Презентация о представителях украинского казачества, подготовленная для учащихся 5-7 классов библиотекарем Рубежанской общеобразовательной школы №4

1. Вони прославили
українське
козацтво
Підготувала
завідуюча шкільною бібліотекою
Рубіжанської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ст. №4
Самойленко Світлана Павлівна

2. Пилип Орлик (1672-1742)
• Пилип Орлик народився 11 жовтня
1672 року від шлюбу католика
Степана Орлика з православною
Іриною Малаховською. Закінчив
Києво-Могилянську академію.
• В 1700 році почав служити у
гетьманській канцелярії . Знав кілька
європейських мов. Він відразу
привернув увагу гетьмана Івана
Мазепи. Згодом став генеральним
писарем і найближчим радником
гетьмана, вірним Мазепі залишився
на все життя.
• 5 квітня 1710 р. Пилипа Орлика
обрано гетьманом. Він очолив першу
українську еміграцію в
Західній Європі. 24 травня
1742 року гетьман помер,
самотній і бідний.

3. Самійло Кішка
(1530(?) – 1602 (1620))
• Самійло Кішка – шляхтич
брацлавський з роду Кошичів або
Кошків.
• З 1550 року Кішка брав участь у
походах Дмитра Вишневецького, де
набув великого бойового хисту,
завзяття та великого авторитету
серед козацтва. Козацький отаман,
старший війська Запорозького (1574 –
1575, 1599 – 1602).
• Керував козацьким військом в
Інфляндській кампанії, низкою
морських походів: на Ґезлев, Ізмаїл,
Очаків, Білгород-
Дністровський.

4. Іван Ґонта
(1740 – 1768)
• Іван Ґонта народився в селі
Розсішки на Уманщині в козацькій
родині. . Здобув гарну освіту
(добре писав польською мовою).
• Уманський сотник Іван Гонта
увійшов в історію як чільний
провідник Коліївщини великого
народно-визвольного
гайдамацького повстання 1768–
1769 рр. на Правобережній
Україні, що входила в ті часи до
складу Речі Посполитої.
• Точна дата смерті Гонти
невідома, проте це відбулось не
пізніше 13 липня 1768 року.

5. Максим Залізняк
(бл. 1740 – 1768)
• Максим Залізняк Народився на
Чигиринщині. В сім’ї селянина-кріпака
бл.1740 року
• Мав неабиякі організаторські здібності,
військовий талант,
завжди виявляв співчуття до знедолених і
скривджених
• Понад 14 років пробув у складі
Тимошівського куреня.
• Керівник гайдамацького повстання (1768
– 1769 років), відомого під назвою
Коліївщина, козацький отаман.
Був засланий на довічну
каторгу в Сибір там і помер.

6. Семен Палій (Семен Гурко)
(1640 – 18 січня 1710)
• Семен Палій (Семен Гурко)– військовий
діяч, полковник Фастівського полку,
один з керівників антипольського
повстання на Правобережжі.
• Народився у Борзні (тепер Чернігівська
область) в міщанській родині. Був
козаком Ніжинського полку. Деякий час
проживав у селі Пухівка поблизу міста
Остра. Потім служив у війську
гетьмана Петра Дорошенка. З кінця
1670-х років перебував на Запорозькій
Січі.
• Помер власною смертю 1710 р.
та похований з почестями у
Межигірському Спасо-
Преображенському монастирі
під Києвом 18 січня.

7. Іван Підкова
(Іван Серпяга, Іван Вода)
(1533 – 16 червня 1578)
• Іван Підкова (Іван Серпяга, Іван Вода)–
козацький гетьман, молдовський
господар (1577 – 1578 рр.).
• Мав рідкісну фізичну силу і
надзвичайний зріст, запросто ламав
руками підкови (за це запорожці
прозвали його Підковою), міг зупинити
віз, запряжений 6 кіньми, ухопивши його
за заднє колесо.
• На Запоріжжі Іван Підкова з'явився у
1556 році, привівши зі собою цілий
козацький полк. Брав участь у морських
походах під проводом Самійла Кішки.
• Підкову за присутності великої
кількості народу і турецьких послів
стратили у Львові 16 червня 1578
року.

8. Павло Полуботок
(бл.1660 - 1724)
• Павло Полуботок народився близько
1660 року на родинному хуторі Ст.
Полуботівка в заможній козацькій
родині.
• Український військовий та політичний
діяч, відзначався гострим розумом та
національно-патріотичними мотивами
діяльності. Полковник чернігівський,
наказний гетьман Війська Запорозького
Лівобережної України (1722-1724).
• Під час Північної війни виступив на
боці Петра I. Заарештований за
підписання Коломацьких
чолобитних та супротив
діяльності
Малоросійської колегії.

9. Петро Конашевич-Сагайдачний
(бл. 1582 – 10 квітня 1622)
• Петро Конашевич-Сагайдачний народився в
селі Кульчиці Перемишльської землі Руського
воєводства (нині Самбірського району
Львівської області) у православній родині, що
належала до дрібної шляхти.
• Український полководець та політичний діяч,
гетьман реєстрового козацтва, кошовий
отаман Запорізької Січі. Організатор успішних
походів запорозьких козаків проти Кримського
ханства, Османської імперії та Московського
царства. Меценат православних братств та
опікун слов'яно-греко-латинських та братських
шкіл.
• У лютому 1615 року Конашевич вже був
впливовим козацьким полковником, що мав у
своєму підпорядкуванні загін чисельністю до
3000 козаків.
10 квітня (20 квітня) 1622 року Петро
Сагайдачний помер внаслідок
вогнепального поранення руки, яке
отримав під час битви під Хотином.

10. Данило Апостол
(4 грудня 1654- 17 січня 1734
• Данило Апостол – український
військовий, політичний і державний діяч.
Гетьман Війська Запорозького, голова
Гетьманщини на Лівобережній Україні
(1727-1734).
• Представник козацького роду Апостолів
волоського походження. Син Павла
Апостола. Народився на Полтавщині.
Двічі займав посаду миргородського
полковника (1682-1686, 1693-1727).
Учасник азовсько-дніпровських походів
1695-1696 року, організованих Московією
до османських володінь в Північному
Причорномор'ї.
• Командував козаками в ранзі наказного
гетьмана в Прутському поході
1711 року та Перському
поході 1722 року. Помер 1734
року у Великих Сорочинцях.
Похований у збудованій ним
Спасо-Преображенській
церкві.

11. Дмитро «Байда» Вишневецький
(близько 1517 — 1563/1564)
• Дмитро «Байда» Вишневецький – український
магнат на Волині, князь гербу Корибут з
династії Гедиміновичів. Козацький ватажок,
гетьман. Урядник Королівства Польського
(староста канівський і черкаський). Власник
маєтків у містечку Вишнівець Крем'янецького
повіту.
• Дмитро Вишневецький був старшим з 4-х синів
князя Івана Вишневецького . Дмитро
Вишневецький 1553 року власним коштом
розпочав будівництво фортеці на острові
Мала Хортиця, куди до нього стікалися козаки;
фортеця вважається прототипом Запорозької
Січі та мала стати форпостом у боротьбі
проти татарської агресії.
− Діяльність Вишневецького вказала
напрям, у якому пішов подальший
розвиток українського козацтва, i
дала йому потужний поштовх у
цьому напрямі.

12. Петро Дорошенко
(1627 — 19 листопада 1698)
• Петро Дорошенко – визначний український
військовий, політичний і державний діяч.
Гетьман Війська Запорозького Правобережної
України (1665–1676), очільник Гетьманщини
(1668–1670). Козацький полковник, учасник
Хмельниччини та козацько-московської війни.
Гетьманування провів в постійних війнах, як з
зовнішніми так і внутрішніми супротивниками.
• У Б. Хмельницького Дорошенко пройшов усі
щаблі служби. У Реєстрі Війська Запорозького
1649 р. він значиться гарматним писарем
Чигиринського полку. 1655 р. 28-річний юнак
уже обіймає посаду наказного полковника.
1657 р. Б. Хмельницький своїм універсалом
призначив Петра Дорошенка на високу
старшинську посаду прилуцького полковника.
До смерті гетьмана Дорошенко практично
вже досяг вершин козацької
старшинської ієрархії.
• Помер 19 листопада 1698 року
на 71-му році.

13. Петро Калнишевський
(липень 1691 – 31 жовтня 1803)
• Петро Калнишевський – останній
кошовий отаман Запорозької Січі у 1762
та 1765–1775 роках.
• На Січі, куди Калнишевський потрапив
ще в юному віці, у 8 років, він пройшов
шлях від джури до найвищих посад у
Війську Запорозькому. Відзначався
своїм розумом та фізичною силою. Був
військовим осавулом і відповідав за
стан та організацію війська, потім
суддею Війська Запорозького низового
(1760).
• За своїми літами (йому
йшов 111 рік) і станом
здоров'я залишився ченцем
у монастирі, де й помер на
113 році життя.

14. Іван Виговський
(бл.1608 –16 березня 1664 )
• Іван Виговський – український
військовий, політичний і державний діяч.
Гетьман Війська Запорозького, голова
козацької держави у Наддніпрянській
Україні (1657–1659). Представник
православного шляхетського роду
Виговських гербу Абданк.
• Він походив з старовинної української
православної шляхти, родове гніздо якої
було у Вигові. Виговський став спочатку
особистим писарем гетьмана та
ймовірно, супроводжував
Хмельницького у переможному поході
1648 р. Став головним поряд з
гетьманом упорядником «Реєстру
Війська Запорозького 1649 — початку
1650 рр.». За короткий час Виговський
створив потужну та високоефективну
Генеральну канцелярію.

15. Северин Наливайко
( ? – 11 квітня 1597)
• Северин Наливайко – легендарний
селянський гетьман, випускник
острозької академії. Один з керівників
повстання 1594–1596 років в Речі
Посполитій.
• Життя Наливайка до 1594-го року
маловідоме. Вважається, що
народився в містечку Гусятин (нині
Тернопільської області), в окремих
історичних працях вказуються також
Кам'янець-Подільський чи Острог –
приблизно в першій
половині 60-х р. XVI ст.

16. Гордієнко (Головко)
Кость (Костянтин)
(р. н. невід. – 4 травня 1733)
• Гордієнко (Головко) Кость (Костянтин)
Гордійович – кошовий отаман
Запорозької Січі, видатний військовий і
політичний діяч, який попри особисту
неприязнь до Івана Мазепи підтримав
останнього в боротьбі з Петром I.
• Навчався в Києво-Могилянській колегії,
пізніше вступив до Війська Запорозького
Низового.
• Був козаком Платнирівського куреня
Запорозької Січі. 12 разів обирався
кошовим отаманом Запорозької Січі.
Обіймав цю посаду з грудня 1703 до 27
травня 1706 р., а також з
грудня 1707 до квітня 1709. У
1710–1728 р.р. – кошовий отаман
Кам'янської та Олешківської Січі.

17. Яків Стефан Іскра-Острянин
(Остряниця) (? – 6 травня1641)
• Яків Стефан Іскра-Острянин (Остряниця) –
український військовий діяч, козацький
отаман, один з керівників козацького
повстання 1638 року.
• Народився в Острі на Чернігівщині в
козацькій родині. Вперше згадується в
документах під 1633 роком як полковник
реєстрових козаків війська Речі Посполитої
в ході Смоленської війни. Після придушення
польськими військами повстання Павлюка
1637 року, прибув до Запорозько Січі, де на
початку 1638 року був обраний гетьманом
нереєстрового козацтва. Навесні 1638
року очолив козацьке повстання.
− Після поразки у червні 1638 року
під Жовнином, відступив на
Слобідську Україну, де оселився
в Чугуївському городищі. Брав
участь у боротьбі проти нападів
татар.