1. Тема невпевненості у собі – дуже
поширена. Також з цим поняттям пов’язано
словосполучення «комплекс неповноцін-
ності». Адже відчуття власної неповноцін-
ності виникає саме від невпевненості у
якихось якостях, вміннях чи здібностях. І,
мабуть, немає таких людей, які б не мали
подібних переживань.
Звичайно, коли людина говорить «я
невпевнений у собі», то має на увазі якусь
конкретну ситуацію – наприклад, спілкування з однолітками, виступ перед аудиторією.
При цьому особа може почуватися достатньо впевненою у інших обставинах. У цьому є
особливість мислення людини – воно фокусується на проблемах, а те, що непогано
виходить, часто йде на другий план. Тому дуже важливо не узагальнювати «Я невдаха»,
«Я нічого не вмію», а виокремлювати окремі недоліки, яких потрібно позбутися.
Порівняйте: «Я невдаха» і «Мені важко знайомитись з людьми», ці твердження
викликають різні реакції.
Вчіться конкретизувати, деталізувати вашу проблему: «Я дурний» - «Я слабкий в
математиці» чи то «Я мало знаю з цієї теми». У першому випадку людина може
почуватися безпомічною, а в другому – бачити конкретну проблему і знати, що робити,
щоб її вирішити.
Отже перший крок по роботі з невпевненістю – деталізація.
Ми постійно стикаємось з новим досвідом, і не завжди знаємо, як діяти в тій чи іншій
ситуації, щоб вона добре закінчилась для нас. І тут потрібно вміти ризикувати.
Невизначеність часто лякає, тому більшість людей надають перевагу «туди не ходити».
Якщо вам дуже страшно – запитайте себе: «Чим конкретно я ризикую?»
У наш час навчитися можна чому завгодно, було б бажання. Пригнічуючими є фрази
типу «Я повинен це вміти», «Не можна показувати, що я цього не знаю» і т.д. Причини
потрібно шукати у дитинстві, коли батьки чи інші значимі дорослі відчужували дитину
за її невдачі та помилки, тим самим навіюючи їй думку про те, що вона повинна все
знати, вміти, робити як потрібно і т.д.
Причина проста — людина боїться, що оточуючі будуть його відчужувати за слабкість,
як це робили, наприклад, батьки. Але недолік полягає в тому, що проблема не
вирішується, а приховується та замовчується.
Деякі правила, які допоможуть вам зменшити невпевненість у собі:
2. 1. Ніколи не називайте себе принижуючими словами. Пам’ятайте, що кожного разу,
коли ви промовляєте слово «дурень» чи «невдаха» і т.д. на свою адресу, ви підсилюєте
відчуття власної неповноцінності та нікчемності.
2. Якщо ви страждаєте від невпевненості у собі, обов’язково проведіть процес
деталізації до конкретного вміння чи якості.
3. Завжди пам’ятайте не лише про ваші слабкі сторони, але і про сильні. Адже, коли ви
забуваєте про них, то й забуваєте про свої внутрішні ресурси, за допомогою яких ви
могли б вирішити проблему. Це як людина, яка забула про свій рахунок у банку і
починає поводитися як жебрак.
4. Пам’ятайте, що ризик – неминуча частина вашого життя. Не ризикувати – значить не
жити. Якщо ви зустрічаєтесь з великим страхом від ризику, подумайте, чим конкретно
ви ризикуєте в даній ситуації. Можливо, це щось «конкретне» виявиться чимось малим
та незначним.
5. Відмовтесь від установок «не знати — погано», «не вміти — погано», «я повинен все
знати і/чи вміти». Вони помилкові за своєю суттю. Неможливо все знати та вміти,
неможливо завжди бути сильним, ідеальним. Помилятися – це нормально і не
смертельно.
6. Якщо ви не можете вирішити свої проблеми самостійно – не бійтеся звертатися за
допомогою. Адже той факт, що їх не можете вирішити ви , зовсім не означає, що їх не
вирішить хтось інший. Вихід є завжди!