батьки іноді дуже дорого розплачуються. Діти до трьох років дуже рухливі і цікаві. Перед
ними розкривається новий незнаний світ і прагнучи пізнати його, вони пробують предмети на дотик і ні смак і особливо їх приваблюють
яскраві, блискучі, предмети, які зроблені з скла, і граючись такими предмети як голки, шпильки, цвяхи, ґудзики, монети і невміле поводження
з ними часто призводить до поранень, а іноді малята і ковтають їх. У дошкільнят і молодших учнів ушкодження можуть бути зумовлені
іншими причинами. Вони рухливі і нестримані пустують. Але вони рідко дістають травми в квартирі чи в школі, тому що авторитет дорослих
є якимось бар’єром, тому діти намагаються позбутися нагляду і охоче проводять своє дозвілля на повір’ї зі своїми ровесниками, катаючись
на велосипедах, самокатах, санках, лізуть на дерева, відкриті люки, драбини. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори,
відкриті люки, канави, несправні ліфти, поручні сходів, несправні велосипеди теж дуже небезпечні. Особливо небезпечними для дітей не
огороджені ділянки де проводяться ремонті роботи. Часто діти падають з висоти – балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких
травм. Діти середнього і шкільного віку хочуть унаслідувати свої героїв з кінофільмів, які їм подобаються. Вони з захопленням граються у
війну, ковбоїв з задоволенням долають перешкоди, демонструючи при цьому свою відвагу, спритність, силу. П це все нерідко призводить до
біди. Зараз всюди в побуті користуються газом і електроенергією, а невміле поводження з приладами теж стає причиною нещасть. Діти
інколи хапаються за неізольовані проводи, оголені контакти електропроводів, вставляють в розетки, шпильки, цвяхи і нерідко дістають опіки
та ушкодження тканин тіла. Принципи запобігання травматизму побутового різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота
дорослих про безпеку дітей вдома. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з
вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому
разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити
помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все
навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами
треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку
таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана
література, кінофільми, телепередачі. У профілактиці дитячого травматизму велику роль відіграють працівники міських і районних санітарноепідемічних станцій, житлових управлінь, сільських рад, міліції. Вони повинні здійснювати постійний нагляд за станом території житлових
масивів, шкільних і дошкільних закладів, за дотриманням правил безпеки при проведенні ремонтних і будівельних робіт. Найтяжчим, з
найбільшим процентом смертності є травми від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І знову ж таки
головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, коли ідуть до школи чи з неї, а також у години дозвілля, а призводять до цього
незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом. Дорослим ні на мить не можна забувати, що діти
схильні наслідувати їх. Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, той від
дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, вихователів
працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом. Вчити правила
вуличного руху діти повинні з переддошкільного віку, а також дошкільного, тобто в яслах, і дитячих садках. Заняття проводять вихователі і
медичний персонал, звичайно в тісному контакті з батьками. Форми роботи можуть бути найрізноманітніші: прогулянки, екскурсії по місту,
бесіди, ігри та інше. Під час прогулянок та екскурсій вихователь має звернути увагу дітей на інтенсивність вуличного руху і поведінки на
вулиці. Учнів молодших класів необхідно привчати ходити тільки по тротуарах з правого боку, звертати увагу на сигнал ―бережись
автомобіля‖ у тих місцях де нема тротуарах, іти слід по лівому боці вулиці на зустріч транспорту. Велику роль у боротьбі з травматизмом
належить працівникам ДАІ. Вони повинні організовувати в школах дружини юних помічників ДАІ, виступати по радіо, телебаченню, у пресі.
13. Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно
організованому заняття спортом. Але на привеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що не достатня кількість і до того ж не всі
батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають футбол, хокей, їздять
на велосипедах без старших досвідчених товаришів. А обирають місця, не зовсім придатні, а часто і небезпечні річки, захаращені двори,
глибокі водойми, пустища. Тому при неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні
якомога раніше залучати дитину, до занять у спортивних добровільних товариств, на стадіонах. Цим вони її не тільки загартують, а й
вбережуть від страшної небезпеки. Тай у кожному будинку знайдуться батьки, які залюбки пограють з дітьми в футбол чи хокей і в той же
час будуть стежити за порядком у місцях де проводять вільний час їхні діти. Крім цих видів ушкоджень, буває що травматизм вуличний,
вогнепальний, сільськогосподарський і виробничий серед дітей зустрічається дуже рідко. Вуличний травматизм за своїм характером дуже
подібний до побутового. Це ушкодження яких зазнають на вулиці, травми від транспортних засобів. Головними причинами вуличного
травматизму – недоробки халатність працівників жеків, будинкоуправлінь, будівельних організацій. Це несправні балкони, неогороджені
канави, відчинені люки тощо. Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі – не посипані
піском або сіллю тротуари. Тому працівникам жеків, органів міліції, санепідемстанції треба бути особливо вимогливими і дотримуватись
правил безпеки. Краще вжити запобіжних заходів, застерегтись від можливих трагедій. Серед смертності від травматизму утоплення займає
одне з перших місць. Це може статися яв влітку так і взимку. Головною причиною утоплені є невміння плавати, незнання особливостей
водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти топляться, провалюючись під лід при катанні
на ковзанах, або переходячи через водоймища. Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на
воді та інші громадські організації, Вони відповідають за те, що щоб для купання дітей були відведені спеціально загороджені місця, але
навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені
попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Найчастіше це побутовий
травматизм. Йдеться про ушкодження, які діти отримали вдома, у дворі чи в саду. Вони бувають різні. Найнебезпечніші — опіки полум’ям,
хімічними речовинами і падіння з висоти. До побутового травматизму найчастіше призводить недостатній догляд за дітьми з боку батьків.
Залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — і смерті. Це стосується і газових
плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів… За свою необачність батьки іноді дуже дорого розплачуються.
Дошкільнята і молодші учні намагаються позбутися нагляду дорослих, охоче граються на повір’ї зі своїми ровесниками. Тому необладнані
дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди не огороджені ділянки,
де проводяться ремонті роботи теж дуже небезпечні. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких
травм. Діти інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи і нерідко
отримують опіки та ушкодження тканин тіла електричним струмом. Принципи запобігання травматизму побутового різні, але головним з них
є постійна турбота дорослих про безпеку дітей. Дорослі повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з
вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час-від-часу розповідати про різні нещасні випадки. З
малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба пояснювати небезпеку, яку
таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість сумнівних уявлень про героїзм. Допоможуть батькам у цьому вдало підібрана
література, кінофільми, телепередачі. Запобігання дитячого травматизму взимку Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися
на ковзанах, санках по тонкій кризі. Найкраще покататися на ковзанах в спецiально обладнаних мiсцях чи майданчиках. Але якщо вже ви
вирішили скористатися місцевою річкою чи озером, потрібно пам’ятати правила поведінки під час занять зимовими розвагами: — кататися
можна тільки, якщо лід на річці міцний; — у місцях масового перебування людей; — товщина льоду має складати не менше 15 см, а самі
майданчики для забав відгороджені від решти річкової, озерної території яскравими стрічками, за якими перебування людей категорично
забороняється.
14. Санки, лижі, ковзани – найулюбленіші речі в користуванні дітей взимку. На жаль, саме вони стають причиною багатьох травм. Ні, це зовсім не
означає, що не потрібно кататися на санках, ковзанах, подорожувати на лижах. Але давайте пригадаємо, які правила не потрібно порушувати,
щоб не завдати шкоди собі та оточуючим. Ви повинні пам’ятати: — санки мають бути непошкоджені, з усіма дощечками, щоб під час катання
ви не покалічилися; — кріплення на лижах має бути також цільне, правильно прикріплене на ногах, щоб нога не вислизнула і не було ризику її
зламати чи вивихнути; — ковзани мають бути відповідного розміру, не більші, оскільки це також може привести до травматизму. Коли
вибирається місце для забав, як правило, шукають пагорб чи схил, з якого будуть спускатися на санках чи лижах. Потрібно пам’ятати, що це
місце обов’язково повинно бути далеко від дороги. Це піддає смертельному ризику не тільки ваше життя і здоров’я, а й безпеку оточуючих.
Взимку дорога слизька і не завжди водій транспортного засобу зможе зупинити його в потрібний момент. Діти повинні пам’ятати, що під час
забав та ігор не потрібно виконувати різні трюки. Дуже часто, катаючись, вони люблять похизуватися перед друзями різними способами
катання. Тут фантазія спрацьовує дивовижно: це і катання із зав’язаними очима, і повернувшись спиною, і на одній нозі і т.д. Потрібно
пам’ятати, що катаючись, діти повинні передбачити, що з закритими очима можна зіштовхнутись із сусідом, деревом; повернувшись спиною,
дитина також не буде бачити куди їде, і не зможе керувати санками чи лижами, своєчасно і адекватно зреагувати на небезпеку. Небезпечно
прив’язувати санки одні до одних. Саме це є причиною того, що перевернувшись одні санки потягнуть за собою інші. Особливо небезпечно
прив’язуватись (чіплятися) на ходу до транспортних засобів. Основне, що повинні запам’ятати діти, це те, що катання на лижах, санках,
ковзанах має стати веселою розвагою, а не нести небезпеку (шкоду) вашому здоров’ю.
Основне правило для батьків:
дитина повинна відчувати любов та увагу
оточуючих, бути під пильним наглядом
дорослих.
15. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ
Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:
—зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;
—не дозволяти дітям розводити багаття;
—не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;
—не дозволяти користуватися газовими приладами;
—не допускати перегляд телепередач, користування комп’ютером за відсутності дорослих;
—не залишати малолітніх дітей без нагляду;
—не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;
—не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;
—не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);
—не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);
—не сушити речі над газовою плитою;
—не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;
—не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;
—не палити в ліжку.
Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем. Роз’яснюйте, що
їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!
Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог.
Пам’ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.
При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону
за телефоном «101
17. БЕСІДИ З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ: ЗАПОБІГАННЯ
ОТРУЄНЬ ГРИБАМИ, РОСЛИНАМИ ТА ЇХ
НАСІННЯМ.
Гриби людина споживає у їжу з давніх часів. До їстівних відносяться білі гриби, красноголовці, маслюки, опеньки, грузді та ін.
На жаль, не всі знають, які гриби можна їсти, а які -- ні. Отруєння грибами виникають при вживанні не тільки неїстівних, але й їстівних
грибів -- при неправильній їх обробці та консервуванні.
Отруєння грибами досить часто закінчуються смертю.
Щоб запобігти отруєнню, необхідно додержуватись таких правил:
-- збирати гриби тільки з дорослими;
-- збирати гриби потрібно тільки ті, які ви добре знаєте;
-- ніколи не збирайте і не вживайте гриби, в яких біля основи ніжки є стовщення (як, наприклад, у червоного мухомора), і не куштуйте їх;
-- намагайтеся брати гриби тільки з ніжкою, особливо це стосується сироїжок, тільки так можна запобігти зустрічі з блідою поганкою;
-- не збирайте «печериці», в яких на нижній поверхні шляпки є пластинки білого кольору;
-- пам'ятайте про хибні опеньки: не беріть гриби з яскраво пофарбованим капелюшком;
-- ніколи не вживайте сирі, червиві, ослизлі, вялі й зіпсовані гриби;
-- будьте також уважними при збиранні ягід і рослин, не збирайте й не вживайте рослини та ягоди, які вам не відомі.
Здоров'я і навіть життя людини, що отруїлася грибами, залежить від того, наскільки своєчасно їй нададуть медичну допомогу.
При будь-якому отруєнні грибами, навіть на перший погляд нетяжкому, слід негайно звернутися до лікаря.
Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, проноси, судоми, посилене потовиділення, мимовільне сечовиділення. До приходу
лікаря необхідно перш за все постаратися будь-якими засобами вивести отруйну речовину з організму. Для цього необхідно звернутися
до дорослих, щоб допомогли промити шлунок і спорожнити кишечник. Шлунок промивають теплою водою, содовим розчином або
слабким розчином марганцевокислого калію.
Постраждалому не можна самому йти в лікарню, а також бігти або їхати на велосипеді. Це може сприяти швидкій дії отрути. Тому хворий
до госпіталізації і в період перебування у лікарні повинен дотримуватися строгого постільного режиму.
Пам'ятайте -- без грибів можна прожити!
18.
19. ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ ПОЧУТТЯ ВЛАСНОЇ
ГІДНОСТІ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СВОЮ
БЕЗПЕКУ
Використовуйте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.
Оцінюйте кожну самостійну справу дитини Позитивно.
Намагайтеся помітити позитивні зміни в дитині і не забудьте похвалити її, навіть якщо ці зміни незначні.
Пам’ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали ви сприяєте розвитку у дитини впевненості у
собі.
Намагайтеся вчити дитину, як виправити негарний вчинок.
Висловлюйте своє ставлення до незалежної поведінки дитини ясно і однозначно, залишаючи впевненість у вмінні
дитини діяти правильно.
Розмовляйте з дитиною в тоні поваги та співробітництва.
Залучайте дитину до процесу прийняття рішень.
Пам’ятайте, що ви навчаєте дитину на власному прикладі.
Намагайтеся уникати пустих погроз.
Вчіть дитину прагнути до успіху, бо успіх визнаний дорослими, є мірилом її цінності.
Рахуйтеся з думкою дитини — дитина має право бути невдоволеною, навіть обуреною, коли вона повинна
підкоритися правилам, що їй не до смаку.
Залучайте дитину до вирішення проблемних ситуацій.
Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів — вони викличуть у дитини лише негативні
емоції, аж ніяк не вплинувши на виправлення поведінки.
Намагайтеся не виражати перевагу одному з дітей.
Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.
Пам’ятайте, що тільки любов та шанобливе
ставлення до дитини сприятимуть
вихованню особистості!
